"Просіть і дасться вам..." (л)
09/07/2008 | P.M.
Хочу запропонувати передрук проповіді видрукованої в віснику моєї церкви св. о. Миколая.
===========================================================================
Cьогодні ми чуємо євангельську розповідь про жінку-хананейку і її хвору дочку. Мабуть їй єдиній з усіх, хто просив зцілення у Христа, Він спочатку відмовив. Але вона бігла за Ним з плачем, благаючи Його відгукнутися. Слова, промовлені до неї Ісусом, виглядають твердими і жостокими: "Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам" (Матвія 15:26). Ця відповідь Месії здається, могла б назавжди відвернути жінку від Нього. Але ні, жінка ще з більшою наполегливістю просить Ісуса. Тоді Месія, сповнений зворушення і милосердя, відповідає жінці: "О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала" (Матвія 15:28). Тут Ісус Христос дає нам яскравий приклад, що для вислухання прохання потрібна велика покора, сильна віра і наполеглива молитва. Бо слово "просити", значить "молити".
Коли хтось чого-небудь просить у когось, то найперше визнає ту правду, що в нього немає тієї речі, про яку просить. Отже той, хто може дати прохачеві потрібну річ -- є добродієм для нього, є кимось вищим від нього, а прохач є залежним. Коли поглянемо на наше відношення до Бога -- від Якого не в дечому, але всеціло, щодо тіла і душі, завжди і всюди залежимо -- тоді зрозуміємо, з якою покорою і наполегливістю маємо просити потрібних нам ласк у Господа.
Дуже часто людям здається, що Господь мовчить, не відповідає на їхні прохання-молитви. І ось, мовчання Христа, до Якого звернулася жінка-хананейка, приводить нас до думки про те, що у цій мовчазності є сенс. Звичайно, ми не можемо проникнути у таємниці Божі. Але, коли нам здається, що Господь не відповідає -- подумаймо, може Він чогось чекає від нас? Може Він чекає, щоб ми визнали свою негідність і перепросили Його у Святій Тайні Покаяння? Може чекає від нас і великої віри?
Наші людські сили обмежені і слабкі. Ми свідомі, що колись наше життя на землі закінчиться і попереду нас чекає вічність. Хто ж нам допоможе прийти до Вічного Щастя? Всевишній Творець! Це Він подає нам успішний засіб для порятунку через свої Заповіді, Святі Тайни і Церкву. Молитва -- є джерелом всіх ласк. Через молитву приймаємо світло для розуму і силу та спокій для душі, здоров'я для тіла. За допомогою молитви пізнаємо красу, велич і доброту Самого Бога. Вона розвіває темряву гріха і хмари спокус, вливає в наше серце віру, кріпить надію, запалює любов до Бога. Бо сила молитви -- могутня.
===========================================================================
Cьогодні ми чуємо євангельську розповідь про жінку-хананейку і її хвору дочку. Мабуть їй єдиній з усіх, хто просив зцілення у Христа, Він спочатку відмовив. Але вона бігла за Ним з плачем, благаючи Його відгукнутися. Слова, промовлені до неї Ісусом, виглядають твердими і жостокими: "Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам" (Матвія 15:26). Ця відповідь Месії здається, могла б назавжди відвернути жінку від Нього. Але ні, жінка ще з більшою наполегливістю просить Ісуса. Тоді Месія, сповнений зворушення і милосердя, відповідає жінці: "О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала" (Матвія 15:28). Тут Ісус Христос дає нам яскравий приклад, що для вислухання прохання потрібна велика покора, сильна віра і наполеглива молитва. Бо слово "просити", значить "молити".
Коли хтось чого-небудь просить у когось, то найперше визнає ту правду, що в нього немає тієї речі, про яку просить. Отже той, хто може дати прохачеві потрібну річ -- є добродієм для нього, є кимось вищим від нього, а прохач є залежним. Коли поглянемо на наше відношення до Бога -- від Якого не в дечому, але всеціло, щодо тіла і душі, завжди і всюди залежимо -- тоді зрозуміємо, з якою покорою і наполегливістю маємо просити потрібних нам ласк у Господа.
Дуже часто людям здається, що Господь мовчить, не відповідає на їхні прохання-молитви. І ось, мовчання Христа, до Якого звернулася жінка-хананейка, приводить нас до думки про те, що у цій мовчазності є сенс. Звичайно, ми не можемо проникнути у таємниці Божі. Але, коли нам здається, що Господь не відповідає -- подумаймо, може Він чогось чекає від нас? Може Він чекає, щоб ми визнали свою негідність і перепросили Його у Святій Тайні Покаяння? Може чекає від нас і великої віри?
Наші людські сили обмежені і слабкі. Ми свідомі, що колись наше життя на землі закінчиться і попереду нас чекає вічність. Хто ж нам допоможе прийти до Вічного Щастя? Всевишній Творець! Це Він подає нам успішний засіб для порятунку через свої Заповіді, Святі Тайни і Церкву. Молитва -- є джерелом всіх ласк. Через молитву приймаємо світло для розуму і силу та спокій для душі, здоров'я для тіла. За допомогою молитви пізнаємо красу, велич і доброту Самого Бога. Вона розвіває темряву гріха і хмари спокус, вливає в наше серце віру, кріпить надію, запалює любов до Бога. Бо сила молитви -- могутня.