релігія як муштра
02/02/2004 | толя дейнека
одразу хочу вибачитися перед тими, для кого заголовок здасться образливим. насправді такої мети в мене нема, скоріше навпаки, що думаю буде видно далі. єдине безперечно, я пишу про релігію зі світської точки зору, але звісно в кожної релігії є сторона світська.
отже, які риси основних релігій кидаються у вічі? я б назвав такі три:
- віра в дещо іраціональне, те що не піддається перевірці
- колективний характер
- самопозіціонування віри як найвищого, неспівставимого знання, досвіду (але краще поставити тут біблійне Закон).
я б сказав, що ці риси є спільні з таким явищем як муштра, якщо розглядати його в ширшому контексті. муштра є не тількі військова, прикладів її безліч скажімо у виробництві, та навіть в професійних музик. під муштрою я розумію колективні вправи, своєрідний масовий тренінг, який (у мирних умовах чи в репетеційній залі) моделює (іноді жорстко) ситуації, з якими доведеться стикатися у подальшому справжньому житті з метою вироблення певного "колективного духу", переступаючи через індівідуальне відчуття особистості доєдиної команди.
наприклад дитячі ігри - це також тренінг, де моделюються майбутні життєві ситуації, але на відміну від муштри тут нема поримусу і чіткої дисципліни (насправді й масовості).
я беру на себе сміливість стверджувати, що релігії дуже подібні природою до муштри у зазначеному широкому смислі. навіть якщо винести за дужки божествений хуховний початок, думаю навіть ревносно віруючі люди погодяться зі мною, що людям залишається великий простір для власних вчинків, так що у чималій мірі (якій, чи більшій чи меншій, окреме питання) релігія і церква є справою людей, тобто ніби світським інститутом.
якщо розглядати релігію-"муштру", то вона безперечно давала громаді "командний дух", який ймовірно був тим поживним фактором, який дозволяв громаді вижити. Образно кажучи, це був засіб скажімо за тимчасової наявності їжі примусити конкретного індивида робити щось корисне для громади, а не насолоджуватися у гамаці з бананом у руках. це очевидно стосується як військової сторони, так і мирної, повсякденної праці. спрацьовував принцип еволюції: у критичні моменти виживали загали, які мали на озброєнні почуття єдиної команди. Лише цього досить щоб ставитися до релігій із повагою. Точно так само ми ставимось із повагою до війська, яке боронить наші домівки, за великим рахунком вибачаючи може не завжди приємні методи виховання бійця.
еволюція мала торкнутися ще однієї сторони справи. мабуть першими початковими стадіями релігії була примітивна віра-пошана-лякання локального вождя. хиби такої протовіри очевидні: за умови смерті, не говорячи вже про елементарне усунення з посади, віра безумовно ставала під загрозу серйозного випробування, коли загнані майже на рівень інстинктів звички раптом починали зависати у повітрі. мабуть перший крок для вирішення проблеми і став днем народження релігії як явища, а саме: віра була відірвана від конкретної живої людини. Очевидний ї наступний крок, а може й одночасний: винекнення прошарку людей, що мали блюсти цей культ, перших жреців. Але повертаюсь до заявленої на початку абзаца еволюції, еволюція мала торкатися самого об'єкту віри, для того щоб був вироблений культ по можливості максимально гнучкий та стійкий проти всіляких життєвих випробувань. громади, виховані як озброєні більш стійкою вірою були потужнішими за конкурентів, вони перемагали, поглинали переможених. Релігія виховувала людей, виховані нею загали розвивали свою релігію. Мабуть у чималій мірі саме цьому ми завдячуємо, що твердження і формулювання релігій такі загальні і гнучкі (і не здатні до перевірки досвідом): обставини мали мінятися, віра мала залишатися завжди.
Звичайно, військова сторона релігії як муштри була дуже важлива, але не менш важливішою був і мирній бік справи. релігія була тим інструментом, який мав примушувати робітника до щоденної праці в колективі з ієрархією, безперечно інститут поголівних податків теж має завдячувати релігії.
якщо хтось хоче заперечити таке бачення, нехай спробує пояснити мені історичні факти крещення "мечем і кров'ю", чи скажімо спалення на вогні Яна Гуса чи Джордано Бруно. Це вибачте за якого такого Христа треба було пускати кров чи людину живцем спалювати? І навпаки, як звичні риси жорсткої муштри, ці дії дуже вписуються в пропоновану иодель.
Якщо дивитися у минуле з позицій сьогоднішнього дня, то безперечно можна вказати на такий момент, як декаданс релігії. Надважливий фактор як натхненик та вчитель у ратному ділі, без права на сумнів, з часом розтав. Послабли вимоги до мирного життя. Чимало сприяла декаденсу жорстке закріплення у канонічних текстах канонів релігій. Але головним відповідальним за декаданс є діячі культа, не так навіть від "пом'якшення життя", але пердусім від того, що життя чимдалі ставить нові проблеми, які таки не лежать у жорстких схемах канонів. Відповідно їх, канони, треба трохи розхитувати, розтягувати, вигинати. Цього віра не людить, воно од того меншає і тікає.
До речі, ще один аргумент на користь "моделі муштри". Кількасот літ богослови б'ються над поясненням відомого "Блаженні нищії духом", але від безлічі путанних пояснень аж нічого у богословів не прояснилося. А розуміти це треба буквально. Приблизно те саме, але своїми словами
, щодня каже перед вишинкуваними солдатами полковник. Там, коли від слабості одного може загтнуту чимало його товарішів, вимоги до первсної віри потрібніші.
отже, які риси основних релігій кидаються у вічі? я б назвав такі три:
- віра в дещо іраціональне, те що не піддається перевірці
- колективний характер
- самопозіціонування віри як найвищого, неспівставимого знання, досвіду (але краще поставити тут біблійне Закон).
я б сказав, що ці риси є спільні з таким явищем як муштра, якщо розглядати його в ширшому контексті. муштра є не тількі військова, прикладів її безліч скажімо у виробництві, та навіть в професійних музик. під муштрою я розумію колективні вправи, своєрідний масовий тренінг, який (у мирних умовах чи в репетеційній залі) моделює (іноді жорстко) ситуації, з якими доведеться стикатися у подальшому справжньому житті з метою вироблення певного "колективного духу", переступаючи через індівідуальне відчуття особистості доєдиної команди.
наприклад дитячі ігри - це також тренінг, де моделюються майбутні життєві ситуації, але на відміну від муштри тут нема поримусу і чіткої дисципліни (насправді й масовості).
я беру на себе сміливість стверджувати, що релігії дуже подібні природою до муштри у зазначеному широкому смислі. навіть якщо винести за дужки божествений хуховний початок, думаю навіть ревносно віруючі люди погодяться зі мною, що людям залишається великий простір для власних вчинків, так що у чималій мірі (якій, чи більшій чи меншій, окреме питання) релігія і церква є справою людей, тобто ніби світським інститутом.
якщо розглядати релігію-"муштру", то вона безперечно давала громаді "командний дух", який ймовірно був тим поживним фактором, який дозволяв громаді вижити. Образно кажучи, це був засіб скажімо за тимчасової наявності їжі примусити конкретного індивида робити щось корисне для громади, а не насолоджуватися у гамаці з бананом у руках. це очевидно стосується як військової сторони, так і мирної, повсякденної праці. спрацьовував принцип еволюції: у критичні моменти виживали загали, які мали на озброєнні почуття єдиної команди. Лише цього досить щоб ставитися до релігій із повагою. Точно так само ми ставимось із повагою до війська, яке боронить наші домівки, за великим рахунком вибачаючи може не завжди приємні методи виховання бійця.
еволюція мала торкнутися ще однієї сторони справи. мабуть першими початковими стадіями релігії була примітивна віра-пошана-лякання локального вождя. хиби такої протовіри очевидні: за умови смерті, не говорячи вже про елементарне усунення з посади, віра безумовно ставала під загрозу серйозного випробування, коли загнані майже на рівень інстинктів звички раптом починали зависати у повітрі. мабуть перший крок для вирішення проблеми і став днем народження релігії як явища, а саме: віра була відірвана від конкретної живої людини. Очевидний ї наступний крок, а може й одночасний: винекнення прошарку людей, що мали блюсти цей культ, перших жреців. Але повертаюсь до заявленої на початку абзаца еволюції, еволюція мала торкатися самого об'єкту віри, для того щоб був вироблений культ по можливості максимально гнучкий та стійкий проти всіляких життєвих випробувань. громади, виховані як озброєні більш стійкою вірою були потужнішими за конкурентів, вони перемагали, поглинали переможених. Релігія виховувала людей, виховані нею загали розвивали свою релігію. Мабуть у чималій мірі саме цьому ми завдячуємо, що твердження і формулювання релігій такі загальні і гнучкі (і не здатні до перевірки досвідом): обставини мали мінятися, віра мала залишатися завжди.
Звичайно, військова сторона релігії як муштри була дуже важлива, але не менш важливішою був і мирній бік справи. релігія була тим інструментом, який мав примушувати робітника до щоденної праці в колективі з ієрархією, безперечно інститут поголівних податків теж має завдячувати релігії.
якщо хтось хоче заперечити таке бачення, нехай спробує пояснити мені історичні факти крещення "мечем і кров'ю", чи скажімо спалення на вогні Яна Гуса чи Джордано Бруно. Це вибачте за якого такого Христа треба було пускати кров чи людину живцем спалювати? І навпаки, як звичні риси жорсткої муштри, ці дії дуже вписуються в пропоновану иодель.
Якщо дивитися у минуле з позицій сьогоднішнього дня, то безперечно можна вказати на такий момент, як декаданс релігії. Надважливий фактор як натхненик та вчитель у ратному ділі, без права на сумнів, з часом розтав. Послабли вимоги до мирного життя. Чимало сприяла декаденсу жорстке закріплення у канонічних текстах канонів релігій. Але головним відповідальним за декаданс є діячі культа, не так навіть від "пом'якшення життя", але пердусім від того, що життя чимдалі ставить нові проблеми, які таки не лежать у жорстких схемах канонів. Відповідно їх, канони, треба трохи розхитувати, розтягувати, вигинати. Цього віра не людить, воно од того меншає і тікає.
До речі, ще один аргумент на користь "моделі муштри". Кількасот літ богослови б'ються над поясненням відомого "Блаженні нищії духом", але від безлічі путанних пояснень аж нічого у богословів не прояснилося. А розуміти це треба буквально. Приблизно те саме, але своїми словами
, щодня каже перед вишинкуваними солдатами полковник. Там, коли від слабості одного може загтнуту чимало його товарішів, вимоги до первсної віри потрібніші.
Відповіді
2004.02.02 | tmp
классная статья Толя, ничего обидного в ней нет,
более того - на удивление корректна. Думаю, мы обязательно ее обсудим здесь.2004.02.02 | Тестер
Re: релігія як муштра
Правильно підмічено, Толя!Я тут колись в полеміці говорив, що можна жити по "Статуту внутрішньої і караульної служби" чи якогось ТУ чи ГОСТу.
Але, якщо вступаєш в клуб, то і статут повинен виконувати.
А по народному: "З вовками жити - по вовчому вити"
2004.02.02 | Георгій
Згідний...
Толю, мені сподобалося Ваше порівняння з промовою офіцера перед шеренгою солдатів. Дійсно, однією з найфундаментальніших християнських ідей є та, що ми всі живемо в недосконалому, хворому, поламаному, спотвореному гріхом світі. Тому християнський пастор повинен іноді бути як цей офіцер, який може, і навіть повинен пояснювати солдатам різні речі, але в скрутну хвилину все-таки замість пояснень просто дає команду; або, наприклад, як лікар, який на багатослівні промови капризного самозакоханого пацієнта каже, "ну добре, набалакалися, а тепер все-таки напружся, затули носа і проковтни оці противні, гіркі ліки." Так, елемент муштри і насильства в релігії, безумовно, є. Але якщо ця муштра і насильство поєднуються зі щирою любов"ю "муштраторів" до "муштрованих" і навпаки - тоді, я думаю, біди нема.2004.02.04 | Анатолій
Ні, пане Дейнека, Ви трохи помиляєтеся!
Муштра - це дуууууже м"яко сказано.Релігія, і перш за все юдо-християнство це перш за все - ЗОМБУВАННЯ, яке дуже схоже на муштру, але набагато якісніше з темної точки зору.
Подивіться но П"ятикнижжя Мойсея і Ви побачите, як Мойсей зомбував страхом свій народ у пустелі Негев. За 40 років ним було витворено духовного та фізичного раба, який і досі виконує все, на що дає вказівку його духовний муштратор, а точніше зомбувальник. І сьогодні юдо-християнська церква використовує ганебний досвід Мойсея і зомбує своїх вклонялників, а точніше клонів. І зомбує знову ж таки - СТРАХОМ. Страхом божим, страхом Апокаліпсису, страхом страшного суду... Правда сьогодні вже не використовують силових методів та вбивств (хоча голод ще у тридцять третьому використовували), як тоді це робив Мойсей і компанія, але переймається досвід зомбування страхом і повсемістно використовується у всіх юдо-християнських церквах. Отож, стережіться, панове українці.
Анатолій
2004.02.04 | Георгій
Я таки точно зазомбований на страх
Дуже Вас, пане Анатолію, боюся. От вже скоро два роки, як Вас читаю, і Ви все торочите одне й те саме - жиди погані, християни погані, українці-оратанці-відо-вістичні православці хороші. Просто страшно бачити в людині таку надлюдську впертість, затятість, сфокусованість на чомусь тільки одному. Таки я зазомбований проклятим Мойсеєм чи ким там іще.2004.02.04 | Михайло
Релігія має неземне походження!
АУМ ТАТ САТ!Георгій пише:
> Дуже Вас, пане Анатолію, боюся. От вже скоро два роки, як Вас читаю, і Ви все торочите одне й те саме - жиди погані, християни погані, українці-оратанці-відо-вістичні православці хороші. Просто страшно бачити в людині таку надлюдську впертість, затятість, сфокусованість на чомусь тільки одному. Таки я зазомбований проклятим Мойсеєм чи ким там іще.
Тут мабуть все дуже складно!
На мій погляд, можливо, все - таки це гра Гун матеріальної природи! Єдино що не дивує, то це те, що у пана Анатолія основний аргумент такий: всі релігії мають одного автора - людину! Звичайно, це типовий марксистсько- ленінський підхід, який ми всі всотували, вірніше нас зазомбували комуністи- більшовики. Просто цей вірус не полишає свідомість! А істинна релігія, як служіння Богу, в незалежності від її назви і національності, має неземне походження! От в цьому і різниця! Кармічна прив`язанність до певної віри, - це факт, який висвітлюється в Бгагавад-Гіті і в Біблії, і в Корані...
Дійсно, наша свідомість повинна бути очищеною від світських уявлень і нашарувань! Але це не означає, що якщо я українець, або негр,- то я не вірю в АБСОЛЮТНЕ ДОБРО тільки тому, що це не співпадає з іншими поглядами. Кожен вибирає шлях добровільно і сам!
ОМ ТАТ САТ!
2004.02.05 | Анатолій
Знання мають неземне походження, а релігія -це витвір людини!(-)
2004.02.06 | Анатолій
Агітпроп для нерозумних! Для нормальних - це нормально!!(-)
2004.02.05 | Анатолій
Ви зазомбовані не на страх, а страхом. І це видно!(-)
2004.02.05 | Анатолій
Чому видалили моє коротке повідомлення?(-)
2004.02.05 | Анатолій
Вибачайте, не зрозумів, видумали якісь рівні...(-)
2004.02.05 | Георгій
Як я розумію ці рівні
У правому верхньому куті Вашого екрану є кнопка "фільтр," а зліва від неї цифри, від -1 до 5. Повідомлення, які адмінами і модераторами (в їх числі Вашим покірним слугою, але не одноосібно - колективно) кваліфікуються, як оффтопік, спам, чи агітпроп, дістають оцінку -1. Ваш "дефолт" - 0, тому Ви можете не бачити таких "негативних" повідомлень. Але вони нікуди не пропадають - якщо Ви поміняєте рівень фільтру на -1, Ви їх усі побачите. Ви також можете збільшити рівень фільтру - переставити його на 1, 2, 3, 4 чи 5. Тоді Ви читатимете тільки ті повідомлення, які дістають високі оцінки від модераторів і адмінів.2004.02.06 | Анатолій
А де ж Ваше "не суди...?" чи А судді хто? (-)
2004.02.06 | Георгій
"Не суди" не означає "не май своєї думки про ті чи інші речі"
Принцип "не суди" означає "не засуджуй," тобто ніколи не говори і не думай про людину, що вона погана, безнадійна, не заслуговує на любов і прощення. За християнською вірою, тільки Бог остаточно "судить" людей, вирішує, чи людина може бути прощена і спасена, чи ні. Люди цього не повинні робити. Але мати свою думку і висловлювати її люди можуть. Наприклад, нічого не-морального, з християнської точки зору, нема в тому, щоби називати той чи іншийй вчинок людини поганим, ту чи іншу ідею поганою і т.д. Звичайно, це не повинно бути голослівним, а аргументованим.Щодо того, хто судді - дивіться повідомлення п. Технаря "Увага! Нове на Майдані" на Вільному форумі. Оцінки виставляються модераторами і затверджуються або не затверджуються групою адміністраторів. Зараз ще ідуть дебати стосовно того, як повинна проходити процедура остаточного затвердження оцінок. Очевидно одне - форуму потрібний серйозний фільтр, для того, щоби відбити в хуліганів і спаммерів бажання забруднювати його безсмисленними, неконструктивними дописами, особливо "дописами" особистого характеру, типа "Пєтя дурак" або "Модератора на мило." Всі майданівці, в їх числі і Ви, запрошуються на обговорення деталей функціонування цього фільтру.
2004.02.05 | Георгій
Змініть рівень фільтру з нуля до -1 (-)