МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Галич став православним...

09/11/2003 | Георгій
Хочу поділитися з шановним членством деякими моїми роздумами. Я недавно, переглядаючи біографії моїх улюблених "екс-совєцьких" поетів і співаків-бардів на сайті http://www.bards.ru, побачив факт, який мене дуже зацікавив і емоційно зворушив. Виявляється, Олександр Аркадійович Гінзбург, відомий широкій публіці під псевдонімом "Олександр Галич," незадовго до своєї смерті у 1970-х роках прийняв православ'я.

Що його спонукнуло на це? Очевидно, він виріс у єврейській родині, де він навряд чи чув щось дуже вже позитивне про християнство взагалі і про православ'я зокрема. Його дружина теж була єврейкою. В його поезії (на мій погляд, блискучій) дуже помітна єврейська тема. В останні роки свого життя, правда, він став активним членом Народно-Трудового Союзу (дуже російська емігрантська організація), але він постійно перебував у контакті також і з єврейськими емігрантськими організаціями, їздив до Ізраїлю тощо.

Що взагалі грає роль у рішенні ДОРОСЛОЇ свідомої людини прийняти певну віру, стати членом певної релігійної групи? Я поки що не знайшов своєї, і не маю ніяких особливо сильних рушіїв зробити остаточний вибір. "Генетично" я православний, але в сучасній православній церкві бачу дещо дуже негативне (наприклад, гомофобію), і це заважає мені увійти в неї. Що хто думає про це?

Дякую,
--Георгій

Відповіді

  • 2003.09.12 | Andrew

    Re: Галич став православним...

    Ему это не нравилось
    Из Талмуда:
    -Только евреи являются людьми, неевреи — это животные (Баба Мециа 114а — 114в) .
    - за убийство кьютина (нееврея), израильтянином, не предусмотрено никакого наказания. (Санхедрин 57а)
    -Лучшие из неевреев должны быть убиты. (Вавилонский талмуд)
    -Плоть неевреев — это плоть ослов, а выделения их похожи на выделения лошадей.
    -Если нееврей ударит еврея, то нееврей должен быть убит. Убить еврея — это ударить бога. (Санхедрин 58 в).
    -То, что еврей получает воровством от кьютина (нееврея), он может сохранить. (Санхедрин 57а)
    -Неевреи находятся вне защиты закона, и Бог отдает их деньги Израилю». (Баба Коми 37в)
    -Евреи могут использовать ложь (увертки ) для того, чтобы перехитрить нееврея. (Баба Коми 113а)
    -Все дети неевреев — животные. (Йевамот 98а)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.09.12 | Георгій

      Про Талмуд

      Ви, на мій погляд, зачепили окрему тему. Дійсно, на Інтернеті і в книжках можна побачити цитати з різних видань єврейського Талмуду, які виглядають як щось жахливе - сповнене ненавистю, бажанням принизити всіх не-євреїв. Але є інші джерела, які дещо в цьому плані пояснюють. Вони кажуть, що, по-перше, Талмуд не є взагалі книгою - це збірка писань різних єврейських вчителів закону (раввинів), де зміст дуже варіює в залежності від особи того, хто писав, і від історичних обставин епохи, коли той чи інший фрагмент Талмуду був написаний. По-друге, існує багато невірних перекладів Талмуду, а також відвертих фальсифікацій. По-третє, юдаїстська релігія не розцінює Талмуд як збірку інструкцій, обов'язкових для виконання кожним євреєм, а швидше як пам'ятку історії єврейського народу в діаспорі. Пан Вільнодум, мабуть, знає про це більше, ніж я - сподіваюся, що він дасть свій коментар.

      Християнська література теж, на жаль, має "шедеври" ненависті. Є книга, яка називається "Молот відьом" (російський переклад з оригінальної латинської версії є в бібліотеці Мошкова, http://www.lib.ru). Вона була написана в 16-му сторіччі в Німеччині. Там обговорюються методи боротьби з так званими відьмами і відьмаками, тобто, фактично, з ким завгодно, чия поведінка чи стиль життя викликає підозру місцевої християнської громади. Автори стверджують, що такої підозри вже досттньо, і коли така підозра виникне, треба тільки примусити відьму чи відьмака признатися у своїх злочинах. А для цього треба її чи його піддати тортурам (описані в деталях). Потім відьму чи відьмака, звичайно ж, треба спалити. На відміну від Талмуду, "Молот відьом" на практиці, в реальному житті служив як керівництво до дії. Багато тисяч абсолютно ні в чому не винних людей в усіх європейських країнах зазнали тортур і жахливої смерті в полум'ї.
  • 2003.09.12 | Георгій

    Совість його покоління

    http://www.bards.ru/play.asp?a_Galich/razobrali_venki_na_veniki.ram

    Дуже страшно. Це про похорон Бориса Пастернака. Не знаю, наскільки це сполучається з традиційною уявою про християнську сумирність, але сила старшенна.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.09.13 | Георгій

      Ось текст

      ПАМЯТИ Б. Л. ПАСТЕРНАКА

      "...правление Литературного Фонда СССР извещает о смерти
      писателя, члена Литфонда, Бориса Леонидовича Пастернака, последовавшей
      30 мая сего года, на 71 году жизни, после тяжелой и продолжительной
      болезни, и выражает соболезнование семье покойного".

      Единственное, появившееся в газетах, вернее, в одной -
      "Литературной газете", - сообщение о смерти Б. Л. Пастернака.

      Разобрали венки на веники,
      На полчасика погрустнели...
      Как гордимся мы, современники,
      Что он умер в своей постели!

      И терзали Шопена лабухи,
      И торжественно шло прощанье...
      Он не мылил петли в Елабуге.
      И с ума не сходил в Сучане!

      Даже киевские "письмэнники"
      На поминки его поспели!..
      Как гордимся мы, современники,
      Что он умер в своей постели!

      И не то, чтобы с чем-то з_а сорок,
      Ровно семьдесят - возраст смертный,
      И не просто какой-то пасынок,
      Член Литфонда - усопший сметный!

      Ах, осыпались лапы елочьи,
      Отзвенели его метели...
      До чего ж мы гордимся, сволочи,
      Что он умер в своей постели!

      "Мело, мело, по всей земле, во все пределы,
      Свеча горела на столе, свеча горела..."

      Нет, никая не свеча,
      Горела люстра!
      Очки на морде палача
      Сверкали шустро!

      А зал зевал, а зал скучал -
      Мели, Емеля!
      Ведь не в тюрьму, и не в Сучан,
      Не к "высшей мере"!

      И не к терновому венцу
      Колесованьем,
      А как поленом по лицу,
      Голосованьем!

      И кто-то, спьяну вопрошал:
      "За что? Кого там?"
      И кто-то жрал, и кто-то ржал
      Над анекдотом...

      Мы не забудем этот смех,
      И эту скуку!
      Мы поименно вспомним всех,
      Кто поднял руку!

      "Гул затих. Я вышел на подмостки.
      Прислонясь к дверному косяку..."

      Вот и смолкли клевета и споры,
      Словно взят у вечности отгул...
      А над гробом встали мародеры,
      И несут почетный...
      Ка-ра-ул!

      (http://www.lib.ru/KSP/galich/galich.txt)
    • 2003.09.13 | Георгій

      А це особисто моя улюблена поезія і пісня цього автора

      Може вона не така відома, як "Облака" або "Спрашивайте, мальчики," але мені особисто вона з усіх поезій і пісень Галича подобається, мабуть, найбільше. Коротко, сильно, старшно. На жаль, аудіо файла на сайті бардів я не знайшов. --ГП

      ВЕСЕЛЫЙ РАЗГОВОР

      А ей мама, ну, во всем потакала,
      Красной Шапочкой звала, пташкой вольной,
      Ей какава по утрам два стакана,
      А сама чайку попьет - и довольна.

      А как маму схоронили в июле,
      В доме денег - ни гроша, ни бумаги,
      Но нашлись на свете добрые люди:
      Обучили на кассиршу в продмаге.

      И сидит она в этой кассе,
      Как на месте публичной казни,

      А касса щелкает, касса щелкает,
      Скушал Шапочку Серый Волк!
      И трясет она черной челкою,
      А касса: щелк, щелк, щелк,

      Ах, веселый разговор!

      Начал Званцев ей, завмаг, делать пассы:
      "Интересно бы узнать, что за птица?"
      А она ему в ответ из-за кассы, -
      Дожидаюсь, мол, прекрасного принца.

      Всех отшила, одного не отшила,
      Называла его милым Алешей,
      Был он техником по счетным машинам,
      Хоть и лысый, и еврей, но хороший,

      А тут как раз война, а он в запасе,
      Прокричала ночь и снова к кассе.

      А касса щелкает, касса щелкает,
      А под Щелковым - в щепки полк!
      И трясет она пегой челкою,
      А касса: щелк, щелк, щелк,

      Ах, веселый разговор...

      Как случилось - ей вчера ж было двадцать,
      А уж доченьке девятый годочек,
      И опять к ней подъезжать начал Званцев,
      А она про то и слушать не хочет.

      Ну, и стукнул он, со зла, не иначе,
      Сам не рад, да не пойдешь на попятный,
      Обнаружили ее в недостаче,
      Привлекли ее по сто тридцать пятой.

      На этап пошла по указу,
      А там амнистия, и снова в кассу.
      А касса щелкает, касса щелкает,
      Засекается ваш крючок!
      И трясет она рыжей челкою,
      А касса: щелк, щелк, щелк,

      Ах, веселый разговор!

      Уж любила она дочку, растила,
      Оглянуться не успела - той двадцать!
      Ой, зачем она в продмаг зачастила,
      Ой, зачем ей улыбается Званцев?!

      А как свадебку сыграли в июле,
      Было шумно на Песчанной, на нашей,
      Говорят в парадных добрые люди,
      Что зовет ее, мол, Званцев "мамашей".

      И сидит она в своей кассе,
      А у ней внучок - в первом классе.

      А касса щелкает, касса щелкает,
      Не копеечкам - жизни счет!
      И трясет она белой челкою,
      А касса: щелк, щелк, щелк,

      Ах, веселый разговор...

      (http://www.lib.ru/KSP/galich/galich.txt)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.09.13 | тільки раз

        Re: А це особисто моя улюблена поезія і пісня цього автора

        Аж гидко дивитися на ваш форум. Такий собі перевертень Пінчук, кохається в гомосексуалізмі, тарабанить пустоту "па русски", викидає людей з форума, та ще багато інших плете нісенітниць. Лише самі придурки можуть вас, ліцеміре, слухати. Фу на вас!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.09.13 | Георгій

          Дякую!

          І ласкаво прошу на нашу сторінку з чимось більш змістовним... --ГП
        • 2003.09.13 | Георгій

          До речі, питання

          Хто ще, крім пана "лише раз," так дратується тим, що я навожу іноді цитати з поетів і письменників, які писали російською мовою? Якщо це дратує більшість людей на цьому форумі, я не буду цього робити. З іншого боку, мені шкода, що люди так кидаються на російську мову, як бик на червону мулету. Річ не в мові. Я цитую те, що вважаю підкріплюючим певну думку, яка виникає під час нашої искусії, і роблю це мовою оригіналу. Я цитував Пола Саймона англійською, Гійома Аполінера французькою, Шевченка і Леоніда Кисельова українською, Достоєвського, Толстого, Окуджаву і Галича російською. Це погано?
    • 2003.09.13 | Георгій

      З поеми "Сталін"

      Уривок, де Галич уявляє собі, як Сталін звертається до Христа.

      "Потные, мордастые евреи,
      Шайка проходимцев и ворья,
      Всякие Иоанны и Матфеи,
      Наплетут с три короба вранья,
      Сколько их присыплют раны солью,
      Лишь бы им взобраться на Синай.
      Ладно, ладно, я не прекословлю, -
      Ты был первый, Ты и начинай,
      Встань - и в путь по городам и весям,
      Чудеса и мудрости твори.
      Отчего ж Ты, Господи, невесел?
      Где они, соратники Твои?
      Бражничали, ели, гостевали,
      А пришла беда - и след простыл,
      Нет, не зря Ты ночью в Гефсимани
      Струсил и пощады запросил.
      Где Твоих приспешников орава
      В смертный Твой, в последний час земной?
      И смеется над тобой Варрава -
      Он бы посмеялся н_а_д_о м_н_о_й!
      Был Ты просто-напросто предтечей,
      Не творцом, а жертвою стихий,
      Ты не Божий сын, а человечий,
      Если смог воскликнуть: "Не убий!"
      Душ ловец, Ты вышел на рассвете
      С бедной сетью из расхожих слов,
      На исходе двух тысячелетий
      Покажи, Богат ли Твой улов?

      Слаб душою и умом не шибок,
      Верил Ты и Богу и царю,
      Я не повторю Твоих ошибок,
      Ни одной из них не повторю!
      В мире не найдется святотатца,
      Чтобы поднял н_а м_е_н_я копье,
      Если ж я умру, - что может статься, -
      Вечным будет царствие мое!"
    • 2003.09.13 | Георгій

      А це мені, п. Маркові, і іншим, хто НЕ повернеться

      Когда я вернусь...
      Ты не смейся, когда я вернусь,
      Когда пробегу, не касаясь земли по февральскому снегу,
      По еле заметному следу - к теплу и ночлегу -
      И вздогнув от счастья, на птичий твой зов оглянусь -
      Когда я вернусь.
      О, когда я вернусь!..

      Послушай, послушай, не смейся,
      Когда я вернусь
      И прямо с вокзала, разделавшись круто с таможней,
      И прямо с вокзала - в кромешный, ничтожный, раешный -
      Ворвусь в этот город, которым казнюсь и клянусь,
      Когда я вернусь.
      О, когда я вернусь!..

      Когда я вернусь,
      Я пойду в тот единственный дом,
      Где с куполом синим не властно соперничать небо,
      И ладана запах, как запах приютского хлеба,
      Ударит в меня и заплещется в сердце моем -
      Когда я вернусь.
      О, когда я вернусь!

      Когда я вернусь,
      Засвистят в феврале соловьи -
      Тот старый мотив - тот давнишний, забытый, запетый.
      И я упаду,
      Побежденный своею победой,
      И ткнусь головою, как в пристань, в колени твои!
      Когда я вернусь.

      А когда я вернусь?!..

      (http://www.bards.ru/play.asp?a_Galich/kogda_ya_vernus.ram)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.09.14 | Марко

        А переклад українською є ?

        Шкода, але не маю жодного смаку на вишукані російські віршовані тексти.

        До речі, псевдо того пана Г'аліч (з твердим г),
        а не Гальіч (з м'яким г) :-)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.09.14 | Георгій

          Тут потрібний дійсно хороший перекладач...

          ... тому що поезія дійсно високого гатунку, IMHO.
      • 2003.09.18 | Георгій

        Присвята

        Цю пісню її автор Володимир Висоцький присвятив О.А. Галичу.

        http://www.bards.ru/play.asp?a_Vysockij_Vladimir/shtormit_ves_vecher.ram
  • 2003.09.20 | Dworkin

    Я знаю ответ. Галича крестил А.Мень

    Георгій пише:
    > Виявляється, Олександр Аркадійович Гінзбург, відомий широкій публіці під псевдонімом "Олександр Галич," незадовго до своєї смерті у 1970-х роках прийняв православ'я.
    >
    > Що його спонукнуло на це? Очевидно, він виріс у єврейській родині, де він навряд чи чув щось дуже вже позитивне про християнство взагалі і про православ'я зокрема. Його дружина теж була єврейкою.

    Я знаю ответ. Галича крестил отец Алксандр (Мень). Посолько о. Александр сам был евреем и образованным интеллигентым человеком, ему удалось еще в 70 годы собрать вокруг себя кружок советской интеллигенции (в основном евреев по национальности) многие из которых впоследствии приняли Православие.

    Среди духовных чад отца Александра были такие известные люди того времени как: Александр Галич, Мария Мандельштам, Сергей Аверинцев, Владимир Леви, Олег Степурко, Анна Андреева, Фазиль Искандер, В.Файнберг, С.Александрова, Е.Завадская, И.Корб и многие, многие другие.

    Особенную катехизационую активность отец Александр провлял в годы Перестройки, когда говорить о религии стало можно в прессе. Очевидно, что многим не нравился священник-еврей в такой стране как Россия.

    Отец Александр Мень был убит 9 сентября 1990 года ударом топора в голову на пути к своему храму. Его убийца до сих пор не найден...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.09.20 | Георгій

      Дякую, пане Дворкін!

      Дуже цікава інформація. Я неймовірно сильно поважаю покійного о. Олександра Меня. Вічная йому пам'ять.
    • 2003.09.20 | Георгій

      А Фазіль Іскандер теж прийняв православ"я?

      Один з моїх дуже улюблених російських письменників, за національністю абхазець, якщо я вірно пригадую...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.09.22 | Dworkin

        Точно не скажу...

        Знаю, что он из той "тусовки", часто встречался с о.Алксандром и знаю, что он участвовал в издании книги памяти о. Александра. Но был ли он обращен в Православие - не знаю.

        Вокруг о.Александра крутилось очень много интеллигенции, и на многих он оказал очень сильное впечатление. Но, разумеется, не все из них приняли от него крещение :)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.09.22 | Георгій

          Хороша була та тусовка...

          Я точно не пригадую автора - здається, це був Окуджава, але я точно не буду ствержджувати, - пісеньки про цю компанію, яка мала такі слова:

          "Єто для моих друзей строят кабинетьі,
          Вот построят, и тогда станет легче жить."

          (Це була дуже сумна і саркастична алюзія на зміст поняття "перестройка" :) :) :) ).

          Там серед друзів, яким будують кабінети, згадувалися, зокрема, Фазіль Іскандер і Белла Ахмадуліна.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".