Підводячи "тілесні" підсумки
03/07/2008 | P.M.
На нашому форумі уже досить багато велося розмов про стан людини душевно/тілесної після вчинення непослуху, зокрема про її тіло.
Не викликає жодних сумнівів, що людина після переступу змінилася. Змінилася кардинально, змінилася в гіршу сторону і духовно і тілесно, набувши пониженої речовинної, або як ще кажуть богослови, біологічної сутности. Сутности несумістимої з НЕБЕСНИМ призначенням людини, куди можна ввійти, лише ОЧИСТИВШИСЬ, а саме відродившись духовно і преобразившись тілесно, що є можливим ЛИШЕ після фізичної смерти.
Супротивники Христові, усіма способами намагаються довести зворотнє, що саме такими нас сотворено і що біологічне тіло це іменно те, що нам треба. Є й такі, котрі стверджують, що лише в такому тілі можливі божествені насолоди, цитуючи Е. Гемінґвея: коли "земля під ногами ходить" і дах сповзає
, недвозначно натякаючи на тілесні оргазми. Але це вже рідкісні випадки, як кажуть в народі "клініка".
Все ж повернімось до того, що може собою уявляти тіло преображене і яким воно є по відношенню до нашого теперішнього фізичного, або як знаходимо у теологів, біологічного тіла.
Хотів би навести невеличкий відривок з праці святителя Макарія Єгипетського:
Источник изливает чистую воду; но на дне его лежит тина. Если возмутит кто тину, — весь источник делается мутным. Так и душа, когда бывает возмущена, срастворяется с пороком. И сатана чем-то одним делается с душею http://www.krotov.info/library/m/makarygr/makari16.html
Cвятитель прирівнює зрушення джерельця з душевним зрушенням, наголошуючи на помутніні, втраті первозданої чистоти через неспокій. У деяких релігіях цей неспокій називають коливаннями духу, що дуже підходить до святоотцівського насліддя, враховуючи що згідно Святого Письма, тіла бувають звичайними і духовними.
Ще гарне порівняння зустрічаємо у теологів, де говориться, що преображене тіло перебуває в огні, і якщо це тіло духовно чисте, його вогонь не палить. Якщо ж немає духовної чистоти у помислах і духовні зрушення будоражать людину, таке тіло втрачає чистоту і людина потерпає від вогню, уже пекельного.
Отже, СПОКІЙ -- знанменує собою той стан блаженства у Царстві Небеснім, що й відповідає вічному незмінному ДУХОВІ. Спокій, котрий насамперед маємо осягнути в душі своїй, відродившись у Дусі Святому, а з ним й преобразимося тілесно.
Не викликає жодних сумнівів, що людина після переступу змінилася. Змінилася кардинально, змінилася в гіршу сторону і духовно і тілесно, набувши пониженої речовинної, або як ще кажуть богослови, біологічної сутности. Сутности несумістимої з НЕБЕСНИМ призначенням людини, куди можна ввійти, лише ОЧИСТИВШИСЬ, а саме відродившись духовно і преобразившись тілесно, що є можливим ЛИШЕ після фізичної смерти.
Супротивники Христові, усіма способами намагаються довести зворотнє, що саме такими нас сотворено і що біологічне тіло це іменно те, що нам треба. Є й такі, котрі стверджують, що лише в такому тілі можливі божествені насолоди, цитуючи Е. Гемінґвея: коли "земля під ногами ходить" і дах сповзає
, недвозначно натякаючи на тілесні оргазми. Але це вже рідкісні випадки, як кажуть в народі "клініка".Все ж повернімось до того, що може собою уявляти тіло преображене і яким воно є по відношенню до нашого теперішнього фізичного, або як знаходимо у теологів, біологічного тіла.
Хотів би навести невеличкий відривок з праці святителя Макарія Єгипетського:
Источник изливает чистую воду; но на дне его лежит тина. Если возмутит кто тину, — весь источник делается мутным. Так и душа, когда бывает возмущена, срастворяется с пороком. И сатана чем-то одним делается с душею http://www.krotov.info/library/m/makarygr/makari16.html
Cвятитель прирівнює зрушення джерельця з душевним зрушенням, наголошуючи на помутніні, втраті первозданої чистоти через неспокій. У деяких релігіях цей неспокій називають коливаннями духу, що дуже підходить до святоотцівського насліддя, враховуючи що згідно Святого Письма, тіла бувають звичайними і духовними.
Ще гарне порівняння зустрічаємо у теологів, де говориться, що преображене тіло перебуває в огні, і якщо це тіло духовно чисте, його вогонь не палить. Якщо ж немає духовної чистоти у помислах і духовні зрушення будоражать людину, таке тіло втрачає чистоту і людина потерпає від вогню, уже пекельного.
Отже, СПОКІЙ -- знанменує собою той стан блаженства у Царстві Небеснім, що й відповідає вічному незмінному ДУХОВІ. Спокій, котрий насамперед маємо осягнути в душі своїй, відродившись у Дусі Святому, а з ним й преобразимося тілесно.
Відповіді
2008.03.07 | Георгій
Всe ОК, тільки нe варто так нищівно про вираз "зeмля пливла"
Якщо Ви уважно прочитaєтe роман, з якого взятий цeй вираз ("За ким суміує дзвін" - до рeчі, є прeкрасний український пeрeклад Мара Пінчeвського), Ви побачитe, що там мова ідe зовсім нe про бурхливі тваринні пристрасті типу "дах поїхав." Там змальована дужe трагічна ситуація, коли малeнький партизанський загін наприкінці війни за рeспубліку проти франкістського вторжeння (1939-1940 рр.) ідe на вірну смeрть у ворожому оточeнні. Ceрeд бійців цього загону головний гeрой роману, амeриканeць Робeрт Джордан, і іспанська дівчина Марія, яка прийшла в загін після дужe брутального групового згвалтування фашистами, так що вона думає, що вона вжe ніколи нe матимe нормального життя з чоловіком. Алe в нeї в сeрці зароджується і ростe дужe сильна любов до Джордана, і під час їх побачeнь в нeї зникає її психічна травма. І тоді вона на запитання старшої жінки (Пілар), чи "зeмля пливла" ("did the earth move?") відповідає, "так." Там нeма ніяких графічних описів сeксу чи бурхливого "горіння" плоті. Мова там ідe просто про сильнe, чистe, нe-eгоїстичнe кохання двох людeй. Цe вжe потім (у 1960-і роки, і пізнішe), цeй вираз про "зeмлю" став спаскуджeним різними діячами "сeксуальної рeволюції."2008.03.08 | P.M.
пук під ковдрою
Навіть не знаю, як відповідати на ваш допис, аби не викликати у вас небажаних емоцій, особливо після "Простіть мені...", гілки вами започаткованої.Утім говорити так, як того не думаю, не звик .. Тому зазделегіть вибачаюсь, але як завжди буду різати правду-матку, так що приготуйтесь
Хоч тема мною започаткована, у найменші мірі стосувалася вищеназваного роману, але в оцій наведеній вами фразі: І тоді вона на запитання старшої жінки (Пілар), чи "зeмля пливла" відповідає, "так.", міститься увесь спектр протиріч між христинським і світським світосприйняттям.
Напевно жодна зі світових релігій не пов'язана з поняттям первородний гріх у такій великій мірі, як християнство. Непослух, мало того, що понизив людину до неналежного їй скотського стану, непослух став причиною Божих страждань. Присутність вини перед Богом, у жодній з релігій не є так яскраво вираженою, як у християнстві, і та радість Христового Воскресіння зобов'язує християн бути якомога прискіптливішими до своєї, набутої внаслідок непослуху, пониженості. В даному випадку мова іде про шлюбні стосунки.
Віддаючи належне супружній любові, не можемо возвеличувати відчуття набутої пониженостіі. Саме тому запитання старшої жінки (Пілар), чи "зeмля пливла" виглядає недоречним і вульгарним в контексті християнського сприйняття.
Такі відчуття кожен має тримати при собі, як той пук під ковдрою