Трохи роздумів про Біблію. 32. Йони
02/20/2006 | Георгій
Це одна з тих книг Біблії, що досить широко відома навіть і тим, хто ніколи Біблії не читав, головним чином через свої яскраві казкові образи (Йона у череві кита або великої риби). Вона дуже коротенька - всього 4 розділи, які у моєму виданні огієнківського перекладу вміщаються на двох сторінках. Але ця книга дуже динамічна, щільно насичена подіями і надзвичайно важлива для християнської теології.
Герой цієї книги, Божий пророк Йона, син Аміттая, отримує від Господа дуже незвичайне завдання - піти проповідувати до Ніневії, столиці заклятих ворогів староєврейського народу, ассірійців. На відміну від вже відомих нам біблійних пророків Ісайї, Єремії, Єзекіїля і інших, Йона не має в собі почуття слухняності, відповідальності за свою високу пророчу місію. Він бунтар і боягуз. Йона тікає "від Божого лиця" кораблем до Таршішу (сучасний острів Кріт), але Бог Своєю могутньою рукою повертає цього нещасного шкурника назад, до призначеної йому роботи - проповідувати у Ніневії. Йона робить цю свою роботу, причому дуже успішно - ніневітяни каються у веретах і попелі, постять, плачуть, обіцяють Богові відвернутися від злого. Але Йона знову незадоволений і знову бунтує - йому не подобається, що Господь змилувався з ніневитян. Тоді Бог демонструє Йоні, на живому прикладі Своєї власної творчої роботи, що Він, по-перше, є завжди, за всіх обставин, суверенним володарем усіх історичних ситуацій, а по-друге значно милосерднішим, ніж дріб'язкові, егоїстичні люди.
Книга Йони змушує читача замислитися над дуже важливим питанням: хто ж він є, цей обраний Божий народ? Очевидно, що це не тільки (і може навіть не стільки) євреї - адже Йона проповідує НІНЕВІТЯНАМ, і ті КАЮТЬСЯ, тобто повертаються до Бога! По-друге, це зовсім не обов'язково якісь особливо хороші, чесні, сильні, побожні люди. Портрет Йони у книзі, що зветься іменем цього персонажа, дуже негативний, але Йона Є Божим пророком, Божим інструментом, засобом у здійсненні Вседержителем Його передвічного плану творення і спасіння. Іншими словами, дрібний боягуз, шкурник і скандаліст теж може бути у числі Божих обранців, Божих СВЯТИХ, тобто окремих, особливих, виділених Богом із людського загалу. Це парадокс. Ми ще побачимо багато таких парадоксів у книгах Нового Завіту.
Герой цієї книги, Божий пророк Йона, син Аміттая, отримує від Господа дуже незвичайне завдання - піти проповідувати до Ніневії, столиці заклятих ворогів староєврейського народу, ассірійців. На відміну від вже відомих нам біблійних пророків Ісайї, Єремії, Єзекіїля і інших, Йона не має в собі почуття слухняності, відповідальності за свою високу пророчу місію. Він бунтар і боягуз. Йона тікає "від Божого лиця" кораблем до Таршішу (сучасний острів Кріт), але Бог Своєю могутньою рукою повертає цього нещасного шкурника назад, до призначеної йому роботи - проповідувати у Ніневії. Йона робить цю свою роботу, причому дуже успішно - ніневітяни каються у веретах і попелі, постять, плачуть, обіцяють Богові відвернутися від злого. Але Йона знову незадоволений і знову бунтує - йому не подобається, що Господь змилувався з ніневитян. Тоді Бог демонструє Йоні, на живому прикладі Своєї власної творчої роботи, що Він, по-перше, є завжди, за всіх обставин, суверенним володарем усіх історичних ситуацій, а по-друге значно милосерднішим, ніж дріб'язкові, егоїстичні люди.
Книга Йони змушує читача замислитися над дуже важливим питанням: хто ж він є, цей обраний Божий народ? Очевидно, що це не тільки (і може навіть не стільки) євреї - адже Йона проповідує НІНЕВІТЯНАМ, і ті КАЮТЬСЯ, тобто повертаються до Бога! По-друге, це зовсім не обов'язково якісь особливо хороші, чесні, сильні, побожні люди. Портрет Йони у книзі, що зветься іменем цього персонажа, дуже негативний, але Йона Є Божим пророком, Божим інструментом, засобом у здійсненні Вседержителем Його передвічного плану творення і спасіння. Іншими словами, дрібний боягуз, шкурник і скандаліст теж може бути у числі Божих обранців, Божих СВЯТИХ, тобто окремих, особливих, виділених Богом із людського загалу. Це парадокс. Ми ще побачимо багато таких парадоксів у книгах Нового Завіту.
Відповіді
2006.02.21 | толя дейнека
яка була природа проповіді Йона?
в Огієнка проповідь є, але з певним забарвленням: "Устань, іди до Ніневії, міста великого, і проповідуй проти нього"Король Джеймс пише просто Arise, go to Nineveh, that great city, and cry against it; for their wickedness is come up before me.
тобто просто "волай проти".
З точки зору сучасних юдеїв проповідь серед неюдеїв не вітається, тож мабуть доречно навести альтернативне тлумачення, наприклад хасидів, життєрадісних і безпосередніх.
http://chassidus.ru/search.php?url=library/history/our_people/107.htm&search=%E8%EE%ED%E0+
Одним из величайших пророков времени царствования Иерав'ама II был Иона сын Амитая, который еще будучи учеником пророка Элиши помазал на царство царя Еу и потому пользовался особым благоволением Иерав'ама. Однажды Б-г повелел Ионе отправиться в Нинвей, один из крупнейших городов того времени, и предсказать гибель этого города, потому что порочность его жителей достигла предела. Но это поручение было Ионе не по душе. Нинвей был заклятым врагом Исраеля, и Ионе лучше хотелось видеть его гибель. Если ему удастся выполнить Б-жье поручение и Нинвей будет пощажен, город этот так и останется постоянной угрозой Исраелю. Поэтому Иона пытался избежать необходимости быть исполнителем этого поручения. Он сел на корабль, отплывающий в Таршиш, надеясь, что о данном ему поручении будет забыто. Когда корабль был в море, Б-г наслал на море шторм, угрожавший разбить и потопить корабль. Матросы перепугались и каждый из них молился своему Б-гу. Иона же лег, чтобы уснуть. Капитан корабля, видя спящего человека, подошел к нему и стал его порицать за то, что он спит в такой грозный час, вместо того, чтобы, как все, молиться Б-гу. Между тем, матросы бросили жребий, чтобы узнать по чьей вине постигло их это несчастье. Жребий пал на Иону. Когда матросы спросили его, кто он такой, откуда он и чем он занимается, Иона им сказал, что он еврей и служитель Б-га Создателя земли и неба. Тогда матросы спросили его, что им делать, чтобы бушующее море успокоилось и корабль со всеми людьми на нем был спасен. На это Иона ответил, что им остается только бросить его самого в море, и шторм сразу же утихнет, потому что шторм был вызван его, Ионы, отказом подчиниться повелению Б-жьему. Вначале матросы отказались сделать так, как сказал им Иона. Но шторм становился все свирепее, и трагичный конец казался неминуемым. С большой неохотой матросы бросили Иону в воду, и шторм сразу прекратился.
Как только Иона очутился в воде, Б-г послал большую рыбу, чтобы поглотить Иону живьем. Три дня и три ночи пробыл Иона внутри этой рыбы. В постигшей его беде он взмолился Б-гу, прося спасти его, и Б-г повелел рыбе выплюнуть Иону на сушу.
ИОНА В НИНВЕЕ
И вновь Б-г повелел Ионе отправиться в Нинвей, чтобы передать Б-жье послание. На этот раз пророк выполнил Б-жье повеление. Явившись в Нинвей, Иона сразу же пошел прямо на самую оживленную площадь и об'-явил, что через сорок дней город погибнет. Торжественное предупреждение пророка наэлектризовало город. Жители города поверили пророку и покаялись. Они постились и одели рубища; даже сам царь снял с себя свои царские одежды и оделся в траур. Каждый житель города честно и искренне решил оставить свое порочное прошлое. Весь народ от души пытался исправить свои пути поведения. Добытое неправедными путями добро было возвращено хозяевам, и несправедливые судебные решения были пересмотрены. Б-г увидел, что люди искренни в своем покаянии и простил им. Нинвей был спасен.
Ионе не понравился такой оборот дела. Он надеялся, что гибель Нинвея, если бы жители города не покаялись, навсегда избавит народ Исраельский от одного из его злейших врагов. Он построил себе хижину за чертой города и жил там отшельником. Иона желал знать, какова будет судьба города. Был очень жаркий день, и Б-г дал произрасти такому растению, которое дало тень Ионе и защитило его от жала жгучего солнца. Это доставило Ионе великую радость. Затем Б-г послал червь, который подточил это растение, и оно засохло.
Без такой защиты солнце немилосердно палило, Иона изнемог и просил себе смерть. Тогда ослабевший пророк услышал слова Б-жьи:
«Ты сожалеешь о растении, над которым ты не трудился и которого не растил, которое в одну ночь выросло и в одну же ночь пропало. Мне ли не пожалеть Нинвея, города великого, в котором более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличать правой руки от левой (то есть детей), и множества скота»
--------------------------------------------
тобто в прагненнях Йову хасиди записали не викриття гріхів Ніневії, а щось на кшталт "захист державних інтересів Ізраїля і погибель державних ворогів". Чи обгрунтована така точка зору? з сучасних поглядів не дуже. Якби, як проголошується "ворог Ніневії" потрапив би в Ніневію себто "вороже кубло" і став пророкувати загибель за 40 днів, це мало б сприйматися радше як примітивний психологічний тиск і певно скоро закінчилося, бо навіжений був би забитий. Якщо до Йова стали прислухатися - значить мешканці міста відчували, що в них всередені справи кепські, тобто фактично ворог виявився червивим зсередини. Або вкрай заляканим. А це вже не ворог, з такого можна вити мотузки.
Я думаю, мені пробачиться моя маленька раціональна реконструкція, вона не дуже виходить за рамки допусків.
Цю реконструкцію навіть можна спробувати продовжити і розвити. Місце дії і час невідомі, але спробуймо прийняти, що місто Ніневія є ворогом. Навіть не ворогом, а судячи з перших рядків книги, проводить нахабну політику. Тож для наведення ладу мобілізується дехто Йона, для впливу на міщан. Йону завдання не до вподоби (чому, на початку е пояснюється), і він насагається дезертирувати. Морем. Але його наздоганяють. В Йона добрі нерви - він коли розуміє про погоню, навіть лягає спати. Ті, хто прибув за Йоною, мають з ним неприємну кількаденну розмову, але Йона все правильно розуміє і присягаються в вірності молитвою до Господа.
Тож він відбуває до Ніневії і приступає до виконання завдання. Судячи з опису, це просто розповсюдження панічних чуток. Неприятель вражений в серце, чутки досягають головних адресатів, які очевидно залякані, і керівники міста вдаються до капітуляції. Що саме малося на увазі під "руйнуванням" Ніневії, не дуже ясно, але очевидно найгірший варіант оминає місто, що капітулювало.
Йона, що оселився на дачі під містом, чомусь ображається за це на керівництво і докоряє йому його милосердям, про яке "знав відпочатку". Але начальство дуже скоро приводить Йона до тями, на простому прикладі демонструючи і свої можливості і свою суверенну можновладність.
кінець книги.
2006.02.24 | толя дейнека
Re: кидаємо жереб, щоб бути ближчими до Бога
Йони 1:7 - моряки кидають жереб, і це помагає ім наблизитися до розуміння Божої волі.На мою думку, це одне з числених типових місць, яке позбавлене коментарів і про це говориться хіба що мимохідь.
Виявляється, і це зафіксоване в Письмі, щоб отримати відповіді на якісь питання, можна кинути жереб. Тож чому така практика, освячегна авторитетом Біблії, не є поширеною? Чому священики не кидають при служінні кості або не доручають це комусь з мірян?