02/15/2006 | Георгій

Цією книгою відкривається біблійний цикл так званих "малих пророків." Під "малими" пророками розуміється, звичайно, не меншість значення цих книг, а просто їх менший об'єм порівняно з великими, довгими книгами Ісайї, Єремії, Єзекіїля і Даниїла.

Текст книги каже про її головного персонажа, пророка Осію, що той був сином Беера, жив у північному (Ізраїльському) царстві і пророкував у час царювання ізраїльського царя Єровоама (очевидно, Єровоама ІІ, сина царя Йоаша і сучасника юдейських царів Узії, Йотама, Ахаза і Єзекії). Це робить Осію сучасником Ісайї, великого пророка тодішнього південного (юдейського) царства. Але з тексту книги видно, що Осія, на відміну від Ісайї і також пророків часів вигнання (Єремії, Єзекіїля і Даниїла) не був людиною високого роду. Імовірно, що його батько був простим ремісником з якогось невеличкого міста у північному царстві. Мова кнниги Осії дуже проста, приземлена, але надзвичайно яскрава, повна "побутових," але дуже влучних і сильних порівнянь.

Царювання Єровоама Другого було часом зовнішнього спокою і процвітання ізраїльської держави. Головний зовнішній ворог ізраїльтян, Арам (Сірія) був тоді вже ліквідований, а з наступним суперником (і майбутнім покорителем) - Ашшуром (Ассірією) поки що був мир. Люди уперше за дуже довгий час відчули спокій, мир, стали активніше господарювати і торгувати. Відбулася міграція з селищ і сільськогосподарських комун до міста. Але на тлі всіх цих позитивних змін на повну силу панував моральний і релігійний декаданс. Люди фактично зовсім покинули Завіт з їх Богом, складений через Мойсея на горі Синай. Скрізь будувалися каплища ідолів, люди кадили на пагірках, молилися небесим світилам і різноманітним "бовванам," і зовсім забули про елементарну чесність та справедливість. Судді брали хабарі, а бідні, сироти, вдови і інші беззахисні члени ізраїльського суспільства тільки стогнали від образ і кривди. Люди тікали від своїх проблем у алкоголізм і різноманітні релігійно забарвлені ідолянські статеві оргії.

На цьому тлі до Осії, мешканця якогось невеличкого торгівельного містечка (можливо, власника пекарні) прийшло "Слово Господнє." Осія чує дуже дивний Божий наказ взяти собі за дружину "жінку блудливу," і дочекатися, щоби вона народила йому "дітей блуду." Покірний Осія так і робить: він одружується з проституткою на ім'я Гомер і спостерігає, як вона, продовжуючи свої професійні заняття, народжує трьох дітей - двох хлопчиків і дівчинку. Бог каже Осії, що отак, як блудить його дружина, "сильно блудить" і весь Його обраний народ. Він велить Осії дати дітям Гомер символічні імена - Їзреел ("Бог розпорошує"), Ло-Рухама ("Непомилувана"), і Ло-Аммі ("Не мій народ").

Ще через деякий час Бог дає Осії ще дивніший наказ. Осія отримує розпорядження покохати (!) свою дружину-повію! У дуже емоційному, поетичному зверненні Бог каже Своєму пророкові, що отак, як Гомер тиняється вулицями і обслуговує клієнтів, Його - Божі - обранці продають себе своїм "клієнтам," ідолам і плотським увеселінням ("виноградним коржикам"). Але отак, як Осія має любити, і любитиме свою негідну друхину, Бог теж любить і завжди любитиме Своїх обранців. Які б не були ті люди, з якими Бог склав Свого Завіта, що б вони не робили, як сильно вони б Його не розчаровували, сам Він ЗАЛИШАЄТЬСЯ вірним Своєму слову, Своєму Завітові, Своїй частці будь-якої угоди.

Осія знову слухається. Він викупає свою блудницю (очевидно, у якогось пімпа-сутенера) за п'ятнадцять шеклів срібла (половина стандартної ціни раба-невільника) і великий лантух ячменю, і велить їй "сидіти довгі дні" вдома, будучи "нічиєю." Саме так, каже пророк, увесь Ізраїль довгі роки буде "нічий," "сидітиме" десь, чекаючи на володаря.

Як закінчилася ця драма пекаря і проститутки, ми не знаємо. Проте під час довгого "сидіння" викупленої Гомер під домашнім арештом Осія чує, і переповідає нам, іншу драму - драму страждань нашого Творця, суверенного володаря усього всесвіту, який раптом являє Себе Своєму пророкові як скривждений, ображений, покинутий Своїми дурними і жорстокими дітьми батько. У книзі Осії Бог, так само як і у книгах великих пророків, каже і про Свій гнів на Своїх негідних синів і дочок, і про Свій намір покарати їх, і про Свій далекосяжний план повернути їх до Себе. Але Бог також буквально МОЛИТЬСЯ до людей! Він, Господь, абсолютний володар усього сущого, устами Свого пророка каже слова, які згодом кілька разів повторить наш Спаситель у Євангеліях: "МИЛОСТІ прошу, а не жертви." Богові байдуже, що ми Йому "даємо" - ніякі наші подачки Йому не потрібні, але Йому потрібна наша людська любов.

Фінальний акорд книги Осії дуже мажорний. Ізраїль, каже пророк, перенесе всі на світі мислимі і немислимі страждання і "розцвіте, неначе лілея." Чи це пророцтво здійсниться? Про це ми дізнаємося далі.