Московський піп про православ"я
10/23/2007 | Тестер
Православие - это секта
Меня давно волнует тема сектантства в нашей Православной Церкви. Может ли обычный приход стать сектой? Из моих наблюдений, это одна из самых животрепещущих проблем. Часто можно слышать мнения о том, что наша Церковь находится на грани раскола. Почему? Почему вообще возможен раскол в нашей Церкви? Наверное потому, что между православными нет единства. Я опубликовал эту кляузу не для того, что бы приколоться над этими несчастными тетушками и алтарниками, а для того, чтоб хоть кто-то обратил внимание на то, что творится внутри наших приходов. Всё ли там нормально, и самое главное - православно? На каких принципах строятся наши приходы? Я очень удивился, что эта публикация вызвала такой резонанс. Очень интересно изучать религиозность прихожан. Многое станет понятно о состоянии нашей современной церковности, если внимательно вглядеться: во что верят наши прихожане и как реализуются наши религиозные потребности? Я проводил социальные опросы в своем приходе, результаты которых меня просто поразили. Евангелие читают только те, кто постоянно ходит в храм, и то, читают, потому что надо читать, а не потому, что это интересует. Крайне редко задаются вопросы по текстам Евангелия, но почти постоянно спрашивают, что можно есть в пост, а что нет. Такое впечатление создается, что христианство - это религия еды. Как бы не оскоромиться в пост - вот в чем «столп и утверждение истины». Среди так называемых воцерковленных прихожан мало кто вообще верит в Вечную Жизнь, но практически все верят в колдунов, сглаз и порчу. Постоянно подозревают друг друга в колдовстве. Меня порой поражает, когда образованные на вид люди, много лет посещающие храм, вполне серьёзно подозревают в колдовстве своих собратьев, с которыми они причащаются из одной чаши. Пост стал добродетелью, и надо умереть, но устав соблюсти, когда как во все времена пост был средством для достижения добродетели. Произошла подмена понятий. Апостол Павел неоднократно говорил о пище, что она к Богу не приближает, или что Царствие Небесное это не пища и питие, а радость во Святом Духе. Но нет, еда опять у нас встает во главу угла. Еда у нас становится камнем, на котором мы строим свою духовную жизнь. Поэтому как это так: попы-обновленцы благословляют поститься по мере своего здоровья? И не важно, что Игнатий Брянчанинов благословлял в пост больных пить даже мясной бульон. В уставе написано сухоядение, значит сухоядение. Я сам лично слышал, как один поп-типиконщик не разрешил беременной женщине во время Великого поста кушать постное масло среди недели. Я был просто в шоке: где же Любовь как главный принцип христианства? Любовь, как и святость, представляются как недосягаемые понятия - и поэтому о них не надо беспокоиться и можно продолжать барахтаться в обрядоверии и фарисействе, как в болоте. Такой поп точно, наверное, на месте Христа не стал бы исцелять несчастных в субботу. Ведь закон не велит: потерпит до понедельника ничего страшного, зато всё будет по Типикону. И если бы это было каким-то исключением, а ведь это распространено повсеместно. А радость от жизни в нашей современной православной религиозности вообще стоит на особом месте. Смех, шутки, приличные танцы типа вальса и другие невинные удовольствия в ультраправославной среде считаются величайшим грехом, хотя быть стукачом, двуличным, заискивать перед священником, а за его спиной бесстыдно осуждать его, плести приходские интриги вообще грехом не считается. Лицо у православного человека должно быть уныло-умиленно-идиотским. Вот тогда это действительно лицо православно верующего человека. И весь этот кошмар, который очень часто путают с православием, созидается так называемыми пастырями, такие группировки православнутых, которые сами вводят священника в состояние глубокой прелести своей лестью пресмыкательством и двуличием перед священником. Эта банда так называемых "верующих пасомых" заставляет говорить пастыря не то, что приближает их к подлинному пониманию Евангелия, а то что может вместиться в их коробочки . И то что соответсвет их пониманию и для них непререкаемая истина. Неважно, что эта истина очень часто идет вразрез и со святоотеческими наставлениями и с толкованием самого Евангелия. А что не вмещается и противоречит тому как они считают правильным , то, по их мнению, является высокоумием и гордыней ума. Когда овцы встречаются с тем, что им непонятно, то это уныло-умиленно-идиотское лицо превращается в злобную гримасу, источающую ненависть. И батюшка, конечно, боится своих овечек, но постепенно пастырю это начинает нравиться. Ведь само ощущение власти приятно щекотит внутри, но под толстым-толстым слоем лжи и лести очень трудно понять, что на самом деле-то властвуют они над священником, то тогда уже, как говорится, поздно. Таким образом, формируется секта, но вид у неё вполне православный: и юбки длинные, и бороды, и службы по Типикону и т.д. А некоторые попы сами, вкусивши пьянящий дух власти над людьми, сознательно превращают людей в баранов, чтобы в конечном итоге стричь с них купоны, а они перед стригущими были безгласны. Удивительно, что даже сами люди называют себя овцами и в своем поведении в Церкви уподобляются бессловесным. Легко меняют свое человеческое достоинство с ответственностью за свою жизнь на овечье животное состояние, которое лицемерно вручают как бы пастырю, но на самом деле это происходит до определенного момента. Покуда пастырь идет на поводу у своего стада, а как только овцы что-то заподозрят, они тут же превращаются в волков - и от пастыря даже тапочек не останется. Для превращения людей в баранов годны все средства, но самое эффективное - это страх. Религиозное мировоззрение, построенное на страхе, поработит волю и самого человека. Здесь самая благодатная среда для мифотворчества: ИНН как печать антихриста, злобные масоны, приближающиеся гонения, скорый конец света, телевизор и компьютер как глаз антихриста и т.д. Человек теряется, он не знает, как дальше существовать, в голове всё смешалось и страх леденящей рукой сковал всю душу человека. Вот тогда батюшка как оракул становится поводырем и старцем, а человек становится бараном или овцой. Он входит в так называемую систему послушаний и благословлений. Но одно дело послушание монашеское, а другое дело - послушание на приходе – это огромная разница. На приходе система послушаний формирует секту, а в монастыре послушание - способ функционирования монастыря. Зависимость тоталитарного батюшки и его овец взаимная, так как над всем этом стоит миф и страх, а совсем не Евангелие. Если Евангелие освобождает человека и приносит радость, то религия, построенная на мифах и страхах, порабощает и уничтожает человека, постепенно превращая его в животное. Между сектами невозможно единство, потому что место Христа в православной секте занимает старец. И если не обращать на это внимания, то и от РПЦ нашей скоро ничего не останется. Православный священник. Служу на сельском приходе 8 лет. Женат имею 6 детей
Меня давно волнует тема сектантства в нашей Православной Церкви. Может ли обычный приход стать сектой? Из моих наблюдений, это одна из самых животрепещущих проблем. Часто можно слышать мнения о том, что наша Церковь находится на грани раскола. Почему? Почему вообще возможен раскол в нашей Церкви? Наверное потому, что между православными нет единства. Я опубликовал эту кляузу не для того, что бы приколоться над этими несчастными тетушками и алтарниками, а для того, чтоб хоть кто-то обратил внимание на то, что творится внутри наших приходов. Всё ли там нормально, и самое главное - православно? На каких принципах строятся наши приходы? Я очень удивился, что эта публикация вызвала такой резонанс. Очень интересно изучать религиозность прихожан. Многое станет понятно о состоянии нашей современной церковности, если внимательно вглядеться: во что верят наши прихожане и как реализуются наши религиозные потребности? Я проводил социальные опросы в своем приходе, результаты которых меня просто поразили. Евангелие читают только те, кто постоянно ходит в храм, и то, читают, потому что надо читать, а не потому, что это интересует. Крайне редко задаются вопросы по текстам Евангелия, но почти постоянно спрашивают, что можно есть в пост, а что нет. Такое впечатление создается, что христианство - это религия еды. Как бы не оскоромиться в пост - вот в чем «столп и утверждение истины». Среди так называемых воцерковленных прихожан мало кто вообще верит в Вечную Жизнь, но практически все верят в колдунов, сглаз и порчу. Постоянно подозревают друг друга в колдовстве. Меня порой поражает, когда образованные на вид люди, много лет посещающие храм, вполне серьёзно подозревают в колдовстве своих собратьев, с которыми они причащаются из одной чаши. Пост стал добродетелью, и надо умереть, но устав соблюсти, когда как во все времена пост был средством для достижения добродетели. Произошла подмена понятий. Апостол Павел неоднократно говорил о пище, что она к Богу не приближает, или что Царствие Небесное это не пища и питие, а радость во Святом Духе. Но нет, еда опять у нас встает во главу угла. Еда у нас становится камнем, на котором мы строим свою духовную жизнь. Поэтому как это так: попы-обновленцы благословляют поститься по мере своего здоровья? И не важно, что Игнатий Брянчанинов благословлял в пост больных пить даже мясной бульон. В уставе написано сухоядение, значит сухоядение. Я сам лично слышал, как один поп-типиконщик не разрешил беременной женщине во время Великого поста кушать постное масло среди недели. Я был просто в шоке: где же Любовь как главный принцип христианства? Любовь, как и святость, представляются как недосягаемые понятия - и поэтому о них не надо беспокоиться и можно продолжать барахтаться в обрядоверии и фарисействе, как в болоте. Такой поп точно, наверное, на месте Христа не стал бы исцелять несчастных в субботу. Ведь закон не велит: потерпит до понедельника ничего страшного, зато всё будет по Типикону. И если бы это было каким-то исключением, а ведь это распространено повсеместно. А радость от жизни в нашей современной православной религиозности вообще стоит на особом месте. Смех, шутки, приличные танцы типа вальса и другие невинные удовольствия в ультраправославной среде считаются величайшим грехом, хотя быть стукачом, двуличным, заискивать перед священником, а за его спиной бесстыдно осуждать его, плести приходские интриги вообще грехом не считается. Лицо у православного человека должно быть уныло-умиленно-идиотским. Вот тогда это действительно лицо православно верующего человека. И весь этот кошмар, который очень часто путают с православием, созидается так называемыми пастырями, такие группировки православнутых, которые сами вводят священника в состояние глубокой прелести своей лестью пресмыкательством и двуличием перед священником. Эта банда так называемых "верующих пасомых" заставляет говорить пастыря не то, что приближает их к подлинному пониманию Евангелия, а то что может вместиться в их коробочки . И то что соответсвет их пониманию и для них непререкаемая истина. Неважно, что эта истина очень часто идет вразрез и со святоотеческими наставлениями и с толкованием самого Евангелия. А что не вмещается и противоречит тому как они считают правильным , то, по их мнению, является высокоумием и гордыней ума. Когда овцы встречаются с тем, что им непонятно, то это уныло-умиленно-идиотское лицо превращается в злобную гримасу, источающую ненависть. И батюшка, конечно, боится своих овечек, но постепенно пастырю это начинает нравиться. Ведь само ощущение власти приятно щекотит внутри, но под толстым-толстым слоем лжи и лести очень трудно понять, что на самом деле-то властвуют они над священником, то тогда уже, как говорится, поздно. Таким образом, формируется секта, но вид у неё вполне православный: и юбки длинные, и бороды, и службы по Типикону и т.д. А некоторые попы сами, вкусивши пьянящий дух власти над людьми, сознательно превращают людей в баранов, чтобы в конечном итоге стричь с них купоны, а они перед стригущими были безгласны. Удивительно, что даже сами люди называют себя овцами и в своем поведении в Церкви уподобляются бессловесным. Легко меняют свое человеческое достоинство с ответственностью за свою жизнь на овечье животное состояние, которое лицемерно вручают как бы пастырю, но на самом деле это происходит до определенного момента. Покуда пастырь идет на поводу у своего стада, а как только овцы что-то заподозрят, они тут же превращаются в волков - и от пастыря даже тапочек не останется. Для превращения людей в баранов годны все средства, но самое эффективное - это страх. Религиозное мировоззрение, построенное на страхе, поработит волю и самого человека. Здесь самая благодатная среда для мифотворчества: ИНН как печать антихриста, злобные масоны, приближающиеся гонения, скорый конец света, телевизор и компьютер как глаз антихриста и т.д. Человек теряется, он не знает, как дальше существовать, в голове всё смешалось и страх леденящей рукой сковал всю душу человека. Вот тогда батюшка как оракул становится поводырем и старцем, а человек становится бараном или овцой. Он входит в так называемую систему послушаний и благословлений. Но одно дело послушание монашеское, а другое дело - послушание на приходе – это огромная разница. На приходе система послушаний формирует секту, а в монастыре послушание - способ функционирования монастыря. Зависимость тоталитарного батюшки и его овец взаимная, так как над всем этом стоит миф и страх, а совсем не Евангелие. Если Евангелие освобождает человека и приносит радость, то религия, построенная на мифах и страхах, порабощает и уничтожает человека, постепенно превращая его в животное. Между сектами невозможно единство, потому что место Христа в православной секте занимает старец. И если не обращать на это внимания, то и от РПЦ нашей скоро ничего не останется. Православный священник. Служу на сельском приходе 8 лет. Женат имею 6 детей
Відповіді
2007.10.23 | Георгій
Оці його слова мeні сподобалися
"кошмар, который очень часто путают с православием"2007.10.24 | Василь Васьківський
Реалістична картина:
> Религиозное мировоззрение, построенное на страхе, поработит волю и самого человека. Здесь самая благодатная среда для мифотворчества: ИНН как печать антихриста, злобные масоны, приближающиеся гонения, скорый конец света, телевизор и компьютер как глаз антихриста и т.д. Человек теряется, он не знает, как дальше существовать, в голове всё смешалось и страх леденящей рукой сковал всю душу человека... На приходе система послушаний формирует секту, а в монастыре послушание - способ функционирования монастыря. Зависимость тоталитарного батюшки и его овец взаимная, так как над всем этом стоит миф и страх, а совсем не Евангелие. Если Евангелие освобождает человека и приносит радость, то религия, построенная на мифах и страхах, порабощает и уничтожает человека, постепенно превращая его в животное. Между сектами невозможно единство, потому что место Христа в православной секте занимает старец. И если не обращать на это внимания, то и от РПЦ нашей скоро ничего не останется.Занепад церки є наслідком занепаду самого вчення церкви, яке є лише формою залякування людей, а не відкритим діалогом з цими людьми. Тому навіть віруючі відвертаються від церкви, бо вона є проти людей.
2007.10.24 | Koala
Re: Реалістична картина:
Василь Васьківський пише:> Занепад церки є наслідком занепаду самого вчення церкви, яке є лише формою залякування людей, а не відкритим діалогом з цими людьми. Тому навіть віруючі відвертаються від церкви, бо вона є проти людей.
Заходьте до нас, до парафії св. Миколая (зараз ще Будинок Органної Музики, Велика Васильківська, 77, йти від метро Республіканський Стадіон чи Палац Україна) на недільну службу о 9-й годині, послухайте проповідь. Переконаєтеся, що ви неправі.
2007.10.24 | Тестер
А багато хто тільки до першої бібліотеки доходить
Деякі до пивноїА грішники на худбол
2007.10.24 | Георгій
У тому ж то й річ, що такe, як написав п. Василь, пишуть люди...
... які ніколи ні до якої цeркви ногою нe ступлять. До Вас на Вeлику Васильківську він із своєї Coфії ніколи нe прийдe, звичайно; алe він і в Cофії ні в яку цeркву тeж ніколи нe підe. Він вжe всe знає і так...2007.10.25 | Василь Васьківський
Достатньо того, що люди ігнорують філософський форум Майдану!
Не треба в церкву заходити, щоб її уникати. Я коли заходжу в церкву, у мене відразу зникає бажання розмовляти з попами та мирянами. Гнітюча атмосфера! Неможливо жити одними молитвами та проповідями, людям конче потрібні дискусії!2007.10.25 | Георгій
99.99% тих, хто ігнорує - нeвіруючі...
... і всі вони на політичному форумі, така вжe є зараз Укаїна...Щодо дискусій - можу Вас познайомити з двома православними свящeниками, яких я знаю: о. Майклом Данстіном (свящeник моєї парафії в нашому містeчку, нeдавно пeрeїхав у м. Вeст Пойнт), і о. Тeохарісом Тeохарісом (свящeник грeцької парафії в містeчку Абeрдін, куди ми з дружиною навідуємося). Обоє - чудові дискутанти, Ви нe пошкодуєтe. О. Майкл має вчeний ступінь в історії, на додачу до сeмінарського диплому. О. Тeо закінчив всeсвітньо відомий Богословський унівeрситeт в Cалоніках.
Під час Cлужби Божої дискусії, звичайно, нe вeдуться, алe до і після - будь ласка!
2007.10.26 | Василь Васьківський
Мене цікавлять філософські дискусії. Тратити час на релігію не
маю бажання.2007.10.25 | Василь Васьківський
Переконуйте віруючих! Одна парафія не міняє всієї церкви!
2007.10.25 | Георгій
А скільки парафій Ви вжe відвідали?
2007.10.26 | Василь Васьківський
Моєю професією є теоретична фізика, а не дослідження парафій!
2007.10.25 | Тестер
Re: Реалістична картина:
НМД. Якщо говорити про становлення світогляду кожної окремої людини і соціальних груп, то все таки головну роль відіграє, як каже п. Василь, "самість" і я думаю, генетика. Одним подобається вірити, другим пізнавати. Перше простіше, знайшов компанію, увірував в їхні правила життя, одержав свій бонус, вже зразу, не прикладаючи сил.Другому важче, бо він постійно долає не тільки усталений соціум, він ще тратить сили на інакшоіснування в оточуючому середовищі, яке в основному, для нього не являється комфортним...
2007.10.25 | Георгій
Нe варто протиставляти віру і eмпіричнe/раціональнe пізнання
Цe нe "або-або..." для мeнe. Я дужe люблю пізнавати, дізнаватися - по-пeршe, вихований так, а по-другe, цe моя профeсія, як унівeрситeтського вчитeля природничих дисциплін. Алe я разом з тим і просто вірю в Бога, надприроднього, поза-природнього - хоча й такого, який в один конкрeтний момeнт людської історії увійшов у природнє, ставши людиною і живучи між нами. Вважаю, що коли спрямовуєш свою увагу на матeріальний світ і думаєш про нього, трeба обов"язково застосовувати науковий пізнавальний мeтод (спостeрігати, задавати питання, висувати гіпотeзи, робити пeрeдбачeння і пeрeвіряти ці пeрeдбачeння тeстами). З іншого боку, матeріальний світ цe нe всe, що існує; є щe Бог, який цeй матeріальний світ створив і який ним кeрує, і до якого я колись прийду в якійсь нeзрозумілій мeні зараз формі, як блудний син прийшов до завжди люблячого батька. У моїх стосунках з цим Богом науковий мeтод нe домінує, я його нe застосовую як зайвий, нeпотрібний.2007.10.26 | Василь Васьківський
Порожнеча існування та бог
Георгій пише:> З іншого боку, матeріальний світ цe нe всe, що існує; є щe Бог, який цeй матeріальний світ створив і який ним кeрує, і до якого я колись прийду в якійсь нeзрозумілій мeні зараз формі, як блудний син прийшов до завжди люблячого батька. У моїх стосунках з цим Богом науковий мeтод нe домінує, я його нe застосовую як зайвий, нeпотрібний.
А є ще особистість, яка вибирає чи спілкуватись з рівними собі особистостями, чи вигадувати собі бога для заповнення порожнечі існування без особистої самореалізації в єдності з рівними собі особистостями.
2007.10.25 | terrykoo
Дуже показовий лист! Автору респект.
Я хоч і невіруючий, ала мене дуже хвилює внутрішня ситуація в православній церкві. Сьогодні церква знову стає інструментом морального пригноблення людей та нетерпимості, - оскільки більшість церковних ієрархів цікавляться суто матеріальними речами (грошима та владою), а їх слова та дії кричуще розходяться з духом Євангелія - любов"ю до ближнього. В мене дуже часто складається враження, що більшість священників є невіруючими циніками...2007.10.26 | Георгій
Мeнe тeж хвилює, алe запeвняю Вас, ...
... у CША православні юрисдикції зовсім інші. Звичайно, акцeнт на "ортопраксії," на виконанні правил Типікону, постів, і т.д., тут тeж є, алe тупої чeрствості в поводжeнні свящeників з паствою, звeдeння всього до дрібних дeталeй типу "оцe можна їсти в піст, а оцe нe можна" - такого я нe бачу. І також зовсім нe бачу бажання свящeників якось домінувати над паствою, бути диктаторами. Цього зовсім нeма.2007.10.26 | terrykoo
Я трохи знайомий з проблемою
Георгій пише:> ... у CША православні юрисдикції зовсім інші.
Свого часу прожив пару років у гуртожитку при українскій парафії Св. Симона в Парижі. Дійсно, на Заході клімат в середині церков набагато толерантніший, немає прямого вимагання пожертв, не чипляються до зовнішніх проявів релігійності (напр. жінки в церквах стоять без хусток і часто в брюках). Більше того, громада має можливість через демократичне зібрання впливати на священника та навіть на вищу ієрархію. Це великий прогрес у ставленні до прихожан порівняно з Україною. Однак, щиру глибоку релігійность (і своєрідних інтелектуалів від православ"я) я зустрічав надзвичайно рідко...
2007.10.26 | Георгій
Цікаво про "інтeлeктуалів від православ"я"
Шкода, якщо їх бракує в Україні... Я знаю два Вeб-форуми, дe збираються українці-православні; один називається "Просфора," а другий "Аксіос" (цeй останній налeжить київському Михайлівському братству). Туди рeгулярно заходять свящeники, і атмосфeра там дужe інтeлeктуальна, дописувачі всі дужe розвинуті молоді люди, що зовсім нe заважає їм бути дужe щиро віруючими і відданими Православ"ю (сeрeд них є кілька студeнтів Могилянки). Є також дужe вeликий, розгалужeний російський православний форум "Cирота" - він головним чином для координації благодійсницьких проeктів, алe там є і дискусійні сeкції, і рівeнь повідомлeнь в цілому дужe високий, і сeрeд дописувачів є нe тільки росіяни, а й українці, православні та грeко-католики. Нарeшті, я знаю щe два англомовні православні форуми, дe я сам бeру досить активну участь - Eastern Orthodox Forum і OrthodoxChristianity.net (OC.net). Там тeж є дописувачі-українці, алe з діаспори (один з Бостону, двоє з Ceрeднього Заходу, один з Канади).Думаю, діяльність цих вeб-форумів з часом відшліфує якихось "інтeлeктуалів від Православ"я." І так, звичайно, потрібні зміни в систeмі пострадянської освіти, і вони матимуть важливу роль у цьому.
2007.10.26 | terrykoo
Re: Цікаво про "інтeлeктуалів від православ"я"
Чесно кажучи, я ускладнююсь щось Вам відповісти, бо на православних форумах практично не буваю.Знаю двох дуже тямущих українських студентів, що навчаються у Свято-Сергіївському богословському інституті (цей заклад заснований давньою російською білою еміграцією і підпорядковується Константинополю та є найбільшим православним ВУЗом у Західній Європі) з "Сен-Сержу" вийшло, свого часу багато серйозних філософів і богословів див. http://zarubezhje.narod.ru/org/stserge.htm та офіційний сайт фр. мовою http://www.saint-serge.net
Також знайомий з одним нашим греко-католиком випускником Католицького інституту в Парижі, який отримав дуже грунтовну філософську освіту, особливо в напрямку неотомізму.
В будь якому разі, я оптимістично дивлюсь на появу значного прошарку інтелектуалів-українців у всіх галузях в найближчі роки...
2007.10.26 | Георгій
О, цe дійсно "фірма"!
Хто ж нe знає цього так званого "Подворья," з нього вийшли Лосський-молодший, Флоровський (до рeчі eтнічний українeць!), Булгаков, Кeрн, чeрeз Кeрна Шмeман... Дякую за лінки!2007.10.26 | terrykoo
Ого! Варто якось сходити подивитись чим вони там займаються...
2007.10.27 | Георгій
Заздрю Вам, "знову хочу до Парижу"
Знаєтe, як у тому старому анeкдоті... "Чому "знову" - Ви що, вжe там були?" "Ні, нe був, алe я вжe хотів."Я щe забув згадати, з видатних "сeн-сeржівців," o. Йоана Мeйєндорфа і o. М.М. Осоргіна (батька дружини о. O. Шмeмана, Уляни Осоргіної).
Двоє зятів о. Шмeмана, о. Іван Ткачук і о. Хома (або "Томас") Гопко, зараз видатні діячі "ОCА" (Orthodox Church in America). Обоє 100% українці.
2007.10.26 | Василь Васьківський
Більшість священників є чиновниками від церкви!
Бог їх не цікавить. І взагалі, церква вже своє віджила, бо всі люди грамотні і можуть самі прочитати, що пише в біблії. Моральним прикладом для віруючих більшість попів не є, а тому повести за собою віруючих вони не можуть, а тому церква перетворюється на середовище людей, які борються з бісами, в ній панує моральне зродження і занепад...2007.10.26 | terrykoo
Доля правди є у Вашому дописі
Василь Васьківський пише:> Моральним прикладом для віруючих більшість попів не є, а тому повести за собою віруючих вони не можуть, а тому церква перетворюється на середовище людей, які борються з бісами, в ній панує моральне зродження і занепад...
Згоден. Але проблема полягає в тому, що наш народ поставлений в такі соціальні умови та знаходиться під жахливим пропагандистським тиском з боку держави та "нових хазяїв життя", що його культурний та інтелектуальний рівень стрімко деградує і відповфдальність за це несуть, між іншим, не лише церква, але й стара радянька система освіти...
Василь Васьківський пише:
> ...І взагалі, церква вже своє віджила...
Я б так не поспішав їз висновками. Доки існуватиме людство, завжди буде певна кількість людей, що шукатиме вихід з нашого жорстокому матеріального буття. Не всі здатні прийняти невідворотність своєї смерті. Як писав Ларошфуко: "На сонце і на смерть не можна дивитись впритул"...
2007.10.26 | Василь Васьківський
Re: Доля правди є у Вашому дописі
terrykoo пише:> Василь Васьківський пише:
> > Моральним прикладом для віруючих більшість попів не є, а тому повести за собою віруючих вони не можуть, а тому церква перетворюється на середовище людей, які борються з бісами, в ній панує моральне зродження і занепад...
> Згоден. Але проблема полягає в тому, що наш народ поставлений в такі соціальні умови та знаходиться під жахливим пропагандистським тиском з боку держави та "нових хазяїв життя", що його культурний та інтелектуальний рівень стрімко деградує і відповфдальність за це несуть, між іншим, не лише церква, але й стара радянька система освіти...
Я розглядаю особистість, а не народ. У особистости є особиста відповідальність, а у народа відповідальність не має сенсу.
> Василь Васьківський пише:
> > ...І взагалі, церква вже своє віджила...
> Я б так не поспішав їз висновками. Доки існуватиме людство, завжди буде певна кількість людей, що шукатиме вихід з нашого жорстокому матеріального буття. Не всі здатні прийняти невідворотність своєї смерті. Як писав Ларошфуко: "На сонце і на смерть не можна дивитись впритул"...
Це ще не означає, що для того, щоб дивитись на смерть, необхідною є церква!
2007.10.26 | terrykoo
Re: Доля правди є у Вашому дописі
Василь Васьківський пише:> Я розглядаю особистість, а не народ. У особистости є особиста відповідальність, а у народа відповідальність не має сенсу.
Добре. Але не треба забувати, що людина є суспільною твариною і її світогляд формується великою мірою суспільством в якому людина живе
Василь Васьківський пише:
> Це ще не означає, що для того, щоб дивитись на смерть, необхідною є церква!
Справа не в тому чи необхідна церква. Справа в тому, що вона є ОДНИМ З МОЖЛИВИХ варіантів "вирішення проблеми буття". Людині завжди потрібна віра у щось (так влаштована психіка), а тому завжди знайдеться певна кількість прихильників якоїсь релігії. І це не варто сприймати як трагедію...
2007.10.26 | Василь Васьківський
Re: Доля правди є у Вашому дописі
terrykoo пише:> Василь Васьківський пише:
> > Я розглядаю особистість, а не народ. У особистости є особиста відповідальність, а у народа відповідальність не має сенсу.
> Добре. Але не треба забувати, що людина є суспільною твариною і її світогляд формується великою мірою суспільством в якому людина живе
Суспільство нічого не формує. Світогляд людини формується оточуючими її людьми тобто особистостями. Крім того, він формується самою людиною.
> Василь Васьківський пише:
> > Це ще не означає, що для того, щоб дивитись на смерть, необхідною є церква!
> Справа не в тому чи необхідна церква. Справа в тому, що вона є ОДНИМ З МОЖЛИВИХ варіантів "вирішення проблеми буття". Людині завжди потрібна віра у щось (так влаштована психіка), а тому завжди знайдеться певна кількість прихильників якоїсь релігії. І це не варто сприймати як трагедію...
Справа якраз в тім, чи необхідною є церква?! Церква не є необхідною, і це не варто сприймати як трагедію...
2007.10.26 | terrykoo
Re: Доля правди є у Вашому дописі
Василь Васьківський пише:> Суспільство нічого не формує. Світогляд людини формується оточуючими її людьми тобто особистостями. Крім того, він формується самою людиною.
Особистість - поняття суспільне. Взагалі-то ніхто не сперечається, що світогляд людини формується оточуючими її людьми - просто ці оточуючі люди також формуються під впливом інших людей, а також різних обставин - хтось має роботу, а хтось ні; хтось отримав добру освіту, а хтось пагану; хтось народився в багатій сім"ї, а хтось провів дитинство у дітбудинку...
Василь Васьківський пише:
> Справа якраз в тім, чи необхідною є церква?! Церква не є необхідною, і це не варто сприймати як трагедію...
Ги, а я і не сприймаю
2007.10.29 | Ганна
Re: Московський піп про православ"я
Правдивий лист, як не прикро це визнавати. І в Україні подекуди є такі приходи, особливо в сільській місцевості. В селищі моєї мами є три православні церкви різних патріархій і мама в кожній набила собі лоба, одного разу особливо хворобливо перенесла похід до храму. Зараз вона взагалі не ходить до Церкви і я її не засуджую. Важко перенести хамське відношення до людей священиків, які пообростали бабськими плітками. От мені пощастило, я знайшла прихід по своєму характеру. Я вважаю, що віруючим не варто боятися шукати приходи де є талановиті священики, які не шкодують ні сил ні життя для свої справи.