Ви зробили помилку, коли вибачили Толика і дозволили йому повернутись. Він всіх задовбе, це така маніакальна порода, вони вважають, що вони - МІСІЯ і будуть фанатично довбати, поки не здохнуть. І ніколи такі не зрозуміють іншу думку. Це ХВОРІ люди.
Гура пише:
> Ви зробили помилку, коли вибачили Толика і дозволили йому повернутись. Він всіх задовбе, це така маніакальна порода, вони вважають, що вони - МІСІЯ і будуть фанатично довбати, поки не здохнуть. І ніколи такі не зрозуміють іншу думку. Це ХВОРІ люди. (Вільнодум)- Пане Гура, я з Вами не згідний. Звичайно, що багато із нас не змогли б поводитися так, як поводить себе пан Анатолій. Але це не значить, що він веде себе недопустимо, чи непристойно. Як людина з сильними власними переконаннями, він веде себе, з моєї точки зору, достойно, - відстоює свою позицію. Багато в чому те саме робите і Ви. І багато в чому подібними методами.
Анатолій поставлений в дуже складну позицію - його ніхто не хоче приймати серйозно, не хоче слухати і обговорювати його ідеї, вважаючи їх, скажемо так, "фантазіями". Це помилка. Я зараз читаю його книжку "Відо-Вістичне Православ'я України-Русі" і маю сказати, що якщо не як чисто релігійний, то як культурно-міфологічний твір, ця книжка заслуговує уваги, і Анатолій має багато чого сказати. Якби його не атакували постійно, не вступали з ним у "війни", а щиро зацікавилися б предметом його пошуків, то він міг би дуже багато цікавого розказати, а не тільки повторюватись весь час про пантеон наших богів і реінкарнацію, про які також йому не дають розказати до кінця.
Додатково, Анатолій хоче мати на цьому форумі "прицільну тематику" в напрямку УКРАЇНСЬКОЇ духовності. З цим я погоджуюсь на 150%. Я також маю широке коло інтересів, мене цікавить Окуджава, поезія (сам писав), Блок, Пастернак, Москва золотоглавая (я там жив 4-и роки), Свідки Йогови, Мормони (їх архіви Страшного Суду), індіанці Америки, цивілізація Майа, дівочі груди, горілка з салом і огірком, психологія геїв, смак води, майбутнє людства, і ще може декілька тем, АЛЕ
МИ ТУТ ДЛЯ ОДНІЄЇ ЦІЛІ - Об'єднати Україну Духовно!
Якщо хтось думає інакше, він(вона) будуть мати від Анатолія, мене і тих, хто з нами згідний, БІЙ!!! І ми не заспокоїмось НІКОЛИ!
Зарубіть це собі на носах, ті, хто байдужі до української ЄДИНОЇ духовності.
Оце й називається: маніакально-міфологічна свідомість
Вільнодум пише:
> Гура пише:
> > Ви зробили помилку, коли вибачили Толика і дозволили йому повернутись. Він всіх задовбе, це така маніакальна порода, вони вважають, що вони - МІСІЯ і будуть фанатично довбати, поки не здохнуть. І ніколи такі не зрозуміють іншу думку. Це ХВОРІ люди.
> (Вільнодум)- Пане Гура, я з Вами не згідний. Звичайно, що багато із нас не змогли б поводитися так, як поводить себе пан Анатолій. Але це не значить, що він веде себе недопустимо, чи непристойно. Як людина з сильними власними переконаннями, він веде себе, з моєї точки зору, достойно, - відстоює свою позицію. Багато в чому те саме робите і Ви. І багато в чому подібними методами.
>
> Анатолій поставлений в дуже складну позицію - його ніхто не хоче приймати серйозно, не хоче слухати і обговорювати його ідеї, вважаючи їх, скажемо так, "фантазіями". Це помилка. Я зараз читаю його книжку "Відо-Вістичне Православ'я України-Русі" і маю сказати, що якщо не як чисто релігійний, то як культурно-міфологічний твір, ця книжка заслуговує уваги, і Анатолій має багато чого сказати. Якби його не атакували постійно, не вступали з ним у "війни", а щиро зацікавилися б предметом його пошуків, то він міг би дуже багато цікавого розказати, а не тільки повторюватись весь час про пантеон наших богів і реінкарнацію, про які також йому не дають розказати до кінця.
>
> Додатково, Анатолій хоче мати на цьому форумі "прицільну тематику" в напрямку УКРАЇНСЬКОЇ духовності. З цим я погоджуюсь на 150%. Я також маю широке коло інтересів, мене цікавить Окуджава, поезія (сам писав), Блок, Пастернак, Москва золотоглавая (я там жив 4-и роки), Свідки Йогови, Мормони (їх архіви Страшного Суду), індіанці Америки, цивілізація Майа, дівочі груди, горілка з салом і огірком, психологія геїв, смак води, майбутнє людства, і ще може декілька тем, АЛЕ
>
> МИ ТУТ ДЛЯ ОДНІЄЇ ЦІЛІ - Об'єднати Україну Духовно!
>
> Якщо хтось думає інакше, він(вона) будуть мати від Анатолія, мене і тих, хто з нами згідний, БІЙ!!! І ми не заспокоїмось НІКОЛИ!
>
> Зарубіть це собі на носах, ті, хто байдужі до української ЄДИНОЇ духовності.
>
> Дякую.
Та нема за що
Ви перебільшуєте роль інтернету у формуванні духовності НАРОДУ. А взагалі, треба починати з того, що таке духовність взагалі. Думаю, що тут скільки людей, стільки й думок. Я чесно скажу, що я НЕ ЗНАЮ, що це таке, а Ви кажете, що хочете ца це ЩОСЬ "воювати". Дивні ви якісь з вашим Анатолієм...
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
В моєму розумінні "Духовність народу", це любити своє. Як казав Тарас Григорович- - "і чужому научайтесь, свого не цурайтесь"-
Ми можемо поважати інші народи, але перевага має бути таки "любов до свого".
Любити свої традиції, мову, культуру, історію без фальшивки, ось це і було б вистачаюче. Принайми для початку. На жаль, нас спотворила радянська влада з допомогою старшого брата. Мішали нас в "одному катєлку" нищили все рідне. Якщо не перетворювали нас в росіян, то робили з нас інтернаціоналістів. Вимиття мозгів працювало добре. Більшість українського народу не знає хто вони по національности.
А є такі, які заперечують взагалі таку національність, як українська.
Оце так для початку.
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
Шевченко пише:
> В моєму розумінні "Духовність народу", це любити своє.
Тоді що таке патриотизм?
Але хід думок мені подобається .
>Як казав Тарас Григорович- - "і чужому научайтесь, свого не цурайтесь"-
> Ми можемо поважати інші народи, але перевага має бути таки "любов до свого".
> Любити свої традиції
Я виріс в українській сім"ї, виховували дідусь та бабуся (українці). Дідусь - електрик, винахідник та раціоналізатор, який все життя боровся за справедливість на своєму заводі, але так її і не здобув. Бабуся в свої молоді роки мусила думати про виживання своєї сім"ї, понівіряючись по Україні пішки та на товарняках (було й таке, що стрибала на всьому ходу по вагонам), бачила своїми очами цілі вимерлі села під час годомору, дітей, яких живцем їли хробаки. Вона багато читала і зараз в свої 86 має чудову пам"ять. З традицій, які я пам"ятаю з дитинства - це як вивішували на свята кожен двір прапори навесні та восени та як святкували Новий рік та Пасху. Так що з цим пунктом у мене "не густо", але Новий рік продовжую любити (правда, з кожним роком все меньше) пасхальні калачі їсти також люблю, але не можу вже багато з"їсти через те, що печінка та шлунок вже не витримують багато дріжжєвої випечки.
>, мову,
Люблю, бо це мовИ моїх прадідів та прабабусь. Українську я люблю навіть більше (особливо, коли на ній розмовляє моя дружина-западенка), але й російської не цураюсь, бо ВСІ мої родичі та їх батьки розмовляють на російській. Я - єдиний, хто САМ навчився говорити майже без проблем на мові моїх пращурів-українців.
>культуру,
Я не виділяю окремо українську культуру для себе. Мені близькі ВСІ культури на Землі. А чим знаменита українська культура, крім козатства (доречі, я родом майже з козацьких країв)?
>історію без фальшивки,
Про те, що було насправді в часи СРСР я знаю від моїх дідуся та бабусі безпосередньо. Правда, про західну Україну вже довідався через батьків дружини. А от історичним підручникам я ніяким НІКОЛИ не повірю.
> ось це і було б вистачаюче. Принайми для початку. На жаль, нас спотворила радянська влада з допомогою старшого брата. Мішали нас в "одному катєлку" нищили все рідне. Якщо не перетворювали нас в росіян, то робили з нас інтернаціоналістів. Вимиття мозгів працювало добре. Більшість українського народу не знає хто вони по національности.
> А є такі, які заперечують взагалі таку національність, як українська.
> Оце так для початку.
Запам"ятайте: Україна велика країна і поняття "українець" - багатозначне. Українська нація тільки почала формуватись в сьогодняшніх кордонах.
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
Гура пише:
> Я виріс в українській сім"ї, виховували дідусь та бабуся (українці). Дідусь - електрик, винахідник та раціоналізатор, який все життя боровся за справедливість на своєму заводі, але так її і не здобув. Бабуся в свої молоді роки мусила думати про виживання своєї сім"ї, понівіряючись по Україні пішки та на товарняках (було й таке, що стрибала на всьому ходу по вагонам), бачила своїми очами цілі вимерлі села під час годомору, дітей, яких живцем їли хробаки. Вона багато читала і зараз в свої 86 має чудову пам"ять. З традицій, які я пам"ятаю з дитинства - це як вивішували на свята кожен двір прапори навесні та восени та як святкували Новий рік та Пасху. Так що з цим пунктом у мене "не густо", але Новий рік продовжую любити (правда, з кожним роком все меньше) пасхальні калачі їсти також люблю, але не можу вже багато з"їсти через те, що печінка та шлунок вже не витримують багато дріжжєвої випечки.
(ГП) У мене теж не густо з традиціями. Мої батьки були абсолютно зрусифікованими київськими інтелігентами. Ніякого навіть натяку на український фольклор, традиції, свята і т.д. ніколи від них не було і не могло бути. Проте мій дід, з яким я в дитинстві проводив багато часу, пам'ятав багато українських народних пісень, приказок, дитячих лічилок - ще з днів своєї юності, яка пройшла в селі Великі Сорочинці (тому самому, гоголівському). В нього був дуже сильний і гарний голос і своєрідне почуття гумору, що дуже мене до нього приволікало. Я вже тоді, маленьким, дуже полюбив все оте "дідове," і ніколи цього не розлюбив. А згодом одружився з дівчиною з Волині, з дуже патріотично-української родини. Любов до України в мене дуже тісно зв'язана, переплетена з любов'ю до Лесі, моєї дружини.
> >, мову,
>
> Люблю, бо це мовИ моїх прадідів та прабабусь. Українську я люблю навіть більше (особливо, коли на ній розмовляє моя дружина-западенка), але й російської не цураюсь, бо ВСІ мої родичі та їх батьки розмовляють на російській. Я - єдиний, хто САМ навчився говорити майже без проблем на мові моїх пращурів-українців.
(ГП) У мене теж всі родичі говорили російською. Навіть дід, який не вмів, ніколи не навчився без помилок говорити по-російськи, все рівно говорив переважно російськоподібним суржиком. З нього сміялися за те, що він, наприклад, казав, "она от мєня старше на пять лєт," а він щиро не розумів, чому люди сміються, і ображався. Але в нього було кілька приятелів, з якими він говорив завжди своєю рідною українською мовою. І зі мною, коли поруч не було моїх батьків, він майже завджи говорив українською.
> >культуру,
>
> Я не виділяю окремо українську культуру для себе. Мені близькі ВСІ культури на Землі. А чим знаменита українська культура, крім козатства (доречі, я родом майже з козацьких країв)?
(ГП) Я теж дуже космополітичний щодо культур, з дитинства так вихований, люблю західноєвропейські літератури і, звичайно, російську. Вважаю російську літературу неймовірно глибокою і багатою, так само як американську, яку я теж дуже люблю. А українську культуру і літературу також дуже люблю, особливою любов'ю, як щось дуже рідне. Мені особливо подобається українська проза 1920-х років - Хвильовий, Підмогильний, Косинка, Йогансен, і поезія тієї ж доби (Зеров, Рильський, Тичина). З письменників, які писали пізніше, мені особливо близький Борис Антоненко-Давидович.
> (...)Запам"ятайте: Україна велика країна і поняття "українець" - багатозначне. Українська нація тільки почала формуватись в сьогодняшніх кордонах.
(ГП) Згідний.
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
Справжня духовність ґрунтується на усвідомленні того, що першоджерелом усіх вартостей може бути тільки Бог. Українська духовність, ширше - Україна, теж належить до таких вартостей. Це не проєкт, за який можна проголосувати на референдумі. Ідея України - від Бога, хоча реалізується через людей. Ця Ідея не може формуватися ні в просторі, ні в часі-в них вона тільки реалізується. Вона - частина Вічности і як така існувала вічно. Наше завдання полягає у тому, щоб через усвідомлення України наблизитися до Бога. Це наш шлях до Нього.
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
Панове! Дозвольте і мені вставити свої п"ять копійок щодо розвитку власної духовності.
Для мене українська нація - це МОЯ нація. Для мене українська мова - це МОЯ мова. Я не вважаю свою націю та мову вищими за інші, але в мені особисто для мене вони вищі, бо це МОЄ.
А от щодо духовності, то я стою на позиції перш за все НАУКОВОСТІ. Найближче по духу мені є вчення Вернадського про Ноосферу та вчення Руденка - Гносис та сучасність. Для мене хоч і найпершим є Богоцентричність, але при цьому, я вважаю, що будь яка людина має божественний потенціал і коли вона його реалізує, то стає в рівень з богом і сама творить богів та бога. Для мене є святими знання про безсмертність Людини та її Душі. Для мене є святими Закони Всесвіту і перш за все Закони причинно-наслідкового зв"язку, які породжують зання про Карму, як Долю, як Місію людини. Для мене першим стоїть знання, а не віра. Я маю знати ХТО Я Є. Я маю знати ХТО ТИ Є. Я маю розповісти тобі ХТО ТИ Є, якщо ти цього не знаєш. Я знаю, що у Всесвіті ми не одні. Я знаю, що все має Душу, навіть тварина, дерево та мінерал. Я знаю, що ми ЛЮДИ зі своїми Его, зі своїми помилками, зі своєю дурістю, зі своєю славою, але перш за все ЗІ СВОЄЮ ГОЛОВОЮ та СЕРЦЕМ.
Дякую.
Анатолій
Відповіді
2003.11.21 | Гура
П"яний проспиться, а дурень - ніколи
Ви зробили помилку, коли вибачили Толика і дозволили йому повернутись. Він всіх задовбе, це така маніакальна порода, вони вважають, що вони - МІСІЯ і будуть фанатично довбати, поки не здохнуть. І ніколи такі не зрозуміють іншу думку. Це ХВОРІ люди.2003.11.21 | Вільнодум
П"яний проспиться, а потім ЩО буде робити?
Гура пише:> Ви зробили помилку, коли вибачили Толика і дозволили йому повернутись. Він всіх задовбе, це така маніакальна порода, вони вважають, що вони - МІСІЯ і будуть фанатично довбати, поки не здохнуть. І ніколи такі не зрозуміють іншу думку. Це ХВОРІ люди.
(Вільнодум)- Пане Гура, я з Вами не згідний. Звичайно, що багато із нас не змогли б поводитися так, як поводить себе пан Анатолій. Але це не значить, що він веде себе недопустимо, чи непристойно. Як людина з сильними власними переконаннями, він веде себе, з моєї точки зору, достойно, - відстоює свою позицію. Багато в чому те саме робите і Ви. І багато в чому подібними методами.
Анатолій поставлений в дуже складну позицію - його ніхто не хоче приймати серйозно, не хоче слухати і обговорювати його ідеї, вважаючи їх, скажемо так, "фантазіями". Це помилка. Я зараз читаю його книжку "Відо-Вістичне Православ'я України-Русі" і маю сказати, що якщо не як чисто релігійний, то як культурно-міфологічний твір, ця книжка заслуговує уваги, і Анатолій має багато чого сказати. Якби його не атакували постійно, не вступали з ним у "війни", а щиро зацікавилися б предметом його пошуків, то він міг би дуже багато цікавого розказати, а не тільки повторюватись весь час про пантеон наших богів і реінкарнацію, про які також йому не дають розказати до кінця.
Додатково, Анатолій хоче мати на цьому форумі "прицільну тематику" в напрямку УКРАЇНСЬКОЇ духовності. З цим я погоджуюсь на 150%. Я також маю широке коло інтересів, мене цікавить Окуджава, поезія (сам писав), Блок, Пастернак, Москва золотоглавая (я там жив 4-и роки), Свідки Йогови, Мормони (їх архіви Страшного Суду), індіанці Америки, цивілізація Майа, дівочі груди, горілка з салом і огірком, психологія геїв, смак води, майбутнє людства, і ще може декілька тем, АЛЕ
МИ ТУТ ДЛЯ ОДНІЄЇ ЦІЛІ - Об'єднати Україну Духовно!
Якщо хтось думає інакше, він(вона) будуть мати від Анатолія, мене і тих, хто з нами згідний, БІЙ!!! І ми не заспокоїмось НІКОЛИ!
Зарубіть це собі на носах, ті, хто байдужі до української ЄДИНОЇ духовності.
Дякую.
2003.11.22 | Гура
Оце й називається: маніакально-міфологічна свідомість
Вільнодум пише:> Гура пише:
> > Ви зробили помилку, коли вибачили Толика і дозволили йому повернутись. Він всіх задовбе, це така маніакальна порода, вони вважають, що вони - МІСІЯ і будуть фанатично довбати, поки не здохнуть. І ніколи такі не зрозуміють іншу думку. Це ХВОРІ люди.
> (Вільнодум)- Пане Гура, я з Вами не згідний. Звичайно, що багато із нас не змогли б поводитися так, як поводить себе пан Анатолій. Але це не значить, що він веде себе недопустимо, чи непристойно. Як людина з сильними власними переконаннями, він веде себе, з моєї точки зору, достойно, - відстоює свою позицію. Багато в чому те саме робите і Ви. І багато в чому подібними методами.
>
> Анатолій поставлений в дуже складну позицію - його ніхто не хоче приймати серйозно, не хоче слухати і обговорювати його ідеї, вважаючи їх, скажемо так, "фантазіями". Це помилка. Я зараз читаю його книжку "Відо-Вістичне Православ'я України-Русі" і маю сказати, що якщо не як чисто релігійний, то як культурно-міфологічний твір, ця книжка заслуговує уваги, і Анатолій має багато чого сказати. Якби його не атакували постійно, не вступали з ним у "війни", а щиро зацікавилися б предметом його пошуків, то він міг би дуже багато цікавого розказати, а не тільки повторюватись весь час про пантеон наших богів і реінкарнацію, про які також йому не дають розказати до кінця.
>
> Додатково, Анатолій хоче мати на цьому форумі "прицільну тематику" в напрямку УКРАЇНСЬКОЇ духовності. З цим я погоджуюсь на 150%. Я також маю широке коло інтересів, мене цікавить Окуджава, поезія (сам писав), Блок, Пастернак, Москва золотоглавая (я там жив 4-и роки), Свідки Йогови, Мормони (їх архіви Страшного Суду), індіанці Америки, цивілізація Майа, дівочі груди, горілка з салом і огірком, психологія геїв, смак води, майбутнє людства, і ще може декілька тем, АЛЕ
>
> МИ ТУТ ДЛЯ ОДНІЄЇ ЦІЛІ - Об'єднати Україну Духовно!
>
> Якщо хтось думає інакше, він(вона) будуть мати від Анатолія, мене і тих, хто з нами згідний, БІЙ!!! І ми не заспокоїмось НІКОЛИ!
>
> Зарубіть це собі на носах, ті, хто байдужі до української ЄДИНОЇ духовності.
>
> Дякую.
Та нема за що
Ви перебільшуєте роль інтернету у формуванні духовності НАРОДУ. А взагалі, треба починати з того, що таке духовність взагалі. Думаю, що тут скільки людей, стільки й думок. Я чесно скажу, що я НЕ ЗНАЮ, що це таке, а Ви кажете, що хочете ца це ЩОСЬ "воювати". Дивні ви якісь з вашим Анатолієм...
2003.11.22 | Гура
Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
тількі знаю, що це таке і чи є вона у мене взагаліОт Вам і "карти в руки". Розвиньте її хоча б У МЕНЕ ОДНОГО, а потім доберетесь ї до інших представників народу
2003.11.22 | Гура
корекція: ...тільки НЕ знаю... (-)
2003.11.22 | Шевченко
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
В моєму розумінні "Духовність народу", це любити своє. Як казав Тарас Григорович- - "і чужому научайтесь, свого не цурайтесь"-Ми можемо поважати інші народи, але перевага має бути таки "любов до свого".
Любити свої традиції, мову, культуру, історію без фальшивки, ось це і було б вистачаюче. Принайми для початку. На жаль, нас спотворила радянська влада з допомогою старшого брата. Мішали нас в "одному катєлку" нищили все рідне. Якщо не перетворювали нас в росіян, то робили з нас інтернаціоналістів. Вимиття мозгів працювало добре. Більшість українського народу не знає хто вони по національности.
А є такі, які заперечують взагалі таку національність, як українська.
Оце так для початку.
2003.11.23 | Гура
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
Шевченко пише:> В моєму розумінні "Духовність народу", це любити своє.
Тоді що таке патриотизм?
Але хід думок мені подобається
>Як казав Тарас Григорович- - "і чужому научайтесь, свого не цурайтесь"-
> Ми можемо поважати інші народи, але перевага має бути таки "любов до свого".
> Любити свої традиції
Я виріс в українській сім"ї, виховували дідусь та бабуся (українці). Дідусь - електрик, винахідник та раціоналізатор, який все життя боровся за справедливість на своєму заводі, але так її і не здобув. Бабуся в свої молоді роки мусила думати про виживання своєї сім"ї, понівіряючись по Україні пішки та на товарняках (було й таке, що стрибала на всьому ходу по вагонам), бачила своїми очами цілі вимерлі села під час годомору, дітей, яких живцем їли хробаки. Вона багато читала і зараз в свої 86 має чудову пам"ять. З традицій, які я пам"ятаю з дитинства - це як вивішували на свята кожен двір прапори навесні та восени та як святкували Новий рік та Пасху. Так що з цим пунктом у мене "не густо", але Новий рік продовжую любити (правда, з кожним роком все меньше) пасхальні калачі їсти також люблю, але не можу вже багато з"їсти через те, що печінка та шлунок вже не витримують багато дріжжєвої випечки.
>, мову,
Люблю, бо це мовИ моїх прадідів та прабабусь. Українську я люблю навіть більше (особливо, коли на ній розмовляє моя дружина-западенка), але й російської не цураюсь, бо ВСІ мої родичі та їх батьки розмовляють на російській. Я - єдиний, хто САМ навчився говорити майже без проблем на мові моїх пращурів-українців.
>культуру,
Я не виділяю окремо українську культуру для себе. Мені близькі ВСІ культури на Землі. А чим знаменита українська культура, крім козатства (доречі, я родом майже з козацьких країв)?
>історію без фальшивки,
Про те, що було насправді в часи СРСР я знаю від моїх дідуся та бабусі безпосередньо. Правда, про західну Україну вже довідався через батьків дружини. А от історичним підручникам я ніяким НІКОЛИ не повірю.
> ось це і було б вистачаюче. Принайми для початку. На жаль, нас спотворила радянська влада з допомогою старшого брата. Мішали нас в "одному катєлку" нищили все рідне. Якщо не перетворювали нас в росіян, то робили з нас інтернаціоналістів. Вимиття мозгів працювало добре. Більшість українського народу не знає хто вони по національности.
> А є такі, які заперечують взагалі таку національність, як українська.
> Оце так для початку.
Запам"ятайте: Україна велика країна і поняття "українець" - багатозначне. Українська нація тільки почала формуватись в сьогодняшніх кордонах.
2003.11.23 | Георгій
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
Гура пише:> Я виріс в українській сім"ї, виховували дідусь та бабуся (українці). Дідусь - електрик, винахідник та раціоналізатор, який все життя боровся за справедливість на своєму заводі, але так її і не здобув. Бабуся в свої молоді роки мусила думати про виживання своєї сім"ї, понівіряючись по Україні пішки та на товарняках (було й таке, що стрибала на всьому ходу по вагонам), бачила своїми очами цілі вимерлі села під час годомору, дітей, яких живцем їли хробаки. Вона багато читала і зараз в свої 86 має чудову пам"ять. З традицій, які я пам"ятаю з дитинства - це як вивішували на свята кожен двір прапори навесні та восени та як святкували Новий рік та Пасху. Так що з цим пунктом у мене "не густо", але Новий рік продовжую любити (правда, з кожним роком все меньше) пасхальні калачі їсти також люблю, але не можу вже багато з"їсти через те, що печінка та шлунок вже не витримують багато дріжжєвої випечки.
(ГП) У мене теж не густо з традиціями. Мої батьки були абсолютно зрусифікованими київськими інтелігентами. Ніякого навіть натяку на український фольклор, традиції, свята і т.д. ніколи від них не було і не могло бути. Проте мій дід, з яким я в дитинстві проводив багато часу, пам'ятав багато українських народних пісень, приказок, дитячих лічилок - ще з днів своєї юності, яка пройшла в селі Великі Сорочинці (тому самому, гоголівському). В нього був дуже сильний і гарний голос і своєрідне почуття гумору, що дуже мене до нього приволікало. Я вже тоді, маленьким, дуже полюбив все оте "дідове," і ніколи цього не розлюбив. А згодом одружився з дівчиною з Волині, з дуже патріотично-української родини. Любов до України в мене дуже тісно зв'язана, переплетена з любов'ю до Лесі, моєї дружини.
> >, мову,
>
> Люблю, бо це мовИ моїх прадідів та прабабусь. Українську я люблю навіть більше (особливо, коли на ній розмовляє моя дружина-западенка), але й російської не цураюсь, бо ВСІ мої родичі та їх батьки розмовляють на російській. Я - єдиний, хто САМ навчився говорити майже без проблем на мові моїх пращурів-українців.
(ГП) У мене теж всі родичі говорили російською. Навіть дід, який не вмів, ніколи не навчився без помилок говорити по-російськи, все рівно говорив переважно російськоподібним суржиком. З нього сміялися за те, що він, наприклад, казав, "она от мєня старше на пять лєт," а він щиро не розумів, чому люди сміються, і ображався. Але в нього було кілька приятелів, з якими він говорив завжди своєю рідною українською мовою. І зі мною, коли поруч не було моїх батьків, він майже завджи говорив українською.
> >культуру,
>
> Я не виділяю окремо українську культуру для себе. Мені близькі ВСІ культури на Землі. А чим знаменита українська культура, крім козатства (доречі, я родом майже з козацьких країв)?
(ГП) Я теж дуже космополітичний щодо культур, з дитинства так вихований, люблю західноєвропейські літератури і, звичайно, російську. Вважаю російську літературу неймовірно глибокою і багатою, так само як американську, яку я теж дуже люблю. А українську культуру і літературу також дуже люблю, особливою любов'ю, як щось дуже рідне. Мені особливо подобається українська проза 1920-х років - Хвильовий, Підмогильний, Косинка, Йогансен, і поезія тієї ж доби (Зеров, Рильський, Тичина). З письменників, які писали пізніше, мені особливо близький Борис Антоненко-Давидович.
> (...)Запам"ятайте: Україна велика країна і поняття "українець" - багатозначне. Українська нація тільки почала формуватись в сьогодняшніх кордонах.
(ГП) Згідний.
2003.11.23 | Богдан
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
Справжня духовність ґрунтується на усвідомленні того, що першоджерелом усіх вартостей може бути тільки Бог. Українська духовність, ширше - Україна, теж належить до таких вартостей. Це не проєкт, за який можна проголосувати на референдумі. Ідея України - від Бога, хоча реалізується через людей. Ця Ідея не може формуватися ні в просторі, ні в часі-в них вона тільки реалізується. Вона - частина Вічности і як така існувала вічно. Наше завдання полягає у тому, щоб через усвідомлення України наблизитися до Бога. Це наш шлях до Нього.2003.11.25 | Анатолій
Re: Доречі, от я - українець, хочу розвивати свою духовність
Панове! Дозвольте і мені вставити свої п"ять копійок щодо розвитку власної духовності.Для мене українська нація - це МОЯ нація. Для мене українська мова - це МОЯ мова. Я не вважаю свою націю та мову вищими за інші, але в мені особисто для мене вони вищі, бо це МОЄ.
А от щодо духовності, то я стою на позиції перш за все НАУКОВОСТІ. Найближче по духу мені є вчення Вернадського про Ноосферу та вчення Руденка - Гносис та сучасність. Для мене хоч і найпершим є Богоцентричність, але при цьому, я вважаю, що будь яка людина має божественний потенціал і коли вона його реалізує, то стає в рівень з богом і сама творить богів та бога. Для мене є святими знання про безсмертність Людини та її Душі. Для мене є святими Закони Всесвіту і перш за все Закони причинно-наслідкового зв"язку, які породжують зання про Карму, як Долю, як Місію людини. Для мене першим стоїть знання, а не віра. Я маю знати ХТО Я Є. Я маю знати ХТО ТИ Є. Я маю розповісти тобі ХТО ТИ Є, якщо ти цього не знаєш. Я знаю, що у Всесвіті ми не одні. Я знаю, що все має Душу, навіть тварина, дерево та мінерал. Я знаю, що ми ЛЮДИ зі своїми Его, зі своїми помилками, зі своєю дурістю, зі своєю славою, але перш за все ЗІ СВОЄЮ ГОЛОВОЮ та СЕРЦЕМ.
Дякую.
Анатолій