Хто і для чого придумав євреям бога.
05/29/2005 | Анатоль
Біблія від Анатоля.
Книга Вихід.
Єгипет. 1444р.до р.х. Мемфіс.
Кабінет фараона Тутмоса ІV.
Засідання Ради Національної Безпеки.
Фараон, Командувач Армії і Верховний Жрець Нижнього Царства.
Фараон:
-Так. Добре. З будівництвом закінчили. Переходимо до наступного питання. Що там?
Жрець:
-Євреї.
-Знов єреї? Що на цей раз?
-Те ж саме. Плодяться як кролики. Управи на них нема. Якщо і далі так буде - це вже пряма загроза національній безпеці.
Фараон:
-Що за напасть? Звідки вони взялись?
Командувач:
-Ну, це давня історія. Ще чотири століття тому. Посуха велика була. Голод.
Пустили ми в дельту Ріки кочові племена скотарів, всяких там семітів, гіксосів.
В якості гуманітарної допомоги.
А вони малу-помалу все Нижнє Царство захопили. Аж до Фів.
- Але ж їх вже давно розбили і вигнали.
-Тих, хто зі зброєю були - так.
-А чому ж остальних не вигнали?
Командувач засовався в кріслі:
- Ну, ви ж розумієте... Армія, це ж зріз суспільства... Корупція... як і скрізь...
Фараон:
-Да, положення набирає загрозливих масштабів. Ми можемо опинитись в своїй країні нац. меншиною. Державу можемо втратити, мову, культуру, релігію. Може статись як в цій, як вона?... Україні через три з половиною тисячі років.
Командувач і Верховний Жрець перезирнулись.
- Ну, це я так, до слова. В фараонів є й свої джерела інформації.
Так що будемо робити?
Командувач:
-Всі попередні дії виявились не ефективними. Ні повитухи, ні сплавляння хлопчиків по Ріці не помогло.
Осіли, прижились, не хочуть кочувати в свою Палестину. Навіть залучення їх до роботи терплять.
Фараон:
-А може попробувати їх асимілювати? Яка там в них релігія?
Жрець:
-А чорт їх знає. Приносять жертви якомусь бичку. А піди розберись, що в них на умі, чи то свому Ваалу, чи нашому Амону.
Та й твердошиї вони дуже.
-Це як?
-Та безбожники вони, атеїсти, одним словом дикий народ. Та й жертви богам для них - тільки повід погуляти.
Поважають лише своїх предків. Родослівну ведуть аж від початку світу. Сильна родоплемінна привязаність.
Ні, в асиміляцію не вірю.
Командувач:
-Може організувати збройний заколот? Підіслати революціонерів-провокаторів.
Хай проголосять національно-визвольну боротьбу за незалежність. Вбють кількох єгиптян. А ми потопимо тоді "повстання" в крові.
Жрець:
-Пробували таке вже. Поручили були цю справу одному нашому воєначальнику їхнього походження. Мойсею.
Так що? До цих пір переховуємо його від євреїв в мого друга Їтра, жерця мадіамського.
-Це який Мойсей? Чи то прийомний син, чи то коханець цариці Хатшенсус? - перепитав Командувач.
Фараон:
-Да, їх не просто на щось спровокувати. Вони і месію свого на страту потягли, щоб римляни не запідозрили їх в підбурюванні до непокори.
Командувач і Жрець знов переглянулись.
Фараон продовжив:
-Та й не охота мені різню влаштовувати. Своє вічне імя знеславлювати. Вісімнадцята династія, як-не-як. Ви і лишитесь безіменними, як і є. А що скажуть через кілька тисяч років про Тутмоса ІV чи Аменхотепа ІІІ ?
Ми ж цивілізована країна. Не якась там Росія. А що скаже ООН? А Асамблея Африканський Країн? Та й Америка хай підніме.
Це ж вам не Чечня і не Курдистан.
Командувач і Жрець опустили очі.
Жрець:
-А може їх в теплушки і в пустиню? Як Сталін кримських татар.
Фараон уважно подивився на Жреця.
-В Верховного Жерця теж є свої канали інформації, - скромно сказав Жрець.
-Ні. З кимсь іншим це пройшло б. Але не з євреями. Крику буде на весь світ. Не радий будеш, що і встряв в таке.
Запала довга мовчанка.
-А яка внутрішньо-політична обстановка в Нижньому Царстві? - щоб якось порушити мовчанку, спитав фараон.
-Як там прибічники Атона?
-Сидять, - неохоче відповів Жрець.
-Я тут щось не дотягую, - продовжив фараон.
-І Ра - бог сонця, і Амон - бог сонця, і Атон - бог сонця. Так чи ж не один е-е-е... бог?
Верховний Жрець відчув в питанні якийсь підвох.
Невже донесли про мої контакти з жерцями - прибічниками Атона?
Мозок гарячково шукав виходу.
І раптом іскоркою блиснула рятівна думка.
-Я от що подумав, - почав Верховний Жрець.
-А чому б нам не вбити двох зайців зразу? Позбутись одним махом і євреїв і цієї вредної секти.
-Як це? - хором спитали фараон і Командувач?
-Ми запропонуєм атонівцям замість гнити в підвалах до воскресіння Озірісом бути жерцями в євреїв.
Розробимо для євреїв легенду, що бог їхнього Абрама, Якова і Йосипа колись обіцяв їм зробити їх великим народом.
Богообраним.
А ось тепер згадав свою обіцянку і вирішив вивести їх з рабства єгипетського в обітовану країну з молочними і медовими ріками.
-Не повірять євреї в нового бога і не приймуть єгиптян своїми жерцями.
-А ми Мойсея підключимо до цього діла. В простого народу до нього відношення як до заступника.
-Старий він вже. Не сприйме він таких радикальних думок. Він і молодим був мяко кажучи надто вже простим і прямолінійним. Двох слів докупи не звяже.
-Мойсея я беру на себе.
З допомогою мого друга Їтра, жреця мадіамського, ми йому влаштуємо очну ставку з богом Абрама і Якова.
Та й допомога Їтра буде потрібна, щоб якось допомогти їм адаптуватись в пустині хоч на деякий час, а то рвануть зразу назад. Ну і знаменія всякі робити для підтримки віри. Десь куряву на дорозі підняти, чи дим на горі.
А що Мойсей двох слів не звяже - не біда.
Є тут у мене один знайомий жрець з атонівців, ну, в смислі сидить в підвалі.
Ароном звати. Ото голова. Ми його братом Мойсея представимо.
Всі організаційні проблеми він візьме на себе.
Ми з ним детально розробимо і легенду про бога Абрама-Якова і обрядовість до дрібних деталей.
Все буде на професіональному рівні.
Таким твердошиїм навязати бога не легко буде.
-Треба щоб при виході вони нашкодили, щоб назад боялись вертатись.
-Як? Вбити кількох єгиптян?
-Ні, єгиптян вбивати не потрібно, а от чутки розпустити можна, що бог Абрама і Якова побив єгиптян. А самі вони хай позичать якісь цінні речі в єгиптян, щоб і в самих рильце в пушку було. Та й допомога якась на дорогу буде.
-А я організую "погоню" з військом і колісницями для більшого страху.
-Ти ж дивись не перестарайся, щоб не догнати. А то вони з своїми дітьми, волами і речами не такі швидкі, як твої колісниці.
-А як же вони в пустині будуть? Вимруть же.
-Ну то вже їх справа. Живуть же якось люди. Хай з хананейцями воюють. Нам легше буде.
-Ну що ж. Добре. Працюйте. Даю вам два роки на підготовку.
Аменхотен ІІІ полистав календар і зробив запис:
Вихід євреїв.
-Яке в нас наступне питання?
-Війна з ефіопами.
Книга Вихід.
Єгипет. 1444р.до р.х. Мемфіс.
Кабінет фараона Тутмоса ІV.
Засідання Ради Національної Безпеки.
Фараон, Командувач Армії і Верховний Жрець Нижнього Царства.
Фараон:
-Так. Добре. З будівництвом закінчили. Переходимо до наступного питання. Що там?
Жрець:
-Євреї.
-Знов єреї? Що на цей раз?
-Те ж саме. Плодяться як кролики. Управи на них нема. Якщо і далі так буде - це вже пряма загроза національній безпеці.
Фараон:
-Що за напасть? Звідки вони взялись?
Командувач:
-Ну, це давня історія. Ще чотири століття тому. Посуха велика була. Голод.
Пустили ми в дельту Ріки кочові племена скотарів, всяких там семітів, гіксосів.
В якості гуманітарної допомоги.
А вони малу-помалу все Нижнє Царство захопили. Аж до Фів.
- Але ж їх вже давно розбили і вигнали.
-Тих, хто зі зброєю були - так.
-А чому ж остальних не вигнали?
Командувач засовався в кріслі:
- Ну, ви ж розумієте... Армія, це ж зріз суспільства... Корупція... як і скрізь...
Фараон:
-Да, положення набирає загрозливих масштабів. Ми можемо опинитись в своїй країні нац. меншиною. Державу можемо втратити, мову, культуру, релігію. Може статись як в цій, як вона?... Україні через три з половиною тисячі років.
Командувач і Верховний Жрець перезирнулись.
- Ну, це я так, до слова. В фараонів є й свої джерела інформації.
Так що будемо робити?
Командувач:
-Всі попередні дії виявились не ефективними. Ні повитухи, ні сплавляння хлопчиків по Ріці не помогло.
Осіли, прижились, не хочуть кочувати в свою Палестину. Навіть залучення їх до роботи терплять.
Фараон:
-А може попробувати їх асимілювати? Яка там в них релігія?
Жрець:
-А чорт їх знає. Приносять жертви якомусь бичку. А піди розберись, що в них на умі, чи то свому Ваалу, чи нашому Амону.
Та й твердошиї вони дуже.
-Це як?
-Та безбожники вони, атеїсти, одним словом дикий народ. Та й жертви богам для них - тільки повід погуляти.
Поважають лише своїх предків. Родослівну ведуть аж від початку світу. Сильна родоплемінна привязаність.
Ні, в асиміляцію не вірю.
Командувач:
-Може організувати збройний заколот? Підіслати революціонерів-провокаторів.
Хай проголосять національно-визвольну боротьбу за незалежність. Вбють кількох єгиптян. А ми потопимо тоді "повстання" в крові.
Жрець:
-Пробували таке вже. Поручили були цю справу одному нашому воєначальнику їхнього походження. Мойсею.
Так що? До цих пір переховуємо його від євреїв в мого друга Їтра, жерця мадіамського.
-Це який Мойсей? Чи то прийомний син, чи то коханець цариці Хатшенсус? - перепитав Командувач.
Фараон:
-Да, їх не просто на щось спровокувати. Вони і месію свого на страту потягли, щоб римляни не запідозрили їх в підбурюванні до непокори.
Командувач і Жрець знов переглянулись.
Фараон продовжив:
-Та й не охота мені різню влаштовувати. Своє вічне імя знеславлювати. Вісімнадцята династія, як-не-як. Ви і лишитесь безіменними, як і є. А що скажуть через кілька тисяч років про Тутмоса ІV чи Аменхотепа ІІІ ?
Ми ж цивілізована країна. Не якась там Росія. А що скаже ООН? А Асамблея Африканський Країн? Та й Америка хай підніме.
Це ж вам не Чечня і не Курдистан.
Командувач і Жрець опустили очі.
Жрець:
-А може їх в теплушки і в пустиню? Як Сталін кримських татар.
Фараон уважно подивився на Жреця.
-В Верховного Жерця теж є свої канали інформації, - скромно сказав Жрець.
-Ні. З кимсь іншим це пройшло б. Але не з євреями. Крику буде на весь світ. Не радий будеш, що і встряв в таке.
Запала довга мовчанка.
-А яка внутрішньо-політична обстановка в Нижньому Царстві? - щоб якось порушити мовчанку, спитав фараон.
-Як там прибічники Атона?
-Сидять, - неохоче відповів Жрець.
-Я тут щось не дотягую, - продовжив фараон.
-І Ра - бог сонця, і Амон - бог сонця, і Атон - бог сонця. Так чи ж не один е-е-е... бог?
Верховний Жрець відчув в питанні якийсь підвох.
Невже донесли про мої контакти з жерцями - прибічниками Атона?
Мозок гарячково шукав виходу.
І раптом іскоркою блиснула рятівна думка.
-Я от що подумав, - почав Верховний Жрець.
-А чому б нам не вбити двох зайців зразу? Позбутись одним махом і євреїв і цієї вредної секти.
-Як це? - хором спитали фараон і Командувач?
-Ми запропонуєм атонівцям замість гнити в підвалах до воскресіння Озірісом бути жерцями в євреїв.
Розробимо для євреїв легенду, що бог їхнього Абрама, Якова і Йосипа колись обіцяв їм зробити їх великим народом.
Богообраним.
А ось тепер згадав свою обіцянку і вирішив вивести їх з рабства єгипетського в обітовану країну з молочними і медовими ріками.
-Не повірять євреї в нового бога і не приймуть єгиптян своїми жерцями.
-А ми Мойсея підключимо до цього діла. В простого народу до нього відношення як до заступника.
-Старий він вже. Не сприйме він таких радикальних думок. Він і молодим був мяко кажучи надто вже простим і прямолінійним. Двох слів докупи не звяже.
-Мойсея я беру на себе.
З допомогою мого друга Їтра, жреця мадіамського, ми йому влаштуємо очну ставку з богом Абрама і Якова.
Та й допомога Їтра буде потрібна, щоб якось допомогти їм адаптуватись в пустині хоч на деякий час, а то рвануть зразу назад. Ну і знаменія всякі робити для підтримки віри. Десь куряву на дорозі підняти, чи дим на горі.
А що Мойсей двох слів не звяже - не біда.
Є тут у мене один знайомий жрець з атонівців, ну, в смислі сидить в підвалі.
Ароном звати. Ото голова. Ми його братом Мойсея представимо.
Всі організаційні проблеми він візьме на себе.
Ми з ним детально розробимо і легенду про бога Абрама-Якова і обрядовість до дрібних деталей.
Все буде на професіональному рівні.
Таким твердошиїм навязати бога не легко буде.
-Треба щоб при виході вони нашкодили, щоб назад боялись вертатись.
-Як? Вбити кількох єгиптян?
-Ні, єгиптян вбивати не потрібно, а от чутки розпустити можна, що бог Абрама і Якова побив єгиптян. А самі вони хай позичать якісь цінні речі в єгиптян, щоб і в самих рильце в пушку було. Та й допомога якась на дорогу буде.
-А я організую "погоню" з військом і колісницями для більшого страху.
-Ти ж дивись не перестарайся, щоб не догнати. А то вони з своїми дітьми, волами і речами не такі швидкі, як твої колісниці.
-А як же вони в пустині будуть? Вимруть же.
-Ну то вже їх справа. Живуть же якось люди. Хай з хананейцями воюють. Нам легше буде.
-Ну що ж. Добре. Працюйте. Даю вам два роки на підготовку.
Аменхотен ІІІ полистав календар і зробив запис:
Вихід євреїв.
-Яке в нас наступне питання?
-Війна з ефіопами.
Відповіді
2005.05.29 | Георгій
Браво (-)
2005.05.29 | Анатоль
А єдиною розвагою Анатоля до форуму було
виловлювати на вулиці старушок-єговісток і радісно питати:-А що, дівчата, знамєнія показують?
Чи скоро вже кінець світу і прихід царства біса Єгови?
На що ті відповідали:
-Для тебе, старий хрич, вже скоро!
І зразу радісно ставало на душі.
Повернусь, певне, до старих розваг.
Не люблю, коли хвалять.
Не звично якось.
2005.05.30 | Анатолій
Дякую, Анатолику...
Парш за все, за гумор.А потім вже за гостроту зору, адже в деяких істориків є думка, що єгипетський Ехнатон та жидівський Мойсей - це одна особа.
Дякую.
Анатолій
2005.05.30 | Михайло
Nota Bene; Щоденна робота синів диявола!
Анатоль пише:> Біблія від Анатоля.
> Книга Вихід.
> Єгипет. 1444р.до р.х. Мемфіс.
> Кабінет фараона Тутмоса ІV.
> Засідання Ради Національної Безпеки.
> Фараон, Командувач Армії і Верховний Жрець Нижнього Царства.
> Фараон:
> -Так. Добре. З будівництвом закінчили. Переходимо до наступного питання. Що там?
> Жрець:
> -Євреї.
> -Знов єреї? Що на цей раз?
> -Те ж саме. Плодяться як кролики. Управи на них нема. Якщо і далі так буде - це вже пряма загроза національній безпеці.
> Фараон:
> -Що за напасть? Звідки вони взялись?
> Командувач:
> -Ну, це давня історія. Ще чотири століття тому. Посуха велика була. Голод.
> Пустили ми в дельту Ріки кочові племена скотарів, всяких там семітів, гіксосів.
> В якості гуманітарної допомоги.
> А вони малу-помалу все Нижнє Царство захопили. Аж до Фів.
> - Але ж їх вже давно розбили і вигнали.
> -Тих, хто зі зброєю були - так.
> -А чому ж остальних не вигнали?
> Командувач засовався в кріслі:
> - Ну, ви ж розумієте... Армія, це ж зріз суспільства... Корупція... як і скрізь...
> Фараон:
> -Да, положення набирає загрозливих масштабів. Ми можемо опинитись в своїй країні нац. меншиною. Державу можемо втратити, мову, культуру, релігію. Може статись як в цій, як вона?... Україні через три з половиною тисячі років.
> Командувач і Верховний Жрець перезирнулись.
> - Ну, це я так, до слова. В фараонів є й свої джерела інформації.
> Так що будемо робити?
> Командувач:
> -Всі попередні дії виявились не ефективними. Ні повитухи, ні сплавляння хлопчиків по Ріці не помогло.
> Осіли, прижились, не хочуть кочувати в свою Палестину. Навіть залучення їх до роботи терплять.
> Фараон:
> -А може попробувати їх асимілювати? Яка там в них релігія?
> Жрець:
> -А чорт їх знає. Приносять жертви якомусь бичку. А піди розберись, що в них на умі, чи то свому Ваалу, чи нашому Амону.
> Та й твердошиї вони дуже.
> -Це як?
> -Та безбожники вони, атеїсти, одним словом дикий народ. Та й жертви богам для них - тільки повід погуляти.
> Поважають лише своїх предків. Родослівну ведуть аж від початку світу. Сильна родоплемінна привязаність.
> Ні, в асиміляцію не вірю.
> Командувач:
> -Може організувати збройний заколот? Підіслати революціонерів-провокаторів.
> Хай проголосять національно-визвольну боротьбу за незалежність. Вбють кількох єгиптян. А ми потопимо тоді "повстання" в крові.
> Жрець:
> -Пробували таке вже. Поручили були цю справу одному нашому воєначальнику їхнього походження. Мойсею.
> Так що? До цих пір переховуємо його від євреїв в мого друга Їтра, жерця мадіамського.
> -Це який Мойсей? Чи то прийомний син, чи то коханець цариці Хатшенсус? - перепитав Командувач.
> Фараон:
> -Да, їх не просто на щось спровокувати. Вони і месію свого на страту потягли, щоб римляни не запідозрили їх в підбурюванні до непокори.
> Командувач і Жрець знов переглянулись.
> Фараон продовжив:
> -Та й не охота мені різню влаштовувати. Своє вічне імя знеславлювати. Вісімнадцята династія, як-не-як. Ви і лишитесь безіменними, як і є. А що скажуть через кілька тисяч років про Тутмоса ІV чи Аменхотепа ІІІ ?
> Ми ж цивілізована країна. Не якась там Росія. А що скаже ООН? А Асамблея Африканський Країн? Та й Америка хай підніме.
> Це ж вам не Чечня і не Курдистан.
> Командувач і Жрець опустили очі.
> Жрець:
> -А може їх в теплушки і в пустиню? Як Сталін кримських татар.
> Фараон уважно подивився на Жреця.
> -В Верховного Жерця теж є свої канали інформації, - скромно сказав Жрець.
> -Ні. З кимсь іншим це пройшло б. Але не з євреями. Крику буде на весь світ. Не радий будеш, що і встряв в таке.
> Запала довга мовчанка.
> -А яка внутрішньо-політична обстановка в Нижньому Царстві? - щоб якось порушити мовчанку, спитав фараон.
> -Як там прибічники Атона?
> -Сидять, - неохоче відповів Жрець.
> -Я тут щось не дотягую, - продовжив фараон.
> -І Ра - бог сонця, і Амон - бог сонця, і Атон - бог сонця. Так чи ж не один е-е-е... бог?
> Верховний Жрець відчув в питанні якийсь підвох.
> Невже донесли про мої контакти з жерцями - прибічниками Атона?
> Мозок гарячково шукав виходу.
> І раптом іскоркою блиснула рятівна думка.
> -Я от що подумав, - почав Верховний Жрець.
> -А чому б нам не вбити двох зайців зразу? Позбутись одним махом і євреїв і цієї вредної секти.
> -Як це? - хором спитали фараон і Командувач?
> -Ми запропонуєм атонівцям замість гнити в підвалах до воскресіння Озірісом бути жерцями в євреїв.
> Розробимо для євреїв легенду, що бог їхнього Абрама, Якова і Йосипа колись обіцяв їм зробити їх великим народом.
> Богообраним.
> А ось тепер згадав свою обіцянку і вирішив вивести їх з рабства єгипетського в обітовану країну з молочними і медовими ріками.
> -Не повірять євреї в нового бога і не приймуть єгиптян своїми жерцями.
> -А ми Мойсея підключимо до цього діла. В простого народу до нього відношення як до заступника.
> -Старий він вже. Не сприйме він таких радикальних думок. Він і молодим був мяко кажучи надто вже простим і прямолінійним. Двох слів докупи не звяже.
> -Мойсея я беру на себе.
> З допомогою мого друга Їтра, жреця мадіамського, ми йому влаштуємо очну ставку з богом Абрама і Якова.
> Та й допомога Їтра буде потрібна, щоб якось допомогти їм адаптуватись в пустині хоч на деякий час, а то рвануть зразу назад. Ну і знаменія всякі робити для підтримки віри. Десь куряву на дорозі підняти, чи дим на горі.
> А що Мойсей двох слів не звяже - не біда.
> Є тут у мене один знайомий жрець з атонівців, ну, в смислі сидить в підвалі.
> Ароном звати. Ото голова. Ми його братом Мойсея представимо.
> Всі організаційні проблеми він візьме на себе.
> Ми з ним детально розробимо і легенду про бога Абрама-Якова і обрядовість до дрібних деталей.
> Все буде на професіональному рівні.
> Таким твердошиїм навязати бога не легко буде.
> -Треба щоб при виході вони нашкодили, щоб назад боялись вертатись.
> -Як? Вбити кількох єгиптян?
> -Ні, єгиптян вбивати не потрібно, а от чутки розпустити можна, що бог Абрама і Якова побив єгиптян. А самі вони хай позичать якісь цінні речі в єгиптян, щоб і в самих рильце в пушку було. Та й допомога якась на дорогу буде.
> -А я організую "погоню" з військом і колісницями для більшого страху.
> -Ти ж дивись не перестарайся, щоб не догнати. А то вони з своїми дітьми, волами і речами не такі швидкі, як твої колісниці.
> -А як же вони в пустині будуть? Вимруть же.
> -Ну то вже їх справа. Живуть же якось люди. Хай з хананейцями воюють. Нам легше буде.
> -Ну що ж. Добре. Працюйте. Даю вам два роки на підготовку.
> Аменхотен ІІІ полистав календар і зробив запис:
> Вихід євреїв.
> -Яке в нас наступне питання?
> -Війна з ефіопами.
.... А чому не поставили питання: хто і навіщо придумав Бога для людей! Бо це найвище поняття мали всі цивілізації крім соцінтернів і їм подібних більшовицьких революцій?!
Бо представник будь-якої релігійної течії буде черговим після юдеїв: в тому числі і української!
Гумор- прекрасна річ, якщо він доречний. В даному випадку таке враження, що все іде він однієї юридичної особи: ЛАБОРАТОРІЯ ПСИХІЧНОЇ АТАКИ КГБ. Це умовно! А точніше: Лабораторія Диявола!
Так може пояснювати солдафон, якому глибоко наплювати на ідеї: головне для нього знищити небажану інформацію! Ідіотизм- явний! Але це вже - надовго!
Точно таким же способом ці фейлетонисти пояснюють тисячами років і дурять і себе і людей казками про відсутність Бога і вигаданність релігій! Це їх пожива, бо за це їм платить диявол тимчасовими задоволеннями! Це робота синів диявола в чистому "безневинному"(за їх уявленням) вигляді!
АУМ ТАТ САТ!
бмв