Максим Стріха: УРП "Собор" перебуватиме в опозиції до міністра культури Білозір
03/05/2005 | otar
Українська республіканська партія «Собор» перебуватиме в опозиції до Оксани Білозір
Перші кроки міністра культури і мистецтв України Оксани Білозір коментує член Центрального Проводу УРП «Собор», голова партійної колегії з питань культури, член НСПУ та АУП Максим Стріха:
Перемога Віктора Ющенка відродила надії на вироблення й здійснення такої державної культурної політики, яка відповідала б стратегічним національним інтересам і світовим стандартам. Але призначення міністром культури і мистецтв України естрадної співачки Оксани Білозір, не наділеної ані адміністративним досвідом, ані енциклопедичним осягненням проблем сучасної української культури, породило в багатьох сумнів: чи зможе міністерство на чолі з таким міністром виправдати ці сподівання?
Досвід першого місяця роботи Оксани Білозір на посаді міністра лишень поглибив ці сумніви. У перші ж дні роботи міністр виявила демонстративну зневагу до провідних українських митців і культурологів, які 8 лютого спеціально зібралися в НаУКМА, щоб спільно обговорити проблеми порятунку національної культури. Вона викликала стійке неприйняття в фахових середовищах кінематографістів, художників, літераторів. Нарешті, 28 лютого, прибувши на Національну кіностудію ім.О.Довженка, Оксана Білозір зажадала усунення з зали журналістів, і, коли цієї вимоги не було виконано, сама демонстративно залишила зібрання. Вся Україна бачила на телеекранах, як міністр у помаранчевому шаліку показує спину кіномитцям, що здобули світову славу українському кіно.
Брак власного управлінського досвіду Оксана Білозір могла б компенсувати кваліфікованою командою. Однак вона вже відмовилася від послуг високофахових і порядних управлінців, людей із бездоганною громадянською позицією - Ганни Чміль (її рекомендували кінематографісти) та Миколи Яковини (його рекомендувала УРП «Собор»). Знаменно, що міністр спершу погодилася призначити пана Миколу першим заступником – і він навіть працював над виробленням нової структури міністерства – але згодом перемінила свої наміри. Наближені до міністерства люди пов’язують цю зміну настроїв із тиском корумпованих навколокультурних ділків, яким Микола Яковина протистояв, працюючи на посаді першого заступника міністра в 1992-1995 роках.
Все перелічене вище не дає підстав сподіватися, що Оксана Білозір хоч трохи наблизиться колись до планки міністра культури України, встановленої на початку 1990-х академіком Іваном Дзюбою. І за часів президента Ющенка ми матимемо міністерство-філармонію на чолі з міністром-конферанс’є, а символом ситуації в українській культурі залишиться нещодавнє число «Вечірнього Києва», де на шпальті сусідять іміджеве інтерв’ю міністра Білозір й велика реклама Національного університету культури і мистецтв із фото Поплавського.
Підтримуючи в цілому президента Віктора Ющенка та прем’єра Юлію Тимошенко, УРП «Собор» водночас ніколи не заплющуватиме очі на явища, які дискредитують нову владу. Відтак партія має всі підстави оголосити, що вона перебуває в опозиції до міністра Оксани Білозір. Переконаний: дуже швидко питання відставки міністра перейде в публічну площину. Хотілося б лишень, щоб призначенні нового міністра культури України вищі особи держави керуватися принципами професіоналізму й думкою творчих середовищ, а не міркуваннями особистих симпатій чи політичної квотності.
Прес-служба УРП «Собор»
Перші кроки міністра культури і мистецтв України Оксани Білозір коментує член Центрального Проводу УРП «Собор», голова партійної колегії з питань культури, член НСПУ та АУП Максим Стріха:
Перемога Віктора Ющенка відродила надії на вироблення й здійснення такої державної культурної політики, яка відповідала б стратегічним національним інтересам і світовим стандартам. Але призначення міністром культури і мистецтв України естрадної співачки Оксани Білозір, не наділеної ані адміністративним досвідом, ані енциклопедичним осягненням проблем сучасної української культури, породило в багатьох сумнів: чи зможе міністерство на чолі з таким міністром виправдати ці сподівання?
Досвід першого місяця роботи Оксани Білозір на посаді міністра лишень поглибив ці сумніви. У перші ж дні роботи міністр виявила демонстративну зневагу до провідних українських митців і культурологів, які 8 лютого спеціально зібралися в НаУКМА, щоб спільно обговорити проблеми порятунку національної культури. Вона викликала стійке неприйняття в фахових середовищах кінематографістів, художників, літераторів. Нарешті, 28 лютого, прибувши на Національну кіностудію ім.О.Довженка, Оксана Білозір зажадала усунення з зали журналістів, і, коли цієї вимоги не було виконано, сама демонстративно залишила зібрання. Вся Україна бачила на телеекранах, як міністр у помаранчевому шаліку показує спину кіномитцям, що здобули світову славу українському кіно.
Брак власного управлінського досвіду Оксана Білозір могла б компенсувати кваліфікованою командою. Однак вона вже відмовилася від послуг високофахових і порядних управлінців, людей із бездоганною громадянською позицією - Ганни Чміль (її рекомендували кінематографісти) та Миколи Яковини (його рекомендувала УРП «Собор»). Знаменно, що міністр спершу погодилася призначити пана Миколу першим заступником – і він навіть працював над виробленням нової структури міністерства – але згодом перемінила свої наміри. Наближені до міністерства люди пов’язують цю зміну настроїв із тиском корумпованих навколокультурних ділків, яким Микола Яковина протистояв, працюючи на посаді першого заступника міністра в 1992-1995 роках.
Все перелічене вище не дає підстав сподіватися, що Оксана Білозір хоч трохи наблизиться колись до планки міністра культури України, встановленої на початку 1990-х академіком Іваном Дзюбою. І за часів президента Ющенка ми матимемо міністерство-філармонію на чолі з міністром-конферанс’є, а символом ситуації в українській культурі залишиться нещодавнє число «Вечірнього Києва», де на шпальті сусідять іміджеве інтерв’ю міністра Білозір й велика реклама Національного університету культури і мистецтв із фото Поплавського.
Підтримуючи в цілому президента Віктора Ющенка та прем’єра Юлію Тимошенко, УРП «Собор» водночас ніколи не заплющуватиме очі на явища, які дискредитують нову владу. Відтак партія має всі підстави оголосити, що вона перебуває в опозиції до міністра Оксани Білозір. Переконаний: дуже швидко питання відставки міністра перейде в публічну площину. Хотілося б лишень, щоб призначенні нового міністра культури України вищі особи держави керуватися принципами професіоналізму й думкою творчих середовищ, а не міркуваннями особистих симпатій чи політичної квотності.
Прес-служба УРП «Собор»