Фальш антихриста
07/06/2008 | P.M.
У КАТЕХИЗМІ сказано, що крайньою формою лжерелігії є поклоніння антихристу, тобто лжемесіанство.
Немає такої шкоди від тих, хто відкрито каже, що не вірить в Бога. Такі по крайній мірі щирі у своєму невірстві й їхня щирість уже може стати запорукою навернення до Бога.
Гірша справа з лицемірами, гробами побіленими. Тими, що називають себе християнами, насправді ж переповнені гидотою й облудою.
Святитель Григорій Палама пише про таких.
Поистине не только пороки льнут к добродетелям, но и нечестивые рассуждения оказываются так близки к благочестивым, что от малейшего добавления или изъятия легко превращаются одно в другое и смысл слов изменяется на обратный; оттого любое лжеучение носит личину истины для людей неспособных заметить это небольшое изъятие или прибавление. Здесь — хитрая уловка лукавого с его великим искусством обмана. http://www.orthlib.ru/Palamas/tr1_3.html
На прикладі допису одного із таких лжемесіан хотів би показати усю ницість й підступність, а в цілому неспроможність їхнього "месіанства".
Георгій пише: http://www2.maidan.org.ua/n/about/1215355998
> Бог створив світ, все "видиме" і "невидиме." Ми, люди, належимо і до "видимого" - тому що ми маємо тіло, плоть, матеріальну частину, і до "невидимого" - тому що маємо інтелект, творчий розум (грецьке "нус"), вищу нервову діяльність (грецьке "псіхе," "душа"). Мінерали, віруси, бактерії, гриби, рослини і тварини відносяться тільки до "видимого" (у вищих тварин є якась "психіка," але це не те, що людський творчий інтелект). Ангели - істоти зовсім іншої природи, не такої, як наша - належать повністю до "невидимого." Бог-Творець Сам не належить ні до "видимого," ні до "невидимого"; Він принципово окремий від Свого творіння, трансцендентний (завжди "інший" по відношенню до будь-чого, окрім тільки Самого Себе). Він "ховає" від нас Свою природу; вона завжди залишається, словами св. Діонісія (Псевдо)Ареопагіта, в "божественному мороці." Тому про абсолютно всі властивості Бога як такого ми можемо говорити лише "апофатично," відштовхуючися від відомих нам понять (тіло, структура, окреслення, початок, кінець, місце, час, зміни, рух, взаємозв"язки складових частин, і т.д.), і перетворюючи їх у негативну форму (тобто кажемо, "Бог безпочатковий, безкінечний, нерухомий, незмінний, нескладний, неструктурований, безтілесний, ніде не локалізований/"безмісцевий"" і т.д. і т.п.). Характеристики Бога як такого, що має "правицю," "очі," "престол" і т.д. розуміємо як алегорії, метафори, що служать для полегшення розуміння нами Божих ДІЙ, а не для опису Божої істоти.
За усією розмаїтістю фраз, таких близьких до правди, неможливо не помітити бажання спотворити саму суть піднятого питання.
Звернімо увагу на останню фразу:
Характеристики Бога як такого, що має "правицю," "очі," "престол" і т.д. розуміємо як алегорії, метафори, що служать для полегшення розуміння нами Божих ДІЙ, а не для опису Божої істоти.
Під пропозицією алегоричного й метафоричного розгляду Божої правиці й очей, котрі не без причин узяті в лапки, пропонується взагалі від них відмовитися. Мовляв немає у Бога ні правиці, ні очей і нічого іншого, усе це для розуміння Його дій.
Але що ж тоді самі Божі ДІЇ? Адже кожна розумна дія у нашому розумінні неодмінно пов'язана з тими ж руками, ногами, очима ..
Чому маємо відмовлятись від рук, залишаючи дії котрі без цих же рук просто неможливі.
Зрештою як можна стверджувати, що правиці, уст, обличчя, ніг, рук у Бога немає, коли про це пишеться в Святому Письмі:
Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. (Дії 5:31)
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:16,17)
І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. (Об'явлення 5:1,7)
Тож очевидним є що справа не в наявності цих рук ніг й усього іншого, -- ОДНОЗНАЧНО вони є. Справа полягає в тому, як маємо їх сприймати.
Про що й пишуть св. оо. Церкви:
5. «Сотворим человека по образу и по подобию Нашему». По образу Бога мы созданы. Как же именно по образу Бога? Очистим свое грубое сердце, невоспитанное восприятие, отбросим невежественные представления о Боге. Если мы сотворены по образу Бога, как об этом сказано, то и строение (συμμορφος) у нас то же самое. У Бога есть глаза и уши, голова, руки, седалищная часть, — ведь и говорится в Писании, что Бог восседает, — также ноги, на которых Он ходит. Разве Бог не таков? Но устрани из сердца непотребные выдумки (представления). Отбрось от себя мысли, не соответствующие величию Бога. Бог не имеет очертаний (ασχηματιστος), Он прост (απλους). Не фантазируй насчет Его строения; не преуменьшай на иудейский манер Того, Кто велик; не замыкай Бога в свои телесные представления; не ограничивай Его мерой своего ума.
6. В каком же все-таки смысле Писание гласит, что мы созданы по образу Бога?
Давайте исследуем то, что относится к Богу, и мы познаем то, что касается нас, а именно, что мы не имеем образа Божиего, если понимать его в телесном смысле. Внешние очертания бывают (лишь) у тела, подверженного гибели. Не может в смертном заключаться бессмертное, и смертное не может быть образом бессмертного. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
Безумовно, що у Творця на чий Божий образ ми й сотворені руки, ноги, обличчя є. Але не можемо уявляти їх собі нашою зовнішньоросторовою уявою. Для цього потрібна "внутрішня уява" духовна, себто ВІРА.
Вірою й сприймаємо Божі руки й ноги. Вони є, раз про це написано в Святому Письмі.
А які ж вони? Бог є Дух, й Тіло Боже духовне.
Немає такої шкоди від тих, хто відкрито каже, що не вірить в Бога. Такі по крайній мірі щирі у своєму невірстві й їхня щирість уже може стати запорукою навернення до Бога.
Гірша справа з лицемірами, гробами побіленими. Тими, що називають себе християнами, насправді ж переповнені гидотою й облудою.
Святитель Григорій Палама пише про таких.
Поистине не только пороки льнут к добродетелям, но и нечестивые рассуждения оказываются так близки к благочестивым, что от малейшего добавления или изъятия легко превращаются одно в другое и смысл слов изменяется на обратный; оттого любое лжеучение носит личину истины для людей неспособных заметить это небольшое изъятие или прибавление. Здесь — хитрая уловка лукавого с его великим искусством обмана. http://www.orthlib.ru/Palamas/tr1_3.html
На прикладі допису одного із таких лжемесіан хотів би показати усю ницість й підступність, а в цілому неспроможність їхнього "месіанства".
Георгій пише: http://www2.maidan.org.ua/n/about/1215355998
> Бог створив світ, все "видиме" і "невидиме." Ми, люди, належимо і до "видимого" - тому що ми маємо тіло, плоть, матеріальну частину, і до "невидимого" - тому що маємо інтелект, творчий розум (грецьке "нус"), вищу нервову діяльність (грецьке "псіхе," "душа"). Мінерали, віруси, бактерії, гриби, рослини і тварини відносяться тільки до "видимого" (у вищих тварин є якась "психіка," але це не те, що людський творчий інтелект). Ангели - істоти зовсім іншої природи, не такої, як наша - належать повністю до "невидимого." Бог-Творець Сам не належить ні до "видимого," ні до "невидимого"; Він принципово окремий від Свого творіння, трансцендентний (завжди "інший" по відношенню до будь-чого, окрім тільки Самого Себе). Він "ховає" від нас Свою природу; вона завжди залишається, словами св. Діонісія (Псевдо)Ареопагіта, в "божественному мороці." Тому про абсолютно всі властивості Бога як такого ми можемо говорити лише "апофатично," відштовхуючися від відомих нам понять (тіло, структура, окреслення, початок, кінець, місце, час, зміни, рух, взаємозв"язки складових частин, і т.д.), і перетворюючи їх у негативну форму (тобто кажемо, "Бог безпочатковий, безкінечний, нерухомий, незмінний, нескладний, неструктурований, безтілесний, ніде не локалізований/"безмісцевий"" і т.д. і т.п.). Характеристики Бога як такого, що має "правицю," "очі," "престол" і т.д. розуміємо як алегорії, метафори, що служать для полегшення розуміння нами Божих ДІЙ, а не для опису Божої істоти.
За усією розмаїтістю фраз, таких близьких до правди, неможливо не помітити бажання спотворити саму суть піднятого питання.
Звернімо увагу на останню фразу:
Характеристики Бога як такого, що має "правицю," "очі," "престол" і т.д. розуміємо як алегорії, метафори, що служать для полегшення розуміння нами Божих ДІЙ, а не для опису Божої істоти.
Під пропозицією алегоричного й метафоричного розгляду Божої правиці й очей, котрі не без причин узяті в лапки, пропонується взагалі від них відмовитися. Мовляв немає у Бога ні правиці, ні очей і нічого іншого, усе це для розуміння Його дій.
Але що ж тоді самі Божі ДІЇ? Адже кожна розумна дія у нашому розумінні неодмінно пов'язана з тими ж руками, ногами, очима ..
Чому маємо відмовлятись від рук, залишаючи дії котрі без цих же рук просто неможливі.
Зрештою як можна стверджувати, що правиці, уст, обличчя, ніг, рук у Бога немає, коли про це пишеться в Святому Письмі:
Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. (Дії 5:31)
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:16,17)
І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. (Об'явлення 5:1,7)
Тож очевидним є що справа не в наявності цих рук ніг й усього іншого, -- ОДНОЗНАЧНО вони є. Справа полягає в тому, як маємо їх сприймати.
Про що й пишуть св. оо. Церкви:
5. «Сотворим человека по образу и по подобию Нашему». По образу Бога мы созданы. Как же именно по образу Бога? Очистим свое грубое сердце, невоспитанное восприятие, отбросим невежественные представления о Боге. Если мы сотворены по образу Бога, как об этом сказано, то и строение (συμμορφος) у нас то же самое. У Бога есть глаза и уши, голова, руки, седалищная часть, — ведь и говорится в Писании, что Бог восседает, — также ноги, на которых Он ходит. Разве Бог не таков? Но устрани из сердца непотребные выдумки (представления). Отбрось от себя мысли, не соответствующие величию Бога. Бог не имеет очертаний (ασχηματιστος), Он прост (απλους). Не фантазируй насчет Его строения; не преуменьшай на иудейский манер Того, Кто велик; не замыкай Бога в свои телесные представления; не ограничивай Его мерой своего ума.
6. В каком же все-таки смысле Писание гласит, что мы созданы по образу Бога?
Давайте исследуем то, что относится к Богу, и мы познаем то, что касается нас, а именно, что мы не имеем образа Божиего, если понимать его в телесном смысле. Внешние очертания бывают (лишь) у тела, подверженного гибели. Не может в смертном заключаться бессмертное, и смертное не может быть образом бессмертного. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
Безумовно, що у Творця на чий Божий образ ми й сотворені руки, ноги, обличчя є. Але не можемо уявляти їх собі нашою зовнішньоросторовою уявою. Для цього потрібна "внутрішня уява" духовна, себто ВІРА.
Вірою й сприймаємо Божі руки й ноги. Вони є, раз про це написано в Святому Письмі.
А які ж вони? Бог є Дух, й Тіло Боже духовне.
Відповіді
2008.07.06 | P.M.
Re: Фальш антихриста
Георгій пише: http://www2.maidan.org.ua/n/about/1215355998> 2. Створений Богом світ весь, від початку до кінця, "видимий і невидимий," є абсолютно прекрасним. Ми так віруємо, тому що, створивши світ, Бог сказав, "вельми добре воно." Ніхто і ніщо не здатне порушити це Боже слово. Ніхто, крім Бога, не може створити щось з нічого, тому нема ніяких підстав думати, що існує більш ніж один світ, і що це якийсь там інший світ "хороший," а наш світ "поганий." Є один світ, і він прекрасний, досконалий, завершений, і таким прекрасним і буде на віки вічні. Все є "вельми добре."
За усіма цими єлейними слівцями не що інше як пропоганда антихриста, котрий намається довести, що саме в цьому історичному світі мають сповнитися месіанські уповання.
Церква жорстко відкинула цю фальсифікацію:
КАТЕХИЗМ http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0659.html
675
Крайняя форма лжерелигии есть поклонение антихристу, то есть лжемессианизм, где человек прославляет себя самого вместо Бога и Его Мессии, пришедшего во плоти.
676
Этот антихристов обман уже проявляется в мире каждый раз, как люди претендуют на то, чтобы совершить в истории мессианское упование, которое может исполниться лишь за ее пределами через эсхатологический суд: Церковь отвергла эту фальсификацию будущего Царства даже в ее смягченной форме, носившей название хилиазма (милленаризма) а тем более в политической форме секуляризованного мессианизма, "извращенного в своей сути".
Сотворений Богом прекрасний світ став прoклятим через непослух людини.
І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! (Буття 3:17)
Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.
Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває! (1-е Ів. 2:15-17)
Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається.(Якова 4:4)
То ж не світ цей маємо любити, а життя що від Бога. Маємо дякувати Богові за шанс на повернення до Його отчого дому, котрий і є нашою справжньою домівкою.
Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа. (Филип'ян 3: 20,21)
2008.07.06 | P.M.
Re: Фальш антихриста
Георгій пише: http://www2.maidan.org.ua/n/about/1215355998> 3. Світ не має буття сам у собі. Ми віруємо, що тільки Сам Бог є єдиною "онтологічною реальністю," тільки Він один "є" (Вихід 3:14). Все створене ним "є" тільки в тій мірі, в якій воно підтримується Божою благодаттю. Під благодаттю розуміємо не просто бажання Бога, щоби створений ним світ "був," а Божі "нестворені енергії," щось таке, що може бути порівняно з сонячним промінням; це Сам Бог (як проміння від сонця є тими ж самими фотонами, що і в масі зірки, яку му звемо сонцем); Він "випромінює" Себе Своєму світові, і світ "є," існує, живе завдяки тому, що ці промінчики Божі, не зливаючися зі світом, з природою, з неживими і живими, з невидимими і видимими істотами-"тварями," впливають на ці "тварі," дають їм життя (Дії Апостолів 17:24-28).
У цих рядках про відмінність світу від Бога проглядується не що інше, як бажання віддалити людину від Бога, утотожнючи її зі сотвореним світом.
Це суперечить вченню Церкви.
Бог творить людину для Себе. Світ же сотворений для панування людини у ньому, що би удосконалившись вона сама стала Богом.
Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Матвія 5:48)
Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. (Лука 6:40)
КАТЕХИЗМ http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0659.html
460
"Ибо Сын Божий вочеловечился, чтобы нас сделать Богом".
2008.07.06 | P.M.
Re: Фальш антихриста
Георгій пище: http://www2.maidan.org.ua/n/about/1215355998> 4. Людина згрішила, "впала у гріх," тобто, маючи здатність свідомо обрати або добро (послух Божій волі), або зло (ігнорування Бога, життя на свій власний розсуд, створення Бога із самої себе), обрала зло. Коли це сталося, виникла немов би перетинка між людиною і Божими "енергіями," "благодаттю," і як наслідок - "тління" людини і її смерть. Бог, звичайно, може зруйнувати цю перетинку в один момент, але Він цього не робить, щоби не порушився принцип добровільності, людської свободи. Богові потрібні люди, які самі, свідомо, своєю волею оберуть добро. Як саме це робити, як саме руйнувати цю перетинку, Бог вчить людей на протязі всієї їх історії: через приклади праведників (Авель, Єнох, Ной, Авраам і багато інших); через "завіти" між Собою і людьми (Адамом, Ноєм, Авраамом); через Закон; і, нарешті, через Воплотіння, коли Він Сам, не перестаючи бути Богом, стає людиною, "плоттю" ("го Логос саркс егенето," Ів. 1:14), і показує власним прикладом, як ця людська плоть стає непідвладною тлінню і смерті, якщо людина живе життям повного послуху Божій волі. Він також підносить цю оновлену, зцілену, нетлінну людську плоть в небо під час Свого Вознесіння, і дає цю плоть кожному, хто, віруючи в Нього, приймає Святе Хрещення і Євхаристію. Ми таким чином отримуємо запоруку нетління, безсмертя, і вже тепер, живучи на землі, стаємо "причасниками" життя без ніякої "перетинки," "життя в Бозі," в повній благодаті Його "проміння," Його життєдайних "енергій."
І знову ж бачимо уперте намагання антихриста довести, що саме на цій історичні землі людина своїми заслугами уже здатна стати непідвладною тлінню і смерті.
Церква учить. Перемогти гріх -- умерти для гріху душею і тілом.
Умерти душею -- відродитися у Дусі Святому.
Умерти тілом (фізичним) відродитися в тілі преображеному.
Отже, цілковите відродження наступає у світі есхатологічному, але ніяк не на цій грішній землі.
Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! (1-е Кор. 15:53,54)
Служки антихристові намагаються довести, що преображені тіла це такі самі як і фізичні. Просто уже не підвладні законам цього світу, посилаючись на Воскреслого Христа, що у тілі сорок днів перебував зі Своїми учнями.
Церква рішуче відкидує таку фальсифікацію:
КАТЕХИЗМ http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0659.html
659
И так Господь, после беседования с ними, вознесся на небо и воссел одесную Бога" (Мк 16,19). Тело Христово было прославлено от самого Воскресения, как доказывают новые сверхъестественные свойства, которыми отныне обладает Его тело постоянно. Но в течение сорока дней, когда Он будет дружески есть и пить с учениками и учить их о Царствии Небесном, слава Его будет оставаться еще скрытой под обликом обычной человеческой природы. Последнее явление Иисуса завершается необратимым вступлением Его человечества во славу Божию, символизируемую облаком и небом, где восседает Он отныне одесную Бога. Только совершенно исключительным и уникальным образом явится Он Павлу "как (некоему) извергу" (1Кор 15,8) в Своем последнем явлении, которое сделает Павла апостолом.
660
Скрытый характер славы Воскресшего на протяжении этого времени открывается в Его таинственных словах Марии Магдалине: "Я еще не восшел к Отцу Моему; а иди к братьям Моим и скажи им: восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему, и к Богу Моему и Богу вашему" (Ин 20,17). Это указывает на различие славы Христа воскресшего и Христа, вознесенного до славы одесную Отцу. Событие Вознесения, одновременно историческое и трансцендентное, отмечает переход от одной славы к другой.
2008.07.07 | P.M.
Re: Фальш антихриста
Георгій пише: http://www2.maidan.org.ua/n/about/1215355998> 5. Людина замислена і створена Богом як Його "образ і подоба," тобто вона покликана бути розумною і творчою, як Сам Бог, і "володіти" природою, бути, як і Сам Бог, "царем," господарем природи. Проте ми віруємо, що цей Божий образ в людині "затьмарений" через її гріхопадіння (непослух). Грішна людина, замість того, щоби повністю володіти природою, бути вище за природу, стає сама залежною від "стихій," від примх природи. Через усвідомлення своєї викликаної гріхопадінням тлінності, смертності людина починає розбурхувати в собі "пристрасті." Вона ніби як боїться у цьому своєму короткому земному житті "недоотримати" різних благ, і через це стає іграшкою пристрастей "славолюбства" (пихи, гордині, марнославства, бажання похвали - яке часто супроводжується приниженням інших людей - і т.д.), "сластолюбства" (обжерливості, пияцтва, еротоманії, потягу до різних нібито "приємних" забаганок, наркотиків і т.д.), і "срібролюбства" (жадібності, бажання нагромаджувати гроші, статки, маєтки, пожитки і т.д.). Кипіння цих пристрастей не тільки шкодить окремим людям - воно також жахливо псує всі стосунки МІЖ людьми в усьому світі, веде до соціальної несправедливості, експлуатації, поділу на багатих і бідних, а також до воєн і екологічних катастроф. Церква вірить, що це кипіння пристрастей у впалому в гріх людському світі буде продовжуватися і далі, і тільки гіршати. Саме тому Св. Письмо каже, вустами святого пророка і апостола Йоана Богослова, що весь світ лежить у злі.
В даному випадку уже бачимо намагання антихриста перекрутити саму сутність первородного гріху.
Є люди, котрі зовсім перестали грішити, є й такі, що не грішили ніколи й умерли такими, немовлята наприклад. Утім згідно вчення Церкви кожна людина є грішною.
Це бо в беззаконнях я зачатий, і в гріхах породила мене мати моя. (Псалом 50)
КАТЕХИЗМ http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0385.html
404
Адам и Ева совершили личный грех, но этот грех затронул человеческую природу, которую они передали дальше поврежденной. Всему человечеству грех будет передан путем продолжения рода, то есть путем передачи человеческой природы, лишенной первозданной святости и праведности. Вот почему первородный грех назван "грехом" по аналогии: это грех "полученный", а не "совершенный", состояние, а не деяние
Підтвердження цьому є також те, що сам Апостол Павло, котрий був узятий до третього неба, й перед котрим були відкриті тайни Раю, говорить про закон гріховний у членах своїх.
Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? (Рим.7: 14,18,22-25)
2008.07.07 | P.M.
Re: Фальш антихриста
Георгій пише: http://www2.maidan.org.ua/n/about/1215355998> 6. Будучи пораненою, пошкодженою кипінням пристрастей, людська природа тим не менш прекрасна, як і весь створений Богом світ. Людина здатна приструнчити свої пристрасті і зцілити свою поранену природу, "вийшовши" з цього світу і "повернувшися" до Христа в Його Єдиній Святій Соборній і Апостольській Церкві. Цей "вихід" зі світу з його злом, яке цей світ контролює, може приймати різні форми. Однією з цих форм є монашество. Іншою є життя в християнській родині. Обидві ці форми однаково почесні і угодні Богові. І вони не означають повний розрив з усім світським, тому що ми можемо продовжувати жити СЕРЕД реалій цього світу, не будучи, тим не менш, "ВІД цього світу," тобто розуміючи, що не він, цей світ, є нашим Богом, нашим ідеалом, нашим власником і "командиром." Христові апостоли жили саме так - серед світу (причому св. Петро мав дружину, св. Лука працював як лікар, св. Павло, св. Прискіла і св. Акила робили на продаж намети, і т.д.), не будучи "від" цього світу, і це їх життя у світі було кардинально важливим і корисним для спасіння всього людства.
Те що Петро водив із собою свою дружину, зовсім не означає що він з нею спав. Ті що вибрали йти за Христом покинули свої родини, самі ставши РОДИНОЮ -- Тілом Христовим. Світським їхнє життя можна назвати постільки-поскільки ще не відійшли від цього світу. Помисли ж їхні -- з Христом.
Стосвно ж прекрасної людини, -- сутність її дійсно прекрасна, але НАМЕРТВО ушкоджена первородним гріхом.
І якщо людина душевно/тілесна здатна ще тут на землі осягнути Царство Боже у своєму серці, себто відродитися в Дусі Святому, то відродитися тілесно (преобразитись у тілі) можливо лише після фізичної смерти.
Тут на цій грішній землі тіло людське завжди залишатиметься пониженим/гріховним/смертним з похотями та з пожадливостями.
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі (Римлян 8:3).
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. (Галатів 5:24)
Тож якщо й шукати красу люського тіла так це не в грішній плоті, котра окрім того ще й болить смердить і помирає, а в постатях Святих -- смирених і умиротворених.
2008.07.09 | P.M.
Re: Фальш антихриста
Георгій пише:> 7. Найголовніше для християнина - це бути в Церкві і з Церквою. Не обов"язково при цьому проводити весь час або навіть багато часу в церковних будівлях - сучасній занятій людині можна відвідувати церковні відправи і 1-2 рази на тиждень. Важливіше не те, скільки часу бути в цеpковних приміщеннях, а те, наскільки людина є "однодумною" з Церквою. Треба точно знати, чому Церква вчить, і чому вона НЕ вчить. Для того, щоби точно це знати, треба довіритися, як дитина, своїм клірикам - парафіяльному священикові і єпископові своєї єпархії. Коли виникають будь-які сумніви, або коли хтось каже християнинові, що насправді наша віра не в ц;ому, а в от тому й тому - треба негайно зв"язуватися зі священиком-парохом або єпископом, і просити їх пояснити ситуацію. Церква пережила багато єресей - аріанську, докетську, гностичну, орігенівську, модалістську, монофізитську, і інші. Всі ці єресі мають однаковий механізм розвитку: люди, які мають у принципі чудові наміри, починають самотужки тлумачити Св. Письмо, забуваючи, що в кожної ОКРЕМОЇ людини невідворотньо є її власний суб"єктивний спосіб прочитування текстів і "вчитування" в них свого персонального людського досвіду (чи то житейського, чи то філософського, як це було в Орігена), а іноді й фантазій. Тільки ВСЯ Церква, "соборно," "консиліарно" може досягти правильного тлумачення Своєї письмової і усної традиції, і виробити правильну догматику. І Вона це ВЖЕ зробила на Вселенських Соборах. Ревізувати догматику, вироблену Соборами, є дуже нерозумним і небезпечним. Ми віримо, що ці Собори були освячені присутністю на них Святого Духа, і вироблена ними догматика (доктрини Тройці, двох природ і двох воль Христа, воскресіння тіла і ін.) є Божим словом, яке нам треба не обговорювати, а приймати на віру.
Вершиною лицемірства є говорити "слухайте Церкву", а самому ж практично у всьому відкидати її вчення.
- Церква учить, що видимі (зовнішні) ознаки не відповідають життю вічному, -- антихрист стверджує протилежне.
- Церква учить, що месіанське уповання може бути здійснене лише в есхатологічному вимірі, -- антихрист стверджує, що уже в цьому історичному середовищі, людина здатна повністю осягнути Царство Небесне і душею і тілом.
- Церква учить, що Христос Воплотившись узяв на Себе наші гріхи, себто ПОНИЖЕНУ людську природу, -- антихрист стверджує, що Бог, у Якого до того часу не було ні грама ЛЮДЯНОСТІ, узяв Собі на додачу і забрав з собою у Вічність окрему людську природу (це взагалі маразм).
- Церква учить, що людина покликана стати Богом, -- антихрист же ніяк з цим змиритися не хоче, й стверджує що шлях людини (природа її) відмінний від Божественого.
- Церква учить, що гріх є не тільки вчинок, а й стан, у котрому людство опинилося після прабатьківського непослуху, -- антихрист стверджує, що гріх це всього лиш вчинок. Що вистачить всього лиш нам перестати робити злі вчинки й ми уже тут на цій грішній землі сотворимо для себе Царство Небесне.
- Церква учить, що преображені (небесні) тіла людина здобуде лише після своєї фізичної смерти, -- антихрист стверджує що такі преображені тіла люди можуть осягнути уже тут на цій грішній землі.
Незважаючи на те, що слова антихристових служок з першого погляду видаються такими близькими до істини, -- насправді ж немає ні грама правди у них, і вони практично у всьому суперечать Христовому вченню.
Дуже добре каже про таких Григорій Палама:
Поистине не только пороки льнут к добродетелям, но и нечестивые рассуждения оказываются так близки к благочестивым, что от малейшего добавления или изъятия легко превращаются одно в другое и смысл слов изменяется на обратный; оттого любое лжеучение носит личину истины для людей неспособных заметить это небольшое изъятие или прибавление. Здесь — хитрая уловка лукавого с его великим искусством обмана. Ведь ложь, недалеко отстоящая от истины, создает двойное заблуждение: поскольку крошечное различие ускользает от большинства, либо ложь принимают за истину, либо истину, по ее близкому соседству с ложью, — за ложь, в обоих случаях совершенно отпадая от истины.http://www.orthlib.ru/Palamas/tr1_3.html
Безумовно ми маємо слухатись священиків своєї Церкви. Прислухатися до їх проповідей й самім читати Святе Письмо.
Пам'ятаймо, що лише з Божої ласки можемо отримати РОЗУМІННЯ, а для цього мусимо триматися Голови.
Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом,
а не тримачись Голови, від Якої все тіло, суглобами й зв'язями з'єднане й зміцнене, росте зростом Божим. (Колосян 2:18,19)