Остання передсмертна проповідь прот. О. Шмеманна (англ.)
01/27/2007 | Георгій
Пане Миколо, це найперше для Вас, оскільки Ви добре читаєте англійською. Може, це Вам дещо пояснить? Сподіваюся... Раджу також подивитися щоденники цього дійсно непересічного російського інтелігента-емігранта і православного священика, написані російською мовою (у відповідній взе започаткованій мною гілці).
http://www.schmemann.org/byhim/forgiveness-1983.03.20.html
http://www.schmemann.org/byhim/forgiveness-1983.03.20.html
Відповіді
2007.01.27 | Вільнодум
Re: Остання передсмертна проповідь прот. О. Шмеманна (англ.)
Пане Георгію, я прочитав цю проповідь, всю. Не розумію, чому вона Вас так схвилювала? В мене ця проповідь не викликала нічого, окрім бажання більше подібну нісенітницю не слухати! Навіть обурення. Бо в проповіді, як і в доктрині церкви, з якою я не згідний, як Ви знаєте, цей піп хоче тебе зробити нікчемним грішним червяком, відчути себе таким до глибини душі. Він хоче всіх зробити такими грішними. А потім, щоб ми просили прощення один в одного, хочемо ми це чи ні.БРЄД СИВОЇ КОБИЛКИ.
1. Я є безгрішний! Народився безгрішним і є!
2. Я нікому не прощу, якщо так каже мені моя совість. Не прощу ні Сталіну, ні Гітлеру, ні церкві, яка довела мій народ до Голодомору!
3. Я вважаю позицію, коли ми всі грішні і всі просимо прощення один у одного - ДУРРЮ! Навіть гірше - приниженням людської гідності!
Чолом,
-- Вільнодум
2007.01.27 | Роксана
Re: Остання передсмертна проповідь прот. О. Шмеманна (англ.)
Пане Георгій,З цілої доповідіч мені нагкраще сподобався цей параграф;
This last essential is the essential return to each other: this is where we begin tonight. This is what we are doing right now. For if we would think of the real sins we have committed, we would say that one of the most important is exactly the style and tonality which we maintain with each other: our complaining and criticizing. I don’t think that there are cases of great and destructive hatred or assassination, or something similar. It is just that we exist as if we are completely out of each other’s life, out of each other’s interests, out of each other’s love. Without having repaired this relationship, there is no possibility of entering into Lent. Sin – whether we call it "original" sin or "primordial" sin – has broken the unity of life in this world, it has broken time, and time has become that fragmented current which takes us into old age and death. It has broken our social relations, it has broken families. Everything is diabolos – divided and destroyed. But Christ has come into the world and said: "... and I, when I am lifted up from the earth, will draw all men to Myself" (Jn. 12:32).-
Життя сповнене ненавистю до ближнього свого є чи не найбільшим гріхом на цьому світі. Через ненависть повстають родинні свари, свари із сусідами, друзями та приводять до війн між державами.
Бог є любов, а ми часто забуваємо про це. Людська гордість і зарозумілість нищить людство в цілому. Піст і є для того, щоб зупинитися, подумати про своє поступовання і пробувати змінити його на краще. Молитва у цей час набагато важніша ніж те чи ми їмо м'ясо чи ні. Моя мама завжди говорила- Не те гріх що в рот, а те що з рота-.
Перед сповіддю завжди просила вибачення навіть у нас- дітей. Так робить і священик у неділю Всепрощення. Просить прощення за свою поведінку у парафіян. Думаю що це гарний звичай.
2007.01.27 | Георгій
Re: Остання передсмертна проповідь прот. О. Шмеманна (англ.)
Так, дійсно, гординя (віра у власну надзвичайну важливість) і ненависть до ближнього - це і є найстрашніший гріх, те, що продовжує калічити цей прекрасний Божий світ. О. Шмеман багато писав про це у своїх "Щоденниках" (http://www.krotov.info/libr_min/25_sh/shme/man_41.htm). Ось кілька цитат, кинулися мені в очі вчора ввечері:
"Христианство разрушает не буржуазия, не капитализм и не армия, а интеллигентская гниль, основанная на беспредельной вере в собственную важность. Ж-П. Сартр и Ко. - плохонькие "иконы" дьявола, его пошлости, его суетливой заботы о том, чтобы Адам в раю не забывал о своих "правах." Там, где говорят о правах, нет Бога."
"В Толстом - гениален ребенок и бесконечно глуп взрослый. Толстой кончает "взрослостью," и в этом его ограниченность и падение. Достоевский начинает c "взрослости" и нестерпим. Он делается великим и гениальным тогда, когда отдается "логике детства." Вся потрясающая глубина его оттого, что дает он в себе волю "ребенку." Но потому и все взрослое его по-настоящему не понимает. Апофеоз "взрослости": Маркс и Фрейд."
"Я убежден, что если бы люди услышали по-настоящему - Страстную, Пасху, Воскресение, Пятидесятницу, Успение, не нужно было бы богословие. Оно все тут."
"Книга Jean Cau "L"Ecuries de l'Occident." Много очень верного о гниении Запада, о коренной лжи всякого эгалитаризма и гуманизма и т.д. Много также неверного. Отсутствие измерения внутренней жизни. Всегда - история, власть, сила или биение себя в грудь... Но основное верно. Исчезновение в мире "sursum corda" ("до неба піднесімо серця" - рядок з православної Великої Подяки перед Причастям. -ГП)".
"Суть христианства мне всегда, с детства, представлялась в том, что оно не разрешает проблемы, а снимает их, переводит человека в тот план, где их нет. В том же плане, в котором они есть, они потому и есть, что они неразрешимы. Поэтому христианство есть всегда проповедь - то есть ЯВЛЕНИЕ того, другого, высшего плана, самой реальности, а не об"яснение ее..."
"поразительно, как люди, "интересующиеся духовной жизнью," - не любят Христа и Евангелие. И понятно, почему: там ничего не сказано о "духовной жизни," как они ее понимают и любят. Где это я читал, что именно о такой духовности притча Христа об очищенной клети, занимаемой еще худшими злыми духами? Грешник кается и обращается. Лжедуховный осужден на гибель: это и есть хула на Святого Духа. Как это страшно! Я со всей силой ощущаю, что одна из главных опсаностей всегда и всюду - псевдорелигия, псевдодуховность... Вообще "псевдо" (псевдобогословие, например...)."
"Людей незачем обращать ко Христу, если они не "обратят" своего восприятия мира и жизни. Ибо и Христос оказывается "символом" только того, что мы и без Него любим, чего и без Него хотим. И такое христианство еще страшнее агностицизма и гедонизма. И потому "христианский активизм" в пределах теперешнего "мировоззрения," ощущения жизни - так ложен и даже отвратителен."
"Проклятие труда. Но многие, даже большинство, погружены в бешеную деятельность, потому что боятся остаться лицом к лицу с жизнью, с собою, со смертью. Потому что им СКУЧНО, а скука - это царство дьявола. Скучно и страшно - вот они и оглушают себя деятельностью, идеями, идеологией. Но сквозь все в "мире сем" просачивается все та же скука и страх. Тональность нашей культуры: оптимистическая деятельность со зловонными испарениями страха и скуки. Без Бога - "все позволено," но это "все" - бездонно страшно и скучно."
2007.01.27 | Роксана
Re: Остання передсмертна проповідь прот. О. Шмеманна (англ.)
Пане Георгій,Дякую за цитати. З одною з них трохи не згідна.
-"Проклятие труда. Но многие, даже большинство, погружены в бешеную деятельность, потому что боятся остаться лицом к лицу с жизнью, с собою, со смертью. Потому что им СКУЧНО, а скука - это царство дьявола. Скучно и страшно - вот они и оглушают себя деятельностью, идеями, идеологией. Но сквозь все в "мире сем" просачивается все та же скука и страх. Тональность нашей культуры: оптимистическая деятельность со зловонными испарениями страха и скуки. Без Бога - "все позволено," но это "все" - бездонно страшно и скучно."-
"Бешена деятельность" в російській мові може означати по різному.
Безумовно, я не знаю досконало російську щоб сперечатись, '
але як на мене то-
"бешений" може означати, як ненормальний, бішений,
або надзвичайно скорий, необдуманий.
Якось воно не відповідає що прискорена, надмірна діяльність зупиняє нас глянути в лице життя чи відчути прихід смерті. А вже СКУКА тут ні при чому. Я постійно щось роблю, дію в громадському житті, опікуюся родиною, пишу, читаю і т.д. То чи переставши діяти, мені буде скучно?
Безперечно що так. Тоді людина не живе, а доживає безплідно свій вік.
Чим більше працюю тим чуюся ближча до Бога, а не навпаки.
Що я хочу сказати це- коли людина вірить в Бога, вона більш раціональна, вдумлива, чутлива до людського горя, стриманіша у своєму поступованні до людей і працею своїх рук творить діла які є угодні Богові. В іншому параграфі було зазначено, що мов і без Бога можна таким бути. Правдою є , що людина скорше схибнеться з дороги коли Бог не є рушієм людського життя. Це такі мої особисті думки.
2007.01.27 | Георгій
Як я зрозумів цю думку про "діяльність"
Пані Роксано,Наскільки я зрозумів протоієрея Олександра, він під "бєшеной дєятєльностю" мав на увазі не спокійну працю людини, а певний невроз, коли люди не можуть не вигадувати собі заняття, навіть і без ніякої необхідності. Він, судячи з контексту, має на увазі передусім так званих "християнських активістів," людей, які стоять на перехрестях з плакатами, ходять по домівках з "просвітницькою" літературою, а також організовують всякі "церковні комітети," тощо. Також він мав на увазі інтелектуалів-теологів, які безкінечно пишуть вчені трактати, намагаються "розтинати" Бога, як анатомічний препарат, і т.д. Він сам багато років був деканом православної семінарії Св. Володимира в Крествуді (Лонг-Айленд, США, біля Нью-Йорку),і йому, проти його природних нахилів, проти його бажань, доводилося дуже багато працювати рецензентом всяких богословських праць, редактором збірок, організатором конференцій, тощо. А він найбільше любив природу (яка для нього була завжди Богоявленням): чисте свіже повітря, квіти, дощик, тишу, спокій, море, осіннє листя, свою дружину Уляну, своїх дітей і онуків, свою маленьку церковку на березі Лонг-Айлендської затоки, весь цей "світ ясний, світ тихий" мирного, праведного, органічного, природнього, не-претенціозного християнського життя. Тому в його щоденниках іноді прорізаються такі дещо різкуваті нотки роздратованості по відношенню до всяких "діячів."
Ось ще кілька цитат (вибачте, я не дуже добрий перекладач, зберігаю мову оригіналу):
"... "ностальгия прошлого," которым так сильно живет современное Православие, есть явление, характерное для НАШЕЙ, современной культуры и потому не может никогда быть духовным освобождением... На "низах" же эта антикультурность обращается уже полным примитивизмом, то есть фактически "язычеством," религией природы, а не человека, духа и истории... Христианство призвано все время изнутри ВЗРЫВАТь культуру, ставя ее лицом к лицу с последним, с тем, кто выше нее, но кто, вместе с тем, и "исполняет" ее, ибо на последней своей глубине культура и есть ВОПРОС, обращенный человеком к "последнему." (...) варвар ничего не взрывает, он отрицает, уничтожает и разрушает. Если Православие стоит перед современностью, как голое отрицание, то оно делает работу варвара."
"Боятся "релятивизма." Но ведь именно потому, что есть Абсолютное, именно по отношению к Нему, в Его свете, в Его абсолютности все и делается "относительным" (и существующим как "малая правда"). Об этом вся Библия. Максимализм в относительном - это все та же гордыня ("мои принципы," "принципами я не поступлюсь"). Если есть Бог - принципы эти просто не нужны (ибо достаточно, что есть Бог!). Если нет - то все равно грош им цена и ни от чего они не спасают и ничего не создают..."
"Человек хочет быть любимым - и потому страдает. А разрешение в том, чтобы полюбить. Это божественное решение: так все "проблемы" решает Бог: любя, а не ища ответной любви."
"Церковь - это присутствие во времени, в истории СВЯТОГО и СВЯЩЕННОГО, но не по принцципу дихотомии "священное - профанное," а по принципу эсхатологическому - для возможности все во времени и в истории ОТНОСИТь к Царству Божьему и тем самым оценивать его."
"Для меня зло - прежде всего в самой идеологии, в ее неизбежном редукционизме и в неизбежности для нее всякую другую идеологию отождествлять со злом, а себя с добром и истиной, тогда как Истина и Добро всегда "трансцендентны." Идеология - это всегда идолопоклонство, и потому ВСЯКАЯ идеология есть зло и родит злодеев..."
2007.01.28 | Роксана
Re: Як я зрозумів цю думку про "діяльність"
Пане Георгій,Ну я такого якось не знайшла про те що ви пишете-
-"Він, судячи з контексту, має на увазі передусім так званих "християнських активістів," людей, які стоять на перехрестях з плакатами, ходять по домівках з "просвітницькою" літературою, а також організовують всякі "церковні комітети," тощо. Також він мав на увазі інтелектуалів-теологів, які безкінечно пишуть вчені трактати, намагаються "розтинати" Бога, як анатомічний препарат, і т.д.-"
Якщо якраз це він думає то тоді робить сенс. Але я таки б до цього не додумалась. Треба знати ближче людину, щоб можна вичитувати навіть те що не написано. Але на загал його роздуми цікаві до читання.
2007.01.27 | Вільнодум
Гергію, пора перестати жити і померти, бо це Вам миліше!
2007.01.27 | Георгій
Та навпаки! :)
Християнство - це Життя.2007.01.27 | Вільнодум
Християнство - це життя, яке прагне смерті!
2007.01.27 | tmp
Есть мнение, что это все-таки ее преодоление (-)
2007.01.28 | Вільнодум
"преодоление" вже після смерті, яка стає, для хр. бажаною
2007.01.29 | Георгій
Христос = смерті нема
2007.01.29 | Вільнодум
Церква = помри і радуйся! :) А зараз - мучайся!
2007.01.29 | Георгій
"Познанія штандартенфюрера в фізіке?" :)
2007.01.27 | tmp
Его Дневники здорово "перевенули"
мое представление о православии. Оказалось, что находясь в его среде совсем не обязательно быть ксено- гомо- католико- и прочим фобом, националистом, державником, антиамериканистом, коллективистом, монархистом и т.п. сугубым фундаменталистом. Это все, как оказалось, не всегда чистая пена пена, которая ко Христу отношения не имеет. Она имеет, к сожалению, отношение к людям, но и люди - не пена. Выяснилось, что христанство это свобода, свобода, свобода..Если сказать так немного напышено, то именно чтение его Дневников ознаменовали для меня возврат к ценностям "дообращеннического" периода и окончание (как я надеюсь) моего весьма болезненного новоначального периода
2007.01.29 | Георгій
Згоден з Вами
Мене теж дуже вразили його роздуми про глибоку різницю - а точніше прірву - між вірою і "релігією," і про диявольську природу будь-якої "ідеології" - лівої, правої, консервативної, ліберальної, "релігійної."