Почитаймо трішки Чорана
09/16/2006 | harnack
Румун-француз, один з найвибагливіших стилістів французської. Масивно уже перекладений російською.
30. Тим, хто наважується мене запитати про мою діяльність, я хотів би відповісти: “Невже в мене вигляд людини, яка мала б щось робити у цьому світі?”
32. Нас слід було б звільнити від тягаря тіла. Ваги “Я” цілком достатньо.
33. Розмірковувати для тих, хто вже давно не міркує, хто знає, що залишився тільки час, де пульсує думка про кінець. Звертатися до цього часу. Писати для гладіаторів...
34. Гоголь вирушив до Назарету з надією на духовне переродження. І знудився там, як “на вокзальній станції у Росії”. Таке трапляється з усіма, хто шукає назовні те, що існує тільки всередині.
36. Книжка – це відтерміноване самогубство.
38. Розмова розбещує. Саме тому і медитація, і вчинок потребують тиші.
40. Усе живе галасує. Виголошує промову на захист мінерала.
41. Скептицизм – сп’яніння розпачу.
45. Той, хто схильний до надмірної насолоди, вміє співчувати і бути милосердним; хто прагне бездоганності, на це не здатен (Св. Жан Клімак). Тільки святий – ні більше, ні менше – міг так ясно і переконливо говорити не про ілюзію, а про саму істоту християнської моралі, моралі взагалі.
52. Алярік стверджував, що якийсь “демон” змусив його виступити проти Риму. Кожна розвинена цивілізація чекає на свого варвара, кожен варвар чекає на свого демона.
55. Мене принаймні не турбує Апокаліпсис, мене непокоїть революція... Я погоджуюсь брати участь у завершенні чи зародженні, у кінцевій чи початковій катастрофі, але не у зміні чогось на щось краще чи на щось гірше.
56. Те, що називають творчим інстинктом, є лише викривленням, спотворенням нашої природи: ми приходимо у цей чистий світ не оновлювати, не перетворювати його, а щоби використати свою примарність буття, поступово розтринькати її і згодом непомітно зникнути.
Далі тут:
http://www.potyah76.org.ua/potyah/?t=102
http://www.potyah76.org.ua/potyah/?t=104
30. Тим, хто наважується мене запитати про мою діяльність, я хотів би відповісти: “Невже в мене вигляд людини, яка мала б щось робити у цьому світі?”
32. Нас слід було б звільнити від тягаря тіла. Ваги “Я” цілком достатньо.
33. Розмірковувати для тих, хто вже давно не міркує, хто знає, що залишився тільки час, де пульсує думка про кінець. Звертатися до цього часу. Писати для гладіаторів...
34. Гоголь вирушив до Назарету з надією на духовне переродження. І знудився там, як “на вокзальній станції у Росії”. Таке трапляється з усіма, хто шукає назовні те, що існує тільки всередині.
36. Книжка – це відтерміноване самогубство.
38. Розмова розбещує. Саме тому і медитація, і вчинок потребують тиші.
40. Усе живе галасує. Виголошує промову на захист мінерала.
41. Скептицизм – сп’яніння розпачу.
45. Той, хто схильний до надмірної насолоди, вміє співчувати і бути милосердним; хто прагне бездоганності, на це не здатен (Св. Жан Клімак). Тільки святий – ні більше, ні менше – міг так ясно і переконливо говорити не про ілюзію, а про саму істоту християнської моралі, моралі взагалі.
52. Алярік стверджував, що якийсь “демон” змусив його виступити проти Риму. Кожна розвинена цивілізація чекає на свого варвара, кожен варвар чекає на свого демона.
55. Мене принаймні не турбує Апокаліпсис, мене непокоїть революція... Я погоджуюсь брати участь у завершенні чи зародженні, у кінцевій чи початковій катастрофі, але не у зміні чогось на щось краще чи на щось гірше.
56. Те, що називають творчим інстинктом, є лише викривленням, спотворенням нашої природи: ми приходимо у цей чистий світ не оновлювати, не перетворювати його, а щоби використати свою примарність буття, поступово розтринькати її і згодом непомітно зникнути.
Далі тут:
http://www.potyah76.org.ua/potyah/?t=102
http://www.potyah76.org.ua/potyah/?t=104
Відповіді
2006.09.16 | Георгій
Оскар Уайльд куди глибше :)
"No woman is a genius, Dorian." (Lord Henry Watton)2006.09.16 | Георгій
Або ще оце... (зовсім глибоко)
"There are only two kinds of women: simple and colored." (Той самий Lord Henry Watton)2006.09.18 | Георгій
Поясню, що мав на увазі
Я дуже скептичний до літератури типу "в мірє мудрих мислєй." За епатажно-парадоксалістською формою дуже легко сховати елементарні фобії.2006.09.18 | harnack
Re: Поясню, що мав на увазі
Георгій пише:> Я дуже скептичний до літератури типу "в мірє мудрих мислєй." За епатажно-парадоксалістською формою дуже легко сховати елементарні фобії.
Сподіваюсь, що не прагнете бездоганності, як казав пан Чоран. Але всілякий скептицизм та цинізм та ерудиція та оскома од кліше - виконують селекцію станів та селекцію мови, які породжують інориторики та іностилі. Лабораторний спосіб існування особистості. Конвертування фобій та розчарувань та відчаїв та апокаліпсисів у стиль - секрет геніальності Чорана. Іноді він пише для приречених, пропащих, для гладіаторів. Між іншим - майже всі його книги перекладені англійською (Cioran).
Трішки отута:
http://www.odresher.addr.com/quotations/aphorisms/cioran-fs.htm
To be objective is to treat others as you treat an object,
a corpse—to behave with them like an undertaker.
(Об'єктивність гробара. Отож - будьмо суб'єктивними, бо тільки отак будемо справедливими, беручи участь в особистості іншого).
Бути об'єктивним значить ставитися до інших нібито ставимось до якогось об'єкту, до трупа - поводитись з ними немов гробар.
2006.09.27 | harnack
Почитаймо трішки Успенського
Б. А. Успенский. "Крестное знамение и сакральное пространство: Почему православные крестятся справа налево, а католики - слева направо?"Книга посвящена истории крестного знамения и призвана ответить на вопрос, сформулированный в заглавии. Особое внимание уделяется истории перстосложения
в крестном знамении.
http://www.lrc-press.ru/05.htm
2006.10.12 | harnack
Re: Почитаймо трішки про слов'ян
Френсіс ДВОРНІКСЛОВ'ЯНИ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ІСТОРІЇ ТА ЦИВІЛІЗАЦІЇ
http://litopys.org.ua/dvornik/dv.htm
та про реформацію і слов'ян:
http://litopys.org.ua/dvornik/dv19.htm
2006.11.07 | harnack
Почитаймо трішки Бердяєва про малоросів
Емпіричний факт, його констатація напевне добре обґрунтована, з автентичного українського досвіду. Отак: українцям треба усвідомити, що вони розуміють речі, а не панїмают: на те й вища розсудливість українців над росіянами!"Малороссы более рассудительны, в них сильнее инстинкт самосохранения. В Малороссии не было того духовного напряжения, которое вызвано было татарским игом, и там всегда сильнее были западные влияния. Нет национальности великорусской, как нет национальности малорусской, есть лишь русская национальность. Но существуют племенные особенности, которых отрицать невозможно. И великорусские особенности оказались роковыми в ходе революции. Сила, собиравшая Великую Россию, уничтожила своё собственное тысячелетнее создание. Русская революция существенно отличается от всех бывших в мире революций и более всего от революции французской — она разложила Россию, единую и великую, и тяжело ранила русское национальное чувство."
Цікаво як пан теолог потім сідлає самого пана Бога відповідальністю за існування "русских", але не українців... А гадаєш - віра спасає!
http://64.233.161.104/search?q=cache:gZ5EUPUvcXEJ:www.krotov.info/library/02_b/berdyaev/1918_296.html+%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B4%D1%8F%D0%B5%D0%B2+%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%8B&hl=en&gl=us&ct=clnk&cd=17
2007.02.20 | harnack
Почитаймо трішки з підручника по філософії (л)
http://www.tspu.edu.ua/subjects/87/Filosofiya/lekcii.htm
2007.02.20 | Георгій
Дякую, ДУЖЕ цікаво і важливо! А що таке "tspu?"
2007.02.20 | Георгій
Вже знаю - Тернопільський Національний педагогічний університет
Молодці! А біологи там не потрібні?2007.10.12 | harnack
Почитаймо трішки богомазів та віршомазів (л)
Гарна мова та настанова!http://64.233.169.104/search?q=cache:c6X_fem2LmYJ:pravoslavu.narod.ru/opovid.htm+%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0+%D1%89%D0%BE&hl=en&ct=clnk&cd=37&gl=us
2007.10.15 | Георгій
Маячня :)
2007.10.13 | Тестер
Цікаві посилання та автори. Дякую!
2007.12.26 | harnack
Почитаймо трішки Трубецького про москво-туранців
про турко-монґоло-фіно-уґро-хозарят:http://gumilevica.kulichki.net/TNS/tns06.htm#tns06text12
Николай Cергеевич Трубецкой
О туранском элементе в русской культуре
Но если, таким образом, в Московской Руси туранская по своему происхождению государственность и государственная идея оправославились, получили христианское религиозное освящение и идеологически связались с византийскими традициями, то возникает вопрос: не произошло ли одновременно и обратного явления, т. е. известной "туранизации" самой византийской традиции и проникновения черт туранской психики в саму русскую трактовку православия?
Московская Русь, несмотря на всю силу и напряженность религиозного горения, определявшего не только ее бытие, но и само ее возникновение, не дала ни одного православного богослова, совершенно так же, как турки не дали ни одного сколько-нибудь выдающегося мусульманского богослова, хотя всегда были набожнее арабов.
Здесь сказываются общие черты религиозной психологии: и там и здесь догмат веры рассматривается как данное, как основной фон душевной жизни и внешнего быта, а не как предмет философской спекуляции; и там и здесь религиозное мышление отличается отсутствием гибкости, пренебрежением к абстрактности и стремлением к конкретизации, к воплощению религиозных переживаний и идей в формах внешнего быта и культуры.
Не подлежит сомнению, что свойственное древнерусскому благочестию пренебрежение к абстракции и отсутствие православно-богословского творчества было недостатком этого благочестия по сравнению с греческим. Но в то же время нельзя не признать, что то "бытовое исповедничество", та пропитанность культуры и быта религией, которые были следствием особых свойств древнерусского благочестия, были плюсом, а не минусом. Очевидно, "и сие надлежало делать, и того же не оставлять". Известная гипертрофия туранских психологических черт вызвала в русской набожности косность и неповоротливость богословского мышления, и от этих недостатков надлежало избавиться.
Избавиться от этого недостатка тем легче, что сама гипертрофия тех туранских психических свойств, на которых этот недостаток основан, коснулась не всего русского племени, а только одной его части, именно великорусской. Малороссы, гораздо менее великороссов подвергшиеся туранскому воздействию, в меньшей мере обладают некоторыми положительными свойствами туранского происхождения (например, гораздо менее великорусов способны к государственному строительству крупного масштаба), но зато проявляют, пожалуй, большую способность к богословскому умозрению и дали русской Православной Церкви целый ряд выдающихся богословов, как-то: Дмитрий Ростовский, Симон Тадорский, Сильвестр Каневский - и всю могилянскую богословскую школу, с выросшей из нее русской богословско-академической традицией. В Церкви, как и во многих житейских областях, обе главные части русского племени призваны взаимно дополнять друг друга. Отторгаясь друг от друга, каждая из этих частей рисковала бы впасть в однобокость.
Висновок: відчай Трубецького очевидний та незаперечний: українці не потребують маскалят, а маскалята - ніщо без українців!
2009.04.22 | harnack
Почитаймо трішки бідолашного й знемовленого Гоголя...
Молитись російською? Увідчуження церковно-слов'янської ув російську через втрату кличного в нього й надалі продовжувалося, хоча багато чого ще там:Чого вартує оця його граматична й молитовна шизофренія ув звертанні до пана Бога: "Владыко и Господин мой!"
Треба б вже: "Владико і ГосподинЕ мой!" - Не диво що пан Ґаспадїн Боґ - Гоголя не вислухав: є богохульством одночасно не бути настановно кличним і також бути кличним в інтимному й безпосередньому зверненні до Ґоспада Боґа! Бач - отаким деслов'янізованим граматичним суржиком і самого Владику мов та граматик та спасінь - можна таки збити з пантелику!
Мовохульство призводить до богохульства!
Ніби от українець би сказав: "Мамо і татО - простіть мені" замість "МамО і татУ - простіть мені!"
Нерозуміння кличного = нерозуміння самого пана Бога, неміч збагнути інтимну, сімейну але й заодно інструментальну молитовну настанову до Вітця Бога: ОтчЕ Наш - ми твої діти!
Багатостолітнє, невпинне, урочисте, іноді щоденно трикратне бомбардування москальської психіки "ОтчЕ Нашем" - не ВОТЧЕНАШИЛО й не ЗОТЧЕНАШИЛО москалів, не втовкмачило в їхню неслов'янську психіку українського сакрального кличного відмінку. Те що передала українцям сім'я - москалям неспроможна була передати щонайсакральніша молитва: ОтчЕ Наш!
МОЛИТВЫ, НАПИСАННЫЕ ГОГОЛЕМ
к предыдущей главесодержаниек следующей главе
НА 1846 <ГОД>
Господи, благослови на сей грядущий год! Обрати его весь в плод и в труд многотворный и благотворный, весь на служение Тебе, весь на спасенье душ. Буди милостив и разреши руки и разум, осенив его светом высшим Твоим и прозреньем пророческим великих чудес Твоих. Да Святый Дух снидет на меня и двигнет устами моими и да освятит во мне все, испепелив и уничтожив греховность и нечистоту и гнусность мою и обратив меня в святый и чистый храм, достойный, Господи, Твоего пребывания. Боже! Боже! не отлучайся от меня! Боже! Боже! воспомни древнюю любовь. Боже! благослови и дай могущество возлюбить Тебя, воспеть и восхвалить Тебя, и возвести всех к хваленью святого имени Твоего.
Влеки меня к Себе, Боже мой, силою святой любви Твоей. Ни на миг бытия моего не оставляй меня; соприсутствуй мне в труде моем, для него же произвел меня в мир, да, свершая его, пребуду весь в Тебе, Отче мой, Тебя единого представляя день и ночь перед мысленные мои очи. Сделай, да пребуду нем в мире, да обесчувствует душа моя ко всему, кроме единого Тебя, да обезответствует сердце мое к житейским скорбям и бурям, их же воздвигает сатана на возмущение духа моего, да не возложу моей надежды ни на кого из живущих на земле, но на Тебя единого, Владыко и Господин мой! Верю бо, яко Ты един в силах поднять меня; верю, яко и сие самое дело рук моих, над ним же работаю ныне, не от моего произволения, но от святой воли Твоей. Ты поселил во мне и первую мысль о нем; Ты и возрастил ее, возрастивши и меня самого для нее; Ты же дал силы привести к концу Тобой внушенное дело, строя все спасенье мое: насылая скорби на умягченья сердца моего, воздвигая гоненья на частые прибеганья к Тебе и на полученье сильнейшей любви к Тебе, ею же да воспламеняет и возгорится отныне вся душа моя, славя ежеминутно святое имя Твое, прославляемое всегда ныне, и присно, и во веки веков. Аминь.
Боже, благослови!
Да появится в настоящем году созрелый и полный плод!
Господи, дай мне помнить вечно мое... мое неведение, мое незнание, недостаток образования моего, да не выведу ни о ком и ни о чем неосмотрительного мнения. (Никого не судить, и сторониться выводить мнение. Да помню ежеминутно слова Апостола Твоего. Не все да будет.)
Боже, соделай безопасным путь его, пребыванье во Святой Земле благодатным, а возврат на родину счастливым и благополучным!
Преклони сердца людей к доставленью ему покровительства (повсюду, где будет проходить он); восстанови тишину морей и укроти бурное дыхание ветров!
Тишину же души его исполни, благодатных мыслей во все время дороги его! Удали от него духа колебаний, духа помыслов мятежных и волнуемых, духа суеверия, пустых примет и малодушных предчувствий, ничтожного духа робости и боязни!
Дух же твердости и силы и несокрушимой надежды в Тебя, Боже, всели в него! Да окрепнет во всем благом и угодном Тебе!
Исправи молитву его и дай ему помолиться у Гроба Святого о собратьях и кровных своих, о всех людях земли нашей и о всей отчизне нашей, о ее мирном времени, о примирении всего в ней враждующего и негодующего, о водворении в ней любви и о воцарении Твоего царства, Боже!
Боже, не погляди на недостоинство его, но, ради молитв наших, усердных и горячих молитв, — воссылаемых нами от глубины сердец наших, и ради молитв людей, Тебе угодных, о нем Тебе молящихся, удостой его, недостойного, грешного о сем помолиться и не возгнушайся принять сердечные прошенья его, простя ему за все!
И сподоби его, Боже, восстать от Святого Гроба с обновленными силами, бодростью и рвением возвратиться к делу и труду своему, на добро земле своей и на устремленье сердец наших к прославленью святого имени Твоего!
Господи! спаси и помилуй бедных людей. Умилосердись, Создатель, и яви руку Свою над ними. Господи, выведи нас всех на свет из тьмы. Господи, отгони все обольщения лукавого духа, всех нас обольщающие. Господи, просвети нас, Господи, спаси нас. Господи, спаси бедных людей Твоих.
Господи, удержи гнев Твой и ярость казней Твоих. Господи, преклонись немощью нашею и помоги нам возвестись нам, обрати к Тебе и <помоги> вознести умоляющий вопль к Тебе и рыданьем сердец наших умолить Тебя. Господи, не взирая на нечестивые наши дела и вопль неистовый, не ведят бо, что творят, ради любящих Тебя, ради угождающих, пошли Духа Твоего Святого, вразуми и спаси нас. Спаси, спаси нас, спаси.
Господи, спаси и помилуй бедных людей Твоих. Не давай лукавому возвеселиться и овладеть нами. Не дай врагу поглумиться над нами и мрачному производить беспорядки и неустройства, возмутить стройность, знаменующую присутствие Твое с нами. Господи, яви, сотвори святое чудо Твое, устрой, устрой.
Господи, спаси.
Небесная стройность и мудрость Христа, соприсутствовавшая Богу при твореньи мира, без нея же ни что же бысть. Яви человеколюбие Свое ради Святой Крови Своей, ради жертвы за нас принесенной. Внеси святой порядок, и разогнавши мысли нечестивые, вызови из хаоса стройность, и спаси нас, спаси, спаси нас. Господи, спаси и помилуй бедных людей Твоих.
Молюсь о друзьях моих. Услыши, Господи, желанья и моленья их. Спаси их. Боже. Прости им, Боже, как и мне грешному, всякое согрешенье пред Тобою.
Милосердия, Господи. Ты милосерд. Прости все мне, грешному. Сотвори, да помню, что я один и живу в Тебе, Господи; да не возложу ни на кого, кроме на одного Тебя, надежду, да удалюсь от мира в святой угол уединения.
Боже, дай полюбить еще больше людей. Дай собрать в памяти своей все лучшее в них, припомнить ближе всех ближних и, вдохновившись силой любви, быть в силах изобразить. О, пусть же сама любовь будет мне вдохновеньем.
«Никтоже притекаяй к Тебе, посрамлен от Тебе исходит, Пречистая Богородице Дево, но просит благодати и приемлет дарование к полезному прошению <Богородичен 6-го гласа по тропаре святому>».
К Тебе, о Матерь Пресвятая!
Дерзаю вознести мой глас,
Лице слезами омывая:
Услышь меня в сей скорбный час,
Прийми теплейшие моленья,
Мой дух от бед и зол избавь,
Пролей мне в сердце умиленье,
На путь спасения наставь.
Да буду чужд своей я воли,
Готов для Бога все терпеть.
Будь мне покровом в горькой доле —
Не дай в печали умереть.
Ты всех прибежище несчастных,
За всех молитвенница нас!
О, защити, когда ужасный
Услышу судный Божий глас,
Когда закроет вечность время,
Глас трубный мертвых воскресит,
И книга совести все бремя
Грехов моих изобличит.
Стена Ты верным и ограда!
К Тебе молюся всей душой:
Спаси меня, моя отрада,
Умилосердись надо мной!
2010.03.29 | harnack
Почитаймо трішки Alain Badiou про Павла (л)
Апостол ПавелОбоснование универсализма
Перевод с французского О Головой
http://elenakosilova.narod.ru/studia/Badiou.htm
2010.06.09 | harnack
Почитаймо трішки Аґамбена (л)
Зважмо: Бадью, Жижек, Аґамбен - натепер мабуть найкращі з мислителів Европи...На жаль - російською.
По суті: Що ЧИНИТИме пан Бог (не Ягве) та його ангели (які вчинки потрапить чи зможе вчинити всемогутність - усекратія - та її ангельська бюрократія) після кінця світу, після завершення всіх вчинків та вчинку вчинків (Кінця світу + Суду Божого)? Чи не залишиться всемогутність - всечинність - бездіяльною та нечинною та ледачою?
http://www.artinfo.ru/RU/news/main/Agamben_G-27-02-2007-Moscow.htm
2010.06.10 | Георгій
Цікаві роздуми...
В принципі нічого такого вжe нового - стара філософська дихотомія між "to do" і "to be." Бeзкінeчний "суботній" спочинок правeдників після Cтрашного Cуду у юдeо-християнській традиції дійсно вбачається як чистe "to be," на відміну від, скажімо, мусульманскої традиції, дe насeльники рая їдять, п"ють і мають статeві стосунки кожний аж з сeмидeсятьма дівицями.