"Як подолати роздратування і гнів" (л., рос.)
10/26/2008 | Георгій
Дуже цікава і корисна книга:
http://www.wco.ru/biblio/books/gnev/Main.htm
Одна цитата, яка мене вразила:
...как же быть человеку, который пытается вразумить, донести правду? Для него тоже есть соответствующий святоотеческий совет. Гласит он следующее: внушай ближнему не более двух раз. Святыми Отцами это выверено. Если человек что-то повторит более двух раз, в его душе появится неприязнь, потом раздражение, потом гнев.
Как же быть в ситуации, когда ближний не слушается? Когда требуется донести до сознания человека очень важное жизненное обстоятельство — объяснить что-либо ребенку, члену семьи, сослуживцу — а не получается? Святые Отцы говорят: скажи два раза и остановись. Иначе в твою душу придет раздражение, гнев, и ты будешь вразумлять ближнего со страстью, с напором, с неприязнью, и может получиться ссора. А ссора кому выгодна? Человекоубийце диаволу. Богу ссора не нужна. Лучше худой мир, чем добрая ссора. Лучше семья, которая сохраняется, чем развалившаяся семья. Лучше друзья, которые поддерживают отношения, чем друзья, которые сторонятся друг друга. Лучше сообщество людей, среди которых царит мир, пускай худой, слабый, но мир, чем то, где вражда и неприязнь друг ко другу. Это нужно понимать всегда и беречь то, что дает нам Господь.
Поэтому вот вам два святоотеческих совета — для вразумляющего и для вразумляемого. Повторим их еще раз.
Первый совет: не вразумляй более двух раз, не пытайся насиловать волю другого своей волей. Скажи два раза, а дальше положись на волю Божию. Жди, когда Господь вразумит человека, когда Он откроет его сердце и душу для того, чтобы твои слова легли на благую почву. Будешь дальше настаивать на своем — встретишь гнев, раздражение, получишь ссору, и, мало того, будешь воспитывать гордыню в собственной душе.
И второй совет — для вразумляемого: ни при каких обстоятельствах не старайся оправдываться. Кому нужны твои оправдания? Никому. Ими ты только отталкиваешь от себя ближнего, вызываешь в нем уныние, ссоришься с ним, отдаляешься от него, теряешь ближнего. Поэтому никогда не нужно оправдываться. Прав ты или не прав, — никого не интересует. Скажи три простых слова смирения: «Прости, благослови и помолись (обо мне)», — и ограничься этим.
http://www.wco.ru/biblio/books/gnev/Main.htm
Одна цитата, яка мене вразила:
...как же быть человеку, который пытается вразумить, донести правду? Для него тоже есть соответствующий святоотеческий совет. Гласит он следующее: внушай ближнему не более двух раз. Святыми Отцами это выверено. Если человек что-то повторит более двух раз, в его душе появится неприязнь, потом раздражение, потом гнев.
Как же быть в ситуации, когда ближний не слушается? Когда требуется донести до сознания человека очень важное жизненное обстоятельство — объяснить что-либо ребенку, члену семьи, сослуживцу — а не получается? Святые Отцы говорят: скажи два раза и остановись. Иначе в твою душу придет раздражение, гнев, и ты будешь вразумлять ближнего со страстью, с напором, с неприязнью, и может получиться ссора. А ссора кому выгодна? Человекоубийце диаволу. Богу ссора не нужна. Лучше худой мир, чем добрая ссора. Лучше семья, которая сохраняется, чем развалившаяся семья. Лучше друзья, которые поддерживают отношения, чем друзья, которые сторонятся друг друга. Лучше сообщество людей, среди которых царит мир, пускай худой, слабый, но мир, чем то, где вражда и неприязнь друг ко другу. Это нужно понимать всегда и беречь то, что дает нам Господь.
Поэтому вот вам два святоотеческих совета — для вразумляющего и для вразумляемого. Повторим их еще раз.
Первый совет: не вразумляй более двух раз, не пытайся насиловать волю другого своей волей. Скажи два раза, а дальше положись на волю Божию. Жди, когда Господь вразумит человека, когда Он откроет его сердце и душу для того, чтобы твои слова легли на благую почву. Будешь дальше настаивать на своем — встретишь гнев, раздражение, получишь ссору, и, мало того, будешь воспитывать гордыню в собственной душе.
И второй совет — для вразумляемого: ни при каких обстоятельствах не старайся оправдываться. Кому нужны твои оправдания? Никому. Ими ты только отталкиваешь от себя ближнего, вызываешь в нем уныние, ссоришься с ним, отдаляешься от него, теряешь ближнего. Поэтому никогда не нужно оправдываться. Прав ты или не прав, — никого не интересует. Скажи три простых слова смирения: «Прости, благослови и помолись (обо мне)», — и ограничься этим.
Відповіді
2008.10.26 | Тестер
Так чому не слідуєш святоотцям. У тебе ж понос словесний
Треба до лікаря...2008.10.27 | P.M.
подолайте пиху й ідіть з модераторства, через вас ФРД омертвів
2008.10.28 | Oleksa
Re: "Як подолати роздратування і гнів" (л., рос.)
Поради, власне, як бачимо, в першу чергу адресовані тому, хто намагається щось донести. Я б продовжив (не сприйміть за нескромність):-- Людина здатна осягнути (погодитися) лише те, до чого вона готова ("базово-теоретично", психологічно, ментально...). Аби почати викладати вищу математику, необхідно мати певну базову підготовку, аби отримати базову підготовку -- слід опанувати арихметику... Простіше, як на мене, визначити для себе "готовність" співрозмовника й виходячи з цього робити (або ні) спроби. Це, зрозуміло, якщо людина не відчуває в собі Покликання "проповідника" (беру в лапки, т.я. маю на увазі в широкому розумінні цього слова). Я, наприклад, не відчуваю. Але бувають ситуації, коли щось "чіпляє" (як от зараз) і слід вставити свої "5 копійок" (чому це відбувається -- окрема тема). В цьому повідомленні, я хотів би звернути увагу не на сам текст, а на оцю констатацію шановного пана Георгія:
Георгій пише:
> > Одна цитата, яка мене вразила > >
І, далі,-- відійшовши від оголошеної теми, -- запропонувати тим, кому це видасться цікавим, в ситуації, коли виникає аналогічне відчуття ( захоплення, подиву...), не намагатися його "препарувати", як ми це часто робимо. Не поспішати "ділитися" з іншим, звертаючи ще чиюсь увагу на Явище (це може бути будь-що -- прочитана/почута думка, чарівний голос, відблиск сонячного промінця в краплині роси, метелик, незвичайні пахощі...). А "відпустити себе" (це не просто,-- т.я. Розум одразу ж починає "аналіз". І цьому, також є пояснення.Гадаю воно дуже сильно відрізнятиметься від викладок ,згаданого в іншій темі, Лeва Виготського. Якраз в цій ситуації "завданням" "внутрішнього діалогу" є відвернути увагу людини від тих процесів, що можуть вiдбутися в наступні кілька хвилин), й "вбирати відчуття", зосередившись саме на них (таке зосередження лише на відчутях, якимсь чином "паралізує"/"блокує" -- хочa й не повністю -- роботу Розуму). Як правило це триває кілька хвилин. Але якщо це вдасться зробити, то можна зі здивуванням помітити "зміну фізичного стану" (ви, начеб-то, відчуєте, що подих став значно "глибшим"; або, що змінився -- в кращий бік -- фізичний склад повітря; або що ви стали на кілька сантиметрів "вищим"; а чи "легшими"). Ці відчуття індивідуальні, але всі вони приємні та й "корисні".
Я заздалегідь ( і на майбутнє -- також) перепрошую за відхилення від обговорюваних тем, оскільки мої дописи, переважно, грунтуватимуться не на цитатах й посиланнях на авторитетних фахівців, а, виключно, на власних відчуттях й досвіді.
2008.10.29 | P.M.
Re: "Як подолати роздратування і гнів" (л., рос.)
Oleksa пише:> Людина здатна осягнути (погодитися) лише те, до чого вона готова ("базово-теоретично", психологічно, ментально...). Аби почати викладати вищу математику, необхідно мати певну базову підготовку, аби отримати базову підготовку -- слід опанувати арихметику...
Іншими словами повинна бути впевненність. Так як слон упевнений, ідучи крізь чагарники.
> Простіше, як на мене, визначити для себе "готовність" співрозмовника й виходячи з цього робити (або ні) спроби.
Cпіврозмовник, в свою чергу, теж повинен розуміти хто перед ним і бути готовим зійти з дороги. Там, де одні комліменти -- немає місця для розмови
> > (ГП) Одна цитата, яка мене вразила > >
> І, далі,-- відійшовши від оголошеної теми, -- запропонувати тим, кому це видасться цікавим, в ситуації, коли виникає аналогічне відчуття ( захоплення, подиву...), не намагатися його "препарувати", як ми це часто робимо. Не поспішати "ділитися" з іншим, звертаючи ще чиюсь увагу на Явище (це може бути будь-що -- прочитана/почута думка, чарівний голос, відблиск сонячного промінця в краплині роси, метелик, незвичайні пахощі...). А "відпустити себе" (це не просто,-- т.я. Розум одразу ж починає "аналіз".
Судячи з вами запрпонованого не поспішати "ділитися" з іншим, можна зробити висновок, що мова йде про врахування емоційного стану, котрий маємо опанувати, перед тим як пробувати до когось доводити свої думки.
Але тоді незрозумілим стає оте "відпустити себе" ... Відпустити на волю чого й від чого? Тут, як на мене, більше б пасувало взяти себе в руки, відморозитися, як зараз полюбляють говорити. Іншими словами, спершу зробити розумове рішення і потім уже зусиллям власної волі ввести себе в отой "відморожений"
Очевидно, перед тим як відсторонитись від усього зайвого, це зайве повинно перебухтіти в самому собі, без виносу на люде.
> Якраз в цій ситуації "завданням" "внутрішнього діалогу" є відвернути увагу людини від тих процесів, що можуть вiдбутися в наступні кілька хвилин), й "вбирати відчуття", зосередившись саме на них (таке зосередження лише на відчутях, якимсь чином "паралізує"/"блокує" -- хочa й не повністю -- роботу Розуму). Як правило це триває кілька хвилин. Але якщо це вдасться зробити, то можна зі здивуванням помітити "зміну фізичного стану" (ви, начеб-то, відчуєте, що подих став значно "глибшим"; або, що змінився -- в кращий бік -- фізичний склад повітря; або що ви стали на кілька сантиметрів "вищим"; а чи "легшими"). Ці відчуття індивідуальні, але всі вони приємні та й "корисні".
Знову ж, якщо мова іде про роздратування, то чому воно має бути спрямоване роботою розуму. Скоріше навпаки, розум повинен вказати, а людина волею своєю виконувати. Бо якщо ми керуємось не розумом, то чим же?. Окрім емоцій й нічого не залишається.
Звичайно ж є Віра, котра поглинає одне й друге, але це уже діалог з КИМОСЬ ВИЩИМ.
2008.10.29 | Oleksa
Re: "Як подолати роздратування і гнів" (л., рос.)
Я перепрошую, шановний пане Р.М., писав похапцем і, схоже, не досить зрозуміло сформулював те, що мав на увазі...P.M. пише:
> > Іншими словами повинна бути впевненність. Так як слон упевнений, ідучи крізь чагарники.> >
В даному випадку я мав на увазі просто готовність до сприйняття. Це може бути, гадаю, в двох випадках. Перше -- людина сама замислювалася над темою що обговорюється, робила якісь припущення, шукала "варіанти". Друге -- "спонтанна готовність". Зненацька чуєш про щось і розумієш (але не "розумом" -- це йде на енергетичному рівні), що -- "твоє". Тут, як на мене, "попадання" звжди оптимальне. Можливий ще варіант "довіри Авторитету". Я його вважаю (особливо в випадку "сліпої довіри"), досить ризикованим...
> > Cпіврозмовник, в свою чергу, теж повинен розуміти хто перед ним і бути готовим зійти з дороги. Там, де одні комліменти -- немає місця для розмови
Я не є прихильником "силових методів". Навіть ЗНАЮЧИ що для неї є кращим,-- людина далеко не завжди саме це чинить... "Блокування" може бути нa кількох "рівях". Наприклад "зовнішній" -- людину "Ведуть" (з певною метою). А Ведуть нас всіх (але не всіх в одному напрямку). Але може бути й "внутрішній" -- це може видатися, дещо, парадоксальним, але часом в цьому може бути користь (я знову перехожу на "практичний рівень") -- аби виявити "локалізацію проблеми".
А в суперечці, я, направду, великої користі не бачу (на відміну від обміну думками, або прикладами). Доводити комусь що він помиляється, як на мене - марна трата часу ( й завищення власної самооцінки). Але можна, десь,"підказати" -- якщо така послуга людині потрібна/цікава, то вона (можливо згодом), скористається нею (а чи, лише, якоюсь іí "частиною"). А, можливо, висловивши власну точку зору, допоможе в чомусь і самому "пораднику" (погляд збоку має свої переваги)...
> > Судячи з вами запрпонованого не поспішати "ділитися" з іншим, можна зробити висновок, що мова йде про врахування емоційного стану, котрий маємо опанувати, перед тим як пробувати до когось доводити свої думки.
> Але тоді незрозумілим стає оте "відпустити себе" ... Відпустити на волю чого й від чого? Тут, як на мене, більше б пасувало взяти себе в руки, відморозитися, як зараз полюбляють говорити. Іншими словами, спершу зробити розумове рішення і потім уже зусиллям власної волі ввести себе в отой "відморожений"
Та це мене, знову, "понесло" на улюблену тему -- "самоспостереження". Тобто обговорення "процесу навертання" я облишив. Натомість запропонував невеличкий "приватний експеремент". Я сподіваюся що, в решті-решт, якось вдасться викласти, більш цільно, деякі "засадничі елементи" мого "енергетичного бачення людини". Поміж іншим -- і деяких моментів з Старого Заповіту.
А оці "вправи-спостереження" могли б, дещо, "практично підготувати" декого з тих, кому це видасться цікавим.
> > Знову ж, якщо мова іде про роздратування, то чому воно має бути спрямоване роботою розуму. Скоріше навпаки, розум повинен вказати, а людина волею своєю виконувати. Бо якщо ми керуємось не розумом, то чим же?. Окрім емоцій й нічого не залишається.
> Звичайно ж є Віра, котра поглинає одне й друге, але це уже діалог з КИМОСЬ ВИЩИМ.> >
Роздратування є "нормальною" захисною реакцією не те, що для нас в цей момент є "некорисним" (у більш складному випадку -- це, насправді, є корисним, але вже йде "зовнішнє Втручання".-- Наприклад алкоголік не хоче сприймати розумних та корисних порад тих, хто вболіває за його здоров"я).
Я,-- вкотре повторюся -- схильний "довіряти" в першу чергу не розумові а Внутрішньому Голосу (це та -- перша -- реакція на щось, коли розум ще не всти "включитится").
Віра, на мою думку, присутня там де діалогу ще немає. Коли виникає діалог, то це вже "Співпраця" "(або, якщо хочете -- Навчання, "Контакт", спроба Осягнення, або, часом, просто Прохання -- й тоді шанс що воно буде Почуте, значно зростає). Ну й,-- як наслідок,-- зміна деяких "стереотипів" у самій Вірі (в позитивнму сенсі).
2008.10.30 | P.M.
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
Oleksa пише:> В даному випадку я мав на увазі просто готовність до сприйняття. Це може бути, гадаю, в двох випадках. Перше -- людина сама замислювалася над темою що обговорюється, робила якісь припущення, шукала "варіанти". Друге -- "спонтанна готовність". Зненацька чуєш про щось і розумієш (але не "розумом" -- це йде на енергетичному рівні), що -- "твоє". Тут, як на мене, "попадання" звжди оптимальне.
Можливо й на енергетичному. Все ж інтуїція є похідною від РОЗУМУ, інстинкт -- від ВІРИ. Тому перше причисляємо до людей, котрі отримавши розум, втратили віру; друге ж до тварин.
Ваші слова і десь щось колись мною прочитане, повернули мене до думки, що полярність енергетичних рівнів можливо й полягає у тому, що би: або думати, або вірити. Пригадую, зараз уже не пам'ятаю де, у суфіїв здається, якось надибав як медитувати, що би відключатися у думках. Де-хто задля цього перекриває доступ повітря.
> Можливий ще варіант "довіри Авторитету". Я його вважаю (особливо в випадку "сліпої довіри"), досить ризикованим...
Тоді такий авторитет не заслуговує, що би писатися з великої букви й не є авторитетом.
> Я не є прихильником "силових методів". Навіть ЗНАЮЧИ що для неї є кращим,-- людина далеко не завжди саме це чинить... "Блокування" може бути нa кількох "рівях". Наприклад "зовнішній" -- людину "Ведуть" (з певною метою). А Ведуть нас всіх (але не всіх в одному напрямку). Але може бути й "внутрішній" -- це може видатися, дещо, парадоксальним, але часом в цьому може бути користь (я знову перехожу на "практичний рівень") -- аби виявити "локалізацію проблеми".
"Силовий метод" втрачає негативізм, коли мова іде не про фізичну силу. Є такий вислів як "сила переконання". Звичайно ж я проти того, аби чинити психологічний тиск на опонента, давити інтелектом, що якраз й вказуватиме на відсутність оного, але відчуття субординації необхідне.
Чому я вірю Христу, -- бо відчуваю нездолану СИЛУ Його Божого Слова. Відчуваю себе останнім дурнем перед Ним і це відчуття пониженості перед Богом дає мені віру і надію на спасіння у Ньому.
З Богом не можна запанібрата. Так само як і з тим, у кого знаходиш можливість чогось почерпнути.
Усі рівні, -- це перед Богом. На цій же землі, кожен має Богом визначене місце, й не залежно від цього місцезнаходження має чинити по-Божому.
> А в суперечці, я, направду, великої користі не бачу (на відміну від обміну думками, або прикладами). Доводити комусь що він помиляється, як на мене - марна трата часу (й завищення власної самооцінки). Але можна, десь,"підказати" -- якщо така послуга людині потрібна/цікава, то вона (можливо згодом), скористається нею (а чи, лише, якоюсь іí "частиною"). А, можливо, висловивши власну точку зору, допоможе в чомусь і самому "пораднику" (погляд збоку має свої переваги)...
Я розумію вас. Утім це є вірним, коли мова іде про самого себе. Коли ж мова про Того, Кого репрезентуєш -- єлейностей і компромісів бути не може. Як такий виглядатиме на людях -- не головне. Аби лиш проповідуючи Слово, умів відповідати за власні слова.
Стосовно ж самооцінки, напевно кожен, що взявся проповідувати Слово Боже, відчуває себе останнім дурнем перед Богом. Хтож бо може похвалитися своєю мудрістю перед Ним .. Але повірте, що це відчуття власної нікчемності перед Ним, дає більш ніж впевненість, що Він даси усе, чого на даний момент потребуєш. Окрім того, впевненість у Його участі, не дозволяє зловживати нею.
> Роздратування є "нормальною" захисною реакцією не те, що для нас в цей момент є "некорисним" (у більш складному випадку -- це, насправді, є корисним, але вже йде "зовнішнє Втручання".-- Наприклад алкоголік не хоче сприймати розумних та корисних порад тих, хто вболіває за його здоров"я).
Алкоголік, передусім знає, що він алкоголік. Тому його небажання завжди грунтується на емоційній (не розумовій) основі, через те й дратується.
Той же, хто прагне жити за ЗАКОНОМ, вимушений послуговуватися розумом, котрий підсказує яким чином виконати цей ЗАКОН.
> Я,-- вкотре повторюся -- схильний "довіряти" в першу чергу не розумові а Внутрішньому Голосу (це та -- перша -- реакція на щось, коли розум ще не всти "включитится").
Кажете внутрішній голос .. Є таке прислів'я "Чим горщик накипів, тим і смердітиме". Очевидно внутрішній голос у кожного (реакція котра може спонукати до дії) теж може бути різним.
Одинаковою для всіх є совість, котра є, або ж котрої нема. Й за нею маємо чинити.
Безсовісний завжди смердітиме, і внутрішньо і зовнішньо, зак совість не пробудиться.
> Віра, на мою думку, присутня там де діалогу ще немає. Коли виникає діалог, то це вже "Співпраця" "(або, якщо хочете -- Навчання, "Контакт", спроба Осягнення, або, часом, просто Прохання -- й тоді шанс що воно буде Почуте, значно зростає). Ну й,-- як наслідок,-- зміна деяких "стереотипів" у самій Вірі (в позитивнму сенсі).
Повністю згоден з вами. Вірити, це справа сугубо інтимна, з Тим у Кого віриш.
У навчанні ж діалог, між тим хто учить і тим хто навчається.
2008.10.31 | Oleksa
Re: "Як подолати роздратування і гнів" (л., рос.)
P.M. пише:> > Все ж інтуїція є похідною від РОЗУМУ, інстинкт -- від ВІРИ. Тому перше причисляємо до людей, котрі отримавши розум, втратили віру; друге ж до тварин.> >
Тут я не можу з Ваму погодитися, шановний Р.М. Для мене це різні "речі". Згадаймо -- дуже часто наша перша оцінка (наприклад людини, з якою знайомимося) виникає "спонтанно" (тобто без належних "данних для аналізу"). І вже потім Розум починає "підганяти", давати "обгрунтування" відчуттю. Розум, на мою думку, став надбанням людини, образно кажучи, після "акту вигнання" (з Раю). Як інструмент для виживання в "нових умовах". Поступово він посів "чільне місце", і, десь, навіть, намагається (як у випадку "обргунтування" інтуїтувних рішень чи висновків) "приписати собі першість". А Ваше припущення:
> >... або думати, або вірити > >
мені видається цілком вірним. Але замість ВІРИТИ я, написав би - ВІДЧУВАТИ. Оскільки термін "Віра", на мою думку, стосується, все ж таки, того, для означення чого немає ні, належної ("підтвердженої") інформації, ні Відчуттів (а чим "підтвердити" Відчуття?).
Спробую пояснити на прикладі. Якщо не заперечуєте, процитувавши Вас:
> > Чому я вірю Христу -- бо відчуваю нездоланну СИЛУ Його Божого Слова > >
Очевидно людина в своєму поступі проходить певні етапи. Спершу Святе Письмо сприймається як щось містичне й, в певній мірі "незрозуміле". Але бачимо що це "сприймається" певною кількістю людей. Можливо тих, -- чия точка зору для нас є авторитетною (хоча я, знову, тут би послався, саме, на енергетику Письма). Тут має місце Віра. Далі людина ВІДЧУВАЄ (тут, скоріш за все, кожен відчуває щось своє, тому доводити "вірність відчуттів" чи їх "хибність", справа невдячна й непродуктивна). І Віра -- не "щезнувши" сама собою --, все ж таки, набуває нових "ознак", переходить в іншу Категорію. Образно кажучи, якщо у нас була раніше надія на те, що нас Люблять, то тепер додається ще й Впевненість в цьому..
> > ... як медитувати, що би відключатися у думках. Де-хто задля цього перекриває доступ повітря > >
Я, також, зустрічав якісь повідомлення на цю тему (проте, якщо не помиляюся, посилання було на якогось чешського (чи з співзвучним прізвищем?) психолога ... Станіслав Гроф (?)), але бажання випробувати на собі не виникало. Напевно існує "технічний підхід" (або й декілька), проте, є й "еволюційний" -- можливо не такий "швидкісний", але, на мою думку більш безпечний...
> > Я розумію вас. Утім це є вірним, коли мова іде про самого себе. Коли ж мова про Того, Кого репрезентуєш -- єлейностей і компромісів бути не може. Як такий виглядатиме на людях -- не головне. Аби лиш проповідуючи Слово, умів відповідати за власні слова.> >
І я Вас розумію. Власне не те, про що Ви говорите, -- а про Стан. Світ...НЕВИДИМИЙ, має безліч Проявів, Відтінків, Нюансів... Окрім того, кожна людина має власне Призначення (у відповідності до якого ій й буде "доступним" лише певний "спектр"). Саме тому є безперспективним й непродуктивним, доводити власну правоту (точніше -- заперечувати правоту іншого). Якщо є Відчуття що маєш діяти саме Таким Чином -- слід так і чинити, я гадаю. Є, звісно, ризик що людину можуть "використовувати" ("замаскувавшись" певним чином), але...
> > Окрім того, впевненість у Його участі, не дозволяє зловживати нею > >
Цікаве спостереження. Я помічав прояв того, про що Ви говорите (так мені здається), дещо в іншому "вигляді" -- в переоцінці "цінностей". Змінюються життєві пріорітети (природнім шляхом -- без найменшого "насильства" чи дискомфорту), корегується "шкала цінностей", зовсім ішими стають "прояви шастя" (точніше -- те що до цих "проіявів" спонукає)... Починаєш розуміти Григорія Савича (це ж йому належить вислів?) : -- Як добре, що все Потрібне Ти зробив простим, а все складне -- непотрібним...
2008.11.01 | P.M.
Re: "Як подолати роздратування і гнів" (л., рос.)
Oleksa пише:> > (P.M.) Все ж інтуїція є похідною від РОЗУМУ, інстинкт -- від ВІРИ. Тому перше причисляємо до людей, котрі отримавши розум, втратили віру; друге ж до тварин.
> Тут я не можу з Ваму погодитися, шановний Р.М. Для мене це різні "речі". Згадаймо -- дуже часто наша перша оцінка (наприклад людини, з якою знайомимося) виникає "спонтанно" (тобто без належних "данних для аналізу"). І вже потім Розум починає "підганяти", давати "обгрунтування" відчуттю. Розум, на мою думку, став надбанням людини, образно кажучи, після "акту вигнання" (з Раю). Як інструмент для виживання в "нових умовах". Поступово він посів "чільне місце", і, десь, навіть, намагається (як у випадку "обргунтування" інтуїтувних рішень чи висновків) "приписати собі першість".
Цілком можливо, що тут ми просто не визначились, вибачте за тавтологію, у визначенях. Я не даремно опімнув інстинкт, як похідне від віри, хоч і розумію, що вираз інтуїція більш підходить для людини, й очевидно якраз тому, що РОЗУМНА. Й справді для людини присутня саме інтуїція, в той час як інстинкт можна рахувати майже втраченим.
Інтуїція передує розуму у зовнішніх проявах, інтуїтивно ми орієнтуємось у якійсь реальній видимій ситуації. Візьмему ту ж людину, котру зустрічають по одежі й проважають по уму,
Інстинкт же, це тоді коли пес, ніколи в житті не відавший вовка, уже пізнає у ньому ворога.
Для людини душевно/тілесної межа між інтуїцією і інстинктом майже невловима. Але розділення безумовно є, -- між тим, що набуте (РОЗУМ), і тим, що закладене (ВІРА).
> А Ваше припущення:
... або думати, або вірити
> мені видається цілком вірним. Але замість ВІРИТИ я, написав би - ВІДЧУВАТИ. Оскільки термін "Віра", на мою думку, стосується, все ж таки, того, для означення чого немає ні, належної ("підтвердженої") інформації, ні Відчуттів (а чим "підтвердити" Відчуття?).
Але на ЧОМУ грунтуються ці відчуття?.
У тому то й справа, що відчувати ми можемо по-різному: розумом, котрий харчується п'ятьма нашими тілесними відчуттями і серцем, котре черпає з середовища духовного.
> Спробую пояснити на прикладі. Якщо не заперечуєте, процитувавши Вас:
Чому я вірю Христу -- бо відчуваю нездоланну СИЛУ Його Божого Слова.
> Очевидно людина в своєму поступі проходить певні етапи. Спершу Святе Письмо сприймається як щось містичне й, в певній мірі "незрозуміле". Але бачимо що це "сприймається" певною кількістю людей. Можливо тих, -- чия точка зору для нас є авторитетною (хоча я, знову, тут би послався, саме, на енергетику Письма). Тут має місце Віра. Далі людина ВІДЧУВАЄ (тут, скоріш за все, кожен відчуває щось своє, тому доводити "вірність відчуттів" чи їх "хибність", справа невдячна й непродуктивна). І Віра -- не "щезнувши" сама собою --, все ж таки, набуває нових "ознак", переходить в іншу Категорію. Образно кажучи, якщо у нас була раніше надія на те, що нас Люблять, то тепер додається ще й Впевненість в цьому..
З чим я з вами повністю згоден, так це з енергетикою Святого Письма. Без неї воно для когось, не більше ніж підручник з хімії. Неможливо відчути СИЛУ, якщо ти не надхнений цією силою! Як саме це стається,. важко сказати, напевно воно може статися з різних причин. От переді мною Біблія, котру у 1991р. подарував мені мій шкільний товариш, не сказав би що дуже віруючий, міліціонер до того ж
Стосовно ж Категорій, я б не став ділити Віру на категорії. Віра вона або є, або ж її нема.
Інколи здається, що ти чогось досягнув у своїй вірі, навіть зі сторони хтось тобі про це може сказати, але зазираючи собі у середину розумієш, що ніякої віри про яку каже Христос (Луки 17:6), у тобі немає, і у будь-який момент можеш впасти, вибачте, як сливка в гівно.
> Я, також, зустрічав якісь повідомлення на цю тему (проте, якщо не помиляюся, посилання було на якогось чешського (чи з співзвучним прізвищем?) психолога ... Станіслав Гроф (?)), але бажання випробувати на собі не виникало. Напевно існує "технічний підхід" (або й декілька), проте, є й "еволюційний" -- можливо не такий "швидкісний", але, на мою думку більш безпечний..
Й у мене не виникало такого бажання, тим паче перекривати собі доступ повітря. У суфіїв якраз розповідається, як навчитися робити це зусиллям власної волі. Це серед тібетських монахів була така практика перекривати собі доступ повітря, повільно стягуючи шарф навколо шиї.
Не раз ловив себе, що хотів би облишити думати про УСЕ .. Але як не намагався, -- ніяк не получається, завжди щось лізе до дурної голови
> І я Вас розумію. Власне не те, про що Ви говорите, -- а про Стан. Світ...НЕВИДИМИЙ, має безліч Проявів, Відтінків, Нюансів... Окрім того, кожна людина має власне Призначення (у відповідності до якого ій й буде "доступним" лише певний "спектр"). Саме тому є безперспективним й непродуктивним, доводити власну правоту (точніше -- заперечувати правоту іншого). Якщо є Відчуття що маєш діяти саме Таким Чином -- слід так і чинити, я гадаю. Є, звісно, ризик що людину можуть "використовувати" ("замаскувавшись" певним чином), але...
Та хіба ж людина не здатна цього відчути, що її використовують?..
Сторожовий пес ЗАВЖДИ відчує вовка, й завжди готовий зажерти його, під якими б той шкурами не ховався.
> > (Р.М) Окрім того, впевненість у Його участі, не дозволяє зловживати нею
> Цікаве спостереження. Я помічав прояв того, про що Ви говорите (так мені здається), дещо в іншому "вигляді" -- в переоцінці "цінностей". Змінюються життєві пріорітети (природнім шляхом -- без найменшого "насильства" чи дискомфорту), корегується "шкала цінностей", зовсім ішими стають "прояви шастя" (точніше -- те що до цих "проіявів" спонукає)... Починаєш розуміти Григорія Савича (це ж йому належить вислів?) : -- Як добре, що все Потрібне Ти зробив простим, а все складне -- непотрібним...
Безумовно, що з відчуттям Його участи, -- усе інше відходить на задній план.
2008.11.01 | Oleksa
Re: "Як подолати роздратування і гнів" (л., рос.)
P.M. пише:> > Цілком можливо, що тут ми просто не визначились, вибачте за тавтологію, у визначенях.> >
Дійсно,у визначення кожна людина вкладає щось своє і, часом, на цьому грунті виникають суперечноісті. А ж до парадоксів (наприклад, один мій співкурсник, чомусь, з дитинства вважав що слово "профан" означає спеціаліст, фахівець. І, його коментарі, на протязі кількох років, викликалу у нас подивування).
> > Я не даремно опімнув інстинкт, як похідне від віри, хоч і розумію, що вираз інтуїція більш підходить для людини, й очевидно якраз тому, що РОЗУМНА. Й справді для людини присутня саме інтуїція, в той час як інстинкт можна рахувати майже втраченим.> >
Справа, частково, в усталених зразках. Скажімо, ми знаємо що пташина в"є собі гніздо інстинктивно. В той же час, людина,-- коли холодно -- інстинктивно зіщулюється (таким чином, зменшуючи поверхню теплообміну). Розум тут вже є "інструмент пояснення". Можна сказати що навесні, наприклад, ми інстинктивно відчуваємо потербу в поповненні вітаміну "С" (але можна це приписати й Внутрішньому Голосу). Я десь зустрічав означення інтуіції, як " генетичної пам"яті". І, часом, між ними проводять паралель. Та для мене це різні речі. І, якщо,-- в згаданому прикладі,--"силу що поведе на базар" (в пошуках джерела поповнення вітамінів), можна охарактерезувати і так і так (і, навіть, припустити що завдякі їй виникає потяг до раніше небачених, екзотичних фруктів -- а значить, вони, також, скоріш за все містять "цю складову"), то, скжімо "принцип відбору" самих овочів/фруктів і -- головне --продавця, є вже
проявом Внутрішнього голосу (а "основа", на якій цей відбір відбувається, є енергетичною -- енергетика людини що продає (а -- особливо -- готує) є присутня в самому продукті)
Свого часу у мене був "період зацікавленості" енергетикою їжі та напоїв. Людина що опанувала (а це відбувається "природньо" і поступово) методами "аналізу", може з більшою користю для організму будувати свій раціон (що цікаво, можливо саме тому, що продукти "відбираються" за методом "найбільшого сприяння", їх кількість(об"єм) на порядок зменшується. Та й, власне, той хто проводив довготривала голодування, напевно ж, підтвердить, що по його закінченні організм стає "чистішим" -- просто "фізичне відчуття" -- й більш "привередливим" (в хорошому розумінні цього слова). Та, згодом, знову відбувається поступове "забруднення" й притуплення відчуття...
У мене, навіть, виникло припущення (я й зараз так вважаю) що первісно, Акт Благословляння їжі перед споживанням, поміж іншим, мав на меті ще й привести іí в енергетично "оптимальний" (для кожного персонально) стан...
> > Візьмему ту ж людину, котру зустрічають по одежі й проважають по уму,> >
Враховуючи те, що енергетична оболонка є більшою за фізичне тіло людини, й охоплює його -- можна й інакше трактувати наведене прислів"я
> > Але на ЧОМУ грунтуються ці відчуття?. У тому то й справа, що відчувати ми можемо по-різному: розумом, котрий харчується п'ятьма нашими тілесними відчуттями і серцем, котре черпає з середовища духовного.> >
За моїми уявленнями "шліфується й доводиться" той орган (и) сприйняття, за допомогою якого можна буде "найоптимальніше" донести людині "інформацію". Ну й відбуваються деякі "модернізації" внутрішніх енергетичних каналів, якими людина наділена, але які в ній "незадіяні"...
> > З чим я з вами повністю згоден, так це з енергетикою Святого Письма. Без неї воно для когось, не більше ніж підручник з хімії. Неможливо відчути СИЛУ, якщо ти не надхнений цією силою! > >
Я б сказав, якщо у людини "не розвивені" "Органи Сприйняття"-- саме через них і відбувається "Процес Відчуття".
> > Як саме це стається,. важко сказати, напевно воно може статися з різних причин.> >
Одна з причин, на мою думку, -- "готовність" людини. Одним з проявів "готовності" є зацікавлення (як Ви пишете нижче:
> > > Не раз ловив себе, що хотів би облишити думати про УСЕ .. Але як не намагався, -- ніяк не получається, думати...> >
Передумовою зацікавлення є копітка (часто, неусвідомлена-- просто, як внутрішня потерба), робота над власним Духовним розвитком... Що характерно, часто вона супроводжується "конфліктами" з "традиційною точкою зору"...
> > Та хіба ж людина не здатна цього відчути, що її використовують?.. Сторожовий пес ЗАВЖДИ відчує вовка, й завжди готовий зажерти його, під якими б той шкурами не ховався.> >
Здатність собаки розрізняти звукові частоти, запахи, значно перевищує здатності людини. Але і вовку це притаманне також. Обидві тварини "працюють" на одній "частоті". Уявіть що штучно створена "модель вовка", "частоти" якої, знаходяться за межами сприйняття собаки. Скоріш за все, пес не відчує загрози...
Так само й "Зовнішній Вплив", може бути "грубим", а може й більш "витонченим". Та, задля заспокоєння, скажу Вам, що, як правило, першим себе "проявляє" "Грубе Втручання". Але подолавше його, вже трохи "спокійніше" починаєш реагувати на подібні спроби. Задля "нейтралізаціі" "Втручання з-за меж сприйняття" є інші "Методи". Окрім того, слід не забувати, що людину, яка рухається Шляхом Духовного Поступу, по-Батьківськи Опікають...
2008.11.01 | P.M.
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
Oleksa пише:> Скажімо, ми знаємо що пташина в"є собі гніздо інстинктивно. В той же час, людина,-- коли холодно -- інстинктивно зіщулюється (таким чином, зменшуючи поверхню теплообміну). Розум тут вже є "інструмент пояснення". Можна сказати що навесні, наприклад, ми інстинктивно відчуваємо потербу в поповненні вітаміну "С" (але можна це приписати й Внутрішньому Голосу). Я десь зустрічав означення інтуіції, як " генетичної пам"яті". І, часом, між ними проводять паралель. Та для мене це різні речі. І, якщо,-- в згаданому прикладі,--"силу що поведе на базар" (в пошуках джерела поповнення вітамінів), можна охарактерезувати і так і так (і, навіть, припустити що завдякі їй виникає потяг до раніше небачених, екзотичних фруктів -- а значить, вони, також, скоріш за все містять "цю складову"), то, скжімо "принцип відбору" самих овочів/фруктів і -- головне --продавця, є вже проявом Внутрішнього голосу (а "основа", на якій цей відбір відбувається, є енергетичною -- енергетика людини що продає (а -- особливо -- готує) є присутня в самому продукті)
Але ж погодьтеся, що цей внутрішній голос теж може виявлятися по-різному. От, як ви підмітили, відчуває організм внутрішню потребу вітаміну "С", й ми йдемо на базар купувати овочі у яких ЗНАЄМО, шо міститься цей вітамін. Появись на базарі якийсь невиданий заморський фрукт, у якому буде втричі більше цього вітаміну, але ми ще про це не знаємо, і я гарантую що цей потяг до раніше небачених, екзотичних фруктів, виявиться дале-еко не в кожного.
У той же час хворий кіт, приміром, іде до лісу й безпомилково знаходить потрібну йому траву, яку до того часу ніколи й не їв, і виліковується нею. А бувають й люди, котрі ходять по лісах, степах, горах й знаходять цілющі трави, за тільки їм відомими ознаками. Оце, як на мене й буде інстинктом, котрий ніколи не помиляється, бо сопричасний до іншої духовної сфери.
Це я до того, що все ж таки розділення між інстинктом і інтуїцією повинно бути. Не даремно у психології інтуїція розглядається як особливий вид знання. Й очевидно енергетика у цих випадках є різною.
> Свого часу у мене був "період зацікавленості" енергетикою їжі та напоїв. Людина що опанувала (а це відбувається "природньо" і поступово) методами "аналізу", може з більшою користю для організму будувати свій раціон (що цікаво, можливо саме тому, що продукти "відбираються" за методом "найбільшого сприяння", їх кількість(об"єм) на порядок зменшується. Та й, власне, той хто проводив довготривала голодування, напевно ж, підтвердить, що по його закінченні організм стає "чистішим" -- просто "фізичне відчуття" -- й більш "привередливим" (в хорошому розумінні цього слова). Та, згодом, знову відбувається поступове "забруднення" й притуплення відчуття...
Мало того, скажу вам по секрету, що навіть ті, котрі ще й не практикували довготривалих постів, відчувають потребу у цьому й мимоволі визначають й віддають приорітет тим чи іншим продуктам харчування.
Гадаю це один з виявів потягу жити у чистоті.
> У мене, навіть, виникло припущення (я й зараз так вважаю) що первісно, Акт Благословляння їжі перед споживанням, поміж іншим, мав на меті ще й привести іí в енергетично "оптимальний" (для кожного персонально) стан...
Непевен, що їжа набуде якихось реальних фізичних змін. От сам організм від належної психологічної настройки, гадаю ці зміни відчути здатен.
> > (Р.М) Візьмему ту ж людину, котру зустрічають по одежі й проважають по уму,> >
> Враховуючи те, що енергетична оболонка є більшою за фізичне тіло людини, й охоплює його -- можна й інакше трактувати наведене прислів"я
Та ж не тільки про одежу йде мова, а про загальний зовнішній вид: постать, риси обличчя, міміка й інше. Усе це здатне викликати певні відчуття стосовно цієї людини, котрі можуть виявитися й помилковими!
Але собака НІКОЛИ не помилиться щодо вовка. Звичайно мова йде про це вовчо/собаче середовище, де ніякої підміни бути не може.
> За моїми уявленнями "шліфується й доводиться" той орган (и) сприйняття, за допомогою якого можна буде "найоптимальніше" донести людині "інформацію". Ну й відбуваються деякі "модернізації" внутрішніх енергетичних каналів, якими людина наділена, але які в ній "незадіяні"...
Знаєте, пане Oleksо, ви так часто згадуєте енергетику й органи котрі її відчувають, не вказуючи конкретно, що це за енергетика і які ці органи. В релігії простіше, є духовний світ і є душа, котра сприймає цей світ. Й у цьому є чітке розділення між духовним і матеріальним.
Те, що функціонує за рахунок пяти наших тілесних, себто фізичних відчуттів, а саме розум, й належить до фізичного світу.
Духовне пізнання (і я у цьому все більше переконуюсь), -- інше. Воно не потребує емпіричних знань, й по великому рахунку думати не потребує.
Лиш відгороджуючись від матеріального, -- можемо наблизитись до духовного.
> > (Р.М.) З чим я з вами повністю згоден, так це з енергетикою Святого Письма. Без неї воно для когось, не більше ніж підручник з хімії. Неможливо відчути СИЛУ, якщо ти не надхнений цією силою!
> Я б сказав, якщо у людини "не розвивені" "Органи Сприйняття"-- саме через них і відбувається "Процес Відчуття".
То скажіть же, що це за органи, не скривайте
> Здатність собаки розрізняти звукові частоти, запахи, значно перевищує здатності людини. Але і вовку це притаманне також. Обидві тварини "працюють" на одній "частоті". Уявіть що штучно створена "модель вовка", "частоти" якої, знаходяться за межами сприйняття собаки. Скоріш за все, пес не відчує загрози...
Так це у штучному вигаданому світі. В Реальності ж ніхто "моделей вока" виготовляти не буде, для чого, що би пес помилився? Так це уже буде втручання в "програму", котра наприсана так, що пес ЗАВЖДИ чує вовка.
До речі, не знаю наскільки це правда, але десь чув, що вовки більш миролюбиво настроєні до собак, ніж ті до вовків.
> Так само й "Зовнішній Вплив", може бути "грубим", а може й більш "витонченим". Та, задля заспокоєння, скажу Вам, що, як правило, першим себе "проявляє" "Грубе Втручання". Але подолавше його, вже трохи "спокійніше" починаєш реагувати на подібні спроби. Задля "нейтралізаціі" "Втручання з-за меж сприйняття" є інші "Методи". Окрім того, слід не забувати, що людину, яка рухається Шляхом Духовного Поступу, по-Батьківськи Опікають...
Мене от зацікавило "Зовнішній Вплив" і чим він нейтралізується. Очевидно тут доречною буде "внутрішня складова".
З позиції християнства усе добре вписується одне в одне. Зовнішній стан, як протидія внутрішньому світові, духовному Батьківському.
2008.11.02 | Oleksa
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
P.M. пише:> > Але ж погодьтеся, що цей внутрішній голос теж може виявлятися по-різному. От, як ви підмітили, відчуває організм внутрішню потребу вітаміну "С", й ми йдемо на базар купувати овочі у яких ЗНАЄМО, шо міститься цей вітамін. Появись на базарі якийсь невиданий заморський фрукт, у якому буде втричі більше цього вітаміну, але ми ще про це не знаємо, і я гарантую що цей потяг до раніше небачених, екзотичних фруктів, виявиться дале-еко не в кожного.> >
Можливо й не в кожного, але, запевняю Вас, значно в більшої кількості людей, які ніж ми можемо уявити. Просто люди не задумуватимуться над тим, чому САМЕ ЗАРАЗ їм закортіло скуштувати саме ці. "нові" фрукти...
> > У той же час хворий кіт, приміром, іде до лісу й безпомилково знаходить потрібну йому траву, яку до того часу ніколи й не їв, і виліковується нею. А бувають й люди, котрі ходять по лісах, степах, горах й знаходять цілющі трави, за тільки їм відомими ознаками. Оце, як на мене й буде інстинктом, котрий ніколи не помиляється, бо сопричасний до іншої духовної сфери.> >
Я не хоті би пускатися в сферу припущень, наполягань чи заперечень... Досить того, що це явище існує (і ми це визнаємо). Просто, ставши більш "уважним" (до самого себе, в такі моменти), може й визначимо, де воно зароджується та як проявляється. І це буде, на мою думку, більш корисним, аніж довготривалі пошуки "теоретичного обгрунтування".
> > Це я до того, що все ж таки розділення між інстинктом і інтуїцією повинно бути. Не даремно у психології інтуїція розглядається як особливий вид знання. Й очевидно енергетика у цих випадках є різною.> >
Мене, чесно кажучи, не так сильно хвилює "визначення Явища", як його "Прояв" і "Наслідки".
"Класифікація" може (й, десь навіть, повинна) бути в кожного своя. В залежності від його "Інструментів дослідження" (а вони, як я вже казав, можуть дуже різнитися). Енергетика одного й того ж "явища" ( місця, події, речі, продукту, дії...), для конкретної людини, гадаю, буде "однозначною" (не залежно від того, попадає вона в "зону котролю" чи ні). Різнитися може іí вплив на різні, скажімо, органи (для одних-корисна, для інших--нейтральна, для третіх -- шкідлива).-
> >Мало того, скажу вам по секрету, що навіть ті, котрі ще й не практикували довготривалих постів, відчувають потребу у цьому й мимоволі визначають й віддають приорітет тим чи іншим продуктам харчування.> >
... поміж іншим, напевно ж, і до незвіданих раніше?
> >Гадаю це один з виявів потягу жити у чистоті.> >
На мою думку -- це вже свідчить про здатність розрізняти (інтуїтивно/підсвідомо?) енергетику продуктів, та "відбирати" ті, які для людини є "оптимальними"
> > Знаєте, пане Oleksо, ви так часто згадуєте енергетику й органи котрі її відчувають, не вказуючи конкретно, що це за енергетика і які ці органи. В релігії простіше, є духовний світ і є душа, котра сприймає цей світ. Й у цьому є чітке розділення між духовним і матеріальним.> >
А означення Душі легко дати?
> > Духовне пізнання (і я у цьому все більше переконуюсь), -- інше. Воно не потребує емпіричних знань, й по великому рахунку думати не потребує.> >
Можливо, якщо я запропоную Вам замість вживаного мною трміну "сприйняття енергетики", вживати Ваше означення "Духовне пізнання" у нас виникне більше "точок дотику"? Спробуйте таким чином прочитати (тільки не звинувачуйте мене в "підміні понятть", будь-ласка -- просто як варіант..)
> > Лиш відгороджуючись від матеріального, -- можемо наблизитись до духовного.> >
В якійсь мірі -- так. Особливо на початковому етапі. Скажімо піст є чудовим "засобом" для "чищеня енергетики". Знову це слово,-- але вже вибачайте. Дійсно, людина на енергетичному рівні є дуже "забруднена" і "Тонким Енергіям" важко пробитися через це "нашарування". В подальшому процес "відмирання інтересу" (до частини "матеріальних благ") відбувається вже "природнім шляхом" (тобто без вольового зусилля з боку людини-- просто вона відчуває, що їй "так Краще"...). Хоча, можливо й не завжди (тут напевно, також, можуть бути "варіанти").
> > То скажіть же, що це за органи, не скривайте
Я Ви вже зрозуміли з вищевикладеного мною, у мене немає чіткого означення "Органу". Можливо буде колись (всі ми розвиваємося), можливо -- ні... Але стосовно Душі, можу Вам сказати таке. Після фізичної смерті людини, "Енергетичне Тіло" ще, якись час. продовжує існувати. Потім відбувається лише часткова його "втрата". Інша частина залишається ( піднімається Вгору -- куди саме, я не знаю). Чи є це тим, що називаємо Душею, я також сказати не можу..
А про енергетику Святого Письма, сподіваюся, у нас буде нагода поговорити трохи згодом.
> > Так це у штучному вигаданому світі. В Реальності ж ніхто "моделей вока" виготовляти не буде,...> >
Зараз мої слова можуть Вам видатися дурницею, але Реальність (саме з великої літери--як Ви й написали), насправді, зовсім не така, якою нам уявляється. І в ТІЙ Реальності, можливо ВСЕ...
> > До речі, не знаю наскільки це правда, але десь чув, що вовки більш миролюбиво настроєні до собак, ніж ті до вовків.> >
Можливо тому, що, потенційно, вовк, скоріш за все, є сильнішим за собаку. Вияв агресії, як правило, показує підсвідоме відчуття слабкості, перед суперником. Тут є ще одим момент (знову енергетичний
> > Мене от зацікавило "Зовнішній Вплив" і чим він нейтралізується. Очевидно тут доречною буде "внутрішня складова".> >
"Технічно" це виглядає, приблизно, таким чином. Людина стає "видимою" для Енергій. Може їх через себе "пропускати" (частково, навіть, "управляти" й "перетворювати". Але лише в межах своєї Програми та Рівня Розвитку). Як "трубопровід", вона є "привабливою" для різних "Постачальників". Маєте рацію стосовно "внутрішньої скадової" -- цей "трубопровід", як правило, більш "пристосований" для "транспортування" певного виду "продукту". Наприклад -- "меду". Але в "Просторі" є безліч "Фірм-Постачальників". І в будь-який момент (раз вже ця "Транспортна Система" "засвітилася") можна очікувати на "захоплення системи". Бажання скористатися нею може виявити, наприклад "Концерн", що "транспортує наркотичну сировину".Тут багато залежить від "паритету Сил". І вже Він намагатиметься змінити "внутрішню складову" за власним "технічним проектом". Однак є і "Сили Швидкого Реагування" і "Арбітражні Суди" і ООН...( у випадку, якшо не вдасться "відбитися" самотужки )
> > З позиції християнства усе добре вписується одне в одне. >Зовнішній стан, як протидія внутрішньому світові, духовному Батьківському.> >
В якісь мірі, можливо й так (а в плані Пізнання Внутрішнього Світу -- так безперечно), але ж існувати (в своїй фізичній оболонці) людина приречена в цьому світі постійно. І лише частина людства "розривається" між цими Двома Світами. Але, як бачимо це їм "подобається"
2008.11.03 | P.M.
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
Oleksa пише:> "Класифікація" може (й, десь навіть, повинна) бути в кожного своя. В залежності від його "Інструментів дослідження" (а вони, як я вже казав, можуть дуже різнитися). Енергетика одного й того ж "явища" ( місця, події, речі, продукту, дії...), для конкретної людини, гадаю, буде "однозначною" (не залежно від того, попадає вона в "зону котролю" чи ні). Різнитися може іí вплив на різні, скажімо, органи (для одних-корисна, для інших--нейтральна, для третіх -- шкідлива).-
Напевно я ще не готовий належним чином засвідчити власні відчуття, але якщо бути відвертим, є такі припущення, що сама присутність "зовнішнього каналу", не залежно від його класифікації, може виявитися .. небажаною.
Чому я усе про інстинкт, бо у ньому відчувається те, що у тобі закладене, -- бери черпай. Те ж, про що ви кажете, приходить ЗЗОВНІ, у якій би воно гарній обертці не було.
> > (Р.М.) Мало того, скажу вам по секрету, що навіть ті, котрі ще й не практикували довготривалих постів, відчувають потребу у цьому й мимоволі визначають й віддають приорітет тим чи іншим продуктам харчування.
> ... поміж іншим, напевно ж, і до незвіданих раніше?
> > (Р.М.) Гадаю це один з виявів потягу жити у чистоті.
> На мою думку -- це вже свідчить про здатність розрізняти (інтуїтивно/підсвідомо?) енергетику продуктів, та "відбирати" ті, які для людини є "оптимальними"
Якщо пригадуєте, мова йшла також і про голодування, де відсутні усілякі продукти
> А означення Душі легко дати?
Зізнаюсь вам, що я ще дуже й дуже мало знаю, а якщо по-правді, нічого не знаю. Але я маю Віру, по крайній мірі дуже хочу мати її, вона й дозволяє мені пояснити у першу чергу для самого себе, що таке душа. Коли мені удасться запалити вогник віри у комусь іншому, тим самим й удасться передати йому духовне розуміння.
> Можливо, якщо я запропоную Вам замість вживаного мною трміну "сприйняття енергетики", вживати Ваше означення "Духовне пізнання" у нас виникне більше "точок дотику"? Спробуйте таким чином прочитати (тільки не звинувачуйте мене в "підміні понятть", будь-ласка -- просто як варіант..)
"Точки дотику", cправжні я маю на увазі, у нас можуть бути лише у Бозі. Але я вас і так добре розумію, просто вважаю, що термін енргетика не зовсім підходить до того, що неможливо зафіксувати нашими п'ятьма органами відчуття.
> > (Р.М.) Лиш відгороджуючись від матеріального, -- можемо наблизитись до духовного.
> В якійсь мірі -- так. Особливо на початковому етапі. Скажімо піст є чудовим "засобом" для "чищеня енергетики". Знову це слово,-- але вже вибачайте. Дійсно, людина на енергетичному рівні є дуже "забруднена" і "Тонким Енергіям" важко пробитися через це "нашарування". В подальшому процес "відмирання інтересу" (до частини "матеріальних благ") відбувається вже "природнім шляхом" (тобто без вольового зусилля з боку людини-- просто вона відчуває, що їй "так Краще"...). Хоча, можливо й не завжди (тут напевно, також, можуть бути "варіанти").
Згідно християнства, людина покликана жити Словом Божим. Усе інше -- відмінне від Слова, походить зі сторони й містить зовнішній характер. Ота зовнішність сприйняття й формує смислову Реальність, в даному випадку з її матеріальним наповненням.
> Я Ви вже зрозуміли з вищевикладеного мною, у мене немає чіткого означення "Органу". Можливо буде колись (всі ми розвиваємося), можливо -- ні... Але стосовно Душі, можу Вам сказати таке. Після фізичної смерті людини, "Енергетичне Тіло" ще, якись час. продовжує існувати. Потім відбувається лише часткова його "втрата". Інша частина залишається ( піднімається Вгору -- куди саме, я не знаю). Чи є це тим, що називаємо Душею, я також сказати не можу..
Раніше сюди навідувався п. Анатолій (не Анатоль), так от він полюбляв розповідати про різні тіла, у нього їх було щось зо сім, серед яких астральне, ефірне, казуальне, ментальне, фізичне звичайно й далі уже не пам'ятаю. В християнстві ж присутнє таке поняття, як "внутрішній чоловік" себто духовна сторона людини. Я гадаю, що в духовній сфері теж є якісь розділення, але для нас земних пояснити це науковим способом ніяк не можливо, і саме тому, як на мене, цілком вірним буде розділення на духовне й фізичне/матеріальне.
> А про енергетику Святого Письма, сподіваюся, у нас буде нагода поговорити трохи згодом.
З великою охотою.
> > (Р.М.) Так це у штучному вигаданому світі. В Реальності ж ніхто "моделей вока" виготовляти не буде,...
> Зараз мої слова можуть Вам видатися дурницею, але Реальність (саме з великої літери--як Ви й написали), насправді, зовсім не така, якою нам уявляється. І в ТІЙ Реальності, можливо ВСЕ...
Ні, якраз цим ви мене не ошарашили. Згідно християнського вчення, уява й формує Реальність. Непогано пише про це сучасний богослов Х. Яннарас.
> > (Р.М.) До речі, не знаю наскільки це правда, але десь чув, що вовки більш миролюбиво настроєні до собак, ніж ті до вовків.
> Можливо тому, що, потенційно, вовк, скоріш за все, є сильнішим за собаку. Вияв агресії, як правило, показує підсвідоме відчуття слабкості, перед суперником. Тут є ще одим момент (знову енергетичний
Пси теж бувають різними. Десь чув про породу кавказьких вівчарів, що поодинці здатні долати кількох вовків. Й очевидно ними движить не страх, а вроджена ненависть до вовків. А от у вовків такої ненависти до собаки немає, й таке враження, що вони скоріше "зацікавлені" у здичавінні собаки.
> > (Р.М.) Мене от зацікавило "Зовнішній Вплив" і чим він нейтралізується. Очевидно тут доречною буде "внутрішня складова".
> "Технічно" це виглядає, приблизно, таким чином. Людина стає "видимою" для Енергій. Може їх через себе "пропускати" (частково, навіть, "управляти" й "перетворювати". Але лише в межах своєї Програми та Рівня Розвитку). Як "трубопровід", вона є "привабливою" для різних "Постачальників". Маєте рацію стосовно "внутрішньої скадової" -- цей "трубопровід", як правило, більш "пристосований" для "транспортування" певного виду "продукту". Наприклад -- "меду". Але в "Просторі" є безліч "Фірм-Постачальників". І в будь-який момент (раз вже ця "Транспортна Система" "засвітилася") можна очікувати на "захоплення системи". Бажання скористатися нею може виявити, наприклад "Концерн", що "транспортує наркотичну сировину".Тут багато залежить від "паритету Сил". І вже Він намагатиметься змінити "внутрішню складову" за власним "технічним проектом". Однак є і "Сили Швидкого Реагування" і "Арбітражні Суди" і ООН...( у випадку, якшо не вдасться "відбитися" самотужки )
Я от так собі подумав, що й каналізаційна мережа, цілком благопристойна головне ПОТРІБНА фірма, теж має зацікавлення в трубопроводах
Але для чого усе це, коли є щось незбагнено солодше за мід! Чисте й світле, котре не потребує жодних зовнішніх трубопроводів і черпається безпосередньо з середини, з власного серця.
> > (Р.М.) З позиції християнства усе добре вписується одне в одне. Зовнішній стан, як протидія внутрішньому світові, духовному Батьківському.
> В якісь мірі, можливо й так (а в плані Пізнання Внутрішнього Світу -- так безперечно), але ж існувати (в своїй фізичній оболонці) людина приречена в цьому світі постійно. І лише частина людства "розривається" між цими Двома Світами. Але, як бачимо це їм "подобається"
Отут і губляться точки дотику, коли "розривається" на частини ..
Людству ж, притамана цілісність і вона у Бога.
2008.11.04 | Oleksa
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
P.M. пише:> > Напевно я ще не готовий належним чином засвідчити власні відчуття, але якщо бути відвертим, є такі припущення, що сама присутність "зовнішнього каналу", не залежно від його класифікації, може виявитися .. небажаною.> >
Я дотримуюся думки, що слід, в першу чергу, довіряти власним відчуття. Якщо немає бажання, краще не "форсувати". Втім, якщо мої попередні зауваги вплинули на таке рішення -- то я, десь, трохи "шкодую" -- можем, дійсно, --"передав куті меду"...
> > Чому я усе про інстинкт, бо у ньому відчувається те, що у тобі закладене, -- бери черпай. Те ж, про що ви кажете, приходить ЗЗОВНІ, у якій би воно гарній обертці не було.> >
Ну, ЗЗОВНІ приходить не лише "погане", як Ви розумієте
> > "Точки дотику", cправжні я маю на увазі, у нас можуть бути лише у Бозі. Але я вас і так добре розумію, просто вважаю, що термін енргетика не зовсім підходить до того, що неможливо зафіксувати нашими п'ятьма органами відчуття.> >
А чим поганий цей термін? Скажімо, означення "Божі енергії" (що були до Створення Світу) у Вас же не викликає несприйняття? А як, на Вашу думку, має діяти Святий Дух? Обовязково слід чекати на Язики Полум"я? Ми ж, наче, дійшли згоди в тому, що окрім п"яти органів відчуття, які, як на мене Дані людині для "оперування" в світі видимому, є ще й відчуття/емоціі (частково), для контакту з Світом Невидимим.
> > В християнстві ж присутнє таке поняття, як "внутрішній чоловік" себто духовна сторона людини. Я гадаю, що в духовній сфері теж є якісь розділення, але для нас земних пояснити це науковим способом ніяк не можливо, і саме тому, як на мене, цілком вірним буде розділення на духовне й фізичне/матеріальне.> >
Сподіваюся Ви погодитеся зі мною, що Слово не можна сприймати буквально. Тоді яким чином, по Вашому, воно може "Діяти"? На протязі тисячолітть. Для різних людей й народів. Різними мовами.На різних материках. В різних життєвих ситуаціях... Як Ви бачите Дію, Вплив?
А стосовно "внутрішнє" чи "зовнішнє" (а для мене воно, таки, зовнішнє), то можна, наприклад, згадати "обернену перспективу" в іконописі. Можливо з цих же засад слід розглядати й наведене Вами визначення?
> > Згідно християнського вчення, уява й формує Реальність.> >
Я Вам скажу, що уява не лише формує/впливає на Реальність, але. в окремих випадках, виконує й "комунікативні функції". Є таке поняття, як образне мислення. Так от Образ (якщо він з"являється під час молитви чи медитації), часто є "пропозицією для Діалогу". Тому тим, хто помічав "за собою" таке "явище" слід поставитися до нього (особливо, якщо Образ повторюється) з усією серйозністю.
Скажімо, людина занепокоєна власним здоров"ям. Під час медитативноі молитви з"являється, наприклад, зображення понівечиного, гнилуватого дерева ...Провівши певні "оздоровчі дії" -- стосовно дерева -- вичистивши гнилизну, замазати ці місця, обпилявши сухі гілки, замазавши варом пошкодження, сформувавши крону... -- можна, незабаром, отримати результат вже реальний. У вигляді вирішення проблеми ("само розсосалося"
> >Непогано пише про це сучасний богослов Х. Яннарас.> >
Дякую за посилання. Сподіваюся згодом перегляну...
А, взагалі знаєте, мені, свого часу, одна поважна людина дала парадоксальну (як мені тоді здалося) пораду. Дослівно вже не відтворю, але суть зводилася до того, що, в першу чергу, слід "набрати" власного "чуттєвого досвіду", а вже потім читати теоретичні викладки й обгрунтування. Подумки я не раз дякував їй за це...
Ну от уявімо, що сидять кілька чоловік які мають від народження різні схильності ( Призначення). Один -- природжений рибалка, другий -- тесля, третій..."художник". І мають вони зробити щось з каменю (певно це первісно-общинний лад ще
Ми всі різні. З різними можливостями й різними Завданнями, які перед нами Поставлено (а можливості залежать напряму від Завдання/Покликання ). І, наче б то погоджуємося з цим, і десь, навіть усвідомлюємо...Але, шукаємо відповідь на НАШЕ Запитання не В СОБІ... А воно ж має бути в нас "Записано"? А осібність свою намагаємося підкреслити лише зовнішніми (переважно) "ознаками" ( згадаймо, якою "трагедією" -- переважно для жінок, щоправда -- може обернутися одяг такого ж кольору й фасону ще на комусь. Або перша цигарка чи склянка вина у підлітків -- теж на 99%, аби показати що ти "не такий" (як насправді))...
> > Я от так собі подумав, що й каналізаційна мережа, цілком благопристойна головне ПОТРІБНА фірма, теж має зацікавлення в трубопроводах
> Але для чого усе це, коли є щось незбагнено солодше за мід! Чисте й світле, котре не потребує жодних зовнішніх трубопроводів і черпається безпосередньо з середини, з власного серця.> >
"Трубопроводи" я, якраз, мав на увазі "внутрішні" -- це, власне, частина "структури" ( образна, звісно) за допомогою якої й відбувається "Контакт".
"Мед" -- також образ. А стосовно "каналізації" ... річ звісно потрібна, але... Ну от для, лікування,скажімо,слід "транспортувати" мед (Ви звісно, здогадалися, що в усих прикладах мова йде про енергії певної "якості"
А що вже казати про людину, Покликанням якої є Нести Слово? Яким має бути іí "трубо (чи, скоріш -- звуко?)провід"? Напевно, виготовленим з якихось особливих порід дерева. Відповідно висушений й оброблений лаком. Мати певну "акустику", аби "резонувати" з слухачами... В принципі, й по ньому можна пустити каналізацію ( "теоретично", бо, гадаю, відсотків на ... цього зробити просто не Дозволять). Але якою буде к.к.д цієї "системи"?
> > Людству ж, притамана цілісність...> >
Я не є мізантропом, але стосовно людства....
2008.11.05 | P.M.
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
Oleksa пише:> Я дотримуюся думки, що слід, в першу чергу, довіряти власним відчуття. Якщо немає бажання, краще не "форсувати". Втім, якщо мої попередні зауваги вплинули на таке рішення -- то я, десь, трохи "шкодую" -- можем, дійсно, --"передав куті меду"...
Гадаю, що за щирістю ніколи не треба шкодувати. Ваші думки й справді для мене є цікавими й наводять на роздуми, але я уже звик усе розглядати через призму Віри, котрій повністю довіряю
Що б ви мене краще зрозуміли. Вчинивши непослух, людина віддала перевагу зовнішнім відчуттям, занехавши свій внутрішній світ.
> > (Р.М.) Чому я усе про інстинкт, бо у ньому відчувається те, що у тобі закладене, -- бери черпай. Те ж, про що ви кажете, приходить ЗЗОВНІ, у якій би воно гарній обертці не було.> >
> Ну, ЗЗОВНІ приходить не лише "погане", як Ви розумієте
Я розумію так, -- що усе добре походить від нашого серця.
> > (Р.М.) "Точки дотику", cправжні я маю на увазі, у нас можуть бути лише у Бозі. Але я вас і так добре розумію, просто вважаю, що термін енргетика не зовсім підходить до того, що неможливо зафіксувати нашими п'ятьма органами відчуття.> >
> А чим поганий цей термін? Скажімо, означення "Божі енергії" (що були до Створення Світу) у Вас же не викликає несприйняття? А як, на Вашу думку, має діяти Святий Дух? Обовязково слід чекати на Язики Полум"я? Ми ж, наче, дійшли згоди в тому, що окрім п"яти органів відчуття, які, як на мене Дані людині для "оперування" в світі видимому, є ще й відчуття/емоціі (частково), для контакту з Світом Невидимим.
Термін "Божі енергії" мені не подобається з двох причин. По-перше не годиться Бога Духа розділяти на енергії. Бог діє Словом і Духом Cвоїм, оце і є Його ПРАВДИВІ ЕНЕРГІЇ.
По-друге, навіть якщо говорити про шосте (духовне) відчуття людини, воно теж може мати різне наповнення, адже окрім ангелів є й злі духи.
Тому я й намагався, може не зовсім вдало, класифікувати ці відчуття на інтуїтивні (розумові зовнішні) і інстинктивні (від віри внутрішні).
> Сподіваюся Ви погодитеся зі мною, що Слово не можна сприймати буквально. Тоді яким чином, по Вашому, воно може "Діяти"? На протязі тисячолітть. Для різних людей й народів. Різними мовами. На різних материках. В різних життєвих ситуаціях... Як Ви бачите Дію, Вплив?
Якщо ми не будемо сприймати слово буквально, то яким чином передаватимемо його смисл? Телепатично?. Але коли ми говоримо про Боже Слово, Воно ЗАВЖДИ діє вкупі з Духом. Святий Дух і є Той ТЕЛЕПАТ, що просвітлює різних людей й народів, різними мовами, на різних материках.
> А стосовно "внутрішнє" чи "зовнішнє" (а для мене воно, таки, зовнішнє), то можна, наприклад, згадати "обернену перспективу" в іконописі. Можливо з цих же засад слід розглядати й наведене Вами визначення?
Звичайно, згідно людської логіки, те що ми отримуємо, -- воно зі сторони. Але Бог не є стороннім. Він ЗАВЖДИ присутній у серці кожної людини. А ще у людини є свобідна воля, -- аби черпати з власного серця, або ж брати зі сторони те, що у гарних блискучих обертках.
Святі Ікони, це те ж Святе Письмо, що пізнається за допомогою Духа Святого.
> Я Вам скажу, що уява не лише формує/впливає на Реальність, але. в окремих випадках, виконує й "комунікативні функції". Є таке поняття, як образне мислення. Так от Образ (якщо він з"являється під час молитви чи медитації), часто є "пропозицією для Діалогу". Тому тим, хто помічав "за собою" таке "явище" слід поставитися до нього (особливо, якщо Образ повторюється) з усією серйозністю.
У Святому Письмі часто згадується про видіння, що з'являються людям. Але скажу вам відверто без бахвальства, особисто мені повністю вистачає образків Ісуса Христа і Діви Марії, на які мені інколи й очі підвести соромно. А з'являються ВОНИ мені тоді, -- коли щира молитва моя -- у моєму серці.
> Скажімо, людина занепокоєна власним здоров"ям. Під час медитативноі молитви з"являється, наприклад, зображення понівечиного, гнилуватого дерева ...Провівши певні "оздоровчі дії" -- стосовно дерева -- вичистивши гнилизну, замазати ці місця, обпилявши сухі гілки, замазавши варом пошкодження, сформувавши крону... -- можна, незабаром, отримати результат вже реальний. У вигляді вирішення проблеми ("само розсосалося"
Я вірю цьому й вірю, що є люди котрі мають такий Божий дар зціляти тілесні хвороби. Мене ж більше цікавить зцілення людських душ.
> А, взагалі знаєте, мені, свого часу, одна поважна людина дала парадоксальну (як мені тоді здалося) пораду. Дослівно вже не відтворю, але суть зводилася до того, що, в першу чергу, слід "набрати" власного "чуттєвого досвіду", а вже потім читати теоретичні викладки й обгрунтування. Подумки я не раз дякував їй за це...
Це те, що ви казали попередньо: -- Людина здатна осягнути (погодитися) лише те, до чого вона готова ("базово-теоретично", психологічно, ментально...).
З цим повністю згоден. Для віруючої людини теж потрібен цей досвід в даному випадку "духовний", але досягається він не начиткою а пережиттям.
> Ми всі різні. З різними можливостями й різними Завданнями, які перед нами Поставлено (а можливості залежать напряму від Завдання/Покликання ). І, наче б то погоджуємося з цим, і десь, навіть усвідомлюємо...Але, шукаємо відповідь на НАШЕ Запитання не В СОБІ... А воно ж має бути в нас "Записано"?
Гадаю відповідь приходить з часом, можливо зі старістю, коли людина прагне спокою у вічнім спочинку.
> А осібність свою намагаємося підкреслити лише зовнішніми (переважно) "ознаками" ( згадаймо, якою "трагедією" -- переважно для жінок, щоправда -- може обернутися одяг такого ж кольору й фасону ще на комусь. Або перша цигарка чи склянка вина у підлітків -- теж на 99%, аби показати що ти "не такий" (як насправді))...
Мені не раз доводилось над цим задумуватися, і я дійшов висновку, що намаганяя виказатися перед кимось іншим, походить від власної непевності. Той хто впевнений у собі, нікому нічого доказувати не буде, бо й так знає чого вартує.
> А що вже казати про людину, Покликанням якої є Нести Слово? Яким має бути іí "трубо (чи, скоріш -- звуко?)провід"? Напевно, виготовленим з якихось особливих порід дерева. Відповідно висушений й оброблений лаком. Мати певну "акустику", аби "резонувати" з слухачами...
А ви знаєте, на цей рахунок гарно сказано в Святій Євангелії:
не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,
бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме. (Матвія 10:19,20)
> > (Р.М.) Людству ж, притамана цілісність...> >
> Я не є мізантропом, але стосовно людства....
І я теж ..
Проте, як каже Мати Тереза:
Люди – нерозумні, нелогічні, самолюбиві.
-- Люби їх попри все.
2008.11.06 | Oleksa
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
P.M. пише:> > Вчинивши непослух, людина віддала перевагу зовнішнім відчуттям, занехавши свій внутрішній світ.> >
я для себе (на цьому етапі) "формулюю" дещо інакше ситуацію з непослухом. На мою думку, Призначенням людини було саме "проводити" (пропускаючи через себе) Божі Енергії. Ці Енергії потребують чистоти "передаточної системи" (та, власне, вони самі іí й "Коррегують" -- приводячи в "оптимальний стан" тіло людини). Як наслідок -- бессмертя.
Вчинивши непослух людина опустила себе на нижчий рівень. Почуття сорому, яке змусило, сховатися від очей Творця Адама та Єву, вони обгрунтовують соромом. Таким чином "підтверджуючи" що "усвідомили"
(відчули, "пропустили через себе", "пізнали") те, чого раніше не "бачили". Саме нижні енергетичні центри людини відповідають за "грубі" енерггії. Це і статеві стосунки, і більшість видів спорту й фізична праця ( звідси -- "в поті чола свого...", звідси -- .."в муках народжуватимеш...").
Та сталося те що сталося -- людина мусть існувати в двох світах. В видимому й Невидимому.
Ця здатність (проводити Божі Енергії) нікуди не поділася. Але людина не може бути одночасно "і тут, і Там". Грубі енергії на багато порядків "помітніші" за Енергії Тонкі. Аби відчути останні -- й потрібен певний Стан. До тогож, тут немає "примусу". Так проявляється Воля Вибору...
> > Термін "Божі енергії" мені не подобається з двох причин. По-перше не годиться Бога Духа розділяти на енергії.> >
А я визнаю Право Творця Проявляти себе так, як Йому видається за доцільне... Створивши певний "стереотип", є ризик уподібнитися до того потопельника, що тричі відмовлявся від порятунку, чекаючи персонально на Бога...
> > Бог діє Словом і Духом Cвоїм, оце і є Його ПРАВДИВІ ЕНЕРГІЇ.> >
І Ви ж, напевно, якось їх відчуваєте? Щось же підказує Вам: -- це Правда, це -- ні. Спробуйте (якщо це Вам цікаво, звісно) "дослідити" "оціночний детектор".
> > По-друге, навіть якщо говорити про шосте (духовне) відчуття людини, воно теж може мати різне наповнення, адже окрім ангелів є й злі духи.> >
Звісно що так
> Тому я й намагався, може не зовсім вдало, класифікувати ці відчуття на інтуїтивні (розумові зовнішні) і інстинктивні (від віри внутрішні).
> > Сподіваюся Ви погодитеся зі мною, що Слово не можна сприймати буквально. Тоді яким чином, по Вашому, воно може "Діяти"? На протязі тисячолітть. Для різних людей й народів. Різними мовами. На різних материках. В різних життєвих ситуаціях... Як Ви бачите Дію, Вплив?
> Якщо ми не будемо сприймати слово буквально, то яким чином передаватимемо його смисл? Телепатично?. > >
Я написав "Слово" з великої літери, маючи на увазі Слово з Святого Письма. І саме його стосувалося моє запитання (хоча, скажімо, в поезії, як на мене, також можна зустріти таке Явище -- здавалося б, "певний набір слів", а, також, створюють Стан...)
> > Але коли ми говоримо про Боже Слово, Воно ЗАВЖДИ діє вкупі з Духом.> >
А тут, якраз, як на мене, зовсім не обов"язково. Аби Слово Діяло, необхідні, також, певні Передумови
> > А, взагалі знаєте, мені, свого часу, одна поважна людина дала парадоксальну (як мені тоді здалося) пораду. Дослівно вже не відтворю, але суть зводилася до того, що, в першу чергу, слід "набрати" власного "чуттєвого досвіду", а вже потім читати теоретичні викладки й обгрунтування. Подумки я не раз дякував їй за це...
> > Це те, що ви казали попередньо: -- Людина здатна осягнути (погодитися) лише те, до чого вона готова ("базово-теоретично", психологічно, ментально...).
> З цим повністю згоден. Для віруючої людини теж потрібен цей досвід в даному випадку "духовний", але досягається він не начиткою а пережиттям.> >
Ні, я мав на увазі трохи відмінні ситуаціі. В першому випадку (готовність)... спробую на прикладі:
-- Ви кажите людині, що палити шкідливо й варто облишити цю згубну звичку. Іí реакція у відповідь на Ваші слова:
-- Призирлива посмішка;
-- Та ти що? -- це ж так "кайфово";
-- Відчепися, це моя справа;
-- Подивися, скільки людей палить, і нічого..
-- Тютюн, між іншим, натуральний продукт;
-- Може й так, але...... (тут вже є малесенькі "паростки" готовності)
-- Та, таки, мабуть маєш рацію...
-- Слухай, а не підкажеш, як краще це зробити? Може чув від кого? (тут вже "проявлена готовність")
ну і т.д.
У випадку з "чутєвим досвідом", пропоную розглянути, (для наглядності
-- в шкільні роки в програмі був вірш "поета ревплюції", де буржуїв, які ласували ананасами та рябчиками, попереджали про наближення кінця цьому неподобству. У мене, при прочитанні слова "ананас" виникала в уяві якась "картинка" (гадаю ілюстрація з дитячо їкнижки про лікаря Айболить). Тобто я знав як він виглядає, але який на смак - не мав нінайменшого уявленя. Це вже пізніше, здається, з"явилуся цукерки "ананасні" (але з якоюсь дивною есенцією, що, очевидно, мала віддалено нагадувати смак плоду). Можна припустити, що хлопчак з віддаленого селища, взагалі міг не чути цього слова й не бачити, навіть, малюнку. Можливо асоціативий ряд виглядав би, в цьому випадку, як набір, якихось співзвучних слів (або ще якось )... А син, наприклад, першого секретаря, не виключаю, знав смак цього плоду... От, запитується, у кого був кращий ( більш "точний") "попередній досвід" (для "відповідності" образу й слова)?
Тобто я мав на увазі різницю між "теоретичним обгрунтуванням" до того, як людина відчула (щось. Наприклад -- опік), і після...
> > Ми всі різні. З різними можливостями й різними Завданнями, які перед нами Поставлено (а можливості залежать напряму від Завдання/Покликання ). І, наче б то погоджуємося з цим, і десь, навіть усвідомлюємо...Але, шукаємо відповідь на НАШЕ Запитання не В СОБІ... А воно ж має бути в нас "Записано"?
> Гадаю відповідь приходить з часом, можливо зі старістю, коли людина прагне спокою у вічнім спочинку.> >
Я, напевно, сказав би з Готовністю... І тоді воно виникає як Внутрішня Потреба.
> > А що вже казати про людину, Покликанням якої є Нести Слово? Яким має бути іí "трубо (чи, скоріш -- звуко?)провід"? Напевно, виготовленим з якихось особливих порід дерева. Відповідно висушений й оброблений лаком. Мати певну "акустику", аби "резонувати" з слухачами...
> А ви знаєте, на цей рахунок гарно сказано в Святій Євангелії:
> не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,
> бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме. (Матвія 10:19,20) > >
Гарно сказано. Просто в цьому випадку ( до призначеної години ), "трубопровід" вже буде Побудовано.
Я, зрозуміло, не виключаю й "інші варіанти", але, також, гадаю що людину до таких Випробувань Готують поступово (тут і якості людини Перевіряються і "Система" "будується та посилюється")
2008.11.06 | P.M.
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
Oleksa пише:> > (Р.М.) Вчинивши непослух, людина віддала перевагу зовнішнім відчуттям, занехавши свій внутрішній світ.
> я для себе (на цьому етапі) "формулюю" дещо інакше ситуацію з непослухом. На мою думку, Призначенням людини було саме "проводити" (пропускаючи через себе) Божі Енергії. Ці Енергії потребують чистоти "передаточної системи" (та, власне, вони самі іí й "Коррегують" -- приводячи в "оптимальний стан" тіло людини). Як наслідок -- бессмертя.
Якщо уже ми й торкаємося цих речей, слід усвідомдювати, що безсмерття в принципі не можливе для фізичного тіла, тим паче тієї категорії, котра містить у собі початок, а отже й кінець. Тому, коли й казати про вічне буття себто безсмерття, воно може стосуватися ЛИШЕ нЕматеріального стану, а отже духовного/нЕсотвореного.
Для такого стану взагалі жодних енергій не потрібно, це стан ДУХУ вічного - незмінного - нерухомого.
Уявімо собі, що час для нас застиг. Але ми можемо рухатися в цьому застиглому середовиші. В якому випадку ми зможемо рухатися у ньому, -- а лиш тоді, коли елементарні частки з яких складається наше тіло, теж будуть унерухомлені. Такі судження є абсурдними для науки, але вони дають змогу усвідомити сутність духовного нЕнаукового середовища. Куди й покликана людина, -- злитися воєдино з Богом у Дусі Святому.
У де-яких вченнях і релігіях згадується про частоти коливання ДУХУ, котрі можуть бути різними. Можна багато чого для себе прояснити, уявивши Слово детонатором, що урухомлює Дух.
Тому й учить Церква, що Господь творить Словом й Духом Своїм.
> Вчинивши непослух людина опустила себе на нижчий рівень. Почуття сорому, яке змусило, сховатися від очей Творця Адама та Єву, вони обгрунтовують соромом. Таким чином "підтверджуючи" що "усвідомили" (відчули, "пропустили через себе", "пізнали") те, чого раніше не "бачили". Саме нижні енергетичні центри людини відповідають за "грубі" енерггії. Це і статеві стосунки, і більшість видів спорту й фізична праця ( звідси -- "в поті чола свого...", звідси -- .."в муках народжуватимеш...").
Такий рівень свідомості в християнстві називають тваринним станом.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине! (Псалом 48:21)
Звідсіля й сором.
> Та сталося те що сталося -- людина мусть існувати в двох світах. В видимому й Невидимому. Ця здатність (проводити Божі Енергії) нікуди не поділася. Але людина не може бути одночасно "і тут, і Там". Грубі енергії на багато порядків "помітніші" за Енергії Тонкі. Аби відчути останні -- й потрібен певний Стан. До тогож, тут немає "примусу". Так проявляється Воля Вибору...
Певний стан, про який кажете, неможливий для фізичної оболонки. Навіть (а це доступно дале-е-еко не кожному) коли людина й здатна відчути оті, як ви кажете Тонкі Енергії, вона мусить покинути власну тілесну оболонку.
Про що й каже Павло:
І чоловіка я знаю такого [Павло говорить про себе], чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. (2-е Кор. 12:3,4)
Слова чи в тілі, чи без тіла, очевидно якраз й вказують на присутність тіла, але його абсолютну іншість.
> > (Р.М.) Термін "Божі енергії" мені не подобається з двох причин. По-перше не годиться Бога Духа розділяти на енергії.
> А я визнаю Право Творця Проявляти себе так, як Йому видається за доцільне... Створивши певний "стереотип", є ризик уподібнитися до того потопельника, що тричі відмовлявся від порятунку, чекаючи персонально на Бога...
Доцільність в першу чергу шукаємо в Святому Письмі й офіційних документах Церкви, а також дуже корисними і помічними є праці св. оо. Церкви.
> > (Р.М.) Бог діє Словом і Духом Cвоїм, оце і є Його ПРАВДИВІ ЕНЕРГІЇ.
> І Ви ж, напевно, якось їх відчуваєте? Щось же підказує Вам: -- це Правда, це -- ні. Спробуйте (якщо це Вам цікаво, звісно) "дослідити" "оціночний детектор".
У мене воно відбувається ось яким чином. Насамперед я твердо вирішив для себе -- вірити кожному слову, кожній букві Святого Письма. Чому я так вирішив, бо якщо ми віримо у Бога, то й мусимо вірити Його Святому Духові, що ніяк не дозволить дійти Своєму Божому Слову викривленим до людей.
Отже, усе сказане в Біблії -- ІСТИНА. Не завжди, не усім і не в усьому ця істина вкладається в людські голови. В такому випадку я собі кажу: "не розумієш, Юрку, ти цього зараз, зрозумієш згодом, коли Дух Святий захоче відкрити перед тобою завісу. А якщо не захоче, це Його особиста справа, Йому видніше".
Мені ж не залежить у Його мудрості, мені залежить бути з Ним.
> > (Р.М.) Якщо ми не будемо сприймати слово буквально, то яким чином передаватимемо його смисл? Телепатично?. > >
> Я написав "Слово" з великої літери, маючи на увазі Слово з Святого Письма. І саме його стосувалося моє запитання (хоча, скажімо, в поезії, як на мене, також можна зустріти таке Явище -- здавалося б, "певний набір слів", а, також, створюють Стан...)
У будь-якому випадку ви мали на увазі Слово Боже. Не треба Його розділяти.
> > (Р.М.) Але коли ми говоримо про Боже Слово, Воно ЗАВЖДИ діє вкупі з Духом.
> А тут, якраз, як на мене, зовсім не обов"язково. Аби Слово Діяло, необхідні, також, певні Передумови
Відкритість Духові Святому -- сліпа безапеляційна віра у Боже Слово, от і усі передумови.
> > (Р.М.) З цим повністю згоден. Для віруючої людини теж потрібен цей досвід в даному випадку "духовний", але досягається він не начиткою а пережиттям.
> Ні, я мав на увазі трохи відмінні ситуаціі. В першому випадку (готовність)...
> Тобто я мав на увазі різницю між "теоретичним обгрунтуванням" до того, як людина відчула (щось. Наприклад -- опік), і після...
Я зрозумів вас. Це називається емпіричним досвідом, або ж у де-яких випадках, як кажуть, учитися на власних помилках.
Утім воно не має нічого спільного з вірою у Бога.
Людині пропонується лиш одне -- ВІРИТИ. Повіриш сліпо й безапеляційно, -- отримаєш УСЕ. Якщо ж будеш намагатися докумекати щось власним розумом, тоді загубиш й те чого не знаходив.
Блаженні, що не бачили й увірували! (Івана 20:29)
> > (Р.М.) А ви знаєте, на цей рахунок гарно сказано в Святій Євангелії:
> > не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,
> > бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме. (Матвія 10:19,20) > >
> Гарно сказано. Просто в цьому випадку ( до призначеної години ), "трубопровід" вже буде Побудовано.
"Трубопровід" миттєво перекривається, коли у людини з'являються журба і сумніви, а чи удасться їй сказати ..
> Я, зрозуміло, не виключаю й "інші варіанти", але, також, гадаю що людину до таких Випробувань Готують поступово (тут і якості людини Перевіряються і "Система" "будується та посилюється")
Дух Святий дише де хоче і коли хоче.
Йому від нас потрібне лиш одне -- ВІРА сліпа й безапеляційна.
Нам же ж, ніхто не заважає -- взяти й увірувати.
І тоді, як сказано в Євангелії.
Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас! (Луки 17:6)
2008.11.07 | Oleksa
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
У Вашому останньому дописі, шановний пане Р.М., відчувається роздратування. Вибачте, якщо я зпровокував його своїми "викладками".Те що у нас можуть на збігатися погляди , я вважаю нормальним явищем. Шлях у кожного власний, хоча людям і притаманно думати (поміж ними -- й мені
В будь-якому разі, я хочу висловити вдячність Вам, хоча б за те, що Ви своїми роздумами, прикладами, запитаннями, змусили мене, якось (може не дуже вдало
2008.11.07 | P.M.
Re: "Як подолати роздратування і гнів"
Oleksa пише:> У Вашому останньому дописі, шановний пане Р.М., відчувається роздратування. Вибачте, якщо я зпровокував його своїми "викладками".
Пане, Oleksо, я не святий і якщо ви помітили роздратування у мені, напевно воно так і було. Але будьте певні, що воно в жодному випадку не стосується вас
> Те що у нас можуть на збігатися погляди, я вважаю нормальним явищем. Шлях у кожного власний, хоча людям і притаманно думати (поміж ними -- й мені
Звичайно, це є нормальним явищем, коли погляди у кожного свої .. Але для нЕнормального середовища. Тому й шляхи у кожного різні.
Коли ж досягнемо МЕТИ, -- думатимемо одинаково, запевняю вас
> В будь-якому разі, я хочу висловити вдячність Вам, хоча б за те, що Ви своїми роздумами, прикладами, запитаннями, змусили мене, якось (може не дуже вдало
І я вам теж вдячний за цікаву дискусію. У будь-якому випадку перерва потрібна. Все ж буду сподіватися на наші подальші розмови.
2008.11.14 | P.M.
оригінальне розуміння
Георгій пише:> ни при каких обстоятельствах не старайся оправдываться. Кому нужны твои оправдания? Никому. Ими ты только отталкиваешь от себя ближнего, вызываешь в нем уныние, ссоришься с ним, отдаляешься от него, теряешь ближнего. Поэтому никогда не нужно оправдываться. Прав ты или не прав, — никого не интересует. Скажи три простых слова смирения: «Прости, благослови и помолись (обо мне)», — и ограничься этим.
І ось яке виноситься цьому розуміння
(ГП) Ви, очeвидно, нe розумієтe слова "оправдовуватися." Коли хтось Вас звинувачує в чомусь поганому, що Ви зробили, і Ви цe визнаєтe, алe починаєтe збирати докупи всякі оправдання, типу - так, я цe зробив, алe тому, що мeнe хтось примусив, або тому, що я почував сeбe злe, або тому, що всі так роблять, і т.д. - цe називається оправдуватися. Коли ж якась гидотна, наскрізь просякнута лютою нeнавистю людина брeшe, оббріхує тeбe і продовжує гамсeлити тeбe публічно по голові всякими ідіотськими висмоктаними з пальця eпітeтами типу "дeшeвий служка антириста" - тоді твоя задача і твій обов"язок дати цьому мeрзотникові відсіч. http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1226579276
2008.11.14 | Георгій
Цe про ближнього
Ви мeні вжe, на жаль, нe ближній. Ви одeржимі дикою, хворобливою нeнавистю до мeнe, і продовжуєтe повторювати Ваші абсолютно голослівні звинувачeння в мою адрeсу, тим самим мeнe навмиснe принижуючи, оббріхуючи, обмазуючи брудом. Ви підриваєтe мою eмоційну рівновагу і навіть моє eлeмeнтарнe фізичнe здоров"я. У мeнe чeрeз Вас часто виникає аритмія, іноді приступи стeнокардії і т.д. Колись Ви мeнe просто вб"єтe фізично. Цe будe на Вашій совісті. Бог Вам суддя.2008.11.14 | P.M.
Цe про ближнього і про пиху
Георгій пише:> Ви мeні вжe, на жаль, нe ближній. Ви одeржимі дикою, хворобливою нeнавистю до мeнe, і продовжуєтe повторювати Ваші абсолютно голослівні звинувачeння в мою адрeсу, тим самим мeнe навмиснe принижуючи, оббріхуючи, обмазуючи брудом.
Ненависті у мене до вас немає. До тієї облуди, котру виносите на ФРД -- так.
> Ви підриваєтe мою eмоційну рівновагу і навіть моє eлeмeнтарнe фізичнe здоров"я. У мeнe чeрeз Вас часто виникає аритмія, іноді приступи стeнокардії і т.д. Колись Ви мeнe просто вб"єтe фізично. Цe будe на Вашій совісті.
Хто ж вам заважає зберегти вашу емоційну рівновагу й власне фізичне здоров'я?
Для цього було б достатньо облишити просторікувати на релігійні теми, й піти з модераторства. Всього лиш
Чому не зробите цього
От бачите, не моя вина тут, а ваша меншовартісна пиха, котра й гробить вас.
> Бог Вам суддя.
Знаю.
2008.11.15 | Георгій
Re: Цe про ближнього і про пиху
P.M. пише:> Георгій пише:
> > Ви мeні вжe, на жаль, нe ближній. Ви одeржимі дикою, хворобливою нeнавистю до мeнe, і продовжуєтe повторювати Ваші абсолютно голослівні звинувачeння в мою адрeсу, тим самим мeнe навмиснe принижуючи, оббріхуючи, обмазуючи брудом.
> Ненависті у мене до вас немає. До тієї облуди, котру виносите на ФРД -- так.
(ГП) Нe брeшіть. Ви жодного разу нe довeли, що я "виношу облуду." Якщо віра в дві природи Христа (Божу і людську), об"єднані в одній Його складній іпостасі, цe облуда - тоді я виношу облуду. Якщо віра в тілeснe воскрeсіння мeртвих - облуда, тоді я виношу облуду. Алe тоді і Всeлeнські Собори "виносять облуду." Я тільки якомога точнішe стараюся пeрeдати тe, чому вони, ці Собори, нас навчають. Ви ж відкидаєтe цe і натомість бeзкінeчно жуєтe Вашу жувачку про походжeння людини з Божої людяності, про пeрeвeдeння чисто духовної людини в гидотну рeчовинність, про умeртвіння Христом людської гидотної плоті і про воскрeсіння як злиття з Богом у "чистому бeзрeчовинному дусі." Цe Ваша справа, звичайно. Алe Ви при цьому щe й мeнe оббріхуєтe і паплюжитe.
> > Ви підриваєтe мою eмоційну рівновагу і навіть моє eлeмeнтарнe фізичнe здоров"я. У мeнe чeрeз Вас часто виникає аритмія, іноді приступи стeнокардії і т.д. Колись Ви мeнe просто вб"єтe фізично. Цe будe на Вашій совісті.
> Хто ж вам заважає зберегти вашу емоційну рівновагу й власне фізичне здоров'я?
(ГП) Ви заважаєтe. Своєю дикою нeнавистю, своєю постійною брeхнeю про тe, що я "виношу облуду," є "служкою антихриста," і т.д. Я Вам вжe з дeсяток разів пропонував припинити цe і повeрнутися до найбільш важливих засадничих момeнтів, бeз образ один одного, бeз обзивання "служками," бeз постійного повторeння тeзи, що я нeсу облуду, бeз згадування ні сіло ні впало оргазмів чи якогось там анально-орального сeксу, тощо. Алe Ви нe можeтe. І цe мeні страшно прикро.
> Для цього було б достатньо облишити просторікувати на релігійні теми,
(ГП) З якої радості? Тільки тому, що Ви так вважаєтe? А хто Ви, вибачтe, такий?
>й піти з модераторства. Всього лиш
(ГП) Ну при чому тут модeраторство???
>не моя вина тут, а ваша меншовартісна пиха, котра й гробить вас.
(ГП) Та ніякої мeншовартісної пихи в мeнe нeма. В мeнe є образа, гіркота, сум, що Ви, людина нeвихована, груба, хам, який нe можe eлeмeнтарно спілкуватися зі мною бeз того, щоби нe облити мeнe чeрговий раз брудом, і який пeрeслідує мeнe, чіпляючися за кожнe моє слово з мeтою, знову ж таки, облити мeнe брудом, - бeзпокарано продовжує робити тe, що він робить, а самe жувати орігeнівсько-гностичну жуйку і жбурляти в мeнe eкскрeмeнтами.
> > Бог Вам суддя.
> Знаю.
(ГП) Нe видно, що знаєтe, інакшe нe оббріхували б мeнe з такою фанатичною впeртістю, а спробували б хоч раз спокійно розібратися в наших супeрeчках з допомогою хорошого фахівця-богослова, свящeника чи єпископа.
2008.11.15 | P.M.
Re: Цe про ближнього і про пиху
Георгій пише:> > (P.M.) Ненависті у мене до вас немає. До тієї облуди, котру виносите на ФРД -- так.
> (ГП) Нe брeшіть. Ви жодного разу нe довeли, що я "виношу облуду." Якщо віра в дві природи Христа (Божу і людську), об"єднані в одній Його складній іпостасі, цe облуда - тоді я виношу облуду. Якщо віра в тілeснe воскрeсіння мeртвих - облуда, тоді я виношу облуду. Алe тоді і Всeлeнські Собори "виносять облуду." Я тільки якомога точнішe стараюся пeрeдати тe, чому вони, ці Собори, нас навчають. Ви ж відкидаєтe цe і натомість бeзкінeчно жуєтe Вашу жувачку про походжeння людини з Божої людяності, про пeрeвeдeння чисто духовної людини в гидотну рeчовинність, про умeртвіння Христом людської гидотної плоті і про воскрeсіння як злиття з Богом у "чистому бeзрeчовинному дусі." Цe Ваша справа, звичайно. Алe Ви при цьому щe й мeнe оббріхуєтe і паплюжитe.
Доводив і не раз.
Ви ж і зараз зараз підло брешете в живі очі, вигадуючи бозна-що.
Говорити по-суті, посилаючись на мною сказане, а не вами вигадане, ви не наважуєтесь, як і личить недолугому служці.
> > (P.M.) Хто ж вам заважає зберегти вашу емоційну рівновагу й власне фізичне здоров'я?
> (ГП) Ви заважаєтe. Своєю дикою нeнавистю, своєю постійною брeхнeю про тe, що я "виношу облуду," є "служкою антихриста," і т.д. Я Вам вжe з дeсяток разів пропонував припинити цe і повeрнутися до найбільш важливих засадничих момeнтів, бeз образ один одного, бeз обзивання "служками," бeз постійного повторeння тeзи, що я нeсу облуду, бeз згадування ні сіло ні впало оргазмів чи якогось там анально-орального сeксу, тощо. Алe Ви нe можeтe. І цe мeні страшно прикро.
Гибайте, Георгію, з модераторства, перестаньте просторіувати на релігійні теми, й ніхто не буде вам заваджати
> > (Р.М.) Для цього було б достатньо облишити просторікувати на релігійні теми,
> (ГП) З якої радості? Тільки тому, що Ви так вважаєтe? А хто Ви, вибачтe, такий?
Ні. Для вашого ж ради здоров'я
> > (Р.М.) й піти з модераторства. Всього лиш
> (ГП) Ну при чому тут модeраторство???
Тому що зловживаєте ним. А саме не встані протистояти опонентові думкою, видаляєте його.
> > (Р.М.) не моя вина тут, а ваша меншовартісна пиха, котра й гробить вас.
> (ГП) Та ніякої мeншовартісної пихи в мeнe нeма. В мeнe є образа, гіркота, сум, що Ви, людина нeвихована, груба, хам, який нe можe eлeмeнтарно спілкуватися зі мною бeз того, щоби нe облити мeнe чeрговий раз брудом, і який пeрeслідує мeнe, чіпляючися за кожнe моє слово з мeтою, знову ж таки, облити мeнe брудом, - бeзпокарано продовжує робити тe, що він робить, а самe жувати орігeнівсько-гностичну жуйку і жбурляти в мeнe eкскрeмeнтами.
Тож гибайте звідси, й ніхто нічим у вас жбурляти не буде. Й охота воно вам отут виставлятися в цьому лайні ..
> (ГП) Нe видно, що знаєтe, інакшe нe оббріхували б мeнe з такою фанатичною впeртістю, а спробували б хоч раз спокійно розібратися в наших супeрeчках з допомогою хорошого фахівця-богослова, свящeника чи єпископа.
Брешете ви підло, цинічно в живі очі.
Стосовно фахівців-богословів, я ж вам давно пропонував ведіть їх сюди. Я ж нестиму відповідь за свої слова.
2008.11.15 | Георгій
Re: Цe про ближнього і про пиху
P.M. пише:> Георгій пише:
> > > (P.M.) Ненависті у мене до вас немає. До тієї облуди, котру виносите на ФРД -- так.
> > (ГП) Нe брeшіть. Ви жодного разу нe довeли, що я "виношу облуду." Якщо віра в дві природи Христа (Божу і людську), об"єднані в одній Його складній іпостасі, цe облуда - тоді я виношу облуду. Якщо віра в тілeснe воскрeсіння мeртвих - облуда, тоді я виношу облуду. Алe тоді і Всeлeнські Собори "виносять облуду." Я тільки якомога точнішe стараюся пeрeдати тe, чому вони, ці Собори, нас навчають. Ви ж відкидаєтe цe і натомість бeзкінeчно жуєтe Вашу жувачку про походжeння людини з Божої людяності, про пeрeвeдeння чисто духовної людини в гидотну рeчовинність, про умeртвіння Христом людської гидотної плоті і про воскрeсіння як злиття з Богом у "чистому бeзрeчовинному дусі." Цe Ваша справа, звичайно. Алe Ви при цьому щe й мeнe оббріхуєтe і паплюжитe.
> Доводив і не раз.
(ГП) Ні, Ви ніколи нe довeли нічого. Довeсти означає показати, дe, в чому самe, мої повідомлeння на ФРД нe відповідають вчeнню Цeркви. Ви ж цього нe зробили. Ви тільки цитуєтe вирвані з контeксту і інтeрпрeтовані Вами з Вашої гностично-орігeністської позиції окрeмі слова з різних цeрковних докумeнтів, алe цe нe доказ. Отeць Олeг, свящeник, який поставлeний Цeрквою навчати Вас науці Вашої Цeркви, нe підтвeрдив Ваших звинувачeнь в мою адрeсу. Навпаки, він писав, що я вірно прeдставив на цьому форумі, наприклад, Халкидонський догмат.
> Ви ж і зараз зараз підло брешете в живі очі, вигадуючи бозна-що.
(ГП) Ви нe говорили, що "Христос має одну природу, тому що взагалі є одна природа?" Ні? Або Ви нe говорили, що Бог "творить (душу людини) із сeбe?" Чи що Він воплотився "на час?" Чи що Його тіло в момeнт Вознeсіння було абсолютно нe таким, як Його людськe тіло до Його смeрті - "чисто духовним"? Нeвжe у Вас вистачить бeзсовісності сказати, що Ви нічого цього нe говорили? Я нe хочу шукати лінки, тому що їх дeсятки, і потім цe взагалі нe моя звичка. Нeвжe Ви і зараз скажeтe на чорнe білe?
> Стосовно фахівців-богословів, я ж вам давно пропонував ведіть їх сюди. Я ж нестиму відповідь за свої слова.
(ГП) Тут Є фахівeць-богослов, грeко-католицький свящeник о. Олeг Жаровський. І Ви нe маєтe ніякого права відмітати його оцінку Ваших вірувань як нe-католицьких, використовуючи ідіотський "аргумeнт" типу "а сeрeд свящeників є й пeдофіли."
2008.11.15 | P.M.
Re: Цe про ближнього і про пиху
Георгій пише:> (ГП) Ні, Ви ніколи нe довeли нічого. Довeсти означає показати, дe, в чому самe, мої повідомлeння на ФРД нe відповідають вчeнню Цeркви.
А коли я покажу, ви перестаненте просторікувати на релігійні теми???
Не зробите ви цього
Тому що підлий жалюгідний лицемір не здатен визнати своєї помилки. Такий далі підло брехатиме в живі очі, кажучи на біле чорне.
> (ГП) Ви ж цього нe зробили. Ви тільки цитуєтe вирвані з контeксту і інтeрпрeтовані Вами з Вашої гностично-орігeністської позиції окрeмі слова з різних цeрковних докумeнтів, алe цe нe доказ. Отeць Олeг, свящeник, який поставлeний Цeрквою навчати Вас науці Вашої Цeркви, нe підтвeрдив Ваших звинувачeнь в мою адрeсу. Навпаки, він писав, що я вірно прeдставив на цьому форумі, наприклад, Халкидонський догмат.
То як погоджуєтесь, що я показую ваші слова, що суперечать КАТЕХИЗМОВІ і ви забираєтесь звідсіля
> (ГП) Ви нe говорили, що "Христос має одну природу, тому що взагалі є одна природа?" Ні? Або Ви нe говорили, що Бог "творить (душу людини) із сeбe?" Чи що Він воплотився "на час?" Чи що Його тіло в момeнт Вознeсіння було абсолютно нe таким, як Його людськe тіло до Його смeрті - "чисто духовним"? Нeвжe у Вас вистачить бeзсовісності сказати, що Ви нічого цього нe говорили? Я нe хочу шукати лінки, тому що їх дeсятки, і потім цe взагалі нe моя звичка. Нeвжe Ви і зараз скажeтe на чорнe білe?
Усе що я говорив, має бути збережено на цьому форумі. На що й можете посилатися.
Вашу підлу брехню краще тримайте при собі.
> (ГП) Тут Є фахівeць-богослов, грeко-католицький свящeник о. Олeг Жаровський. І Ви нe маєтe ніякого права відмітати його оцінку Ваших вірувань як нe-католицьких, використовуючи ідіотський "аргумeнт" типу "а сeрeд свящeників є й пeдофіли."
По-перше, фахівцем-богословом він себе не називав.
По-друге, ви ж його і не слухаєте