А «ферзь»-то голый!..
03/22/2010 | obkom.net.ua
«Дмитро Володимирович не є фахівцем ні в чому, окрім тіньової політики…»
(Ирина Погорелова, «Ферзь», «Пост-Поступ», 8 сентября 1994 года)
Репортер СТБ Леся Штогрин, решив разведать пути художников к популярности, забрела в одну из мастерских на Андреевском спуске. И дабы подтвердить или опровергнуть версию о великой роли случайности в деле прижизненного признания, решила сама нарисовать картину и показать ее кому-то из украинских коллекционеров. Воистину «живописным» процессом руководил сам хозяин мастерской. Набодяжив чернющей краски, по своему качеству очень напоминающей смолу, он благословил творческий процесс, а журналистка, явно впервые державшая в руках кисть, принялась мазюкать полотнище туда-сюда. «Леся! Ну ты же не забор красишь!» – попытался однажды вмешаться в творческий процесс художник. Покрыв весь холст блестящим, как жир, слоем, и мазнув пару раз по черному фону красной краской, начинающая художница решила, что дело сделано. Вот с этим «произведением искусства» журналистка и отправилась в парламент, где едва ли не каждый депутат что-нибудь коллекционирует. А поскольку среди депутатов знатоком живописи давно слывет Дима Табачник (в его коллекции несколько сотен картин известных художников), то он и стал главным экспертом. Леся, представляя картину, сказала, что ее автор – некий Жан-Жак ШтогрИн (в общем, «однофамилец» журналистки, лишь с ударением на французский манер). «Очень интересная колористика! – со знанием дела отметил эксперт Табачник. – В таких цветах работали в 20-30-х годах великие французские импрессионисты». «И здесь есть заимствования с «Эколь де Пари» («Парижская школа» – «Обком»), – распушив по-павлиньи бороду, взахлеб упивался собственной просвещенностью Табачник…
А по другую сторону экрана зрители корчились от смеха и сочувствовали журналистке «в кадре», которой тоже явно не было скучно, но по долгу службы она вынуждена была серьезно выслушать этот «художественный свист». Но игра стоила свеч. Так раздеть прожженного циника на глазах миллионов зрителей и показать, что король (ферзь) абсолютно голый… Прямо скажем, такое не каждый день бесплатно показывают.
http://obkom.net.ua/articles/2008-04/03.0959.shtml
(Ирина Погорелова, «Ферзь», «Пост-Поступ», 8 сентября 1994 года)
Репортер СТБ Леся Штогрин, решив разведать пути художников к популярности, забрела в одну из мастерских на Андреевском спуске. И дабы подтвердить или опровергнуть версию о великой роли случайности в деле прижизненного признания, решила сама нарисовать картину и показать ее кому-то из украинских коллекционеров. Воистину «живописным» процессом руководил сам хозяин мастерской. Набодяжив чернющей краски, по своему качеству очень напоминающей смолу, он благословил творческий процесс, а журналистка, явно впервые державшая в руках кисть, принялась мазюкать полотнище туда-сюда. «Леся! Ну ты же не забор красишь!» – попытался однажды вмешаться в творческий процесс художник. Покрыв весь холст блестящим, как жир, слоем, и мазнув пару раз по черному фону красной краской, начинающая художница решила, что дело сделано. Вот с этим «произведением искусства» журналистка и отправилась в парламент, где едва ли не каждый депутат что-нибудь коллекционирует. А поскольку среди депутатов знатоком живописи давно слывет Дима Табачник (в его коллекции несколько сотен картин известных художников), то он и стал главным экспертом. Леся, представляя картину, сказала, что ее автор – некий Жан-Жак ШтогрИн (в общем, «однофамилец» журналистки, лишь с ударением на французский манер). «Очень интересная колористика! – со знанием дела отметил эксперт Табачник. – В таких цветах работали в 20-30-х годах великие французские импрессионисты». «И здесь есть заимствования с «Эколь де Пари» («Парижская школа» – «Обком»), – распушив по-павлиньи бороду, взахлеб упивался собственной просвещенностью Табачник…
А по другую сторону экрана зрители корчились от смеха и сочувствовали журналистке «в кадре», которой тоже явно не было скучно, но по долгу службы она вынуждена была серьезно выслушать этот «художественный свист». Но игра стоила свеч. Так раздеть прожженного циника на глазах миллионов зрителей и показать, что король (ферзь) абсолютно голый… Прямо скажем, такое не каждый день бесплатно показывают.
http://obkom.net.ua/articles/2008-04/03.0959.shtml
Відповіді
2010.03.22 | Георгій
Цікаво. Ми вжe на цьому форумі, здається, довeли...
... відсутність суттєвого наукового доробку п. Януковича, тeпeр візьмімося дeтально, на протязі років так трьох чи чотирьох, доводити відсутність фахової компeтeнції п. Табачника...2010.03.22 | Iryna_
та обговорювати вже практично нічого
хіба що як допомогти молоді виїхати, як це в основному діється на відомому рісерчеріну можна ще освітні сайти робити
але там нема чого обговорювати - робити треба
2010.03.22 | Torr
молодим у нас дорога,
дальняя.2010.03.28 | thinker
Re: молодим у нас дорога,
нафіг...2010.03.22 | ziggy_freud
:|\\\///|: при повідомленні вже відомого кількість інформації
дорівнює нулю. Якби ж то поганий смак був кримінальним злочином; але він таким поки не є... А що політична "еліта" включає в себе багато рагуліто, то навряд є новиною.2010.03.22 | Георгій
Трeба якось іти до автономії вишів
А то рагуліто чи нe-рагуліто, навряд чи щось зміниться. Цe ж усe такий глибокий совок, всі оті грифи на підручники, дeржстандарти на освітні програми, і т.д. Я самe тому так іноді гостро рeагую на чeрговe обговорeння осіб нашого українського начальства. Нe в них річ...2010.03.22 | Сергій Вакуленко
Re: Трeба якось іти до автономії вишів
Георгій пише:> Я самe тому так іноді гостро рeагую на чeрговe обговорeння осіб нашого українського начальства.
Але ж автномія вишів — то й буде автономія начальства. І його "якість" відіграє згубну ролю...
2010.03.22 | Георгій
Погана якість - гнати в три шиї
Якщо унівeрситeт будe дійсно автономний, в ньому поганий рeктор, прорeктор і т.д. нe затримуються...2010.03.27 | Iryna_
Re: Погана якість - гнати в три шиї
Георгій пише:> Якщо унівeрситeт будe дійсно автономний, в ньому поганий рeктор, прорeктор і т.д. нe затримуються...
Суспільство хоче папірці-дипломи, а не вищу освіту
За таких умов процвітатимуть якраз фабрики дипломів
і зараз вже повно випускників роботу знайти не можуть - але це не зупиняє бажаючих йти вчитись в різні маупи
2010.03.22 | ziggy_freud
згоден. Вплив доброго (злого) царя має мінімізуватись
приблизно те саме я мав на увазі, коли писав пару місяців тому, що багато починань "доброго" Вакарчука не витримають теста на "злого" Тоббачьнєґа. Хоча загалом реформи Вакарчука (наскільки їх зрозумів я) мали знизити роль волюнтаризЬму окремо взятої особи в керівному кріслі.викладати за текстом одного підручника я не бачу сенсу; навіть як сам колись напишу. Бо підручник студенти можуть прочитати самостійно.
Георгій пише:
> глибокий совок, всі оті грифи на підручники, дeржстандарти на освітні програми, і т.д. Я самe тому так іноді гостро рeагую на чeрговe обговорeння осіб нашого українського начальства. Нe в них річ...
якісь стандарти потрібні. Наприклад, на кількість годин в курсі. Але пробувать запхати в стандарти все
- нереально
- шкідливо
2010.03.23 | Георгій
А як ми можeмо на цю мінімізацію впливати?
Cама собою вона ж нe відбудeться... Чи Ви маєтe якусь програму дій?2010.03.23 | ziggy_freud
кожний - на своєму рівні
я можу щось доводити колегам, або пропонувати начальству. Писати в міністерство не став би навіть за Вакарчука. As I'm not at the proper position for it.зрештою, виграє той, хто краще навчить. В авторитарного керівника працюватимуть переважно зомбі-викладачі і вчитимуть студентів, наче вони теж зомбі. ВНЗ в багатьох сенсах відрізняється від заводу (фабрики, шахти). Але навіть на заводі є місце для грубої і для тонкої роботи.