Романтизм і українська духовність?
05/25/2003 | Георгій
Дорогі колеги,
Читав вчора одну цікаву статтю у старій (кінець 1960-х - початок 1970-х років) радянській "Короткій літературній енциклопедії." (Ця енциклопедія, хоч вона і видана за часів СРСР і, безумовно, має деяке нашарування марксистської риторики, містить деякі дуже солідні академічні дослідження. Це визнають фахівці-літературознавці, у тому числі українські дослідники з діаспори, емігранти 1940-х - 1950-х років. Мені цю семитомну енциклопедію подарував у 1998 році один з них.) Стаття, написана чотирма співавторами-літературознавцями, називається "Романтизм."
Вражає, що термін "Романтизм" використовується у двох дуже неоднакових значеннях. До першого з них ми, не-спеціалісти, звикли більше. Це перше значення є назвою літературного і мистецького напрямку, який почав формуватися в Західній Європі наприкінці 1700-х років і остаточно ствердився у 1820-і - 1840-і роки, головним чином як реакція на літературно-мистецький раціоналізм епохи Просвітлення. Письменники, поети, художники і композитори, які належали до цього напрямку, відмовилися від формальних обмежень лідуючого напрямку літератури і мистецтва епохи Просвітленя - класицизму. Ще важливіше, романтики відкинули естетичний ідеал класицизму, який полягав у тому, що література і мистецтво виховують людей, показуючи їм тріумф певного вічного, незмінного раціонального поступу до добра, справедливості, моралі, тощо. За романтиками, література і мистецтво створюють свій власний світ, показуючи не абстрактний поступ до високих чеснот, а конкретну людину в усій її безмежній складності, протиріччях, пристрастях, злетах і падіннях. Романтизм як загальний напрямок був неоднорідним, включав у себе кілька дуже різних літературних і мистецьких шкіл, і також об'єднував у собі митців з дуже різними, часто протилежними соціально-політичними поглядами; але всі без виключення романтики мали за свого об'єкта людину-"мікрокосм" з безмежним морем її унікальних особливостей і таку, яка им чи іншим чином прагне кращого, ідеального.
Друге значення терміну "романтизм" значно ширше і глибше, хоча воно принципово спирається на перше. Це друге значення є назвою не тільки певного літературного і мистецького напрямку, а й взагалі певного відношення літераторів і митців до життя і творчості. Це таке відношення, в якому увага літератора й митця спрямована "всередину" людини, в її глибину, в її "душу." Автори, яких можна назвати романтиками в цьому другому значенні терміну "романтизм," не обов'язково належали до романтичного літературно-мистецького напрямку. Їх творчість продовжувалася і тоді, коли романтизм у першому значенні цього терміну вже відійшов у минуле. Наприклад, в російській літературі "романтичне" (у другому значенні) відношення до людини - тобто концентрація на внутрішній людській сутності, тонких рухах людської психики, безмежному внутрішньому світові людини-мікрокосма - характерне для зовсім не "романтиків" Лева Толстого, Федора Достоєвського і Антона Чехова. В українській літературі ця концентрація чітко простежується в поезії Тараса Шевченка.
Цікаво, що тоді як класицизм має свої витоки в античності, романтизм радше коріниться у ранньо-середньовічній європейській ХРИСТИЯНСЬКІЙ традиції. Вже сама ідея, що людина МАЄ внутрішній світ і що цей внутрішній світ може і повинен бути об'єктом літератури і мистецтва, формується в творчості Св. Августіна, авторів "Філокалій," пізніше П'єра Абеляра (показово, що його головний художньо-біографічний твір називається "Historia Calamitatis," тобто історія переживань - і в першу чергу його особистих, дуже бурхливих внутрішніх переживань).
Деякі літературознавці вважають, що ми, людство (принаймні та його частина, яка була тим чи іншим чином зв'язана з так званою західною цивілізацією), і ЗАРАЗ знаходимося в тій епосі, коли романтизм (у другому значенні цього терміну) є парадигмою літератури і мистецтва. Спроби перенести концентрацію митця з внутрішнього світу людини на проблеми "загального добра," тощо, ведуть до гальмування розвитку образу людини-мікрокосму, до створення схематичних, пласких образів. Такі образи можуть діяти тимчасово (особливо на непримхливого читача або глядача), але не можуть подіяти сильно, викликати справжні зміни в душах людей, викликати глибоку, сталу любов до себе, як це роблять образи, створені "романтиками."
Мені цікаво, хто з вас що про це думає? Чи сильний "романтизм" у другому значенні цього терміну в сучасній українській літературі, мистецтві? Хто з українських письменників, поетів, художників, композиторів є "романтиком?" Чи ви згідні зі мною, що брак справжнього, глибокого, сильного "романтизму" в сучасній літературі і мистецтві може негативно позначитися на суспільному розвитку?
Георгій
Читав вчора одну цікаву статтю у старій (кінець 1960-х - початок 1970-х років) радянській "Короткій літературній енциклопедії." (Ця енциклопедія, хоч вона і видана за часів СРСР і, безумовно, має деяке нашарування марксистської риторики, містить деякі дуже солідні академічні дослідження. Це визнають фахівці-літературознавці, у тому числі українські дослідники з діаспори, емігранти 1940-х - 1950-х років. Мені цю семитомну енциклопедію подарував у 1998 році один з них.) Стаття, написана чотирма співавторами-літературознавцями, називається "Романтизм."
Вражає, що термін "Романтизм" використовується у двох дуже неоднакових значеннях. До першого з них ми, не-спеціалісти, звикли більше. Це перше значення є назвою літературного і мистецького напрямку, який почав формуватися в Західній Європі наприкінці 1700-х років і остаточно ствердився у 1820-і - 1840-і роки, головним чином як реакція на літературно-мистецький раціоналізм епохи Просвітлення. Письменники, поети, художники і композитори, які належали до цього напрямку, відмовилися від формальних обмежень лідуючого напрямку літератури і мистецтва епохи Просвітленя - класицизму. Ще важливіше, романтики відкинули естетичний ідеал класицизму, який полягав у тому, що література і мистецтво виховують людей, показуючи їм тріумф певного вічного, незмінного раціонального поступу до добра, справедливості, моралі, тощо. За романтиками, література і мистецтво створюють свій власний світ, показуючи не абстрактний поступ до високих чеснот, а конкретну людину в усій її безмежній складності, протиріччях, пристрастях, злетах і падіннях. Романтизм як загальний напрямок був неоднорідним, включав у себе кілька дуже різних літературних і мистецьких шкіл, і також об'єднував у собі митців з дуже різними, часто протилежними соціально-політичними поглядами; але всі без виключення романтики мали за свого об'єкта людину-"мікрокосм" з безмежним морем її унікальних особливостей і таку, яка им чи іншим чином прагне кращого, ідеального.
Друге значення терміну "романтизм" значно ширше і глибше, хоча воно принципово спирається на перше. Це друге значення є назвою не тільки певного літературного і мистецького напрямку, а й взагалі певного відношення літераторів і митців до життя і творчості. Це таке відношення, в якому увага літератора й митця спрямована "всередину" людини, в її глибину, в її "душу." Автори, яких можна назвати романтиками в цьому другому значенні терміну "романтизм," не обов'язково належали до романтичного літературно-мистецького напрямку. Їх творчість продовжувалася і тоді, коли романтизм у першому значенні цього терміну вже відійшов у минуле. Наприклад, в російській літературі "романтичне" (у другому значенні) відношення до людини - тобто концентрація на внутрішній людській сутності, тонких рухах людської психики, безмежному внутрішньому світові людини-мікрокосма - характерне для зовсім не "романтиків" Лева Толстого, Федора Достоєвського і Антона Чехова. В українській літературі ця концентрація чітко простежується в поезії Тараса Шевченка.
Цікаво, що тоді як класицизм має свої витоки в античності, романтизм радше коріниться у ранньо-середньовічній європейській ХРИСТИЯНСЬКІЙ традиції. Вже сама ідея, що людина МАЄ внутрішній світ і що цей внутрішній світ може і повинен бути об'єктом літератури і мистецтва, формується в творчості Св. Августіна, авторів "Філокалій," пізніше П'єра Абеляра (показово, що його головний художньо-біографічний твір називається "Historia Calamitatis," тобто історія переживань - і в першу чергу його особистих, дуже бурхливих внутрішніх переживань).
Деякі літературознавці вважають, що ми, людство (принаймні та його частина, яка була тим чи іншим чином зв'язана з так званою західною цивілізацією), і ЗАРАЗ знаходимося в тій епосі, коли романтизм (у другому значенні цього терміну) є парадигмою літератури і мистецтва. Спроби перенести концентрацію митця з внутрішнього світу людини на проблеми "загального добра," тощо, ведуть до гальмування розвитку образу людини-мікрокосму, до створення схематичних, пласких образів. Такі образи можуть діяти тимчасово (особливо на непримхливого читача або глядача), але не можуть подіяти сильно, викликати справжні зміни в душах людей, викликати глибоку, сталу любов до себе, як це роблять образи, створені "романтиками."
Мені цікаво, хто з вас що про це думає? Чи сильний "романтизм" у другому значенні цього терміну в сучасній українській літературі, мистецтві? Хто з українських письменників, поетів, художників, композиторів є "романтиком?" Чи ви згідні зі мною, що брак справжнього, глибокого, сильного "романтизму" в сучасній літературі і мистецтві може негативно позначитися на суспільному розвитку?
Георгій
Відповіді
2003.05.25 | Вільнодум
Re: Романтизм і українська духовність?
Георгій пише:>(......) Наприклад, в російській літературі "романтичне" (у другому значенні) відношення до людини - тобто концентрація на внутрішній людській сутності, тонких рухах людської психики, безмежному внутрішньому світові людини-мікрокосма - характерне для зовсім не "романтиків" Лева Толстого, Федора Достоєвського і Антона Чехова. В українській літературі ця концентрація чітко простежується в поезії Тараса Шевченка.
*****(V) З моєї непрофесійної точки зору, - це чиста сементика. Спочатку "видумуємо", що таке "романтик", а потім підганяємо під означення все, що хочеться, наперед знаючи, куди і для чого "підганяємо". Скажу прямо - Т.Шевченко не романтик, а Український Пророк! Оце і все! Викиньте Вашу книжку на смітник!*****
> Цікаво, що тоді як класицизм має свої витоки в античності, романтизм радше коріниться у ранньо-середньовічній європейській ХРИСТИЯНСЬКІЙ традиції. Вже сама ідея, що людина МАЄ внутрішній світ і що цей внутрішній світ може і повинен бути об'єктом літератури і мистецтва, формується в творчості Св. Августіна, авторів "Філокалій," пізніше П'єра Абеляра (показово, що його головний художньо-біографічний твір називається "Historia Calamitatis," тобто історія переживань - і в першу чергу його особистих, дуже бурхливих внутрішніх переживань).
*****(V) Ніколи не повірю, "що ідея, що людина МАЄ внутрішній світ" почалася з християнською традицією. А до цього люди не вірили, що людина має внутрішній світ і не описували його? А Гомер? А Шумери? А Єгипет? А Трипільці? Світ трипільців був світом духів! *****
> Деякі літературознавці вважають, що ми, людство (принаймні та його частина, яка була тим чи іншим чином зв'язана з так званою західною цивілізацією), і ЗАРАЗ знаходимося в тій епосі, коли романтизм (у другому значенні цього терміну) є парадигмою літератури і мистецтва. Спроби перенести концентрацію митця з внутрішнього світу людини на проблеми "загального добра," тощо, ведуть до гальмування розвитку образу людини-мікрокосму, до створення схематичних, пласких образів. Такі образи можуть діяти тимчасово (особливо на непримхливого читача або глядача), але не можуть подіяти сильно, викликати справжні зміни в душах людей, викликати глибоку, сталу любов до себе, як це роблять образи, створені "романтиками."
*****(V) Ці літературознавці бачать дим, та не знають де полум'я. Згідний з висновком - сучасність є пошуками внутрішнього світу людини, а не зовнішнього. Це не погоджується з християнською доктриною "зовнішнього" Бога, бо розмова йде про "Бога всередині нас". Тому попередні висновки авторів цієї статті ще раз підтвержують запутаність і непослідовність їх точки зору.*****
> Мені цікаво, хто з вас що про це думає? Чи сильний "романтизм" у другому значенні цього терміну в сучасній українській літературі, мистецтві? Хто з українських письменників, поетів, художників, композиторів є "романтиком?" Чи ви згідні зі мною, що брак справжнього, глибокого, сильного "романтизму" в сучасній літературі і мистецтві може негативно позначитися на суспільному розвитку?
*****(V) У другому значенні зараз майже все передове публікується, на мою думку, але воно не розуміється під терміном "романтизм", а скоріше під терміном "людської свідомості".
***Вільнодум
> Георгій
2003.05.26 | Галаган
Re: Романтизм і українська духовність?
Вільнодум пише:>
Скажу прямо - Т.Шевченко не романтик, а Український Пророк! Оце і все! Викиньте Вашу книжку на смітник!*****
>
Цікаво він сам про це знав, вечорами випиваючи з російськими офіцерами
> > *****(V) Ніколи не повірю, "що ідея, що людина МАЄ внутрішній світ" почалася з християнською традицією. А до цього люди не вірили, що людина має внутрішній світ і не описували його? А Гомер? А Шумери? А Єгипет? А Трипільці? Світ трипільців був світом духів! *****
Особливо Трипільці, вони залишили наб багато своїх творів, по якім ми можемо судити про геній трипільських літераторів, які правда писати невміли
>
> > *****(V) Ці літературознавці бачать дим, та не знають де полум'я. Згідний з висновком - сучасність є пошуками внутрішнього світу людини, а не зовнішнього. Це не погоджується з християнською доктриною "зовнішнього" Бога, бо розмова йде про "Бога всередині нас". Тому попередні висновки авторів цієї статті ще раз підтвержують запутаність і непослідовність їх точки зору.*****
>
В християнстві є не тільки Бог, як зовнішня реальна особистість, є ще дещо, за цим читайте Євангеліє пане Вільнодум.
В мене до Вас питання. А кого з сучасних авторів Ви призначите Пророком ? Хто там зараз з генієв, щось не знаю. Питання серйозне.
З повагою Галаган.
2003.05.26 | ПоручікЪ Красной Арміі
Re: Романтизм і українська духовність?
Георгій пише:> Дорогі колеги,
> Вражає, що термін "Романтизм" використовується у двох дуже неоднакових значеннях. До першого з них ми, не-спеціалісти, звикли більше. Це перше значення є назвою літературного і мистецького напрямку, який почав формуватися в Західній Європі наприкінці 1700-х років і остаточно ствердився у 1820-і - 1840-і роки, головним чином як реакція на літературно-мистецький раціоналізм епохи Просвітлення. Письменники, поети, художники і композитори, які належали до цього напрямку, відмовилися від формальних обмежень лідуючого напрямку літератури і мистецтва епохи Просвітленя - класицизму...
Я вірно виділив у Вашому постигу слова протилежні за значенням до першої дефініції романтизму?
> Друге значення терміну "романтизм" значно ширше і глибше, хоча воно принципово спирається на перше. Це друге значення є назвою не тільки певного літературного і мистецького напрямку, а й взагалі певного відношення літераторів і митців до життя і творчості...
Який термін опозитний другому значенню романтизму?
ПоручікЪ
2003.05.26 | ПоручікЪ Красной Арміі
Pardon-c, друге виділене слово-"Раціоналізм"(-)
2003.05.26 | Георгій
Я вже підредагував
Воно зникло з Вашого допису через неправильне HTML-кодування (">" був не туди повернутий). Чому тільки не навчишся на Майдані...2003.05.26 | ПоручікЪ Красной Арміі
Дякую, я знаю, спати хотів :) (-)
2003.05.26 | Георгій
Re: Романтизм і українська духовність?
ПоручікЪ Красной Арміі пише:> (...)реакція на літературно-мистецький раціоналізм епохи Просвітлення. Письменники, поети, художники і композитори, які належали до цього напрямку, відмовилися від формальних обмежень лідуючого напрямку літератури і мистецтва епохи Просвітленя - класицизму...
> Я вірно виділив у Вашому постигу слова протилежні за значенням до першої дефініції романтизму?
(ГП) Думаю, що так, хоча краще запитати літературо- і мистецтвознавців. Я ж так, аматор.
> > Друге значення терміну "романтизм" значно ширше і глибше, хоча воно принципово спирається на перше. Це друге значення є назвою не тільки певного літературного і мистецького напрямку, а й взагалі певного відношення літераторів і митців до життя і творчості...
>
> Який термін опозитний другому значенню романтизму?
(ГП) Оце складне запитання. Мабуть, тут не можна обмежитися якимось одним простим словом. Опозицією романтичному відношенню до творчості буде, наприклад, модерністське (або пост-модерністське) відношення, коли людина перестає бути фокусом уваги митця, а натомість таким фокусом стають слова і звуки (в словесній творчості) або речі, форми і кольори (в живописі). Але опозитним "романтизму-2" є і "до-романтичне" ставлення митця до об'єкту творчості - коли людина є в художніх творах тільки виразником певних ідей (як у класицистів).
> ПоручікЪ
--Георгій
2003.05.26 | ПоручікЪ Красной Арміі
Темпераменти
Все залежить від персонального темпераменту людини.Раціоналіст чи гвардієць навряд може бути романтиком, а от артист або ідеаліст - запросто.
ІМНО, звичайно, я теж не знавець.
ПоручікЪ