Звернення до Президента України - обговорення!
12/08/2005 | Анатолій
Президенту України
Ющенко В. А.
/ Щодо розвитку інноваційної культури нашого суспільства, на виконання Закону України від 16.01.03 №433-IV /
Народе із трипільських запорогів,
Древніших за святий Єрусалим, –
Та скільки ж можна на чужих пророків
Молитися, не вірячи своїм?!
Борис Олійник
Вельмишановний пане Президенте!
Віче Українських Рідновірів засвідчує Вам свою повагу за відстоювання досягнень Помаранчевого Майдану в Світлі ПРАВди та сподівається на плідну співпрацю у відродженні українських святинь, розвитку духовності та інноваційної культури нашого суспільства, виконуючи Закони України та прислухаючись до потреб громад, на яких і будується міцна Держава. Ми і на далі хочемо Вас таким вбачити, захисником Конституційного права. Не забувайте, будь ласка, слова нашого пророка Петра Утвенка з Житомирщини, які він вам сказав наприкінці 2004 року перед відходом у вічність: “Нічого не бійтеся – йдіть уперед”!
Віче Українських Рідновірів (надалі - "Віче") є постійнодіючою нарадою громад, об'єднань рідновірів, а також окремих осіб.
Віче не є юридичною особою, не замінює собою і не має на меті створення релігійної конфесії.
Метою діяльності Віча є вироблення і узгодження ціннісних засад співпраці різних об'єднань та громад у справі відродження прадавньої звичаєвості українців.
Основними напрямками діяльності Віча є об'єднання зусиль всіх українців задля:
- відродження одвічних українських народних ЗВИЧАЇВ;
- відродження Календаря Наших Предків - основи ЗВИЧАЄВОСТІ українців;
- розробки та впровадження в життя Програми збереження СВЯТИНЬ України;
- розробки та реалізації Програми підготовки духовних вчителів;
- світоглядного зближення різних течій Українських рідновірів;
- лицарського виховання української молоді;
- вироблення Програми національного економічного розвитку;
- правового забезпечення діяльності рідновірських організацій;
- інформаційно-аналітичної діяльності;
- видавничої діяльності.
Віче доносить Правду до людей, традиції та знання, які описані у Велесовій Книзі, яку можна по праву вважати Українським Святим письмом, писану нашими вченими-волхвами в прадавні часи. Вона є не тільки історичною пам’яткою, а також навчаючою та пророчою книгою українського народу.
Натомість, Віче вбачає однобокість розвитку духовності в українському суспільстві, оскільки забуті традиції наших пращурів, які захищали наші землі від загарбників впродовж тисячоліть та навчали нас жити у гармонії з Природою.
У Старому Заповіті та у Новому Заповіті біблії, що зараз є найпоширенішими у світі, викладена однобокість вчення про Світ з точки зору гармонії всього земного людства, а також українців зокрема.
У різних працях та дослідженнях наших прогресивних вчених Біблія була досить тонко проаналізована і виявлені закладені “механізми”, які працюють проти нашої Науки та Конституції.
Про витоки причин порушення прав людини щодо свободи совісті, занепаду європейської, а пізніше російської та української, наукової думки під тиском християнства протягом останніх трьох тисячоліть, про християнську спотвореність уяви про історичний час та про вплив на наш світогляд Російської імперької церкви, який ми відчуваємо і досі, півстоліття тому чітко висловився геніальний академік Володимир Вернадський (Простір і час у неживій і живій природі. «Хроніка-2000» №57-58.–К., 2004, ст.380): „Перед грандіозністю й нерухомою стрункістю картини Природи, що відкрилася, - статичної картини Світу – до цього часу зникли, поступово розсіюючись у туман, вузькі рамки єврейських, заломлених у християнство, уявлень про малу тривалість Світу і короткий історичний час людства. Вони зникли, борючись безнадійно за своє буття, під впливом розкриття світової картини. Московська Русь, що перетворилась на Російську імперію, ще більше, ніж Захід, перейнята єврейсько-християнським уявленням про короткотривалість часу, після вагань – куди звернутись за знанням – на схід (у Китай) чи на захід – війшла до Західного культурного світу».
Дослідник християнства слов’ян російський академік, історик Борис Рибаков (Язычество Древней Руси. - М., 1988.) однозначно охарактеризував християнську тоталітарну релігію, яку нам прагнуть нав’язати теологи від науки: “До Х ст. християнство стало значною політичною силою в середньовічному світі. Поєднання Нового Заповіту, який проповідував змирення і покору владі, з архаїчним войовничим, жорстоким і гнучким Старим Заповітом, законом біблійних книг, зробило християнство у значній мірі зручним для народжуваної феодальної державності країн Європи і Близького Сходу”.
На початку ХХІ ст. в українському суспільстві після розпаду СРСР комуністичну ідеологію прагне замінити християнська ідеологія, що є ворожою щодо наукового світогляду. Спостерігаємо як у науковий світогляд вторгаються нові і старі витвори релігійної та філософської (метафізичної) діяльності людської свідомості, які не втискуються в рамки наукою пізнаного, але разом з тим у даний історичний момент є дорогими і незаперечними для нашого дезорієнтованого суспільства. Як підкреслює Володимир Вернадський (Про науковий світогляд. К., 1996. ст.42) „... наукова думка, не маючи чіткої позиції і волі, у боротьбі з нахабними і чужими їй поняттями завмерла; істинне, але таке, що суперечить догматові християнства або тезі метафізики, замінювалося новим уявленням, з ними згідним, але науково неправильним”. Нині, на наш погляд, є реальна небезпека, що за потурання влади, християнський світогляд охопить всю сферу української наукової і суспільної думки, що призведе до порушення ст.15 Конституції, якою передбачено, що держава не має права християнство фактичними діями проголошувати пріоритетним та обов’язковим для виконання (впровадження в школах християнської етики, фінансування відбудови церков та витискування з історичних будівель краєзнавчих музеїв, нищення системи Товариства „Знання”). Настає період повного занепаду національної науки та панування, зручної для влади, ідеології іншого народу.
В сучасному глобалізованому світі, де відбувається безкомпромісне змагання держав і народів, занепад та пасивність вітчизняної науки активізує вищість одного народу над іншими. Богообраність євреїв тисячоліттями будується на „біблійному святому письмі”- ідеології, яка породжує протистояння, шовінізм та нацизм серед інших народів (І.Франко. Сотворення світу. - К., 1984, ст.30): „ ... в тих гебрейських книгах, бодай у значній їх части, Бог виступає як Бог самих тільки Жидів; він велить їм без пощади вбивати людий иншої національности і дуже остро остерігає їх, щоб не піддавали ся богам тих инших народів. Виходить так, що той жидівський Бог, хоч раз у раз говорить про себе, що він сотворив небо і землю, все таки бачить обік себе якихось инших богів і дуже не любить, аби хто з того вибраного народа кланявся їм. Усе те були річи, які собі хочете, але певно не вияви найвисшої мудрости і найвисшої правди”.
Нашому суспільству на пропаганду релігійного, рабського, безвідповідального за свої вчинки мислення не потрібно довго чекати. Свідомо, чи не свідомо, відчуваючи відсутність в Національної академії наук України чіткої наукової світоглядної позиції і волі, практичного впровадження еволюційного вчення про ноосферу Володимира Вернадського, деякі представники від науки та письменників: д.е.н., професор, член Спілки письменників України Канигін Ю.М., голова правління Товариства „Знання” д.ф.н. Кушерець В.І., - безапеляційно стверджують (Біблія і сучасна наука. К., 2005, ст.51), що „Традиційна класична наука не просто підійшла, а „вперлась” у перепону матеріалістичної неосвіченості. І справді, можна назвати недоумством, що в наш час ще знаходяться вчені, які стоять на позиціях лише дарвінівського еволюціонізму та опаринської ідеї перетворення неживої матерії в живу”. Економіст Канигін Ю.М. та філософ Кушерець В.І. і. активно проповідують про те, що самі люди, без Бога та правильної єврейської релігії, не можуть стати на правильний шлях розвитку, не можуть відрізнити добро від зла. Псевдонауковці в свої книжечці залякують наше суспільство пророцтвами з Біблії: „І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день , коли ти з’їси від нього, смертю помреш” (Буття 2, 16-17). Докторів наук НАНУ не дивує таке твердження Біблії тому, що людей займатись наукою, на їх думку, підштовхнув саме древній змій (диявол) і всі екологічні біди від науки (ст. 53 -54).
Автори пробують маніпулювати світоглядом великого українського мислителя Григорія Сковороди: „Він дивився на Священне Писання як на поетичний твір, який зовнішнім образом приховує наукову (раціональну) істину. Наш філософ не признає чудес, адже на його думку, для пізнання Бога й Біблії досить природних джерел” (ст.82).
Великий філософ Григорій Сковорода все життя пізнавав біблію і наслідки її ідеологічного панування на величезній території Європи про, що він пише (Повне зібрання творів. Т.2. - К., 1973, ст.7,8): „Верно слово, что царь и судія израильский, а християнский бог есть бібліа. Но сей бог наш первее на еврейский, потом на христіанский род безчисленныя и ужасныя навел суеверій наводнения. Из суеверий родились вздоры, споры, секты, вражды междусобныя и странныя, ручныя и словесныя войны, младенческие страхи и проч. Нет желчнее и жестоковыйнее суеверія и нет дерзновеннее, как бешенность, разженная слепым, но ревносным глупаго поверія жаром тогда, когда сія ехидна, предпочитая нелепыя и нестаточныя враки над милость и любовь и онемев чувством человеколюбия, гонит своего брата, дыша убійством, и симь мнится службу приносити богу”. І далі підсумовує філософ: „Сей седмиглавый дракон (біблія), вод горких хлябы изблевая, весь шар земной покрыл суеверием. Оно не иное что есть, как безразумное, но будьто богом осуществленное и защищаемое разуменіе”.
Хто в нашій державі відстоює конституційні права на свободу світогляду та совісті – письменники, науковці-теологи? Можливо нам прислухатись до голови правління Товариства „Знання” і щодня ходити до церкви, щоб відмолювати „диявольські гріхи” наукового пізнання добра і зла, еволюції та ноосфери? Суспільство очікує, що скаже академічна наука в тому числі і педагогічна.
Просимо надати доручення Кабінету Міністрів України, Національній академії наук України, Міністерству освіти і науки України для прояснення і вирішення питань:
- Як і де проявляє себе наша національна наукова, освітня, світоглядна позиція і воля?
- Чому не виконується Закон України від 16.01.03 №433-IV щодо розвитку інноваційної культури нашого суспільства?
Для того, щоб максимально швидко розібратися у цьому складному питанні, знайти взаєморозуміння, відродити духовну спадщину наших праотців, пропонуємо запровадити в Україні проект “ДРУГ” – Духовний Розвиток Українських Громад, який би давав можливість українському народу почерпнути духовну та історичну ПРАВду свого існування та розвитку.
Ми знаємо Вас, Вікторе Андрійовичу, як визначну особистість, державного та громадського діяча, економіста, який доклав зусиль, та зробив великий внесок у розвиток України як прогресивної держави, здатної до творчих, масштабних нестандартних дій.
Шановний Вікторе Андрійовичу, Вам притаманні відчуття власної свободи та повага до свободи інших, відповідальність, а також уміння шляхетно долати будь які перепони.
В Україні людина завжди цінувалась як духовна особистість. Її правам завжди приділялась велика увага, але не розкривалась до кінця. Напрямок проекту дасть нам можливість самостійно створити те, що буде укріплювати наш духовний та матеріальний достаток з кожним кроком у майбутнє.
Просимо Вас підтримати ініціативи Віча.
Керуючись нагодою, хочемо побажати Вам успіхів на Вашій ниві діяльності в Україні, країни великого майбутнього.
Оптимізму, віри в Боже милосердя та справедливість, здоров'я Вам та всьому нашому українському народові, оспіваному у творах Тараса Шевченка!
Прийміть, Вікторе Андрійовичу, щире відчуття нашої високої поваги.
З повагою,
Голова Координаційної Ради Віча Українських Рідновірів
Перший заступник Голови Координаційної Ради Віча Українських Рідновірів
Ющенко В. А.
/ Щодо розвитку інноваційної культури нашого суспільства, на виконання Закону України від 16.01.03 №433-IV /
Народе із трипільських запорогів,
Древніших за святий Єрусалим, –
Та скільки ж можна на чужих пророків
Молитися, не вірячи своїм?!
Борис Олійник
Вельмишановний пане Президенте!
Віче Українських Рідновірів засвідчує Вам свою повагу за відстоювання досягнень Помаранчевого Майдану в Світлі ПРАВди та сподівається на плідну співпрацю у відродженні українських святинь, розвитку духовності та інноваційної культури нашого суспільства, виконуючи Закони України та прислухаючись до потреб громад, на яких і будується міцна Держава. Ми і на далі хочемо Вас таким вбачити, захисником Конституційного права. Не забувайте, будь ласка, слова нашого пророка Петра Утвенка з Житомирщини, які він вам сказав наприкінці 2004 року перед відходом у вічність: “Нічого не бійтеся – йдіть уперед”!
Віче Українських Рідновірів (надалі - "Віче") є постійнодіючою нарадою громад, об'єднань рідновірів, а також окремих осіб.
Віче не є юридичною особою, не замінює собою і не має на меті створення релігійної конфесії.
Метою діяльності Віча є вироблення і узгодження ціннісних засад співпраці різних об'єднань та громад у справі відродження прадавньої звичаєвості українців.
Основними напрямками діяльності Віча є об'єднання зусиль всіх українців задля:
- відродження одвічних українських народних ЗВИЧАЇВ;
- відродження Календаря Наших Предків - основи ЗВИЧАЄВОСТІ українців;
- розробки та впровадження в життя Програми збереження СВЯТИНЬ України;
- розробки та реалізації Програми підготовки духовних вчителів;
- світоглядного зближення різних течій Українських рідновірів;
- лицарського виховання української молоді;
- вироблення Програми національного економічного розвитку;
- правового забезпечення діяльності рідновірських організацій;
- інформаційно-аналітичної діяльності;
- видавничої діяльності.
Віче доносить Правду до людей, традиції та знання, які описані у Велесовій Книзі, яку можна по праву вважати Українським Святим письмом, писану нашими вченими-волхвами в прадавні часи. Вона є не тільки історичною пам’яткою, а також навчаючою та пророчою книгою українського народу.
Натомість, Віче вбачає однобокість розвитку духовності в українському суспільстві, оскільки забуті традиції наших пращурів, які захищали наші землі від загарбників впродовж тисячоліть та навчали нас жити у гармонії з Природою.
У Старому Заповіті та у Новому Заповіті біблії, що зараз є найпоширенішими у світі, викладена однобокість вчення про Світ з точки зору гармонії всього земного людства, а також українців зокрема.
У різних працях та дослідженнях наших прогресивних вчених Біблія була досить тонко проаналізована і виявлені закладені “механізми”, які працюють проти нашої Науки та Конституції.
Про витоки причин порушення прав людини щодо свободи совісті, занепаду європейської, а пізніше російської та української, наукової думки під тиском християнства протягом останніх трьох тисячоліть, про християнську спотвореність уяви про історичний час та про вплив на наш світогляд Російської імперької церкви, який ми відчуваємо і досі, півстоліття тому чітко висловився геніальний академік Володимир Вернадський (Простір і час у неживій і живій природі. «Хроніка-2000» №57-58.–К., 2004, ст.380): „Перед грандіозністю й нерухомою стрункістю картини Природи, що відкрилася, - статичної картини Світу – до цього часу зникли, поступово розсіюючись у туман, вузькі рамки єврейських, заломлених у християнство, уявлень про малу тривалість Світу і короткий історичний час людства. Вони зникли, борючись безнадійно за своє буття, під впливом розкриття світової картини. Московська Русь, що перетворилась на Російську імперію, ще більше, ніж Захід, перейнята єврейсько-християнським уявленням про короткотривалість часу, після вагань – куди звернутись за знанням – на схід (у Китай) чи на захід – війшла до Західного культурного світу».
Дослідник християнства слов’ян російський академік, історик Борис Рибаков (Язычество Древней Руси. - М., 1988.) однозначно охарактеризував християнську тоталітарну релігію, яку нам прагнуть нав’язати теологи від науки: “До Х ст. християнство стало значною політичною силою в середньовічному світі. Поєднання Нового Заповіту, який проповідував змирення і покору владі, з архаїчним войовничим, жорстоким і гнучким Старим Заповітом, законом біблійних книг, зробило християнство у значній мірі зручним для народжуваної феодальної державності країн Європи і Близького Сходу”.
На початку ХХІ ст. в українському суспільстві після розпаду СРСР комуністичну ідеологію прагне замінити християнська ідеологія, що є ворожою щодо наукового світогляду. Спостерігаємо як у науковий світогляд вторгаються нові і старі витвори релігійної та філософської (метафізичної) діяльності людської свідомості, які не втискуються в рамки наукою пізнаного, але разом з тим у даний історичний момент є дорогими і незаперечними для нашого дезорієнтованого суспільства. Як підкреслює Володимир Вернадський (Про науковий світогляд. К., 1996. ст.42) „... наукова думка, не маючи чіткої позиції і волі, у боротьбі з нахабними і чужими їй поняттями завмерла; істинне, але таке, що суперечить догматові християнства або тезі метафізики, замінювалося новим уявленням, з ними згідним, але науково неправильним”. Нині, на наш погляд, є реальна небезпека, що за потурання влади, християнський світогляд охопить всю сферу української наукової і суспільної думки, що призведе до порушення ст.15 Конституції, якою передбачено, що держава не має права християнство фактичними діями проголошувати пріоритетним та обов’язковим для виконання (впровадження в школах християнської етики, фінансування відбудови церков та витискування з історичних будівель краєзнавчих музеїв, нищення системи Товариства „Знання”). Настає період повного занепаду національної науки та панування, зручної для влади, ідеології іншого народу.
В сучасному глобалізованому світі, де відбувається безкомпромісне змагання держав і народів, занепад та пасивність вітчизняної науки активізує вищість одного народу над іншими. Богообраність євреїв тисячоліттями будується на „біблійному святому письмі”- ідеології, яка породжує протистояння, шовінізм та нацизм серед інших народів (І.Франко. Сотворення світу. - К., 1984, ст.30): „ ... в тих гебрейських книгах, бодай у значній їх части, Бог виступає як Бог самих тільки Жидів; він велить їм без пощади вбивати людий иншої національности і дуже остро остерігає їх, щоб не піддавали ся богам тих инших народів. Виходить так, що той жидівський Бог, хоч раз у раз говорить про себе, що він сотворив небо і землю, все таки бачить обік себе якихось инших богів і дуже не любить, аби хто з того вибраного народа кланявся їм. Усе те були річи, які собі хочете, але певно не вияви найвисшої мудрости і найвисшої правди”.
Нашому суспільству на пропаганду релігійного, рабського, безвідповідального за свої вчинки мислення не потрібно довго чекати. Свідомо, чи не свідомо, відчуваючи відсутність в Національної академії наук України чіткої наукової світоглядної позиції і волі, практичного впровадження еволюційного вчення про ноосферу Володимира Вернадського, деякі представники від науки та письменників: д.е.н., професор, член Спілки письменників України Канигін Ю.М., голова правління Товариства „Знання” д.ф.н. Кушерець В.І., - безапеляційно стверджують (Біблія і сучасна наука. К., 2005, ст.51), що „Традиційна класична наука не просто підійшла, а „вперлась” у перепону матеріалістичної неосвіченості. І справді, можна назвати недоумством, що в наш час ще знаходяться вчені, які стоять на позиціях лише дарвінівського еволюціонізму та опаринської ідеї перетворення неживої матерії в живу”. Економіст Канигін Ю.М. та філософ Кушерець В.І. і. активно проповідують про те, що самі люди, без Бога та правильної єврейської релігії, не можуть стати на правильний шлях розвитку, не можуть відрізнити добро від зла. Псевдонауковці в свої книжечці залякують наше суспільство пророцтвами з Біблії: „І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день , коли ти з’їси від нього, смертю помреш” (Буття 2, 16-17). Докторів наук НАНУ не дивує таке твердження Біблії тому, що людей займатись наукою, на їх думку, підштовхнув саме древній змій (диявол) і всі екологічні біди від науки (ст. 53 -54).
Автори пробують маніпулювати світоглядом великого українського мислителя Григорія Сковороди: „Він дивився на Священне Писання як на поетичний твір, який зовнішнім образом приховує наукову (раціональну) істину. Наш філософ не признає чудес, адже на його думку, для пізнання Бога й Біблії досить природних джерел” (ст.82).
Великий філософ Григорій Сковорода все життя пізнавав біблію і наслідки її ідеологічного панування на величезній території Європи про, що він пише (Повне зібрання творів. Т.2. - К., 1973, ст.7,8): „Верно слово, что царь и судія израильский, а християнский бог есть бібліа. Но сей бог наш первее на еврейский, потом на христіанский род безчисленныя и ужасныя навел суеверій наводнения. Из суеверий родились вздоры, споры, секты, вражды междусобныя и странныя, ручныя и словесныя войны, младенческие страхи и проч. Нет желчнее и жестоковыйнее суеверія и нет дерзновеннее, как бешенность, разженная слепым, но ревносным глупаго поверія жаром тогда, когда сія ехидна, предпочитая нелепыя и нестаточныя враки над милость и любовь и онемев чувством человеколюбия, гонит своего брата, дыша убійством, и симь мнится службу приносити богу”. І далі підсумовує філософ: „Сей седмиглавый дракон (біблія), вод горких хлябы изблевая, весь шар земной покрыл суеверием. Оно не иное что есть, как безразумное, но будьто богом осуществленное и защищаемое разуменіе”.
Хто в нашій державі відстоює конституційні права на свободу світогляду та совісті – письменники, науковці-теологи? Можливо нам прислухатись до голови правління Товариства „Знання” і щодня ходити до церкви, щоб відмолювати „диявольські гріхи” наукового пізнання добра і зла, еволюції та ноосфери? Суспільство очікує, що скаже академічна наука в тому числі і педагогічна.
Просимо надати доручення Кабінету Міністрів України, Національній академії наук України, Міністерству освіти і науки України для прояснення і вирішення питань:
- Як і де проявляє себе наша національна наукова, освітня, світоглядна позиція і воля?
- Чому не виконується Закон України від 16.01.03 №433-IV щодо розвитку інноваційної культури нашого суспільства?
Для того, щоб максимально швидко розібратися у цьому складному питанні, знайти взаєморозуміння, відродити духовну спадщину наших праотців, пропонуємо запровадити в Україні проект “ДРУГ” – Духовний Розвиток Українських Громад, який би давав можливість українському народу почерпнути духовну та історичну ПРАВду свого існування та розвитку.
Ми знаємо Вас, Вікторе Андрійовичу, як визначну особистість, державного та громадського діяча, економіста, який доклав зусиль, та зробив великий внесок у розвиток України як прогресивної держави, здатної до творчих, масштабних нестандартних дій.
Шановний Вікторе Андрійовичу, Вам притаманні відчуття власної свободи та повага до свободи інших, відповідальність, а також уміння шляхетно долати будь які перепони.
В Україні людина завжди цінувалась як духовна особистість. Її правам завжди приділялась велика увага, але не розкривалась до кінця. Напрямок проекту дасть нам можливість самостійно створити те, що буде укріплювати наш духовний та матеріальний достаток з кожним кроком у майбутнє.
Просимо Вас підтримати ініціативи Віча.
Керуючись нагодою, хочемо побажати Вам успіхів на Вашій ниві діяльності в Україні, країни великого майбутнього.
Оптимізму, віри в Боже милосердя та справедливість, здоров'я Вам та всьому нашому українському народові, оспіваному у творах Тараса Шевченка!
Прийміть, Вікторе Андрійовичу, щире відчуття нашої високої поваги.
З повагою,
Голова Координаційної Ради Віча Українських Рідновірів
Перший заступник Голови Координаційної Ради Віча Українських Рідновірів