Незабаром - 14 лютого
02/06/2008 | Киянка
День святого Валентина?
Можна не сприймати "чужинця", обурюватися, захоплюватися, кпинити, піддаватися, ігнорувати. А можна – відкидаючи вульгарність попсових святкувань деяких "шанувальників" та мішуру комерційних пропозицій, спробувати наповнювати своїм...
Хочеться комусь, чи ні, а День святого Валентина вже частина наших співвітчизників якось:) має. Все ж якусь кількість людей в певний час та в певному настрої святий Валентин таки зачіпає:). Зрештою, кохання – це така річ, що привертає увагу і значно дискусійнішими шляхами... Щоправда, будь-який святий і на небі б перевертався: (, спостерігаючи, як саме дехто "свято кохання" відзначає. Ну, загидити ж будь-що можна, як і зпопсувати будь-які, наші й ненаші традиції.
Гм, свят в нас різних – знову-таки наших і ненаших – чимало, й навколо них також чубляться зі смаком:). Ну, спорт в нас, українців, такий – чубитися:).
А от чи можна корисно, вибачайте за тавтологію та прагматизм, День святого Валентина використати? Спробувати зробити його своїм, світлим, піднесеним – для тих, кому це, можливо, потрібно? Адже все одно навколо 14 лютого все у "валентинках", так хай би підлітки-молодь та ті дорослі, яким пощастило мати кого б хотілося вітати в цей День (і щодня), мали б щось достойніше, ніж нав"язливу рожеву рекламу чого попало, секс-паради й конкурси, музичні завивання про смачну лубофф, вже майже обов"язково-політкоректні:) поздоровлення слащавими чи порнографічними "валентинками" кого попало від керівників до однокласників, та свальні корпоративні вечірки...
Слабо проявити творчу фантазію? Маю що і я запропонувати, а поки спеціально для тих, кому в цікаво, наскільки святий Валентин наш чи ненаш:
Святий Валентин в середньовічному Києві
Справа в тому, що в Києві ще княжому, домонгольському, були католицькі храми, діяли ряд орденів (зокрема, бенедиктинці, домініканці та францисканці, що підтверджується місцевими й не тільки джерелами та описано в науковій літературі), а київськими католиками були не лише поляки та інші іноземці київських колоній. В останніх були і київські родичі-свояки, і друзі, які спілкуючись, знайомилися з деякими традиціями, частина з яких тою чи іншою мірою або творчо наслідувалася, або в них просто брали якусь участь. Хоч і з перервами, в Києві діяли храми, а вже кияни-католики – більшим чи меншим числом – жили й живуть досі. Страшилки відносно католиків з совкових підручників (хоч дійсно, в історії бувало всяке, але Київ знавав куди страшніших зайд: () – великою мірою були ідеологічною локшиною. Можна було б навести чимало прикладів корисних для міста речей, які зробили католики, в тому числі місцеві. Власне, католицизм (та протестантизм) наближали до здобутків (і проблем) ширшого європейського світу, і для цього православним киянам не обов'язково було міняти конфесійну належність...
Підтвердженням того, що в Київський Дух вписані й католицькі складові, була як жорстка імперська й жорстока совкова цензура людських про це згадок, так і, власне, самі ці згадки. Адже одна справа – залишити сам храм та відомості про нього в історичних книгах (можна ж було прокоментувати, що то було лігво пригноблювачів), а інша – живі теплі свідчення поріднення чогось такого.
А воно – вижило, вийшло з непам'яті, хоча б частково, бо всіх, хто це міг зберегти й передати, не виродовили!
Однією з таких тендітних живучих квіток, що пережили важку мерзлоту, стала київська оповідка про святого Валентина. Спомин цього святого і зараз є в Католицькій Церкві (він немає нічого спільного з попсово-рекламно-споживацькими сучасними потугами чи оргіями деяких "шанувальників"), а мощі цього святого зберігаються нині в храмі Української Греко-Католицької Церкви на Львівщині. В цей день в католицьких храмах можуть молитися за всіх, хто щиро кохає, подружні пари дякують одне одному за любов та моляться за її вічне продовження (особливо зворушливо спостерігати за старенькими парами).
Як і коли точно святий Валентин примандрував в Київ, невідомо. В пізньо-середньовічні часи (до яких, очевидно, відноситься народження київської легенди) в самій Католицькій Церкві ставилися до цього святого неоднозначно. Але в ряді католицьких країн таке свято було, і то – навіть не лише чисто молодіжне. Можливо, його "принесли" в Київ тамтешні гості, або кияни, які мандрували тими краями, а нашій київській молоді сподобалося:) (це можна собі уявити, чи не так?). В Києві діяли, хоч і з перервами, ряд католицьких навчальних закладів (для світських), де вчилися не лише католики, може, якраз їх учні і стали героями тієї цікавої історії. Напевно, навряд чи в Києві були масові святкування-валентинки, але були ж й інші місцеві спудейські, магістратські, цехові свята і традиції...
Так чи так, в легенді про святого Валентина фігурують звичайні кияни. В мене є текст, сучасно адаптований як сценарій для дитячої вистави. Декілька років тому він був запропонований як альтернатива навалі примітивним "Валентиновим відзначанням", які вже входили в Київ. Перша відома мені вистава було поставлена, іронією долі:) – яка, втім, може й має сенс:) – не римо-католиками (де пропозиція напоролася на одне ригористичне там виключення: (), а молодими київськими греко-католиками. Учасникам і гостям (серед яких були римо-католики, православні, атеїсти та ще всякі кияни) дуже сподобалася!
Може, ще хтось використає для доброго свята
Сценарій тут: http://narodna.pravda.com.ua/life/47a4704088cdc/
А тут - перша порція валентинок
- http://narodna.pravda.com.ua/photos/47a9dfac5afa3/
Можна не сприймати "чужинця", обурюватися, захоплюватися, кпинити, піддаватися, ігнорувати. А можна – відкидаючи вульгарність попсових святкувань деяких "шанувальників" та мішуру комерційних пропозицій, спробувати наповнювати своїм...
Хочеться комусь, чи ні, а День святого Валентина вже частина наших співвітчизників якось:) має. Все ж якусь кількість людей в певний час та в певному настрої святий Валентин таки зачіпає:). Зрештою, кохання – це така річ, що привертає увагу і значно дискусійнішими шляхами... Щоправда, будь-який святий і на небі б перевертався: (, спостерігаючи, як саме дехто "свято кохання" відзначає. Ну, загидити ж будь-що можна, як і зпопсувати будь-які, наші й ненаші традиції.
Гм, свят в нас різних – знову-таки наших і ненаших – чимало, й навколо них також чубляться зі смаком:). Ну, спорт в нас, українців, такий – чубитися:).
А от чи можна корисно, вибачайте за тавтологію та прагматизм, День святого Валентина використати? Спробувати зробити його своїм, світлим, піднесеним – для тих, кому це, можливо, потрібно? Адже все одно навколо 14 лютого все у "валентинках", так хай би підлітки-молодь та ті дорослі, яким пощастило мати кого б хотілося вітати в цей День (і щодня), мали б щось достойніше, ніж нав"язливу рожеву рекламу чого попало, секс-паради й конкурси, музичні завивання про смачну лубофф, вже майже обов"язково-політкоректні:) поздоровлення слащавими чи порнографічними "валентинками" кого попало від керівників до однокласників, та свальні корпоративні вечірки...
Слабо проявити творчу фантазію? Маю що і я запропонувати, а поки спеціально для тих, кому в цікаво, наскільки святий Валентин наш чи ненаш:
Святий Валентин в середньовічному Києві
Справа в тому, що в Києві ще княжому, домонгольському, були католицькі храми, діяли ряд орденів (зокрема, бенедиктинці, домініканці та францисканці, що підтверджується місцевими й не тільки джерелами та описано в науковій літературі), а київськими католиками були не лише поляки та інші іноземці київських колоній. В останніх були і київські родичі-свояки, і друзі, які спілкуючись, знайомилися з деякими традиціями, частина з яких тою чи іншою мірою або творчо наслідувалася, або в них просто брали якусь участь. Хоч і з перервами, в Києві діяли храми, а вже кияни-католики – більшим чи меншим числом – жили й живуть досі. Страшилки відносно католиків з совкових підручників (хоч дійсно, в історії бувало всяке, але Київ знавав куди страшніших зайд: () – великою мірою були ідеологічною локшиною. Можна було б навести чимало прикладів корисних для міста речей, які зробили католики, в тому числі місцеві. Власне, католицизм (та протестантизм) наближали до здобутків (і проблем) ширшого європейського світу, і для цього православним киянам не обов'язково було міняти конфесійну належність...
Підтвердженням того, що в Київський Дух вписані й католицькі складові, була як жорстка імперська й жорстока совкова цензура людських про це згадок, так і, власне, самі ці згадки. Адже одна справа – залишити сам храм та відомості про нього в історичних книгах (можна ж було прокоментувати, що то було лігво пригноблювачів), а інша – живі теплі свідчення поріднення чогось такого.
А воно – вижило, вийшло з непам'яті, хоча б частково, бо всіх, хто це міг зберегти й передати, не виродовили!
Однією з таких тендітних живучих квіток, що пережили важку мерзлоту, стала київська оповідка про святого Валентина. Спомин цього святого і зараз є в Католицькій Церкві (він немає нічого спільного з попсово-рекламно-споживацькими сучасними потугами чи оргіями деяких "шанувальників"), а мощі цього святого зберігаються нині в храмі Української Греко-Католицької Церкви на Львівщині. В цей день в католицьких храмах можуть молитися за всіх, хто щиро кохає, подружні пари дякують одне одному за любов та моляться за її вічне продовження (особливо зворушливо спостерігати за старенькими парами).
Як і коли точно святий Валентин примандрував в Київ, невідомо. В пізньо-середньовічні часи (до яких, очевидно, відноситься народження київської легенди) в самій Католицькій Церкві ставилися до цього святого неоднозначно. Але в ряді католицьких країн таке свято було, і то – навіть не лише чисто молодіжне. Можливо, його "принесли" в Київ тамтешні гості, або кияни, які мандрували тими краями, а нашій київській молоді сподобалося:) (це можна собі уявити, чи не так?). В Києві діяли, хоч і з перервами, ряд католицьких навчальних закладів (для світських), де вчилися не лише католики, може, якраз їх учні і стали героями тієї цікавої історії. Напевно, навряд чи в Києві були масові святкування-валентинки, але були ж й інші місцеві спудейські, магістратські, цехові свята і традиції...
Так чи так, в легенді про святого Валентина фігурують звичайні кияни. В мене є текст, сучасно адаптований як сценарій для дитячої вистави. Декілька років тому він був запропонований як альтернатива навалі примітивним "Валентиновим відзначанням", які вже входили в Київ. Перша відома мені вистава було поставлена, іронією долі:) – яка, втім, може й має сенс:) – не римо-католиками (де пропозиція напоролася на одне ригористичне там виключення: (), а молодими київськими греко-католиками. Учасникам і гостям (серед яких були римо-католики, православні, атеїсти та ще всякі кияни) дуже сподобалася!
Може, ще хтось використає для доброго свята
Сценарій тут: http://narodna.pravda.com.ua/life/47a4704088cdc/
А тут - перша порція валентинок
- http://narodna.pravda.com.ua/photos/47a9dfac5afa3/
Відповіді
2008.02.07 | P.M.
гнати цього валентайна з України разом із васьмимімартамі
Й немає чого приписувати це свято Католицькій Церкві, тим паче що Великий Піст за новим календарем.2008.02.07 | Киянка
Васьмимімарти гнати - це будь ласка, а щодо сВ та катол.церкви -
то ось:"http://www.btb-net.com/main/249/shok-svyatii-valentin-buv-bandervtsem--zapadentsem
Мощі священномученика зберігаються у Самборі.
І «розбиті серця», і самотні скептики, і закохані без взаємності, і ті, хто втратив віру у любов, можуть 14 лютого попросити допомоги у заступника всіх закоханих святого Валентина. Причому не лише «у своєму серці», але й безпосередньо помолившись його мощам, які зберігаються 72 кілометри від Львова, у місті Самборі.
Один раз на рік, увечері, 14 лютого, саркофаг з мощами святого Валентина переносять з бічного престолу церкви Пресвятої Богородиці на центральний тетрапод до почитання. В цей час усі охочі можуть прикластися, доторкнутися до реліквії, попросити помочі чи заступництва. Через скляну труну видно череп, декілька кісток та капсулу з рідиною (очевидно, мощі мироточили і миро зібрали в капсулу).
Мощі святого Валентина знаходяться у Самборі в храмі Різдва Пресвятої Богородиці з 13 травня 1779 року. Про це записано в книзі «Княжий город Самбір», яку опрацював Франс Арабіяса, що був довший час парохом і деканом Самбірським на початку 20 століття. Ці мощі, як пише автор, викопані на кладовищі святої Прісцили в Римі, де святий був священиком і близько 270 року загинув мученицькою смертю. У Римі в архівах Папського інституту є скупий запис про те, що священномученик Валентин є покровителем Перемишльсько-Самбірської Єпархії. Грамоти з печатями, які були передані сюди разом з мощами, були знищені в часи ліквідації церкви.
Чим зумовлена передача мощей святого Валентина саме в цей храм, важко сказати. Напевно, щоб підсилити велич храму, в якому вже перебувала чудотворна ікона. У 1728 році в Самборі була об’явлена чудотворна ікона, а в 1736-му посвятили новозбудовану церкву, в якій встановили цю ікону. Біля неї відбувалися численні чуда, які визнала Апостольська столиця, і, щоб винагородити містечко, яке обрала Божа Матір, з Риму привезли мощі святого мученика.
Недавно труну з останками вирішили оглянути, але не змогли відкрити замок. Не дав ради навіть спеціаліст, якого запросили до церкви. А зламувати не захотіли. На думку священиків, відкривати мощі нема великої потреби. Через скло можна побачити частину черепа, окремі кістки та предмет, схожий на камінь (можливо, з гробу святого в Римі), а також капсулу з миром.
Хто він, святий Валентин? За одною з легенд — це християнський проповідник, якого посадили у Римську в’язницю за віру і невдовзі засудили на страту. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в’язничного наглядача. Завдяки своїм медичним знанням зцілив дівчину від сліпоти. За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».
За церковною легендою, християнський священик Валентин, жив у римському місті Терні за часів імператора Клавдія II Готського. Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною. Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім’я заважає солдатам воювати за імперію і видав закон, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це наприкінці 269 року його заарештували, перевезли до Риму й ув’язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув до християнства батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого 273 року.
Мощі святого Валентина — це не амулет, це набагато глибше. Це вміння вчитися в інших у того ж святого Валентина, який захищав права подружжя і намагався привести чоловіка і жінку до спільного життя згідно законів Христа.
За словами настоятеля церкви Різдва Пресвятої Богородиці отця Богдана Добрянського, за поміччю до святого Валентина приходять як і молодь, так і старші люди, приходять ті, що мають негаразди в сім’ї, де немає злагоди і взаєморозуміння. Оскільки просьби у святого Валентина є особистими, інтимними, немає розголосу і афішування подяк святому. Окрім того, вважається, що святий Валентин є заступником хворих на епілепсію, так звану «чорну хворобу».
ОГЛЯДАЧ"
2008.02.07 | +О
Re: Васьмимімарти гнати - це будь ласка, а щодо сВ та катол.церк
Христос Раждається!Вітаю, пані Киянко! Погоджуюсь (словами Жванєцкого, «нє сумєл прєдатвратіть — вазглафь»
З повагою
о.Олег
08-03-2007 19:10, igorg
Міфи й історія 8-го Березня. Сергій Грабовський
Перекласти (eng рус укр)
Дякую шановному Englishman за лінк
07.03.2007 | 10:28 Портал ОБОЗ.ua UA-Портал
Повії тут ні до чого: Вся правда про 8 Березня!
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
http://www.obozrevatel.com.ua/news/2007/3/6/159504.htm
Про Клару, Розу і щиро українське чорносотенство. Міжнародний жіночий день встиг обрости низкою легенд та міфів. Розповідали навіть, що таким чином весь соціалістичний світ змушували святкувати Пурім. Що ж маємо насправді?
Ну чому, коли добряче пошкребеш щирого, навіть показного українського патріота, у багатьох випадках з‘ясується, що це – банальний російський чорносотенець, а до того ж і невіглас?
І що цікаво: вік та рідна мова тут не мають значення.
Ось "Тернопільська газета" провела на вулицях опитування, і якась пані Емілія 70-ти років, говорить з приводу 8-го Березня: "То не наше свято, тому нема чого його святкувати. Клара Цеткін зробила його в день свого народження, і всі повинні його святкувати. Я ніколи не святкувала 8 Березня, та й вже не буду".
А ось що пише незрівнянно молодший за неї Дмитро Дубілет у студентській газеті київського Інституту міжнародних відносин "Міжнародник": "А вся історія починається в далекому 1910 році, коли член соціал-демократичної партії Німеччини комуністка Клара Цеткін на Міжнародній Конференції жінок в Копенгагені запропонувала щорічно 8 березня святкувати міжнародний день жінок. Існують дві версії, чому саме на цю дату пав вибір великої феміністки. Одні джерела стверджують, що це пов‘язано з демонстраціями 1857 року в Нью-Йорку, коли американські текстильниці вийшли на вулиці, протестуючи проти низьких заробітків та поганих умов праці... Проте інші джерела з не меншою наполегливістю переконують нас в тому, що Клара Цеткін запропонувала цю дату на честь єврейського свята Пурім, який у 1910 році як раз припадав на 8 березня. А, як відомо, за національністю Цеткін належала саме до єврейського народу".
До загального хору підключається газета УНП "Народне слово" (авторка Яна Довгань): "8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних та взуттєвих фабрик Нью-Йорка провели страйк, вимагаючи 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні... На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року Клара Цеткін та Роза Люксембург і призначили «жіноче» свято. Проте допитливі історики з’ясували, що 8 березня 1857 була... неділя. Погодьтеся, не найліпший день для страйку".
І знову слово молодим. На форумі Києво-Могилянської академії якийсь магістр Брун запитує: "А якби 8 березня не було дня народження Клари Цеткін, ти б його святкувала?"
І, звичайно, вода б не освятилася без "Персоналу плюс", який у всіх асоціюється із пріснопам‘ятною МАУП. "Уже ні для кого не секрет, що лідерів революційних рухів єднали не тільки вірність ідеям Інтернаціоналу, комунізму та іншим «ізмам», а й те, що переважна більшість їх належала до однієї етнічної групи. Саме вихідці з єврейського народу стояли на чолі усіх революційних переворотів початку ХХ ст. Тому й не дивно, що Клара Цеткін (єврейка), виконуючи завдання партії — придумати жіноче свято, згадала про героїню єврейського народу — Естер, якій присвячено щорічне єврейське свято — Пурім (євреї називають його «наше Благовіщення»). Його відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря — як і день святкування православної Пасхи). Можливо, того року, коли було вирішено відзначати Міжнародний жіночий день, Пурім випав на 8 березня. Зрозуміло, якби змінювали дату свята щороку, то було б надто помітно, що святкується саме Пурім. Тому святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально приблизити, але все ж таки відділити від Пуріма. І зупинилися на 8 березні".
Пише це якась Наталія Боженко, кандидат історичних наук. Подібні приклади можна наводити десятками, в тому числі й російськомовні, але на українських патріотичних Інтернет-форумах.
Як на мене, нічого страшного у тому належності Клари Цеткін до євреїв немає, як і в запозиченнях, що їх зробив революційний рух з біблійної символіки, і не тільки з неї. Страшними є невігластво, тупість і чорносотенство "патріотів", від належності до племені котрих свого часу відмовлялися Іван Франко та Леся Українка. Мовляв, 8-ме Березня нам не підходить лише тому, що у цього свята єврейське коріння, це змова євреїв проти всього українського!..
Отож: звідки насправді ростуть ноги у цього свята, яке було започатковане 1910 року в Копенгагені на ІІ-ій Міжнародній конференції жінок-соціалісток, і біля витоків котрого справді стояла Клара Цеткін?
Спершу факт, про який українські патріоти могли б дізнатися навіть з “Української радянської енциклопедії”: Клара Цеткін з‘явилася на світ 5 липня 1857 року, отже, жіноче свято вочевидь влаштоване не на честь її дня народження. Тепер про витоки “єврейської” чи то пак “сіоністської”, “жидомасонської” et cetera версії походження жіночого свята. Порівняйте текст "Персоналу плюс" із текстом диякона Російської православної Церкви, знаного проповідника й авторитетного у певних колах богослова Андрія Кураєва; текст має назву “Чи можна не святкувати Восьме березня”: “Клара Цеткін – єврейка. І тому, коли партія поставила задачу придумати жіноче свято, Клара Цеткін згадала про Есфір... Есфірі присвячене щорічне і найвеселіше свято єврейського народу – Пурім... Для Клари Цеткін Пурім не був просто книжковим спогадом. Це те, що з дитинства входить у свідомість юдея... То ж чи є безпідставним припущення, що у свідомості єврейських лідерів Інтернаціоналу жіночий революційний рух асоціювався з іменем Есфірі, а 8 березня було обране ними у силу звички святкувати у ці дні сімейне свято Пурім?” Далі богослов Кураєв розповідає, що це свято не прив‘язане до конкретної дати, оскільки у юдаїзмі діє місячний календар, і продовжує: “Можливо, у той рік, коли було ухвалене рішення почати святкувати Міжнародний жіночий день, свято Пуріма припало на 8 березня. Змінювати щороку дату свята революціонерці було б і незручно, і надто відверто. І тому святкування Жінки-Руйнівниці було вирішено відокремити від свята Пуріма, зафіксувати і щороку 8 березня, незалежно від місячних циклів, закликати всі народи землі прославляти Жінку-Войовницю. Прославляти Есфір. Тобто вітати з Пурімом (хай навіть не усвідомлюючи цього)”.
Як бачимо, все на місці: керівні євреї-інтернаціоналісти, голос крові, рішення якогось наднаціонального центру “відокремити” 8 березня від Пуріму, прагнення нав‘язати свої ідеї несвідомому людству. Що російський чорносотенець, борець із малоросійським сепаратизмом Андрій Кураєв, котрий категорично заперечує саму можливість церковних відправ і молитов до Господа українською мовою, що кандидатка історичних наук Наталія Боженко з дуже патріотичного видання. Але ж от проблема: всі предки ініціаторки проголошення Міжнародного жіночого дня до якихось давніх давен були ревними католиками, а прізвище Цеткін належить її чоловікові, народовольцу одеситу Осипу Цеткіну, котрий утік до Німеччини від царської охранки. Батьком Клари був сільський учитель Ґотфрід Ейснер, котрий, крім інших предметів, викладав дітям закон Божий, а також грав у місцевій кірсі на органі під час церковних відправ. Маленька Клара йому допомагала, і непогано, як переказують, оволоділа цим складним інструментом. На схилі років, коли вона відвідала рідне село Відерау, то попросила відкрити їй кірху і більше години просиділа на самоті за органом. Ось такими були її справжні дитячі спогади і “поклик крові”.
Восьме березня народилося як свято жінок-феміністок (Клара Цеткін у своїх брошурах і статтях неодноразово вживала саме цей термін). А те, що фемінізм у ті часи був переважно соціалістичного спрямування, так це реальність, зумовлена викликами часу. Адже йшлося про одночасне здобуття політичних (участь у виборах) і соціальних (8-годинний робочий день, оплачувана відпустка по вагітності, рівна зарплата з чоловіками) прав працюючих жінок. "У кожній країні соціалістки щорічно проводять Жіночий день, який слугує для агітації за надання жінкам виборчого права... Цьому дневі слід надати статус міжнародного". І названий цей день був з щиро німецькою ґрунтовністю: "День міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічне, політичне й соціальне рівноправ’я".
А тепер стосовно того, що 8 березня 1857 року була неділя, як пильно відзначило "Народне слово". Пробі, пані та панове, не туди спрямована ваша пильність: вперше свято боротьби жінок за рівні права відзначалося... 19 березня. Його прив‘язали було до дня перемоги німецьких робітників у барикадних боях далекого 1848 року. Й ініціатива встановити це свято навесні, у березні, належала зовсім не Кларі Цеткін, а німецькій соціалістці-феміністці Єлені Ґрюнберг (до речі, також істинній арійці). До 1914 року у різних країнах Європи Міжнародний жіночий день відзначали у різні дні березня – відповідно до політичних і культурних особливостей тих держав. Це було зовсім не “свято весни і кохання”, як зараз про нього розказують, а властиво політичне дійство, яке нерідко супроводжувалося зіткненнями соціалісток-феміністок із поліцією й військами. І тільки напередодні Першої світової війни з‘явилася дата 8 березня. До речі: як вдалося дізнатися у фахівця з юдаїки, Пурім того – 1914-го – року відзначали 12 березня...
Власне, хіба справа у тому, чи “прив‘язане” свято Восьмого березня до одного із головних свят юдеїв Пуріму чи ні (а якби справді було прив‘язане, невже слід було б учинити єврейський погром?). Справа в іншому: невже невігластво і чорносотенство – це питома ознака бодай частини патріотичної української громади?
І насамкінець. Як бачимо, 8-е Березня за своєю генезою – це зовсім не комуністичне свято, просто більшовики його, за своєю звичкою, "націоналізували" і зробили офіційним, державним. А тим часом, за ідеєю, трудящі жінки у цей день мають з подвійною енергією боротися за свої права – проти будь-якої влади і будь-якої політичної, економічної чи суспільної сили, що ці права обмежує. Отож чоловіцтву 8-го Березня слід не квіти коханим дарувати, а споруджувати для них якнайміцніші барикади й у разі потреби підносити набої, а не напої.
P.S. А якби українська "жовта преса" не була вкрай лінивою та неповороткою, вона б написала про дійсно пікантні речі, пов‘язані з Кларою Цеткін і з тим, що вона не все життя присвячувала політиці. Скажімо, про те, другий чоловік Клари Цеткін, художник Фрідріх Цундель, мав менше за неї на 18 років, і нічого – шлюб був міцним, аж доки не розпався... з політичних міркувань: 1914 року Клара виступила проти участі Німеччини у світовій війні, а Фрідріх записався до війська добровольцем. А от молодший син Клари Костянтин став коханцем Рози Люксембург, попри різницю у віці, а потім став об‘єктом нацистських переслідувань. Але не за етнічне походження, а за ліві політичні переконання. Серйозна ж преса могла дослідити біографію Осипа Цеткіна – мабуть, цікава була людина, що його покохала така нестандартна жінка, як Клара Ейснер, політичні таланти якої високо оцінював такий знаний експерт, як Володимир Ульянов-Ленін. Але чи цікавлять нас серйозні речі, коли можна поговорити про "жидівську змову проти українців" і про "народні звичаї аріїв-оріїв"?
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації Українських письменників
http://www.obozrevatel.com.ua/news/2007/3/6/159504.htm
2008.02.07 | Киянка
Дякую!
Щиро вітаю й Вас, отче Олеже!Як вже писала в гілці, де тутешні форумці представлялися, мені, як дослідникові, зокрема, українського греко-католицизму, дуже важлива й цікава Ваша думка. Й людина Ви дуже світла, що видно з Ваших дописів.
Дякую за підтримку тут з теми гілки. Якщо у Вас (чи ще у когось з форумчан) є свідчення достойного християн та взагалі духовних людей святкування дня святого Валентина, була б дуже вдячна за розповідь та ілюстрації. Такі свідчення можуть через мене потрапити як на РІСУ (хоч, можна і самостійно туди подавати
Щодо 8 березня - справа інакша, ніж з днем святого Валентина. Хоч я погоджуюся, що багато що можна використати на благо, освятити, але, нмд, у 8 березня шлейф совковості надто важкий. Краще, мені здається, розвивати традиції Дня Матері та Дня Батька.
А ось як можна використати ДСВ
2008.02.07 | P.M.
Те, що започатковане як погань, поганським й залишиться
+О пише:> Христос Раждається!
Cлавіте Його!
> Церква у минулих століттях завжди уміла вивести людину із погані до Христа. Потребуємо цього і сьогодні.
Судячи з історії цього "свята", не завжди Церкві удавалося вивести людину з погані до Христа http://ru.wikipedia.org/wiki/День_Святого_Валентина
Те що започатковане, як погань, поганським й залишиться, тому й ігнорує це свято Церква. А що би долучатися до Христа, церковних свят вистачає.
В даному ж випадку маємо явну підміну понять. Намагання в особі св. Валентина освятити поганське.
2008.02.07 | +О
Re: Те, що започатковане як погань, поганським й залишиться
Христос Раждається!Те, що збочене свято подається під видом християнства - не маю сумнівів, лише зі збоченнями Християнство завжди боролося, і найуспішнішим методом є не заборона чи ignor, а наповнення празника християнським змістом: "Те що започатковане, як погань, поганським" не має права залишитися (чим небезпечний ignor див, напр.: рhttp://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rel&trs=-1&key=1202387273&first=1202390869&last=1201717573). Над цим Церква собисто і спільнотно працює. Долучаймося
З повагою
о.Олег
2008.02.08 | P.M.
не розумієте ви ..
Якщо Церква візьметься наповнювати це свято християнським змістом, -- воно перестане бути таким жаданим для більшості обивателів2008.02.08 | +О
Re: Ви не хочете, щоб воно (свято пропаганди гріха) було "таким
жаданим для обивателів" чи хочете? Якщо не хочете, то не горюйте (Ваш смайлик з опущеними у низ губками), а - працюймо!Христос Раждається!
З повагою
о.Олег
2008.02.08 | P.M.
Re: Ви не хочете, щоб воно (свято пропаганди гріха) було "таким
+О пише:> жаданим для обивателів" чи хочете? Якщо не хочете, то не горюйте (Ваш смайлик з опущеними у низ губками), а - працюймо!
Зізнаюсь вам, що мене завжди дивувало та й чого скривати дратувало захоплення (моїми ж земляками, чи в Україні чи тут в діаспорі) отими "валентайнами" і "васьмиміартамі", і в той же час практично ігнорація таких свят, як день матері, або й день батька, котрі не вяжуться з розпустою і пияцтвом.
Говорити комусь про це, пояснювати -- марна справа. Це те саме, що пояснювати нашим людям відмовитися від москальської попси і їхніх же дешевих фільмів, -- скоріше ворогів наживеш ..
Хоча, говорити треба., і тут на форумі я собі дозволяю це робити.
А найдієвіший спосіб, -- це МОЛИТВА. Завдяки чого й маємо державу.
Дасть Бог, й прозріють люди у ній.
> Христос Раждається!
Славіте Його!
2008.02.08 | Киянка
"Прославимо Його боговгодними нашими справами!"
P.M. пише:> Зізнаюсь вам, що мене завжди дивувало та й чого скривати дратувало захоплення (моїми ж земляками, чи в Україні чи тут в діаспорі) отими "валентайнами" і "васьмиміартамі", і в той же час практично ігнорація таких свят, як день матері, або й день батька, котрі не вяжуться з розпустою і пияцтвом.
Мені це зрозуміло (бо багато людей виховані в совку), але зараз чимало вже звертають увагу на День Матері і День Батька (ці свята відзначають - конкурсами, саморобними подарунками, творами, тощо, в садочках і школах). Щодо 8 березня - хто вірить, що можна з нього щось путнє зробити - хай пробує. Я пробую
> Говорити комусь про це, пояснювати -- марна справа. Це те саме, що пояснювати нашим людям відмовитися від москальської попси і їхніх же дешевих фільмів, -- скоріше ворогів наживеш ..
Давайте котлети і мух
> Хоча, говорити треба., і тут на форумі я собі дозволяю це робити.
> А найдієвіший спосіб, -- це МОЛИТВА. Завдяки чого й маємо державу.
> Дасть Бог, й прозріють люди у ній.
> > Христос Раждається!
> Славіте Його!
Мені до душі такий відгук: "Прославимо Його боговгодними нашими справами!"
2008.02.13 | +О
Re: "Прославимо Його боговгодними нашими справами!"
Христос Раждається!Розумію проблему з 8-м березням. Але існує також проблема з "Днем Матері" - це не день жінки, а день саме матері і, навіть, говорячи про потенційну можливість кожної жінки народити дитятко - стати матір`ю (чи - прийомною або духовною матір`ю), знаю надто багато прекрасних, глибоких молитовних людей, які не можуть мати дітей і в день матері через факт безпліддя відчувають себе дуже і дуже зле...
З повагою
о.Олег
2008.02.13 | Киянка
Це - різні проблеми
з 8 березня - надто важкий шлейф совкових лицемірностей, спадку, коли жінок вітали 8 березня, а в усі інші дні навалювали вантаж "передовичок" на виробництві та тягар проблемного совкового побуту.З Днем Матері (й Батька) - але ж у кожної людини є чи були Батько й Матір - значить кожний може або поздоровити в ці дні їх, або помолитися за них в Церкві, відвідати на цвинтарі.
Бо якщо "притримувати" День Матері й День Батька з такої причини, то можна далеко зайти. Це ж так можна виправдати навіть вихолощення Різдва, щоб не обрзити тих, кому незручно в цей день ходити повз Вертеп, бо в нього - інші святощі. Або - не пропагувати спорт, бо не всі можуть ним займатися і т.д.
Це я - не до Вас персонально в опозицію, отче Олеже, а як ілюстрацію, що, якщо так рахуватися, то нічого не можна запроваджувати, бо завжди хтось знайдеться незадоволений чи неспроможний. А варто, нмд, орієнтуватися на більшість тих (в першу чергу - дітей), хто потребує здорового виховання.
2008.02.13 | +O
Re: Це - різні проблеми
все так, лише не перечу дню Матері/Батька, а вважаю потрібним свято жінки (навіть, якщо треба буде відмивати його від поганої спадковості): люди святкують 8 березня — отчолюймо, вносячи у нього хороший змістЗ повагою
о.Олег
2008.02.07 | Koala
А це правда, що перед Великоднем в Америці
по молах сидять "великодні кролики" і питають в дітей, який їм подарунок принести? Може, ще й Великдень заборонити?2008.02.07 | Киянка
Так, мене теж дуже цікавлять новини просування
політкоректностіТака "політкоректність" суперечить інтересам відродження й розвитку українських духовних (різноманітних) традицій, в умовах постколоніального спадку й тиску, з одного боку, північно-східних впливів, які продовжуються, та деяких західних (хоча вони, мабуть, не тільки "західні") - споживацтва, наприклад.
2008.02.07 | Георгій
Re: А це правда, що перед Великоднем в Америці
Koala пише:> по молах сидять "великодні кролики" і питають в дітей, який їм подарунок принести? Може, ще й Великдень заборонити?
(ГП) Так, дійсно можна такe побачити. До рeчі, є і протилeжна крайність: у дeяких протeстантських євангeлічних цeрквах взагалі нe святкують Вeликодня, причому іноді дeмонстративно, з викликом. Наприклад, на двeрях будівлі Цeркви Христа в моєму містeчку Cтарквілл, шт. Місісіпі, на Вeликодeнь завжди чіпляють вeликий транспарант, дe написано: "А ми святкуємо Воскрeсіння нашого Господа кожної нeділі!" Іншими словами, євангeльники просто віддали свято Вeликодня світському суспільству. Мовляв, хай вони собі там по своїх молах кроликів дітям показують з подарунками. Я думаю, цe помилка. Аджe Цeрква традиційно святкувала і Різдво, і Вeликодeнь, і Зeлeні Cвята, і Успіння, і Богоявлeння, і інші, хоча і час тих святкувань і збігався з часом поганських вeсeлощів (Різдво, наприклад, із римськими оргіями під назвою "Cатурналії"), і традиції включали як xристиянські, так і до-християнські, язичeські eлeмeнти. Так було багато сотeнь років.
2008.02.07 | +О
Re: Незабаром - 15 лютого
Христос Раждається!15 лютого — день онкологічнохворих дітей. Подзвонив мені батько однієї такої дитинки, тепер прийшов лист:
Шановний о.Олег!
Звертаються до Вас батьки важкохворого Максима Романика. У нашого 4—х річного сина страшний діагноз: рак 4—стадія з метастазами в кістковий мозок. Він пройшов курс лікування у Львівській обласній клінічній лікарні. На даний час син знаходиться в Сінгапурі, так-як подальше лікування в Україні було неможливе. Йому видалили пухлину і провели один блок хіміотерапії (всього 3 блоки). На наступному етапі лікування його чекає пересадка кісткового мозку.
Ми молимось Господу богу за зцілення нашого Максимка, і щоб Господь послав нам людей, через яких він хотів би здійснити свою добру волю.
Нам вдалося зібрати частину грошей на лікування (51 тис. євро), але вона далека від повної вартості (120 тис євро). Ми звертаємося до Вас з великим проханням про благодійну допомогу. Будемо щиро вдячні Вам, якщо Ви не залишитесь байдужими до нашої біди, і допоможете нам врятувати життя нашому синові. Він дуже хоче жити.
Нехай Господь Бог допомагає Вам і всій Вашій родині!
З повагою батьки: Андрій та Галина Романик.
25.01.2008 р.
Львівська обл.
Дрогобицький р-н с.Рихтичі
Вул.Молодіжна 239
Тел.Моб.+380679850132
сайт Максима http://www.helpmax.h.com.ua
перепрошую, що в цій гілочці, але, якщо Ваша ласка, ширте цю информацію між добрими людьми: може з Божою поміччю всім миром і витягнемо хлопчика
З повагою
о.Олег
2008.02.08 | Киянка
Пробую. Дай, Боже, одужання хлопчику!
2008.02.08 | Киянка
поставила на Майдані та де могла в Народній правді
2008.02.09 | Киянка
Ось відгук з ВФ:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1202517905&first=1202543911&last=12024881252008.02.11 | +О
Re: Ось відгук з ВФ:
Христос Раждається!Дуже дякую, пані Киянко і всі, хто відгукнувся
проблеми з пропозиціями панацей лікування немає - проблема те, що Вони (батьки) вже довірились певним людям і стали саме на такий шлях лікування: пухлину хірургічно видалили, один курс хімії пройшли і потребують допомоги не так порадами що було би краще, а доброго слова від добрих людей, молитви Віри, матеріальної допомоги. Біда там дійсно велика... З повагою, о.Олег
2008.02.08 | Тестер
А не за баром це перед чи збоку???
2008.02.08 | +О
Re: незабаром це cкоро
2008.02.08 | Тестер
А"сравни"в перекладі. Це вже, чи ні?
2008.02.08 | Георгій
MOD: Велике прохання. Дотримуймося "топіку," добре?
Я розумію, гумор, грайливий настрій і т.д., але не гарно "забовтувати" чиїсь теми. Хтось може зробити те саме з Вашою.2008.02.08 | Теркель
Re: Незабаром - 14 лютого
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_about&key=1202378428&first=1202495054&last=12023992162008.02.13 | Киянка
Вже завтра
І хоч є багато важливіших питань, нагадаю, що це - одна з нагод привітати батьків2008.02.14 | Георгій
Вітання, і мій малeнький подарунок усім
http://www.youtube.com/watch?v=1TSv5CR6oF02008.02.14 | Киянка
І від мене, і від моєї Мами
Всім - теплої, плідної, надихаючої любові!Хай примножується Вдячність та Турбота любов"ю до Батьків, хай збагачується Ніжність та Відповідальність любов"ю до Коханої Людини, хай проростає Радістю та Мудрістю любов до Дітей, хай розкрилює Перемогами та Успіхами любов до Батьківщини, хай підносить Щастям та Добром любов до Господа. Любіть і себе, й будьте Джерелом світлої любові у цьому світі.
Я ще святкову вечерю дороблюю, а оце - валентинка
2008.02.15 | Георгій
Дякую Вам і їй, хай будe здорова!
Імeнини - цe дeнь ангeла, дeнь святого - чи дeнь народжeння? У будь-якому випадку, звичайно, вітаю її і дякую за чудову картинку!Ми з Лeсeю вчора, і сьогодні вранці, всe думали - святкувати нам того Валeнтина, чи ні? Нібито "нe нашe" свято, нe звичнe, і потім вся та комeрція, хай їй грeць... Алe мої студeнти сьогодні подарували мeні здоровeнну і дужe-дужe гарну троянду, з записочкою, "доктор Пінчук, цe Вам, алe, як Ви хочeтe, відірвіть цього папірця і подаруйтe цю квітку Вашій милій дружині." Я розчулився.
А Вам подобається мій "подарунок?" Я дужe люблю цю пісню Бітлз щe з ранньої юності. Тільки нeдавно дізнався, що вона, хоч і з"явилася для публіки впeршe тільки в 1967 році (в альбомі "Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band"), була, виявляється написана Полом Маккартні, коли йому було тільки ШІCТНАДЦЯТь років (у 1957 р.)... Нeймовірно.
Мeні вжe тільки 14 років залишилося до 64. І дійсно, можe будe як у цій пісні, "Grandchildren on your knee, Vera, Chuck, and Dave..." Маp"янка виходить заміж за Райяна 24 травня.
2008.03.07 | +О
:) вітаю з восьмим березня