Борис ПАТОН: Характерною рисою справжнього вченого є, насамперед, відданість науці
04/20/2011 | Ігор СЮНДЮКОВ, «День» 20 квітня 2011
№70, середа, 20 квітня 2011
Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
— На вашу думку, чим учений відрізняється від так званої звичайної людини?
— Характерною рисою справжнього вченого є, насамперед, відданість науці, саме в ній він бачить своє покликання. Навіть життєві негаразди і перешкоди не зупиняють його прагнення пізнання нового. Вся історія світової, в тому числі української, науки дає цьому чимало свідчень і яскравих прикладів.
http://www.day.kiev.ua/208731/
Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
— На вашу думку, чим учений відрізняється від так званої звичайної людини?
— Характерною рисою справжнього вченого є, насамперед, відданість науці, саме в ній він бачить своє покликання. Навіть життєві негаразди і перешкоди не зупиняють його прагнення пізнання нового. Вся історія світової, в тому числі української, науки дає цьому чимало свідчень і яскравих прикладів.
http://www.day.kiev.ua/208731/
Відповіді
2011.04.20 | Віддамся НАНУ. На досліди.
Re: Борис ПАТОН: Характерною рисою справжнього вченого є, насамперед, відданість науці
Ігор СЮНДЮКОВ, «День» 20 квітня 2011 пише:> №70, середа, 20 квітня 2011
> Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
>
> — На вашу думку, чим учений відрізняється від так званої звичайної людини?
>
> — Характерною рисою справжнього вченого є, насамперед, відданість науці, саме в ній він бачить своє покликання. Навіть життєві негаразди і перешкоди не зупиняють його прагнення пізнання нового.
Віддамся НАНУ. На досліди.
2011.05.26 | історик
Re: Борис ПАТОН: Характерною рисою справжнього вченого є, насамперед, відданість науці
Видно, зовсім кепські справи у Б.Патона, коли доводиться звертатись за допомогою до свого запопадливого підлеглого (той дуже хоче із журналіста перетворитись у вченого-історика) - головного спеціаліста по закулісним інтригам («головний спеціаліст сектора підготовки та організаційного забезпечення проведення засідань Президії НАНУ та редакційної роботи») й засланця в газету «День» І Сюндукова (де він розхвалює «чесність» таких фальсифікаторів історії, як Карамзін) і, використовуючи свій журналістський вишкіл, зі всіх боків облизує свого «геніального» шефа.