Трохи роздумів про Біблію. 55. 2 Тимофія
05/19/2006 | Георгій
Цей другий з серії "пастирських" листів цілком може бути останнім листом апостола Павла. Він написаний у римській в"язниці між 64 і 65 р. н.е., незадовго до мученицької смерті "апостола поган."
Другий лист до Тимофія дещо менш теологічний і дещо більш гомілетичний, ніж інші листи Павла. Він також дуже сумний. Його "тенор" водночас ніжний, ліричний, і саркастичний, гіркий. Павло починає листа з дуже особистого звертання до свого прийомного сина, згадує його мати і бабусю, і просить Тимофія хоробро, стійко продовжувати проповідь Доброї Звістки, як це личить "воякові Христа." Як і в першому листі, апостол попереджає свого молодого помічника "стерегтися базікань марних," і також заповідає Тимофієві стерегтися "молодечих пожадливостей." Далі Павло прорікає, що "останніми днями настануть тяжкі часи." Люди, пише апостол, будуть "самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога." Павло наказує Тимофієві "стерегтися" таких людей, і попереджає, що "всі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані, а люди лихі та дурисвіти матимуть успіх." Невесела картина...
Далі лист аж ніяк не веселішає. Павло продовжує наставляти Тимофія триматися Святого Писання - "агіа графа" (або "панта графа" - "всього, що написано"). (Очевидно, апостол не мав під цим на увазі Біблію в нашому сучасному розумінні цього слова, тому що канон Св. Писання тоді ще не був складений, він з"явиться аж через десь триста років, на Лаодікейському Вселенському Соборі.) Павло просить Тимофія "проповідувати Слово, докоряти, забороняти, переконувати з терпеливістю та з наукою." Він вмовляє свого прийомного сина "терпіти лихо," і "виконувати працю благовісника." Але сам я, веде далі апостол, "вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав. Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь."
Заключні рядки листа містять гіркі скарги старого, хворого, ув"язненого апостола на його колишніх друзів і учнів, які його кинули, а також низку побажань і привітань. Під самісіньку завісу чується мотив надії: Павло пише, що Господь його "від усякого лихого вчинку визволить та збереже для Свого Небесного Царства."
Другий лист до Тимофія дещо менш теологічний і дещо більш гомілетичний, ніж інші листи Павла. Він також дуже сумний. Його "тенор" водночас ніжний, ліричний, і саркастичний, гіркий. Павло починає листа з дуже особистого звертання до свого прийомного сина, згадує його мати і бабусю, і просить Тимофія хоробро, стійко продовжувати проповідь Доброї Звістки, як це личить "воякові Христа." Як і в першому листі, апостол попереджає свого молодого помічника "стерегтися базікань марних," і також заповідає Тимофієві стерегтися "молодечих пожадливостей." Далі Павло прорікає, що "останніми днями настануть тяжкі часи." Люди, пише апостол, будуть "самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога." Павло наказує Тимофієві "стерегтися" таких людей, і попереджає, що "всі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані, а люди лихі та дурисвіти матимуть успіх." Невесела картина...
Далі лист аж ніяк не веселішає. Павло продовжує наставляти Тимофія триматися Святого Писання - "агіа графа" (або "панта графа" - "всього, що написано"). (Очевидно, апостол не мав під цим на увазі Біблію в нашому сучасному розумінні цього слова, тому що канон Св. Писання тоді ще не був складений, він з"явиться аж через десь триста років, на Лаодікейському Вселенському Соборі.) Павло просить Тимофія "проповідувати Слово, докоряти, забороняти, переконувати з терпеливістю та з наукою." Він вмовляє свого прийомного сина "терпіти лихо," і "виконувати працю благовісника." Але сам я, веде далі апостол, "вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав. Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь."
Заключні рядки листа містять гіркі скарги старого, хворого, ув"язненого апостола на його колишніх друзів і учнів, які його кинули, а також низку побажань і привітань. Під самісіньку завісу чується мотив надії: Павло пише, що Господь його "від усякого лихого вчинку визволить та збереже для Свого Небесного Царства."