Про подружню невірність
12/21/2003 | Георгій
Вчора на американському телеканалі CNN була досить довга передача про "епідемію" подружньої невірності у США. Висновок був зроблений такий, що за останні 10-15 років частота випадків подружньої невірності у США дуже збільшилася. Подружні зради характерні для всіх прошарків суспільства, всіх рас і етнічних груп. Особливо збільшилася частота подружньої невірності серед жінок, а також випадків, коли один або обоє членів подружжя вступили в статевий зв'язок з колегою по роботі. Також надзвичайно розповсюдилася подружня зрада з допомогою комп'ютерів, особливо інтернетівських сайтів, які містять інформацію про так званих "singles" (насправді тільки деякі з них не одружені).
Мене найбільше зацікавили два аспекти цієї проблеми. По-перше, американське суспільство вважається дуже аморальним, бездушним, споживацьким і т.д. - і це в якійсь мірі правда. Але реакція людей, які дізнаються про зраду свого шлюбного партнера, просто вражає. Ніхто не може повністю пробачити невірність. Навіть ті пари, які пережили епізод невірності і залишилися разом, на протязі багатьох років мають величезні проблеми - нікуди не йде підозрілість, зневіра, депресія, напади страху, відчаю. Мене особливо вразив один чоловік, музикант, який пише і виконує музику в стилі "кантрі" - здоровенний, кремезний чолов'яга з американського Півдня. Він зрадив жінці не тому, що був нещасливий у шлюбі, а через соціальний тиск і бажання потішити власне самолюбство. Зараз, коли пройшло вже кілька років після того епізоду, він не може говорити про це без того, щоби не розридатися, настільки йому боляче і соромно за себе.
По-друге, на втіху панові Гурі, який завжди любить пояснювати все науково , говорилося про дослідження, які дійсно підтверджують біологічну сторону подружньої невірності. Позашлюбні афери часто починаються тоді, коли люди через ті чи інші причини мають порушення секреції біологіно активних речовин (особливо серотоніну) і затримку цих речовин у синапсах мозку. Прискорене спорожнення серотонінових синапсів веде до почуття загальної депресії, бажання щось "покращити" у своєму інтимному житті і сприяє формуванню емоційної прив'язаності до позашлюбного статевого партнера. "Подружня" зрада також дуже розповсюджена у тваринному світі. Але, разом з тим, вчені-біологи і зоологи, які говорили про це, підкреслювали, що подружню невірність не можна виправдовувати біологічними нахилами. Навіть якщо ми і маємо генетичну схильність до позашлюбних статевих пригод і зв'язків, ми цілком здатні, як люди, тримати цю схильність під жорстким контролем і ніколи її не реалізувати.
Мене найбільше зацікавили два аспекти цієї проблеми. По-перше, американське суспільство вважається дуже аморальним, бездушним, споживацьким і т.д. - і це в якійсь мірі правда. Але реакція людей, які дізнаються про зраду свого шлюбного партнера, просто вражає. Ніхто не може повністю пробачити невірність. Навіть ті пари, які пережили епізод невірності і залишилися разом, на протязі багатьох років мають величезні проблеми - нікуди не йде підозрілість, зневіра, депресія, напади страху, відчаю. Мене особливо вразив один чоловік, музикант, який пише і виконує музику в стилі "кантрі" - здоровенний, кремезний чолов'яга з американського Півдня. Він зрадив жінці не тому, що був нещасливий у шлюбі, а через соціальний тиск і бажання потішити власне самолюбство. Зараз, коли пройшло вже кілька років після того епізоду, він не може говорити про це без того, щоби не розридатися, настільки йому боляче і соромно за себе.
По-друге, на втіху панові Гурі, який завжди любить пояснювати все науково , говорилося про дослідження, які дійсно підтверджують біологічну сторону подружньої невірності. Позашлюбні афери часто починаються тоді, коли люди через ті чи інші причини мають порушення секреції біологіно активних речовин (особливо серотоніну) і затримку цих речовин у синапсах мозку. Прискорене спорожнення серотонінових синапсів веде до почуття загальної депресії, бажання щось "покращити" у своєму інтимному житті і сприяє формуванню емоційної прив'язаності до позашлюбного статевого партнера. "Подружня" зрада також дуже розповсюджена у тваринному світі. Але, разом з тим, вчені-біологи і зоологи, які говорили про це, підкреслювали, що подружню невірність не можна виправдовувати біологічними нахилами. Навіть якщо ми і маємо генетичну схильність до позашлюбних статевих пригод і зв'язків, ми цілком здатні, як люди, тримати цю схильність під жорстким контролем і ніколи її не реалізувати.
Відповіді
2003.12.22 | Franko
Подружня зрада sucks
і в цьому здається згодні представники всіх релігій включно з атеїзмом.2003.12.22 | Георгій
Представники згодні, але вакханалія триває...
Не знаю, як це зараз в Україні і інших країнах колишнього СРСР, але в часи моєї студентської і аспірантської молодості (друга половина 1970-х - 1980-і роки) відношення людей до подружньої зради було досить шизофренічним. З одного боку, офіційний комуністичний істеблішмент нібито засуджував позашлюбні стосунки. З іншого боку, радянські "начальники" всіх сфер суспільства майже поголовно мали коханок, будучи одруженими. Всі знали й говорили про це, причому часто ці високопоставлені люди навіть удостоювалися компліментів за їх "вічну молодість." Особливо огидним було те, що деякі професори і керівники інститутських кафедр силували молоденьких студенток, вимагали їх стати своїми коханками. При цьому бідолашні дівчата не могли нікому поскаржитися, тому що відповідь завжди була, "Ти що? Забула, хто він, а хто ти?" Я дуже добре пам'ятаю випадок, коли один заслужений орденоносний медінститутський професор-клініцист розпорядився покласти до себе в клініку хлопчика і готувати його до операції, а на другий день зробив у своєму кабінеті спробу згвалтувати студентку - родичку цього хлопчика. Та дала йому відсіч і втекла; тоді заслужений орденоносець-професор негайно дав розпорядження викинути хлопчика з клініки. Він робив такі речі постійно, роками, маючи дружину, яка все, звичайно, знала, але дуже їм пишалася...2003.12.23 | sk
Re:нема ради...
як і з іншими екзистенційними проблемами. скільки про них не говори, а вони завжди були, є, і будуть.тим більш, що і рівень серотоніну,якщо підвищується - як ті вчені наголошують - то після зради має падати до нуля (як у кантрі-дядька). тоді - "а смисл?" Прагматичним американцям слід над цим серйозно замислитись, почати вживати пігулочки - профілактично - для підвищення того серотоніну і терміново писати нову главу підручників - "медикаментозна профілактика адюльтеру"!!!
мені особисто про "подружню зраду" у тварин сподобалося: в цьому
щось є
2003.12.23 | ПорручікЪ Красной Армії
Джентельмени прєдпочітають онанізьм(с).Гура :)))(-)
2003.12.23 | Георгій
Пігулочки вже є
sk пише:>рівень серотоніну,якщо підвищується - як ті вчені наголошують - то після зради має падати до нуля (як у кантрі-дядька). тоді - "а смисл?" Прагматичним американцям слід над цим серйозно замислитись, почати вживати пігулочки - профілактично - для підвищення того серотоніну і терміново писати нову главу підручників - "медикаментозна профілактика адюльтеру"!!!
(ГП) Вже є такі пігулочки - прозак і його похідні (паксіл, золофт і ін.) Вони не впливають на секрецію серотоніну, але затримують його спорожнення з синапсів ("uptake"). Людина, яка довго приймає ці ліки, стає психічно врівноваженішою, спокійніше поводить себе в стресових ситуаціях, перестає відчувати напади відчаю. Моє ставлення до цих ліків подвійне. З одного боку, добре, коли людина позбувається нападів відчаю, поганого настрою. Але, якщо подумати, це ж забирає в людини найбільш людське - глибокі переживання, душевний неспокій. Людина ніби "роботизується." Щось з "Хороброго нового світу" Гакслі.
> мені особисто про "подружню зраду" у тварин сподобалося: в цьому
> щось є
(ГП) Так, зоологи продемонстрували, що моногамних тварин майже нема. Серед ссавців усі види час від часу зраджують своїм партнерам, навіть і ті, де нібито існують стабільні "сім'ї." Самиці роблять це так само, як і самці. Є така теорія, що в людей схильність до подружньої зради більше розповсюджена серед чоловіків і менше серед жінок, тому що це нібито біологічно виправдано (чоловік підсвідомо прагне запліднити якомога більше жінок, тоді як жінка прагне втримати при собі одного обраного нею чоловіка з метою захисту родинного гнізда). Але ці дослідження такої теорії не підтверджують. Зараз у США жінки зраджують чоловікам не рідше, ніж чоловіки жінкам. Очевидно, той факт, що раніше чоловіки зраджували частіше, ніж жінки, пояснюється суто соціальними факторами: на чоловічу зраду суспільство традиційно дивилося як на нормальну річ (аби скандалу не було), тоді як на жіночу - як на майже проституцію. Традиційна мізогінія...
2003.12.23 | Тестер
Re: Біологічні потреби видно дають себе знати
А таким прохвесорам треба бити морду, "в натуре ткскать".Що і зробив прямо в кінці лекції мій один знайомий студент, коли викладач не вдало пожартував відносно його подруги.
По закінченню лекції він врізав тому так, що той опинився на підлозі.
Був гучний скандал. А так як в хлопця батько був якоюсь шишкою в обкомі то справу "зам"яли". "Коня" (кликуха викладача) перевели в інший ВУЗ. А точніше з політеха в пед. Тобто "Щуку кинули у річку".
На прощання і на память студенти скинулись і виписали "Коню" на цілий рік на домашню адресу журнал "Коневодство".
2003.12.23 | Георгій
Re: Біологічні потреби видно дають себе знати
Так, тут у США - і, здається, ще більше в Західній Європі - можна почути заклики до так званого "відкритого шлюбу," тобто такого шлюбу, де партнери, якщо забажають, можуть вікрито, без потреби ховатися, заводити позашлюбні стосунки з ким завгодно. Це приймається як умова обома партнерами перед заключенням шлюбу. Прихильники "відкритого шлюбу" апелюють саме до біологічних потреб, кажуть, що ми все рівно ніколи не зможемо їх обійти. Але на практиці таких "відкритих шлюбів" дуже мало. Я знаю одну людину, яка деякий час була в такому шлюбі, але цей чоловік (дуже цікавий письменник і кінокритик) недавно все-таки розлучився і зараз у свої 60 років живе абсолютно самотньо.Щодо биття морди, воно, звичайно, річ приємна , але проблеми це не вирішить. Морда мордою, а потрібні жорсткі закони проти статевого хуліганства. У США такі закони є, і вони діють. Теж не ліквідує проблеми, але все-таки на роботі чоловіки до жінок чіплятися побоюються, особливо до молодших і залежних від себе.
2003.12.23 | sk
тоді це фатум...
апелювати до біологічних потреб набагато простіше і безпечніше, бо знімає персональну відповідальність з людини. та й с пігулками не того... то годину прийому пропустиш, то side effects дістануть. нація на прозаку, ріталінові діти - жах!думаю, тут все універсально. що є в одній країні - є в решті світу (зрада, відкриті шлюби, каяття, etc, etc, etc).
а от все ж таки з тваринами цікаво - якщо є феномен "подружньої зради", то чи є феномен "подружніх ревнощів"? там про це говорили?
щодо людей, то, здається, Вікторові Франклові належать слова про те, що шлюб - це добровільне партнерство, де кожен з партнерів цінує довіру іншого і боїться її втратити. а за умов зради ревнощі не мають сенсу, бо нема вже самого партнерства. відповідно - і довіри.
2003.12.23 | Георгій
"Ріталінові діти"
sk пише:> апелювати до біологічних потреб набагато простіше і безпечніше, бо знімає персональну відповідальність з людини. та й с пігулками не того... то годину прийому пропустиш, то side effects дістануть. нація на прозаку, ріталінові діти - жах!
(ГП) Так, це дійсно жах. Я особисто цілий рік спостерігав одну ну майже дитину (19-річного хлопця), яка приймала аж п"ять різних антидепресантів. Моя Мар"янка почала зустрічатися з ним приблизно два з половиною роки тому, але через рік вони розірвали стосунки, з її ініціативи. Цей юнак, Джефф, виріс у дуже нібито порядній, приємній, симпатичній католицькій родині середнього класу (тато - викладач нашого університету, мама - технічний помічник у молекулярно-біологічній лабораторії). Йому нічого не бракувало, і його нібито всі любили. Але у віці 14 років він по-дитячому закохався в дівчинку, яка була трохи старша за нього, а коли вона стала з нього сміятися, прийняв цілу упаковку снотворного (десь 50 таблеток) і випив літрову пляшку джину. Дякувати Богові, ця спроба самогубства не спрацювала, його відкачали, але якийсь дуже мудрий психіатр посадив його на масивні дози похідних прозаку. Коли Мар"янка почала з ним зустрічатися (ми нічого цього ще не знали), він їй дуже подобався: гарний, впевнений в собі, спокійний, витриманий, ввічливий, завжди посміхається, піклується про неї, і т.д. Але потім вона зрозуміла, що він просто робот. Його нічого в житті глибоко не цікавить, не хвилює. До того ж антидепресанти порушили ритм його сну - він спав майже виключно вдень, а вночі нібито "працював" (телефонним комп"ютерним консультантом - фактично тільки сидів біля телефону і чекав, коли йому хтось зателефонує). З таким порушеним ритмом сну і байдужістю до всього на світі Джефф був не здатний нікуди прийти вчасно, не міг вчитися в коледжі (тому що не приходив на лекції), і кінець-кінцем розвалив навіть і свій телефонний консультаційний бізнес. Зараз живе з батьками, нічого не робить, існує, як рослина. Цих "антидепресантних" юнаків і дівчат у США все більше і більше...
2003.12.24 | tmp
я конечно не доктор,
но подозреваю, что в данному случае скорее всего имеет место быть симптоматическое решение проблемы.. Ее просто \"затыкают\" антидепрессантами.. И думаю sk не зря вспомнил о В. Франкле - отце третьей венской школы психотерапии, которая кроме прочего утверждает, что основной причиной душевных расстройств современных людей является потеря смысла.. Не сути, не цели, не дисбаланс Эго, Ид, СуперЭго и тд, а именно смысла.2003.12.26 | Георгій
Re: тоді це фатум...
sk пише:> апелювати до біологічних потреб набагато простіше і безпечніше, бо знімає персональну відповідальність з людини.
(ГП) Так. В цій передачі CNN також показували одну жінку, яка написала книжку про те, як зраджувати чоловікові чи жінці і при цьому не попастися, або що робити, коли попадешся (тобто як треба все заперечувати, вигадувати найфантастичніші причини чи збіги обставин, тощо). В тій книжці - вона, звичайно, вже стала бестселлером у США! - є такі слова (цитую не буквально): "Невже хоч хтось, чоловік чи жінка, будучи у здоровому глузді, хоче для себе перспективи все життя мати секс тільки з однією людиною? Нема нічого дурнішого, не-реалістичнішого та й протиприроднішого."
>та й с пігулками не того... то годину прийому пропустиш, то side effects дістануть.
(ГП) Дійсно, ніхто ще добре не проаналізував побічні ефекти антидепресантів. Але мене, як я вже писав, більше хвилює навіть не те, що якісь сайд-ефекти цих ліків неминучо вплинуть на фізичне здоров'я, а те, що антидепресанти позбавляють людину людського, роблять її пласкішою, поверхневішою.
> думаю, тут все універсально. що є в одній країні - є в решті світу (зрада, відкриті шлюби, каяття, etc, etc, etc).
(ГП) Мабуть так, але мене вразило, що і в споживацькій, бездушній Гамериці люди все ще так не байдужі до подружньої зради. До речі, у США значно більше людей, ніж в Україні, живуть разом без одруження. Здавалося б, вони не повинні так переживати за зраду - адже вони не присягалися одне одному ні в чому, ніяк не освятили свій союз і т.д. Але і серед них зрада може викликати страшну трагедію. Моя колишня наукова керівниця в Сіетлі, дуже емансипована "сучасна" жінка (велосипедні шорти, чорні окуляри на пів-обличчя, часто матюки через кожне друге слово для підсилення мессіджу ) жила з мужчиною десь років зо двадцять, не будучи одруженою - вони обоє зневажали саму інституцію шлюбу, - і завжди хвалилася, що в неї з цим Томом дуже відкриті стосунки. Але він раптом став зустрічатися з іншою жінкою. Бідна Керол мало розум не втратила від горя. Кинула все, навіть виїхала зі США в іншу країну. Досі не може вичухатися...
> а от все ж таки з тваринами цікаво - якщо є феномен "подружньої зради", то чи є феномен "подружніх ревнощів"? там про це говорили?
(ГП) Ні, про ревнощі серед тварин мови не йшло.
> щодо людей, то, здається, Вікторові Франклові належать слова про те, що шлюб - це добровільне партнерство, де кожен з партнерів цінує довіру іншого і боїться її втратити. а за умов зради ревнощі не мають сенсу, бо нема вже самого партнерства. відповідно - і довіри.
(ГП) Так. У деяких американських церквах є спеціальні класи для молоді, які навчають, як треба правильно підтримувати це добровільне партнерство, цю довіру. Цікаво, чи є еквіваленти таких класів в Україні?