Трохи роздумів про Біблію. 54. 1 Тимофія
05/18/2006 | Георгій
Цим листом відкривається серія з трьох так званих "пастирських послань" Нового Завіту. Головна тема цих послань (до 1 і 2 Тимофія і до Тита) - це настанови про те, якою має бути християнська Церква і її служителі. Автором усіх трьох "пастирських послань" прийнято вважати Св. Павла, хоча є думка, що їх автором був хтось інший (або інші), тому що їх стиль досить-таки суттєво відрізняється від стилю таких документів НЗ, як лист до Римлян чи послання до Коринфян. Все-таки більшість дослідників згоджується, що *теологія* "пастирських послань" принципово не відрізняється від Павлової. Розбіжності ж у стилі можна пояснити частково віком (Павло писав "пастирські послання," коли йому було вже добре за 60), і частково специфікою їх теми.
Перший з двох листів до Тимофія був написаний швидше всього під час плавання Павла до Риму, десь у 62-63 р. н.е. Тимофій був прийомним сином і одним з найближчих спільників Павла, людиною, якій "апостол поган" доручив нагляд за християнською конгрегацією Ефесу.
Лист починається нагадуванням про обов"язок Тимофія навчати християн не слухати фальшивих вчителів, стерегтися порожніх суперечок "про родоводи безкраї" і інші не суттєві для християнської доктрини "нечисті та бабські байки." Це нагадування дуже своєчасне, тому що, як сказано далі в листі, "дехто в останні часи відступиться від віри" і буде "в лицемірстві говорити неправду." Схоже, що під цими лицемірами Павло, як і в листі до Филип"ян, має на увазі єретиків-маніхейців, які наполягають на дикому, надмірному аскетизмі ("одружуватися забороняють, наказують стримуватися від їжі"). Як і інші пропагандисти "спасіння ділами," ці єретики-легалісти ставлять спасіння віруючої людини в залежність від того, як ця людина виконує певні ритуали, певні вимоги якогось законодавчого кодексу. Але це дурниця, каже апостол; Божий Закон "добрий, коли хто законно вживає його, та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та неслухняних, нечестивих і грішників..." Як і в листах до Галатів, Римлян, і Ефесян, Павло роз"яснює, що Закон має не "меріторіальне" значення (людина не "заробляє" собі на спасіння тим, що вона виконує те чи те), а інформативне, "педагогічне" значення, служачи показником грішності, недосконалості, не-спасенності людини і доводячи їй, людині, що їй абсолютно необхідний Спаситель. Я сам, каже апостол, спасений не тому, що я зразково виконував ті чи інші прескрипції Закону, а тому, що "Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, з яких перший - то я," і тому, що через Божу волю "збільшилась в мені благодать Господа нашого з вірою та любов"ю в Христі Ісусі."
Що є "плодами" - видимими проявами - цієї благодаті у тих, хто має керувати життям християнської громади? На які риси характеру людини треба звертати увагу, коли йдеться про висвячення того чи іншого християнина на провідну роботу в Церкві? Цьому Павло присвячує решту листа. Перш за все, каже апостол, пастирі Церкви повинні молитися, молитися постійно, безперестанку, за всіх людей, зокрема за "царів та всіх, хто при владі," "щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистоті." Пастирі Церкви (грецьке "епіскопоі" - буквально "ті, хто дивиться зверху," наглядачі, старші, синонім "пресбютероі") повинні бути "бездоганні" - чисті у своєму персональному і сімейному житті, тверезі, миролюбні і досвідчені, такі, хто має християнський життєвий досвід ("не новонавернені"). Їх помічники-диякони теж повинні бути чисті, миролюбні і досвідчені. Павло радить Тимофієві "нікого скоро не рукопокладати" і "випробовувати" кандидатів на церковне лідерство. Все це дуже важливо, пише апостол, тому що служителі Церкви повинні мати "добре засвідчення від чужинців."
Плодами благодаті, на які Павло звертає увагу Тимофія, є також і якості рядових членів християнської громади - зокрема жінок. Жінки, осяяні благодаттю, пише апостол, є скромними, сором"язливими, але здатними на "добрі вчинки" і працелюбними. Жінкам не личить повчати своїх чоловіків. Натомість "присвячена на побожність" жінка "спасається дітородженням," тобто функціонує як дійсно жінка і, чи то у буквальному, чи то у переносному сенсі, матір. Так, пише Павло, було від створення людини, від "Адама і Єви," і цю різницю між людськими статями треба берегти у християнській Церкві.
Павло дає Тимофієві багато дуже конкретних практичних порад, як йому, відповідальному за цілісність і зростання Церкви, треба поводитися з іншими людьми - старшими, молодшими, чоловіками, жінками, вдовицями, слугами, панами-господарями. Головне, пише апостол, це мати віру і триматися "здорових (!) слів Господа нашого Ісуса Христа" ("югіаіноусін логоіс тоіс тоу кюріоу емон Іесоу Хрістоу," у латинському перекладі Св. Єроніма "SANIS (!) sermonibus Domini nostri Iesu Christi"). Всіх у церкві, а особливо старших-"пресбютероі," треба поважати і хвалити ("наділяти подвійною честю") за те, що вони "добре пильнують діла." Будь-які скарги на старших повинні бути обгрунтовані свідченням як мінімум двох або трьох свідків. Старших не можна лаяти - натомість, з ними треба говорити, як з власними батьками, "вмовляти" їх у випадку, якщо вони з чиєїсь точки зору роблять щось не так. Так само не можна лаяти і молодших, а натомість треба обговорювати з ними речі як з рідними братами або сестрами. Треба особливо пильнувати проти того, щоби люди (зокрема жінки) не стали "неробітними, лепетливими, занадто цікавими," пустомелями чи пліткарями, чи такими, хто "згордів, нічого не знає, захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади, постійні сварні." Якщо є ознаки такої поведінки, пише Павло, задачею Тимофія є "картати" таких людей "перед усіма, щоб і інші страх мали." Також треба стерегтися грошолюбства, зажерливості, бажання мати зиск з інших людей, бо це, каже апостол, "корінь усього лихого."
У листі міститься також низка побажань апостола Павла безпосередньо самому Тимофієві. Очевидно, Тимофій не був людиною дуже міцного фізичного здоров"я, і Павло зворушливо, дуже по-батьківськи радить своєму прийомному синові "не пити самої тільки води, а пити й трохи вина заради шлунка й численних недугів" (еллінізовані євреї вірили, що розбавлене водою червоне виноградне вино лікує найрізноманітніші хвороби). Павло також дуже емоційно, з піднесенням напучує Тимофія "бути зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті." Апостол наказує молодому проводиреві Церкви "стерегтися базікання і суперечок (хибного) знання, неправдиво названого так," але "додержувати заповідь (Христову) чистою і бездоганною аж до з"явлення Господа нашого."
Перший з двох листів до Тимофія був написаний швидше всього під час плавання Павла до Риму, десь у 62-63 р. н.е. Тимофій був прийомним сином і одним з найближчих спільників Павла, людиною, якій "апостол поган" доручив нагляд за християнською конгрегацією Ефесу.
Лист починається нагадуванням про обов"язок Тимофія навчати християн не слухати фальшивих вчителів, стерегтися порожніх суперечок "про родоводи безкраї" і інші не суттєві для християнської доктрини "нечисті та бабські байки." Це нагадування дуже своєчасне, тому що, як сказано далі в листі, "дехто в останні часи відступиться від віри" і буде "в лицемірстві говорити неправду." Схоже, що під цими лицемірами Павло, як і в листі до Филип"ян, має на увазі єретиків-маніхейців, які наполягають на дикому, надмірному аскетизмі ("одружуватися забороняють, наказують стримуватися від їжі"). Як і інші пропагандисти "спасіння ділами," ці єретики-легалісти ставлять спасіння віруючої людини в залежність від того, як ця людина виконує певні ритуали, певні вимоги якогось законодавчого кодексу. Але це дурниця, каже апостол; Божий Закон "добрий, коли хто законно вживає його, та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та неслухняних, нечестивих і грішників..." Як і в листах до Галатів, Римлян, і Ефесян, Павло роз"яснює, що Закон має не "меріторіальне" значення (людина не "заробляє" собі на спасіння тим, що вона виконує те чи те), а інформативне, "педагогічне" значення, служачи показником грішності, недосконалості, не-спасенності людини і доводячи їй, людині, що їй абсолютно необхідний Спаситель. Я сам, каже апостол, спасений не тому, що я зразково виконував ті чи інші прескрипції Закону, а тому, що "Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, з яких перший - то я," і тому, що через Божу волю "збільшилась в мені благодать Господа нашого з вірою та любов"ю в Христі Ісусі."
Що є "плодами" - видимими проявами - цієї благодаті у тих, хто має керувати життям християнської громади? На які риси характеру людини треба звертати увагу, коли йдеться про висвячення того чи іншого християнина на провідну роботу в Церкві? Цьому Павло присвячує решту листа. Перш за все, каже апостол, пастирі Церкви повинні молитися, молитися постійно, безперестанку, за всіх людей, зокрема за "царів та всіх, хто при владі," "щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистоті." Пастирі Церкви (грецьке "епіскопоі" - буквально "ті, хто дивиться зверху," наглядачі, старші, синонім "пресбютероі") повинні бути "бездоганні" - чисті у своєму персональному і сімейному житті, тверезі, миролюбні і досвідчені, такі, хто має християнський життєвий досвід ("не новонавернені"). Їх помічники-диякони теж повинні бути чисті, миролюбні і досвідчені. Павло радить Тимофієві "нікого скоро не рукопокладати" і "випробовувати" кандидатів на церковне лідерство. Все це дуже важливо, пише апостол, тому що служителі Церкви повинні мати "добре засвідчення від чужинців."
Плодами благодаті, на які Павло звертає увагу Тимофія, є також і якості рядових членів християнської громади - зокрема жінок. Жінки, осяяні благодаттю, пише апостол, є скромними, сором"язливими, але здатними на "добрі вчинки" і працелюбними. Жінкам не личить повчати своїх чоловіків. Натомість "присвячена на побожність" жінка "спасається дітородженням," тобто функціонує як дійсно жінка і, чи то у буквальному, чи то у переносному сенсі, матір. Так, пише Павло, було від створення людини, від "Адама і Єви," і цю різницю між людськими статями треба берегти у християнській Церкві.
Павло дає Тимофієві багато дуже конкретних практичних порад, як йому, відповідальному за цілісність і зростання Церкви, треба поводитися з іншими людьми - старшими, молодшими, чоловіками, жінками, вдовицями, слугами, панами-господарями. Головне, пише апостол, це мати віру і триматися "здорових (!) слів Господа нашого Ісуса Христа" ("югіаіноусін логоіс тоіс тоу кюріоу емон Іесоу Хрістоу," у латинському перекладі Св. Єроніма "SANIS (!) sermonibus Domini nostri Iesu Christi"). Всіх у церкві, а особливо старших-"пресбютероі," треба поважати і хвалити ("наділяти подвійною честю") за те, що вони "добре пильнують діла." Будь-які скарги на старших повинні бути обгрунтовані свідченням як мінімум двох або трьох свідків. Старших не можна лаяти - натомість, з ними треба говорити, як з власними батьками, "вмовляти" їх у випадку, якщо вони з чиєїсь точки зору роблять щось не так. Так само не можна лаяти і молодших, а натомість треба обговорювати з ними речі як з рідними братами або сестрами. Треба особливо пильнувати проти того, щоби люди (зокрема жінки) не стали "неробітними, лепетливими, занадто цікавими," пустомелями чи пліткарями, чи такими, хто "згордів, нічого не знає, захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади, постійні сварні." Якщо є ознаки такої поведінки, пише Павло, задачею Тимофія є "картати" таких людей "перед усіма, щоб і інші страх мали." Також треба стерегтися грошолюбства, зажерливості, бажання мати зиск з інших людей, бо це, каже апостол, "корінь усього лихого."
У листі міститься також низка побажань апостола Павла безпосередньо самому Тимофієві. Очевидно, Тимофій не був людиною дуже міцного фізичного здоров"я, і Павло зворушливо, дуже по-батьківськи радить своєму прийомному синові "не пити самої тільки води, а пити й трохи вина заради шлунка й численних недугів" (еллінізовані євреї вірили, що розбавлене водою червоне виноградне вино лікує найрізноманітніші хвороби). Павло також дуже емоційно, з піднесенням напучує Тимофія "бути зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті." Апостол наказує молодому проводиреві Церкви "стерегтися базікання і суперечок (хибного) знання, неправдиво названого так," але "додержувати заповідь (Христову) чистою і бездоганною аж до з"явлення Господа нашого."