Трохи роздумів про Біблію. 56. Тита
05/19/2006 | Георгій
Цей останній з трьох "пастирських" листів апостола Павла був написаний трохи раніше, ніж друге послання до Тимофія, тобто приблизно у 63-64 р. н.е., у римській в"язниці. Він адресований грекові на ім"я Тит, якого Павло навернув у Христову віру і якому він доручив наглядати над християнськими конгрегаціями острова Кріт.
Лист до Тита короткий, але насичений як гомілетикою, так і теологією. В ньому немов резюмуються, у дуже стислій формі, всі головні положення великих Павлових листів, особливо листа до Римлян. Апостол знову підкреслює, що тільки Божа благодать, з"явлена у Христі, є чинником спасіння грішного, загиблого людства. Христос спасає Своїх обранців "не з діл праведності, що ми їх учинили були, а з Своєї милості через купіль відродження й обновлення Духом Святим." Обранці виправдовуються перед Богом не своєю власною людською праведністю, а "Його (Христовою) благодаттю." Тому, каже Павло, треба "вистерігатися нерозумних змагань, і родоводів, і суперечок про Закон - некорисні вони." Судячи з контексту, під цими "суперечками про закон" Павло має на увазі безкінечні суперечки про те, що є "чистим" ("кошер"), а що "нечистим." Гнівно заперечуючи цим "юдейським байкам" ("юдайкоіс мюфоіс"), апостол пише, що чистота насправді не в їжі, одязі, чи належності до тієї чи іншої групи, а тільки в самій людині, оновленій, очищеній Христом через віру. "Для чистих," - пише автор листа, - "все чисте, а для знечищених та для невірних нечисте ніщо."
Схоже, що Павло не особливо високої думки про тубільців Кріта. Він нагадує Титові, цитуючи грецького поета Епіменіда, що "крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві." Тим не менш, пише апостол, задачею Тита є говорити з цими людьми про те, що відповідає "здоровій науці" ("югіаіноюсе дідаскаліа," у латинському перекладі Св. Єроніма "sanam doctrinam"). Їм треба "докоряти суворо," і вчити їх бути "тверезими, поважними, поміркованими, ... чистими, господарними, добрими." Головне, каже Павло, це самому подавати бездоганний приклад усіх цих добрих якостей. Як відповідальний за духовне здоров"я крутських конгрегацій, Тит - а також його помічники-"епіскопоі" - повинен бути "бездоганний, як Божий домоврядник, не самолюбний, не гнівливий, не п"яниця, не заводіяка, не корисливий, але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий, що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних."
Спасіння дійсно дається нам "задарма," пише апостол; ми не "заробляємо" його нашими ділами, але ми, будучи обраними Богом і обдарованими Ним вірою, "цураємося безбожності та світських пожадливостей, живемо помірковано, праведно і побожно в теперешнім віці." Ми "чекаємо з"явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса," і нам, як таким, личить "про добрі діла пиьнувати - для людей це добре й корисне." Той, хто не "дбає про добрі діла при конечних потребах" своїх братів, пише апостол, є "безплодним."
Лист до Тита короткий, але насичений як гомілетикою, так і теологією. В ньому немов резюмуються, у дуже стислій формі, всі головні положення великих Павлових листів, особливо листа до Римлян. Апостол знову підкреслює, що тільки Божа благодать, з"явлена у Христі, є чинником спасіння грішного, загиблого людства. Христос спасає Своїх обранців "не з діл праведності, що ми їх учинили були, а з Своєї милості через купіль відродження й обновлення Духом Святим." Обранці виправдовуються перед Богом не своєю власною людською праведністю, а "Його (Христовою) благодаттю." Тому, каже Павло, треба "вистерігатися нерозумних змагань, і родоводів, і суперечок про Закон - некорисні вони." Судячи з контексту, під цими "суперечками про закон" Павло має на увазі безкінечні суперечки про те, що є "чистим" ("кошер"), а що "нечистим." Гнівно заперечуючи цим "юдейським байкам" ("юдайкоіс мюфоіс"), апостол пише, що чистота насправді не в їжі, одязі, чи належності до тієї чи іншої групи, а тільки в самій людині, оновленій, очищеній Христом через віру. "Для чистих," - пише автор листа, - "все чисте, а для знечищених та для невірних нечисте ніщо."
Схоже, що Павло не особливо високої думки про тубільців Кріта. Він нагадує Титові, цитуючи грецького поета Епіменіда, що "крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві." Тим не менш, пише апостол, задачею Тита є говорити з цими людьми про те, що відповідає "здоровій науці" ("югіаіноюсе дідаскаліа," у латинському перекладі Св. Єроніма "sanam doctrinam"). Їм треба "докоряти суворо," і вчити їх бути "тверезими, поважними, поміркованими, ... чистими, господарними, добрими." Головне, каже Павло, це самому подавати бездоганний приклад усіх цих добрих якостей. Як відповідальний за духовне здоров"я крутських конгрегацій, Тит - а також його помічники-"епіскопоі" - повинен бути "бездоганний, як Божий домоврядник, не самолюбний, не гнівливий, не п"яниця, не заводіяка, не корисливий, але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий, що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних."
Спасіння дійсно дається нам "задарма," пише апостол; ми не "заробляємо" його нашими ділами, але ми, будучи обраними Богом і обдарованими Ним вірою, "цураємося безбожності та світських пожадливостей, живемо помірковано, праведно і побожно в теперешнім віці." Ми "чекаємо з"явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса," і нам, як таким, личить "про добрі діла пиьнувати - для людей це добре й корисне." Той, хто не "дбає про добрі діла при конечних потребах" своїх братів, пише апостол, є "безплодним."