Охлократія
11/26/2006 | stefan
Ось як різні словники, енциклопедії пояснюють значення цього слова:
охлократия (“власть, правление толпы, черни”) - в древнегреческих учениях о государстве (у Платона, Аристотеля) господство “толпы”.
охлократия — крайняя, извращенная форма демократии, ее последствия. О. проявляется в форме экстремизма на митингах, демонстрациях, в несанкционированных действиях, связанных с нарушением порядка, норм поведения, различного рода провокациями и..
Охлократия (греч. οχλοκρατια ; от греч. ochlos — толпа и Kratos — власть, лат. ochlocratia ) — вырожденная форма демократии, основанная на меняющихся прихотях толпы, постоянно попадающей под влияние демагогов. Охлократия характерна для переходных и кризисных периодов.
Термин введён Аристотелем. Аристотель описывает Афины при Перикле и позднее как охлократию, ибо тогда господствовала чернь; люди знатного происхождения систематически устранялись от участия в делах управления, при назначении на должность решающую роль играла жеребьёвка; неизбежным результатом такой системы являлся деспотизм по отношению к союзникам и беспорядки в управлении. Между тем другие писатели видят в Афинах образец чистой демократии (в позднейшем смысле этого слова).
Признаки охлократии можно найти в Римской империи, где армия возводила на престол и свергала с него по усмотрению, хотя государственные учреждения тогда были монархическими. Многие указывают как на охлократию на Парижскую коммуну 1871 года; но правильная система всенародного голосования, господствовавшая там, делает это указание в значительной степени произвольным, хотя несомненно, что отдельные факты, как расстрел ген. Леконта и Тома, были актом воли неорганизованной толпы. С большим основанием можно назвать охлократией государственное устройство Франции в некоторые моменты великой революции и в первые дни после революции 1848 года, когда неорганизованная толпа выбирала всех важнейших должностных лиц. Вообще охлократия в наиболее точном смысле слова может существовать только весьма непродолжительное время, причём всего чаще является промежуточной формой в бурные времена после падения старого порядка и до замены его новым, более или менее правильно организованным.
Охлократія
1) ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп;
2) влада суспільно-політичних груп, що апелюють до популістських настроїв у їх примітивних, масованих варіантах. Така влада динамічно реагує на суспільні настрої, стереотипи масової свідомості, орієнтується на люмпенізовані та маргінальні верстви, вдається до провокацій для спонукання масових пристрастей і заворушень. Перебування О. у владних структурах спричинює публічний галас, безвихідні ситуації, різні авантюри, бешкети, корупційні скандали. Тому О. — загрозливий політичний феномен, що може призвести суспільство до загальнонаціональної катастрофи.
-------------------------
Майдан -2004, очевидно, також мав риси охлократії.
охлократия (“власть, правление толпы, черни”) - в древнегреческих учениях о государстве (у Платона, Аристотеля) господство “толпы”.
охлократия — крайняя, извращенная форма демократии, ее последствия. О. проявляется в форме экстремизма на митингах, демонстрациях, в несанкционированных действиях, связанных с нарушением порядка, норм поведения, различного рода провокациями и..
Охлократия (греч. οχλοκρατια ; от греч. ochlos — толпа и Kratos — власть, лат. ochlocratia ) — вырожденная форма демократии, основанная на меняющихся прихотях толпы, постоянно попадающей под влияние демагогов. Охлократия характерна для переходных и кризисных периодов.
Термин введён Аристотелем. Аристотель описывает Афины при Перикле и позднее как охлократию, ибо тогда господствовала чернь; люди знатного происхождения систематически устранялись от участия в делах управления, при назначении на должность решающую роль играла жеребьёвка; неизбежным результатом такой системы являлся деспотизм по отношению к союзникам и беспорядки в управлении. Между тем другие писатели видят в Афинах образец чистой демократии (в позднейшем смысле этого слова).
Признаки охлократии можно найти в Римской империи, где армия возводила на престол и свергала с него по усмотрению, хотя государственные учреждения тогда были монархическими. Многие указывают как на охлократию на Парижскую коммуну 1871 года; но правильная система всенародного голосования, господствовавшая там, делает это указание в значительной степени произвольным, хотя несомненно, что отдельные факты, как расстрел ген. Леконта и Тома, были актом воли неорганизованной толпы. С большим основанием можно назвать охлократией государственное устройство Франции в некоторые моменты великой революции и в первые дни после революции 1848 года, когда неорганизованная толпа выбирала всех важнейших должностных лиц. Вообще охлократия в наиболее точном смысле слова может существовать только весьма непродолжительное время, причём всего чаще является промежуточной формой в бурные времена после падения старого порядка и до замены его новым, более или менее правильно организованным.
Охлократія
1) ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп;
2) влада суспільно-політичних груп, що апелюють до популістських настроїв у їх примітивних, масованих варіантах. Така влада динамічно реагує на суспільні настрої, стереотипи масової свідомості, орієнтується на люмпенізовані та маргінальні верстви, вдається до провокацій для спонукання масових пристрастей і заворушень. Перебування О. у владних структурах спричинює публічний галас, безвихідні ситуації, різні авантюри, бешкети, корупційні скандали. Тому О. — загрозливий політичний феномен, що може призвести суспільство до загальнонаціональної катастрофи.
-------------------------
Майдан -2004, очевидно, також мав риси охлократії.
Відповіді
2006.11.26 | Георгій
Re: Охлократія
Про Майдан судити не беруся, а от та американська церква, членом якої я був з кінця 2003 р. до 15 жовтня 2006, точно мала деякі риси охлократії.Формально ця церква є пресвітеріанською, тобто побудованою на принципах, що їх виробив Жан Кальвін у Женеві з 1536 до 1538 р. і потім ще раз з 1541 до 1564 року. Згідно з цими принципами, церква (місцева конгрегація християн) загальним таємним голосуванням обирає собі свій власний уряд, або "сесію." Сесія складається з так званих старійшин (грецьке "пресбютероі" - буквально "старші," або "епіскопоі" - буквально "наглядачі"; слова, які вживаються в Новому Завіті як синоніми). Це люди, які показали себе щиро віруючими християнами з сильним і спокійним характером, здатні на лідерство в своїх власних родинах, і не помічені у пияцтві, розпусті чи нечесності (1 Тимофія 3:2-11, Тита 2:2). Сесія збирається не рідше одного разу на місяць і вирішує абсолютно всі поточні справи, які стосуються членства, фінансів, християнської освіти, проведення недільних служб, організації і втілення в життя різноманітних програм добродійництва. Також, якщо є потреба, сесія вирішує питання церковної дисципліни до тих вірних даної церкви, які поводять себе не як християни. Пастор місцевої церкви (або, за термінологією Кальвіна, "слуга Слова і Таїнств") є "модератором" сесії, тобто він або вона не керує сесією, не каже старійшинам, що ті повинні робити чи які рішення приймати, а тільки координує засідання сесії, надає слово тому чи іншому члену сесії, і слідкує за тим, шоби прийняті рішення відповідали церковній Конституції (яка написана на основі текстів Св. Письма і прийнята Собором усіх християн даної деномінації). Сесія обирає серед своїх членів одного представника до вищого керівного органу, пресвітерії. Членом пресвітерії, за пресвітеріанською традицією, є також і пастор. Пресвітерія, за традицією, уважно слідкує за конституційністю рішень усіх сесій даної місцевості (наприклад, моя недавня сесія і ще десь 20-25 сесій входить до пресвітерії Св. Андрія, юрисдикцією якої є північна половина штату Місісіпі). Пресвітерія призначає пасторів у місцеві конгрегації і у випадку необхідності вирішує питання про термінацію пасторського покликання.
Але все це, на жаль, лише теорія. На практиці сесія зовсім не "розбирала" ніяких питань. На засіданнях сесії не було ніяких дискусій, ніяких спроб раціонально і "біблійно" аргументувати ті чи інші положення, що стосувалися нашого спільного церковного життя з його суперечливими моментами. Спочатку, на перших 5-6 засіданнях сесії, де я був присутній, були лише монотонні звіти сесійних комітетів і механічний "одобрямс" планів їх роботи. Потім, починаючи десь з кінця травня - початку червня 2005 року, все раптом змінилося - засідання сесії перетворилися на просто-напросто сварку між окремими старійшинами і пастором. Я зрозумів, що в конгрегації насправді існує якась "паралельна" сесія, певний "тіньовий кабінет," який приймає СПРАВЖНІ рішення, що ПОВИННІ бути втіленими в життя без ніякої дискусії чи голосування. Ця "паралельна" чи "тіньова" сесія була фактично групкою дуже заможних членів конгрегації, "великих гаманців," які хотіли, щоби в церкві все було так, як вони цього хочуть. Ця купка "великих гаманців" підбурила окремих членів сесії на те, щоби вони фактично розвалили нормальний хід засідань, не давали пасторові або іншим членам сесії розкривати рота.
Найгіршим виявилося те, що пресвітерія прекрасно знала про цю свару, але рівно нічого не хотіла з нею робити, оскільки не хотіла втрачати щедрих фінансових донорів, які ініціювали цю свару. Влітку 2005 року пресвітерія прислала нам двох своїх делегатів, які жили в найкращому готелі нашого містечка десь із тиждень, повністю за наш церковний рахунок, і мали нібито "вислухати" конфліктуючі сторони. Насправді вони абсолютно нікого не вислуховували - ми це зрозуміли, коли побачили їх "заключення" про ситуацію, де не містилося геть нічого конкретного, а містився тільки заклик до всіх нас спокійно "помедитувати" над ситуацією.
Тим часом, сварка між кількома членами сесії і пастором розпалюваляся все далі і далі і дійшла до того, що одна жінка-старійшина почала під час засідання сесії буквально кричати на пастора (теж жінку), що та є "хвора і огидна особа" ("sick and ugly individual"). Водночас паралельна тіньова сесія "великих гаманців" тиснула на пресвітерію, натякаючи на те, що в разі не-усунення теперешнього пастора вони не даватимуть свої гроші. Пастор, дуже фізично і морально перевтомлена 56-річна жінка, кінець-кінцем не витримала цього кошмару і написала заяву з проханням термінувати її пастирський обов"язок.
Я думаю, за кальвінівською ідеєю церковного правління такого не повинно було б статися. Але Кальвін жив у часи, коли "охлос," натовп, сіра маса безпринципних людей, які керуються не якоюсь спеціальною ідеєю, а виключно своїм бажанням контролювати ситуацію, ще не був таким сильним, яким він є зараз.