Зелені Свята і Апостольський Піст
06/03/2007 | Георгій
Сьогодні, рівно через тиждень після неділі П"ятидесятниці, моя "церковця" святкує Неділю Всіх Святих, і цим закінчує святкування "Зелених Свят" (Святої Тройці). З раннього ранку завтрашнього дня вона, за традицією, починає так званий Апостольський Піст (або, як він іноді називається в Україні, Петрів Піст). Цей піст триватиме до дня Св. Петра і Павла - 12 липня (в "новокалендарних" церквах 29 червня).
Петрів або Апостольський Піст - це дуже стародавня традиція "кафоличної" (православної і католицької) церкви. Він згадується як звичай Церкви вже в писаннях папи Лева Першого, датованих 461 р. Цей піст не такий суворий, як Великий Піст: деякі православні юрисдикції, наприклад, дозволяють вірним у суботу і неділю цього посту вживати рибу, олію і вино (хоча на протязі всіх днів посту наказується утримуватися від м"яса і птиці, а також від різних тілесних задоволень і від світських розваг).
На Апостольський Піст випадає одне дуже велике церковне свято - різдво Івана Христителя (моя церква в цьому році святкує його в суботу 7 липня). У цей день дозволяється все "скоромне."
Цікаво, як Церква споконвіку живе своїм дуже своєрідним, дуже особливим календарем, в якому радісні і "щедрі" свята чергуються з суворими обмеженнями постів. Світські люди, а також багато християн-"інославних" (протестантів) зовсім втратили це почуття церковного Часу-"кайросу" (не в значенні "хвилина часу, година часу," а в значенні "час розкидати каміння і час збирати каміння," тощо).
Петрів або Апостольський Піст - це дуже стародавня традиція "кафоличної" (православної і католицької) церкви. Він згадується як звичай Церкви вже в писаннях папи Лева Першого, датованих 461 р. Цей піст не такий суворий, як Великий Піст: деякі православні юрисдикції, наприклад, дозволяють вірним у суботу і неділю цього посту вживати рибу, олію і вино (хоча на протязі всіх днів посту наказується утримуватися від м"яса і птиці, а також від різних тілесних задоволень і від світських розваг).
На Апостольський Піст випадає одне дуже велике церковне свято - різдво Івана Христителя (моя церква в цьому році святкує його в суботу 7 липня). У цей день дозволяється все "скоромне."
Цікаво, як Церква споконвіку живе своїм дуже своєрідним, дуже особливим календарем, в якому радісні і "щедрі" свята чергуються з суворими обмеженнями постів. Світські люди, а також багато християн-"інославних" (протестантів) зовсім втратили це почуття церковного Часу-"кайросу" (не в значенні "хвилина часу, година часу," а в значенні "час розкидати каміння і час збирати каміння," тощо).
Відповіді
2007.06.04 | Георгій
Для чого нам пости?
Цікаво, хто з форумників-християн як відповість на це питання?Наскільки я розумію, християнська ідея посту, тобто обмеження себе в їжі, тілесних насолодах і розвагах не є якимось "покаранням" своєї (як вважають різні маніхейці) "паскудної" "смердючої" "плоті," яка є сама собою злом. Плоть є не зло. Як ми використовуємо цю плоть, ось питання. Якщо ми фокусуємо своє життя на тому, щоби їй, цій плоті, догоджати - оце зло.
Піст не є покарання плоті; він є річ хороша, світла, легка, радісна (хоча може і викликати деяку напругу, особливо в початківців). Він є нагорода нам, тим, хто постить. Ми під час посту переконуємося, що наше життя є чимось значно більшим, ніж їжа, питво, алкоголь, тютюн, телевізор, карти, концерти, статеве задоволення. Наше життя є - повинно бути - постійною радістю і подякою Богові за те, що воно, це життя, нам подароване і що Божою ласкою, милосердям, любов"ю, жертвою воно, це наше життя, стає незкінченним, вічним - якщо тільки ми самі в своїй сліпоті, гордині, невдячності не відкидаємо цей Божий дар. І кожний піст демонструє нам, що цей стан радості і вдячності, стан справжнього духовного людського щастя не визначається кількістю чи якістю з"їденого чи випитого, або тим, наскільки ми задовільняємо ту чи іншу з наших житейських звичок, слабкостей, примх. Він залежить тільки від нашого власного бажання пізнати нашого Творця і Спасителя і бути Його хорошими, вдячними, люблячими дітьми.
Цікаво, що в історії християнської Церкви не-дотримування постів, нехтування ними - явище досить нове. Традиційно, Церква постила кілька разів на рік, причому навіть і в часи західноєвропейської Реформації періодично постили такі полум"яні (нібито) борці з "традицією," як Лютер і Кальвін.
Щиро вітаю всіх, хто з завтрашнього ранку починає дотримуватися Апостолського Посту. Радості всім вам, легкості, світла, любові, розкаяння в гріхах, і Божої ласки!
2007.06.04 | Вільнодум
Re: Для чого нам пости?
Пости для того, щоб Ви ОСЛАБЛИ і скорилися!Пости для того, щоб Вас зробити НІКИМ! Гівном!
Я ніколи не скорюся-підкорюся цим загарбникам нашої Української ВОЛІ!
Вони є нікчемність! Зараза нашої древньої культури! Їх треба викорінити, як бур"ян!
Хай Буде!
-- Вільнодум
2007.06.04 | Георгій
А я навпаки, не ослаб, а окріпнув після Великого посту!
Скинув зайву вагу (причому саме жир, не м"язи, тому що до гімнастичного залу і басейну ми з Лесею продовжували ходити під час посту), став краще виглядати і краще, легше, здоровіше себе почувати. Донька дуже похвалила - "тату, ой, що з тобою, ти такий гарний, худенький!" А це для мене як бальзам на рани. Все моє життя покращилося в тисячу разів після того, як я став православним і почав по-справжньому постити. А Ви кажете, "щоб ви ослабли." яке там.