Відповіді

• 2012.03.31 | Shooter

  Ніби нічого не змінилося - і це радує (/)

  http://dt.ua/POLITICS/nizkozbagacheniy_vizit-99713.html
  
  Керівник проекту ядерної установки, доктора фізико-математичних наук, члена-кореспондент НАНУ Івана Карнаухова:
  
  — Іване Михайловичу, чи виконали американці свої зобов’язання? Чи поставлений у повному обсязі низькозбагачений уран замість вивезеного високозбагаченого? Чи виконано основні етапи будівництва ядерної установки: чи зведено будівлю для джерела нейтронів, чи виготовлено та поставлено основні компоненти установки?
  
  — Зобов’язання американської сторони охоплюють період не тільки до вивезення високозбагаченого урану з України до Росії. Вони також передбачають цілу низку дій з розробки ядерної установки, названої «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, яка управляється лінійним прискорювачем електронів». Як відомо, згідно з меморандумом, пуск цієї установки заплановано на квітень 2014 року. Американці в даному документі зобов’язуються запустити цю установку (зрозуміло, разом з нами) до цього часу.
  
  Тепер що стосується зобов’язань до вивезення ВЗУ. Перше: американці обіцяли поставити нам еквівалентну кількість низькозбагаченого урану (по урану-235). Це успішно здійснено. Друге. Було зобов’язання з їхнього боку завершити спорудження основних конструкцій і будівель. Але з огляду на те, що джерело нейтронів — це ядерна установка, а в Україні їх створення регулюється спеціальним законодавством, насамперед законом про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку, то, щоб розпочати будувати, необхідно отримати дуже багато дозвільних документів на різних стадіях реалізації. Найголовніше, щоб проект установки пройшов комплексну державну експертизу. На її підставі проект має бути затверджений Кабінетом міністрів. І вже після цього нам потрібно отримати ліцензію від Державної інспекції ядерного регулювання на спорудження та введення в експлуатацію ядерної установки — джерела нейтронів.
  
  — Але, наскільки я знаю, усього цього поки що немає?
  
  — На сьогодні в нас є такі дозволи: постанова Кабміну про затвердження техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), у ньому визначено місце розміщення ядерної установки. А минулої середи уряд своєю постановою призначив наш інститут експлуатуючою організацією ядерної установки — джерела нейтронів. Проект був направлений у відповідні інстанції, які займаються комплексною державною експертизою. І в цілому пройшов її, але є кілька зауважень, які усунемо в найближчі два тижні. Сподіваємося, що після цього ми отримаємо позитивний висновок по всіх компонентах нашого проекту, і вже не буде перешкод для його затвердження Кабінетом міністрів та отримання ліцензії на спорудження та введення в експлуатацію.
  
  На підставі експертизи ТЕО ми отримали дозвіл на підготовчі роботи та проведення будівельних робіт нульового циклу. Сьогодні ми близькі до їх завершення на території розміщення майбутньої установки. Напевно, впродовж першої половини квітня ми отримаємо остаточне рішення, і тоді будуть проведені всі інші роботи.
  
  Отже, через усі перелічені вище причини спорудження будівлі трохи відкладається і буде завершене в листопаді поточного року. Але діючий контракт на спорудження цього будинку підписано, і немає жодних сумнівів, що американці його виконають, оскільки це юридично зобов’язальний документ.
  
  Деякі компоненти установки вже виготовлені і прийняті нами в розроблювачів з різних країн — Великобританії, Швейцарії, Німеччини, Росії, Китаю, України. Але більшу частину замовлень уже розміщено в нашій країні. На сьогодні американська сторона підписала контрактів на 67,5 млн. дол. (це сума по всіх зазначених країнах).
  
  — А необхідні контракти вже всі укладені? Меморандум зобов’язував зробити це до березня 2012 р.
  
  — Ще не підготовлені необхідні контракти на 5,5 млн. дол., оскільки ми не провели відповідних розробок, це, знову ж таки, наше упущення. Точніше, навіть не упущення, цього просто неможливо було зробити. Оскільки, щоб укласти контракт на наукове обладнання, потрібно провести величезну роботу. Нам дістався надзвичайно великий обсяг робіт. А укласти контракт, щоб отримати абищо, а потім це викинути, — ми на такий варіант не пішли.
  
  Але ще до вивезення ВЗУ ми попросили американську сторону, і вона взяла відповідні зобов’язання — у листі в наш інститут від держсекретаря США і в ноті у Міністерство закордонних справ України — про те, що Сполучені Штати зобов’язуються укласти ці контракти. Ми в цьому абсолютно впевнені, оскільки в американців ці гроші вже виділені.
  
  — Але чому так затягнулися всі ці експертизи? Українська ж сторона також брала на себе зобов’язання провести необхідну підготовчу роботу. Хто ж винен у зриві термінів?
  
  — Звинувачувати когось я не маю навіть морального права. Річ у тому, що Україна досі використовувала реактори російської розробки. На Південноукраїнській АЕС використовується ще й американське паливо. А ми створюємо (хоч і з допомогою багатьох країн) першу українську ядерну установку. Виникають велетенські проблеми, які постійно необхідно долати. Це об’єктивні труднощі створення першої вітчизняної установки, напрацювання досвіду. Звісно, і ми робили помилки в обгрунтовуючих документах, і інші. Тим більше що й нова нормативна база також створювалася в рамках нашого проекту. Тобто, повторюю, є об’єктивні труднощі. До того ж безпека в ядерних справах — на першому місці. Тому зрозуміло, що організації, котрі проводили експертизу, а це насамперед Державна інспекція ядерного регулювання, Укрдержбудекспертиза, Мінекології, МОЗ, МНС, були досить доскіпливі. Ми вперше мали справу з таким проектом, і це причина затримок.
  
  — Які експертизи ще не завершено?
  
  — У нас уже є позитивний висновок щодо екології й майже завершена ядерно-радіаційна експертиза. Є невеликі проблеми з будівельними конструкціями, які забезпечують стійкість до землетрусів та цілого набору факторів впливу, що їх споруда мусить витримати і гарантувати безпеку установки. Звісно, є й несподіванки. Наприклад, ми не думали, що Україна може колись зазнати бомбардувань і що, згідно з вимогами МНС, потрібно опрацювати питання цивільної оборони на такий випадок.
  
  — Як ви гадаєте, з урахуванням усіх цих складнощів, реально встигнути запустити установку до квітня 2014 року?
  
  — Оскільки проект фінансується американською стороною, то розробку всіх систем без винятку ми розпочали без затримок. І всі розробники з гарантованим запасом часу поставляють нам обладнання. А будівництвом у нас займається дуже потужна будівельна організація, тому ми не сумніваємося, що нинішнього року в нас буде готова будівля і ми зможемо розпочати монтаж обладнання. Частина його вже на місці, частину ще очікуємо, але десь улітку розпочнемо монтаж великогабаритного обладнання в цьому приміщення — до завершення будівництва даху (інакше ми потім це обладнання туди не занесемо).
  
  — А що з тендером на системи контролю і керування? Його вже провели?
  
  — Так, його вже провели. Оскільки все фінансують американці, то за це вони взялися самі. Зрозуміло, за українськими правилами проведення тендерів, але вибір робили вони і потім повідомили нам. Ми, в принципі, задоволені їхнім вибором. Систему контролю й керування нашою установкою розроблятиме харківський «Хартрон». Це одне з провідних українських підприємств, що має достатній досвід у ядерній сфері. Крім того, нам хотілося (і ми висловлювали своє побажання американцям), щоб це підприємство було в нас під боком, оскільки надалі знадобляться наладки, перевірка працездатності, що потребуватиме участі його спеціалістів. Та й надзвичайно складне програмне забезпечення також потребуватиме наладок. Але не думайте, що в нас тут процвітає місництво. Наприклад, систему охолодження нам робитиме Сєверодонецьк.
  
  — У меморандумі американці беруть на себе зобов’язання завезти в Україну 55 паливних збірок з НЗУ для першого завантаження джерела нейтронів. Ви вже отримали їх?
  
  — Ці паливні збірки прийняті нами на заводах Росії, вони готові, але, укладаючи меморандум, його розробники, звісно, не могли повністю врахувати складнощі експорту-імпорту ядерних матеріалів. Наприклад, щоб ввезти з Німеччини навіть не уран, а реакторний графіт (відразу зроблю застереження, аби не було спекуляцій: ми не робимо реактор, але використовуємо спеціальний графіт) потрібне рішення федерального уряду Німеччини. Так і тут, щоб завезти ці збірки в Україну, від нас потрібен цілий пакет документів, затверджених на високому рівні. Це й імпортна ліцензія, для отримання якої необхідний дозвіл дуже багатьох інстанцій. І сертифікат кінцевого користувача — документ, який підтверджує гарантії держави, що ці матеріали не потраплять у треті руки. Ми передали зазначені документи російській стороні, і тепер вона готує документи на вивезення. Там теж рішення приймаються на дуже високому рівні. Ми очікуємо, що впродовж квітня їх приймуть, і десь у травні ми завеземо в Україну ці збірки. Це вже наша власність, але вона поки що перебуває в Росії на відповідальному зберіганні. Ми все оплатили в повному обсязі.
  
  Коли росіяни отримають необхідні документи на вивезення, ми муситимемо отримати повітряний коридор для транспортування, дозвіл на посадку в Харківському аеропорту, забезпечити перевезення із забезпеченням необхідних заходів безпеки тощо. Тож, як ви розумієте, мати справу з ядерними матеріалами дуже складно й клопітно.
  
  — Українські ЗМІ заявили, що з нашої країни вивезено весь ВЗУ. Але меморандум гласить, що мала частина високозбагаченого урану все ж таки залишиться в Україні «для проведення фундаментальних досліджень, а також для успішного будівництва новітнього джерела нейтронів з НЗУ». Скільки ВЗУ у вас залишилося, і для яких потреб він вам потрібен?
  
  — Цифру я вам, звісно, не назву, оскільки це конфіденційна інформація. Але скажу, що ми довго торгувалися з американцями і відстоювали кожну позицію, де нам потрібен високозбагачений уран. Ми залишили необхідну кількість ВЗУ — стільки, скільки, на нашу думку, вистачить для наукових цілей, але набагато менше, ніж потрібно для виготовлення ядерної зброї, аби терористи не полювали на нього.
  
  Що стосується робіт, де потрібен ВЗУ, то, наприклад, нам необхідно калібрувати апаратуру в широкому діапазоні. Коли ми завантажуємо матеріал для ядерної установки, необхідно виміряти його збагачення, реальну кількість завантаженого матеріалу, для цього апаратура має бути відкалібрована належним чином. Є й інші потреби, зокрема у створенні нашого джерела нейтронів. Тож ВЗУ, який залишився, — це велика цінність для країни та нашого інституту. Але в мирному господарстві в Україні і багатьох інших країнах, відповідно до рішень МАГАТЕ, здебільшого використовуватиметься лише низькозбагачений уран. Інша річ, що країни, які володіють ядерною зброєю, працюватимуть із високозбагаченим ураном.