(P) 10 вересня - Собор преподобних отців Києво-Печерських (/)
09/09/2008 | Георгій
10 ВЕРЕСНЯ – СОБОР ПРЕПОДОБНИХ ОТЦІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИХ, У ДАЛЬНІХ ПЕЧЕРАХ СПОЧИЛИХ
Підготував Віктор ГРЕБЕНЮК
Переважна більшість святих Руси-України – це насельники Успенської Києво-Печерської лаври. Нині молитовно згадуємо тих із них, котрі поховані у Дальніх печерах. Знаємо імена 45-ти цих угодників Божих, і про кожного зокрема годі сказати хоч кілька слів у цій замітці. Але в «Києво-Печерському патерику» (переклад М. Кашуби і Н. Пікулик) є слова, що стосуються їх усіх:
«Насправді було великим дивом, браття, бачити, як Господь зібрав таких ченців у домі Своєї Матері. Вони сяяли у Руській землі, немов найяскравіші світила: були серед них посники, одні чували, деякі стояли на колінах, а інші постили щодня або через два дні; були такі, що їли хліб із водою, хтось – варені овочі, а дехто – сирі. І всі перебували в любові: молодші підкорялися старшим, не насмілюючись при них говорити, але завжди з великою покорою і послухом, а старші мали також любов до менших, караючи їх і втішаючи, наче своїх улюблених дітей. А коли якийсь брат учиняв той чи інший гріх, то його втішали і покуту його одного розділяли охоче троє чи четверо з великої любові. Такою була божественна любов у цьому святому братерстві, стриманість і смирення».
Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 9 (22)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=240
Підготував Віктор ГРЕБЕНЮК
Переважна більшість святих Руси-України – це насельники Успенської Києво-Печерської лаври. Нині молитовно згадуємо тих із них, котрі поховані у Дальніх печерах. Знаємо імена 45-ти цих угодників Божих, і про кожного зокрема годі сказати хоч кілька слів у цій замітці. Але в «Києво-Печерському патерику» (переклад М. Кашуби і Н. Пікулик) є слова, що стосуються їх усіх:
«Насправді було великим дивом, браття, бачити, як Господь зібрав таких ченців у домі Своєї Матері. Вони сяяли у Руській землі, немов найяскравіші світила: були серед них посники, одні чували, деякі стояли на колінах, а інші постили щодня або через два дні; були такі, що їли хліб із водою, хтось – варені овочі, а дехто – сирі. І всі перебували в любові: молодші підкорялися старшим, не насмілюючись при них говорити, але завжди з великою покорою і послухом, а старші мали також любов до менших, караючи їх і втішаючи, наче своїх улюблених дітей. А коли якийсь брат учиняв той чи інший гріх, то його втішали і покуту його одного розділяли охоче троє чи четверо з великої любові. Такою була божественна любов у цьому святому братерстві, стриманість і смирення».
Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 9 (22)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=240