Відповіді

• 2007.07.13 | +O

  Re: Щире зізнання.

  Слава Ісусу Христу!
  
  Карт: Щире зізнання. Я є неосвітченою людиною (не хизуюся цим, а сповіщаю як факт), моє знайомство з літературою обмежене Євангеліями і книгою К.Каутського «Походження християнства». Зазвичай, до літератури я звертаюсь у пошуку відповідей на питання, які виникли в моїй голові самі-по-собі. Тобто, я не стільки хочу «все знати», скільки хочу «все розуміти». «Розуміти» означає «знаходити місце новим уявленням всередині існуючого (в моїй голові), нявного знання». Тобто йдеться про нескінченний (в межах одного життя) процес утворення цілісного внутрішнього Світу. Спосіб мого інтелектуального буття за довгі роки вже сформувався. Він полягає у тому, щоб ліпити всередині себе «божественне» (тобто всеохоплююче-цілісне) знання, користаючись здобудками зовнішнього (по відношенню до мого) знання. Я, як клітина, маю життя всередині себе, але/і акцептую на поверхні або втягую із середовища через мебранні канали, лише те, що відповідає моєму способу існування. Я скоріше є окремою клітиною (бактерією чи медузою), аніж елементом тканини.
  Система вірування (наприклад, християнство), на моє уявлення, формує у людини інший спосіб життя, і цей спосіб зумовлює, зокрема, і інший характер інтелектуального буття. Якщо людина, така, як я, сформувалася з усвідомленням того, що центр Світу знаходиться всередині нього, то такій людині немає місця в системі вірування, бо ця система потребує від своїх елементів значно більшого ступеня смиренності.
  Хочу зауважити, що я не вважаю віруючих людей як таких, що не мають самостійного мислення чи власної системи поглядів на життя. Навпаки, знаю, що серед віруючиє є багато не тільки потужних інтелектів, а людей з дуже складним, і одночасно – гармонійним, устроєм душі. Але їх самостійність має сенс самостійної дороги до Бога.
  На моє уявлення, система вірування пропонує людині гармонійний світогляд, перевірену технологію життя. Зважаючи на те, що християнство не має характеру тоталітарної системи, я бажав би, щоб суспільство в своїй більшості, було залучено до християнського виховання.
  А таким окремим клітинам, як ото я, завжди знайдеться місце у нашому бульоні. Я буду шукати свою власну гармонію, і вона буде наближатися до гармонії нерозумової природи – з’явився на світ, погрівся під Сонцем, зів’яв і .. впав. І все це у мирі і злагоді з такими ж рослинками-тваринками гомо сапієнсами. Треба лише закладений страх перед сплющенням ластів перетворити у радість. Радість від усвідомлення того, що ти є частинкою природи і твоя доля така ж, як і у інших її частинок. Моє життя згасне, як згасло воно у мільярдів моїх однопланетян. А потім мої атому війдуть до складу нових тіл, в яких буде нове життя. Так само, як зараз моє тіло містить атоми далеких моїх предків. І наші тіла (або лище атоми наших тіл) кружляють, мов на каруселі, навколо Сонця, кружляють ... не чіпляючи розмаїтих душ одноіменних небіжчиків всіх вірувань, які шугають до раю чи аду, де вже немає ні часу, ні простору.
  
  +O: дуже дякую. Вибачте, що "оцінюю", але мені дуже сподобався допис
  а про християнство (в контексті "иншого характеру інтелектуального буття") - не зустрів ще зовсім вільного (хіба, можливо, в лозунгах ) думання світу і місця у ньому своєї особи.
  Чи ви не це мали на увазі?
  
  Радий знайомству, пане Карт!
  З повагою
  Олег Жаровський, священик УГКЦ
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.07.13 | Карт

    Re: Щире зізнання.

    Пане Олеже, вітаю Вас. Дякую за приязний відгук.
    Я мав на увазі наступне. Система християнського світосприйняття є впорядкованою, а саме, є ієрархічною. Ієрархія розбудована за ступенем абстрактності, а заразом, - за приоритетністю. Вершину її посідає Бог, найвища абстракція і найбільший приоритет. Про Бога можна сказати лише те, що "він існує". Далі йдуть догмати християнства (10 заповідей та ін.). Святе письмо становить перехідний рівень між рівнем Бога і рівнями людини, воно є складеним людьми, але під "надиханням" Бога. Людські рівні світосприйняття визначають християнську етику і спосіб життя людей. Отже, людина, свідомість якої залучилася до християнського світосприйняття, має framework, певну структуру, в межах якої функціонує її мислення. І воно завжди функціонує таким чином, щоб бути узгодженим із зазначеною ієрархію.
    Он в гілці про любов пан Георгій добре проілюстровав такий спосіб мислення. Він протлумачив термін "любов" як фрагмент християнського способу життя (а не як щось таке, що "Бог на душу положить" ).

• 2007.07.13 | Тестер

  Re: Щире зізнання.

  Треба лише закладений страх перед сплющенням ластів перетворити у радість. Радість від усвідомлення того, що ти є частинкою природи і твоя доля така ж, як і у інших її частинок.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.07.13 | +O

    Re: Щире зізнання.

    гарно
    
    З повагою
    Олег

• 2007.07.13 | Георгій

  Re: Щире зізнання.

  Панe Картe, дякую... мeні дужe сподобалося цe Вашe "eсe."
  
  Взагалі ідeя циклічності, вічного "обміну рeчовин," "обeртання" атомів і т.д. дужe цікава, дужe стародавня і надзвичайно приваблива, особливо коли вона поєднана (або "інтeгрована") з ідeями миру, добра, гармонії для всіх. Алe нe мeнш стародавній монотeїзм, оформлeний у староєврeйських тeкстах (які дeсь аж наприкінці 1-го ст. н.e. "офіційно" стали тим, що християни називають "Cтарим Завітом"), пропонує інший підхід - нe циклічний, а суто "лінійний." За цим підходом, Бог (Творeць і володар усього сущого) розкриває Ceбe людям в лінійній історії, від початку (Творіння), чeрeд сeрeдину (Падіння), і в напрямок кінця (Cпасіння). У цьому світобачeнні "атоми," з яких зліплeні ми з Вами, нe служать "матeріалом" для побудови інших сутностeй; ми залишаємося в нашій цілісності, і, хоч нібито "вмираємо," потім всe рівно Божою волeю "встаємо" із "пороху зeмного" (див. Даниїла 12:1-4), і отримуємо від Бога суд за всі наші діла.
  
  Християнська "eсхатологія" (вчeння про "останні дні," про рух історії до "кінця") тeж приблизно така сама. Протe є дeщо різні погляди на цeй "кінeць," від наївно-вульгарного "прeмілeніаризму" до мeнш літeралістських, більш філософських eсхатологічних схeм.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.07.13 | Карт

    Re: Щире зізнання.

    Георгій пише:
    > Панe Картe, дякую... мeні дужe сподобалося цe Вашe "eсe."
    >
    
    Ну, от, а казали, що не філософ .
    
    > Взагалі ідeя циклічності, вічного "обміну рeчовин," "обeртання" атомів і т.д. дужe цікава, дужe стародавня і надзвичайно приваблива, особливо коли вона поєднана (або "інтeгрована") з ідeями миру, добра, гармонії для всіх. Алe нe мeнш стародавній монотeїзм, оформлeний у староєврeйських тeкстах (які дeсь аж наприкінці 1-го ст. н.e. "офіційно" стали тим, що християни називають "Cтарим Завітом"), пропонує інший підхід - нe циклічний, а суто "лінійний."
    
    Я вважаю, що релігійне світосприйняття і "природне" (до якого я пристав), є рівнопраними. Релігійне світосприйняття є для суспільства більш значимим, оскільки воно впорядковує свідомість "нефілософської" частини суспільства, випасає цю частину від народження до смерті. Тому церков є організацією, закладом, із своїм майном, фінансами .. Однією з функцій церкви є залучення до пастви нових членів, особливо тих, хто не має взагалі ніякого світосприйняття .
    А природне світосприйняття є привілеєю небагатьох розумників, хто користується умовами, створеними для їх вільного розвитку соціальною діяльністю церкви. Воно так само є адекватним самому життю, так само є успішним. Коли я бачу "войовничих атеїстів", я дивуюсь: навіщо їм треба розвінчувати християнство? Живіть і радійте .

• 2007.07.16 | Карвунчія

  Романтично!

  Пан Карт пише:
  
  > Я є неосвітченою людиною (не хизуюся цим, а сповіщаю як факт), моє знайомство з літературою обмежене Євангеліями і книгою К.Каутського «Походження християнства».
  А що, нема часу на вивчення фізики? Чи є якісь інші перешкоди? Не бажаєте втратити "цнотливість" і на старості літ спокуситись фізикою?
  
  У всякому разі, бажаю Вам успіхів в систематизації натурфілософії!