Відповіді

• 2005.10.01 | Социст

  Пане Р.М.! Розірвіть свої окови!(-)

• 2005.10.01 | Георгій

  Re: Християнська покора.

  P.M. пише:
  > Дуже часто серед людей виникає багато непорозумінь і суперечок навколо, декларованих християнством, покори і терпіння. Практично кожній людині важко змиритися, коли її хтось ображає і тим самим не відповідати образою на образу. І мушу сказати, що для земної людини це є нормально. Проте НЕнормальним є сам статус земної людини.
  (ГП) Абсолютно згоден. Мені здається, що у цій Вашій тезі дуже доречне слово "статус." Дійсно, якщо подумати, наш людський світ не функціонує так, як ми цього хочемо і як ми іноді про це фантазуємо, саме через нашу внутрішню людську недосконалість, або, християнською мовою, гріх. А гріх - це не тільки поганий вчинок, а й статус, стан речей, система існування. Ми всі живемо у цьому недосконалому, грішному стані, або, як кажуть пресвітеріани, у "поламаному світі" ("broken world").
  
  > Бог сотворив ЛЮДИНУ для життя вічного у Раю, де гріх (смерть) відсутній. Перебування людини у теперішньому ЗЕМНОМУ вимірі зумовлене її непослухом Господу Богу. Земне життя, це свого роду тюрма, а у тюрмі не живуть по правді. В тюрмі існують ЗАКОНИ, котрі треба виконувати, аби не усугубляти своє тюремне життя.
  (ГП) Взагалі так, але я б не був таким песимістичним щодо земного життя. У тюрмі фактично нема ніякої винагороди тому, хто виконує тамтешні закони. Ну, може до кращої камери переведуть, чи на прогулянку випустять, і т.д. Але ж у нашому земному житті, за Св. Письмом, не зовсім так. Св. Письмо, починаючи вже з перших книг Старого Завіту і продовжуючи Євангеліями, обіцяє тим Божим обранцям, які дотримуються Закону - слухають і виконують Божу волю, - неймовірне процвітання, щастя, спокій, мир, велику кількість нащадків, тощо. Звичайно, це все прообраз чогось ще кращого, тобто вічного життя з Богом у якомусь світі, принципово іншому і кращому за наш теперешній світ (у так званому "небі"). Але це, з іншого боку, і наказ від Бога цінити також і це наше теперешнє життя, наших ближніх, нашу планету. Знову ж таки, НАЙПЕРШОЮ заповіддю, що її люди отримали від Бога, була заповідь множитися, заповнювати Землю і "володіти" нею - тобто бути на ній розумними, відповідальними господарями, які не руйнують і не марнують її, а бережуть і прикрашають.
  
  > Звичайно, можна не виконувати тюремних законів і вирватися на волю (до Отця Небесного), але ж ми цього не хочемо, ми хочемо благодєнствувати тут на землі.. А для цього, як нам здається, потрібно жити по правді. Але у тому то й справа, що шукання правди (істини) на землі -- марна затія. Там де панує смерть (гріх), не місце для правди.
  (ГП) Але ж Новий Завіт вчить нас, що Христос ПЕРЕМІГ "світ." У "світі," тобто у системі людських стосунків БЕЗ Христа, дійсно правди нема - там є звіряча конкуренція, змагання, насильство, нечесність, нечистота, нарцисизм, словом - гріх. То що ж робити - тільки чекати смерті і мріяти, як наші душі у раю втішаться від усього цього? Християнство каже - НІ. Треба діяти. Тільки не методами цього світу - не революціями, не насильством, не грою людських амбіцій, а самозреченим служінням Богу і ближньому. Адже саме для цього, а не тільки для моління про спасіння власних душ, християни об'єднуються у Церкву. Там, у Церкві (не у церковній будівлі і навіть не у церкві як людській ієрархічній організації, а в Церкві як духовній спільноті людей) присутній Христос, Хто є її, Церкви, головою. Ідучи за ним, Церква показує нашому поламаному гріхом людському світу справжнє світло (Матвія 5:14-16).
  
  >(...) в Євангелії ніде не сказано, що коли людожер прийде до твоєї хати і пожиратиме твоє дитя, віддй йому на поталу другу дитину. Бог посилає нам дітей і ми несемо відповідальність за їхнє життя перед Ним. Ми зобов'язані захищати свої сім'ї, свій рід, свій нарід. І не має у цьому гріху,
  (ГП) Абсолютно точно. Знову ж таки, наше власне життя і життя наших ближніх - це Божий дар. Ми несемо відповідальність за те, щоби злочинці не спаскудили цей безцінний дар, чи то наше власне життя, чи то життя наших рідних, чи нашої громади, чи нашого народу і країни. Апостол Павло дуже сильно сказав про це у Першому листі до Тимофія 5:8.
  
  >(...) Покоритися, зламати свій дух, -- це перемога над самим собою. Це уміння опановувати свої негативні емоції, тамувати свої бажання дошкулити іншому, навіть якщо цей інший дошкулив вам. Це не стриміти вивищитися серед інших і тим самим їх понизити. "Хто першим хоче бути, -- нехай буде той вам за раба".
  (ГП) Так. При цьому зовсім не обов'язково розглядати це так зване рабство (або служіння) як щось гидке, принизливе. Навпаки, служити Богові і ближньому - це є величезне щастя, саме цьому смисл і наповненість і істинна радість життя.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.10.01 | P.M.

    Re:" плодіться і розмножуйтеся ..."

    Георгій пише:
    
    > (ГП) Взагалі так, але я б не був таким песимістичним щодо земного життя. У тюрмі фактично нема ніякої винагороди тому, хто виконує тамтешні закони. Ну, може до кращої камери переведуть, чи на прогулянку випустять, і т.д.
    Це не песимізм, це реальність, а реальність наша така, що земній людині рано чи пізно доводиться помирати, а це, як самі розумієте, ні в кого радощів не викликає.
    А наведене порівняння з тюрмою, це скоріше для усвідомлення справжньої волі, яку людина повинна заслужити, несучи свій хрест.
    
    > (ГП) Знову ж таки, НАЙПЕРШОЮ заповіддю, що її люди отримали від Бога, була заповідь множитися, заповнювати Землю і "володіти" нею - тобто бути на ній розумними, відповідальними господарями, які не руйнують і не марнують її, а бережуть і прикрашають.
    Перша заповідь Божа стосувалася життя у Раю, але не обов'язково те, що ми розуміємо у стосунку до земного життя, має мати відношення до життя у Раю.
    У нашому земному розумінні розмноження людини неодмінно пов'язане зі статевими стосунками. Подумаймо, чи можливими були такі стосунки у Раю.
    Адже відомо, що Адам і Єва ходили нагими і не соромилися одне одного. Також ми знаємо, що Єва в Раю вагітною не була, хоч як самі чудово розумієте, для цього багато розуму і часу не треба. Усе це сталося після гріхопадіння.
    Крім того, важко собі уявити, як повністю оголені люди ходять по Раю і звзято розмножуються, а всевидячий Бог на все це споглядає. Також не краще мали б виглядати нагі жінки під час їх менструальних циклів.
    Ви спитаєте, а якже ж люди мали розмножуватися?.. Незнаю. Знаю лише, що Адам був створений по іншому. Єва також була "розмножена" з Адама. Зрештою, розмножуються по іншому клітини..
    Як би там не було, але згідно Святого Письма не виникає жодних сумнівів, що і людина і її життя у Раю були принципово іншими ніж на землі.
    
    > (ГП) Але ж Новий Завіт вчить нас, що Христос ПЕРЕМІГ "світ." У "світі," тобто у системі людських стосунків БЕЗ Христа, дійсно правди нема - там є звіряча конкуренція, змагання, насильство, нечесність, нечистота, нарцисизм, словом - гріх. То що ж робити - тільки чекати смерті і мріяти, як наші душі у раю втішаться від усього цього?
    Христос переміг цей світ, але Він не зробив з цього світу Раю. "За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказував тобі, говорячи: "Від нього не їж", -- проклята через тебе земля!". Бог прокляв землю (але не людину).
    Рай на землі проповідує Антихрист, аби заперечити Богу.
    Головний лейтмотив християнства -- СПАСТИ СВОЮ ДУШУ.
    А для того, щоби її спасти, ми повинні любити ближнього свого.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.10.02 | Георгій

      Re:" плодіться і розмножуйтеся ..."

      P.M. пише:
      > > (ГП) Знову ж таки, НАЙПЕРШОЮ заповіддю, що її люди отримали від Бога, була заповідь множитися, заповнювати Землю і "володіти" нею - тобто бути на ній розумними, відповідальними господарями, які не руйнують і не марнують її, а бережуть і прикрашають.
      > Перша заповідь Божа стосувалася життя у Раю, але не обов'язково те, що ми розуміємо у стосунку до земного життя, має мати відношення до життя у Раю.
      (ГП) Зрозуміло - я думаю, що рай це взагалі метафора; але ж все-таки не можна не почути у перших розділах книги Буття заклику до охорони природи (або, ширше, Божого творива). Бог називає все, що Він творить - небо, землю, життя, людину - "добрим" (староєврейське "тов" - слово, яке несе не тільки оцінку якості, типу краще-гірше, а й моральне ухвалення, типу "отаке і повинно бути, "правильне"). Бог наказує самій нашій планеті ("воді" і "землі") "вироїти" або "породити" "душу живу, істоти, і птаство, і тварини" тощо (тобто Буття наголошує на взаємозв'язку живого на нашій планеті з неживим у єдиній екологічній системі). Бог доручає ЛЮДИНІ "назвати" по імені кожну живу істоту за родом її, тобто дає людині роль господаря, який інвентаризує своє господарство (це мені нагадує МАленького Принца у казці Екзюпері, коли він вранці прокидався і першим чином приводив у порядок свою планету ).
      
      > Христос переміг цей світ, але Він не зробив з цього світу Раю.
      (ГП) Так. Це Йому як раз сатана пропонував під час спокус. Перетвори каміння на хліби...
      
      >"За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказував тобі, говорячи: "Від нього не їж", -- проклята через тебе земля!". Бог прокляв землю (але не людину).
      (ГП) Я думаю, це стосується не планети, а грунту (у кількох сучасних англійських перекладах "cursed be the GROUND" (а не "Earth")). Там далі ідеться про те, що ця земля (або грунт) буде родити людині тернину і осот. Іншими словами людина у стані гріхопадіння не здатна навіть навести лад у сільському господарстві. Земля як планета, як екологічна система, де людина покликана бути розумним господарем, ніде не проклинається. Навпаки, Псалми кажуть, що "престол Божий у небі, але Земля - підніжок Його стіп." Наприкінці книги Об'явлення небесне місто - Новий Єрусалим - опускається з неба на землю, а не навпаки...
      
      > Рай на землі проповідує Антихрист, аби заперечити Богу. Головний лейтмотив християнства -- СПАСТИ СВОЮ ДУШУ. А для того, щоби її спасти, ми повинні любити ближнього свого.
      (ГП) Я згідний, що "антихрист" (хто б він там не був) проповідує рай на землі зусиллями ЛЮДЕЙ БЕЗ Христа. Щодо спасіння душі, звичайно це так, але Христос казав, що насправді "спасе" свою душу (або життя) той, хто "загубить" її у слідуванні за Ним (тобто "спасіння" полягає у тому, що Бог дає вічне життя тим, хто віддає своє теперешнє тимчасове життя у служінні Богу і ближньому).
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.10.02 | P.M.

        Re:" плодіться і розмножуйтеся ..."

        Георгій пише:
        > (ГП) Зрозуміло - я думаю, що рай це взагалі метафора; але ж все-таки не можна не почути у перших розділах книги Буття заклику до охорони природи (або, ширше, Божого творива). Бог називає все, що Він творить - небо, землю, життя, людину - "добрим" (староєврейське "тов" - слово, яке несе не тільки оцінку якості, типу краще-гірше, а й моральне ухвалення, типу "отаке і повинно бути, "правильне"). Бог наказує самій нашій планеті ("воді" і "землі") "вироїти" або "породити" "душу живу, істоти, і птаство, і тварини" тощо (тобто Буття наголошує на взаємозв'язку живого на нашій планеті з неживим у єдиній екологічній системі). Бог доручає ЛЮДИНІ "назвати" по імені кожну живу істоту за родом її, тобто дає людині роль господаря, який інвентаризує своє господарство (це мені нагадує МАленького Принца у казці Екзюпері, коли він вранці прокидався і першим чином приводив у порядок свою планету ).
        Я не про те, що ми не повинні любити нашу землю. Я про те, що живучи на цій землі, ми повинні пам'ятати, що "громадянство наше на небі".
        
        > > (P.M.) "За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказував тобі, говорячи: "Від нього не їж", -- проклята через тебе земля!". Бог прокляв землю (але не людину).
        > (ГП) Я думаю, це стосується не планети, а грунту (у кількох сучасних англійських перекладах "cursed be the GROUND" (а не "Earth")). Там далі ідеться про те, що ця земля (або грунт) буде родити людині тернину і осот.
        Буває, що грунти чудові, а люди живуть як прокляті.
        На мою думку, земля, про яку говорить Господь, це те середовище, куди попали Адам і Єва після їхнього вигнання із Раю. А тернина і осот, це ті труднощі, з якими доводиться стикатися людині на землі.
        
        > (ГП) Іншими словами людина у стані гріхопадіння не здатна навіть навести лад у сільському господарстві. Земля як планета, як екологічна система, де людина покликана бути розумним господарем, ніде не проклинається.
        Звичайно ж люди повинні бути добрими господарями на землі. Але земля від цього ніколи не стане ідеальним середовищем для ЛЮДИНИ. Добре господарювання, -- в першу чергу для здобуття життя вічного.
        
        > > (P.M.) Рай на землі проповідує Антихрист, аби заперечити Богу. Головний лейтмотив християнства -- СПАСТИ СВОЮ ДУШУ. А для того, щоби її спасти, ми повинні любити ближнього свого.
        > (ГП) Я згідний, що "антихрист" (хто б він там не був) проповідує рай на землі зусиллями ЛЮДЕЙ БЕЗ Христа. Щодо спасіння душі, звичайно це так, але Христос казав, що насправді "спасе" свою душу (або життя) той, хто "загубить" її у слідуванні за Ним (тобто "спасіння" полягає у тому, що Бог дає вічне життя тим, хто віддає своє теперешнє тимчасове життя у служінні Богу і ближньому).
        Я б тут трохи по-іншому розставив акценти.
        Людина спасає свою душу не для того, щоби служити ближньому, а служить ближньому, любить його для того, аби спасти свою душу, аби заслужити життя вічне на Небі.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.10.04 | Георгій

          Заслужити спасіння?

          P.M. пише:
          > > (ГП) Я згідний, що "антихрист" (хто б він там не був) проповідує рай на землі зусиллями ЛЮДЕЙ БЕЗ Христа. Щодо спасіння душі, звичайно це так, але Христос казав, що насправді "спасе" свою душу (або життя) той, хто "загубить" її у слідуванні за Ним (тобто "спасіння" полягає у тому, що Бог дає вічне життя тим, хто віддає своє теперешнє тимчасове життя у служінні Богу і ближньому).
          > Я б тут трохи по-іншому розставив акценти.
          > Людина спасає свою душу не для того, щоби служити ближньому, а служить ближньому, любить його для того, аби спасти свою душу, аби заслужити життя вічне на Небі.
          (ГП) Цікаво, що Ви цією розстановкою акцентів потрапили у самісіньку густину старовинної суперечки між християнськими богословами про те, що собою являє акт спасіння, "виправдання" перед Богом...
          
          Ще десь на межі 4-го - 5-го сторіччя н.е. почався диспут між Пелагієм і Августіном. Пелагій стверджував, що людина під впливом позитивного прикладу Христа починає робити добрі діла (морально удосконалюється, проникається любов'ю до ближнього, стає доброчинцем), і тоді Бог "помічає" її, людини, старання і винагороджує її спасінням. Пізніше, у 12-му сторіччі, цю тезу розвинув Абеляр, а ще пізніше, наприкінці 16-го сторіччя - Фаусто Соцін і його послідовники-універсалісти.
          
          Св. Августін заперечував, кажучи, що людина, поламана гріхом, у принципі не здатна сприйняти моральний приклад, навіть і приклад самопожертви Христа. Спасіння є не роботою людини і не винагородою Бога за цю роботу, а тільки, виключно, роботою самого Бога. Бог від самого початку дає Свою блгодать певним людям, і вони завдяки цій Божій благодаті (або роботі Святого Духа в них) спасаються. В них починається процес відновлення (regeneratio), одним з проявів якого є любов до ближнього і доброчинство. У 16-му сторіччі приблизно таку ж інтерпретацію процесу спасіння відстоював Жан Кальвін.
          
          Щось типу "середньої лінії" між Пелагієм і Августіном намагався виробити голандський богослов Якоб Арміній. За Армінієм, роботу спасіння дійсно ініціює Бог, а не людина, але людина вільна або відгукнутися, або не відгукнутися на Божу благодать. Як і Кальвін, Арміній бачив у Св. Письмі "напередвизначення," але на відміну від Кальвіна Арміній вважав, що Бог посилає благодать всім людям - тільки деякі не відповідають, і Він наперед знає, хто відповість, а хто ні. Арміній також особливо сильно наполягав на ідеї, що Христос вмер за гріхи ВСІХ людей і що Його жертва є спокутою за всі гріхи людства (в англомовній теологічній літературі ця теза називається "unlimited atonement"). Кальвін безпосередньо не торкався цієї теми, але його учні-кальвіністи бачили жертву Христа як спокуту гріхів не всього людства, а тільки Божих обранців-електів ("limited atonement"). Суперечка між Армінієм і кальвіністами (вже після смерті Кальвіна) досягла такої гостроти, що Армінія відлучили від церкви і на так званому Дортському зібранні оголосили єретиком (на його щастя, він тоді вже теж вмер).
          
          У сучасному протестантизмі вже практично нема "чистих" кальвіністів чи "чистих" армініанців. Ближчою до Кальвіна вважається теологія пресвітеріан (особливо та, яку відстоює у США так звана Пресвітеріанська Церква Америки, PCA) і теологія більшості баптистів. Ближчою до Армінія є теологія методистів. Послідовники Соціна відділилися у окрему релігійну групу, яка називає себе Церквою Унітаріїв-Універсалістів.

  • 2005.10.02 | Анатоль

    Чи чекає Георгія участь Голуба і РМа ?

    (ГП) у системі людських стосунків БЕЗ Христа, дійсно правди нема - там є звіряча конкуренція, змагання, насильство, нечесність, нечистота, нарцисизм, словом - гріх.
    
    (А) Все це є і в християн і їх церков. З того самого тіста вони зроблені і з тими ж самими інстинктами (по образу і подобію, однако).
    Все це є і в "нехристі".
    Але є і правда, і дружба, і любов, і чесність, і доброзичливість, і безкорисливість, і ідеали, і спокійне відношення до життя і смерті.
    Тільки в християн (та й в інших релігіях) більше ханжества, лицемірства, обману, почуття страху, неповноцінності, гріховності, мізерності вкупі з нічим не оправданими претензіями на крашість, вищість, духовнішість.
    І це не дивно, бо ідеологія їх побудована на брехні.
    
    Але я не про це.
    Я про психологічний надлом РМа.
    За останні місяці він явно здав.
    Став нервовий і незадоволений життям.
    Можливо причиною цього є чисто житєйські проблеми, а він, замість вирішувати їх, уповає на бога. Крім того, відчувається явний конфлікт активного бійцівського характеру РМа з християнськими догмами покори, терпимості. З таким характером тільки бізнесом чи політикою займатись, а йому весь час приходиться ламати себе, жити в тюрмі, грішити і від цього страждати. Так і до стану Голуба недалеко.
    Георгій поки-що держиться. Але чи надовго?
    Вже і в Георгія починає збільшуватись негативне ставлення до світу.
    Це вплив християнства, чи просто нормальний наслідок старіння?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.10.02 | P.M.

      Re: Чи чекає Георгія участь Голуба і РМа ?

      Анатоль пише:
      
      > Я про психологічний надлом РМа. За останні місяці він явно здав. Став нервовий і незадоволений життям. Можливо причиною цього є чисто житєйські проблеми, а він, замість вирішувати їх, уповає на бога. Крім того, відчувається явний конфлікт активного бійцівського характеру РМа з християнськими догмами покори, терпимості.
      Сказати, що у моїй душі нічого не відбувається, -- буде неправдою.
      Але кожен християнин прагне цих змін. Спитайте у пана Георгія, у пана Олега.
      Стосовно бійцівського характеру.. Зараз мені набагато легше "підставити ліву щоку". Та будьте певні, якщо доведеться, я можу й штахетою пере..христити.
      Але гадаю, що до цього не дійде.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.10.02 | Георгій

        Re: Чи чекає Георгія участь Голуба і РМа ?

        P.M. пише:
        > Сказати, що у моїй душі нічого не відбувається, -- буде неправдою.
        (ГП) Дуже добре Вас розумію. Молитимуся за Вас.
        
        > Але кожен християнин прагне цих змін. Спитайте у пана Георгія, у пана Олега.
        (ГП) Ой, так, зі мною десь приблизно два роки тому сталася величезна зміна... Хто тоді був на форумі, мабуть, пам'ятає цей період. Мені було дуже нелегко, я за якісь чотири-п'ять місяців пройшов через досить серйозні випробовування, переоцінив буквально все своє попереднє життя. Але з Божою допомогою все це закінчилося добре. У лютому 2004 року ми з Лесею (моєю дружиною) разом увійшли до місцевої християнської громади, і наше спільне життя наповнилося новим змістом. Мабуть, усі люди мають такі епізоди, і християни, і не-християни однаково. Але християни дійсно дивляться на випробовування як на уроки, як на щось таке, чим Бог нам дає знати про Свою волю щодо нашого життя. Ще раз, молитимуся за Вас і зичу Вам усього найкращого!

    • 2005.10.02 | Георгій

      Re: Чи чекає Георгія участь Голуба і РМа ?

      Анатоль пише:
      > (ГП) у системі людських стосунків БЕЗ Христа, дійсно правди нема - там є звіряча конкуренція, змагання, насильство, нечесність, нечистота, нарцисизм, словом - гріх.
      > (А) Все це є і в християн і їх церков. З того самого тіста вони зроблені і з тими ж самими інстинктами (по образу і подобію, однако). Все це є і в "нехристі". Але є і правда, і дружба, і любов, і чесність, і доброзичливість, і безкорисливість, і ідеали, і спокійне відношення до життя і смерті.
      (ГП) Та є, хто ж сперечається з цим. Я говорю не про окремих людей, які демонструють ті чи інші риси характеру, а про СИСТЕМУ стосунків, відношень...
      
      > Тільки в християн (та й в інших релігіях) більше ханжества, лицемірства, обману, почуття страху, неповноцінності, гріховності, мізерності вкупі з нічим не оправданими претензіями на крашість, вищість, духовнішість.
      (ГП) І тут не сперечаюся. Християнська спільнота хворіє на всі відомі людські хвороби, і іноді навіть в утрованому вигляді.
      
      > І це не дивно, бо ідеологія їх побудована на брехні.
      (ГП) А отут я, звичайно, ніколи не згоджуся. Я вірю, що Христос - це сама правда.
      
      >(...) Вже і в Георгія починає збільшуватись негативне ставлення до світу. Це вплив християнства, чи просто нормальний наслідок старіння?
      (ГП) Я не помітив у собі якихось особливих змін у цьому ставленні - я, як і завжди, дуже позитивно ставлюся до всього Божого творива (природи, людей), але також як і завжди негативно ставлюся до людської "поламаності," до всього, що заважає поступу Божого Царства (наприклад, до злості, ненависті, жадібності, лицемірства, егоїзму тощо).

    • 2005.10.03 | Социст

      Oсь Так!

      Справжнім Первнем серед посланців Христа є лише пан Golub!
      
      По-перше, він пише лише те, що власне Він думає, а не те, що він десь вичитав, чи якісь інші завчені фрази. По-друге, він пише лише свою власну Правду від серця, а не забріхується в своїх спробах маніпулювати аудиторією. По-третє, в дилемі між богом та еволюцією він категорочно на стороні бога.
      
      Пан Георгій саме тому боїться вести діалог з паном Golub'ом, бо він намагається угодити і богу, і еволюції. Останнім часом у нього це зовсім невдало виходить, і він почав стверджувати, що бог сам створив для нас еволюцію, щоб ми могли не турбуватись, кому ми служимо. Але всім відомо, що ніякої еволюції бог не створював. Хіба що на восьмий день сотворення світу...
      
      На відміну від пана Георгія, пан Р.М. не боїться пана Golub'а, бо він також на стороні бога, хоч і не категорично. Але еволюцію він визнає лише для того, щоб її критикувати. Ахілесовою п'ятою пана Р.М. є саме те, що він розділює віру від знання, підкоряючи його вірі та перетворюючи свого бога в неграмотного.
      
      Інших посланців Христа я тут не бачу, тому Первнем серед них є лише пан Golub!
      
      Сам же пан Бог до сих пір не спромігся надіслати нам хоч слово зі своєї абсолютної віртуальности, а тому нам прийдеться самим розбиратись, хто з них справжній, а хто лише вдає себе за християнина. В рішучу годину це виявиться остаточно, тому й не треба про це дуже турбуватись.
      
      Первинною ж абсолютною тотальністю є лише еволюція, а не бог, бо лише вона є дійсною, а не віртуальною формою абсолютної тотальности, яка є. Настати може лише царство боже, а не бог. Відтак, ім'я його є Ніколи-ніким-неставший, або Вічно-віртуальним-залишаючий-себе, бо Не-маючий-потягу-бути-живим.
      
      Так було, є і буде!
      
      14.07.2005р.
      
      Джерело: http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1121323584

    • 2005.10.04 | Анатолій

      Re: Чи чекає Георгія участь Голуба і РМа ?

      Анатоль пише -Це вплив християнства, чи просто нормальний наслідок старіння?
      
      Панове, це не вплив християнства, бо більшість захристиянізованих людей є такими собі сірими мишами і їм нічого не загрожує. Це швидше вплив самовідкриттів щодо християнства та його догматизму. Але бажання стояти на своєму залишається (всрамсь, але не здамсь) і виходить ці особи мають потужній внутрішній конфлікт. Тобто всередині конфліктують так звана віра та ЗНАННЯ, які ці люди з часом пізнають. Спитаєте, який буде фінал? - Голубий...
      Анатолій