Відповіді

• 2003.10.08 | Георгій

  Повністю підтримую

  Пане Баптисте, дякую за цікавий матеріал. Особисто я повністю підтримую ідею ведення всіх церковних відправ рідною мовою того краю, в якому знаходяться церкви. Дійсно, часто чуєш аргумент, що церковно-слов'янська мова, мовляв, об'єднує різні слов'янські етноси, що живуть в Україні, і до того ж є якось там особливо придатною для православної літургії. Я не вірю цьому аргументові. По-перше, як може об'єднувати народи та мова, яка жодному з цих народів не рідна і мало, а то й зовсім не зрозуміла? По-друге, українська мова надзвичайно багата і гнучка, і вона може висловити все те, що людина хоче сказати Богові, без найменшої проблеми. Хай церковнослов'янська мова залишається як мова літературних пам'ятників, але ж живим - живе!
  
  Українські церкви в США теж мають певні розходження в мовному питанні. Головна тема суперечок - наскільки англійська мова, як перша розмовна мова молодших поколінь нащадків українських імігрантів, може проникати в богослужіння українських церков. Є прихильники необмеженої англізації, є також і противники цього. Мені подобається аргумент противників англізації, що дотримання української мови в церквах допомагає емігрантській молоді зберігати і відновлювати знання мови своїх пращурів. Ті церкви, які я відвідував, коли мешкав у Сіетлі (православна Святотроїцька і греко-католицька Зарваницької Божої Матері) досягли компромісу: в них служба ведеться живою розмовною українською мовою, але священики і читачі час від часу перекладають той чи інший текст на англійську, як жест поваги до тих, хто ще не володіє українською.
  
  Окреме питання про мову церковних відправ у тих регіонах України, де головна розмовна мова населення - російська (наприклад, Донбас або Крим). Може, там теж треба досягнути певного мовного компромісу? В усякому разі, я був би проти стовідсоткового служіння російською мовою навіть і в цих регіонах. Думаю, що всім мешканцям України необхідно нагадувати, що українська мова існує і здатна функціонувати в усіх сферах життя.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.10.09 | Галаган

    на восточной Украине родной язык русский

    В чём вопрос ?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.10.09 | Георгій

      Але ж і Східна Україна - Україна, а не Росія...

      Думаю, що в усій Україні церковні відправи повинні вестися українською мовою. Навіть і в тих її частинах, де більшість населення говорить російською мовою, принаймні більша частина служби повинна бути українською. Більшість не завжди носій правди-істини. Україна повинна, як держава, дбати про свою унікальну українську мову, і її церкви теж повинні (з моєї точки зору) піклуватися про це.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.10.13 | Галаган

        Извините, но Вы шовинист.

        Каждый имеет право на родной язык. Я лично старше Украины, как и большинство населенимя, так что ну думаю, что кто-то смеет мне указывать каким языком говорить. Тем более не смеет делать это нашей Церкви.
        На уникальность украинского мне плевать, когда он задевает мои права. Засуньте его в баночку и храните, если уж такой ценный и уникальный.
        
        Гратуляция з риспектом Вам, пане Георгий.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.10.13 | Георгій

          Я не шовініст, я "охраніст"

          Якщо українська мова не буде широко використовуватися в публічних виступах, церковних відправах, тощо, вона занепадатиме. І я тут вважаю *деяку* міру насильства виправданою. В Чехії наприкінці 19-го - початку 20-го сторіччя чеська мова майже повністю перемістилася в село і стала страшно занепадати, тому що "культурною" мовою вважалася німецька. Причому багато чеських інтелігентів не-німецького етнічного походження щиро вважали саме німецьку мову своєю рідною (наприклад, Франц Кафка - це була, фактично, єдина мова, якою він говорив і писав). Тоді уряд Масарика став буквально насаджувати чеську мову, зовсім немирним шляхом. Зараз про панування німецької мови, наприклад, у Празі або Брно вже ніхто й не пам'ятає.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.10.13 | Галаган

            Re: Я не шовініст, я "охраніст"

            Якщо українська мова не буде широко використовуватися в публічних виступах, церковних відправах, тощо, вона занепадатиме.
            
            Меня это мало волнует. Нравиться украинский - пользуйтесь, ходите в украинскую церковь, однако не стоит забывать, что это на любителя.
            Я не любитель, в моей Церкви есть древний, традиционный сакральный язык - церковно-славянский, я против его замены, как на русский, так и на украинский.
            Неужели гнилой "украинской" культуры Вам мало ? Будет Вам и гнилая церьковь, с портретом Ильича-Григорьевича Ульяненко.
            
            
            І я тут вважаю *деяку* міру насильства виправданою.
            
            Насилие порождает насилие. Непродуманные и совершенно ненужные Эмский и Валуевский, подняли такую волну грязи, что до сих пор расхлебаться не можем. Хотите в обратку ? Раз так в двадцать получите.
            
            
            В Чехії наприкінці 19-го - початку 20-го сторіччя чеська мова майже повністю перемістилася в село і стала страшно занепадати, тому що "культурною" мовою вважалася німецька. Причому багато чеських інтелігентів не-німецького етнічного походження щиро вважали саме німецьку мову своєю рідною (наприклад, Франц Кафка - це була, фактично, єдина мова, якою він говорив і писав). Тоді уряд Масарика став буквально насаджувати чеську мову, зовсім немирним шляхом. Зараз про панування німецької мови, наприклад, у Празі або Брно вже ніхто й не пам'ятає.
            
            паралель не оправданная. Может быть Вы ещё станете сравнивать родство чехов с немцами и великороссов с малороссами ? Оставляю Вам только галичан, как понемеченное русское племя. тут спору нет, уйропейцы, да и церковь другая, пускай щебечут, на соловьином.
            Респектуют и гратулюют. А мы на своём, на русском Богу молиться будем.
            Повторяю, если боитесь, что экземпляр скончается - в изолятор. И отхаживать пока не окрепнет, а то русский язык знаете ведь какой - зашибёт. Он у нас в крови, как Родина.
            Когда русские отдавали Родину ?
            Никогда. Справимся и без России, поверте.
            
            Галаган.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.10.13 | Георгій

              Не треба стільки емоцій

              Галаган пише:
              > Меня это мало волнует. Нравиться украинский - пользуйтесь, ходите в украинскую церковь, однако не стоит забывать, что это на любителя.
              (ГП) Стоп, щось не бачу логіки. Ви тільки що сказали, що на сході України рідна мова людей російська. Тоді таким, як я, "любителям" на сході України нема куди піти, я мушу підкорятися реаліям, встановленим "більшістю," і іти до церкви, де української мови не чути. Так чи ні?
              
              > Я не любитель, в моей Церкви есть древний, традиционный сакральный язык - церковно-славянский, я против его замены, как на русский, так и на украинский.
              (ГП) Чим мова може бути сакральною? Чим "поєліце во Христа хрестішася, во Христа облєкошася" є сакральним, а "ті, хто в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися" - ні? Мова є мовою, вона складається зі слів, що несуть певне значення. Хіба ідолізувати мову як таку є християнською рисою?
              
              > Неужели гнилой "украинской" культуры Вам мало ? Будет Вам и гнилая церьковь, с портретом Ильича-Григорьевича Ульяненко.
              (ГП) По-перше, я не бачу рівно нічого гнилого в українській культурі, якщо вона справжня. По-друге, я бував в українських церквах у США і не бачив там нічого гнилого, і ніяких портретів ніяких Іллічів не бачив.
              
              >А мы на своём, на русском Богу молиться будем.
              (ГП) А Ви впевнені, що ця мова для Вас дійсно "своя?" Скажу Вам про себе. Ще три покоління тому мої предки були україномовні. Мої прадід і прабабуся по материнській лінії, Данило і Фрося Столяри, за свідоцтвом моєї мами, не вміли говорити російською мовою зовсім. Але їх син, мамин батько, перебрався зі свого села в місто і став там з усіх сил старатися говорити "по-городському," "як культурний." Він теж не зовсім навчився російській мові, говорив суржиком, але моя мама вже стала говорити дуже чистою російською мовою, як дитина, народжена і вирощена в інтелігентській київській родині. Тепер моя мама вважає своєю рідною мовою російську - і дійсно, це єдина мова, якою вона говорить без помилок. Але чи це справедливо по відношенню до української мови?
              
              > Повторяю, если боитесь, что экземпляр скончается - в изолятор. И отхаживать пока не окрепнет, а то русский язык знаете ведь какой - зашибёт. Он у нас в крови, как Родина.
              (ГП) Див. вище... Дуже вже скоро люди починають вважати себе "русскімі..."
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.10.13 | Галаган

                Эмоции , как признак искренности.

                Галаган пише:
                > Меня это мало волнует. Нравиться украинский - пользуйтесь, ходите в украинскую церковь, однако не стоит забывать, что это на любителя.
                
                (ГП) Стоп, щось не бачу логіки. Ви тільки що сказали, що на сході України рідна мова людей російська. Тоді таким, як я, "любителям" на сході України нема куди піти, я мушу підкорятися реаліям, встановленим "більшістю," і іти до церкви, де української мови не чути. Так чи ні?
                
                
                Нет. Потому как в восточной Украине украиноязычная церковь есть. Хоть часто и полупустая, как в Киеве (чьи проблемы ?). Так что ж выходит, русские позволили иметь галичанам свои филиалы у себя, так они и всю руку откусить норовят ? Можно ж и подавиться. А то посмотри на Софию, на Лавру замахнулись. Строить нужно своё, а не на чужое рот роззевать.
                
                > Я не любитель, в моей Церкви есть древний, традиционный сакральный язык - церковно-славянский, я против его замены, как на русский, так и на украинский.
                
                (ГП) Чим мова може бути сакральною? Чим "поєліце во Христа хрестішася, во Христа облєкошася" є сакральним, а "ті, хто в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися" - ні? Мова є мовою, вона складається зі слів, що несуть певне значення. Хіба ідолізувати мову як таку є християнською рисою?
                
                В идола мову превращают украинизаторы. Если Вы не видите сакральной составляющей в языке, так и бросьте это дело. Украинизируйте технические словари. Стоит ли говориде о инициативной функции языка ? В Церкви, неужель не знаете ?
                
                
                > Неужели гнилой "украинской" культуры Вам мало ? Будет Вам и гнилая церьковь, с портретом Ильича-Григорьевича Ульяненко.
                
                (ГП) По-перше, я не бачу рівно нічого гнилого в українській культурі, якщо вона справжня. По-друге, я бував в українських церквах у США і не бачив там нічого гнилого, і ніяких портретів ніяких Іллічів не бачив.
                
                Что по-вашему настоящая? А портреты в США, может пока и не увидите, однако Анатолия, как передового украинизатора религии наблюдать можете, спросите его про портрет.
                
                
                >А мы на своём, на русском Богу молиться будем.
                
                (ГП) А Ви впевнені, що ця мова для Вас дійсно "своя?"
                
                нет никаких сомнений, ни малейших.
                
                
                Скажу Вам про себе. Ще три покоління тому мої предки були україномовні. Мої прадід і прабабуся по материнській лінії, Данило і Фрося Столяри, за свідоцтвом моєї мами, не вміли говорити російською мовою зовсім. Але їх син, мамин батько, перебрався зі свого села в місто і став там з усіх сил старатися говорити "по-городському," "як культурний." Він теж не зовсім навчився російській мові, говорив суржиком, але моя мама вже стала говорити дуже чистою російською мовою, як дитина, народжена і вирощена в інтелігентській київській родині. Тепер моя мама вважає своєю рідною мовою російську - і дійсно, це єдина мова, якою вона говорить без помилок. Але чи це справедливо по відношенню до української мови?
                
                
                Разве кто какие обязательства давал перед украинским, я нет.
                Кто свой родной язык, культуру, Родину предаёт - его проблемы. Прагматизм.
                Вам не нравится русский вариант, однако ничего против обратного не имеете. Справедливо ли это по отношению к русскому ?
                
                
                
                > Повторяю, если боитесь, что экземпляр скончается - в изолятор. И отхаживать пока не окрепнет, а то русский язык знаете ведь какой - зашибёт. Он у нас в крови, как Родина.
                
                (ГП) Див. вище... Дуже вже скоро люди починають вважати себе "русскімі..."
                
                Это ли не показатель искусственности ?
                
                Галаган.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2003.10.13 | Георгій

                  Добре, не хочу сперечатися

                  Кінець-кінцем, церква сама обирає мову своїх відправ. Ніхто тут одноосібно не може наказувати. Але як на мою думку, в Україні нема смислу ділити церкви на "українські" і "справжні." Потрібний якийсь діалог і компроміси, а не ділення і затятість.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2003.10.14 | Анатолій

                    Ще трохи, Юрчику, і Ви погодитеся на ідиш... (-)

                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2003.10.14 | Георгій

                      У синагогах - так! (-)

                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2003.10.14 | Анатолій

                        А чим церква відрізняється від синагоги з огляду Ст.Заповіту?(-)

                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                        • 2003.10.14 | Георгій

                          Re: А чим церква відрізняється від синагоги з огляду Ст.Заповіту?(-)

                          Тим, що церква є зібранням християн - людей, які вірять у Христа як свого Господа і спасителя. Синагога є зібранням людей, які сповідають єврейську віру (юдаїзм). Ця віра не розглядає Христа як Спасителя - євреї все ще чекають на прихід когось іншого.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                          • 2003.10.15 | Анатолій

                            Re: А чим церква відрізняється від синагоги з огляду Ст.Заповіту?(-)

                            Пане Георгію!
                            Прошу читати уважніше!
                            Я питав З ОГЛЯДУ СТАРОГО ЗАПОВІТУ, а не нового?
                            Анатолій
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                            • 2003.10.15 | Георгій

                              Re: А чим церква відрізняється від синагоги з огляду Ст.Заповіту?(-)

                              Ваше питання нелогічне. "З огляду Старого Заповіту" християнської церкви взагалі не повинно бути - натомість повинен бути Єрусалимський храм, де священики-левіти за певним ритуалом спалюють на олтарі бичків і ягнят і т.д. Синагоги теж "з огляду Старого Заповіту" не повинні існувати - це з точки зору єврейської релігії тимчасова заміна Єрусалимського храму на той час, коли Ізраїль знаходиться в діаспорі.

                • 2003.10.14 | ПоручікЪ Красной Армії

                  Re: Эмоции - эмоціамі, але я не по...

                  
                  Не по-о-о-о-ня-я-я-яв!!!
                  
                  Галаган пише:
                  > > Я не любитель, в моей Церкви есть древний, традиционный сакральный язык - церковно-славянский, я против его замены, как на русский, так и на украинский.
                  
                  > >А мы на своём, на русском Богу молиться будем.
                  
                  Так, на якому????
                  В смислі - ізику!
                  Ілі - раздвоєніє-с?
                  Ілі - ізик Лєніна, Муму і мата уже сподобився...
                  В смислі - сакралізувався.
                  А салоєди - диви, і собі!
                  Вот вамЪ ШИШъ, потомкі МазЪпы!!!
                  Спєрва навєдитє порядок із сопствєнними матами!
                  В смислі - матюкамі.
                  Тогда, может і сакралізуєтєсь.
                  Як позволять.
                  Брати ваші менші...
                  
                  ПоручікЪ Красной Армії Ржефскій
                  Знаток словєсності.
                  Ізящной, мать вашу!
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2003.10.14 | Галаган

                    ?!?! Это после 100 граммов написано ?(-)

                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2003.10.15 | ПоручікЪ Красной Армії

                      Re: А-а-а! То так би й зразу написали! А то - нєпанятка...(-)

                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2003.10.15 | Галаган

                        Бросайте, пан Паручик пить - будет меньше непанятак. Ага ?(-)

                  • 2003.10.14 | Георгій

                    Re: Эмоции - эмоціамі, але я не по...

                    До речі, деякі видатні діячі російської літератури дуже любили і поважали українську мову. В Маяковського є вірш про українську мову, з якого я пам"ятаю один рядок: "ета мова величава и проста."

• 2003.10.09 | Анатолій

  Спочатку треба розібратися яка має бути церква, а потім...

  Панове!
  За радянських часів, пам"ятаю, був такий анекдот. У вірменського радіо питають - Як знайти унітаз після ядерного вибуху. Відповідь - Ви спочатку знайдіть свій зад, а потім вже питайте про унітаз.
  Отже, треба ставити питання, ЯКОЮ МАЄ БУТИ УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА? І це є найперше питання.
  Ось коротенько мої думки -
  Сьогодні і в Україні цілий прошарок людей, які мають досить високий рівень знань та деякий духовний досвід, дивлячись на стагнацію сучасного юдо-християнства, його застарілу обрядовість, приниження особи, догматизм, ненауковість, починають шукати себе у східних релігійних вченнях. На сьогодні, як стало відомо авторові збірки під час поїздки по Індії, кришнаїтів у країнах СНД є набагато більше, ніж у самій Індії. Деяких осіб духовні пошуки штовхають до відвертого сатанизму, Білого братства тощо.
  Відновлення Відо-Вістичного Православ’я висвітить українському народові духовні шляхи наших пращурів, яким може рухатися і сучасна, розвинена, духовно багата людина.
  У цій не простій ситуації усі прогресивні українці мають об’єднатися і донести до наших дітей та онуків свою багату духовну спадщину, показати їм хто були наші пращури, а значить і хто є на сьогодні ми.
  А що стосується юдо-християнства зі своєю духовною деградацією та багатосотрічним занепадом, то єрархам церкви треба не ділити гаманці та паству, а з метою набуття авторитету у народу України, щоб стати провідником нації для її виходу з духовної та, як наслідок, економічної кризи, треба рішуче та терміново реформувати церкву і донести знання Відо-Вістичного Православ’я в першу чергу до своєї пастви, а надалі пропагувати ці знання серед народу України. А для цього потрібно у найкоротший термін:
  1. Відмовитися від застарілих та церковних догматів та обрядовості.
  2. Пропагувати не розіп’ятого на хресті Ісуса, а живого та веселого Спаса.
  3. Повернути до церкви українську мову та український фольклор.
  4. Рішуче відмовитися від юдейської Тори, признаючи тільки чисті Євангелії, в т.ч. й апокрифічні, та Відичні духовні філософські джерела.
  5. Повернути до церкви старовинні Православні обряди хрещення водою та вогнем.
  6. Пропагувати та розвивати практики народного цілительства та медитацій.
  7. Відмовитися від догмату про первородний гріх та спокуту жертву за нього, відмовитися від сповіді. Сповідуватися людина має тільки перед її богом.
  8. Виховувати та пропагувати в людях знання про еволюцію свідомості та реінкарнацію Душі та готувати людей до смерті, тобто переходу (народження) у нове тіло.
  9. Пропагувати та розповсюджувати обряд придання вогню тіл небіжчиків.
  10. Пропагувати та розвивати вегетаріанство та відмову від алкоголю, орійську педагогіку та орійське відношення до статевих взаємин у сім’ї.
  11. Відмовитися від системи юдейських свят і повернутися до світлих веселих свят (не пов’язаних з мучениками) та обрядів Відо-Вістичного Православ’я.
  12. У церковних взаємовідношеннях відмовитися від ортодоксальних сановних імен та назв і повернутися до звертання “брат”, “сестра”, пан, пані та панна.
  13. І, на загал, поголити бороди та змінити чорний церковний одяг на український національний світський білий одяг.
  Хочу зауважити для тих церковних єрархів, які будуть читати ці рядки. Панове, часу у Вас залишилося дуже мало і в разі коли Ви не зрозумієте важливості відмови від юдо-християнства і повернення до Відо-Вістичного Православ’я, народ сам у своїй більшості відмовиться від Ваших послуг і Ви залишитеся одні у своєму служінні Чорнобогові і, як наслідок, Ваші Душі будуть розформовані після Вашої смерті. У Вас є ще небагато часу, щоб заслужити собі прощення та отримати вічне духовне життя. Але час вже пішов...
  Анатолій
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.10.09 | Olel'ko Sivers'kyj

    Спочатку треба розiбратися, хто для кого є богом

    Застаріла обрядовість i т.iн. - це, безумовно, погано, але хiба
    для того, щоб виправити стан справ, треба самому ставати поганом?
    
    "виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві" (Iсус Навин 24:15)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.10.09 | Тестер

      Re: Це дуже правильні слова

      То, при всій повазі, як до знавця історії...
      Чому Ви паночку Олельку втягуєте нас в юдейські розборки і цитуєте Біблію, а релігію свого, надіюсь, народу вважаєте поганською.
      Це визначення, що по латині визначає примітивність не є самовизначенням релігії предків, а введено спеціально чужими людьми для приниження. Бо співзвучне в нашій мові слову "погано".
      Ви ж як толковий історик це знаєте, але все таки підкреслюєте.
      А про Господей прочитайте "Пірамідальні світи" Філіпа Жозе Фармера.
      Цікаві фантазії.
      А якщо реалістично і без фантазій то служимо ми роботодавцю, якщо ним не є.
      Тому що тій Вищій ефемерній і придуманій людьми сутності, котру деякі називають Богом, а деякі Аллахом, не до мікробів Всесвіту, якими є люди. Йому треба вирішувати глобальні питання Космосу і Всесвіту
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.10.09 | Olel'ko Sivers'kyj

        Це не дуже правильні слова

        Згоден тiльки з
        
        > А якщо реалістично і без фантазій то служимо ми роботодавцю, якщо ним не є.
        
        та й те тiльки частково.
        
        Йшлося ж самого початку не про мене чи про юдеїв, а про духовне життя
        України. Ось я i сказав, що думаю. Можу ще прочитувати де Голя: "Я хочу, щоб Францiя була вiчною, як церква. Вона буде вiчною, якщо
        вона буде з церквою" i додати, що вважаю це правильним i для України.
        
        Своїм народом я вважаю український народ, який з'явився пiсля хрещення Русi, з усiєю його духовною спадщиною. Коли я взимку бачу дiтей з зiркою Давида, якi спiвають "Нова радicть стала" або "Небо i земля нинi торжествують" про те, як колись у ханаанськiй печерi народився спаситель людства, який вiчно сидiтиме на тронi Давида, я
        розумiю - так, ЦЕ МIЙ НАРОД. Я не бачу тут нiякого приниження.
        
        Коли я читаю у Шевченка "Ісаія Глава 35 (Подражаніє)"
        
        Радуйся, ниво неполитая!
        Радуйся, земле, не повитая
        Квітчастим злаком! Розпустись,
        Рожевим крином процвіти!
        І процвітеш, позеленієш,
        Мов Іорданові святиє
        Луги зелені, береги!
        І честь Кармілова, і слава
        Ліванова, а не лукава,
        Тебе укриє дорогим,
        Золототканим, хитрошитим,
        Добром та волею підбитим,
        Святим омофором своїм.
        І люде темнії, незрячі,
        Дива господнії побачать.
        
        І спочинуть невольничі
        Утомлені руки,
        І коліна одпочинуть,
        Кайданами куті!
        Радуйтеся, вбогодухі,
        Не лякайтесь дива,—
        Се бог судить, визволяє
        Долготерпеливих
        Вас, убогих. І воздає
        Злодіям за злая!
        
        Тойді, як, господи, святая
        На землю правда прилетить
        Хоч на годиночку спочить,
        Незрячі прозрять, а кривиє,
        Мов сарна з гаю, помайнують.
        Німим отверзуться уста;
        Прорветься слово, як вода,
        І дебрь-пустиня неполита,
        Зцілющою водою вмита,
        Прокинеться; і потечуть
        Веселі ріки, а озера
        Кругом гаями поростуть,
        Веселим птаством оживуть.
        Оживуть степи, озера,
        І не верствовії,
        А вольнії, широкії
        Скрізь шляхи святії
        Простеляться; і не найдуть
        Шляхів тих владики,
        А раби тими шляхами
        Без ґвалту і крику
        Позіходяться докупи,
        Раді та веселі.
        І пустиню опанують
        Веселії села.
        
        я розумiю, що ЦЕ МIЙ ПОЕТ, i не бачу тут втягування у юдейськi розборки.
        
        Але коли я читаю у поганiв (т.зв."Велесова книга")
        
        http://www.lipetsk.ru/~roerich/book/veles/veles07.htm
        
        "И вот мы покорились иным, потому что был голод и мы были сирыми и нищими. Те же железо наточили, чтобы наши животы вспороть. От этого все и произошло, и потому Аскольд и Рюрик по Днепру ходят и людей наших вызывают на бой...
        
        И вот Аскольд воинов своих посадил на ладьи и пошел грабить в другие места. И стало так, и пошел он на греков, чтобы уничтожить города их и приносить жертвы богам в их землях. Но нам не следует делать так,
        ибо Аскольд не русич, а варяг..."
        
        я розумiю, що не маю з цими поганами нiчого спiльного. Якщо бажаєте, можете вважати мене варягом або юдеєм, але ж тодi Ви повиннi вважати варягами або юдеями не тiльки мене з Аскольдом , але також
        Шевченка, та й дiтей, що спiвають на Рiздво колядки.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.10.09 | Георгій

          Підтримую 100%

          Olel'ko Sivers'kyj пише:
          > Своїм народом я вважаю український народ, який з'явився пiсля хрещення Русi, з усiєю його духовною спадщиною. Коли я взимку бачу дiтей з зiркою Давида, якi спiвають "Нова радicть стала" або "Небо i земля нинi торжествують" про те, як колись у ханаанськiй печерi народився спаситель людства, який вiчно сидiтиме на тронi Давида, розумiю - так, ЦЕ МIЙ НАРОД. Я не бачу тут нiякого приниження.
          (ГП) Точно. Згідний 100%.

        • 2003.10.09 | Анатолій

          Re: Це не дуже правильні слова, ще гірші!!

          По-перше- діти ходять не з зіркою Давида, вона шестикінцева, а з зіркою Господа Ра - вона восьмикінцева!
          По-друге -це Ваш народ з"явився після хрещення Русі. А мій УКРАЇНСЬКИЙ народ має багатотисячну Православну історію, тобто ІСТИНУ ОРІЯ.
          По-третє - Не читайте Велескнигу у перекладі Асова (Барашкова) чи Дьоміна, а читайте Б. Яценка, на гірший випадок Г. Лозко. Поважайте себе, свою мову і свою національність. Так от, там тих слів, які Ви приводите - НЕМАЄ!!
          По-четверте - Погани, це перш за все - МАНКУРТИ. І я бажаю, щоб Україна, українці та олельки перестали бути ними.
          Анатолій

        • 2003.10.09 | Тестер

          Re: Це не дуже правильні слова

          Пане Олельку. Ви мені тим цікаві, що переймаєтесь тими ж питаннями, що і я. Але питаннями історії, філософії та релігії як цікавлюсь не професіонально. А всі тексти я сприймаю через призму науки, тих знань які в мене є та здорового смислу. І використовую методи синаргетики та системного аналізу.
          Крім того я розумію необхідність, так би мовити, для мас, релігії чи спільної ідеї.
          Мені ж досить загально визнаної нормальної, з точки зору функціонування системи (яка дає мені можливість існувати) людської моралі. Яка не обовязково має бути християнською.
          Тобто я живу розумом, а невірою. По іншому не виходить.
          Те, що в релігії співпадає з принципами роботи відкритої системи і не веде до збоїв в її роботі я сприймаю.
          Але всякі "чуда", обряди та інші прибамбаси тобто "лапшу на вуха" - мимо мене і моєї свідомості. Те, що антинауково - шкідливо.
          Однозначно!

    • 2003.10.09 | Анатолій

      Re: Спочатку треба розiбратися, що для кого є Бог!

      Пане Олелько!
      Я далекий від того, щоби думати про Вас, як про юдея, але Ви самі чомусь, мене (та й не тільки мене)хочете підвести під це. Схоже на те, що Ви навіть не знаєте, що у Біблії відсутнє слово Бог.
      1. Спочатку Вам треба розібратися що для Вас Бог.
      2. Потім Вам треба розібратися якому Богові служити.
      3. За тим Вам треба розібратися чиє святе письмо приймати за своє.
      4. Ну, а прийнявши святе письмо юдеїв - будь-ласка, сужіть юдейському Богові.
      5. Ну, а тоді вже й мови немає щодо мови.
      Отже, шалом, пане Олелько.
      Анатолій
      PS Не забудьте обрізатися, бо за свого Вас так і не приймуть, а залишитеся гоєм.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.10.09 | Анатолій

        І ще - маленький лікнеп для олельків!

        ЕГРЕГОРИ ТА ХРИСТИЯНСТВО!
        Слово Егрегор з грецької перекладається як дух-охоронець. Французький письменник Серж Ютен дає Егрегорам таке визначення “структурна психологія народу”. За Даниїлом Андреєвим Егрегор – це іноматеріальне утворення, що виникає з деяких психічних виділень людства над великими колективами: племенами, державами, партіями та релігійними спілками. Вони мають сконцентрований заряд волі та свідомості. Таким чином, філософ під Егрегорами розуміє великі енергоінформаційні утворення, починаючи з великих колективів. В.Н. Богданович в роботі “Теорія Егрегорів” говорить про Егрегори, як про підсвідомість суспільства, як про базисну структурну одиницю Тонкого Світу. Богданович вважає, що Егрегор виникає у Тонкому Світі раніше відповідних структур на фізичному рівні. Далі він створює на Землі визначені умови, відчиняє ним вибраним особам енерго-інформаційні каналиі, в результаті цієї роботи, ніби на рівному місці виникає колектив, етнос, соціум.
        Як сьогодні відомо, світ є дуальним. Тобто, в ньому існує Добро і Зло. Енергії Добра та Зла – це різні полюси Егрегорів Землі. Історія говорить нам, що післяпотопна цивілізація будувалася на основі двох протилежних начал, начала Зла, та начала Добра. Обидва ці начала очолювали жерці, знавці магії -Віди. При цьому, начала Зла творилися лівими Відами, за Біблією - левітами. Начала Добра творилися правими Відами, тобто Правідами, праведниками. Як відомо з історії післяпотопної цивілізації, Левіти були головними жерцями храмів Єгипту. Правіди були жерцями орійських храмів Припонтиди (сучасна Україна). Саме ці жерці в допотопний період творили Егрегори, за законами та енергіями яких, на загал, ми сьогодні народжуємося, живемо, творимо, любимо та помираємо і знову народжуємося...
        В добіблійні епохи на Землі вже, в основному, склалися егрегоріальні структури держав та колективів. Одними з найпотужніших Егрегорів були Єгипетський та Орійський. Єгипетські та Орійські жерці мали окультні знання дуже високого рівня і за допомогою ними створених Егрегорів вони творили життя за своїми законами кожний. Але, як викладено раніше, закони та життя цивілізацій світу направлялися у прямо протилежні напрямки.
        Єгипетські жерці-левіти творили те життя, яке було потрібне тільки їм. Фараони виховувалися тими ж жерцями і були виконавцями їх волі, а ті, що хотіли самостійності, безжалісно знищувалися. Влада жерців-левітів у Єгипті була безмежною. Але для проведення лівітських законів у життя планети необхідно було створити інтелектуальніший народ, ніж єгиптяни, і жерці створюють потужний, розумний Егрегор на ім”я Яхве (Єгова), якому було поставлене завдання – світове господство. І Яхве-Егрегор починає творити боговибраний народ. Під проводом Яхве-Егрегора пращури Йосипа та Якова, приводяться до Єгипту і за деякий час стають багаточисельним племенем. Там у Єгипті левітами проводяться додаткові генетичні корективи над ними, які поступово перетворюють цей народ в націю, яку сьогодні називають жиди. “А сини Ізраєлеві розплодилися і розмножилися, і виросли та посилилися надзвичайно, і наповнилася ними та земля” (Вихід 1:7). Там у Єгипті Яхве-Егрегор об”єднує жидівські племена у свій народ для вирішення з його допомогою запрограмованих левітами завдань.
        Мойсей-Хозарсиф був вибраний Яхве-Егрегором у якості адепта цього Егрегору, контактера з цим Егрегором. Він був вихований у багатій єгипетській родині, мав високий на той час рівень освіти, а також був залученим до магічних наук, якими володіли левіти. Але сам він не був левітом. Ще юнаком Мойсей виступає як захисник жидів, за що навіть був змушений деякий час мешкати у вигнанні. На допомогу Мойсеєві був “приставлений” Аарон з роду левітів, який наглядав за Мойсеєм , повчав та проводив визначену левітами лінію.
        Для виконання завдань, що будуть поставлені жидам, спочатку інспірується боротьба двох національних Егрегорів – Єгиптського та Яхве. Багато людської крові було пролито у цій боротьбі. Для зміцнення своєї влади егрегори йшли на різні хитрощі, демонструючи чудеса та власну силу. Полігоном для цих “чудес” слугували люди. У Біблії описується, як річки ставали кров”ю, землю покривали жаби, а небо отрутні комахи, передохла вся єгипетська скотина, люди покрилися виразками, весь урожай побило градом та поїла сарана, померли всі діти первенці у єгиптян. І все це робилося тільки для того, щоб показати силу та владу одного Егрегора над другим.
        Завдання, яке поставив Яхве-Егрегор перед Мойсеєм, складалося не тільки у тому, щоб об”єднати та вивести ізраїльський народ з Єгипту, повернути на землі обітованні, завоювати простір та створити сильну державу, але і виховати повністю підвладний Егрегорові народ. Для цього використовувалися різні методи, навіть дуже жорсткі. За планом Яхве-Егрегора Мойсей 40 років тримав свій народ у пустелі. Вимерли всі, хто ввійшов у пустелю, крім тих, хто ніс жрецьку-левітську лінію. А ця пустеля була досить маленькою – її можна було перейти десь за декілька днів. Люди 40 років нічого не вирощували і не виробляли – вони отримували “манну небесну” в якості подарунку за послух, а якщо були не слухняними, то їм не давали їжі, води, або вбивали. Цей план був реалізований для того, щоб батогом та пряником виховати слухняний Егрегорові народ, закласти у гени СТРАХ І ПОКЛОНІННЯ ДО БОГА. У п”ятикнижжі Мойсея досить детально описано цей генетичний експеримент.
        Контакти Мойсея з Яхве-Егрегором були постійними. Так висвітлює одну з них Біблія: “Гора Сінай вся була в диму від того, що Яхве зійшов на неї у вогні; і йшов від неї дим, як дим з печі, и вся гора сильно трусилася: і звук трубний ставав на ній голосніше та голосніше” (Вихід. 19; 18-19). У цьому описі більше космічного, ніж божественного. Не дарма дослідники вбачають у цьому описі посадку космічного корабля, у описі скинії – приймача-передавача для зв”язку з космічним кораблем. Але це інша тема.
        Мойсей повністю був під владою Яхве-Егрегору і виконував всі його накази. Коли він спустився з гори після контакту з Яхве і побачив, що люди його племені веселяться, він зібрав тих, хто був сильним у вірі і сказав їм: “Так говорить Яхве - володар Ізраїлю: покладіть кожний свої мечі на стегно своє, пройдіть табором від воріт і назад і вбивайте кожний брата свого, кожний товариша свого, кожний ближнього свого. І зробили це сини левітові за наказом Мойсея; і загинуло тоді з народу близько трьох тисяч осіб. Бо Мойсей сказав: сьогодні присвятіть руки свої Яхве, кожний у синові своєму, і братові своєму, хай пошле Він вам своє благословіння...” (Вихід 32:27-28)
        Цей Егрегор був жорстким, а частіше жорстоким та кровожерливим у своєму бажанні влади. Впровадивши свої чорні енергії через Мойсея на Землі, знайшовши підтримку у жидів, він вирішив і далі розповсюджувати свою владу. Першу частину завдання за допомогою Мойсея він виконав: зібрав юдейські племена, вивів їх з Єгипту, 40 років водив їх пустелею, зформувавши нову “породу”, що відповідала його меті та завданням; привів жидівв на плодючі землі, допоміг завоювати ці землі та створити державу.
        Далі, як годиться, почали виникати деякі складнощі. Люди, навіть ті, що пройшли такий суворий відбір та випробування, завівши свої господарства та ропочавши мирну працю, поступово втрачали страх та повагу до Яхве – свого володаря. Егрегорові постійно приходилося шука шляхи свого ствердження, укріплення віри у себе, надбання нових та нових послідовників. Для цього він готував та направляв до жидів пророків, творив чудеса, створював війни з сусідами, судив та винагороджував народ.
        У системі керування людиною більшу частину займає економічний аспект. Яхве в повній мірі використав фінанси для посилення своєї влади. Саме Старий Заповіт узаконив давати гроші під проценти і тим самим створив систему безмежного володіння народами. Контроль над світовими фінансовими потоками і є головним механізмом левітського керування народами та державами. Між іншим, у Корані надання грошей під процент розцінюється як найтяжчий гріх: “Ті, хто беруть лихву, піднімуться в Судний день, як підніметься той, кого шайтан своїм торканням перетворив на безумця. Це їм покарання за те, що вони говорили: “Воістину, торгівля є тим, що і лихва”. (Коран, Сура 2:275).
        У П”ятикжжі, що приписується Мойсею, левіти заклали закони, що регламентують практично все людське життя. В цілому, Старий Заповіт (Тора) є етапом подальшого закріпачення людини, проявом вищої влади глузду, створення єрархії влади в суспільстві та релігії. “Зробив тебе Яхве головою, а не хвостом, і будиш ти на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорятися заповідям Яхве-володаря твого” (Втор. 28:13). А підкорятися було чому – декілька книжок Старого Заповіту присвячені переліку законів світського та духовного життя.
        І на той час, як вказувалося раніше, Яхве-Егрегор був не одним егрегором на Землі. Існували й другі, причому Орійський Егрегор завжди реалізовував вищу людську мету –шлях Білобога, шлях Злагоди, шлях Добра. Тому саме Орійський Егрегор підготував місію Ісуса Христа. Але і Яхве-Егрегор мав втручання у цю місію.
        Створення атмосфери довгого очікування месії, який прийде і полегшить життя людей, врятує та захистить – це також одна з відомих методик Демонічних Егрегорів, що відволікає людей від вирішення питань буття тут і зараз, від віри у свої власні сили і від активних дій. І цією методикою особливо добре користується Яхве-Егрегор. Він “запускав” у життя пророків, підтримував їх , допомагав творити чудеса і визначав до чого ці пророки здатні і чи варто їх надалі вести.
        Ісус був Аватарою Орійського Егрегору. Але Яхве-Егрегор вніс у енергетику Ісуса месіанські очікування євреїв, рекомендації йому на царювання Ізраїлеве. За програмою Яхве-Егрегора Ісус мав стати послідовником місії Мойсея; об”єднати народ навколо себе, звільнити народ від іноземного гноблення, створити сильну державу і розповсюдити вплив Яхве-Егрегора на оточуючі народи. Але для цієї місії потрібна була особа сильніша, жорсткіша та цілеспрямованіша, наприклад, як Мойсей. А Ісус був людиною, мав сумніви і головне – величезну любов до людей. Саме ця любов і була каналом, який з”єднував його з Орійським Егрегором, світлим Егрегором орійського Відо-Вістичного Православ”я. Саме в Душі Ісуса і йшла гостра боротьба цих Егрегорів – Демонічного та Світлого.
        Однакова боротьба темного та світлого має місце, в тій чи іншій мірі, в кожній людині, тобто всередині нас іде взаємодія, видима чи невидима, усвідомлювана чи неусвідомлювана, протилежних сил та енергій. Дуже часто не два, а значно більше егрегорів перетинаються у одній особі, і кожний з цих егрегорів планує за допомогою цієї особи вирішити свої завдання, перетягнути її на свій бік. І як вищу значимість має особа, так і вищі завдання вона вирішує, так і гострішою є боротьба за владу над нею.
        З Євангелій ми знаємо, яка боротьба проходила в Душі Ісуса. На якомусь етапі він вже був готовий прийняти місію стати Царем Юдейським. Але він відмовився від цієї ролі. Він усвідомив, що таким методом народ звільнити неможливо, а зовнішня свобода людини створюється її внутрішньою свободою. Його місія була у тому, щоб принести людям інші принципи, інші енергії: замість принципу “око за око” – заповідь “люби ближнього свого, як самого себе”, замість енергій влади - енергії любові. Йдучи таким шляхом він хотів звільнити ізраїльський народ від впливу Яхве-Егрегора. Ісус саме і прийшов, щоб врятувати цей народ від їх Демонічного Егрегора. Але жерці-левіти не могли допустити цього і зробили все, щоб місія Ісуса не була виконаною, чи була зведеною до мінімуму.
        Народ Ізраїлю не прийняв Ісуса, тому що він пішов проти планів Яхве. А Ісус ніс для народу Ізраїля те, чого саме цьому народові не вистачало, - любов.
        Високорозвинутий розум жидів вимагав ще більшої любові, щоб створити гармонійну особистість і вивести людей з-під влади жорсткого Демонічного Яхве-Егрегора. Саме Мойсей залишився у історії народу одною з головних фігур, тому що беззастережно виконував амбіційні плани Яхве-Егрегора. І сьогодні Яхве-Егрегор проводить агресивну політику, яка почалася ще за часів цього пророка.
        
        Левіти, використовуючи створений ними Яхве-Егрегор, крокували до своєї мети - володіння всим світом. З цією метою Яхве-Егрегор допомагав жидам створювати потужну державу, завойовувати інші народи і розширювати володіння. З цією ж метою він направляв до них багато пророків, які стверджували винятковість жидівського народу і налаштовували його на світове панування. Представники цієї нації й досі чекають месію, який має зробити їх державу найсильнішою у світі. Великі надії ними покладалося на Ісуса з Назарету, але він не виправдав їх надії, бо пішов іншим шляхом, чим викликав гнів народу та Яхве-Егрегора, і був розіп”ятим. Але Христос став початком нового вчення, яке мало розповсюдження серед народів світу і левіти перепрограмовують Яхве-Егрегор з метою зміни своєї тактики, не змінюючи стратегію.
        Дивлячись, що великий вплив на народи мають ідеї співчуття, загальної любові, які приніс Христос, Яхве-Егрегор вирішує направити це вчення у русло свого стратегічного завдання – світове панування. На християнському базисі створюється нова світова релігія. Для того, щоб вона була під владою Яхве-Егрегора, він вводить до гри так званого Апостола Павла. Павел з”єднав те, що по суті своїй не з”єднується – Заповідь Любові з Старозаповідним Законом. Він впровадив у вчення Христа “страх Господень” та рабську ідеологію, яку багато віків насаджував Яхве-Егрегор, а також жорстку організацію церкви, проти чого виступав Ісус.
        Павло, не дивлячись на те, що він не спілкувався з Ісусом і не буо охрещеним Духом Святим ніким з Апостолів, є одним з основних біблійних авторів, що написав 14 книг. І це цікаво, чому Яхве-Егрегор дозволив помістити таку кількість книг Павла, а багато книг, написаних першими апостолами, не введені до Біблії?
        Павло – фігура до якої багато людей відносяться з зацікавленістю та протиріччям. Він народився у родині багатих юдеїв, ревносних виконавців Мойсеєвих Законів. Своє ім”я він отримав на честь царя Ізраїлю, Саула. Павло – це його друге ім”я, як громадянина Риму. Він отримав високу освіту, вивчив Старий Заповіт, Талмуд, грецьку літературу. Павло – ярий почитувач фарисеїв, був активним гонителем перших християн-явсеїв (ессеїв). “А Савл терзав церкву, входячи в будинки та тягнучи чоловік і жінок до темниці” (Діяння 8:3). Приймав активну участь в показовому катуванні Стефана – святого чоловіка з числа семи, охрещених апостолами. Діяв дуже жорстко. Ананія про нього казав: “Я чув багато від кого про цю людину, скільки зла вона зробила святим у Єрусалимі” (Діяння 9:13).
        Вихований на книгах Старого Заповіту, несучи у собі закладену Мойсеєм рабську психологію, Павел признавав волю та силу і звик до її панування. Він вважав, що той Бог є справедливішим, котрий сильніший. І коли він відчув на собі невідану силу, що засліпила його, став підлеглим і без зайвих слів пішов до неї в услужіння.
        “Коли ж він ішов та наближався до Дамаску, аж ось осліпило його світло з неба; він впав на землю і почув голос, що говорив йому: Савл, Савл! Чого ти гониш мене? Він сказав: Я Ісус, якого ти гониш; важко тобі іти проти рожна. Він у переляці та жаху промовив: Господи! Що ти велиш мені зробити? І Господь сказав йому: встань та йди до міста, і сказано буде тобі що ти маєш робити!” (Діяння 9:3-6)
        Ісу Христос ніколи не використовував насилля для вмовляння та перехрещення у свою віру. Він не осліпляв, а зцілював. Він завжди керувався принципом: “БОГ Є ЛЮБОВ” та “БОГ Є СВІТЛО І В НЬОМУ НЕМАЄ НІЯКОЇ ТЬМИ”. Способи, що були описані є тими, які використовував у всій своїй Історії Яхве-Егрегор. Саме старозаповітний Яхве-Егрегор створив ці дії над Павлом. І його вибір був правильним..
        Так званий Апостол Павло ніколи не зустрічався з Ісусом за його життя і не мав, відповідно, тієї благодаті, що походила безпосередньо від Ісуса – ці обставини не менш багатозначні, ніж і друге – те, що Павло не випробував, як інші Апостоли, сходження Святого Духу, тобто Божественної Ініціації. Але, як годиться, Святі Апостоли відсуваються на другий план, а особа без благодаті стає центральною фігурою, що витинається над усіма спільнотами, всі їх поєднує, все те їм диктуючий, що йому здається продовженням Христової справи.
        Яхве-Егрегор розрахував все дуже чітко. Вихований у фарисейській родині, той що ніс у своїх генах та свідомості Старозаповітні Закони, Павло нічого іншого не міг привнести у вчення Христа, тільки хіба що старі статути, що були опрацьованими на ніби-то новий лад. За допомогою Павла Яхве-Егрегор взяв під свій контроль нове вчення, зробив його своєю частиною. Релігія з жорсткою церковною структурою, прихованим кланом служок, зацікавлених у процвітанні КУЛЬТУ ХРИСТА, перетворилася в одну з складових частин древнього Яхве-Егрегора.
        Відчувши на собі вплив Яхве-Егрегора величезної сили, Павло насправді віддався йому і став фанатичним служкою цього Егрегору. Його Старозаповітний світогляд з мішаниною ідей Христа став базисом церкви. Ось один з прикладів регламентації церковного життя: “Всякий чоловік, що молиться або пророкує з непокритою головою, посоромлює свою голову... І не чоловіка створено для жінки, але жінку для чоловіка. Саме тому жінка мусить мати на голові знак влади над нею...” (1Кор. 11:4-10) Ну хіба не Старозаповітні Закони?
        За цим Старозаповітним правилом, ніби-то малозначущим, стоїть велика проблема нерівності чоловіка та жінки. Привнесення у християнство старозаповітного відношення до жінки закріпило цей забобон і породило величезні проблеми, як у церкві, так і у житті. А Христос як раз і показав зовсім інше відношення до жінки на прикладі Магдалини.
        Павел також приніс з Старого Заповіту у Новий вищу форму СТРАХУ – страх перед Богом. Ні Ісус, ні Апостоли НІКОЛИ не говорили про “страх Господній”, бо вони вважали, що “ В любові немає страху, бо чиста любов виганяє страх, тому що страх має муки; той хто боїться не має любові!” (Іван 4:18)
        Спочатку вчення Ісуса було спрямоване на пробудження людини, на надбання нею свободи від Демонічних Егрегорів, і в першу чергу від Яхве-Егрегора. Ісус казав: “Я сказав: Ви боги, сини Всевишнього всі ви”. (Іван 10:34). Ісус не ставив себе вище за всіх і не бажав створення свого культу, він тільки вказав напрямок руху. “Істинно, істинно кажу вам: той хто вірить в Мене, справи, які творю Я, і він створить, і більше цих створить” (Іван 14:12б вид. НА) Але такі погляди були не вигідними владним особам всіх рівнів, навіть до самого Яхве. Егрегорам, спрямованим на владу, потібен покірний натовп, стадо овець, яким обов”язково необхідно мати пастира. Саме з цією метою існує сучасна християнська релігія і створюються церкви. Павло не один був з такою місією. У всі часи знаходилися фанатичні послідовники того чи іншого вчення, тої чи іншої високодуховної особи, які в “старі міхи наливали нове вино”, створювали культ і цим скеровували людей на хибний шлях. І зараз можна бачити такі приклади. Нехай цей історичний приклад допоможе сьогодні зробити людям крок до істини.
        
        У фільмі “Остання спокуса Христа” автори показали гіпотетичну зустріч Павла з Ісусом. Ісус говорить: “Ти брешеш про мене!” На що Павло відповідає: “Людям потрібен Бог! Людям потрібен померлий та воскреслий Христос! І якщо його немає, то я його зроблю!”
        І насправді, він зробив Христа таким, який він був потрібний Яхве-Егрегорові і його служкам, який потрібний людям, що не бажають самостійно працювати, а чекають рятівника, який для них візьме гріхи на себе і приведе їх в “Царство Небесне”.
        Анатолій

      • 2003.10.09 | Franko

        :-\ :-) Знову брeхня!

        Анатолій пише:
        > у Біблії відсутнє слово Бог.
        
        ну брeхня ж.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.10.09 | Анатолій

          А вдоль дороги мертвиє з косами стоять! Брeхня!

          Панове, я не лінивий, і буду давати цю статтю професора словесності доти, доки в Україні не прозріють всі сліпі.
          Анатолій
          ВИЗВОЛЯЙМО БОГА.
          У всесвітній історії важко знайти разючіший приклад руйнівних наслідків духовного іга, ніж масовий психоз, ворожнеча, повний моральний розклад, занепад і погибель незліченної лічби племен, націй та цілих рас в результаті діяльності єговопоклонників. Причому, прийоми і методи цієї діяльності по винахідливості ледве сягають рівня риболовного гачка, але за ефективністю перевершують Чорнобиль. Гідна подиву здатність мільйонів періодично потрапляти в одні і ті ж тенети і косяками зникати в імлі століть не знаходячи засобів порятунку, не попередивши нащадків, або хоча б сусідів про смертельну небезпеку. Одні і ті ж методи підкупу, обману, залякування. Одна і та ж підміна ідеалу ідолом. Одна і та ж інквізиція – репресії церкви, чи репресії проти церкви. Репресії партії, чи репресії проти партії. Один і той же результат – винищення тубільців за допомогою Війни, чи без неї. Змінюються назви держав і народів від єгиптян та ассірійців до могікан та українців, вдосконалюються технічні можливості, але суть геноциду стабільна, як могила. В чім же корінь стабільності? Звернемо увагу, що там, де винищені, або винищуються корінні нації, як правило, панує культ біблії, так званої “священної” книги. Порівнявши Китай, де споконвіку живуть китайці, а культу біблії практично немає, і Європу, де упень знищені франки, сакси, пруси, венеди, гуни, кельти, латинці, руси, даки, де сьогодні винищуються мешканці ексЮгославії, зате авторитет “книги книг” – є незаперечним, ловиш себе на думці, що славнозвісний попівський собака закопаний саме тут, за допомогою біблії. Нажаль, мало хто з філософів чи дослідників звертає на таку витончену психологічну “дрібницю”, а, насправді, психотропну диверсію біблеїстів, як використання в перекладах суперкниги чужого для неї слова і поняття БОГ (God, Deus, Gott). Метою такої диверсії є нейтралізація природного етнічного богорозуміння – єдиної сили, здатної протистояти теологічній експансії єговопоклонників, яка завжди передує фізичному винищенню аборигенів. В результаті аналогічних фокусам ярмаркових наперсників маніпуляцій, Бог всякого племені, до якого приходить біблія рідною мовою, несподівано опиняється, ніби злочинець, в ув’язненні за наскрізь іржавими старозаповітними гратами. Професійні перекладачі знають, що, навіть, перекладаючи прості поняття, як “стіл”, “лід”, “дерево” з мови на мову можуть виникати певні нюанси і навіть ускладнення, бо африканський бушмен, чи баварський німець можуть мати різні уявлення і словесні відповідники для позначення одних і тих же речей та явищ.
          Стосовно ж перекладу назви центральної біблійної персони, професор Шаян зауважує: “Новіші перекладачі біблії звертають увагу, що в оригіналі слово “Бог” дуже часто звучить ім’ям власним єврейського “бога”, себто “Яхве”. Відповідні місця треба отже перекладати “яхве твій Пан”, або “яхве твій Володар”... Зміст остається усе незмінно той самий. “Бог, Господь твій”, чи “яхве твій Володар”, усе залишається одним і тим самим “Демоном єврейської раси”, що жене її на найбільш криваві підбої і народовбивства”. Українське ж, як і всеслов’янське, праіндоєвропейське слово і поняття БОГ в основі своїй має ментальне наповнення повністю протилежне ненависній, ксенофобській, біблійній природі Єгова (Яхве, Саваота, Адоная). Саме тому скрізь у біблії, де використовується НАШЕ СЛОВО БОГ, для ясності мусимо відновити, хай в українській транскрипції, але відповідні старогеборейські терміни. Тим не менше, НАШ БОГ, підступно прикований перекладачами до старозаповітної колісниці, перебуває в юдео-християнській неволі вже понад тисячоліття, з часів Кирила та Мефодія.
          Бог, Бус, Буг, Біг, Бож, Матір Божа, Бозя (дит), польська Матка Боска, як і великомучениця Боснія, якій ворогами слов’янства нав’язані нескінченні, криваві антиБожі змагання, всі ці слова і поняття ніколи не належали до біблійних. Але хитрі шахраї від теології та перекладацтва (не дарма під час створення грецького перекладу біблії-Септаугінти 2300 років тому брало участь 72 рабини) шляхом простої підміни слова нав’язали НАШОМУ БОГОВІ роль аналога Єгови. При цьому, українці автоматично були обернені на “рабів Божих” – тобто на рабів Єгови, хоча БОГ ніколи не збирався нав’язувати рабства своїм Дажбожим синам та онукам. Коли ж ми, українці, припинимо цей нечестивий антиБожий шабаш? Адже сьогодні нікому і в голову не приходить перекладати прізвища Ейнштейн, Вайсберг, Васерман чи Шварцман, як Самотній камінь, Біла гора, Водяна або Чорна людина! Між іншим, як перегукуються ці єговообрані прізвиська з тубільними іменами корінних американців, яких прибульці з юдео-християнської цивілізації винищили упень, попередньо оббрехавши і звинувативши їх у дикунстві, хоча демон племені Абрама, Ісака та Янкеля - Єгова за жадобою крові перевершує всіх дикунів та людожерів Старого та Нового Світу. Хто в цьому сумнівається, хай перечитає п’ятикнижжя Мойсея.
          Отже – довідка: НАШЕ РІДНЕ УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО БОГ у відповідних місцях майбутніх перекладів біблії обов’язково мусимо замінити термінами, про які, до речі, сьогодні має змогу знати всякий бурсак будь-якої богословської (єговословської) школи середнього ступеня:
          І.1. Елохім – Множина від Ель: могутність, велич (Елів?). Буття 1:1.
          Ха-Елохім – істинний Елохім, щоб відрізнити від Е-Елохіма – термін, який використовується для позначення язичеських Богів у суперкнизі (а ще намагаються дурити людей, що у біблії проповідується монотеїзм).
          2. Ель-Еліон – Всевишній Ель.
          3. Ель-Шидай – Всемогутній Ель. Вихід 6:3.
          ІІ.1. Єгова-самоіснуючий, сущий, Левіт 24:16.
          2. Єгова-Рафа – Єгова-лікар твій, Вихід 15:26.
          3. Єгова-Ніссі – Єгова прапор мій, Вихід 17:15.
          4. Єгова-Шалом – Єгова мир, Кн. Суддів.
          5. Єгова-Раах – Єгова-пастух, Кн. Псалмів 22:1.
          6. Єгова-Іре – Єгова наглядач, Буття 24:14.
          Застосовуються також терміни Єгова-Ціднену, Єгова-Мамах, Саваот.
          ІІІ. Ав-отець (Авва, отче – вираз Христоса).
          ІV. Адонай – від адон-пан. Кн. Ісайя.
          Як бачимо із загальних та власних імен у біблійного демона більше ніж досить, але без терміну БОГ “суперкнига” ні за яких обставин не набула б популярності та “святості” у неюдеїв.
          Ось у чому фокус! Стали б неможливими підміни правди – брехнею, царя – тираном, власності – папірцем ваучером, любові – сексом, української священної мови – чужою тощо. Одним словом, з нашим Богом єговопоклонники відкололи той самий номер, що й біблійний Йосиф у Єгипті з Фараоном, коли спантеличений правитель віддав лазутчикові глибоко ворожого племені всю повноту влади, сказавши: “Ти будеш над моїм домом, а слів твоїх уст буде слухати весь мій народ. Тільки троном я буду вищий від тебе” (Буття 41:40). І далі: “І Йосиф піднявся над Єгипетським краєм” (Буття 41:45). Аналогічним способом над Українським Краєм піднявся ідол Абрама, Ісака, Янкеля - Єгова, заблокувавши за допомогою “суперкниги” доступ українців до РІДНОГО БОГА.
          То чи не досить нас дурити? Вимагаймо від перекладачів з біблійного товариства, перекладаючи біблію, не використовувати всує нашого слова БОГ, якого там немає у оригіналі. Не продовжуйте тисячолітню традицію ошуканства та душогубства. Майте БОГА в серці. Єдиного у Сварзі. Всевишнього. Всемогутнього. Багатопроявленого.
          Руслан Морозовський.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.10.09 | Franko

            Ну нащо ж стільки писати.

            За місцe на сeрвeрі платитe нe Ви!
            
            В Новому завіті всюди вживається грeцькe слово "Theos", що в пeрeкладі однозначно означає Бог.
            
            Cкільки разів тикати Вас в Вашу зловмисну нeкомпeтeнтність???
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.10.09 | Анатолій

              Re: Ну нащо ж писати дурницю.

              По-Перше, не в Новому Завіті, а в Новому Заповіті.
              По-друге, не вживається, а використовується.
              По-третє, у юдейському оригіналі, про який каже професор Морозовський, а не в грецькому, слова Бог НЕМАЄ!!!!
              Отже, хто брехун? Подумайте, мо дійде...
              Анатолій
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.10.09 | Franko

                Cправді!

                > По-третє, у юдейському оригіналі, про який каже професор Морозовський, а не в грецькому, слова Бог НЕМАЄ!!!!
                
                Новий Заповіт був написаний грeцькою мовою! В оригіналі!
                
                от кумeдний чоловік
                
                > Отже, хто брехун? Подумайте, мо дійде...
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2003.10.09 | Анатолій

                  Re: Cправді! Не пересмикуйте карти!!

                  У картярських іграх за це б"ють.
                  Ми говорили про Старий Заповіт. А він був написаний саме геборейською мовою. І коли створювалася Септаугінта - переклад на грецьку, то для цього було запрошено не багато і не мало, а всього 72 раввина. Ну а раввин він і в Африці раввин.
                  Анатолій
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2003.10.09 | Franko

                    Щe одна брeхня.

                    Анатолій пише:
                    > Ми говорили про Старий Заповіт.
                    
                    http://maidan.org.ua/n/rel/1065692817:
                    
                    Схоже на те, що Ви навіть не знаєте, що у Біблії відсутнє слово Бог.
                    
                    Будeмо продовжувати цю нeприємну процeдуру?
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2003.10.10 | Анатолій

                      Франку, не словоблудствуйте!

                      Я не дарма Вам навіть вказував на помилки в українській, коли писав Старий Заповіт, а не як Ви Завіт. Отже, не словоблядствуйте. Ви добре знаєте про що я говорю - юдейська Тора (як я зрозумів вона є також і Вашою) і є тим старим Заповітом. І саме в цьому Заповіті відсутнє слово Бог. І це Ви вже добре знаєте. І саме перекладаючи Цю Вашу Тору на грецьку, тобто, створюючи Септаугінту, перекладачами було 72 раввина. Якщо Ви ще не зовсім засліплені, то до Вас щось таки може дійти. Ну а якщо вже сліпий, тоді йой...
                      Анатолій
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2003.10.10 | Franko

                        Ваша повeдінка є нeгідною.

                        Нe тільки людини, яка прeтeндує на роль духовного провідника, алe й взагалі -- людини. Мeні соромно за Вас.
                        
                        Повторюю для тих, хто в танку.
                        
                        Анатолій, http://maidan.org.ua/n/rel/1065692817: "У Біблії відсутнє слово Бог".
                        
                        Анатолій, http://maidan.org.ua/n/rel/1065706567: "Ми говорили про Cтарий Заповіт."
                        
                        Якщо Ви скажeтe, що нe знаєтe різницю між Cтарим Заповітом і Біблією, то я забeру свої слова про брeхню назад, і назву вас просто звичайнісіньким нeвігласом. Який критикує тe, про що нe має анінаймeншого поняття.
                        
                        Оркім того, Тора тeж нe є Cтарим Заповітом. Вона -- його частина. Цe щe один доказ Вашої "компeтeнтності".
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                        • 2003.10.10 | Анатолій

                          Повторно кажу - Не словоблудствуйте, це Вам не личить!(-)

                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                          • 2003.10.10 | Franko

                            Ваша капітуляція приймається (-)

                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                            • 2003.10.10 | Анатолій

                              Re: Ваше словоблудство не приймається (-)

                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                              • 2003.10.10 | Анатолій

                                Дякую, що Ви погодилися, щоТора то є Ваша книга!!(-)

                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                • 2003.10.13 | Franko

                                  Які проблeми? :)

                                  "Тора" -- цe інша (єврeйська) назва пeрших п*яти книг Біблії (включно з Книгою Буття, дe описано створeння Всeсвіту). І що тут такого?
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                  • 2003.10.13 | Анатолій

                                    Проблем у мене не має, Ви ж бо юдейської віри!!

                                    З чим я вас і поздоровляю.
                                    Слава Богу, я не юдейської, а орійської, себто української віри і не маю проблем з юдейськими Демонами - Яхве-Єгова-Саваотами...
                                    І слава Богу, що нашим духовним лідером є не Мусій, а батько Ор, і нашим духовним вченням є не жидівські демонічні вчення, а наше українське Православ"я (не плутати з ортодоксією).
                                    Анатолій
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                    • 2003.10.13 | Franko

                                      ...а вашою чeснотою -- нeправдомовство! :) (-)

                              • 2003.10.10 | Franko

                                Дякую! :)

                                Знаєтe, якщо Вашe угруповання нe очиститься від таких пeрсон, як Ви, то я нe можу прогнозувати Вашій вірі багато послідовників.
                                
                                Тому Християнам Вашe існування дужe вигіднe. Так тримати!
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                • 2003.10.10 | Анатолій

                                  Тримайтеся юдо-християни, за Вами минуле... (-)

                    • 2003.10.11 | Георгій

                      Та й у Старому Заповіті ТЕЖ Є слово "Бог"

                      Починаючи вже з Буття 1:1. Так що, пане Анатолію, єрунду Ваш професор пише, не вірте йому.
                      
                      (А щодо Заповіт чи Завіт - я не впевнений. Заповіт це швидше те, що по-російськи називається "завєщаніє" - воля помираючого щодо його майна і останні побажання тим, хто його переживе. Завіт це швидше угода, як наприклад "давай ми з тобою укладемо завіт." Мабуть, це ближче до оригінального гебрейського терміну "беріт" і його грецького перекладу "діатеке." Малася на увазі саме угода-завіт між Богом і людьми.)

        • 2003.10.09 | Георгій

          Re: :-\ :-) Знову брeхня!

          Franko пише:
          > Анатолій пише:
          > > у Біблії відсутнє слово Бог.
          >
          > ну брeхня ж.
          (ГП) Ні, це правда - в оригіналах Біблії також відсутні слова "голова," "рука," "очі," "ніс" тощо.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.10.09 | Анатолій

            Re: :-\ :-) Знову брeхня!

            (ГП) Ні, це правда - в оригіналах Біблії також відсутні слова "голова," "рука," "очі," "ніс" тощо
            Пане Георгію, там також відсутні слова РОЗУМ, ЗНАННЯ, ДОСВІД, УКРАЇНА.
            Не забувайте про це, коли ці слова є у Вас у серці.
            Анатолій
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.10.09 | Анатолій

              І ще лікнеп для олельків!!

              
              ЛЮДИ ОСІ.
              Раса гіперборіїв ствердила себе на Землі на початку минулої ери Кришня (Водолія), тобто близько 26 тисяч років тому. Зовнішність представників цієї раси практично не відрізнялася від зовнішності інших народів, що населяли Землю і інші народи називали гіперборіїв також людьми, але “Людьми Осі”. У деяких езотеричних школах існує вітання “Ос!”, “Ос-є!”, що десятки тисячоліть тому могло означати: “О, я бачу людину Осі!”.
              Різниця у зовнішності складалася лише у тому, що чистокровні альви, як їх ще називали, не мали борід. Саме тому древнім грекам бог Аполон (раніше це ім’я – Полон), заступник Поли і всієї Півночі, зображувався без бороди, на відміну від Зевса та більшості інших чоловіків-олімпійців. Саме тому і віди русичів, отримавши у спадщину таємні знання Полярного континенту, бороди не носили, на відміну від жерців Чорнобога. Віди, волхви та кудесники на древніх українських мініатюрах відрізняються від інших людей, у товаристві яких вони зображені, відсутністю борід на обличчях. Цей звичай адептів Північної Традиції не носити бороди та вусів зберегся і до часів князя Володимира, і, надалі, до Петра І. Останній у запалі реформ знищив бороди практично у всіх, і відміну не стало видно.
              Одним з головних занять людей Осі були мандри Світами Всесвіту. Для більшості своїх людей місто Пола було тільки базою, де вони мали постійні зустрічі. Зимове та літнє Сонячне протистояння чи осіннє та весняне рівнодення мандрівники збиралися разом, щоб обмінятися інформацією про побачене та провести деякі містичні таїни. Гіперборійські свята приходилися саме на ці дні.
              На протязі Всього іншого часу більшість альвів досліджували чужі світи – як світи планети Земля, так і інші Світи Сонячної системи та за її межами. Магічне мистецтво мандрівок “в обхід матерії” було справою небезпечною. Як правило істоти менших енергетичних рівнів мають до всього, що з’являється у їх життєвому просторі зверху, жагучу нелюбов. Тому особа, що бажає мати свободу у обсязі всього Творення, що бажає зробити доступними для себе усі Світи, які сотворив Всевишній, не може розраховувати на успіх, пройшовши пекло.
              Мистецтво дозволяло лише скоротити час, на протязі якого приходиться “дихати пекельним повітрям”. Тут багато залежало від стабільності потоків особливих тонких субстанцій, першопричини матерії та енергії, завдячуючи чому можливо було “обходити” матерію. Ці потоки постійно змінюються синхронно з розташуванням планет на небі. Але все ж вони є найстабільнішими та керованими у просторі Спокою потоками, який і є Ось.
              Магія гіперборіїв дозволила поступово створити практично стабільний потік тонкої субстанції – Осьовий Тунель, який починався прямо над Полюсом планети і закінчувався у точці Альва. Це був шлях, що тисячоліттями забезпечував сполучення з Глибинами дванадцяти основних тіл Сонячної системи (Марс, Нептун, Сатурн, Меркурій, Венера, Юпітер, Прозерпіна, Хірон, Сонце, Місяць, Плутон, Уран), а також з Глибинами зірок – дванадцяти основних сузір’їв, що впливають на буття планети Земля.
              Сама речовина планети, що пронизувалася століттями енергіями Глибин світів, у цьому місті змінилася. Стихія землі стала дещо розрідженою біля поверхні, тоді як повітря над полюсом навпаки, дещо ущільнилося. Вогонь міг у цих місцях народжуватися ніби з нічого і випромінював світло набагато яскравіше, ніж це було властиво полум’ю в інших широтах. Водна стихія поступово витісняла земну. Утворилося внутрішнє море Арктиди і у його центрі – провалля, у яке затягувалися води Світового Океану і далі у лабіринт планетарних надр. То був час формування декількох підземних морів. Ці акваторії існують і зараз, хоча сьогодні про них не відомо широкому загалу. У північних землях нашого континенту декілька століть тому можна було ще почути легенди про Обертаюче озеро – батька НАВи. Потоки води, що постійно поглиналися лабіринтом величезних сполучених печер, знайшли у декількох точках земної поверхні шлях назад і води ішли знову у Світовий океан, але вже маючи слід вогняного дихання ядра планети, тобто гарячими. Тепер ця циркуляція виродилася, але досі ще впливає на теплі течії Землі.
              Чотири основних протоки проклав Океан до внутрішнього моря Арктиди. Сам континент став ніби створеним з чотирьох величезних островів і нагадував простір, який обмежувався хрестом у колі. Геометричним центром цього континенту був гігантський водяний коловорот у середині його невеликого внутрішнього моря, що знаходилося точно на Полюсі Землі. Форма континенту Гіперборії точно повторила символ Господа Дия, чи Дерево Світу.
              Хоча у результаті діяльності альвів перетворювалися цілі континенти, насилля над Природою не було. Містичні знання давали можливість гіперборіям вступати в енергетичний контакт з богами стихій. Те, що слугувало меті людей Осі, було у благо також цим вічним егрегорам і між ними був укладений союз. Тому перетворюючі дії Храму Мандрів не тільки не зруйнували природну гармонію життя планетарних Сил, але навіть зупинили руйнівний планетарний процес, що зараз називають – літосферною катастрофою.
              
              ХРАМ МАНДРІВ СВІТАМИ.
              Точно над Полюсом, над жерлом Великого Провалля був розташований Храм Мандрів Світами. Він був осередком духовної сили Арктиди. Завдячуючи магічному мистецтву архітекторів, його кам’яне тіло висіло у повітрі. Ішли століття, а чорна велика тінь літаючої Будови постійно відбивалася на стінах води, що невпинно неслися у незбагненну коловерть. Ця тінь мала форму хреста - коловорота. І вона множилася та мигтіла, кожного разу відбиваючись від сполохів небесного вогню, що не згасав над горизонтом внутрішнього моря Арктиди.
              Свідомість представника будь-якої раси, що вступав під бані храму, тимчасово змінювалася. Будь-який рух всередині храму здавався йому сповільненим. І не було бажання розмовляти, людина ніби німіла.
              Найдивнішим було те, що Храм Мандрів не був тривимірним тілом, як інші будь-які речі. Він був чотиривимірним. Тому його внутрішній простір виглядав для всіх, хто не мав мудрості вищої посвяти, як лабіринт нескінченної складності. У цьому просторі можна було поставити чотири патериці перпендикулярно одна одній. Таким чином вони створювали неможливий у тривимірному просторі об’ємний правильний восьмикутний хрест і він ніби втрачав вагу. Саме таку форму мав і Храм. Восьмикінцевий хрест - символ Господа Дажбога є і зараз одним із знаків вищої посвяти жерців.
              
              ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ.
              Вчення Замкнутого Хреста прийняло свою назву і той вигляд, у якому воно досі зберігалося на Землі, у результаті ідеологічного, а потім і військового конфлікту між метрополією гіперборіїв та їх колоніями, що були створені пізніше. Щоб стало зрозумілим, яким чином це могло статися, необхідно у загальних рисах описати державний устрій Гіперборії.
              Життя та державний устрій гіперборіїв були настільки стабільні, що люди сприймали цю расу як безсмертних богів, які вирішили на Землі заснувати своє місто. Оповідь говорить про імперію гіперборіїв. Але це не точно. Імперія – це одна з тих назв, що найменше підходить і яку можна було використати для опису їх держустрою. Заходи державного будівництва цієї раси принципово відрізнялися від таких, що були у людей.
              Так, у гіперборіїв була практично непохитна єрархія. Але це було тільки те, що інші люди могли помітити. І це було тільки “поверхнею океану”. Той самий гіперборій під одним іменем міг бути відомий як князь, а під другим як найнижчий служка. Кастові привілеї у гіперборіїв різнилися надзвичайно. Але гідність особистості , як це видно із сказаного раніше, не могла бути пов’язана з соціально-єрархічним статусом. При цьому, технологія та магічне мистецтво, які були високо розвинуті у полярному царстві, практично виключали необхідність важкої, рутинної праці.
              Люди Осі практично не розуміли такі людські якості, як жага слави чи влади. Мабуть вони досить погралися цими іграшками у Світі, з якого прийшли. Але у більшості з них існувало бажання оволодіти силою “повного відчуття Бога”. Так можна було б приблизно перекласти бажання, що було превалюючим цієї раси, зрозумілою мовою людей. Альви визначали це бажання одним словом – Тиу. Можливо слово “туриця” – просвітлення, термін езотеричного християнства якось пов’язане з ним. Це слово також нагадує назву єгипетського знаку “Тау”, яким, як гадають дослідники, позначали богів.
              
              СТАТУС ТА ПЕРЕДАЧА ІМЕНІ.
              Бажання оволодіти Тиу була джерелом енергії для більшості видів діяльності гіперборіїв. Можливо, що їх мандрівки також приводили до цього стану. Це бажання змушувало їх приймати на себе ту чи іншу посаду, той чи інший статус у суспільстві. Гіперборій пов’язував себе обов’язками чи забезпечував себе привілеями тільки тоді, коли вірив, що надає своїй Душі таким чином деяку енергоматерію, за допомогою якої вона зможе побудувати “шлях до Тиу”. Якщо ж для цього “шляху” потрібен був новий матеріал, гіперборій без жалю полишав свій соціальний статус і переходив до іншого.
              Це не створювало хаосу в житті держави та суспільства. Як і у державах інших людей, ім’я та титул були єдиним цілим. Вони передавалися у спадок, а разом з ними передавалося у спадок і посади, забезпечуючи безперервність традицій. Але у гіперборіїв існував особливий містичний обряд – передача імені. Той хто передавав і той хто приймав ім’я, мали перейти назустріч один одному глибокий зимний потік. При цьому, той самий гіперборій міг мати одночасно і два, і три імені.
              Душа та статус не були жорстко зв’язані. Ім’я, яке передавалося, слугувало ланкою і розділення, і зв’язку. У гіперборія-містика, що бажав оволодіти Тиу, не було навіть особливого бажання іти у світа, як це роблять у людей іноки. Посади Полярного царства ніби виконувались самі по собі, а душі громадян жили, як правило, внутрішнім життям. За визначених умов, гіперборій міг навіть і не передавати ім’я, а просто звільнити його. Тоді він мав перейти потік наодинці. І це також не приводило до хаосу у державі. “Великі” імена Полярного царства ненадовго залишалися вільними, а магія високого рівня та технологія дозволяли варіювати у широких межах другорядними іменами (посадами), що були задіяні у соціальній сфері.
              ЗАКОН СПРАВЕДЛИВОСТІ.
              Культура Таємниці забезпечувала стабільність держави гіперборіїв. Будь-які відношення між особами були таємницею для суспільства і ця таємниця була священною. За таких умов не могли утворитися будь-які клани, ні родинні, ні, як кажуть зараз, бізнесові. Відомі сьогоднішні внутріполітичні проблеми, чи простіше, міжкланові розборки, державі гіперборіїв були невідомі.
              Тому Полярному царству не була відома і зворотна сторона цієї медалі – тоталітаризм. За умови, коли не існували ні політичні партії, ні навіть будь-які угрупування, держава не створювала ніякого роду “спецслужб”. Полярне царство навіть не бажало цього. В ньому не існувало проблеми “особа та суспільство”. Міжособові проблеми – “учитель-учень”, “слуга-господар”, “чоловік-жінка” – у разі виникнення, вирішувалися звільненням імені.
              Але культура Таємниці з усіх можливих суспільних та державних проблем не вирішувала проблеми одного виду – кримінальної. Крім того, “ховати кінці у воду” злочинцям за умови тотальної неінформованості було набагато легше. При цьому, у державі Осі не існувало ні в’язниць, ні спеціальних судів. Воїн Закону - це була не посада, а іменний титул, що шанувався досить високо, - був зобов’язаний визначити злочинця силою та мистецтвом свого розуму. І все що він міг зробити надалі,- це змусити винуватого до поєдинку. І вважалося, що перемогти у цьому смертельному поєдинку не може особа, що є не правою; ні злочинець, якщо звинувачення справедливе; ні Воїн, якщо він вирішив звинуватити з корисною для себе метою.
              Мабуть на деякий час збережені звичаї визначати винуватого магічними (чи псевдомагічними) методами, а також звичай “поля”(“суд Божий” – винуватість чи ні у кінцевому випадку визначає поєдинок) були відголосками тих часів.
              
              ОХОРОНЦІ ВНУТРІШНЬОГО КОЛА.
              Необхідно відзначити, що вбивства та грабунки у Гіперборії були випадками досить рідкісними. Причина криється у тому, що середній гіперборій бажав оволодіти силою Тиу з такою старанністю, як сучасна людина бажає набути багатство, славу чи владу. Слово тих, що оволодів Тиу мало у Гіперборії неабияку вагу, і ті, що оволоділи Тиу, говорили: хто завдає кривду слабкому, хто порушує правила поєдинку, хто розпоряджається тим, що йому не належить – той ніколи не досягне Тиу.
              Сучасна людина не вважає, що “прості слова” можуть бути тим фактором, який впливає на розвиток суспільства. Але це тільки тому, що ми практично не знайомі з тим, яку величезну силу має слова, якщо той що вимовляє їх, переконаний в істинності своїх слів повністю та незаперечно. Давайте спитаємо себе, чи часто ми до кінця усвідомлюємо істинність своїх слів, - і чому саме це є істина?
              Часто-густо ми автоматично повторюємо “істини” з чужих слів. А ще частіше – просто говоримо що попало, що “ніби-то правильно”, тільки заради того, щоб викликати цим цікаву для нас поведінку партнера у тій чи іншій життєвій ситуації. Ми, нажаль, розучилися задумуватися, що є істина. І ми зовсім не бажаємо дивитися їй у вічі і це мало чим відрізняється від Пилата, який поставив риторичне запитання “що є істина”, коли перед ним стояла саме Істина у людському тілі.
              Але те, що ми описуємо зараз мало місце за десятки тисячоліть до Христа та Пилата. Культура Таємниці сприяла внутрішній концентрації, нерозпорошення уваги назовні, та відношення людей тієї культури до істини, і пошук шляхів до неї був зовсім інакший. Охоронці Внутрішнього Кола – так називали тих, що досяг Тиу – дуже добре знали, ЩО вони говорили. Вони не говорили ні одного слова з навіть добрих, але чисто моралізаторських спонукань. Вони завжди могли довести – принаймні тому, у кого досить розуму, - те, що вони говорять, є тільки так і більше ніяк.
              Їх докази не всі могли сприймати, але більшість їх сучасників могли відчути ніби-то дихання істини, яке ішло від Охоронців. Звідси було два кола учнів – Коло Внутрішнє та Коло Зовнішнє. І з того часу всякі містичні учення розподіляються на езотеризм та екзотеризм.
              Вищим Посвященням вшановувалися далеко не всі. Багато і не прагнули цього, справедливо думаючи - кожному своє. Справи мистецтва, науки, ремесла чи управління державою були нічим не гірші за діяльність Охоронців Істини. Але деякі особи, яким було відмовлено у Вищій посвяті, думали не так. Глибоко вражений гонор змушував їх створювати альтернативне вчення, хай воно і не відповідало Істині, але задовольняло власне его і таким чином компенсувало нестачу пошани Вищої посвяти. Так формувалася духовна опозиція вченню Замкнутого Хреста і це привело на загал до створення екваторіального царства.
              
              АТЛАНТИДА.
              У минулу епоху Кришня Арктида переживала свій розквіт. Слово духовенства було вагомим, громадяни вчилися вільному спогляданню і це надавало їм таку внутрішню стійкість, яка забезпечувала успіх будь-яких справ.
              Але душі деяких осіб опиралися загальній налаштованості на Горішнє. Такі боготворили безодню, початковий хаос, і не бажали вклонятися Небесам. Таких осіб було не так вже і багато. Їх Кумирами, на противагу спокою та спогляданню, були несвідомий запал та тьма. Декілька державних діячів також вважали цей настрій за духовний. За це вони отримали назвище темні князі.
              За законами дуальності Світу духовні бунтарі визріли у Гіперборії до епохи Коляди (Козерога). Цей стан виявив себе у тому, що темні альви покинули свою батьківщину і пішли у добровільне вигнання. Ніхто їх ніяким чином до цього не спонукав. Добровільні вигнанці заснували своє місто на березі величезного острова поблизу Екватора, що було зроблено не випадково. І цей вибір було зроблено не тільки за простим бажанням, а й за бажанням душі. Тропічний пояс є областю максимальної кутової швидкості обертання планети, тобто місцем максимального неспокою, або екзальтації. Особи, що відійшли від вчення пращурів, вчення Спокою Полюса, спеціально закликали до себе у заступництво протилежні сили та енергії.
              Племена аборигенів опиралися прибульцям. Потягнулася череда коротких та переможних війн. Ці блискавичні операції не стільки були схожі на бій, скільки на тріумфальну демонстрацію незбагненної для туземців зброї. Завойовники, за сучасним розумінням, поводили себе досить стримано у використанні сили. Але світлі альви сприймали цю демонстрацію зброї справою жорсткою та нерозумною.
              Уже тоді прибульці та туземці уклали ряд угод, що започаткували деякі династії. І древнє населення острова і прибульці розцінювали ці угоди як позитивні. Місцеві “аристократи” бажали родичатися з “сильними прибульцями”. А ці прибульці залучали до себе чорних чаклунів та царів, бажаючи “сприйняти місцеву безпосередність та освіжити кров”...
              Колишні гіперборії не захоплювали нову землю. Вони лише захоплювали життєвий простір. Цим вони досягли того, що на їх безпеку не зазіхав ніхто, боячись жорсткої відплати і бажали на цьому зупинитися. Але місцеві племена поступово схилилися під заступництво їх держави. Островні вожді розраховували таким чином перемогти у давніх міжусобицях, а дехто навіть “купував” підлеглість.
              Нова імперія на загал склалася у останні століття епохи Коляди. Острів, перейшовши під владу темних альвів, став називатися От-Лен, пізніше – Ат-Лант, що означало Відпала Земля, чи земля тих, що відпали.
              Столицею темної імперії був Посейдоніс. Це місто детально змальоване у діалогах Платона “Тимей” та “Критій”. Його стіни та канали нагадували гіперборійський знак Вісь, Альва, Дерево Світу. У геометричному центрі міста стояв храм Посейдона – бога мінливого неспокою морської стихії. Це було головне місце магічних операцій атлантів.
              Величезний малюнок Осі, який був нанесений на поверхню планети біля Екватора, означав перпендикуляр до древнього Осьового Тунелю гіперборіїв. Відпалі протиставили мистецтву родичів своє власне мистецтво мандрівок світами. Ключем, що відпирав двері у інші сфери буття, було для них екстатична несамовитість. Але цим вони могли досягти лише нижні та середні рівні, світи ряду нисходження Землі. Досягти точку Альва атлантам було практично неможливо. Дороги світлих (правих) альвів та темних (лівих) альвів розходилися назавжди.
              У перші століття епохи Кентавра (Стрільця) два царства – Гіперборія та Атлантида – практично зрівнялися у могутності. Екваторіальне за походженням було колонією Полярної країни, але колоніальної залежності народ атлантів ніколи не знав. Між державами існував лише тонкий взаємоконтакт на духовному рівні.
              Ідеологічно Гіперборія та Атлантида були повними протилежностями. У центрі уваги обох цивілізацій була магія. Найкращі голови присвячували свої життя для дослідження прихованих енергій буття - фундаментальніших Сил, ніж ті, які ми сприймаємо сьогодні як природні. Півночі та Півдню були відомі Закони магії: коли свідомість організовує свою роботу інакше, ніж це диктують повсякденні обставини, - тоді нові та незбагненні можливості відкриваються для людини. Відкинувши орієнтацію на рутину, і розум опиниться трохи вище раніше зафіксованих закономірностей буття.
              У цьому були єдині адепти Полюса та Екватора, але у подальшому розходилися непримиримо.
              Рутина не дозволяє свідомості бачити таємниче у житті, констатували єрофанти Півночі і робили такий висновок: необхідно піднятися вище рівня буденності; треба піднести свій розум – і йому відкриється сенс усього.
              Утилітарна злоба дня засліплює свідомість, - погоджувалися посвящені Півдня, але пропонували прямо протилежне рішення. Треба не вагаючись, казали вони, кинутися у безодню своєї душі, що лежить набагато глибше поверхні буденного.
              Атланти наводили приклад з деревом та його корінням, що іде донизу. Гіперборійці не погоджувалися: дерево таємного є істинним Деревом Життя і саме тим відрізняється від видимих нами рослин, що коріння у нього занурене у Горішнє. І саме тому щити витязів Полярного ордену, посвящених у Таємне, прикрашалися зображенням дуба, що виріс корінням догори.
              Горішні шляхи відкриває цілковитий Спокій. Він дарується відмовою від пристрастей і нічим незабрудненим, чистим усвідомленням. Саме тут і пролягала межа. Нащадки Південного посвящення переважно шанують нижній світ – Таємне Пекельне Царство (сучасний варіант підсвідомості). Дорога до панування над силами нижнього світу пробивається вибухами екстатичної екзальтації, напруженням нервів, відмовою усвідомлювати.
              Саме це і є два шляхи: вверх – правильний, правий шлях, та вниз – лівий, неправильний шлях.
              У Гіперборіїї, як і в Атлантиді жерців називали Відами, тобто тими, хто відав знання. Гіперборійські жерці на загал іменувалися ПРАВІДАМИ, тобто Правими Відами, від чого походять назви “праведник” та “провидець”. Ну а Атлантичних жерців іменували ЛІВІДАМИ, тобто Лівими Відами, від чого походить біблійна назва “левіт”. Величезну значущість цих жерців у житті нашого та інших народів ми ще побачимо далі.
              Таким чином, ідеологічно та географічно були сформовані дві великі паралелі:
              Горішня – тверезість Розуму та Спокій – Північ (правий шлях).
              Нижня – пристрасна Нестяма та Екстаз – Південь (лівий шлях).
              Саме ці два напрямки розвитку багато що зумовили в історії всієї Землі, всього людства і визначають його навіть і сьогодні.
              На географічних мапах Землі Північний полюс і до цього часу зображується зверху.
              ПРОТИСТОЯННЯ ТА ВІЙНА НА ЗНИЩЕННЯ.
              Обидві ці імперії були дуже могутніми та непохитними силами. Це вже було зародком конфлікту. Але принаймні ще два тисячоліття на Землі царював мир та спокій. Ідея планетарної, або як ми кажемо світової, війни здавалася тоді чимось невірогідним, маревом божевільного. Небесний Кентавр (Стрілець) протегує не волі до взаємознищення проти направлених систем, а їх своєрідному взаєморозвитку. Кожна з сторін знаходила у існуванні духовно протилежного світу ніби точку опори. Таке було можливе тому, що сфери впливу Півночі та Півдня межувалися між собою, але не перетиналися. Ці “антисвіти” були, фактично, незаконтактовані. Кожний був для іншого чимось схожим на “страшну, але досить реальну казку”
              Переважним кольором Полярного континенту був білий, але не тільки завдячуючи снігу та льоду. Ця земля називалася також Країною Білих Вод. Саме такими здавалися її багаточисельні ручаї, річки, озера під безупинним матовим сяйвом повітря, що індуціювалося потоками тонкоматеріальної субстанції, яка пронизувала Осьовий Тунель. Ці особливості Полярного континенту природно привели до того, що магія царства Півночі – магія Усвідомлення та Спокою – стала називатися білою.
              Крім того, білий колір був кольором Бога Ора – гіперборійського бога Єдності та Безсмертя. Ор був у пошані у Арктиді більше інших богів. Точніше – більше інших одинадцяти проявів-енергій Бога Єдиного. Він репрезентував ніби “Таємний початок” – Род, з якого народжувалися всі інші боги, що ставали безсмертними. Род був сакральним коловоротом, Великим Порогом, що втягує всі зовнішні прояви у превинну стихію Єдиного. Цю містичну традицію перейняли у спадок нащадки гіперборіїв – орії.
              Острів Атлантида, навпаки, мав характерний грунт, що кольором нагадує чорнозем. Оповідь про лиховісну силу чорної землі існуює і до нашого часу. У останні тисячоліття її пов’язують з Єгиптом (і тьмою єгипетською), хоча у дельті Нілу ця чорна домішка виявлена набагато менше. Насправді, ця оповідь прижилася на батьківщині Пірамід тому, що цивілізації фараонів та доколумбової Америки були послідовниками, нащадками атлантів в області містичних знань та магії.
              Від чорного кольору пішла назва гіперборійського бога руйнування – Каріса, тобто Чорнобога. Атланти шанували його як одне з двох першоверховних божеств.
              Другим кумиром у них був Фа-Ра – Темний Ра. Цей останній протиставлявся Світлому Ра з Пантеону Арктиди.
              Світлі альви , тобто гіперборії, шанували Ра – Життя та Духовну Мудрість, пізнання енергій якого приводило людину до повного усвідомлення буття, приводило до Світла Життя.
              Екваторіальна атлантична релігійна модифікація привела до шанування Життя без Духовної Мудрості, без Свідомості – Темного Ра.
              Такі джерела, маючи два розуміння, мають і дві назви – “біла магія” та “чорна магія”. Людство використовує ці дві назви незчисленні століття і давно втратило розуміння про те, як вони склалися. Біле при цьому означає Благо, а чорне – Зло. Десятки тисячоліть людство, використовуючи таку метафору, не може собі навіть уявити щоб у найменуванні Блага та Зла використовувалися не ці, а інші кольори.
              Таким чином, протилежно орієнтовані системи все більше вдосконалювалися, споглядаючи одна одну з великої відстані. І чорне чародійство атлантів, і біла магія гіперборійців досягли у епоху Кентавра (Стрільця) могутності, якої вони не знали ні до, ні після. Влада менталу над матерією була практично абсолютною.
              
              Проходили тисячоліття... Перун (Скорпіон) змінив на небі Кентавра. Ідея використати магію як руйнівну зброю, що уявлялася дикою ще досить недавно, вже “висіла у повітрі”. Закінчувалася Двапара-Юга, яка характеризувалася ще більшим ніж порпередня Трета-Юга занепадом релігійності та духовності.
              “Війна – це справжній жах та божевілля, - віщали темні мудреці Півдня. – Які безодні відкриє у собі душа, що буде кинута у безупинний кошмар?”.
              Але спровокувати Гіперборію на таку війну – війну на знищення – було практично неможливо. Протистояння між воїнами-магами було і у повітрі, і на воді, і під водою, але, як правило, битв не було. Машини знищення попадали у наведений туман і відхилялися від цілей, капітани підводних кораблів дрімали, схиливши голову на пульти, субмарини ж рухалися по гігантському колу над морським дном, а заворожені екіпажі дивилися уві сні захоплюючі картини битв.
              Лише єдиноборства, поєдинки один-на-один, признавалися лицарями Полярного континенту. Бої воїнів перед, а інколи замість битви – звичай чисто гіперборійський. У породившій його землі це взагалі було єдиним видом будь-якого військового зіткнення.
              Так і пройшло декілька перших століть практично тисячолітньої кампанії – дивної, як це вважалося би зараз, війни, що більше нагадувала якийсь безперервний турнір. Саме тоді і зародилися на Землі лицарські ордени та школи єдиноборств, деякі з яких і до цього часу зберегли елементи магії у своїх техніках.
              Це була одна, може навіть за всі часи Землі, воістину епоха героїв: протистояння особистостей, а не натовпів. Успіх чи невдача битви визначалися двобоєм між Майстрами. По-різному поверталася доля до воїна. То богатирі Світла святкували перемогу, то лицарі Тьми. Протистояння держав не створювало проблем, крім безпосередньо єдиноборцям.
              Але нажаль, така війна приносила свої гіркі плоди. З обох боків гинули кращі. Поступово, але неухильно зменшувалося число людей, чиє слово на радах було наймудрішим і чиї рішення були виваженими. Бо справжня сміливість ходить поруч з такою ж мудрістю, тобто відвагою розуму...
              Мабуть, саме через це поступове знищення Розуму з обох боків і стала можливою, на загал, війна на знищення. Атланти воліли протистояння з найбільшою напругою сил. У цій боротьбі вони марили якимсь нечуваним ще екстазом. Для досягнення бажаної надекзальтації, війна мала стати питанням життя чи смерті для всього Острова і всього Континенту.
              Полюс ніколи не став би іти на руйнування Острова і містики Екватора розуміли це. Єдиним способом “підвищити ставки” у грі було для них змусити Гіперборію піти на крайнощі. Шанувальники екстазу шалено хотіли прогулятися по лезу бритви. Для цього їм треба було показати Полярному царству, як би це сказали зараз, “годинникову бомбу під ними”. Сили Зла давали їм натхнення на такі дії. Елітою жерців Атлантиди – левітами, за допомогою кристалів була використана така магія, що на всьому просторі Арктиди стихія землі почала перероджуватися у стихію води. Полярний континент поступово зникав з поверхні Землі. Переродження особливо швидко проходило на побережжі. Великі будівлі міст руйнувалися під власною вагою. Безмежно розлилися озера та річки. Невпинно прискорюючись, могутні потоки води несли уламки та вцілілих людей у страшний коловорот внутрішнього моря Гіперборії.
              Апологети екстатичної несамовитості досягли чого хотіли. Повітряний флот Континенту постійно скидав десанти на Острів, метою яких було захопити та знищити магічні кристали. Атланти чинили цим військам стійкий опір. З одного та другого боку невпинно росло число полеглих... З цього моменту результат війни ставав досить зрозумілим. Несамовитий та екзальтований Південь не міг довго протистояти воїнам-магам Півночі, які володіли мистецтвом битися без гніву, бо вони черпали свою силу зі свого внутрішнього джерела Спокою. Система підготовки Гіперборіїв показувала себе набагато кращою. Тритисячолітня суперечка була вирішена.
              Цей кінець породив страшну, сатанинську злість левітів – еліти жерців атлантів. Магічними вправами сила дії на Полюс прихованої енергії магічних кристалів була збільшена багатократно. Полюс перетворився у пекельний океан. Існував всього один спосіб зупинити божевілля. Дванадцять вищих жерців Триєдиного Бога повинні були пожертвувати своїм життям , принести у пожертву велике диво дивне – чотиримірний хрестоподібний Храм Мандрів Світами і життя усіх, хто у цей час був у храмі, тому що вони відмовлялися його звільнити.
              Було промовлене Слово і білокам’яна споруда, яка незчисленні століття висіла нерухомо над величезною водним коловоротом, почав падати униз. Всі приховані сили Храму були приведені у дію. Величезне кам’яне тіло перетворилося у Мандрівника Світами, поринаючи в Осьовий Тунель до точки Альва. Дванадцять вищих використавши магію білого Ор-Каменю, направили промені енергії по тунелю, назустріч променям чорних кристалів Атлантиди. То були протилежні енергії і поєднання їх миттєво перетворили у ніщо і чорні кристали і Храм, і середню частину екваторіального острова. Величезний плазмово-паровий стовп вирвався за межі атмосфери Землі, викидаючи у Космічний простір атлантичну еліту.
              Метаморфоза стихій зупинилася саме у цей момент.
              Але обличчя світу вже зазнало величезних змін. Континент Полюсу перетворився на архіпелаг; єдиний і великий острів атлантів перетворився на два невеликих острови, північний (Аріан) та південний (Орг).
              Гіперборія та Атлантида існували ще декілька тисячоліть після своєї Великої війни, але це вже були часи неухильного занепаду обох царств. Ворожнеча між ними не затихала ні на мить, а у атлантів мали місце ще і внутрішні збройні сутички. За кінцевим рахунком, і острови полярного архіпелагу (за винятком одного, про який буде сказано далі), і обидва екваторіальні острови перестали існувати як результат череди воєн та внаслідок природних катаклізмів. Так закінчилася “Війна богів”.
              
              ПІСЛЯПОТОПНЕ ПРОТИСТОЯННЯ.
              Післяпотопна історія розвитку Землі, це, як правило, історія розвитку двох духовних начал: Правого – під проводом жерців, що називалися Правіди, тобто жерці, що вели правим (правильним) шляхом, шляхом світлим, шляхом Білобога;
              Лівого – під проводом жерців, що називалися Лівіди (у Біблії – левіти), тобто жерці, що вели лівим шляхом, шляхом темним, шляхом Чорнобога.
              Перед тим, як землі Гіперборії та Атлантиди пішли у морську пучину, жерці цих цивілізацій, володіючи техніками передбачення і знаючи що їх чекає, залишившись цілими і неушкодженими, і, зберігшии свої потаємні знання та практики, на своїх кораблях відбули кожний у своєму напрямку.
              Евакуюючись трьома основними групами, жерці та мешканці Гіперборії відбули на Південь у прилеглі до Арктиди континенти. Кожна з трьох хвиль розселення прибула у Європу, Азію (Сибір) та Північну Америку. Хвиля гіперборійців, що прибула до Європи, принесла на цю територію культ Господа Ра, тобто культуру, знання та філософію віри. Група, що прибула до Сибіру сповідувала культ Господа Дия, а Північно-Американська група сповідувала Господа Дажбога.
              З історії розвитку післяпотопної цивілізації Землі, можна побачити, що Північно-Американська група, асимілювавши з місцевим населенням, утворила велику цивілізацію так званих індіанців Америки. Європейська та азійська групи гіперборійських прибульців розділилися на декілька національно-етнічних груп кожна, але дві найбільші когорти з цих двох груп з’єднавшись, утворили найближчу за традиціями та вченням до гіперборійців етнічну народність, яка себе називала ОРІЙЦЯМИ, втративши першу частину назви ГІПЕРБолізовані, тобто Великі. ОРІЇ були, перш за все, носіями сакральних знань та культури своєї втраченої країни - Гіперборії та дали світу не менш велику у Європі групу споріднених народів, що зараз називаються СЛОВ’ЯНИ.
              А куди свої очі направили жерці Атлантиди? Як відомо з історії розвитку післяпотопної цивілізації, атланти, відправившись двома групами, завоювали території, як і раніше, біля екватора на Африканському та Американському континентах. Одними з найбільш відомих потужних цивілізацій, що утворилися тут за допомогою та безпосереднім керівництвом жерців Атлантиди – були Єгипетська та Майя .
              Єгипетська цивілізація жерцями левітами була побудована за принципами та законами, що були напрацьовані у допотопній Атлантиді. Єгипет у ті часи – це дуже високий інтелект, неземні знання, розвинена культура... Але все це було прерогативою касти жерців, писців та чиновників. У храмі Амона-Ра (Фа-Ра), у його святая святих, було 10 привезених з Атлантиди книг, що вміщували у собі знання високого рівня. Але їх могли читати лише 3 – 4 особи, жерці вищої посвяти, тобто левіти. Всі інші не мали права знати ці книжки. А “глибинні” шари народу жили у страшній темряві та дикості. Не дарма Єгипет увійшов у прислів’я як світоч Землі та джерело страшної темряви. Культ бога Фа-Ра, культ Чорнобога панував у Єгипті. Навіть правителі Єгипту носили цей титул – ФаРаОн, тобто уособлювали у собі Чорнобога.
              На противагу Єгипту, цивілізація оріїв, під проводом правих відів, тобто праведних жерців, будувала свою цивілізацію у зовсім іншому напрямку. Головним у побудові орійської цивілізації було Богоцентричність, високий рівень народних знань, та найдосконаліші родові відносини. Орійські народи дали світу знання та мудрість Від, культуру Православ’я, традиції рільництва. І всі свої відношення з чужинськими народами древні орії будували за принципами Благодаті. Вони були володарями світу і несли людям божественні знання, тобто Благодать.
              Але левіти – еліта жерців колишньої Атлантиди через свою несамовитість та екзальтованість ні на хвилину не полишили свою страшну, сатанинську злість до оріїв. Ця сатанинська злоба після потопу визрівала тисячоліттями і це протистояння визначало всю історію планети до нової ери, а також (як буде показано далі) визначає і сьогодні.
              Як відомо з Від, протистояння, яке стимулювали жерці Чорнобога між ними та світлими оріями, що втілювали у своїх серцях ідеали Білобога, вилилося битвою на полі Куру, що на півночі Індії 17/18 лютого 3102 рік до.н.е. - початок Калі-Юги – Залізного Віку на Землі. Одне військо - ПАНДЕВИ, очолюване Арджуною (русокосим) втілювало Добро. Друге військо КАУРАВИ, очолюване Бгішмою втілювало Зло. (Див. Вістар). Віди дають нам знання не тілько про те, що військо Пандевів, очолюване Арджуною, перемогло Кауравів у цій битві, але і те, що несли Пандеви – орії людям Землі. Сама назва ПАНДЕВИ з огляду на знання, що були надані у розділі “Боготар”, говорить про те, що орії були носіями та розповсюджувачами божественної мови, тобто знань, що були надані Богами людям Землі.
              У цій битві знову програли люди, що направлялися левітами, носіями енергій та знань Чорнобога, але самі левіти, отримавши поразку, змінювали тактику, але не змінювали стратегію, тобто їх мета залишалася незмінною. Знаючи тезу, що “не різні народи воюють між собою, а різні ідеології, що використовують народи” левіти поставили собі за мету створити такий егрегор-народ, який би міг фізично та економічно утримувати цю касту. І цим, так званим “богообраним”, а насправді левітами обраним народом, стали ЄВРЕЇ, яких вони, під проводом жерця на ім’я Хозарсиф-Мойсей, виводять з “єгипетської неволі”. Перш за все, народу треба дати ідеологію і левіти створюють “божественне вчення” - ТОРУ, компілюючи її з Вавилонських та Єгипетських божественних оповідей та Від (І.Франко “Сотворення світу”), подаючи матеріал у формі напівправди, яку перевірити практично не можливо. При цьому, щоб ніхто не міг заперечити Тору, а надалі Біблію, її компілюють у вигляді знань, які персонально передав Бог одному з колишніх єгипетських жерців, а потім ватажку євреїв – Мойсею. Тора, у першу чергу, була збірником законів, які євреї мали виконувати під страхом смерті. Крім того, Тора свідчила про богообраність євреїв, а точніше Чорнобогообраність. В цьому можна пересвідчитися, читаючи Старий Заповіт, Второзаконня 4.1; 23.19; 23.20; 28.12 та Ісайї 60.10; 60.11 тощо.
              Спираючись на той же, всім відомий “Старий Заповіт” ми бачимо, що у левітів було особливе положення та особливі привілеї. А як же мало бути?, коли пишеш сам для себе. Наприклад, за юдейськими законами вони не приймали участь у військових діях. Вони не сплачували нікому ніяких податків та податей. Під час перепису ізраїльського населення, про яку згадується у Старому Заповіті, левіти не переписувалися.
              Встановлюючи родові стани під час походів, що нараховувалися від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти тисяч осіб, євреї мали робити коло. Кожному завчасно надавалося місце. Точно сповіщалося з якого боку встановити свій табір і де виставляти охорону. Місцем де знаходилися левіти завжди був центр. Фактично, у обов’язки всіх ізраїльських родів входила охорона левітів.
              А що ж робили левіти? У їх обов’язки входило призначати із своїх когорт священнослужителів, слідкувати за тим, як євреї виконують ними встановлені закони. Причому, ці закони регламентували що їсти, куди йти, що робити з невірними. Регламентація була жорсткою, конкретною, всеохоплюючою, з ранку до вечора, а також наказувала де, у яких землях, кому знаходитися, з ким воювати.
              Так от, левіти були і є фактичними керівниками єврейського народу. І, як видно з історії, керівниками досить кваліфікованими. Між іншим, далеко не всі закони, яких має дотримуватися єврей, стосуювалися левітів. Наприклад, на відміну від єврейського обов’язкового для всіх закону, їм не треба було робити обрізання.
              Таким чином, знаючи потаємні науки атлантичних жерців, маючи можливості творити експерименти на людях (жерці керували навіть процесом запліднення дітей у юдейських сім’ях), вони могли з покоління у покоління і до сьогоднішнього дня покращувати свої знання, робити їх ще магічнішими.
              Як це “до сьогоднішнього дня” може дехто запитати, щось ми не чули ні про яких левітів. А тому не чули панове, що як і атлантичні та єгипетські жерці, вони є тіньовими керівниками. А у разі виникнення проблем, будь-які претензії виставляються євреям – які є виконавцями їх волі. От і виникають єврейські погроми вже на протязі тисячоліть у різних країнах світу. А за що б’ють? А за те, що євреї будь-якими методами працюють з метою заволодіти більшою кількістю грошей. Вони добре знають, що той, хто володіє світовим капіталом, той володіє і світом. А що ж сьогодні? А те, що будь-який багатий єврей, в якій би країні він не жив, має сплачувати частину свого прибутку левітам. Потрібні докази? Прошу, -
              “Усі жертви розношення святих речей, що їх сини Ізраїля возносять Господові, даю тобі й синам та дочкам твоїм з тобою у віковічне право; союз непорушний – вічний перед Господом з тобою, а через тебе – і з твоїм потомством” Господь сказав Аронові: “Не матимеш у їхніх землях ніякого спадкоємства, і частки тобі не буде між ними. Я – твоя частка і твоє спадкоємство серед синів Ізраїля. Ось я дав синам Леві у спадщину всі десятини Ізраїля за службу, що вони служать її при наметі зборів. І таким робом сини Ізраїля не приступатимуть більш до намету зборів, щоб не взяти їм гріха на душу й не вмерти. Самі левіти нехай служать службу, вони нехай несуть за те відповідальність. Це установа віковічна у ваших поколіннях. А серед синів Ізраїля вони не матимуть спадщини. Бо дав я у спадщину десятину синів Ізраїля, що вони возносять на жертву Господеві; ось чому сказав я їм, що між синами Ізраїля вони не матимуть ніякого спадкоємства”. Господь промовив до Мойсея: “Скажеш левітам і повідаєш їм: Коли візьмете синів від синів Ізраїля десятини, що я вам дав від них як вашу спадщину, то принесете з них жертву возношення Господеві. Десятину від десятини. І зарахується вам жертва вашого возношення так, як би було це зерно з току чи вино з точила. Таким робом і ви теж вознесете Господові жертву розношення від усіх ваших десятин, що їх берете від синів Ізраїля, і, як розношення Господнє, дасте Аронові священикові. Від усього, що вам припаде, вознесете всяке розношення Господеві, тобто з усього, що найкраще, щоб його посвятити. І скажеш їм: Коли возноситимете, що найкраще з десятини, то порахується вам, левітам, як прибуток з виноградного точила. Вам можна буде його їсти у всякому місці, вам самим та домам вашим; бо це вам плата за службу в наметі зборів. (Числа 18, 19-31, мовою оригіналу)
              Хтось подумає, а при чому тут Старий Заповіт зі своєю двох з половиною тисячолітньою давністю і сьогоднішній день? Дозвольте спитати, а що, сьогодні вже немає серед євреїв віруючих, священиків та раввинату? Є, та ще і більшість євреїв шанують юдейські релігійні канони. А якщо так, то уявіть собі, який колосальний капітал, що знаходиться у банках різних країн, мають левіти. При цьому, їм не обов’язково хвилюватися щодо примноження своїх капіталів. Багато банкірів у різних країнах є євреї, і це їх завдання. У потрібний момент левіти дають вказівки куди краще вкласти їх гроші, які політичні угрупування підтримувати, або знищувати за допомогою фінансових інтриг і таким чином керують світом. І думаєте їм не платять українські бізнесмени єврейської національності? Помиляєтесь, платять, та ще і як! При цьому зараз, як відомо, більшість банкирів та найбагатших бізнесменів України саме євреї. І вони свято виконують свій юдейський обов’язок.
              Таким чином, і сьогодні світом правлять невелика купка ЛІВИХ ВІДІВ, тобто левітів, яких за кордоном дехто називає Таємним Урядом.
              
              ЄВАНГЕЛІЄ ІСУСА ХРИСТА - СПАСА ОРІЇВ .
              Дві тисячі років тому Богиня УСА (за Відами Уранішня Зоря), послала возвишеного учителя ІСУСА (ЄЗУСА-за Північною Відичною традицією, тобто він Є з Уса), в Юдею, народ якої, очолюваний фарисеями під таємним проводом левітів, які призначили його “боговибраним народом”, точніше Чорнобогом (Дияволом) вибраним народом, пішов шляхом підкорення інших народів, підкорення Природи та володарювання над нею.
              Про прихід Ісуса було відомо завчасно. А саме, у відичних текстах Бгавійша Пурана (санскр. Зафіксовані події майбутнього), з посиланням на пророцтво Махаража Шалевахина, за три тисячі років до пришестя Ісуса з прямим посиланням саме на це ім’я, спрогнозовано його явлення на Землю, місце його народження, імена його батьків, його діяння, його страждання від “амалекитів” – юдейських фарисеїв. В збережених до цього часу текстах “Євангеліїв” також є рядки, що дають посилання на це пророцтво,
              “Євангеліє від Матвія”, (26: 23-24)
              “Він же сказав у відповідь: той що опустив зі мною руку у страву, цей продасть Мене; байдуже, Син Людський іде як написано про Нього”.
              Откровення пророка Магомета хоча і зроблені вже після розіп’яття Ісуса, але теж ні у кого з авторитетних містиків не викликають сумнівів.
              “Коран”. (Сура 3. Сімейство Імрана, 40-43);
              “І сказали янголи “О Мар’ям! Ось Аллах радує тебе вістю про слово від Нього, ім’я якого месія Іса, син Мар’ям...” “Сказав він: “Так! Аллах творить, що бажає. Коли він вирішить якусь справу, він тільки скаже йому: “Будь!”- і воно буває.” “І навчить він його писанням та мудрості, і Торі, і Євангелії, і зробить посланником до синів Ізраїла”.
              Отже, його чекали.
              Висвітимо три історичних факти, що збереглися в древніх документах для тих українців, які сьогодні сприймають себе послідовниками Ісуса:
              По-перше, Ісус народився на 6 років раніше (у 5502 р.с.с.), ніж це приймає офіційна Церква. Це легко перевірити, бо саме правлячий в часи Цезаря Августа Єрусалимський цар Ірод Актина, від якого батьки Ісуса тікали до Єгипту - видав розпорядження щодо вбивства дитини Ісуса, відповідно до багатьох збережених історичних документів, помер за 4 роки до офіційного Різдва Христового.
              По-друге, фарисеї під проводом левітів, що заховали від свого народу містичні Знання і старанно ховають ці Знання і зараз, внесли до Євангелій небелиці щодо непорочного зачаття Ісуса Дівою Марією. Нагадуємо читачам, що мати Ісуса названа Дівою, що означає Богиня, а ім’я Марія свідчить про її відношення до Духів Землі. Це означає, що вона була інкарнацією на Землі Богині Духів. Істина у тому, що навіть якщо її син не був зачатий її чоловіком Йосипом, а Богом Любові, то у відповідності з Відами (та і фізиології), статися це могло тільки природним шляхом за всіма законами матеріального світу. Щодо слів, що Ісус цнотливо народжений говорить, що він справді народжений Богинею.
              По-третє, біографія Ісуса з 12 до 30 років просто заборонена до вивчення всіма Християнськими церквамі і сектами. Заборонено будь-який погляд християнина в бік Сходу. Якщо грамотна людина навіть поверхово ознайомиться з Відичними текстами, а особливо з санскритсько-російським (нажаль українського не знайшлося) словником, як зразу ж відкриються всі руйнівні для юдео-християнства таїни.
              Але це вже не таїни. Ми розкриваємо їх вам на сторінках цього Євангелія.
              Ісус, коли ще був дитиною, тихенько пробирався до тих мандрівників, які відрізнялися містичними знаннями. Маючи Божественне походження та призначення, він вивчав ці науки з таким успіхом, що на юдейському святі Песах у Єрусалимі, найвидатніші вчені та вчителі закону Ізраїля, в т.ч. глава Синедріону Галліл, проти традиції почитування старості та підлеглості юнацтва, з глибокою повагою вислухали лекцію Ісуса, якому було всього 10 з половиною років. Після цього Галліл упросив Йосипа та Марію залишити їх сина Ісуса на один рік для освіти в Єрусалимському храмі. Через рік Ісус повернувся до Назарету. Коли Ісусу виповнилося 12 років, мандруючий по Близькому Сходу Раввана (принц індійського штату Орісса) почув як він сперечається з фарисеями у храмі і запросив його до Індії. Ісус помандрував до Пенджабу, ненадовго зупинився у джайнів, а потім на чотири роки залишився у храмі, названого одним з епітетів Вишня – Владика Світу (Джаган-натга). Сьогодні місто, в якому знаходиться цей храм на березі Індійського океану, називається Джаганнатгапур.
              Інформація про візити Ісуса зберігається в багатьох монастирях Сходу в формі рукописів та документів того часу. Тисячі древніх свитків та книг про Ісуса мовою палі (непальською) зберігається в монастирях Тибету у Лхасі. Найвідомішим є текст мовою палі, що зберігається в бібліотеці ламаїстського монастира Хеміс в Ладаці, що на півночі Індії, з якого приходили волхви до немовляти Ісуса. Під назвою “Тибетське Євангеліє” ці тексти опубліковані в Харківському журналі “Вєра і разум” в 1910 році і в тому ж році окремою брошурою в Петербурзі, видавництвом “Вєстнік знанія”.
              “Тибетське Євангеліє” (Гл.V, вірш 1-5):
              “Чотирнадцяти років молодий Ісса, благословенний Богом, переправився на інший берег Інду і поселився у Орійців, у благословенній Богом країні”.
              В храмі Владика Світу Ісуса навчав жрець Ламас Брам. Там розумний учень вивчив Віди а також містичну йогу. Він оволодів декількома містичними сідхами – вмів ходити по воді, перетворювати одні матеріальні речі у другі, проходити кріз стіни, зменшувати розміри свого тіла до тих меж, щоби вільно входити всередину каменя, зберігати та контролювати життя в своєму тілі навіть тоді, коли тіло знаходиться у стані клінічної смерті.
              Покинувши храм, Ісус ще два роки проповідував у Індії в містах Раджгир, Варанаси та інших. Трохи згодом йому прийшлося рятуватися від брахманів, які почали своє брахманське положення передавати у спадщину і за його викриття хибності цього задумали його вбити.
              Ісус іде в Непал, де проводить ще 6 років, вивчаючи Відичні Священні тексти і ознайомлюючись з виниклим за 500 років до його візиту, буддизмом. В Бенаресі його вчителем був видатний цілитель Індії Удрака. В Гімалаях в м. Капилавасту –Учитель Менгесте, найвидатніший мудрець всього Сходу. І скрізь після Ісуса залишилася слава та документальні свідчення.
              В архівах Ватикану до сьогоднішнього дня зберігаються, але заховані та заборонені для вивчення близько 60 древніх рукописів, що розповідають про Іссу (так Ісуса називають у всіх Східних текстах, включаючи Коран), які за різних часів привезені з Єгипту, Китаю, Індії, Тибету, Аравії християнськими місіонерами.
              З Гімалаїв двадцятирічний Ісус іде в Персію. Між ним та зороастрійськими священниками Авістійцями виникає ворожнеча. Зороастрійські жерці виганяють Ісуса в пустелю в розрахунку, що на нього нападуть дикі звірі. Але Ісус, знаючи свою долю, добирається до Палестини. Коротка зустріч з матір”ю і він іде до явсеїв (ессеїв) до Єгипту. А в 30 років повертається знову на свою Земну Батьківщину.
              Про всі ці факти його біографії говорять і сховані в запасниках Ватикану звитки та фрагменти, знайдені археологами після 1947 року буля Мертвого моря в Ізраїлі та в Наг-хамаді в Єгипті, так звані “Звитки Мертвого Моря”.
              Юдеї знаходилися тоді (як, між іншим, знаходяться і зараз) на рівні “карма міманса”-служками Богу Шиві (Сива-оту), який за Відами надів на себе личину Диявола в епоху Калі-Юга. Через це загалом найзаслуженіші з них можуть попасти лише на рівень (планету) Вітала до Бога Шиви і його Дружини Бавані та інші нижчі Райські рівні, які описані в “Книзі Бога В’яза” і де проживши до кінця Сварожого Дня, вони обов’язково будуть знищені часом разом зі своїм матеріальним світом.
              Щоб дати їм можливість пізнати шлях назад на Вищі Райські рівні, Богиня УСА прислала до них Ісуса, але перед цим до них прийшов його двоюрідній брат – Іван, син Єлизавети, сестри Марії та праведника Захарії. Іван вісімнадцять років виховувався у явсеїв в Єгипті в Учителя Мафіно і отримав прозвище Предтеча, Іван Христитель. Це своє прозвище він мав задовго до катування Ісуса і виникло воно не від знаряддя вбивства - хрест, а від імені енергії любові Всевишнього - Харі, обряд запрошення пригостити (любов”ю), що мовою Богів звучить “їсти”(жертва, жерти). Таким чином, використовуючи санскритську (та українську), в якій голосні звуки після приголосних не пишуться і не оголошуються, отримуємо Христ-итель – що буквально означає “той, що пропонує пригоститися Харі”. Хара - це відповідність енергії любові Всевишнього.
              Іван охрещував водою конкретно юдеїв – слуг (Чорнобога) Диявола, які покаялися, готуючи їх до прийняття Відичних Знань і повернення до Богів Православ’я. Прийняття деякими з юдеїв хрещення від Ісусового брата Івана – це перехід на рівень “карма-канди”, “карма-йоги”, де людина озброєна Відичними Знаннями першого ступеня, свідомо покращує свою карму доброчинними справами і отримує можливість попасти на Вищі (енергетичні) Райські рівні.
              Опис древнього обряду хрещення, очищення водою, що проводив Іван навіть з Ісусом, закарбовано в “Євангеліє світу від явсеїв”, яке заховане від людей Ватиканом. Цей обряд складається з семиденного посту серед природи, спеціальні дихальні практики та повітряні ванни. Потім багаторазове промивання шлунку чистою водою, обмивання в річці, сонячні ванни. Це процес очищення тіла, проходження перших аскез для підготовки свідомості з метою переходу на другий ступінь самосвідомості “ж’яна-канда”. Цьому вчили явсеї – древнє релігійне Братство Білобога.
              У Івана яхвісти, що покаялися, охрещувалися і таким чином, готувалися до обряду вогневого посвячення (ініціації вогнем), яке мав проводити очікуваний Учитель, що ніс знання рівня Анти “бхакти-йоги” – Знання про особисту концепцію Всевишнього Бога та його 108 проявів на Землі, про особисті взаємовідношення любові до Всевишнього. Про можливість перестати бути нематеріальною іскрою у матеріальному тілі, розвинути цю іскру в матеріальному тілі і пішовши до Світу Безмежжя, зберегти індивідуальну свідомість, залишившись особою і продовжувати там своє вічне, повне щастям життя.
              Цей третій етап навчання завершується Відичним обрядом посвящення (ініціації), прийняттям Учителя і Православного вічного імені учнем. Проводиться спалювання на вогнищі карми і наводиться містичний зв’язок з Богом .
              “Євангеліє від Матвія”
              “Я охрещую вас у воді в покаяння, але той що іде за мною сильніший від мене, я не достоїн понести взуття Його”.
              Зверніть увагу також на те, що 11 апостолів Ісуса були галілеянами (яфетичними, білими), крім одного симіта і всім одинадцяти він дав орійські імена, крім Юди тільки тому, що той мав його продати.
              З Євангелій ми знаємо і те, що після повернення Ісуса на Близький Схід, його брат Іван Христитель був закатований царем Іродом на прохання Іродіади, дочки його коханки Соломії. Соломія затамувала злість на Івана за відмову від порушення ним целібату, обов’язкового для містиків-явсеїв і який не вступив з нею у статевий зв'язок. А згодом, за вимогою фарисейського Синедріону, римський намісник Пилат був змушений закатувати і того, що прийшов від Богині Уранішньої Зорі – Ісуса.
              На відміну від Будди, Ісус не засновував нової релігії. Він лише хотів повернути юдеям – служителям Чорнобога “Євангеліє”, тобто втрачені ними Древньоорійські Відичні Знання – про культурну традицію, якою ідуть для досягнення найвищої любові. В самих текстах “Євангелія” постійно підкреслюється, що до євреїв і тільки до євреїв прийшов Ісус і тільки до них посилав своїх учнів - Апостолів, бо всі інші народи ще жили відповідно до настанов Від і сповідували Гіперборійську традицію.
              “Євангеліє від Матвія” (10: 5-6):
              “Цих дванадцять послав Ісус і заповідав їм, говорячи: на шлях до язичників не ходіть, і у місто Самарянське не заходьте, а ідіть до загиблих овець дома Ізраілева”.
              “Євангеліє від Матвія” (9: 12-13):
              “...не здоровий має нужду у лікарі, але хворі.... Бо я прийшов призвати не праведників, а грішників до каяття.
              Гадаю ясно, що Ісус не міг дати для масової юдейської свідомості Анту, Вищий рівень Знань світогляду про любов до Всевишнього. Тому, навіть найкращим своїм учням він втаїні давав Знання найвищого рівня.
              “Євангеліє від Івана” (16:12)
              “Ще багато маю сказати вам, та тепер не можете все вмістити”
              Обряд пропозиції їсти Харі (пожертва їжі, хліба) є вкрай важливим, бо в пропозиції пригостити конкретного Бога зашифровано ключ до отримання бажаного результату, досягнення конкретної мети життя.
              В Україні, наприклад, будь-яка мати , даючи освячену нею їжу дитині, каже - “Їж, їж, ням, ням” (санскрит - шукай, шукай там Вищу істину).
              Ісус поступово давав освіту (просвітлював) своїм учням, бо Найвище знання це найкраща зброя. І передача його в руки тих, чия свідомість не готова до цього, подібна до передачі в руки дитині або нерозумному бактеріологічної чи ядерної зброї.
              Ісус відмінив обрізання, як містичний обряд вбивства бога Хайя, тобто диявольського кодування. Він особисто виганяв торгівців з храму. З мужністю заперечував заповіді, залишені юдеям тим, що прийшов щоб зв”язати з Майєю (Мойсей), тобто стати слугами Чорнобога.
              “Євангеліє від Івана” (8: 38,49)
              “Я кажу те, що бачив у Отця Мого, а ви робите те, що бачили у отця вашого”.
              “Ваш отець диявол; і ви хочете виконувати похоті отця вашого. Він був людиновбивцею від початку і не встояв у істині, бо не має в нього істини. Коли він бреше, він говорить своє, бо він брехун і батько брехні”.
              Ці слова Ісуса настільки однозначні, що будь-яка спроба шукати в них іншу, приховану думку розрахована тільки на невігласів.
              “Ваш отець” - це сказано не про конкретного батька, а про містичного покровителя синів Ізраїлевих. Між іншим, ще ніхто не осудив великого італійського художника XVI сторіччя Мікеланжело, який виліпив скульптуру Мойсея з рогами. Бо він, ліплячи, опирався на ще досить відомі в його час древнєіндуїстські тексти. Саме так, з рогами, малювали Мойсея всі художники середньовіччя. Під час розкопок древньошумерських поселень знайдені статуетки, що показують шумерів та древніх семітів. І там семіти зоображені з рогами.
              У Корані” Мойсея названо “Мусса” –“той що дає красти, грабувати, знищувати”. Заповіді –“Знання для тих хто контролюється та захищається уособленим цифрою шість”, про це він продиктував зі слів постійно зявляючогося йому з неба “Сущого”. Зауважимо – не Всюдисущого, а просто Сущого. І про це однозначно свідчать слова Ісуса, не підкоректувавшого, а відмінившого всі десять заповідей Мойсея і надавшого взамін сім своїх. Пряму протилежність заповідей Мойсея та Ісуса не може побачити тільки той, хто не бажає бачити, або сліпий.
              “Євангеліє від Матвія” (5: 33-34,37)
              “Сказано древніми: не преступай клятви, виконуй перед Господом клятви твої. А Я кажу вам: не клянись зовсім... Але хай буде слово ваше: да,да; ні,ні; а що поверх цього, те від лукавого”. “Поверх цього”, як видно з тексту - клятва. “Лукавий” - то Сатана. І Мойсеєва вимога дати клятву, заключити заповіт (угоду) і дотримуватися цієї угоди, за словами Ісуса – це від Сатани. Ісус знав, що юдаїзм з самого початку був не релігією, а одною з форм демонізму. Бажаючи повернути в Юдею орійський світогляд, він називав лицемірних ідеологів єврейських соціально-культових структур так, як їх називали Боги і як вони себе називали- фарисеї (санскр. ті що вийшли від Змія, що між Великою та Малою Ведмедицями).
              Деякі сьгоднішні політикани, прочитавши наше пояснення, назвуть і після цього юдаїзм та його похідну - Християнство одними з Богоцентричних релігій, що говорить про прості масонські виверти, або, вибачте, про останню стадію спотворенності розуму. Зміст слів Ісуса пояснюється в них самих і немає потреби в додатковому тлумаченні: “Сатанинське зборище, що називає себе юдеями”.
              На заміну фарисейського вчення Ісуc відновив втрачену на Близькому Сході і принесену їм туди гіперборійське вчення про особисту любов до Всевишнього.
              І ще. Господом першого Пантеону Православних орійських богів є РА. Тому учні Ісуса, неодноразово звертаючись до нього, кажуть Раві. Ра-ві означає – той, що прийшов від Господа РА.
              Всім відомо також, хто вимагав від Пілата катування Ісуса – равини. Ра-вини - це ті, що завинили перед Господом РА.
              За відичною традицією Ісус залишився живий і пішов до Індії. Проживши 108 років він пішов зі свого тіла. І до цього часу в селищі Роза-Балт, в штаті Кашмір, зберігається його могила. Ось уже близько 2000 років до цієї могили нескінченним потоком ідуть відвідувачі і несуть Ісусу квіти. Нажаль, це паломництво постійно замовчується всими масмедіа, які, як правило, знаходяться в руках у юдеїв.
              
              Ні в Біблії ні в інших, заслуговуючих довір’я, джерелах Ісуса та його матір Марію ніхто ніколи не називав євреями. “Ісус галілеянин” чи просто “Галілеянин” – так він фігурує у Євангеліях. Між іншим, зовнішність Ісуса була зовсім не єврейська. Як відомо, у ХХ столітті дослідниками, шляхом сканування так званої Туринської плащаниці, вдалося створити найточніший портрет Ісуса, який широко публікувався у масмедіа. Русяве волосся, очі світлі і в них не побачиш застиглої, типово юдейської “світової скорботи”; ніс не великий, прямий, правильний; чітко окреслені шляхетні губи. Саме таким він зоображений на багатьох іконах у старих українських традиційних, та несинодоїдальних храмах.
              Про те, що Ісус не єврейського походження, що він душею і тілом був орієм, свідчить і його східне паломництво.
              Зважуючи на те, що Ісус після паломництва та навчання повернувся саме в Галілею, говорить про те, що тільки там він міг отримати підтримку, тільки там була його паства. Саме тут у Галілеї він прочитав основні свої проповіді та здійснив основні чудеса.
              Церковні єрархи савеліянської церкви, особливо католицькі, національне питання Ісуса не вважають суттєвим. На їх думку, оскільки Ісус народився в Ізраїлі, то він єврей. А його матері Марії вони навіть приписали родовід від самого царя Давида. Але це не відповідає істині. Марія народилася у 19 році до н.е. від батьків галілеян Якима та Анни. Померла у 48 році н.е. в Ефесі. Ісус народився в 6 році до н.е. від Діви Марії і Святого Духа у Віфлеємі, як повіствують Євангелії. Названим батьком його був єврей Йосип Пантер (28-е коліно роду царя Давида). У Євангелії сказано: “А Яків породив Йосипа, Маріїного чоловіка, у якої народився Ісус, званий Христосом” (Мт.1.16)
              Коротка ремарка. Насправді ж це досить гостра проблема, що дає безпосередній вихід на расову проблему та політику. Як відомо, походженням Ісуса дуже серйозно цікавилися німецькі етнологи. У цьому напрямку активно працював духовний батько німецьких расистів Г. Чемберлен. У процесі своїх досліджень, які охоплювали і Україну, він отримав багато доказів про орійське походження Ісуса. Це надало йому підставу рішуче заявити, що Ісус та його Апостоли (крім Юди) не мали жодної краплі єврейської крові. Однак профашистська орієнтація вченого не дозволила йому бути відвертим до кінця і визнати, що плем’я Ісуса генетично і духовно пов’язане із галілеянами, пращури яких північнопонтійські сколоти (кельти, як іх називали пізніше), прийшли в ІІІ ст. до н.е. в Палестину із Прикарпаття.
              До них у Північній Палестині вже багато століть жили нащадки гіксів, скіфів, троянців, сарматів, які приходили сюди з Припонтиди, сьогоднішньої України. Тут було багато міст і селищ з “руськими” назвами (Скіфополь, Рама) та й назва річки Йордан запозичена з однієї з річок Дніпровського басейну. Фактично Палестина на той час виглядала як клаптикова ковдра. Головними тут були три “провінції” –Іудея, Самарія та Галілея. Вони мали автономний статус (між ними навіть інколи спалахувала міжнаціональна ворожнеча), хоча політично це була єдина Юдейська держава. Причому, галілеяни настільки не вписувалися в Ізраїль, що навіть цар Соломон віддає 20 міст Галілеї Хіраму - язичницькому царю Тира. Але і Хіраму ці міста не сподобалися своїм високим духовним Відо-Вістичним Православ’ям та гордими людьми, вони не вписувалися в уже з вихолощеним язичництвом Фінікію. І це цілком закономірно. Адже Галілея славилася своїм знаменитими містичними знаннями, мала висого рівня жерців-волхвів та великих провидців. Ще і досі галілейські гороскопи та пророцтва дуже цінуються не тільки на Сході, а й у Європі. Відомо, що духовне вчення придніпровського Гелона - столиці скіфів сколотів, про яку писав Геродот, і всього Трипілля були передані палестинським явсеям – громаді, до якої належали батьки Матері Марії і в якій виховувалися Іван Христитель та Ісус. Галілея тоді була ніби діаспорою Галичини і Борисфенії.
              Ця обставина, до речі, і ускладнила становище Ісуса в Ізраїлі, особливо в Єрусалимі, його вважали іноплеменником і навіть расово неповноцінним. Коли “чистокровні євреї” кричали Пилатові: “Розіпни його!”, ними якоюсь мірою рухало почуття патріотизму (як це іноплеменника оголошують царем Юдейським). А от заступається за Ісуса дружина Пилата- галілеянка.
              Як відомо з історії, галілеяни у І сторіччі н.е. пішли з Палестини на північ. Адже відомо, що після галілейського повстання в 66 році н.е. римляни вирішили стерти навіть пам’ять про непокірних назореїв та галілеян, перейменували галілейські топоніми та і сам етнос, давши йому ім'я, від тодішнього римського імператора Тиберія - тиверці. Вигнані зі своєї батьківщини галілеяни пішли спочатку у малу Азію (в етнічно близьку їм Кападокію), а звідти на Припонтиду до річок Дністер, Буг, Дніпро. Тут, асимілювавшися з місцевими аборигенами (нащадками сколотів та кімерійців) створили Тиверію – об'єднання племен, що входило до антського союзу слов'ян. Тиверія позначена на старих мапах подніпров'я.
              За біблійною етнологією, чисельність і питома вага зайшлих у корінному населенні країни можуть бути не великими, а проте достатніми для домінуючого впливу на весь етнос та його історію. Тиверці були меншиною на землях Північної Припонтиди, але їх духовний вплив визначив склад усього племінного союзу. І трансформуючи антське об'єднання, тиверці створили етнічну основу для формування Галичини, що стала українським сакралом, духовним коренем Київської Русі.
              Цим напевне зумовлений і особливий інтерес окультних антропологів до галичан (серед останіх широко практикувалися виміри черепа, вивчення форм вуха, носа тощо) та палестинських галілеян.
              Нам, українцям, а особливо галичанам, нащадкам трипільських оріїв, треба пам'ятати і пишатися тим, що наші пращури дали
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.10.09 | Анатолій

                Re: І ще один лікнеп для олельків!!

                CАВЕЛІЯНСТВО- ЩО ЦЕ?
                За 18-20 років після розп’яття Ісуса один молодий єврей на ім’я Савел отримавши релігійну фарисейську освіту і, досягнувши посади Єрусалимського першосвященника, під проводом жерців-левітів став найбільшим гонителем послідовників Ісуса. Савел походив з юдейської аристократичної родини і отримав ортодоксальне фарисейське виховання. Відомо, що Савел отримав Римське громадянство, за яке його батько заплатив дуже великі гроші. Попутно, подібно до майбутніх юдейських комуно-більшовитських вождів, він змінив своє юдейське ім’я Савел на псевдонім Павел. Маючи фанатичні погляди, він навіть отримав у головного юдейського священника спеціальний дозвіл на переслідування послідовників Ісуса за межами своєї єпархії - Єрусалима.
                Пізніше Павел-Савел умовив корумпованих Римських правителів у тому, що учення Ісуса, як Північно-Відичне знання Вищого рівня, підриває Відичну ж, але уже матеріального рівня, релігію Рима і що “якщо повстання не можна зупинити, то його треба очолити”. Отримавши дозвіл деградованих Римських можновладців, він видумав красиве оповідання, що ніби-то по дорозі до Дамаску йому було явлення Ісуса, який уповноважив його стати головним розповсюджувачем свого вчення. У “Діяннях Апостолів” є три описи цієї “достопам’ятної” події: один раз оповідь ведеться від імені автора, а двічі розповідає про своє навернення сам Павло у своїх виступах перед мешканцями Єрусалиму і перед царем Агріппою. У цих версіях сходиться тільки те, що сам Ісус не з’явився, що небо осяялося сліпучим світлом і пролунав голос Ісуса. Але в інших деталях є явні розбіжності. Отже:
                У першій версії (9:7) супутники Павла “стояли заціпенілі, чуючи голос, але нікого не бачачи”.
                У другій версії (22:9) вже усе навпаки: ті самі супутники “світло бачили й полякалися”, та голосу не чули.
                У третій версії (26:13,14) Павло говорить, що побачив з неба світло, яке “осяяло мене і тих, хто йшов зі мною. Усі ми попадали на землю”; супутники поводилися однаково з Павлом, а отже мусили бачити і чути те ж саме, що і він.
                У двох перших версіях Ісус ніби говорить приблизне одне й те саме: “Савле! Савле! Чому ти гониш мене? Тяжко тобі проти рожна йти”. А от у третій версії він уже говорить зовсім інше: “Я Ісус, якого ти гониш. Та встань і стань на ноги твої; бо я для того і явився тобі, щоб поставити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що я відкрию тобі, збавляючи тебе від народу іудейського і від язичників, до яких я тепер посилаю тебе відкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і від влади сатани до бога, і вірою в мене отримали прощення гріхів і майбутнє з освященими” (26:15-18). Цілком очевидно, що доктрина, яка стосується ролі та значення Павла у християнстві була пристосована до своєї пропагандиської мети і автора абсолютно не турбували текстові розбіжності.
                Терміново фарисеями, на чолі з тим же Савлом, але вже самоперейменованим у Апостола Павла, для масового обдурення гоїв було винайдене псевдорелігійне вчення, яке з самого початку офіційно називалося християнством.
                Прочитайте “Євагеліє від Матвія”, та й інші також. Ісус не просто відмінив всі заповіді Мойсея, він навіть процитував кожну з них і дав прямо протилежні настанови. Наприклад (Глава 5: 43-47) “Ви чули, що сказано: Любіть ближнього свого і ненавидьте ворога свого. А я говорю вам: любіть ворогів ваших, благословляйте проклинаючих вас, благотворіть ненавидячих вас і моліться за скривджуючих вас і гонителів ваших, да будете синами Отця вашого Небесного, бо він повелеває сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних та неправедних. Бо якщо ви будете любити люблячих вас, яка вам нагорода? Не теж саме роблять і митарі? І якщо ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите?”
                З цих рядків добре видно, що настанови, які Ісус давав своїм учням, з яких готував верству волхвів, в результаті умілого цензурування юдеями і підступно виконаного ними напівперекладу, подаються як обов’язкові для кожної людини. А між іншим, для інших соціальних верств Ісус давав інші, відповідно до їх обов’язків, настанови. Засвідчитися в цьому легко навіть на прикладі раніше приведеної цитати. За санскритським словником звукоутворення “зич” має декілька значень, в тому числі і “військовий підрозділ”, а слово “ники” -“убиваючі” . Виходячи з цього, Ісус говорить потенційним волхвам-священнослужителям: “І якщо ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так роблять язичники?, вказуючи цим на протилежні вимого до верстви витязів, обов’язок яких саме знищувати ворогів.
                Крім того, що спотворивши християнство Савел, як і всі його соплеменники, картаво розмовляв, він мав на собі ще три печаті Диявола – був рижим і косооким та мав великий горбатий єврейський ніс. При цьому, він неухильно слідував прикладу Мойсея, вважаючи себе розумнішим від Бога, підправляв Святе Письмо. Саме Савел викривив з точністю до навпаки все головне у вченні Ісуса, а його самого підступно возвеличив, створивши з Ісуса такого кумира, яким той не збирався бути. Саме за це між Петром та Павлом існували перманентні несприйняття та конфлікти.
                Сам же Савел знав, що за індійськими трактуваннями Від, Головним Богом є Крішна. Знайомий він був також і з десятою Піснею “Книги Бога В’яза”, в якій розповідається билина (на той час тритисячерічної давнини) про те, як одного разу Бог Агонь вирішив спалити ліс. Але Крішна, який на той час був втілений у маленького хлопчика, рятуючи людей і показуючи їм свою могутність, просто з’їв вогонь.
                Коротка ремарка - Крішна, крім того, мав ім’я Гал, що означає чорний. Галом також називали і Мойсея. В ранньому юдаїзмі, що багато чого взяв з Від, Крішна – Гал - Мойсей – є одною особою. Але в пізньому юдаїзмі ці особи фарисеями розмежовуються.
                І ще, дуже дивним виглядає те, що саме так званий Апостол Павел залишив після себе найбільше письмових канонічних та апокрифічних свідчень щодо вчення Ісуса та про самого Ісуса. А як і могло бути, на авторитет цього самозваного Апостола працювала ціла когорта юдейських писців фарисеїв. А вони вміли і вміють зараз писати свої багаточисельні витвори для одурення гоїв.
                Далі щодо так званого Апостола Павла. Як тільки 67-річний Савел в “Посланні до євреїв” згадав про те, що “Бог наш є огонь поїдаючий”, співплеменники зразу відрубали йому голову. Та ще так старанно, що вона покотившись, тричі підстрибнула, а Боги зробили так, що в цих місцях із землі забили три джерельця, засвідчуючи волю Божу та праведність зробленого.
                Хочемо звернути вашу увагу ще й на те, що так званий Апостол Павел був євреєм (всі інші Апостоли були галілеянами-оріями), який замінив у когорті Святих Апостолів Ісуса, Юду, котрий був служкою Чорнобога і, як відомо, наклав на себе руки. Таким чином, юдейські вітці знову підставили людям служку Чорнобога.
                А для обдурених гоїв юдеї об’явили Ісуса Богом і створили культ його матері.
                У Корані, як відомо, Ісуса називають (як і його учні) Учителем.
                А що сталося з учнями Ісуса, з яких він готував орійських волхвів. Сталося те, що мало статися з послідовниками Північної Традиції, коли цим процесом керували ті ж особи – левіти.
                Апостола Матвія – спалено на хресті.
                Апостола Якова Заведеєва (брата Івана) – вбито мечем за наказом Ірода.
                Апостола Симона Зилоста – прийняв смерть у Персії в місті Суанир.
                Апостола Хому – догнали в Індії і вбили списами.
                Апостола Андрія – розіп”яли на косому хресті у Греції.
                Апостола Юду Фаддегея – вбито у Вірменії.
                Апостола Петра – В Римі розіп’яли на хресті вниз головою.
                Апостола Якова – скинули з даху храма і добили на землі.
                Апостола Івана – пробували отруїти, отрута не діяла; кинули в котел з киплячим маслом, вижив; заслали на острів Патмос де він і помер.
                Лука не був Апостолом, але постійно супроводжував Івана і був повішений на дереві.
                Апостол Іуда Іскаріот – тільки він один симіт, сам повісився після зради Ісуса.
                На заміну святих, чистих, ініційованих Ісусом волхвів, на простори Європи були кинуті виродки-єрархи спотвореної християнської, а точніше савеліянської церкви.
                
                
                
                АМОРАЛЬНІСТЬ ОТЦІВ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦЕРКВИ.
                Описати документовану історію щодо злодійств та розпусти кожного з отців Християнської Церкви можливо, але для цього необхідно видавати багатотомний твір. Я гадаю, розумному читачеві досить і декілька прикладів.
                Перші сім дияконів Єрусалима, на чолі яких стояв Миколай, прославилися тим, що проголосивши жінку виплодком пекла, відверто займалися зі своїми прихожанами гомосексуалізмом. Це відомо всім і записано в аналах історії. Вони та їх послідовники ввійшли в історію Християнства як “николаїти”. Через те, що не всі прихожани чоловічої статі погодилися відмовитися від прекрасної статі і звернути погляд на своїх братів, та й жіночу частину пастви також треба було зайняти служінням не Всевишньому Богу а Дияволу, за деякий час николаїтів у Християнстві витіснили “гностики”. На відміну від своїх конкурентів, вони рекомендували християнам іншу крайність у сексуальному житті - об”явили всіх жінок колективною власністю.
                Але дуже за короткий термін юдейськими засновниками нової релігії будь які обмеження здалися лишніми, тому буквально за десятиріччя николаїти і гностики були витіснені “валентинианами”, які дуже мудро з’єднали обидві точки зору і затвердили - допустимі всі види сексуальних спотворень.
                Напочатку світська Римська влада забороняла суперцинізм послідовників “Апостола Павла”, із середовища яких уже кувалися і псевдосвятоші. В результаті цього ще один Павло із Фіванди, пустельної древнєєгипетської провінції, був зловлений коли займався розпустою з власною сестрою.
                Наголошую, що це не чутки, а документи з архіву папського двору у Ватікані.
                У часи Святого Корнелія ціла ватага юдо-християнських священників була засуджена за гвалтування монахинь одного монастира.
                Один з перших Християнських Першосвященників Лев-1 (440-461р.р.) видав булу, в котрій від імені Церкви давав право кожному батькові продавати свою дочку в сексуальні рабині всякому, хто захоче і може заплатити. Багато його наступників, не переобтяжуючи себе законотворчістю, виховували паству своїм особистим прикладом. Пересічний приклад - Папа Вігілій (537-555р.р.). Все його життя – це ланцюг важких злочинів. Під час правління цього злочинця духовенство впало в розпусту. Більшість жіночих монастирів перетворилися у відверті платні будинки розпусти. Крім того, Вігілій особисто був відомий як кваліфікований содомит. Якось навіть він убив своїм папським патериком хлопчика, який посмів йому опиратися. Тоді народ не втерпів і витягнув папу на мотузці на вулицю і покарав його батогами. Прийшлось бідного папу терміново замінити на іншого. Нажаль, так свідчать архіви Ватикану.
                Пелагій ІІ (579-590 р.р.) був великим гуманістом і тому видав булу, в якій запропонував своїм єпископам не вбивати дітей своїх невільних сексрабинь, а віддавати на “виховання” в монастирі, щоби вони у майбутньому також стали священниками. Нажаль, цей педагогічний експеримент спрацював тільки частково через смерть папи Пелагія від венеричної хвороби.
                На зміну Пелагію прийшов Григорій І Великий (590-604 р.р.). Він прекрасно розумів, що влада злочинців може грунтуватися тільки на безглузді мас, тому половину своєї енергії направив на винищення античних книг, манускриптів, скульптур та пам”ятників багатійшої Відо-Вістичної спадщини. Другу ж свою половину енергії він, як і всі його попередники, направив на організацію “забав”.
                Від наслідків своїх “духовних забав” авторитети церкви позбавлялися просто. Тому, коли за папу Григорія І Великого, для ремонту головного басейна жіночого монастиря в папській резиденції з нього спустили воду, на дні знайшли декілька тисяч мертвих тіл дітей. За такою, офіційно записаною в літописах, цифрою послідовників Християнства легко розібратися у їх статевих відносинах з монашками.
                За папи Мартина І (649-655 р.р.) протиприродна розпуста була за норму церковного життя і священні отці не задовольнялися тільки хлопчиками. В пошуках пікантного сексу вони зайнялися скотолозтвом. Не дарма, подібне притягується до подібного.
                Шановні панове, Французький король Карл Великий (768-814 р.р.) гадаю є для нас поважним свідком. Так от, цей Карл Великий під час візиту до Риму доніс папі Адріану І (772-795 р.р.) таку інформацію: “... священники своєю розпустою ганьблять християнство; вони торгують рабами, продають дівчат сарацинам, утримують ігорні та розпустні будинки, самі ж при цьому займаються тим, чим займалися жителі Содому”. Але папа є папа. Він таки зміг умовити короля що це і є християнська мораль.
                У 855 році на папський престол була посаджена, або поставлена в пікантну позу, молода мама під виглядом чоловіка. Колективна коханка всього єпіскопату покуражилася в ролі папи більше року, але нежданно, негадано завагітніла. Згодом, за дев”ять місяців, як раз на свято Святого Вознесіння, в папському вбранні їдучи верхи і очолюючи хрестну ходу, почала пологи. Природа є природа. Фінал, нажаль, трагічний. Загородивши маму собою від багатотисячного натовпу, єпископи забили ногами її та дитину на смерть. От так. Не дарма, у “Талмуді” записано, що чоловік-єврей може робити з жінкою що завгодно, як з куском м”яса” Все- це значить: хочу-саджу на престол, хочу-забиваю ногами в живіт.
                Ну а тепер ближче до сучасності. Папа Олександр VІ (1492-1503 р.р.) Намісник Бога Ізраїлева на землі тільки но був вибраний і надів папську тіару, як навіть Медичі (член конклаву, що його обирав) не втримався і сказав: “Ми попали в пащу до вовка і він з’їсть усіх нас, якщо ми не зможемо позбавитися від нього”. Так, вони знали рівень “святості” один одного. Крім стандартного для всіх пап набору злодійств та розпуст, цей християнський першосвященник відмічається в літописах папського двору деякими персональними “духовними подвигами”. Його дочка Лукреція ще до свого першого шлюбу брала участь у колективних сексуальних вакханаліях на папському дворі. При цьому, її сексуальними партнерами були його святость папа та його сини, тобто брати Лукреції. З першим шлюбом Лукреції не пофартило, тоді сам папашка розірвав її шлюб. Другим її чоловіком був дуже багатий сеньйор Іоанн Сфорц. Весілля, як завжди, закінчилося колективною оргією, в якій папа приймав участь разом з дочкою. (Все життя цього папи, в тому числі і надані епізоди щохвилини описані його особистим церемоніймейстером - єпископом Йоганом Бурхартом). Але Лукреція і після другого одруження полюбляла сексуальні ігри саме з папою та своїми братами. Ці ігри, інколи, навіть проходили безпосередньо на святих колегіях. Отакої.
                Нажаль, описувати подвиги далі Християнських отців не вистачить паперу. Що ми бачимо зараз у ХХ-ХХІ столітті. Та ж сама розпуста, педофілія, содомія і відмивання наркогрошей, що там ще... А в наших, cхідних юдео-християнських отців - горілочка, дівчатка, брудні гроші...
                То що ж зробили юдейські диверсанти під проводом левітів з ученням Ісуса:
                - У християнських церквах запровадили культ мертвого, розіп’ятого бога. А
                чим може допомогти мертвий, розіп’ятий бог?
                - Назвали Ісуса Господом Богом, що ні він, ні його справжні учні ніколи не
                говорили;
                - Об’єднали Тору в одну Біблію з відкидаючим її Євангелієм;
                - Обряд водного хрещення (очищення) профанизували до занурення немовляти у воду;
                - Обряд вогняного хрещення (посвящення) відмінили взагалі;
                - Винищили всі містичні Знання, обізвавши сатанизмом будь-які вправи з тонкими енергіями матеріального світу.
                - Вихолостили з Євангелія пояснення всіх відичних містичних обрядів, у тому числі і древніх відичних обрядів цілительства.
                - Ввели у церковний догмат постулат про першородний гріх. Як може сьогодні нормальна людина прийняти народження своєї дитини за гріховність?
                - Навіяли брехню, що смерть Ісуса є спокутною жертвою за першородний гріх, що вимагав жорстокий Бог;
                - З метою прив’язки Душі людини до фізичного тіла після смерті, ввели обряд захоронення небіжчиків, а не спалювання мертвих тіл, що створює проблеми Душам для наступної інкарнації;
                - Підсунули своє юдейське свято Пасхи для гоїв. Це свято за єврейським календарем має найбільше значення і святкування його вважається священною справою всіх юдеїв. Бо прийнятий він “на згадку та увічнення найважливішої події у житті юдейського народу: Ангел смерті, тобто Диявол, пройшов по всьому Єгипту, умертвляючи всіх першородних дітей, у кожному домі, не зважаючи на стан господарів, за виключенням будинків усіх полонених юдеїв, що відмітили поріг жертвенною кров’ю, на знак своєї віри”.
                “Містичне християнство. Рамачарака”.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2003.10.11 | Георгій

                  Два прохання від модератора

                  Пане Анатолію, я маю до Вас два прохання - саме прохання, а не розпорядження чи щось таке. По-перше, я думаю, що не варто займати стільки місця на форумі, поміщаючи сюди один і той самий матеріал так багато разів. Адже всі вже бачили, і неодноразово, Ваші передруки з книг про оріїв і з критичних статей про ім'я Бога в Біблії. Ви, звичайно, маєте повне право ще і ще раз привертати увагу людей до цих матеріалів, але ж можна просто дати лінк до попереднього допису! По-друге - і це серйозніше! - чи Ви не могли б утриматися від образливих перекручень форумних ніків? Подумайте, ну чого Ви досягаєте, коли пишете нік того чи іншого з дописувачів з маленької літери і в множині? Ви думаєте, Ви таким чином соромите цього індивідуума? Але ж це, вибачте, дитсадок. Поважаймо один одного, ми ж дорослі люди. Дякую за увагу.

          • 2003.10.09 | Георгій

            А якщо серйозно...

            Якщо без приколів, слово "Бог" зустрічається вже в найпершому вірші Біблії (Буття 1:1). Це слово по-гебрейськи "ель" (чи не звідси арабське Алла?), і біблійні автори часто пишуть його у формі "поштивої множини" - "елогім" (як колись у старовину челядь, говорячи про пана, казала на нього "вони," щоби підкреслити його особливо високе положення). Іноді слово "ель" використовується і в однині, але тоді його супроводжує епітет "шаддай" (Всемогутній). Грецький еквівалент гебрейського слова "ель" - "теос," слова "шаддай" - "пантократор." У Новому Завіті слово "теос" зустрічається сотні разів, буквально на кожній сторінці. Я просто щиро не розумію, як можна не помітити слова "Бог" у Біблії і чому на цьому грунті можуть виникати якісь проблеми.

      • 2003.10.09 | Olel'ko Sivers'kyj

        Re: Спочатку треба розiбратися, що для кого є Бог!

        Перш за все, треба розумiти, що Бог та боги - це не теж саме. Бог - це той, хто створив нас та все навколо нас, а боги - це об'єкти будь якої, яким поклоняємося ми. Справжньому Богу нiчого не треба вiд людей - Вiн сам дає їм все, що їм треба, та говорить їм все, що
        їм треба знати про нього. Нiхто не може знати нiчого про Бога, крiм того, що сам Бог їм про себе сказав. Крiм того, Бог, хоч вiн створив все, що iснує, разом з тим може також окремо дiяти в цьому всесвiтi так, як вважає правильним. Вiн створив все людство, але з цього
        людства вiн може вибрати Аврама та сказати йому
        
        "І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу
        ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!" (Буття 12:-3)
        
        Якщо уважно читати Бiблiю, можна побачити, що Якiв був не краще Iсава (можна було б сказати, що вiн був гiршим), проте Бог вибирає саме Якова, як до того вибрав Iсака та наказав вигнати Iзмаїла. Головне в Бiблiї - це не те, що робили люди i якими вони були, а те, як через тих людей дiяв Бог.
        
        Коли у Вавiлонi були перемiшанi народи, серед них не було жидiв. Бог окремо створив цей народ з певною метою. Цiєю метою було його, Бога, втiлення, бо, хоч вiн вище всього, вiн у своiй безмежнiй всемогутностi може вийти за межi будь яких обмежень, втiлитися у обмежену людську iстоту. Навiщо - це вже окрема тема. Але якщо ми говоримо про жидiв, то головною метою того, що Бог вибрав цей народ, стало народження Христа вiд дiви Марiї. Не даремно спiваємо
        
        Нова радiсть стала,
        яка не бувала, -- тобто такого не було нiколи, нiякий будда нiколи не робив того, що сталося зараз
        над вертепом зоря ясна
        весь свiт осiяла -- тобто те, що трапилося тут, стосується всiх народiв, справжнє свiтло для всiх - тiльки тут
        
        Подобається це нам чи нi, але ми iснуємо в свiтi, створеному Богом, тому краще слухати, що вiн сам про себе каже. На питання Мойсея у Вихiд 3:14 Бог каже
        
        "І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас."
        
        Сущий - тобто Той, i тiльки Той, Хто iснує незалежно вiд будь-кого iншого, а все iнше iснує тiльки завдяки Йому та в Ньому. Це
        той, про iснування якого якоюсь мiрою зрозумiють всi, як тi греки, що шанували Невiдомого Бога. Обмежена людина нiколи не
        може сама знайти шлях до безмежного Бога, але Бог, справжнiй безмежний Бог, може подолати обмеженсть людини та
        вiдкрити Себе людинi. Це й робить Бог, розмовляючи з Мойсеєм.
        
        Слова "Я Той, що є" та "Сущий" в гебрейському оригиналi записанi лiтерами тетраграми (читаючи злiва) Йод - Хеї - Вав - Хеї, що
        читають як "ЯГВЕ" або "ЄГОВА". Це те iм'я, яким Себе назвав живий Бог, так що краще послухати Його! На жаль, в наших перекладах
        важко зрозумiти, де вживається саме це iм'я, а де просто кажуть про богiв як iдолiв i т.iн.
        
        Дуже добре зробили в англiйському перекладi короля Якова, де тетраграму перекладать як LORD, тодi як "Adonai" - як Lord,
        а "Sabaoth" - як Almighty, а коли йдеться про Бога або богiв як про тих, кому людина служить (а це можуть бути i iдоли), вживають
        слова God та gods. Знаючи це, можна краще розумiти Старий заповiт, напр. псальми
        
        "Give ear to my words, O LORD, consider my meditation.
        Hearken unto the voice of my cry, my King, and my God: for unto thee will I pray.
        My voice shalt thou hear in the morning, O LORD; in the morning will I direct my prayer unto thee, and will look up.
        For thou art not a God that hath pleasure in wickedness: neither shall evil dwell with thee.
        The foolish shall not stand in thy sight: thou hatest all workers of iniquity.
        Thou shalt destroy them that speak leasing: the LORD will abhor the bloody and deceitful man.
        But as for me, I will come into thy house in the multitude of thy mercy: and in thy fear will I worship toward thy holy temple.
        Lead me, O LORD, in thy righteousness because of mine enemies; make thy way straight before my face.
        For there is no faithfulness in their mouth; their inward part is very wickedness; their throat is an open sepulchre; they flatter with their tongue.
        Destroy thou them, O God; let them fall by their own counsels; cast them out in the multitude of their transgressions; for they have rebelled against thee.
        But let all those that put their trust in thee rejoice: let them ever shout for joy, because thou defendest them: let them also that love thy name be joyful in thee.
        For thou, LORD, wilt bless the righteous; with favour wilt thou compass him as with a shield. "
        
        
        або
        
        "The LORD is my light and my salvation; whom shall I fear? the LORD is the strength of my life; of whom shall I be afraid?
        When the wicked, even mine enemies and my foes, came upon me to eat up my flesh, they stumbled and fell.
        Though an host should encamp against me, my heart shall not fear: though war should rise against me, in this will I be confident.
        One thing have I desired of the LORD, that will I seek after; that I may dwell in the house of the LORD all the days of my life, to behold the beauty of the LORD, and to enquire in his temple.
        For in the time of trouble he shall hide me in his pavilion: in the secret of his tabernacle shall he hide me; he shall set me up upon a rock.
        And now shall mine head be lifted up above mine enemies round about me: therefore will I offer in his tabernacle sacrifices of joy; I will sing, yea, I will sing praises unto the LORD.
        Hear, O LORD, when I cry with my voice: have mercy also upon me, and answer me.
        When thou saidst, Seek ye my face; my heart said unto thee, Thy face, LORD, will I seek.
        Hide not thy face far from me; put not thy servant away in anger: thou hast been my help; leave me not, neither forsake me, O God of my salvation.
        When my father and my mother forsake me, then the LORD will take me up.
        Teach me thy way, O LORD, and lead me in a plain path, because of mine enemies.
        Deliver me not over unto the will of mine enemies: for false witnesses are risen up against me, and such as breathe out cruelty.
        I had fainted, unless I had believed to see the goodness of the LORD in the land of the living.
        Wait on the LORD: be of good courage, and he shall strengthen thine heart: wait, I say, on the LORD."
        
        Це ще не все. Коли був зроблений переклад Старого Заповiту та грецьку (Септуагiнта), тетраграма там була перекладена як EGO - EIMI (тобто "Я є"). Лише розумiючи це, як i те, що за часiв Iсуса Христа Септуагiнта вже була досить поширена серед юдеїв, як i вживання грецької мови, ми можемо добре зрозумiти, що трапилося у Євангелiї Iвана 8:54-59
        
        "Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
        І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.
        Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.
        А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?
        Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.
        І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього."
        
        Icусове "Я є" (в грецькому оригиналi Євангелiї EGO - EIMI) юдеї вiдразу з зрозумiли як "Я є ЯГВЕ". Розумiючи це, можна побачити глибокий зв'язок того, що говорив Icус, з Старим Заповiтом, як це й робили богослови церкви апостольских часiв, якi бачили в новому Заповiтi здiйснення того, що Бог обiцяв у Старому та про що Вiн говорив у Старому, порiвняйте, наприклад "Я Пастир Добрий", тобто "Я є Пастир Добрий" (Iвана 10:14) та псалом "The LORD is my shepherd; I shall not want."
        
        ЯГВЕ став людиною - ось що стало, i ранiше цього дiйcно не бувало,
        а свiтло цiєї подiї дало свiт всiм народам, серед яких також українцi.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.10.10 | Георгій

          Re: Спочатку треба розiбратися, що для кого є Бог!

          >Сущий - тобто Той, i тiльки Той, Хто iснує незалежно вiд будь-кого iншого, а все iнше iснує тiльки завдяки Йому та в Ньому. (...)Слова "Я Той, що є" та "Сущий" в гебрейському оригиналi записанi лiтерами тетраграми (читаючи злiва) Йод - Хеї - Вав - Хеї, що читають як "ЯГВЕ" або "ЄГОВА". Це те iм'я, яким Себе назвав живий Бог, так що краще послухати Його! На жаль, в наших перекладах важко зрозумiти, де вживається саме це iм'я, а де просто кажуть про богiв як iдолiв i т.iн.
          (ГП) Пане Олельку, а чи Вам відоме точне значення чи походження імені Ягве? Свідки Єгови стверджують у своїй енциклопедії "Insight on the Scriptures," що це слово походить від гебрейського дієслова "гаваг," що означає "спричиняти появу чогось." Ім"я "Ях-гаваг" або Ягве можна, згідно з їх твердженнями, перекласти як "Той, Хто спричиняє," або "Той, Хто є причиною" (по-англійськи "He Who causes to become").
          
          >Дуже добре зробили в англiйському перекладi короля Якова, де тетраграму перекладать як LORD, тодi як "Adonai" - як Lord, а "Sabaoth" - як Almighty, а коли йдеться про Бога або богiв як про тих, кому людина служить (а це можуть бути i iдоли), вживають слова God та gods. Знаючи це, можна краще розумiти Старий заповiт, напр. псальми (...)
          (ГП) Не тільки KJV має цю систему передачі тетраграми чотирма великими літерами - новіші англійські переклади теж (наприклад NIV). Щодо Саваофа, я читав, що це гебрейське слово є фактично злитим словосполучанням "цева-от" і означає не "Всемогутній" (всемогутній буде по-гебрейськи "шаддай"), а буквально "сил" або "армій" (родовий відмінок від слова "цава" - армія, велика бойова група) ("Insight on the Scriptures," IBSA, Brooklyn, 1982, vol. 2, pp. 21-22.)
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.10.10 | Анатолій

            Наступний лікнеп для забрамизованих олельків!

            Пане Олелько!
            Якось ці слова я вже казав панові Георгієві, а сьогодні скажу й Вам. Нема куди мені діватися.
            Дозвольте Вас спитати, а чому Ви вважаєте юдейську Тору істиною в останній інстанції? Чи Ви просто інших релігійних текстів не знаєте?
            А от Віди, які є набагато старіші ніж юдейська Тора, про які Ви не знаєте, говорять, що у епоху Калі-Юги (почалася у 3102 р.до н.л.) Бог Шива надіває на себе личину Диявола і зветься Сива-от. Вам це нічого не говорить?
            У нас в Києві дуже часто кажуть - темнота залог здоров"я. Вам це нікого не нагадує?
            Анатолій

          • 2003.10.10 | Olel'ko Sivers'kyj

            Про ЯГВЕ

            Ваши "Свiдки" взагалi не християни. Вони вiдмовляються вiрити в справжнього Бого, яким Вiн сам себе вiдкриває. Вся їх релiгiя - це їх власна вигадка. Якби вони були християнами, вони б визнали, що Христос - це i є ЯГВЕ, Бог Iзраїля, що став людиною, поєднуючи в однiй особi обидвi природу - Божу природу ЯГВЕ, та людську з усiми її властивостями. Про це досить ясно вчили вселенськi собори, особливо
            Нiкейський та Халкедонський, яких Ваши улюбленi "Свiдки" не визнають. Коли гебрейська та грецька мови були же дуже добре вiдомi, не виникало жодного сумнiву навiть серед юдеїв в тому, що слова "EGO EIMI" є правильним перекладом тетраграми.
            
            В Iвана 8:54-59 якраз i бачимо, що юдеї правильно зрозумiли, що має на увазi Iсус - що вiн, людина, ставить себе на мiсце Бога, i за те
            намагалися вбити його. Зi свого боку, Iсус теж свiдомо сказав "Перш, ніж був Авраам, Я є" замiсть "Перш, ніж був Авраам, Я був". Зрозумiйте, пане Георгiю, це не якiсь дрiбницi, якi комусь можуть бути цiкавi, а комусь - нi, це дуже принциповi речi. Неправильна вiра навiть за наявнiстю милосердя, любовi до людей i т.iн. веде людей до пекла. Ми з Вами вже багато дискутували на тему першої частини Євангелiї Iвана, де йдеться про жінку, схоплену в перелюбі. Тепер варто подивитися на цей епiзод в контекстi того, про що говриться далi. Богослови кажуть, що Ісус, почувши про закон Мойсея, не даремно, нахилившись додолу, по землі писав пальцем:
            
            "1 Ісус же на гору Оливну пішов.
            2 А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
            3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
            4 та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...
            5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?
            6 Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...
            7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...
            8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...
            9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...
            10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?
            11 А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!
            12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.
            13 Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.
            14 Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.
            15 Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.
            16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
            17 Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.
            18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.
            19 І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.
            20 Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...
            21 І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...
            22 А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?
            23 І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
            24 Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.
            25 А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас."
            
            це була не дрiбниця - Вiн робив те саме, що Вiн вже робив колись, коли давав закон Мойсею (дивись Буття 31:18). Так, юдеї не зрозумiли,
            що перед ними стоїть не просто релiгiйний вчитель, що каже про закон Бога Iзраїля, а той, хто сам є Богом Iзраїля. Але далi Iсус говорить
            всiм - не тiльки юдеям, але й Вам, пане Георгiю, в Iвана 8:24: "Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах" (в грецькому оригiналi -
            "Бо коли не ввіруєте, що Я є [EGO EIMI = ЯГВЕ], то помрете в своїх гріхах").
            
            Книга пророка Icайї вважається одним з найбiльш яскравих на глибоких свiдоцтв Старого Заповiту про Спасителя, який прийде для
            того, щоб дати життя для всього людства. В Icайї 43:11 читаємо:
            
            "I, even I, am the LORD; and beside me there is no Saviour"
            "Я, Я Господь [=ЯГВЕ], і крім Мене немає Спасителя!".
            
            Якщо Iсус Христос - не ЯГВЕ, Бог Iзраїля та Створитель всесвiту, то Вiн взагалi не може бути Спасителем.
            
            Щодо "Sabaoth", то це iм'я дiйсно перекладають такод як Lord Of Hosts or Lord of Might, але це iм'я також традицiйне християнство
            вiдносить як до Бога Отця, так i до Бога Сина. Є старовинний християнський хорал "O Come Emmanuel", який, поки на Заходi ще ставилися до вiри серйозно, спiвали пiд час предрiздвяного посту. В цьому хоралi йдеться про очiкування приходу Христа, але його очiкують саме як Бога Iзраїля, всемогутнього Cтворителя всього, що iснує:
            
            "O come, O come, Thou Lord of might
            Who to thy tribes, on Sinai's height
            In ancient times did'st give the law
            In cloud and majesty and awe."
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.10.10 | Анатолій

              Олельку, перечитайте про релігійність ТГ Шевченка!(-)

            • 2003.10.10 | Георгій

              Дуже дякую, але моє питання було суто семантичне

              Пане Олельку, я Вам дуже вдячний за Вашого листа. Повірте, я сам багато думаю про всі ті речі, про які Ви пишете. Але моє питання було суто семантичне. Ось Ви кажете, що переклад імені Ягве як "Той, Хто є причиною" - це вигадка Свідків Єгови, і що справжній переклад цього імені є "Я Є" (грецьке Его Емі). Але Свідки посилаються на словники і на праці вчених-гебраїстів. Моє питання, все-таки: чи Его Емі є БУКВАЛЬНИМ перекладом, семантичним перекладом імені Ягве, чи це є ПІДСТАВКОЮ (так як LORD є не перекладом, а підставкою-заміною тетраграми)? Я був би дуже вдячним, якби Ви і інші мені допомогли розібратися в цьому питанні.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2003.10.10 | Анатолій

                Я десь читав, що Ягве - це Я Є ЕГО!! (-)

              • 2003.10.10 | Olel'ko Sivers'kyj

                Re: Дуже дякую, але моє питання було суто семантичне

                Я вважаю, що Вам варто звернутися до експертiв. Спробуйте сходити у недiлю до будь-якої немодернiстської церкви з тих, що визнають Св. Трiйцю, та спитати там у духовних, що вони думають про "Свiдкiв", та якi саме докази божественної природи Христа можна знайти в Бiблiї. Вам
                розкажуть i про тетраграму, i про Sabaoth, i про Септуагiнту.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2003.10.10 | Анатолій

                  Re: Дуже дякую, але моє питання було суто семантичне-Олелькові!

                  Знайдіть та сходіть ще до церкви РУНвіри та до якогось Відичного храму. Розмаїття думок ніколи не завадить. А наявність своєї голови, при цьому, не завадить також.
                  Анатолій
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2003.10.13 | Olel'ko Sivers'kyj

                    Розмаїття думок

                    >Знайдіть та сходіть ще до церкви РУНвіри та до якогось Відичного храму. Розмаїття думок ніколи не завадить. А наявність своєї голови, при цьому, не завадить також.
                    
                    Якраз її наявнiсть i не дозволяє туди йти. Пане Анатолiю, Ви б краще, перш нiж пропагувати схiдне поганство, подивилися б уважно на життя тих країн, де воно розповсюджене. Пропоную декiлька лiнкiв. Це, змушений попередити, гидота. Традицiйна гидота традицiйного поганського суспiльства. Подивiться, пане Анатолiю!
                    
                    http://newswww.bbc.net.uk/1/hi/world/south_asia/3080116.stm
                    http://thegreenman.net.au/mt/archives/000291.html
                    http://www.geocities.com/leylasuhagi/hijramughal.html
                    http://www.sa.il24.net/~takeshii/hijra_e.html
                    
                    Подивiться-подивiться, та ще й добродiям з cайту микола.ком покажiть, нехай знають, до якого "егрегору" вони пропонують приєднатися українцям. А як будете дивитися, звернiть увагу на те, що за всю довгу iсторiю Iндiї цю гидоту намагалися викоренити лише англiйцi.
                    
                    http://www.geocities.com/leylasuhagi/hijramughal.htm
                    
                    "During the British raj the colonials passed a law in which the hijras were described as "sodomites" and people who did "homosexual offenses". This was the first time ever that hijras were openly discriminated against in Indian history. The centuries of muslim rule had never seen such an accusation (although from time to time some rulers wanted to abolish the act of castration)!
                    Although hijras were still hired as court eunuchs in places like Hyderabad and Lucknow, they couldn` t work their original jobs in places of the Indian Subcontinent that were more heavily controled by the British. Unfortunately, the British tries of abolishing the hijras and their society found some support among many wealthy Indians, muslims and hindus alike, who considered themselves "modern thinking" (which to them meant: to think western)."
                    
                    
                    Так, колись англiйцi були християнами, хоч зараз поганство - I ПОВ'ЯЗАНА З НИМ аморальнiсть - розповсюдилися в Вел.Британiї.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2003.10.14 | Анатолій

                      Re: Розмаїття думок, ой Олельку, Олельку...

                      Пане Олельку.
                      По-перше, Ви порушили одну з заповідей Ісуса - Не суди...
                      По-друге, Я особисто був у Індії і жив у ашрамі, тобто монастирі. І можу Вам відверто сказати, що то були мої найкращі та найспокійніші часи, які я провів у своєму житті.
                      По-третє, я не пропоную приєднатися до егрегору індуїзму, а пропоную возз"єднатися з УКРАЇНСЬКИМ егрегором, який і досі працює і чекає на нас.
                      По-четверте, я ще пропоную від"єднатися від демонічного юдейського егрегору, через який Ви саме і знаходитеся далеко від Вітчизни і відчуваєте своє одинацтво там.
                      Анатолій
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2003.10.15 | Olel'ko Sivers'kyj

                        Re: Розмаїття думок

                        >По-перше, Ви порушили одну з заповідей Ісуса - Не суди...
                        >По-друге, Я особисто був у Індії і жив у ашрамі, тобто монастирі. І можу Вам відверто сказати, що то були мої найкращі та найспокійніші часи, які я провів у своєму житті.
                        
                        А що трапилося, пане Анатолiю? Я б ще зрозумiв, якби цю пiсню заспiвав пан Георгiй - це його репертуар. Чути це вiд Вас, який, по-перше, не визнає хриястиянства, а по-друге, сам майже у кожному повiдомленнi судить iнших, досить дивно. Все ж я ще не втратив здоровий глузд, тому, щоб про мене не казали, буду вiрити в єдиного справжнього Бога i все, що Вiн вважає гидотою, теж буду вважати гидотою. Я також не страждаю нiякими забобонами, тому пiдтримую iстину всюди, де її бачу. Якщо я бачу її серед консервативних англiкан, я буду вiтати її i там.
                        
                        http://news.bbc.co.uk/2/hi/uk_news/3189742.stm
                        
                        Я саме тому пропонував пану Георгiю вiдвiдати будь-яку тринiтарну церкву - не обов'язково українську православну - щоб вiн мiг зрозумiти, що фундаментальна iстина справжнього християнства єдина всюди, на вiдмiну вiд "Свiдкiв", якi арендують якийсь кiнотеатр та стверджують, що тiльки в цьому кiнотеатрi проголошується iстина.
                        
                        >По-третє, я не пропоную приєднатися до егрегору індуїзму, а пропоную возз"єднатися з УКРАЇНСЬКИМ егрегором, який і досі працює і чекає на нас.
                        
                        А що таке "УКРАЇНСЬКИй егрегор", як саме, хотiлося б дiзнатися, вiн "працює" i чим принципово вiдрiзняєтсья вiд "егрегору індуїзму"?
                        I як "егрегор" може бути українським, якщо вiн не є християнським?
                        
                        >По-четверте, я ще пропоную від"єднатися від демонічного юдейського егрегору
                        
                        Я не маю нiчого спiльно з жидовським народом чи з юдейскою релiгiєю. Я вважаю, що, по-перше, переважна бiльшiсть сучасних юдеїв не є нащадками Авраама, по-друге, якби вони й були такими, це все одно вони теж повиннi покаятися та повiрити у Христа, а якщо вони цього не зроблять, на них чекає пекло. Я можу вiдвiдати богослужiння лютеранської, пресвiтерiанської чи англiканської церкви (звичайно, консервативної), але я нiколи не пiду до синагоги. "Від"єднатися від демонічного юдейського егрегору" менi не треба, тому що я до нього нiколи не приєднувався.
                        
                        >через який Ви саме і знаходитеся далеко від Вітчизни і відчуваєте своє одинацтво там.
                        
                        По-перше, аргументи ad hominem нiкому нiчого не доводять. По-друге, я однаково добре почуваю себе як в Українi, так i за її межами, не страждаючи нiяким одинацтвом. Я вважаю себе сином великого народу, який сформувався колись на великому торговельному шляху з варяг во греки i характерними рисами якого завжди були вiдкритiсть та пiдприємництво. Тому я живу там, де менi подобається, i не бачу в цьому нiяких проблем.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                        • 2003.10.15 | Георгій

                          Ну не можна не вщипнути Свідків...

                          ... з приводу і без приводу.
                          
                          Перші християни теж "орендували якийсь кінотеатр" і виголошували, що тільки в ньому істина.
                          
                          А взагалі це окрема розмова, тому тут продовжувати не буду.

        • 2003.10.11 | Георгій

          "Боги" як об'єкти поклоніння

          >Перш за все, треба розумiти, що Бог та боги - це не теж саме. Бог - це той, хто створив нас та все навколо нас, а боги - це об'єкти будь якої, яким поклоняємося ми.
          (ГП) Абсолютно точно. Правда, можна по-різному поклонятися... Я думаю, що біблійна заповідь "не створюй собі кумира" означає, фактично, "не ЗАМІНЮЙ справжнього істинного Бога, твого Творця, іншими об'єктами поклоніння. За умови, що такої заміни не відбувається, думаю, нема великого гріха в тому, щоби з величезною пошаною ставитися до людей, які, наприклад, створили видатні шедеври мистецтва. Ось як покійний Олександр Аркадійович Галич написав про одного із своїх "богів," геніального Олександра Олександровича Блока.
          
          
          Повстречала девчонка бога,
          Бог пил горькую в монопольке,
          Ну, и много ль от бога прока,
          В чертовне и чаду попойки?
          Ах, как пилось к полночи!
          Как в башке гудело,
          Как цыгане, сволочи,
          Пели "Конавэлла"!
          
          "Ай да Конавэлла, гран традела",
          Ай да йорысака палалховела"!
          
          А девчонка сидела с богом,
          К богу фасом, а к прочим боком,
          Ей домой бы бежать к папане,
          А она чокается шампанью.
          Ай елки-мочалочки,
          Сладко вина пьются
          В серебряной чарочке
          На золотом блюдце!
          
          Кому чару пить?! Кому здраву быть?!
          Королевичу Александровичу!
          
          С самоваров к чертям полуда,
          Чад летал над столами сотью,
          А в четвертом часу под утро,
          Бог последнюю кинул сотню...
          
          Бога, пьяного в дугу,
          Все теперь цукали,
          И цыгане - ни гу-гу,
          Разбрелись цыгане,
          И друзья, допив до дна, -
          Скатертью дорога!
          Лишь девчонка та одна
          Не бросала бога.
          А девчонка эта с Охты,
          И глаза у ней цвета охры,
          Ждет маманя свою кровинку,
          А она с богом сидит в обнимку.
          И надменный половой
          Шваркал мокрой тряпкой,
          Бог с поникшей головой
          Горбил плечи зябко.
          И просил у цыган хоть слова,
          Хоть немножечко, хоть чуть слышно,
          А в ответ ему-жбан рассола:
          Понимай, мол, что время вышло!
          Вместо водочки - вода,
          Вместо пива - пена!...
          И девчоночка тогда
          Тоненька запела:
          
          "Ай да Конавелла, гран-традела,
          Ай да йорысака палалховела..."
          
          Ах, как пела девчонка богу!
          И про поле и про дорогу,
          И про сумерки и про зори,
          И про милых, ушедших в море,
          Ах, как пела девчонка богу!
          Ах, как пела девчонка Блоку!
          И не знала она, не знала,
          Что бессмертной в то утро стала.
          
          Этот тоненький голос в трактирном чаду
          Будет вечно звенеть в "Соловьином саду".
          
          
          (Аудіо файл є в архіві на http://www.bards.ru)