означаемое и означающее (сігніфікат та десігнат)
10/24/2007 | Tatarchuk
У попередній гілці ( http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1193091385 ) я робив "розвідку боєм" щодо закономірності яка поєднує символ та те що символізується.
В давній Греції проблему цього співвідношення описували "semainomenon" як два боки - емоційно сприйнята сторона знака та умодосяжна сторона знака.
Латиняни та ранні християни (як от Августин) ввели терміни "signans" для емоційно сприйнятого боку знаку та "signatum" для розумово сприйнятого боку знаку. Власне ті автори і є "дідусями" сьогодні модних та актуальних термінів "означаемое" і "означающее" (на жаль не знаю як правільно сказати українською).
Ті терміни філософ де Соссюр і постмодерністи (як от Деріда) вже назвали "денотат", "десігнат" та "сігніфікат".
Власне на ціх двох термінах майже повністю (!) побудована філософська концепція постмодернизму, яка багато чого запозичила з семантики, семіології та інших філологічних наук.
В свою чергу постмодернове переосмислення денотату та десігнату породило постмодернову науку "грамматологія", дуже цікаву штуку.
Так от, я навів випадок - з математики і тількі - коли предмет означення (число) має чітку залежність від знаку що його означає (цифра).
З точки зору математики це не означає МАЙЖЕ нічого - тількі й того що 10-чна система счислення логічна.
Але з філософської точки зору математика як майже ідеальна ЛОГОЦЕНТРИЧНА система є гарним прикладом того як десігнат та сігніфікат знаходяться від одного в прямій та зворотній залежності.
Я вже згадував два середньовічні підходи (до речі суто християнські) до співвідношення знаку та предмету - реалістів (які віріли в існування прямого зв\язку між ними) та номіналістів (які видкидали такий зв\язок).
Постмодерністи - це не ті й не ті, бо вони вивчають унікальний процес - коли такий зв\язок є і раптом розпадається, або навпаки коли такий зв\язок не був і раптом народився.
Як влучно зауважив один дописувач, математичні "докази" нічого не скажуть номіналістові або реалістові - окрім того що закріплять його у вірі в свою правоту, віріфікують його.
А от для постмодернистьского підходу вони ж ці "докази" просто демонструють момент "переходу" числа до цифри і навпаки (ширше - від символа до предмету).
В давній Греції проблему цього співвідношення описували "semainomenon" як два боки - емоційно сприйнята сторона знака та умодосяжна сторона знака.
Латиняни та ранні християни (як от Августин) ввели терміни "signans" для емоційно сприйнятого боку знаку та "signatum" для розумово сприйнятого боку знаку. Власне ті автори і є "дідусями" сьогодні модних та актуальних термінів "означаемое" і "означающее" (на жаль не знаю як правільно сказати українською).
Ті терміни філософ де Соссюр і постмодерністи (як от Деріда) вже назвали "денотат", "десігнат" та "сігніфікат".
Власне на ціх двох термінах майже повністю (!) побудована філософська концепція постмодернизму, яка багато чого запозичила з семантики, семіології та інших філологічних наук.
В свою чергу постмодернове переосмислення денотату та десігнату породило постмодернову науку "грамматологія", дуже цікаву штуку.
Так от, я навів випадок - з математики і тількі - коли предмет означення (число) має чітку залежність від знаку що його означає (цифра).
З точки зору математики це не означає МАЙЖЕ нічого - тількі й того що 10-чна система счислення логічна.
Але з філософської точки зору математика як майже ідеальна ЛОГОЦЕНТРИЧНА система є гарним прикладом того як десігнат та сігніфікат знаходяться від одного в прямій та зворотній залежності.
Я вже згадував два середньовічні підходи (до речі суто християнські) до співвідношення знаку та предмету - реалістів (які віріли в існування прямого зв\язку між ними) та номіналістів (які видкидали такий зв\язок).
Постмодерністи - це не ті й не ті, бо вони вивчають унікальний процес - коли такий зв\язок є і раптом розпадається, або навпаки коли такий зв\язок не був і раптом народився.
Як влучно зауважив один дописувач, математичні "докази" нічого не скажуть номіналістові або реалістові - окрім того що закріплять його у вірі в свою правоту, віріфікують його.
А от для постмодернистьского підходу вони ж ці "докази" просто демонструють момент "переходу" числа до цифри і навпаки (ширше - від символа до предмету).
Відповіді
2007.10.24 | Tatarchuk
там "означуване" та "означаюче"
дякую за лінк, от тількі мені ті слова українською - "означуване" та "означаюче" - якось вухо ріжуть. Щось не те - ніяк не можу потрібне "означающее" знайти2007.10.25 | Тестер
Я думаю, по смислу - те, що означаєш і те, що означив
Але треба знайти одне слово, для того і іншого2007.10.25 | Василь Васьківський
А "означуюче" підійде?
2007.10.25 | terrykoo
Це просто від незвички!...
Українська філософська термінологія вже є досить розвиненою, просто ще недостатньо закріплена в масовій свідомості2007.10.25 | Tatarchuk
Re: Це просто від незвички!...
terrykoo пише:> Українська філософська термінологія вже є досить розвиненою, просто ще недостатньо закріплена в масовій свідомості
На жаль... Звички описувати все наукове українською дійсно ще нема.
От знайомий запропонував слово "позначка" замість "знаку", каже що воно краще за сенсом.
2007.10.25 | terrykoo
Дана проблема є предметом дослідження такої науки як семіотика..
В Україні, нажаль, вона до сих пір систематично не викладається. Найсильніші семіотичні школи існують насьогодні у Франції, Італії та Росії.Якщо Вам цікаво, дуже гарний російськомовний сайт на цю тему http://semiotics.ru/
2007.10.25 | Tatarchuk
мені підказали переклад на мовному форумі!
Позначене та позначення. Геніально і простоhttp://www2.maidan.org.ua/n/mova/1193340275
2007.10.26 | terrykoo
Супер!
2007.10.26 | Василь Васьківський
Як відкрити Америку?
Tatarchuk пише:> В давній Греції проблему цього співвідношення описували "semainomenon" як два боки - емоційно сприйнята сторона знака та умодосяжна сторона знака.
> Латиняни та ранні християни (як от Августин) ввели терміни "signans" для емоційно сприйнятого боку знаку та "signatum" для розумово сприйнятого боку знаку. Власне ті автори і є "дідусями" сьогодні модних та актуальних термінів "означаемое" і "означающее" (на жаль не знаю як правільно сказати українською).
В перший раз чую про емоційне сприйняття! До сих пір в моїй уяві філософські протиставлення були між сенсорним сприйняттям та сприйняттям мисловним. Чи можете Ви підтвердити цитатами, що йдеться саме про емоційне сприйняття?
2007.10.26 | Tatarchuk
Re: Як відкрити Америку?
Василь Васьківський пише:> Tatarchuk пише:
> > В давній Греції проблему цього співвідношення описували "semainomenon" як два боки - емоційно сприйнята сторона знака та умодосяжна сторона знака.
> > Латиняни та ранні християни (як от Августин) ввели терміни "signans" для емоційно сприйнятого боку знаку та "signatum" для розумово сприйнятого боку знаку. Власне ті автори і є "дідусями" сьогодні модних та актуальних термінів "означаемое" і "означающее" (на жаль не знаю як правільно сказати українською).
> В перший раз чую про емоційне сприйняття! До сих пір в моїй уяві філософські протиставлення були між сенсорним сприйняттям та сприйняттям мисловним. Чи можете Ви підтвердити цитатами, що йдеться саме про емоційне сприйняття?
Пошукаю та надам, бо маю під рукою багато джерел. Поки що зауважу - слово "відчуття" більше тягне на емоцію а не на сенсорику - підозрюю що теорію зовнішніх подражників елліни розуміли не так як сучасні біологи
2007.10.26 | Василь Васьківський
Я маю на увазі філософів, а не біологів! Гегеля, Канта...