Причини вимирання української людності!
04/21/2005 | Анатолій
ПРИЧИНИ ВИМИРАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮДНОСТІ
До вітчизняних прогнозів ненормальної демографічної ситуації в Україні додались й ООНівські. Вони підтверджують те, про що ми вже знаємо, але ніби не усвідомлюємо: до 2050 р. українців в Україні залишиться 20-25 млн., тобто лише 40-50% від того числа, із яким переступили межу третього тисячоліття.
Мета цієї лекції – донести народу України інформацію про морально-етичні та духовні проблеми вимирання української людності та надати шляхи до подолання цієї духовно-моральної кризи.
Мораль, як одна з основних складових частин духовності, є сукупністю правил і норм поведінки, які забезпечують людській спільноті загалом і кожному індивіду зокрема можливість існування в цьому світі. Дві кардинальні підвалини лежать у будівлі людської моралі: стосунки сильного і слабкого та стосунки чоловіка і жінки, що забезпечують продовження роду. Зосередимось на другій підвалині — продовженні, або відтворенні роду. У людській спільноті має місце два види статевих стосунків: полішлюб, або полігамію та моношлюб, або моногамію. В первісному суспільстві, яке тривало мільйони років, переважала полігамія; починаючи з т.зв. стародавнього світу (5-4 тис. р. до н.л.) перевагу мала моногамія. Кажемо саме про перевагу якогось із видів статевих стосунків, бо в абсолютному виразі вона ніколи не існувала. Можна припустити, що і в первісному суспільстві зустрічались двоє закоханих, які не уявляли собі статевого життя з іншим, так само як і в найбільш суворих суспільствах, де подружня невірність каралась або карається смертю, завжди знайдуться “влюбливі”, які не задовольняться єдиним коханням. Отже, йдеться про співвідношення полігамії і моногамії на різних етапах існування людини та про їхній вплив на відтворення людності.
Полігамія є характерною моральною нормою первісного суспільства, в якому люди живуть племенами і в силу примітивних засобів для існування можуть тільки колективно вижити.
Поступовий перехід від рослинної їжі до полювання на диких тварин, згодом приручення і домашнє розведення їх (тваринництво), далі землеробство, поділ праці і спеціалізація занять, перетворення сильними слабких у рабів як джерело статків привели до накопичення багатства, яким сильні не захотіли ділитися зі слабкими, отож виникає приватна власність з атрибутами, які мали її захистити: сім’єю і державою. Сім’я — це організована форма моногамії і моральною стає саме вона.
Нас цікавить питання, чи існують стосовно відтворення людських спільнот розбіжності між полігамією й моногамією? Існують і дуже великі, вони навіть є діаметрально протилежні. Полігамія не сприяє відтворенню людського роду, моногамія — навпаки. Причин тут багато, найвагоміші такі. По-перше, біологічні. Жінка, яка знає багатьох чоловіків, відносно рідше вагітніє у порівнянні з тією, що знає одного чоловіка. Це пояснюється біологічною природою запліднення, більшою інтенсивністю руйнування статевих клітин, що надходять від багатьох чоловіків.
Полігамія є першопричиною цілого букету венеричних хвороб: трихомоніазу, гонореї, сифілісу, хламідіозу, а тепер ще й СНІДу. Усі ці болячки ведуть до захворювань статевої сфери і безпліддя, передовсім серед жінок.
Порівняно недавно генетики відкрили таке явище, як телегонія. Суть його полягає у зв’язку цноти з якістю суспільства. Вирішальним є вплив на дитину першого в житті жінки чоловіка. Саме він закладає генофонд, навіть коли жінка народжує дитину від іншого чоловіка, тобто він є генним батьком її майбутніх дітей.
Видатний учений Ломброзо, досліджуючи родоводи багатьох відомих і простих людей, довів, що доброчесні характеристики батьків передаються у спадок менше, ніж згубні, передаються також і хвороби, причому в гіршій формі.
По-друге, соціальні причини. Полігамія, коли вона стає аморальною, призводить до такого явища, як штучне переривання вагітності. Людям, що живуть у полігамії, не до народження дітей. Статевий акт для них — не засіб продовження роду, а засіб отримання чуттєвого задоволення, нарівні з вином, гулянками тощо.
Єдиним критерієм правильності теоретичних міркувань є практика. Історія відтворення людської спільноти дає переконливі докази наведеним постулатам.
Перші сучасні людські цивілізації виникли в стародавніх Єгипті, Китаї, Індії, Вавилоні, Ассирії та Оратанії, тобто Трипільській Праукраїні. Показовим є порівняння їх. Усі вони зробили неоціненний внесок у розвиток духовності, науки, культури, мистецтва. Була, однак, між ними одна суттєва різниця — ставлення до сім’ї. В Оратанії, Китаї та Індії сім’я була культом, її охорона стала першим родовим та державним пріоритетом. Згідно із законами Ману (Закони Ману та Віди до країн Сходу були принесені стародавніми орійцями, тобто прукраїнцями), кожного, хто прагнув одружитися, ретельно досліджували як чоловіка. Жоден рахман (у Індії брамин) не одружувався з дівчиною, що мала спадкові хвороби, якою б багатою вона не була. У трактатах з медицини в давньому Китаї та в індійських Аюр-відах (науках життя) цілі розділи відведено питанням шлюбу та дотримання статевої гігієни.
Нічого подібного не бачимо в давньому Єгипті, де духовність та мораль насаджувалися левітами – жерцями відвертого дияволізму. Тут процвітає полігамія, більше того, буденним є подружнє життя між близькими родичами. Так, діти фараонів брали шлюби між собою, щоб легше утримати владу. Юдейська Тора, а згодом і біблійний Старий Заповіт також пропагують статеві відносини між родичами. Згадайте хоча б дочок Лота, які мали статеві контакти з власним батьком. Шлюб та статевий зв’язок між близькими родичами призводить, як відомо, до виродження потомства.
Отож людність в Оратанії, Китаї та Індії потужно збільшувалась, а в Єгипті занепадала, поки остаточно не була звойована арабами і не розчинилась в їхньому морі.
Тут можна зробити певний відступ і навести цікавий історичний факт. Звичаєвий-родовий спосіб життя забороняв шлюби між родичами аж до сьомого коліна, виходячи із відичних знань та історичного досвіду. Стародавні дохристиянські волхви особливо пильнували за “коронованими” сім’ями, і це слід поставити їм у заслугу. В школі нас учили, що київський князь Ярослав діяв мудро, породичавшись з монаршими династіями Європи. Хай вам при цьому буде відомо, що не він слав сватів до Польщі чи Франції, а навпаки, до нього засилали, бо Київська Русь на той час мала значно міцніші духовні, економічні та військові позиції у Європі, ніж інші держави.
Повчальні ідеї щодо відтворення людності знаходимо в давніх Греції та Римі. У Спарті допускалась полігамія. Якщо чужа дружина подобалась юнакові, він міг жити з нею, правда, попередньо спитавши дозволу у її власного чоловіка. Платон висуває ідею добору подружніх пар. На його думку, найкращі з чоловіків мали поєднуватись з найкращими із жінок і такі шлюби мала підтримувати держава, шлюби гірших мали всіляко обмежуватись. Ми й досі захоплюємось зображеннями давньогрецьких атлетів, їхніми містами з ваннами й лазнями, але давні греки залишили нам на своїх вазах та чашах і сцени п’яних оргій, що стали масовим явищем і не сприяли відтворенню людності.
У давньому Римі розвинулись гірші традиції попередників. Чистота сімейних стосунків тут була зневажена. Римським внеском у відтворення людності став погляд на шлюб як на тяжку ношу, яку варто нести лише заради матеріального збагачення. Тут народилась традиція, яка в кінці XIX ст. у Франції набула форми афоризму: “робіть не дітей, а заощадження”. Вільні люди Риму обмежували дітонародження, широко застосовували аборти, життя проводили в любовних утіхах і гулянні. Результат відомий: вони були покарані слов”янськими народами, які за своєю звичаєвістю були набагато моральніші.
З I до початку XIX ст. людство зросло до одного мільярда, або більше ніж у 60 разів. Можуть заперечити, що цьому сприяли досягнення науки, зокрема медицини. Ні, до XIX ст. медицина залишалась абсолютно безсилою щодо зниження смертності людей, в першу чергу, від основної причини — епідемічних хвороб. Саме переселення народів, хрестові походи, безперервні війни призводили до масового поширення епідемічних хвороб та розпусти. У XIV ст. епідемія чуми під назвою “чорна смерть” знищила четверту частину тодішнього людства. Не медицині, а високій моральності панівної європейської нації – русинам (українцям) мають завдячувати за свій порятунок народи Європи. Перейнявши високі духовні та моральні сімейно-родові цінності, подолавши згубні традиції відтворення нащадків у давніх Греції і Римі, Європа потужно нарощувала число своїх мешканців.
Про сімейну мораль цього періоду можна довідатись із праць багатьох видатних мислителів, як-от Томас Мор чи Томмазо Кампанелла. Зокрема, про те, що особам, які мали статеві стосунки до шлюбу, вступати в нього заборонялось, на них накладалось суворе стягнення; батьки, що не уберегли цноту своїх дітей, були поганьблені. До шлюбу допускались здорові пари. Подружня невірність першого разу каралась в’язницею, а повторна — смертю. Усе, що стосувалось відтворення потомства, мало бути першочерговою турботою держави. Звісно, на практиці не всі ці норми дотримувались, але відповідна громадська атмосфера була забезпечена.
Духовна та моральна чистота народу Київської Русі, а потім України була справжнім взірцем для всіх націй та народів Євро-Азійського континенту. Такий високий рівень духовності та моралі забезпечувався наслідуванням орійської звичаєвості. З татаро-московським спаленням Києва у 1482 році та наступним просуванням у ХVІI ст. в Україну з московських земель юдо-християнської релігійності спостерігається поступовий занепад цих якостей і на теренах України.
Перелом настав у ХІХ ст. Велика французька революція проголосила нові моральні цінності. Її гасла — свобода, рівність, братерство; кожна людина — коваль свого щастя. Держава, як апарат пригнічення людини, мала вмерти. Франція – держава, що побудована на юдо-християнських засадах, і її ідеї поширились переважно у т.з. християнському світі. Реалізація ідей французької революції пішла двома шляхами. Хронологічно перший полягав у тому, щоб поновити колективну власність (як у первісному суспільстві) і зробити всіх людей рівними й щасливими. Реалізувати цей шлях у Західній Європі не вдалося, в тодішній Росії, як виявилося на наше горе, вдалося.
Моральний кодекс будівничого диктатури пролетаріату, соціалізму і комунізму формально не визнав повернення до полігамії як моральної норми за колективної форми власності, але фактично було зроблено все, щоб ця полігамія переважала у відносинах чоловіка і жінки. Згадаймо, українська народна родова мораль у нашій країні була розтоптана, а Відо-Вістична, Звичаєва духовність принижена. Мільйони, переважно чоловіків, надягли однострої і пішли на “гражданскую” та інші війни; мільйони, переважно чоловіків, були заслані в табори, що призвело до різкої диспропорції у співвідношенні чоловіків і жінок. Формально моногамна молода сім’я, однак, перші 10-15 років подружнього життя, коли й відтворюється потомство, жила по “общагах”, нерідко в різних кімнатах. Чомусь щорічно мільйони радянських чоловіків і жінок за профспілковими путівками порізно їздили в санаторії й курорти (сімейні путівки починались десь на рівні функціонерів обкому партії).
Уся оця руйнація нав’язала нам полігамію, з усіма її наслідками. Річ не лише в масовому поширенні так званих “випадкових статевих зв’язків”, а в шлюбній реальності. Наводимо дані за 2001 рік: в Україні зареєстровано 309602 шлюби і 181334 розлучення, або 58,6% числа шлюбів. Отже, переважна більшість шлюбів розпадається, потім повторюється у новому варіанті, ще раз повторюється (правда не у 100% випадків ). І так далі. Таким чином, нав’язана нам полігамія, на превеликий жаль, стала нормою в нашому суспільстві.
З втратою національної духовності та моралі, поверненням у ХХ ст. в Україну полігамії, вбивства дітей в утробі матері (аборти) набули гігантських розмірів і з початку 60 років перевищили дітонародження; венеричні хвороби зросли в сотні разів, пияцтво й наркоманія збільшилися в десятки і сотні разів. Все це врешті-решт призвело до вимирання нації (з 1991 р.), темпи якого наростають.
Бути чи не бути — це драматичне запитання стосовно української нації нині розв’язується на наших очах. З одного боку створюється омана, що, т.з. християнські церкви різних конфесій прагнуть поновити т.з. високі моральні цінності, з іншого, розповсюдження юдо-християнськими церквами відвертого дияволізму роблять все, щоб знищити мораль дотла. Біда в тому, що влада в Україні здебільшого належала не українцям, а антиукраїнцям. Засоби масової інформації, переважно електронні, теж у їхніх руках. Отож вони практично цілодобово потужно розкладають нашу націю. Якщо зіставити фінансові і кадрові потужності національних та антиукраїнських сил, що володіють інформацією в країні, то сили явно нерівні, перевага на боці антиукраїнців.
Антиукраїнці здебільшого складаються з людей, які не люблять подавати своєї національності, а їхні лідери послуговуються псевдонімами. Разом з церквами юдо-християнського сповідування вони насаджують нам “інтернаціоналізм”, глобалізм, гудять національну обмеженість, сміються над патріархальними сімейними традиціями. Це — для нас, а придивіться, що вони залишають собі. Пропагують ті ж моральні цінності, зокрема полігамію? В жодному разі. У них панує моногамія, причому на твердій етнічній основі. Моногамія, але поліетнічна, трапляється у них як рідкість і заохочується в єдиному випадку, коли треба імплементуватись в короновані родини, починаючи від Сталіна і, закінчуючи Кучмою. Звісно, нам би треба мати власну голову на плечах, не слухати все це, роззявивши рота, але десь маємо тяжкий кармічний спадок.
Україна — не єдина вимираюча нація. Вимирають і наші одвічні вороги — північно-східні сусіди. До того ж 2050 року росіян залишиться 70-80 млн. (із теперішніх 140). Дивує їхня агресивна шовіністична налаштованість. Рятуватися треба, а вони по-колишньому марять “приращенієм” земель. А хто ж на теперішній велетенській території залишиться господарювати?
Зупинився природний приріст людності і в Європі. Після французької революції, врахувавши досвід жовтневої революції, її народи стали на шлях побудови т. з. громадянського суспільства. Вони уникнули багатьох руйнацій, що їх перенесли ми, тепер об’єднуються, але мораль уражена там лицемірством, подвійними стандартами і, особливо, давньоримським синдромом. Меншою мірою, але їхнє майбутнє теж примарне із врахуванням таких цифр. Тепер на планеті проживає 6 млрд. людей. Один мільярд належить до країн, де людність вимирає або практично зупинилась у своєму природному розвитку. Це — країни Європи і Північної Америки. Цей мільярд, що становить 16% людської спільноти, споживає тепер 90% земних благ. У стосунках чоловіків і жінок тут переважає тіньова полігамія. Решта п’ять мільярдів відноситься до країн, де людність потужно зростає. Це передовсім Китай, Індія та мусульманський світ. Тут панує моногамія. Співвідношення двох діаметрально протилежних спільнот 1:5. Але вже через п’ять десятиліть воно зміниться до 1:8, а далі ще зменшуватиметься не на користь теперішнього мільярда. Цей мільярд, поки що має вирішальну перевагу в технологіях, але набуття їх — річ наживна. Гадаю, що за ці п’ять десятиліть різниця в технологіях зникне, і доля цього мільярду повторить долю давніх Єгипту і Риму.
До вітчизняних прогнозів ненормальної демографічної ситуації в Україні додались й ООНівські. Вони підтверджують те, про що ми вже знаємо, але ніби не усвідомлюємо: до 2050 р. українців в Україні залишиться 20-25 млн., тобто лише 40-50% від того числа, із яким переступили межу третього тисячоліття.
Мета цієї лекції – донести народу України інформацію про морально-етичні та духовні проблеми вимирання української людності та надати шляхи до подолання цієї духовно-моральної кризи.
Мораль, як одна з основних складових частин духовності, є сукупністю правил і норм поведінки, які забезпечують людській спільноті загалом і кожному індивіду зокрема можливість існування в цьому світі. Дві кардинальні підвалини лежать у будівлі людської моралі: стосунки сильного і слабкого та стосунки чоловіка і жінки, що забезпечують продовження роду. Зосередимось на другій підвалині — продовженні, або відтворенні роду. У людській спільноті має місце два види статевих стосунків: полішлюб, або полігамію та моношлюб, або моногамію. В первісному суспільстві, яке тривало мільйони років, переважала полігамія; починаючи з т.зв. стародавнього світу (5-4 тис. р. до н.л.) перевагу мала моногамія. Кажемо саме про перевагу якогось із видів статевих стосунків, бо в абсолютному виразі вона ніколи не існувала. Можна припустити, що і в первісному суспільстві зустрічались двоє закоханих, які не уявляли собі статевого життя з іншим, так само як і в найбільш суворих суспільствах, де подружня невірність каралась або карається смертю, завжди знайдуться “влюбливі”, які не задовольняться єдиним коханням. Отже, йдеться про співвідношення полігамії і моногамії на різних етапах існування людини та про їхній вплив на відтворення людності.
Полігамія є характерною моральною нормою первісного суспільства, в якому люди живуть племенами і в силу примітивних засобів для існування можуть тільки колективно вижити.
Поступовий перехід від рослинної їжі до полювання на диких тварин, згодом приручення і домашнє розведення їх (тваринництво), далі землеробство, поділ праці і спеціалізація занять, перетворення сильними слабких у рабів як джерело статків привели до накопичення багатства, яким сильні не захотіли ділитися зі слабкими, отож виникає приватна власність з атрибутами, які мали її захистити: сім’єю і державою. Сім’я — це організована форма моногамії і моральною стає саме вона.
Нас цікавить питання, чи існують стосовно відтворення людських спільнот розбіжності між полігамією й моногамією? Існують і дуже великі, вони навіть є діаметрально протилежні. Полігамія не сприяє відтворенню людського роду, моногамія — навпаки. Причин тут багато, найвагоміші такі. По-перше, біологічні. Жінка, яка знає багатьох чоловіків, відносно рідше вагітніє у порівнянні з тією, що знає одного чоловіка. Це пояснюється біологічною природою запліднення, більшою інтенсивністю руйнування статевих клітин, що надходять від багатьох чоловіків.
Полігамія є першопричиною цілого букету венеричних хвороб: трихомоніазу, гонореї, сифілісу, хламідіозу, а тепер ще й СНІДу. Усі ці болячки ведуть до захворювань статевої сфери і безпліддя, передовсім серед жінок.
Порівняно недавно генетики відкрили таке явище, як телегонія. Суть його полягає у зв’язку цноти з якістю суспільства. Вирішальним є вплив на дитину першого в житті жінки чоловіка. Саме він закладає генофонд, навіть коли жінка народжує дитину від іншого чоловіка, тобто він є генним батьком її майбутніх дітей.
Видатний учений Ломброзо, досліджуючи родоводи багатьох відомих і простих людей, довів, що доброчесні характеристики батьків передаються у спадок менше, ніж згубні, передаються також і хвороби, причому в гіршій формі.
По-друге, соціальні причини. Полігамія, коли вона стає аморальною, призводить до такого явища, як штучне переривання вагітності. Людям, що живуть у полігамії, не до народження дітей. Статевий акт для них — не засіб продовження роду, а засіб отримання чуттєвого задоволення, нарівні з вином, гулянками тощо.
Єдиним критерієм правильності теоретичних міркувань є практика. Історія відтворення людської спільноти дає переконливі докази наведеним постулатам.
Перші сучасні людські цивілізації виникли в стародавніх Єгипті, Китаї, Індії, Вавилоні, Ассирії та Оратанії, тобто Трипільській Праукраїні. Показовим є порівняння їх. Усі вони зробили неоціненний внесок у розвиток духовності, науки, культури, мистецтва. Була, однак, між ними одна суттєва різниця — ставлення до сім’ї. В Оратанії, Китаї та Індії сім’я була культом, її охорона стала першим родовим та державним пріоритетом. Згідно із законами Ману (Закони Ману та Віди до країн Сходу були принесені стародавніми орійцями, тобто прукраїнцями), кожного, хто прагнув одружитися, ретельно досліджували як чоловіка. Жоден рахман (у Індії брамин) не одружувався з дівчиною, що мала спадкові хвороби, якою б багатою вона не була. У трактатах з медицини в давньому Китаї та в індійських Аюр-відах (науках життя) цілі розділи відведено питанням шлюбу та дотримання статевої гігієни.
Нічого подібного не бачимо в давньому Єгипті, де духовність та мораль насаджувалися левітами – жерцями відвертого дияволізму. Тут процвітає полігамія, більше того, буденним є подружнє життя між близькими родичами. Так, діти фараонів брали шлюби між собою, щоб легше утримати владу. Юдейська Тора, а згодом і біблійний Старий Заповіт також пропагують статеві відносини між родичами. Згадайте хоча б дочок Лота, які мали статеві контакти з власним батьком. Шлюб та статевий зв’язок між близькими родичами призводить, як відомо, до виродження потомства.
Отож людність в Оратанії, Китаї та Індії потужно збільшувалась, а в Єгипті занепадала, поки остаточно не була звойована арабами і не розчинилась в їхньому морі.
Тут можна зробити певний відступ і навести цікавий історичний факт. Звичаєвий-родовий спосіб життя забороняв шлюби між родичами аж до сьомого коліна, виходячи із відичних знань та історичного досвіду. Стародавні дохристиянські волхви особливо пильнували за “коронованими” сім’ями, і це слід поставити їм у заслугу. В школі нас учили, що київський князь Ярослав діяв мудро, породичавшись з монаршими династіями Європи. Хай вам при цьому буде відомо, що не він слав сватів до Польщі чи Франції, а навпаки, до нього засилали, бо Київська Русь на той час мала значно міцніші духовні, економічні та військові позиції у Європі, ніж інші держави.
Повчальні ідеї щодо відтворення людності знаходимо в давніх Греції та Римі. У Спарті допускалась полігамія. Якщо чужа дружина подобалась юнакові, він міг жити з нею, правда, попередньо спитавши дозволу у її власного чоловіка. Платон висуває ідею добору подружніх пар. На його думку, найкращі з чоловіків мали поєднуватись з найкращими із жінок і такі шлюби мала підтримувати держава, шлюби гірших мали всіляко обмежуватись. Ми й досі захоплюємось зображеннями давньогрецьких атлетів, їхніми містами з ваннами й лазнями, але давні греки залишили нам на своїх вазах та чашах і сцени п’яних оргій, що стали масовим явищем і не сприяли відтворенню людності.
У давньому Римі розвинулись гірші традиції попередників. Чистота сімейних стосунків тут була зневажена. Римським внеском у відтворення людності став погляд на шлюб як на тяжку ношу, яку варто нести лише заради матеріального збагачення. Тут народилась традиція, яка в кінці XIX ст. у Франції набула форми афоризму: “робіть не дітей, а заощадження”. Вільні люди Риму обмежували дітонародження, широко застосовували аборти, життя проводили в любовних утіхах і гулянні. Результат відомий: вони були покарані слов”янськими народами, які за своєю звичаєвістю були набагато моральніші.
З I до початку XIX ст. людство зросло до одного мільярда, або більше ніж у 60 разів. Можуть заперечити, що цьому сприяли досягнення науки, зокрема медицини. Ні, до XIX ст. медицина залишалась абсолютно безсилою щодо зниження смертності людей, в першу чергу, від основної причини — епідемічних хвороб. Саме переселення народів, хрестові походи, безперервні війни призводили до масового поширення епідемічних хвороб та розпусти. У XIV ст. епідемія чуми під назвою “чорна смерть” знищила четверту частину тодішнього людства. Не медицині, а високій моральності панівної європейської нації – русинам (українцям) мають завдячувати за свій порятунок народи Європи. Перейнявши високі духовні та моральні сімейно-родові цінності, подолавши згубні традиції відтворення нащадків у давніх Греції і Римі, Європа потужно нарощувала число своїх мешканців.
Про сімейну мораль цього періоду можна довідатись із праць багатьох видатних мислителів, як-от Томас Мор чи Томмазо Кампанелла. Зокрема, про те, що особам, які мали статеві стосунки до шлюбу, вступати в нього заборонялось, на них накладалось суворе стягнення; батьки, що не уберегли цноту своїх дітей, були поганьблені. До шлюбу допускались здорові пари. Подружня невірність першого разу каралась в’язницею, а повторна — смертю. Усе, що стосувалось відтворення потомства, мало бути першочерговою турботою держави. Звісно, на практиці не всі ці норми дотримувались, але відповідна громадська атмосфера була забезпечена.
Духовна та моральна чистота народу Київської Русі, а потім України була справжнім взірцем для всіх націй та народів Євро-Азійського континенту. Такий високий рівень духовності та моралі забезпечувався наслідуванням орійської звичаєвості. З татаро-московським спаленням Києва у 1482 році та наступним просуванням у ХVІI ст. в Україну з московських земель юдо-християнської релігійності спостерігається поступовий занепад цих якостей і на теренах України.
Перелом настав у ХІХ ст. Велика французька революція проголосила нові моральні цінності. Її гасла — свобода, рівність, братерство; кожна людина — коваль свого щастя. Держава, як апарат пригнічення людини, мала вмерти. Франція – держава, що побудована на юдо-християнських засадах, і її ідеї поширились переважно у т.з. християнському світі. Реалізація ідей французької революції пішла двома шляхами. Хронологічно перший полягав у тому, щоб поновити колективну власність (як у первісному суспільстві) і зробити всіх людей рівними й щасливими. Реалізувати цей шлях у Західній Європі не вдалося, в тодішній Росії, як виявилося на наше горе, вдалося.
Моральний кодекс будівничого диктатури пролетаріату, соціалізму і комунізму формально не визнав повернення до полігамії як моральної норми за колективної форми власності, але фактично було зроблено все, щоб ця полігамія переважала у відносинах чоловіка і жінки. Згадаймо, українська народна родова мораль у нашій країні була розтоптана, а Відо-Вістична, Звичаєва духовність принижена. Мільйони, переважно чоловіків, надягли однострої і пішли на “гражданскую” та інші війни; мільйони, переважно чоловіків, були заслані в табори, що призвело до різкої диспропорції у співвідношенні чоловіків і жінок. Формально моногамна молода сім’я, однак, перші 10-15 років подружнього життя, коли й відтворюється потомство, жила по “общагах”, нерідко в різних кімнатах. Чомусь щорічно мільйони радянських чоловіків і жінок за профспілковими путівками порізно їздили в санаторії й курорти (сімейні путівки починались десь на рівні функціонерів обкому партії).
Уся оця руйнація нав’язала нам полігамію, з усіма її наслідками. Річ не лише в масовому поширенні так званих “випадкових статевих зв’язків”, а в шлюбній реальності. Наводимо дані за 2001 рік: в Україні зареєстровано 309602 шлюби і 181334 розлучення, або 58,6% числа шлюбів. Отже, переважна більшість шлюбів розпадається, потім повторюється у новому варіанті, ще раз повторюється (правда не у 100% випадків ). І так далі. Таким чином, нав’язана нам полігамія, на превеликий жаль, стала нормою в нашому суспільстві.
З втратою національної духовності та моралі, поверненням у ХХ ст. в Україну полігамії, вбивства дітей в утробі матері (аборти) набули гігантських розмірів і з початку 60 років перевищили дітонародження; венеричні хвороби зросли в сотні разів, пияцтво й наркоманія збільшилися в десятки і сотні разів. Все це врешті-решт призвело до вимирання нації (з 1991 р.), темпи якого наростають.
Бути чи не бути — це драматичне запитання стосовно української нації нині розв’язується на наших очах. З одного боку створюється омана, що, т.з. християнські церкви різних конфесій прагнуть поновити т.з. високі моральні цінності, з іншого, розповсюдження юдо-християнськими церквами відвертого дияволізму роблять все, щоб знищити мораль дотла. Біда в тому, що влада в Україні здебільшого належала не українцям, а антиукраїнцям. Засоби масової інформації, переважно електронні, теж у їхніх руках. Отож вони практично цілодобово потужно розкладають нашу націю. Якщо зіставити фінансові і кадрові потужності національних та антиукраїнських сил, що володіють інформацією в країні, то сили явно нерівні, перевага на боці антиукраїнців.
Антиукраїнці здебільшого складаються з людей, які не люблять подавати своєї національності, а їхні лідери послуговуються псевдонімами. Разом з церквами юдо-християнського сповідування вони насаджують нам “інтернаціоналізм”, глобалізм, гудять національну обмеженість, сміються над патріархальними сімейними традиціями. Це — для нас, а придивіться, що вони залишають собі. Пропагують ті ж моральні цінності, зокрема полігамію? В жодному разі. У них панує моногамія, причому на твердій етнічній основі. Моногамія, але поліетнічна, трапляється у них як рідкість і заохочується в єдиному випадку, коли треба імплементуватись в короновані родини, починаючи від Сталіна і, закінчуючи Кучмою. Звісно, нам би треба мати власну голову на плечах, не слухати все це, роззявивши рота, але десь маємо тяжкий кармічний спадок.
Україна — не єдина вимираюча нація. Вимирають і наші одвічні вороги — північно-східні сусіди. До того ж 2050 року росіян залишиться 70-80 млн. (із теперішніх 140). Дивує їхня агресивна шовіністична налаштованість. Рятуватися треба, а вони по-колишньому марять “приращенієм” земель. А хто ж на теперішній велетенській території залишиться господарювати?
Зупинився природний приріст людності і в Європі. Після французької революції, врахувавши досвід жовтневої революції, її народи стали на шлях побудови т. з. громадянського суспільства. Вони уникнули багатьох руйнацій, що їх перенесли ми, тепер об’єднуються, але мораль уражена там лицемірством, подвійними стандартами і, особливо, давньоримським синдромом. Меншою мірою, але їхнє майбутнє теж примарне із врахуванням таких цифр. Тепер на планеті проживає 6 млрд. людей. Один мільярд належить до країн, де людність вимирає або практично зупинилась у своєму природному розвитку. Це — країни Європи і Північної Америки. Цей мільярд, що становить 16% людської спільноти, споживає тепер 90% земних благ. У стосунках чоловіків і жінок тут переважає тіньова полігамія. Решта п’ять мільярдів відноситься до країн, де людність потужно зростає. Це передовсім Китай, Індія та мусульманський світ. Тут панує моногамія. Співвідношення двох діаметрально протилежних спільнот 1:5. Але вже через п’ять десятиліть воно зміниться до 1:8, а далі ще зменшуватиметься не на користь теперішнього мільярда. Цей мільярд, поки що має вирішальну перевагу в технологіях, але набуття їх — річ наживна. Гадаю, що за ці п’ять десятиліть різниця в технологіях зникне, і доля цього мільярду повторить долю давніх Єгипту і Риму.
Відповіді
2005.04.21 | Анатоль
Нема такого явища
Анатолій пише:>Порівняно недавно генетики відкрили таке явище, як телегонія.
>Суть його полягає у зв’язку цноти з якістю суспільства.
>Вирішальним є вплив на дитину першого в житті жінки чоловіка.
>Саме він закладає генофонд, навіть коли жінка народжує дитину від іншого чоловіка,
>тобто він є генним батьком її майбутніх дітей.
Анатолій, такого явища нема. Генетичним батьком є лише той чоловік, від якого жінка завагітніла.
Якби існувало таке явище, то не мала б сенсу генетична експертиза батьківства.
2005.04.22 | Анатолій
Re: НемаЄ такого явища? Читай, якщо не лінивий!
ТЕЛЕГОНІЯ - ЗАБОРОНЕНА НАУКА.Сьогодні вже з’ясовано, що діти будь-якої жінки обов’язково успадковують якості її першого мужчини, навіть якщо народжуватиме їх вона зовсім від іншого і значно пізніше. Не майбутній біологічний батько, а саме чоловік, який відбирає цноту у дівчини, закладає генофонд і стає ніби генетичним батьком усього її наступного потомства. Тому треба зрозуміти та розуміти, що сьогодні вірус статевої розпусти закладається нашій нації з метою її поступового виродження та знищення.
Сучасна історія цього питання з таємничого розділу науки про фізіологію людини почалася ще 150 років тому, коли основною транспортною та тягловою силою у господарстві був звичайний кінь. Саме ця тварина і прислужилася до з’ясування деяких загадок людського роду...
Селекціонери-заводчики активно працювали тоді над поліпшенням робочих якостей кінських порід. “А що, як схрестити свійського коня із витривалою й могутньою дикою зеброю? — поміркували якось вони. — Цікава вимальовується перспектива!” І робота закипіла. Приятель Чарльза Дарвіна лорд Мортон під впливом свого друга вирішив зайнятися біологією. В якості матерів майбутніх зеброконей він дібрав найкращих породистих кобил, а отців — зебр-жеребців. Пробували, звісно, і навпаки. Досліди із схрещування повторювали знову і знову, але жодного запліднення в усіх згаданих комбінаціях батьків так і не сталося. Воно, власне, і не дивно, адже тодішній науковий світ ще не знав про хромосоми та їхню несумісність у різних тваринних видів...
Невдачі відбили у заводчиків бажання до цієї бесперспективної справи. Досліди були припинені, і ніхто про них і не згадував... Аж ось через декілька років трапилося незбагненне: у свійських кобилиць, котрі свого часу без усяких, як то кажуть, наслідків побували під самцями-зебрами, раптом почали народжуватися... смугасті лошата! Чому, з якого дива?! Батько — породистий жеребець, мати — теж чистокровка, а їхнє дитя — “напівдикий” смугастик! Неймовірно! Та очевидні факти заперечити було неможливо...
Науковий світ був приголомшений. Незвичайне явище дістало назву телегонія (від грец. tēle — вдалину, в далечінь, далеко та gonē, gonos — народження, породження; отже — віддалене народження). Досліди поновилися — з іншими тваринами. Феномен підтвердився! Але його наукового пояснення і досі немає. Причина? Згідно з чиїмось рішенням пошуки в цьому напрямку були знов припинені, а їхні результати — засекречені. Ми можемо назвати лише двох дослідників телегонії: це сучасник Ч. Дарвіна професор Флінт і Фелікс Ладентек. Останній написав книгу “Індивід, еволюція, спадковість і неодарвіністи» (Москва, 1899).
Відкриттям “телегоністів» не здивувалися лише собаківники — фахівці-заводчики та аматори. Адже їм здавна було відомо, що коли породиста сука бодай раз пов’яжеться з безпородним кобелем-дворнягою, то, якщо навіть цього разу цуценят у неї не буде, у майбутньому чистокровного потомства від неї чекати марно, хоч би з якими елітними “нареченими” її зводитимуть...
З огляду на всі ці дані поставало вельми слушне запитання: “А чи не поширюється ефект телегонії і на людей?” У другій половині XIX століття були проведені інтенсивні фізіологічні, антропологічні, соціологічні, статистичні дослідження (а за можливості — й досліди), які дали можливість зробити твердий висновок: “Так, ефект телегонії поширюється і на людей, причому навіть у чіткішій формі, ніж у тварин”.
Ось тут-то і запнулася завіса секретності!
Та нема такої таємниці, яка б рано чи пізно не з’ясувалася. Широкий загал довго навіть не підозрював про існування телегонії, але у другій половині XX століття вона сама заявила про себе. У цей період (зокрема, унаслідок розвитку комунікацій, послаблення політичних перешкод тощо) можливості спілкування людей різних рас набагато зросли. Результати, як то кажуть, не забарилися. Наприклад, після великих міжнародних заходів (молодіжних фестивалів, спортивних олімпіад тощо) у Москві поширювалися випадки народження негроїдів. І не тільки одразу після цих заходів, а й через доволі тривалий час. Від деяких жінок можна було почути визнання, що вони спарювалися (без наслідків) з неграми ще кілька років тому, а народжували від своїх теперішніх білих чоловіків. Цілком несподівано для батьків виходило щось “ні в матір, ні в отця, а в чорного молодця”... Окрім того, траплялося, що за гріхи такої матері розплачувалася її цілком нормальна, білошкіра дочка, яка — знов-таки несподівано для всіх — народжувала мулата, хоч до цього ніколи взагалі не бачила на власні очі живого негра (тобто тут наслідки злягання з представниками інших рас виявлялися уже через покоління).
Отже, ми розповіли про сучасний погляд на питання передавання нащадкам зовнішніх ознак “генетичного батька” у тварин і людей (смугасті зеброконі, брунатні мулати). А чи передаються приховані, внутрішні ознаки? Так, передаються. І це в телегонії — найнебезпечніше. Бо ж випадає так, що для жінки та її майбутнього потомства далеко не байдуже, хто був її першим статевим партнером.
Крім того, за моїм власним досвідом спілкування з деякими батьками хворих на рак крові дітей, можна також зробити попередній висновок, що до цього привела перша подружня невірність.
Саме через такі невтішні висновки на цю науку і було накладено табу — аж до знищення друкованих результатів досліджень!
Поміркуймо-но над запитаннячком: а що, як “заїжджий молодець” (і не тільки ж бо заїжджий, а і свій, вітчизняний) — бездуховний наркоман, алкоголік, психічно хворий? А саме такі “молодці” найбільше схильні до безладних і безвідповідальних статевих зв’язків. Їх треба усіляко остерігатися, але такого годі навіть чекати: український спосіб життя у нас ще тільки відроджується, і нічим не скута так звана “демократична” мораль мало не цілком ґрунтується на розпусті та легковажності. Ось і трапляється, що зовні, здавалося б, нормальні і здорові батьки у своїх дітях раптом бачать не себе, а давній “привіт”, або ще гірше – хворобу, від якогось фізично-морального виродка...
Що цікаво, то навіть юдейська Тора (Біблія), в розділі 38 книги Буття розповідає про те, як Юда відійшов від братів своїх і побрався з хананеянкою, не жидівкою. Від цього шлюбу в Юди народилися сини – Ір, Онон та Шела. Згодом, коли Юда одружив свого старшого сина, Ір помер. Вплинула дія порушення Закону (Тори) не змішування з іншими народами. У жидів Закон вимагає одружуватися лише на жидівці. А Юда порушив цей Закон і одружився на хананеянці. І що ж робить в цьому випадку Юда? Які рекомендації він дає своєму середньому синові? “І сказав Юда Онону: увійди до дружини брата твого, одружись на ній, як дівер, і віднови насіння брату твоєму. Онон знав, що насіння це буде не його, і тому, коли входив до дружини брата свого, вилив сім”я на землю, аби не дати сім”я брату своєму” (Біблія, Буття, 38-8,9).
Як можна бачити з наведеного вище, явище телегонії було відоме багатьом народам з давніх давен, цим і пояснюється вчинок біблійного Онона. Причина відома – дружина померлого Іра несла у собі “образ” покійного чоловіка, а щоб цей образ втілився у реального спадкоємця, необхідно було тільки сім”я.
Дуже шкода, але те, що було відомо навіть біблійному Ононові (про передачу “образів” першого статевого партнера), сьогодні невідомо навіть іменитим вченим, не говорячи вже про пересічних людей.
Насаджування українцям вірусу масової дошлюбної розбещеності і вседозволеності, впровадження у середовище молодих українців тваринних інстинктів, зневага дівчат та хлопців до своєї цнотливості тощо — усе це зовсім не “особиста справа” і не тема для вульгарних анекдотів. Це — глобальна трагедія нації. В сучасних школах на цнотливих старшокласниць їхні ультрамодні подруги дивляться як на “білих ворон”, над ними насміхаються, обзивають їх дурепами та іншими словами. А між собою ці ультрамодні тінейджери вихваляються кількістю поміняних партнерів та хто з ким “переспав”. А наша українська школа, на жаль, не надає цим незрілим юнакам та дівчатам знань щодо духовних аспектів материнства та батьківства.
( за матеріалами http://observer.sd.org.ua)
4. ЗВИЧАЄВІ РОДОВІ ВІДНОСИНИ.
Наші пращури, тобто праукраїнці, з давніх давен мали високодуховні родові звичаї. Саме тому, від життя до життя в українському звичаєвому середовищі людина мала змогу вдосконалюватися, адже тому, хто згадував свої попередні життя не потрібно було вивчати досвід та знання попередніх життів. Внутрішня досконалість індивіда допомагала вдосконалювати і родові відносини, які від втілення до втілення покращувалися. Відповідно до імені матері – родоначальниці племені, людині давалося племінне ім’я. Подібно до родоначальника роду, родоначальницею племені була мати, у якої діти народжувалися у тиждень її власного народження.
Жінки могли також народжувати дітей, які не належали до її роду. Наші пращури знали про наявність так званої природної телегонії - коли всі діти є духовно та генетично подібними до першого статевого партнера матері.
Саме тому, для продовження роду було важливо одружуватися на цнотливих дівчатах, тому що та молодиця, яка не мала цноту народжувала дітей з роду свого першого статевого партнера. Тобто, з якого б роду у неї не був наступний партнер, вона завжди народжуватиме дітей, що належатимуть роду її першого статевого партнера. Ось чому на Русі, а потім в Україні дівчина, що втратила цноту до шлюбу, практично вже ніколи не могла одружитися.
Перший статевий акт, тобто акт любові та творення – це така ж важлива подія в житті індивіда, як і акт народження людини, тому що жіночому організмові в цей момент передається творча енергоздатність чоловічого організму, що визначає всю її подальшу долю. І як вища ця творча здатність, так і вищий рівень любові та творення набуває жінка. Наприклад, якщо першим статевим партнером жінки був чоловік з божественною іскрою та коханням у серці, то вона буде народжувати дітей з цією іскрою, які б чоловіки надалі у неї не були. А якщо перший чоловік крім тваринних інстинктів нічого не мав, то жінка буде народжувати дітей тільки з тваринними інстинктами, навіть якщо в її житті будуть надалі боги, діти все одно будуть нелюдами.
Те, що жінка є носієм властивостей своїх статевих партнерів ми можемо побачити у своєму житті за жінками, яким у житті не пощастило з першим чоловіком. Якщо перший чоловік у неї був п’яниця, то всі наступні, як правило, також стають п’яницями.
Треба поставити акцент на тому, що і для парубка (чоловіка) перший статевий акт має не менше значення, ніж для жінки, тому що від неї йому також передається творча енергоздатність, яка є необхідною для оволодіння чарівними властивостями організму. І чоловік також у подальших статевих контактах є передавачем жіночих властивостей. Це ми можемо бачити у житті тих чоловіків, у яких перша дружина була “гулящою”, і з якою йому прийшлося розірвати шлюб. Наступній його дружині передадуться ті ж якості і з нею йому також прийдеться розлучитися, ремствуючи на всю гулящу жіночу стать.
Таким чином, для роду не менше значення мала і цнотливість парубків. Дошлюбні відношення з доступною жіночкою приводили до того, що парубку передавалися властивості її першого статевого партнера і більш того, від цього парубка у подальшому в дітей втілювалися душі померлих з роду першого статевого партнера тої першої жіночки. Не дарма, старі люди як жіночу, так і чоловічу цнотливість називали мудрістю роду.
В українських звичаєвих сім’ях явище телегонії використовувалося для накопичення та набуття нових властивостей, отриманих від своїх статевих партнерів. І не випадково слово “стать” говорить про те, ким ми маємо стати.
В древності на війнах, як відомо з історії, було розповсюджене викрадання жінок противника. Це явище мало місце не тому, що своїх жінок не вистачало, а тому, що через статевий акт суперник переймав усі переваги противника-попереднього статевого партнера викраденої жінки , якого він мав перемогти.
Дуже чітко явище телегонії можна прослідкувати на ґвалтівниках. Усі вони після свого злочину не можуть утворити нормальну сім’ю, тому що всім наступним жінкам, які будуть мати статеві стосунки з особою, що раніше була ґвалтівником, передається ненависть зґвалтованої ним раніше особи жіночої статі.
Саме тому, не можуть утворити нормальні сім’ї і повії. Який би порядний чоловік не з’явився у неї в житті, все одно йому передається відношення до неї її попередніх партнерів, як би новоявлений чоловік цьому не опирався. Він все одно буде принижувати її та ставитися до неї із зневагою, незалежно від його почуттів до неї.
Чоловік, який користується платними статевими послугами жінок хай не дивується, коли йому стане відомо що його дружина стала куртизанкою, або ще гірше – повією.
І ще про статеве виховання. І сьогодні багато українських сімей, що мешкають на селі, інтуїтивно будують собі, як правило, два будинки: один загальний, де діти сплять в одній кімнаті з батьками, а іноді і у одному ліжку (звичай, що також зберігся у Японії), а інший будинок, що називають іноді літнім, знаходиться дещо далі від основного. Цей звичай продиктовано тими обставинами, що якщо діти, особливо сплячі, знаходяться біля місця, де батьки мають статеві акти, то внаслідок біологічної індукції у них рано розвивається статевий потяг, що призводить до онанізму та зупинки розумового розвитку.
Відвернути молодих людей від неупорядкованих статевих відносин, пропаганда здорового сімейного статевого життя і є сьогодні одним з головних духовних завдань української школи. Це, і тільки це допоможе нашим людям відірватися від західних – тваринних цінностей і у майбутньому досягнути Божественних рівнів. (за матеріалами www.oratania.com.ua)
2005.04.22 | Тестер
Перстань флудитити. Дити . дити дити. Черг варіят?? (-)
2005.04.22 | Анатолій
Тестере, якщо ти ладиґейр, то не читай, а йди пити пиво...(-)
2005.04.22 | Тестер
Толю! Не переймайся...
такими складними проблемами.Перше. Ми їх тільки осмислюємо.
Друге. Ми на них не можемо реально впливати.
По третє. Не грузи...
2005.04.22 | Анатолій
Вовчику, якщо не я, то хто?... (-)
2005.04.22 | Анатоль
Добавте Георгію синів божих
Анатолій, замість читати лженаукові опуси про телегонію,прочитайте краще шкільний підручник по біології.
Або запропонуйте собачникам брати для своїх породистих сучок
тільки на перше побачення породистих кобелів.
А "всю оставшуюся жізнь" хай родять сучки породистих цуценят від дворняжок.
А заодно заборонити всякі генетичні експертизи, як такі, що суперечать принципам телегонії.
А ще підкажіть Георгію, що треба усіх дітей Марії вважати синами божими, а не лише першого.
2005.04.23 | Георгій
Щось я не розумію...
Пане Анатолю, хоча я поділяю Вашу недовіру до телегонії, я не розумію, нащо Ви оце написали саме в цій гілці. Особливо про "синів Божих" - яке це має відношення до теми народжуваності і сімейної моралі в Україні?До речі, пан Анатолій (не Анатоль) навів деякі цифри, які мене неприємно здивували. Невже частота розлучень у сучасній Україні дійсно 58%? У США цей показник десь біля 50% (хоча в деяких штатах більше, особливо на Півдні, і також серед військових). Я думав, Гамерику в цьому вже ніхто не переплюне. Виявляється, Україна переплюнула...
2005.04.25 | Анатолій
Re: Щось я не розумію... А таки неи розумієте!
Панове!Невже Вас всіх у питанні вимирання українців збентежила тільки теза щодо телегонії. Мене вона ніскільки не бентежить. Тих, кого вона бентежить, відкиньте її, а краще подумайте над проблемою глобально. А Ви, панове, займаєтеся хернею, виловлюючи те, чого не знаєте. Не знаєте, ну й не треба. Говоріть про те, що знаєте. Чи мо Ви зовсім нічого не знаєте, а тому й не говорите?
А для Вас, пане Георгію, ще одна цифра. Попробуйте її осмислити та підтвердити чи вімкинути.
Як мені стало відомо, у південних штатах Америки 10% всіх перших завагітнень та пологів є від своїх власних батьків. Себто, американські батьки на півдні Америки досить часто гвалтують своїх власних дочок. Цікаво, що Ви, як істинний юдо-християнин можете сказати з цього приводу? Як це відноситься з удаваною американською релігійністю?
Анатолій
2005.04.25 | Георгій
Re: Щось я не розумію... А таки неи розумієте!
Анатолій пише:> Панове!
> Невже Вас всіх у питанні вимирання українців збентежила тільки теза щодо телегонії.
(ГП) Ні. Я вже написав, і повторюю, що мене значно більше бентежить проблема розлучень. П"ятдесят вісім відсотків - це дуже висока цифра, аж не віриться. Такого бути не повинно. А чи Вам відома статистика ПРИЧИН розлучень в Україні? Наприклад, чи хтось робив соціальні опитування - чому шлюби розпадаються?
> (...) А для Вас, пане Георгію, ще одна цифра. Попробуйте її осмислити та підтвердити чи вімкинути.Як мені стало відомо, у південних штатах Америки 10% всіх перших завагітнень та пологів є від своїх власних батьків. Себто, американські батьки на півдні Америки досить часто гвалтують своїх власних дочок. Цікаво, що Ви, як істинний юдо-християнин можете сказати з цього приводу? Як це відноситься з удаваною американською релігійністю?
(ГП) Щось не віриться. Де Ви взяли цю цифру? Я знаю, що такі випадки трапляються, і, дійсно, на Півдні США, де люди бідніші, мають меншу освіту і живуть дуже "розкидано," по своїх фермах, куди цивілізація ще не дійшла, частота цих жахливих випадків нібито більша. Але щоби 10% дівчат вагітніли від власних батьків, такого я не чув ніколи. Наведіть, будь ласка, джерело.
2005.04.25 | Анатолій
Георгію, Ви невиправний...!
Георгій пише:Наприклад, чи хтось робив соціальні опитування - чому шлюби розпадаються?
Я не робив, бо мене це не цікавить. Мо хто й робив?
> (ГП) Щось не віриться. Де Ви взяли цю цифру? Я знаю, що такі випадки трапляються, і, дійсно, на Півдні США, де люди бідніші, мають меншу освіту і живуть дуже "розкидано," по своїх фермах, куди цивілізація ще не дійшла, частота цих жахливих випадків нібито більша. Але щоби 10% дівчат вагітніли від власних батьків, такого я не чув ніколи. Наведіть, будь ласка, джерело.
Джерело - Українське радіо. Але ось що дивно. Вас цікавить джерело, але Вас не цікавить сам факт. Ви таки не виправний. Адже справа не у джерелі, а у психічних, духовних та інших проблемах ґвалтування чоловіками власних дочок. Треба розбиратися з фальшивою духовністю та хибною психікою. А Вас хвилює звідки цифра. Таки не виправний.
Анатолій
2005.04.25 | Георгій
Річ не в моїй особі...
... а в достовірності цієї інформації. Уявіть собі, що американське радіо почало б говорити, що частота гвалтувань власних дочок батьками міста Києва становить 25%. Хіба Вас не схвилювала б ця інформація? Думаю, Ви б моментально задали питання, а звідки такі дані. Це ж дуже схоже на брехню, наклеп. Так само і цифра 10% на Півдні США.2005.04.25 | Анатолій
Re: Річ не в моїй особі...
Ну й що Ви будете робити як тільки пізнаєте джерела інформації? Невже побіжите дивитися як вони гвалтують? Чи мо почнете з своїми парафіянами молитву проти цього? Проблема ж не в цифрі. Невже Ви цього не розумієте. Навіть коли цей випадок один - це все одно ПРОБЛЕМА, і шукати треба не першоджерела інформації, а першоджерела проблеми. А Ви кажете, що справа не у Вашій особі. У Вашій, пане Георгію, у Вашій...Анатолій
2005.04.25 | Георгій
Не сперечаюся, але...
Анатолій пише:> Ну й що Ви будете робити як тільки пізнаєте джерела інформації? Невже побіжите дивитися як вони гвалтують? Чи мо почнете з своїми парафіянами молитву проти цього?
(ГП) Якщо мені стане відомо про факт гвалтування дитини будь-якою особою, батьком чи не батьком, я, звичайно, моментально зателефоную до поліції і прикладу всів зусиль до того, щоби гвалтівника заарештували і посадили у тюрму на дуже довгий строк. У США будь-які статеві стосунки з неповнолітніми розглядаються як гвалтування, тому що вважається, що неповнолітня особа не здатна свідомо дати згоду на статевий контакт. І карається гвалтування неповнолітніх у США досить суворо: мінімум 15-20 років ув"язнення з перспективою звільнення на поруки не раніше ніж через 8-10 років. Ну, а молитва - це само собою, християни моляться за всіх. Проте дати злочинцеві втекти від відповідальності - для християнина є вчинок дуже негідний.
>Проблема ж не в цифрі. Невже Ви цього не розумієте. Навіть коли цей випадок один - це все одно ПРОБЛЕМА, і шукати треба не першоджерела інформації, а першоджерела проблеми.
(ГП) Та хіба я заперечую це. Звичайно, навіть і один випадок інцесту - жахлива річ і свідоцтво серйозної проблеми. Але ж це Ви мені кажете, що, мовляв, от на Півдні США кожна десята дівчина вагітніє від свого власного батька. Це ж абсурд, брехня, цього просто не може бути. Тому я так і зреагував, став вимагати першоджрело. А щодо окремих випадків - Ви впевнені, що поодиноких випадків інцесту не буває, скажімо, серед ескімосів, чи буддистів, чи мусульман, чи атеїстів?
2005.04.26 | Анатолій
Re: Не сперечаюся, але...
> (ГП) Та хіба я заперечую це. Звичайно, навіть і один випадок інцесту - жахлива річ і свідоцтво серйозної проблеми. Але ж це Ви мені кажете, що, мовляв, от на Півдні США кожна десята дівчина вагітніє від свого власного батька. Це ж абсурд, брехня, цього просто не може бути. Тому я так і зреагував, став вимагати першоджрело. А щодо окремих випадків - Ви впевнені, що поодиноких випадків інцесту не буває, скажімо, серед ескімосів, чи буддистів, чи мусульман, чи атеїстів?Георгію, вибачайте за правду, але Ви не сповна розуму.
Анатолій
2005.04.26 | Георгій
Прошу все-таки відповісти по суті
Чи Ви дійсно думаєте, що випадки інцесту трапляються ВИКЛЮЧНО серед "юдо-християн?"І ще. Дайте посилання (точне) на передачу українського радіо, де Ви почули про 10% вагітностей на Півдні США. Хто автор цього твердження, і на якій підставі воно зроблене.
2005.04.26 | Анатолій
Re: Прошу все-таки відповісти по суті
Георгій пише:> Чи Ви дійсно думаєте, що випадки інцесту трапляються ВИКЛЮЧНО серед "юдо-християн?"
>
> І ще. Дайте посилання (точне) на передачу українського радіо, де Ви почули про 10% вагітностей на Півдні США. Хто автор цього твердження, і на якій підставі воно зроблене.
Георгію!
В машині я слухаю виключно Радіо-Ера ФМ. Саме там я і почув. Дату не пам"ятаю, але було це десь тижнів зо два тому.
Інцест трапляється не тільки в юдо-християн, АЛЕ, на мою думку, ваше святе письмо, а точніше юдейська біблія стимулює інцест. Тільки в біблії без осуду говориться за дочок Лота. Та ще й Ваш (юдо-християнський) захист педерастів, умовляючи всіх нас, що це не хіть, не розбещенність, не дегенератство, не хвороба, а інша, бачете, сексуальна орієнтація.
Я підозрюю, що і у Вас не все гаразд. Вибачайте, але це моя особиста думка.
Анатолій
2005.04.26 | Георгій
Дякую за турботу, але Ви за мене не хвилюйтеся! :)
Анатолій пише:> В машині я слухаю виключно Радіо-Ера ФМ. Саме там я і почув. Дату не пам"ятаю, але було це десь тижнів зо два тому.
(ГП) Дякую за інформацію. Шкода, що Ви не надаєте імені того, хто підготував цю "статистику" про Південь США... Це, повторюю, повний, 100%-й абсурд, маячня.
> Інцест трапляється не тільки в юдо-християн, АЛЕ, на мою думку, ваше святе письмо, а точніше юдейська біблія стимулює інцест. Тільки в біблії без осуду говориться за дочок Лота.
(ГП) Як це без осуду? З осудом... І потім, до чого тут Біблія? Інцест і гвалтування неповнолітніх - це злочин. Будь-яке сучасне суспільство його нещадно покарає. Християнство тут ні до чого. Все. Кінець дискусії.
> Та ще й Ваш (юдо-християнський) захист педерастів, умовляючи всіх нас, що це не хіть, не розбещенність, не дегенератство, не хвороба, а інша, бачете, сексуальна орієнтація.
(ГП) Значить, деякі люди НАРОДЖУЮТьСЯ хтивими і розбещеними дегенератами? Не треба, пане Анатолію. Розбещеними і хтивими дегенератами люди (і гетеросексуали, і гомосексуали, однаково) можуть СТАТИ. І іноді, на жаль, стають. І знову ж таки, хтиві і розбещені дегенерати є серед людей з будь-яким віросповіданням, тому не чіпляйте сюди християнство, ради Вашого Бога Ра.
> Я підозрюю, що і у Вас не все гаразд. Вибачайте, але це моя особиста думка.
(ГП) Та не хвилюйтеся Ви за мене. От вже дався я Вам. Давайте краще дійсно проаналізуємо, чому подружні пари в Україні так часто розпадаються (знову ж таки, якщо Ваша статистика про розлучення в Україні відповідає дійсності, на відміну від маячні про кожну десяту дівчину на Півдні США, що вагітніє від власного батька).
> Анатолій
2005.04.27 | Анатолій
Re: Дякую за турботу,,, Прошу, але задуматися є над чим!
> (ГП) Як це без осуду? З осудом... І потім, до чого тут Біблія? Інцест і гвалтування неповнолітніх - це злочин. Будь-яке сучасне суспільство його нещадно покарає. Християнство тут ні до чого. Все. Кінець дискусії.Соррі, сер, до чого? Бо саме в християнському світі розповсюджене це хворобливе явище. Цього точно немає серед мусульман, індуїстів, синтоїстів та даосів. Точно. А ви кажете все...
> (ГП) Значить, деякі люди НАРОДЖУЮТьСЯ хтивими і розбещеними дегенератами? Не треба, пане Анатолію. Розбещеними і хтивими дегенератами люди (і гетеросексуали, і гомосексуали, однаково) можуть СТАТИ. І іноді, на жаль, стають. І знову ж таки, хтиві і розбещені дегенерати є серед людей з будь-яким віросповіданням, тому не чіпляйте сюди християнство, ради Вашого Бога Ра.
Ви, як лікар, маєте знати, що дегенерат - це медичний термін, який означає якісь відхилення. І дегенератами, на жаль, народжуються. Це також знає кожен медик. Щодо наслідуваних хвороб, в т.ч. і хвороб соціальних - це також для медицини не секрет. Хіба що секрет для Вас, пане Георгію. Щодо хвороб духовних - це справді таїна для медицини, але це не є таїною для людини духовної, або тієї, що йде шляхом духовності.
> (ГП) Та не хвилюйтеся Ви за мене. От вже дався я Вам.
Вибачайте ще раз, але в мене є підстави говорити так за Вас. Коли б мені хто так сказав, я б обов"язково замислився - А що я зробив такого, що дав підстави так думати за мене? Пане Георгію, може треба трошки критичніше відноситися до себе також, а не тільки до інших?
Анатолій
2005.04.25 | Георгій
Причини розлучень у США і в Україні
З приводу статистики п. Анатолія про надзвичайно високу частоту розлучень в Україні.Як все-таки головна причина? Наскільки мені відомо, раніше, за часів СРСР, мало не найголовнішою причиною розлучень був алкоголізм батьків і викликані цим алкоголізмом сварки. Матері дуже часто подавали на розлучення, щоби захистити дітей від лайки і биття з боку п"яних чоловіків. Також серйозною причиною розлучень була обмеженість житлової площі, яка вела до того, що молоді сім"ї дуже часто жили разом з батьками і неминучо сварилися (конфлікт поколінь). А зараз, ЧОМУ подружні пари в Україні розпадаються? Чи причини ті самі, чи з"явилося щось нове?
У США, де частота розлучень біля 50%, причини, згідно з однією статистикою (http://www.divorcepeers.com/stats26.htm):
- на першому місці стоїть статевий зв"язок партнера з третьою особою (адюльтер) (22%).
- на другому місці - ситуація, коли члени подружньої пари перестають цікавитися одне одним і починають цікавитися іншими людьми, або взагалі чимось, що не має відношення до шлюбу (21%).
- на третьому місці - почуття, що "я його (її) більше не люблю" (16%).
- на четвертому місці - факт постійних подружніх сварок (13%).
- на п"ятому місці - почуття, що чоловік або дружина більше не приваблює у статевому відношенні (5%).
- на шостому місці - статевий зв"язок того, хто ІНІЦІЮЄ розлучення, з третьою особою (3%).
- нарешті, на сьомому місці всі інші (найрізноманітніші) причини (20%).
2005.04.26 | Анатолій
Re: Причини розлучень у США і в Україні ---
Як я вбачаю, то причина одна- НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ ДУХОВНОСТІ.Але, на жаль, домінуюче в Україні юдо-християнство не дає відповіді навіть на те - а що таке духовність, не кажучи вже про її рівні. Наявні на цьому форумі особи та викладення їх поглядів також говорить про повне незнання питання щодо духовності. Але незнання не є проблемою. Проблемою є небажання отримати знання. Оце проблема. І ця проблема породжена, перш за все, нейролінгвістичним релігійним програмуванням, а простіше зомбуванням.
Чи хтось має інші думки?
Анатолій
2005.04.26 | Рибалка
Re: Причини вимирання української людності!
Чому мене зацікавила праця Клімова? Мені прийшлося стикнутися з явищами ним описаними...Вирізки з http://www.klimov.kiev.ua/Books/Kk/Kk00-c.htm
Напомню вам еще раз, что термин дегенерат - мы всегда используем как чисто медицинский термин, а не как ругательное слово. Те же из вас кто не может переносить даже упоминание этого термина (а таких я встречал за 50 лет довольно много, особенно в литературных кругах) могут заменять его словом вырожденец, говорят помогает.
В ВЫСШЕЙ СОЦИОЛОГИИ термин дегенерат - это понятие генетическое и оно не всегда совпадает с бытовым понятием - моральный дегенерат. В чем здесь разница? Генетический дегенерат (вырожденец, выродок) не может быть "вылечен" хорошим воспитанием и наоборот - приемыш, нормальный человек, даже пройдя многолетнюю школу хасидского талмудического воспитания, не станет генетическим дегенератом (он, скорее всего, станет моральным уродом, но сейчас - не об этом).
[]
Итак - дегенерация имеет три (3) стадии:
1. Половые извращения
2. Психические болезни
3. Врожденные дефекты
Теперь, когда мы уже познакомились с тремя стадиями дегенерации, можно вернуться к вашему вопросу о том, как находить дегенератов.
Да очень просто их находить. Стоит только посмотреть на семейное древо данного клана.
Если семейное древо здорОво, если на нем много новых ветвей и много новых, здоровых побегов (здоровых детей) - перед вами находится нормальный и здоровый клан. Если же данное семейное древо усыхает (много бездетных пар), если оно имеет много отмирающих ветвей (самоубийцы, психические болезни, ненормальные дети), то вы смотрите на клан уже вступивший в золотую стадию заката. Все, что нам остается сделать - это определить какой это дегенеративный клан, богопослушный или же богоборческий. Это тоже сделать довольно легко. Просто внимательно присмотритесь к тому, что этот клан поддерживает в окружающей его жизни. Распространяет ли он яд декаденции в искусстве, науке и литературе или же всеми силами борется с этим и поддерживает нормальное искусство, нормальную науку и нормальную литературу.
Статистика для третьей (3) стадии дегенерации (врожденные дефекты) и статистика для второй (2) стадии дегенерации (психические болезни) находится в открытой печати. Вы можете найти ее сами. Статистику же для первой стадии дегенерации (половые извращения) - найти не так-то просто.
Давайте возьмем данные, опубликованные в США доктором Wittels и доктором Kinsey. Доктор Wittels в своем труде "Сексуальная жизнь американских женщин" дает нам следующую статистику:
НЕЗАМУЖНИЕ женщины
20% имели многоразовые гомосексуальные связи с другими женщинами
51% мечтали о гомосексуальных связях с другими женщинами вплоть до оргазма
ЗАМУЖНИЕ женщины
15% имели многоразовые гомосексуальные связи с другими женщинами
32% мечтали о гомосексуальных связях с другими женщинами вплоть до оргазма
Ну а как дела обстоят у мужчин?
Доктор Kinsey дает нам следующую статистику:
4% имели многоразовые гомосексуальные связи с другими мужчинами
33% мечтали о гомосексуальных связях с другими мужчинами вплоть до оргазма
Другие научные труды дают нам несколько другой разброс данных, но большинство из них находится в диапазоне 33 - 50 %. Таким образом - каждый третий (каждый второй) человек попадает в первую стадию дегенерации.
Когда же эти данные были проанализированы по профессиональному признаку, то получилась довольно интересная картина:
5% крестьянство (фермеры)
10% рабочие (заводские)
50% интеллектуалы
75% работники литературы и искусства
90% работники средств массовой информации
Эта статистика дает нам новый взгляд на старую идею о борьбе классов (о классовой борьбе). Однако классовой борьбе не богатых с бедными, а дегенератов с нормальными людьми.
Газета НЬЮ-ЙОРК ТАЙМС опубликовала результаты исследования проведенного группой американских ученых. Они проанализировали 78 величайших личностей в истории человечества, и оказалось, что:
37% имели острые душевные болезни на протяжении жизни
83% были явными психопатами
10% были слегка психопатами
7% были нормальными людьми
Когда исследование сузили до 35 самых великих гениев в истории человечества, то оказалось, что:
40% страдали острыми душевными болезнями
90% были психопатами
Вот почему в Дегенералогии и существуют три "Закона 90%", три основных закона профессора Игоря Борисовича Калмыкова:
90% всех серьезных преступлений связано с вырождением
90% всех болезней (за исключением инфекционных) связано с вырождением
90% всех гениев в истории человечества были вырожденцами
Я изучаю этот предмет уже более 50 лет и, после всего этого затраченного на исследовательские работы времени, пришел к выводу:
Дегенералогию необходимо изучать службам государственной безопасности всех без исключения стран. Это нужно для того, чтобы мы никогда больше не ходили войной - нация на нацию, ради забавы и садистических утех лидеров дегенеративной секты.
Я также настоятельно рекомендую, чтобы основы Дегенералогии были в обязательном порядке введены в старшие классы школ и первые курсы ВУЗов, чтобы нормальные люди знали о существовании огромного класса дегенератов и смогли бы сделать правильный выбор в молодости для создания здоровой семьи.
Число звіра - http://www.klimov.kiev.ua/Books/Protok/PSM-10.htm
Дуже цікавий погляд на проблему:
– Товарищи, мудрейшей книгой Библии считается Апокалипсис. А в этом Апокалипсисе есть такая загадка, где прямо говорится, что “здесь мудрость” и что это для тех, “кто имеет ум”. Затем там говорится о “числе зверя”, то есть дьявола, что это “число человеческое” и что это число есть 666.
– Давайте попробуем разгадать эту загадку сионских мудрецов методами современной статистики. Знаете, раньше была мистика, а у нас статистика.
– В прошлый раз, анализируя книгу доктора Виттельса, мы установили, что 47% замужних женщин и 71% незамужних женщин в США так или иначе знакомы с гомосексом. А рядом 37% мужчин из легиона доктора Кинси.
– Но это еще не все. Д-р Кинси говорит, что общее число гомосексуальных импульсов достигает 50%. Что это за “импульсы”? Это ротовой секс д-ра Фрейда — оральный секс, минет или попросту 69.
– Д-р Кинси подсчитал, что даже среди женатых пар в период подготовки к половому акту 52% женщин и 54% мужчин занимаются ротовым сексом. Это те самые “импульсы”, которые означают латентную или подавленную гомосексуальность. Или, как говорят специалисты, 69 способов быть несчастным. Потому-то каждый второй брак в США и кончается разводом.
– Но это средние цифры по всему населению. А если мы возьмем ведущий слой, верхние 5% населения, который мы условно называем интеллигенцией, элитой, то там коэффициент гомосекса возрастает больше 50% и, по нашим подсчетам, доходит до 70%.
– В итоге мы приходим к тому же самому, что говорится в Апокалипсисе, где число зверя, то есть дьявола, составляет 666. Что это такое? Поскольку это “число человеческое” и поскольку тогда не знали процентов, то это 666 человек из тысячи, то есть то самое, что подсчитали мы — около 70%. Как видите, советские мудрецы разгадали тайну сионских мудрецов.
– Зная это, вы поймете, почему дьявола вырождения в Евангелии называют также “князем мира сего” (Иоан. 14:30 и 16:11) или “богом века сего” (2 Кор. 4:4). Просто на верхах общества вырожденцы, как правило, в большинстве и, к сожалению, они правят миром.
– А поскольку гомосекс тесно связан с психическими болезнями, то, зная это, вы поймете, почему граф Лев Толстой говорит, что миром правят сумасшедшие. Имея эти ключи познания, вы многое поймете. Много такого, что раньше было непонятным. Но понять и переварить все это довольно трудно.
– Кстати, заметьте разнобой или прогресс в статистике. Когда мы брали за базу основные 37% д-ра Кинси, то для интеллигенции получалось 50%, а для литераторов 75 процентов. Но теперь мы берем за базу 52-54% д-ра Кинси, учитывая всякие там “импульсы”, выражающиеся в ротовом сексе. И тут для интеллигенции получается 70%, а для писателей и того больше. Мы нарочно идем шаг за шагом.
– Доктор Виттельс пишет, что гомосекс — это самоубийство нации, что если он превышает определенный процент, то это угрожает жизни нации (стр.137). Доктор Макс Нордау, говоря о вырожденцах, тоже предостерегает, что “если они останутся в большинстве, тогда общество и человечество погибнут”.
2005.04.26 | Анатолій
Дякую, Рибалко! Що ж тепер будуть робити георгії та рми? (-)
2005.04.26 | Георгій
Застреляться солоним огірком!
Бо їх так Кінзі з усіма тими клімовими налякали, ой-ой-ой...2005.04.26 | Георгій
Не вірте "статистиці" Кінзі
Це "відкровення" 1950-х років, у США до нього ніхто вже серйозно не ставиться. Усі ці відсотки "прихованого гомосексуалізму" - чистісінький артефакт, причиною якого є суггестивний характер питань, що їх Кінзі сформулював (тобто вони такі, що "наводять" людину на саме такий результат, якого чекає дослідник).Ну, а те, що оральний секс гетеросексуальних подружніх пар є прихованим гомосексуалізмом, це взагалі маячня. Яке в дідька відношення це має до гомосексуалізму чи до високого рівня розлучень у США? Якщо вірити п. Анатолію, в Україні відсоток розлучень значно вищий, ніж у США. То що, в Україні подружні пари ширше практикують оральний секс? А у Франції, чи (особливо!) в Італії частота розлучень суттєво нижча, ніж у США - значить, там люди до орального сексу ще не додумалися?
Викиньте Ваших клімових у пічку! Читайте краще хороші книжки, їх багато...
2005.04.27 | Анатолій
Прошу Георгія уважніше читати!!
(Анатолій)Наводимо дані за 2001 рік: в Україні зареєстровано 309602 шлюби і 181334 розлучення, або 58,6% числа шлюбів. Отже, переважна більшість шлюбів розпадається, потім повторюється у новому варіанті, ще раз повторюється (правда не у 100% випадків ). І так далі. Таким чином, нав’язана нам полігамія, на превеликий жаль, стала нормою в нашому суспільстві.Георгію, я навів дані ТІЛЬКИ за 2001 рік, що видно, якщо уважно прочитати. Дані надалі мені невідомі, а отже немає про що говорити. АЛЕ я усвідомлюю, що справа з розлученнями в Україні є досить ненормальною і вбачаю в цьому наступ західного стилю розкладання суспільства. Про це вже написано мною раніше, прошу тільки уважно читати.
Анатолій