Відповіді

• 2009.05.06 | Георгій

  Дужe дякую! Ні, ми "новокалeндарні.."

  Алe всe рівно дякую, отчe Олeжe!
  
  Вітаю всіх Гeоргіїв, Юріїв, Гeоргів, Джорджів, Джорджій, Джорджіан, Жоржів, Хорхe, Єгорів, Йороісів і т.д.!
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2009.05.06 | Oleksa

    З іменинами, шановні пане Георгію, та пане Юрію (Р.М.)!!!

    Нехай здоровиться вам обом, та вашим рідним!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2009.05.06 | Георгій

      Дякую! І Вам шастя-здоров"я!

• 2009.05.06 | +О

  Re: вітаю пана Юрія!

• 2009.05.07 | Георгій

  Ось трохи про цього святого (/)

  6 ТРАВНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ ПЕРЕМОЖЦЯ (ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ)
  Віктор ГРЕБЕНЮК
  
  Житіє цього святого, одного з найшанованіших у нашому народі, сповнене легендарних рис.
  
  У стародавні часи в Сирофінікії в одному озері завелася потвора – велетенський змій, який пожирав усякого, хто проходив поруч. Не раз мешканці столичного міста Берит, розташованого поблизу, виряджали озброєні загони, аби позбутися лиха, та все дарма. Ба більше: чудовисько своїми отруйними випарами заражало і повітря, і земні плоди. Та врешті жителі міста – а всі вони були ідолопоклонниками – вирішили «домовитися» з монстром і за порадою кумирослужителів віддавали за жеребом одну дитину на день тій ненаситній потворі.
  
  Прийшла черга і самому князеві пожертвувати своєю дочкою. Стоячи на березі озера, юна княжна ридала, ждучи смертної години. Аж ось в oбразі молодого вершника, озброєного списом, з’являється Божий посланець – святий Георгій. «Біжи звідси, добрий юначе, – заволала бідолашна дівчина, – щоб тобі не загинути разом зі мною!» – «Не загинеш, – відповів витязь. – В ім’я Господа мого Ісуса Христа все можливо». Цієї миті з озера випірнув змій, а святий побідоносець, осінивши себе хресним знаменням, ударив чудовисько списом та, поранивши його, прив’язав до пояса, наче пса, і повів у місто. Вражені цим чудом, двадцять п’ять тисяч мужів та їхні жінки й діти прийняли святе Хрещення.
  
  Оскільки ця оповідь, як бачимо, існує в суто легендарній формі, науковці довго сумнівалися в тому, що святий Юрій це історична особа. Кілька десятиліть знадобилося вченим у ХХ ст., щоб вияснити істину. Дослідники дійшли думки, що за цією фольклорною оболонкою приховуються реальні події. Насправді йдеться про подвижника Христової віри, який жив і проповідував у Нікомідії (це тепер у Туреччині), де й загинув 303 року.
  
  Хто ж такий змій у цій легенді? Це той же дракон, про якого розповідається і в Книзі пророка Даниїла, і в Одкровенні Йоана Богослова, і в інших частинах Святого Письма (єврейське слово тан, що не раз трапляється у Старому Завіті, перекладають і як шакал, і як дракон, і як змій, і як крокодил). Це – переносний, алегоричний образ диявола, втілення язичництва.
  
  Але чи насправді вже подолано язичництво? Погляньмо хоч би на те, як святкується празник Юрія ще й тепер. Як пише знаменитий дослідник українського фольклору Олекса Воропай, «із зеленого жита дівчата плетуть вінки, святять їх в церкві, а коли йдуть у поле хресним ходом, то кладуть ті вінки на хоругви». У цьому християнізованому обряді явно бачимо язичницьку основу. Ще й нині на Юрія вішають вінки на роги худобі (цього дня за традицією її вперше виганяють на пасовище), чимало й інших юріївських звичаїв дійшло до нас із язичницьких часів. Звісно, ті з них, котрі вже не мають магічного значення, сприймаються нині лише як культурна спадщина нашого народу. Але є серед них і явно чародійські, з якими Християнству ще треба боротись.
  
  Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 5 (30)
  http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=432

• 2009.05.08 | Георгій

  "Пeрeмогти сeбe" (/)

  ПЕРЕМОГТИ СЕБЕ
  
  07.05.2009
  У день спомину великомученика Юрія Переможця архієпископ Луцький і Волинський Михаїл одвідав Свято-Юріївську громаду в обласному центрі. У співслужінні з настоятелем парафії канцлером єпархії протоієреєм Миколою Цапом та іншим духовенством владика освятив два кивоти з іконами святих Миколая і Варвари, відправив Божественну Літургію, виголосив глибоку, змістовну проповідь.
  
  «Хоч би скільки жила на світі людина – це мить проти вічності, і кожен дасть відповідь перед Усевишнім, на що ти потратив своє земне життя. А єдине, на що його слід потратити, – це на підготовку до вічного життя, на подолання усіляких перепон на шляху до нього. Можна перемогти народи й держави, можна зруйнувати неприступні фортеці, але найважчі битви – у серці людському, найважче перемогти спокуси у самому собі. Юрій Переможець, покровитель вашого храму й громади, зображається як воїн, що списом пронизує змія. Цей змій уособлює всяке зло, особливо ж зло, що таїться у нас самих, що жере нас ізсередини і з яким кожен із нас має вести нещадну боротьбу», – сказав високопреосвященний.
  
  Цього року виповнюється десять літ відколи церква носить ім’я цього великомученика. Її було освячено 111 років тому як Покровську, згодом, за Польщі, діяла як римо-католицький костел, за радянських часів була переобладнана на військовий музей, а в перші роки незалежності функціонувала як храм Олександра Невського.
  
  На престольний празник цього дня, як і щороку, прибули й вітали парафіян командир Луцького прикордонного загону полковник Володимир Бондар, вихованці Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Адже Юрій Змієборець здавна особливо шанується у військовиків.
  
  http://www.pravoslavja.lutsk.ua/novyny/novyna?newsid=1136