Сучасне комфортобісся
06/17/2006 | Ієромонах Іов
СУЧАСНЕ КОМФОРТОБІССЯ
Серед основних причин нинiшнього катастрофiчного стану людства цiлком справедливо вiдзначають широку проповiдь розпусти. Одним iз головних напрямкiв дiяльностi кримiнальної i несамостiйної влади є самовбивча (для будь-якої влади взагалі) кампанiя морального розбещення власного народу, що веде до швидкого зросту найрiзноманiтнiшої, важко приборкуваної злочинностi. Нi один самостiйний уряд, навіть якби вiн бажав благополуччя тiльки собi, а не своєму народовi, нiколи не буде насаджувати у своїй країні порнографiю, фiльми жахiв, культ насилля, наживи та iнше, що ми бачимо тепер на кожному кроцi. Iнша справа, коли встановлена злочинна влада, залежна вiд мiжнародної полiтичної мафiї i нею примушувана до певних у державному смислi самовбивчих крокiв.
Але поруч iз розпустою грубою, що вже таїть у собi тяжкi соцiальнi наслiдки, тими ж правителями свiту цього активно насаджується бiльш тонка розпуста, яка не призводить безпосередньо до зросту злочинностi, але веде кожну безпечну душу в таку саму геєну, що й перша розпуста.
Ми маємо на увазi культ усестороннього комфорту, постiйне прагнення до догоджання плотським (хоча й не протиприродним) i нижчим душевним потребам, із повним забуттям потреб духу. Цiєї тонкої розпусти навколо нас так багато, що ми вже на неї не звертаємо уваги.
Комфортолюбство виникло не в наш час, можна сказати, воно сучасне людству, але мiра нашого пiдкорення йому протягом усiєї iсторiї була рiзною i тiльки нинi загострилась до неймовiрного.
Ранiше комфорт був доступний лише багатим i знатним. А тепер вiн, так само залишаючись удiлом небагатьох, майже всiм тiєю чи iншою мiрою лоскоче почуття. Не всi можуть дозволити собi життя в розкошах – цього диявол зовсiм не збирається, а iнколи й не може, дати зразу всiм – але зате майже всiх вiн може примусити любити комфорт i прагнути до нього…
ЯКЩО КОМУСЬ ЦІКАВО, МОЖУТЬ ЧИТАТИ ДАЛІ:
www.hieromonk-job.narod.ru/Komfort.htm
Серед основних причин нинiшнього катастрофiчного стану людства цiлком справедливо вiдзначають широку проповiдь розпусти. Одним iз головних напрямкiв дiяльностi кримiнальної i несамостiйної влади є самовбивча (для будь-якої влади взагалі) кампанiя морального розбещення власного народу, що веде до швидкого зросту найрiзноманiтнiшої, важко приборкуваної злочинностi. Нi один самостiйний уряд, навіть якби вiн бажав благополуччя тiльки собi, а не своєму народовi, нiколи не буде насаджувати у своїй країні порнографiю, фiльми жахiв, культ насилля, наживи та iнше, що ми бачимо тепер на кожному кроцi. Iнша справа, коли встановлена злочинна влада, залежна вiд мiжнародної полiтичної мафiї i нею примушувана до певних у державному смислi самовбивчих крокiв.
Але поруч iз розпустою грубою, що вже таїть у собi тяжкi соцiальнi наслiдки, тими ж правителями свiту цього активно насаджується бiльш тонка розпуста, яка не призводить безпосередньо до зросту злочинностi, але веде кожну безпечну душу в таку саму геєну, що й перша розпуста.
Ми маємо на увазi культ усестороннього комфорту, постiйне прагнення до догоджання плотським (хоча й не протиприродним) i нижчим душевним потребам, із повним забуттям потреб духу. Цiєї тонкої розпусти навколо нас так багато, що ми вже на неї не звертаємо уваги.
Комфортолюбство виникло не в наш час, можна сказати, воно сучасне людству, але мiра нашого пiдкорення йому протягом усiєї iсторiї була рiзною i тiльки нинi загострилась до неймовiрного.
Ранiше комфорт був доступний лише багатим i знатним. А тепер вiн, так само залишаючись удiлом небагатьох, майже всiм тiєю чи iншою мiрою лоскоче почуття. Не всi можуть дозволити собi життя в розкошах – цього диявол зовсiм не збирається, а iнколи й не може, дати зразу всiм – але зате майже всiх вiн може примусити любити комфорт i прагнути до нього…
ЯКЩО КОМУСЬ ЦІКАВО, МОЖУТЬ ЧИТАТИ ДАЛІ:
www.hieromonk-job.narod.ru/Komfort.htm
Відповіді
2006.06.18 | P.M.
Нехай це нікого не бісить
Ієромонах Іов пише:> Але поруч iз розпустою грубою, що вже таїть у собi тяжкi соцiальнi наслiдки, тими ж правителями свiту цього активно насаджується бiльш тонка розпуста, яка не призводить безпосередньо до зросту злочинностi, але веде кожну безпечну душу в таку саму геєну, що й перша розпуста.
> Ми маємо на увазi культ усестороннього комфорту, постiйне прагнення до догоджання плотським (хоча й не протиприродним) i нижчим душевним потребам, із повним забуттям потреб духу. Цiєї тонкої розпусти навколо нас так багато, що ми вже на неї не звертаємо уваги.
Безумовно, аскетизм річ корисна і необхідна для духовного зросту людини. Утім прирівнювати небажання бути аскетом до розпусти все ж неварто.
В Божих Запавідях говориться про заборону розпусти, але нічого не сказано про те, що людина має жити в злиднях, голоді і холоді.
Жити комфортно -- не обов'язково означає бути непоміркованим.
Відмова від усякого комфорту, -- це річ добровільна, це особиста жертва Богові. Насаджувати такий стиль життя іншим лоюдям і докоряти їм за це -- прояв гордості, і я би сказав невпевненості в своїх силах і правильності свого вибору йти обраним шляхом.
Добровільне убожество, досмертна чистота, досконалий послух, -- не є обов'язком кожного. Це євангельські ради.
2006.06.20 | Георгій
Згоден 100%
Вчора ввечері перечитав "Отця Сергія" Лева Толстого. Там все сказано...