Про теперешній стан Російської Православної церкви (репост)
02/21/2004 | Георгій
Один з дописувачів цієї сторінки, п. Олелько Сіверський, в іншій гілці відповів на моє питання щодо РПЦ і російських спецслужб. Інші висловили прохання, щоби цей допис п. Олелька став початком окремої дискусії. П. Олелько сказав, що не заперечує. Ось його допис:
******
Я не казав "вся церква" i не казав, що вона є "тiльки" iнструментом, але те, що її використовують як iнструмент - це, безумовно, так.
Ось Вам приклад: http://www.cnn.com/2000/US/06/14/military.espionage.03/
"A retired U.S. Army Reserve colonel is under arrest and accused of passing military secrets to the KGB -- the secret police of the former Soviet Union -- during the height of the Cold War, the Justice Department said Wednesday.
George Trofimoff was arrested Wednesday. An indictment released later in Tampa, Florida, said Trofimoff had conspired to sell classified U.S. military intelligence information to the Soviet Union for more than 20 years beginning in 1969.
"He is the highest-ranking United States military officer ever charged with espionage," said Donna Bucella, the U.S. attorney for the Middle District of Florida...
U.S. authorities alleged that Trofimoff, who was known by the KGB code names "Antey," "Markiz" and "Konsul," was recruited into the service of the KGB by Igor Vladimirovich Susemihl, a priest in the Russian Orthodox Church who served as Archbishop of Vienna and Austria."
(Цiкаво, а скiльки таких Трофiмових РПЦ нарекрутувала для Росiї у владних струтурах України?)
Я зовсiм не намагався ображати православних християн Московського патрiархату. В мене є друзi, якi до нього належать, i, нарештi, я сам iнодi вiдвiдую церкви, якi належать до МП. Але це не може перекреслити той факт, що РПЦ є iнструментом росiйських спецслужб. Мої знайомi з МП теж так вважають, i їм прикро, що їх церква так використовується. Але коли МП приймає якiсь рiшення, їх нiхто не питає. Напр., їм завжди було соромно за те, як РПЦ ставиться
до того, що греко-католики повернули собi свої законнi церкви. Це були церкви УГКЦ, якi радянська влада силою вiддала РПЦ, i чеснi люди в РПЦ завжди розумiли, що то не їх, не РПЦ церкви. Бачимо зараз, як цiлi громади РПЦ повертають храми назад до УГКЦ,
див. http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;591/
Але ж керiвництво РПЦ не слухає своїх вiрних. Воно знову стверджує, що УГКЦ захопила її, РПЦ, церкви. Не тiлькi православнi християни, але навiть просто нормальнi люди занепокоєнi, що росiйське православ'я зараз знаходиться пiд контролем досить нездорових сил (до речi, у МП ситуацiя ще не така погана, як у деяких маргiнальних напiвправославних течiях росiйського православ'я, яких безумовно пiдтримують спецслужби, див. http://religion.ng.ru/people/2003-12-17/6_sanctity.html )
МП, правда, не дiйшов до канонiзацiї Iвана Жахливого та Григорiя Распутiна, але вже навiть канонiзацiя Романових та адмiрала Ушакова виглядає досить проблематичною. Нiхто з моїх знайомих прихильникiв МП
не може серйозно сприймати "Службу святому праведному Феодору Ушакову", див. http://www.fond.ru/calendar/kanon/ushak.htm
А для бiльшоcтi росiян - це просто нагода ще раз посмiятися над церквою. Кому була потрiбна ця необмiркована канонiзацiя? Тiльки певним державним структурам Росiї, яким треба мати святого покровителя
"флота Российскаго", i не НАТОвського грека, а свого, росiянина. Нехай, вважають у тих структрах, бiльшiсть
буде смiятися, проте хтось все одно буде вiрити, i вiрити так, як треба - державно. Тому й не дивно, що прихильники "святого адмiрала" всюди шукають ворогiв, див. http://www.warlib.ru/index.php?id=000065
"Враг, он не дремлет, и мало ли что задумал. После утренней Литургии поминовения праведного воина Феодора центральный собор монастыря тщательно осмотрели ОМОНовцы. Кто знает, может быть и туда прокрался враг и что-нибудь там заложил. Но бдительная охрана ничего не обнаружила."
Такi настрої розповсюджує дехто в МП. Яка там ще любов до ближнього?
(Варто порiвняти це з тим, яких святих i як шанує Київський патрiархат, див.
http://www.uaorthodox.org/article.php?pid=274
"Святі Михаїл і Федір не відмовилися від своєї віри навіть перед обличчям страждання, бо вони, як християни, мали уповання на Божу обітницю, про яку говорить апостол Петро у своєму посланні – хто
буде співпричасником Христових страждань, той стане і співпричасником Його слави. Християнин не повинен боятися несправедливих страждань, через які він уподібнюється до Христа, який теж страждав
несправедливо. Але він має остерігатися того, щоб не постраждати, як злочинець, бо такі страждання є справедливим покаранням за наші гріхи.
Руські князі проходили через вогонь і кланялися ідолам для того, щоб зберегти земну славу – але хто зараз пам’ятає навіть їхні імена. А князя Михаїла і його боярина Федора Бог прославив небесною славою,
яка не затьмариться і не зникне ніколи. В цей день святкується їхня пам’ять і ми, згадуючи їхній подвиг, вчимося бути християнами не тільки за зовнішністю або назвою, а за своїми справами і життям.
Християнин повинен жити згідно Божих заповідей, виконувати Його волю, а той, то був хрещений, але не ходить до храму, не молиться Богові, не згадує про Нього, творить беззаконня по відношенню до
ближніх – той не християнин. Його християнство – лише зовнішня пуста мішура. Це стосується не тільки мирян, але й духовенства, бо кожен повинен відповідати своєму покликанню. Бог довготерпеливий, але
він і Справедливий Суддя, який карає за гріхи. Немає гріха без покарання, і той, хто не кається в своїх беззаконнях, повинен знати, що він обов’язково буде покараний.
Життя християнина повинно будуватися на любові, бо без любові немає християнства.")
Якщо не всi, як Глiб Якунiн, перейдуть до УПЦ КП, то все ж все бiльше людей у МП розумiють,що у московськiй церквi не все гаразд та що їй потрiбнi певнi реформи, див. http://www.gazeta.ru/comments/2004/01/a_82299.shtml
хоча б, спочатку, як УПЦ КП чи УГКЦ, запровадити службу Божу на мовi, яку розумiють люди. Бо тi, хто зараз контролює РПЦ, виступають проти того, щоб вiдбувалися служби на росiйськiй мовi! Так, Росiйська православна церква служить грецькою, церковно-слов'янською,
англiйською, але забороняє служити росiйською.
Чому? Тому, що росiйським спецслужбам не потрiбнi хриcтияни, якi вiрують у Христа, їм потрiбнi, як в Росiї, так i в Українi формально православнi невiруючi,
(див. http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_rus&trs=0&key=1076496627&first=1077288185&last=1076339837
"формально православный, но слабо озабоченный религиозной проблематикой")
для яких православ'я - не християнська вiра, а нацiонально-полiтична iдеологiя iзоляцiонicтського характеру.
******
Я не казав "вся церква" i не казав, що вона є "тiльки" iнструментом, але те, що її використовують як iнструмент - це, безумовно, так.
Ось Вам приклад: http://www.cnn.com/2000/US/06/14/military.espionage.03/
"A retired U.S. Army Reserve colonel is under arrest and accused of passing military secrets to the KGB -- the secret police of the former Soviet Union -- during the height of the Cold War, the Justice Department said Wednesday.
George Trofimoff was arrested Wednesday. An indictment released later in Tampa, Florida, said Trofimoff had conspired to sell classified U.S. military intelligence information to the Soviet Union for more than 20 years beginning in 1969.
"He is the highest-ranking United States military officer ever charged with espionage," said Donna Bucella, the U.S. attorney for the Middle District of Florida...
U.S. authorities alleged that Trofimoff, who was known by the KGB code names "Antey," "Markiz" and "Konsul," was recruited into the service of the KGB by Igor Vladimirovich Susemihl, a priest in the Russian Orthodox Church who served as Archbishop of Vienna and Austria."
(Цiкаво, а скiльки таких Трофiмових РПЦ нарекрутувала для Росiї у владних струтурах України?)
Я зовсiм не намагався ображати православних християн Московського патрiархату. В мене є друзi, якi до нього належать, i, нарештi, я сам iнодi вiдвiдую церкви, якi належать до МП. Але це не може перекреслити той факт, що РПЦ є iнструментом росiйських спецслужб. Мої знайомi з МП теж так вважають, i їм прикро, що їх церква так використовується. Але коли МП приймає якiсь рiшення, їх нiхто не питає. Напр., їм завжди було соромно за те, як РПЦ ставиться
до того, що греко-католики повернули собi свої законнi церкви. Це були церкви УГКЦ, якi радянська влада силою вiддала РПЦ, i чеснi люди в РПЦ завжди розумiли, що то не їх, не РПЦ церкви. Бачимо зараз, як цiлi громади РПЦ повертають храми назад до УГКЦ,
див. http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;591/
Але ж керiвництво РПЦ не слухає своїх вiрних. Воно знову стверджує, що УГКЦ захопила її, РПЦ, церкви. Не тiлькi православнi християни, але навiть просто нормальнi люди занепокоєнi, що росiйське православ'я зараз знаходиться пiд контролем досить нездорових сил (до речi, у МП ситуацiя ще не така погана, як у деяких маргiнальних напiвправославних течiях росiйського православ'я, яких безумовно пiдтримують спецслужби, див. http://religion.ng.ru/people/2003-12-17/6_sanctity.html )
МП, правда, не дiйшов до канонiзацiї Iвана Жахливого та Григорiя Распутiна, але вже навiть канонiзацiя Романових та адмiрала Ушакова виглядає досить проблематичною. Нiхто з моїх знайомих прихильникiв МП
не може серйозно сприймати "Службу святому праведному Феодору Ушакову", див. http://www.fond.ru/calendar/kanon/ushak.htm
А для бiльшоcтi росiян - це просто нагода ще раз посмiятися над церквою. Кому була потрiбна ця необмiркована канонiзацiя? Тiльки певним державним структурам Росiї, яким треба мати святого покровителя
"флота Российскаго", i не НАТОвського грека, а свого, росiянина. Нехай, вважають у тих структрах, бiльшiсть
буде смiятися, проте хтось все одно буде вiрити, i вiрити так, як треба - державно. Тому й не дивно, що прихильники "святого адмiрала" всюди шукають ворогiв, див. http://www.warlib.ru/index.php?id=000065
"Враг, он не дремлет, и мало ли что задумал. После утренней Литургии поминовения праведного воина Феодора центральный собор монастыря тщательно осмотрели ОМОНовцы. Кто знает, может быть и туда прокрался враг и что-нибудь там заложил. Но бдительная охрана ничего не обнаружила."
Такi настрої розповсюджує дехто в МП. Яка там ще любов до ближнього?
(Варто порiвняти це з тим, яких святих i як шанує Київський патрiархат, див.
http://www.uaorthodox.org/article.php?pid=274
"Святі Михаїл і Федір не відмовилися від своєї віри навіть перед обличчям страждання, бо вони, як християни, мали уповання на Божу обітницю, про яку говорить апостол Петро у своєму посланні – хто
буде співпричасником Христових страждань, той стане і співпричасником Його слави. Християнин не повинен боятися несправедливих страждань, через які він уподібнюється до Христа, який теж страждав
несправедливо. Але він має остерігатися того, щоб не постраждати, як злочинець, бо такі страждання є справедливим покаранням за наші гріхи.
Руські князі проходили через вогонь і кланялися ідолам для того, щоб зберегти земну славу – але хто зараз пам’ятає навіть їхні імена. А князя Михаїла і його боярина Федора Бог прославив небесною славою,
яка не затьмариться і не зникне ніколи. В цей день святкується їхня пам’ять і ми, згадуючи їхній подвиг, вчимося бути християнами не тільки за зовнішністю або назвою, а за своїми справами і життям.
Християнин повинен жити згідно Божих заповідей, виконувати Його волю, а той, то був хрещений, але не ходить до храму, не молиться Богові, не згадує про Нього, творить беззаконня по відношенню до
ближніх – той не християнин. Його християнство – лише зовнішня пуста мішура. Це стосується не тільки мирян, але й духовенства, бо кожен повинен відповідати своєму покликанню. Бог довготерпеливий, але
він і Справедливий Суддя, який карає за гріхи. Немає гріха без покарання, і той, хто не кається в своїх беззаконнях, повинен знати, що він обов’язково буде покараний.
Життя християнина повинно будуватися на любові, бо без любові немає християнства.")
Якщо не всi, як Глiб Якунiн, перейдуть до УПЦ КП, то все ж все бiльше людей у МП розумiють,що у московськiй церквi не все гаразд та що їй потрiбнi певнi реформи, див. http://www.gazeta.ru/comments/2004/01/a_82299.shtml
хоча б, спочатку, як УПЦ КП чи УГКЦ, запровадити службу Божу на мовi, яку розумiють люди. Бо тi, хто зараз контролює РПЦ, виступають проти того, щоб вiдбувалися служби на росiйськiй мовi! Так, Росiйська православна церква служить грецькою, церковно-слов'янською,
англiйською, але забороняє служити росiйською.
Чому? Тому, що росiйським спецслужбам не потрiбнi хриcтияни, якi вiрують у Христа, їм потрiбнi, як в Росiї, так i в Українi формально православнi невiруючi,
(див. http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_rus&trs=0&key=1076496627&first=1077288185&last=1076339837
"формально православный, но слабо озабоченный религиозной проблематикой")
для яких православ'я - не християнська вiра, а нацiонально-полiтична iдеологiя iзоляцiонicтського характеру.
Відповіді
2004.02.24 | Михайло
ДОЛЯ лжецерков ПРИРЕЧЕНА на духовну смерть!
АУМ ТАТ САТ!Це дійсно важлива справа - очищення християнських церков від контролю держав, оскільки все повинно бути навпаки: Церква повинна контролювати держави, але й Сама повинна бути підпорядкованою Богу!
На превеликий жаль, якщо сліпі ведуть сліпих - всі попадуть у пекло! Але чим завинили прості люди, що не мають достойних Провідників Духу, а лише СОЛДАФОНІВ у мундирах? Це наводить на думку, що так не може довго тривати і матиме летальні наслідки!
ОМ ТАТ САТ!
2004.02.25 | Георгій
Щось не видно серйозної дискусії...
Чи це тому, що вже почався Великий Піст і православні утримуються від гострої полеміки? Розумію...2004.02.26 | ПоручікЪ Красной Арміі
Re: Щось не видно серйозної дискусії...
Пробував я дискутувати цю тему.Нєсколько раз.
Кожний раз - облом...
Наприклад, тут:
"Галаган пише:
> Патріарх агент КДБ, справді жахливо. Це наслідки, страшні наслідки совєтських часів. Совєти й справді частково підмяли під себе Церкву,тих хто не підмявся - вбили, принизили, зіслали. Ця сторінка новомучєнічєства за вєру дуже славна в історії Церкви. Й її відкриття цієї історії то справа майбутнього."
"ПоручікЪ:
Сумно не тому, що Патріарх - агент КДБ (сігуранци, дефензиви, ІІІ відділення, ЦРУ чи Моссаду).
Сумно тому, інакше бути не може при таких розкладах.
Або: Патріарх-агент.
Або: Президент (цар, король)- маріонетка Патріарха (Папи, кардинала Рішельє).
Мухи і котлети."
.......
Це - тут:
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_rel&trs=0&key=1054664466&first=&last=
Шкода часу.
Якого і так...
Хоча - тема цікава.
А, поки-що...
Якщо, не читали, раджу оце:
http://lib.ru/HISTORY/BEZHICYN/vera.txt
Це - не Сковорода.
Той, що О.
Але - все-одно...
Правда, дискусії - не обіцяю.
Все ще замот.
Всього доброго.
ПоручікЪ
2004.02.26 | Olel'ko Sivers'kyj
Дозвольте не погодитися
Пане Поручику, нiяк не можу погодитися анi з Вашою власною обзервацiєю>"Сумно тому, інакше бути не може при таких розкладах.
>Або: Патріарх-агент.
>Або: Президент (цар, король)- маріонетка Патріарха (Папи, кардинала >Рішельє).
>Мухи і котлети."
анi з автором, якого Ви пропонуєте прочитати:
>"Бесплодность православия в качестве государственной веры была продемонстрировала еще в Византии. Она совершенно бесславно пала под напором ислама - и дала ему миллионы адептов. Не так давно Ален Безансон напомнил, что арабов, пустившихся на завоевания, было не так уж много, но входившие в состав Византийской империи страны не оказали им практически никакого сопротивления и относительно легко и быстро покорились им. Так что основной массив нынешних мусульман - это потомки православных, не посчитавших нужным держаться своей веры. Вся Северная Африка, Сирия, Палестина и другие страны, некогда принадлежавшие христианству, были отданы исламу. Почему это произошло? Ответ на этот вопрос дал Владимир Соловьев. Православие уже в Византии стало "храмовой религией": верил человек только в храме, а выйдя из нее, мог спокойно нарушать все заветы Христа, никак не сообразуя с ними свою жизнь. Такая вера не имеет силы, она не в состоянии быть путеводителем человека. "Византийцы полагали, - писал В.С. Соловьев, - что для того, чтобы быть воистину христианином, достаточно соблюдать догму и священные обряды православия, ни мало не заботясь о том, чтобы придать политической и общественной жизни христианский характер..."
> И унаследовали мы от византийских патриархов, всяких "Фотиев и Керуллариев" (выражение В.С. Соловьева) наряду с лжехристианством и антихристианством ненависть к Европе, коей по сей день живем. Это они передали ее нам, как наследственную дурную болезнь. "Разлагаясь, умирая, - писал В.В. Розанов, - Византия нашептала России все свои предсмертные ярости и стоны и завещала крепко их хранить России. Россия, у постели умирающего, очаровалась этими предсмертными его вздохами, приняла их нежно к детскому своему сердцу и дала клятвы умирающему - смертельной ненависти и к племенам западным, более счастливым по исторической своей судьбе, и к самому корню их особого существования - принципу жизни, акции, деятельности"
Де Ви бачили "Бесплодность православия"? Константинопiль - не Москва, нiколи там не було "мертвечинкi". Вiн i зараз, як новий Рим, християнський Рим, є провiдним духовним центром Європи та свiту. Православна церква Константинопiльського патрiархату є четвертою за кiлькiстю вiрних у Нiмеччинi. До православної церкви належать деяки члени британської королiвської родини. Саме до православ'я все бiльше звертається зараз iнтелектуальна елiта Заходу. Не випадково найкращi православнi богослови нашого часу - це все представники Заходу (Серафiм Роуз та Олiв'є Клеман). Щоправда, вони досить часто зберiгають захiдний обряд служiння, використовуючи, як правило, вiдновлену згiдно з канонами православ'я англiканську лiтургiю. Але ж краще бути православним захiдного обряду, визнавати
правильну вiру i у той самий час дотримуватися захiдних традицiй (вiдзначати, наприклад, т.зв. "попельцову середу", див. http://www.orthodox.net/ustav/great-lent-fasting-typicon-orthodox-western-rite.html ), нiж неправославним схiдного обряду!
До речi, антизахiднi настрої нiколи не були властивi грецькiй церквi. Розкол не перекреслив доброзичливого та прихильного ставлення грекiв до Заходу, бо вiн був обмежений лише стосунками з Римським священством, а не з захiдною цiвiлiзацiєю. Див, напр.,
http://www.westernorthodox.com/turner
"Latin rite priests were ordained in the diocese of Durazzo into the 13th century by the Greek metropolitan. Thus for more than half of the Church’s history it was both multi-ritual and not clearly separated from the West."
Читайте також "Сагу про Сiгурда-хрестоносця" http://sunsite.berkeley.edu/OMACL/Heimskringla/crusaders.html
де йдеться про хрестовий поход норвезького короля Сiгурда, добре вiдомого й на Русi
(див.http://alexhistory.narod.ru/World/Hronology/Titles/Person/Sigurd_I_the_Crusader_King_of_Norway.htm )
Невздовзi пicля першого хрестового походу король Сiгурд морем пiшов до Англiї, де його вiтав її тогочасний король, син Вiльгельма Завойовника Генрiх I (цей король увiйшов до iсторiї тим, що пiд час своєї коронацiї у 1100 р. склав присягу зберiгати старовиннi вольностi пiвнiчного лицарства, i ця присяга пiзнiше стала фундаментом для Великої хартiї вольностей, див. http://www.fordham.edu/halsall/source/hcoronation.html ), звiдти - до норманського королевства на Сiцiлiї (не забуваючи, зрозумiло, воювати з мусульманами), потiм - до христиняської держави, створеної хрестоносцями у Палестинi, i далi, обов'язково - до Константинополя, де зустрiвся з iмператором. Отже, Константинопiль був центром великої християнської цiвiлiзацiї, навколо
якої i розвивалася вся iсторiя людства, i частиною якої, завдяки варягам та Константинополю, стала також Русь. Мешканцi Київа та Новгорода приймали безпосередню участь у багатьох важливих подiях європейської iсторiї. Напр., один з перших європейцiв, що вже у середньовiччi дiстався Америки, Лейф Ерiксон, деякий час
жив у Новгородi, i, можливо, у його морському походi до Америки приймали участь новгородцi, див. "Новгородцы тоже открывали Америку "
http://www.rgz.ru/arhiv/29.01.2002/planeta/txt1.html
Варто вiдзначити, що метою цього походу було розповсюдження християнства:
"Однажды король Олав позвал Лейва в свои хоромы, и у них был секретный разговор. Монарх возвел сына Эрика Рыжего в чин предводителя дружины викингов и поручил ему совершить плавание на запад. Лейв и его подчиненные должны были вначале крестить в христианскую веру жителей Гренландии, а затем отправиться еще дальше на запад и поискать неведомую землю..."
Отже, намагалися "придать политической и общественной жизни христианский характер". Набагато пiзнiше, коли Новгород вже був захоплений Москвою, саме люди церкви намагалися визволити
мiсто, пам'ятаючи про його велике європейське минуле, див. про останню таку спробу у 1611р. http://culture.pskov.ru/docs/faces/karl.htm
"Новгород, занятый шведскими войсками, в 1611 г. отправил в Стокгольм миссию, состоящую из светских и духовных лиц с целью просить шведского короля Карла IX прислать на великое княжение в Новгород одного из своих сыновей. Карл умер в июне 1613 г. и его преемник Карл-Густав послал в Россию своего брата Карла-Филиппа. Начались переговоры о призвании Карла-Филиппа, - "Рюриковичи-де были тоже варяжского (скандинавского) корня" - как объясняли свое решение новгородские вожди митрополит Исидор и князь Одоевский."
Цiкаво, що у московсько-шведськiй вiйнi, яка тодi розпочалася, на боцi Швецiї воювали також українцi:
"Карл-Густав к началу осады Пскова имел 16 000 войска, в составе которого были шведы и украинцы."
Отже, знову, як i за 600 рокiв до того, кияни та новгородцi разом зi шведами воювали проти печенегiв... А хто, як не люди церкви, могли зберiгти свiдомiсть народу, передати iсторичний досвiд, пояснити суспiльству його помилки та допомогти їх виправити? Це бачимо i у перiод української визвiльної вiйни, коли саме представники церкви рiшуче виступили проти Переяславської угоди. Вони натомiсть пропонували Б.Хмельницькому, щоб вiн, за прикладом литовського гетьмана Януша Радзивила (який, треба сказати, шанував та захищав православ'я у Литвi та Бiлорусi), перейшов на бiк шведiв i воював як проти полякiв, так i проти московитiв.
Українська церква того часу не мала анi "патріархiв-агентiв", анi "президентiв- маріонеток". Вона вмiла захистити себе i вiд польського короля, i вiд шляхтичiв - прихильникiв унiї. Зброєю Української православної церкви була насамперед, безумовно,
християнська вiра, але наступне мiсце належало добрiй едукацiї європейського рiвня, якiй багатонадавали уваги вже з часiв Острозької академiї. Тому православна церква завжди мала що сказати
й найбiльш передовiй верствi українцiв, переконати їх, звертаючись до їх розуму та сумлiння, а не тиском "папи на президента-марiонетку". Тому такi люди, як Ю.Немирич, поверталися до Української православної церкви i робили багато корисного рiдному народовi. Вони вже у XVII ст. могли зробити Украну незалежною, див. http://www.geocities.com/nspilka/library/nemyrycz.html
"Немирич бере участь у переговорах з Військом Запорозьким, а з осені 1655 р. виступає в ролі посередника між Богданом Хмельницьким і шведським королем. 1655 р., коли розгорнувся шведський наступ на Польщу, Немирич перейшов на бік шведів, сподіваючись досягти свободи різновірства за допомогою короля-протестанта. Тоді ж, зокрема, як генерал-майор шведської кавалерії він брав участь у боях з польськими військами ... Як посол шведського короля та його союзника, семиградського князя, Юрій Немирич особисто сприяв укладенню козацько-шведської угоди 1657 р.
На початку червня того ж року, за два-три тижні до смерті Богдана Хмельницького, один із наймогутніших магнатів України робить карколомний, цілком несподіваний для сучасників крок. Як свідчать джерела, Немирич переїхав до Чигирина, «вдався під протекцію козаків і там охрестився на руську віру», а точніше, повернувся до віри своїх прадідів — православ'я."
>"И вообще проценты в России очень ненадежные: то оказывается, что считали не так, не те и не тех, то, если даже соблюдали тут приличия, проценты у нас имеют обыкновение куда-то вдруг пропадать, а то и вовсе обращаться в свою противоположность, как это случилось во время Катастрофы. По переписи 1913 г., в России числилось 103,5 млн. православных (не считая староверов), или 65% всего тогдашнего населения. А пришла Катастрофа - и эти проценты с увлечением участвовали в гонениях на официальную церковь, да и на другие религии. Все прочие верующие - как христианские, так и нехристианские - в религиозных гонениях не участвовали, это исключительно вклад людей,окормлявшихся казенным православием."
Так було в Московiї, а не в Українi, де, навпаки, народ захищав своє православ'я, i використовував будь яку нагоду для його вiдродження. Почитайте iсторiю автокефальної церкви.
2004.02.27 | Георгій
Мені здається, що проблема...
...у відсутності активного парафіяльного життя православних на теренах колишньої Російської імперії. От протестанти завжди жили і живуть громадами, осередками, в них кожний християнин на виду, і коли він грішить, громада журиться з цього, намагається йому допомогти. Так само православні й греко-католики в еміграції, на Заході. А от православні в Києві чи в Донецьку - хіба вони формують громади, хіба вони живуть колективним, парафіяльним життям? Запитайте, наприклад, 1000 киян, які ідентифікують себе як православні: до якої парафії Ви належите і як звуть Вашого душпастиря? Я майже впевнений, що як мінімум 900 з них не зможуть відповісти на це запитання. Так само, мабуть, y Москві (хай мене п. Тульський Пряник виправить, якщо я помиляюся).2004.02.28 | Ваня
Re: Мені здається, що проблема...Не аж так погано!
Читайте дії українського Київського Патріархату. Не сплять і в греко-католицькій церкві. Потроху люд горнеться до своїх церков. Творяться молодіжні гуртки православної молоді. Аби лиш Москва не перешкоджала нам рости.
24.02.2004
В стінах КДА відбувся Між’єпархіальний збір молоді
15 лютого 2004р. з благословення Патріарха Філарета в стінах Київській духовній академії і семінарії семінарії (УПЦ КП) проходив Між’єпархіальний збір православної молоді з нагоди відзначення Всесвітнього дня православної молоді. Збір організовано з метою розвитку молодіжного служіння в Українській Православній Церкві, яке спрямоване на пропагування християнського способу життя серед молоді та воцерковлення через духовне навчання, участь в Літургії, соціальне служіння та братське спілкування і взаємопідтримку.
В зборі взяло участь близько 65 чоловік з восьми єпархій, зокрема – з Київської, Житомирської, Луцької, Львівської, Івано-Франківської, Рівненської, Черкаської, Миколаївської. Під час збору учасники представили різні молодіжні братства та недільні школи, що діють в їхніх єпархіях, провели обговорення в малих групах на тему “Життя і служіння християнина в Церкві”, заслухали богословську доповідь на ту ж тему та організували мистецький вечір, де звучали духовні та інші молодіжні пісні та музика. В результаті збору учасники домовилась про постійний інформаційний та молитовний зв’язок обмін досвідом катехизації молоді, а також підтримали ідею проведення спільного літнього паломництва.
Контактні координати учасників збору для всіх зацікавлених в православному молодіжному русі будуть незабаром розміщені на сайті Київського православного братства свв. Бориса і Гліба http://kyivbratstvo.narod.ru
2004.02.28 | Ваня
Re: Духовність в українській церкві
Православна церква-КП дбає про українську мову.В Києві вшанували День української писемності та мови
З ініціативи Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка вкотре 9 листопада на державному рівні відзначається День української писемності і мови. Не випадково обрано і дату його проведення, бо саме цього дня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Нестора Літописця.
З нагоди святкування Дня української писемності та мову в київському Палаці мистецтв “Український дім” відбувся літературно-мистецький вечір, в якому на запрошення Голови ВУТ “Просвіта” народного депутата України Павла Мовчана взяв участь Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Державний рівень свята було підкреслено привітаннями, які надійшли від Президента України Леоніда Кучми і Київського міського Голови Олександра Омельченка. Зі словом до присутніх звернувся і хазяїн свята – Павло Мовчан.
Святійший Патріарх Філарет закликав всіх присутніх пам’ятати про те, що любов до України, як своєї Батьківщини, не можлива без любові до своїх ближніх, без любові між батьками і дітьми. Так само не може любити свою Батьківщину той, хто не любить її культурний спадок і її мову. Тому Помісна Українська Православна Церква не тільки закликає всіх своїх вірних до взаємної любові, але й плекає українську мову. Яскравим прикладом цього є здійснене переклад і видання основних богослужбових книг і Євангелія українською мовою. Патріарх привітав присутніх зі святом і закликав на всіх Боже благословення.
2004.02.28 | Георгій
Отаке приємно читати! (-)
2004.04.30 | VENED
Re: то диаспора, а то тутэйшие
А что Вы удивляетесь - любая диаспора сплоченнее чем "тутэйшие", местные. Можно это и к православным отнести в Америке, в Зап Европе, и к протестантам новым в СНГ, и к немецким колонистам в СССР. И это на фоне общего современного кризиса православия, да и католицизма в Европе.2004.03.02 | ПоручікЪ Красной Арміі
Re: Дозвольте не погодитися
Пане Олельку!На жаль, я зашитий по самі вуха зараз.
Трохи розшиюсь - продовжимо.
Якщо не передумаєте.
З повагою -
ПоручікЪ Красной Арміі
2004.03.02 | Георгій
Дуже хотілося б...
Тема, що її підняли п. Олелько і Ви, дуже важлива, ІМХО. Мені б дуже хотілося, щоби була якась дійсно серйозна дискусія, і щоби в ній прийняли участь також інші православні - пп. tmp, Хлоя, Галаган і ін. Стаття Бежицина, що Ви її навели, справила на мене дуже сильне враження, але я не маю достатньо знань про "візантійство," щоби підтримати чи не підтримати точку зору її автора. Так було б добре, якби Ви і інші зацікавлені і обізнані з предметом дописувачі швидше повернулися на форум і розвинули цю надзвичайно важливу полеміку. --ГП2004.04.29 | Георгій
Де ж ви всі пропали?
Вже ж давно по Великодню - чому нема дискусії на цю тему? Пп. Поручік, Олелько, tmp, Валентин, інші - ???2004.04.29 | Тестер
Re: Гунни рвуться на стіни Риму
Не до дискусій на предмет статі ангелів...2004.04.29 | Георгій
Хтось на якісь стіни завжди лізе... (-)
2006.01.23 | Социст
З якої статі: ангели, вони теж люди?!(--)
2004.04.30 | Анатолій
Re: Де ж ви всі пропали?!!!!
Георгію!Що і вимагалося довести! Ви розвалилли форум, а тепер волаєте - Де ж Ви всі пропали?!
Пам"ятате, Микола Пономаренко казав, що Ви зі своїм менталітетом вже розвалили не один форум. Дехто подумав, що це Вільнодумівський наклеп на праведника. Але, як виявилося, Вільнодум був правий, і Ви таки розвалили й наступний форум - Релігія та духовність на Майдані. Мабуть таки цей форум тепер буде трибуною одного актора. І цей актор буде в одній особі - і актором, і мордератором.
Якщо Ви задумаєтеся над цими словами, то я Вам підкажу вихід - терміново відмовитися від модераторства і оголосити про це широкому колу форумників. Тоді форум ще може відновитися (хоча це Свистовичеві і не потрібно). Якщо НЕ задумаєтеся (а я думаю, що саме так і буде), то цей форум в найкоротший термін буде зведено до абсолютного нуля. Адже люди не тварини і дуже добре бачуть ЩО Є ПІНЧУК, І ЩО Є СВИСТОВИЧ.
Дай боже Вам хоч трошки глузду. Ну хоч трішечки...
Анатолій
2004.04.30 | Тгоцкий
Re: Де ж ви всі пропали?
Своя вера - слишком близкое к сердцу понятие, чтобы о ней вести дискуссию с иноверцем или инославным. А чужая вера - это слишком незнакомое понятие. Я, хоть и прочел Коран от корки до корки - все же не считаю себя вправе и в возможности спорить об исламе с мусульманином. "Врагов личных - прощай, врагов отечества - бей, врагов Господа - сторонись".Поэтому я считаю неверным выносить на обсуждение и обсуждать какие-либо верования - но можно, например, обсуждать дела церковные или же духовную жизнь мирян - но опять-таки, без наездов.
2004.04.30 | Георгій
А що Ви думаєте про статтю Бєжицина?
Там саме про "дела церковньіе..." А що наїздів не треба, то це ж аксіома...2004.05.19 | Тгоцкий
А что за статья?
Она в какой-то из приведенных вами ссылок? Поискал, не нашел...2004.05.19 | Георгій
http://lib.ru/HISTORY/BEZHICYN/vera.txt (-)
2004.05.19 | Тгоцкий
А говорили, без наездов ...
Статья большая, спору нет. Но насчет толковости...Только начал читать, и сразу споткнулся о тезис о завоевании Византии мусульманами. Точнее, о том, что виновата в этом православная вера. А вовсе не крестоносцы, разграбившие Константинополь незадолго до этого, после чего тот просто не успел восстановить свои силы. Ну-ну. Да и сам тон статьи...
Вот вам пример другой статьи, в которой показано, как дискутируют КУЛЬТУРНЫЕ люди. Там есть много аргументов, но нет ни одного слова типа "мертвечина", "лживость и лицемерие", "лжехристианство" и прочее. Почитайте ее.
http://www.pravoslavie.ru/cgi-bin/put.cgi?item=6r1500r040304163741
2004.05.19 | Георгій
Чудова стаття!
Дуже добре написано і багато в чому вірно (хоча я не згідний з тим, як автор цієї статті розуміє протестантизм). Але ж це трохи інша тема... Мене цікавить, невже дійсно Православна Церква в Російській імперії НЕ ДІЯЛА на повсякденне життя людей через те, що вона навіть і не хотіла того? Бєжицин стверджує, що російське православ'я, як і візантійське, вдарилося в обрядовість, ритуалізм, і при цьому занедбало рутинну, повсякденну роботу зі звичайними людьми (не святими і не злочинцями). Чи це так?2004.05.26 | Тгоцкий
"Русский человек в Бога верует, но в церковь не ходит"
"Русский человек в Бога верует, но в церковь не ходит" (цитата не_помню_откуда)."Врач нужен не здоровому, он нужен больному" (приблизительная цитата из Евангелия, кажется).
Вот так - со злочинцями работу вести надо, ибо больны. Со святыми - ибо хотят. А с остальными и надо бы - но насильно мил не будешь. Да и в Бога они и так веруют - зачем еще к ним на дом ходить, брошюрки вручать, на собрания зазывать (чем очень часто грешат проповедники-протестанты)?
2004.05.26 | Георгій
Re: "Русский человек в Бога верует, но в церковь не ходит"
Тгоцкий пише:> "Русский человек в Бога верует, но в церковь не ходит" (цитата не_помню_откуда).
(ГП) А хіба це добре? І потім, ще питання, ДЛЯ ЧОГО він туди ходить, якщо ходить... Відчувати "блаалєпіє," чи взаємодіяти з іншими християнами?
> "Врач нужен не здоровому, он нужен больному" (приблизительная цитата из Евангелия, кажется).
(ГП) Точно. Матв. 9:10-13, Марка 2:15-17, Луки 5:29-32.
> Вот так - со злочинцями работу вести надо, ибо больны.
(ГП) Ми ВСІ хворі. Ми ВСІ потребуємо лікаря.
>Со святыми - ибо хотят. А с остальными и надо бы - но насильно мил не будешь. Да и в Бога они и так веруют - зачем еще к ним на дом ходить, брошюрки вручать, на собрания зазывать (чем очень часто грешат проповедники-протестанты)?
(ГП) Саме в цьому суть статті Бєжицина. Чи вже вони так вірують у Бога? Сказати "я вірую" легко. Але коли настає скрутний момент... Я завжди думаю про ситуацію в Росії і в Україні одразу після повалення династії Романових, влітку 1917 року. Тимчасовий Уряд був паралізований, тому що багато губерній було охоплено дикими, жорстокими селянськими бунтами. Селяни кинулися грабувати, палити поміщицькі маєтки. Мій дід розповідав, як селяни його рідних Сорочинців (тих самих, гоголівських) розтрощили все в будинку поміщика Малинки, а потім спалили його будинок разом з його дітьми. Такі злі були на землевласників (згадайте також "Фата Моргану" Коцюбинського). Де була їх віра? Ці селяни стали дуже легкою здобиччю більшовицьких агітаторів - ті обіцяли їм землю. А чому польські чи фінські селяни не послухали більшовиків? Вони ж теж хотіли мати землю. Але їх практична, повсякденна віра в Бога, в принципи "не вбивай" і "не кради" виявилася сильнішою...
2004.05.05 | Augusto
Зайнятий був - відганяв гунів від стін.
Алe тeпeр подивиться попід стінами Рима (ви підіть, підіть подивиться!) - жодного гуна, навіть жодного гуня (я іх тeж погнав за компанію). Ефeктивність зашкалила за 100%.