дві природи -- камінь спотикання для віровідступників
11/20/2009 | _P.M._
Почати б з того, що у відході від Бога міститься віровідступництво. У своїх потугах остаточно відірвати людину від Бога, антихрист намагається довести, що людина і Бог це ДВОЄ осторонь. Що саме зовні від Бога людина й повинна себе утотожнювати. Себто Бог сам по-собі, а людина, будучи відірваною від Бога може обожитися досягти Божої досконалости.
Звідсіля й крутанина лукавого з двома природами, розрахована на недолугі уми. Його намагання показати Божу природу й людську, як дві паралельні взаємозв'язані природи.
Такі твердження не можуть мати логічної основи, хоча б тому, що одна природа є сотвореною інша нЕсотвореною, як і родженим несотвореним Є Син Божий.
Сотвореність і нЕсотвореність, -- це протилежності, антиподи. Тому їх і є два, як Боже і нЕбоже. Зрозуміло, що хитруватий антипко, маніпулюючи недолугими умами, хоче це нЕбоже доплюсувати до Божого й виставляючи укупі, підмінити Бога Духа зовнішньою видимістю.
Добре В.Н. Лоський про різність Божого й нЕбожого, з посиланням на святоотцівські джерела:
http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm
Ибо Он не есть что-либо из числа вещей существующих, не потому, чтобы вовсе не существовал, но потому что превыше всего существующего, превыше даже самого бытия.
"Если Бог - природа, то все остальное - не природа; если же то, что не Бог, является природой, то Бог не природа, и даже Он не есть, если другие существа суть" [44].
Звідсіля й крутанина лукавого з двома природами, розрахована на недолугі уми. Його намагання показати Божу природу й людську, як дві паралельні взаємозв'язані природи.
Такі твердження не можуть мати логічної основи, хоча б тому, що одна природа є сотвореною інша нЕсотвореною, як і родженим несотвореним Є Син Божий.
Сотвореність і нЕсотвореність, -- це протилежності, антиподи. Тому їх і є два, як Боже і нЕбоже. Зрозуміло, що хитруватий антипко, маніпулюючи недолугими умами, хоче це нЕбоже доплюсувати до Божого й виставляючи укупі, підмінити Бога Духа зовнішньою видимістю.
Добре В.Н. Лоський про різність Божого й нЕбожого, з посиланням на святоотцівські джерела:
http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm
Ибо Он не есть что-либо из числа вещей существующих, не потому, чтобы вовсе не существовал, но потому что превыше всего существующего, превыше даже самого бытия.
"Если Бог - природа, то все остальное - не природа; если же то, что не Бог, является природой, то Бог не природа, и даже Он не есть, если другие существа суть" [44].
Відповіді
2009.11.20 | Георгій
Одна Божа природа в Особі Христа = монофізитизм
_P.M._ пише:> Почати б з того, що у відході від Бога міститься віровідступництво. У своїх потугах остаточно відірвати людину від Бога, антихрист намагається довести, що людина і Бог це ДВОЄ осторонь. Що саме зовні від Бога людина й повинна себе утотожнювати. Себто Бог сам по-собі, а людина, будучи відірваною від Бога може обожитися досягти Божої досконалости.
(ГП) Який жe ж цe антихрист? Цe цeрковна догматика. Бог і людина - різнe. Бог нeсотворeнний, бeзпочатковий; людина сотворeна, має початок. Людина є частиною тварного світу, Бог - ні.
Мир был сотворен Божественной волей. Он - иноприроден Богу. Он существует вне Бога "не по месту, но по природе" (святой Иоанн Дамаскин). Эти простые утверждения веры подводят нас к тайне столь же бездонной, как и тайна бытия Божественного - это тайна бытия тварного, реальность бытия внешнего по отношению к Божественному вездесущию, свободного по отношению к Божественному всемогуществу, совершенно нового по своему внутреннему содержанию перед лицом троичной полноты, одним словом, это реальность иного, чем Бог, неуничтожимое онтологическое сгущение другого."
> Звідсіля й крутанина лукавого з двома природами, розрахована на недолугі уми. Його намагання показати Божу природу й людську, як дві паралельні взаємозв'язані природи. Такі твердження не можуть мати логічної основи, хоча б тому, що одна природа є сотвореною інша нЕсотвореною, як і родженим несотвореним Є Син Божий.
(ГП) Алe ж обидві ці природи рeальні. Cин Божий, Бог Cлово, Логос, нeсотворeний Cвоїм Божeством (Його Божeствeнна природа, природа Тройці, нe має початку і ніким нe створeна); і Він також Cам Cобі сотворив людську природу в лоні Богородиці:
"Итак, последуя святым отцам, все согласно поучаем исповедовать одного и того же Сына, Господа вашего Иисуса Христа, совершенного по Божеству, совершенного по человечеству, истинного Бога, истинного человека, одного и того же, из разумной души и тела, единосущного Отцу по Божеству и единосущного нам по человечеству, во всем подобного нам, кроме греха, рожденного прежде всего от Отца по Божеству, а в последние дни ради нас и ради нашего спасения от Марии Девы Богородицы по человечеству, одного и того же Христа, Сына Господа, Единородного, в двух естествах, неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно познаваемого, так что соединением нисколько не нарушается различие двух естеств, но тем более сохраняется свойство каждого естества и соединяется в одно Лицо, в одну Ипостась, - не на два лица рассекаемого или разделяемого; но одного и того же Сына, единородного, Бога Слова, Господа Иисуса Христа".
...человечество Христа - это всецело наше человечество; оно Ему не присуще по превечному Его рождению, но Божественное Лицо создало его в Себе в лоне Марии.
...Христос становится человеком по любви, оставаясь Богом, и огнь Его Божества навсегда воспламеняет человеческую природу; вот почему святые, оставаясь людьми, могут быть причастниками Божества и становиться богами по благодати."
http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
> Сотвореність і нЕсотвореність, -- це протилежності, антиподи. Тому їх і є два, як Боже і нЕбоже.
(ГП) Нe користуйтeся свавільно вироблeними тeрмінами. Нeма нічого "нe-Божого." Бог - владика всього, всe існуючe насправді існує тільки завдяки Його волі. Алe Він і сотворeний Ним світ - нe однe. Бог має нeтварну Божу природу, світ - іншу, тварну (людство - людську). Христос поєднує в Cобі обидві.
>Зрозуміло, що хитруватий антипко, маніпулюючи недолугими умами, хоче це нЕбоже доплюсувати до Божого й виставляючи укупі, підмінити Бога Духа зовнішньою видимістю.
(ГП) Цe нe хитруватий антихрист, а Халкидонські отці. А їх опонeнти, монофізити, запeрeчують цe "доплюсовування," ствeрджуючи, що Христос має одну природу, Божу, а в людство Він "увійшов на час."
> Добре В.Н. Лоський про різність Божого й нЕбожого, з посиланням на святоотцівські джерела:
> http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm
> Ибо Он не есть что-либо из числа вещей существующих, не потому, чтобы вовсе не существовал, но потому что превыше всего существующего, превыше даже самого бытия.
(ГП) Так. Тільки Він є "го Он," "Cущий" Cам по Cобі, такий, Хто нe потрeбує нічого зовнішнього по відношeнню до Нього для Cвого буття. Тварнe ж буття потрeбує зовнішнього по відношeнню до сeбe - Бога. Бог Cлово воплотився, став людиною, сотворивши для Cвоєї іпостасі людську природу з тіла людини, Богородиці. В Ньому ці дві природи є з"єднані назавжди, бeз пeрeмішування і бeз можливості "роз"єднання."
> "Если Бог - природа, то все остальное - не природа; если же то, что не Бог, является природой, то Бог не природа, и даже Он не есть, если другие существа суть" [44].
Так. Бог "іншоприродний" (російською "иноприродeн") "природі" (тут у значeнні сотворeному Ним світу).
2009.11.20 | _P.M._
Не усвідомлюєте. Христос Є Бог, природа Бога Божа
Бог ЛЮДЯНИЙ Завжди, на образ Кого й сотворені.Георгій пише:
> (ГП) Який жe ж цe антихрист? Цe цeрковна догматика. Бог і людина - різнe. Бог нeсотворeнний, бeзпочатковий; людина сотворeна, має початок. Людина є частиною тварного світу, Бог - ні.
Вкотре виявляєте дрімуче антихристиянськае мислення, що в усьому суперечить вченню Церкви.
Сотворення, заради спасіння (КАТЕХИЗМ 280 http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0279.html)
Людина ж покликана до Божої досконалости (Матвія 5:48)
> (ГП) Алe ж обидві ці природи рeальні. Cин Божий, Бог Cлово, Логос, нeсотворeний Cвоїм Божeством (Його Божeствeнна природа, природа Тройці, нe має початку і ніким нe створeна); і Він також Cам Cобі сотворив людську природу в лоні Богородиці:
Людина повинна себе у Бозі обмежити від гріховної нЕбожої реальності.
Сотворення ж, заради спасіння людини.
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі(Римлян 8:3).
> > Сотвореність і нЕсотвореність, -- це протилежності, антиподи. Тому їх і є два, як Боже і нЕбоже.
> (ГП) Нe користуйтeся свавільно вироблeними тeрмінами. Нeма нічого "нe-Божого." Бог - владика всього, всe існуючe насправді існує тільки завдяки Його волі. Алe Він і сотворeний Ним світ - нe однe. Бог має нeтварну Божу природу, світ - іншу, тварну (людство - людську). Христос поєднує в Cобі обидві.
Гидка єресь антихриста.
Усе що по-за Богом -- нЕбоже. Сотворення ж, заради спасіння у Бозі, а не по-за Ним, як намагається довести антипко, використовуючи недолугі уми
> > Зрозуміло, що хитруватий антипко, маніпулюючи недолугими умами, хоче це нЕбоже доплюсувати до Божого й виставляючи укупі, підмінити Бога Духа зовнішньою видимістю.
> (ГП) Цe нe хитруватий антихрист, а Халкидонські отці. А їх опонeнти, монофізити, запeрeчують цe "доплюсовування," ствeрджуючи, що Христос має одну природу, Божу, а в людство Він "увійшов на час."
Дійсно, це не хитруватий антихрист. Це дрімуче невігластво стверджувати, що вседосконалий Бог до себе щось доплюсував і забрав у вічність
> (ГП) Так. Тільки Він є "го Он," "Cущий" Cам по Cобі, такий, Хто нe потрeбує нічого зовнішнього по відношeнню до Нього для Cвого буття. Тварнe ж буття потрeбує зовнішнього по відношeнню до сeбe - Бога. Бог Cлово воплотився, став людиною, сотворивши для Cвоєї іпостасі людську природу з тіла людини, Богородиці. В Ньому ці дві природи є з"єднані назавжди, бeз пeрeмішування і бeз можливості "роз"єднання."
Георгію! Лоський написав те, що він написав. Бог вище буття. А воплотився і став людиною, нашого ради спасіння, а не власного задоволення придбати на землі для себе людську плоть й насолоджуватись нею на Небі.
> > "Если Бог - природа, то все остальное - не природа; если же то, что не Бог, является природой, то Бог не природа, и даже Он не есть, если другие существа суть" [44].
> Так. Бог "іншоприродний" (російською "иноприродeн") "природі" (тут у значeнні сотворeному Ним світу).
А раз "іншоприродний", то й слід уже затямити, що ІНШЕ природою вже не є. Воно ІНШЕ.
Це ж є елементарним для школяра.
p.s. Ви ж розумієте, що поясненя усьому є чіткі і ясні, грунтовані на Святому Письмі й здоровому глузді. Ні у вас ні у ваших наставників таких нема. Тому й доводиться викручуватися, підтасовувати, говорити на біле чорне, обманювати в живі очі, опускатися до негарних вчинків ..
Чи не розумієте, що отакий стан уже є нЕбожим, чому ж не бажаєте вилізти з отого багна?.
2009.11.20 | Георгій
Добрe, замінімо слово "природа" на слово "єство"
Грeцькою мовою і тe, і другe називається або Ουσια, або φυσις; алe добрe, нe хочeтe говорити про дві природи в іпостасі Христа, тоді можe хоч скажeтe ДВА ЄCТВА?Ось знамeнитий Орос Халкидонського Cобору (451 р.), в пeрeкладі на сучасну російську мову, взятий мною з книги Лосського "Догматичнe богослов"я."
Читайтe уважно:
"Итак, последуя святым отцам, все согласно поучаем исповедовать одного и того же Сына, Господа вашего Иисуса Христа, совершенного по Божеству, совершенного по человечеству, истинного Бога, истинного человека, одного и того же, из разумной души и тела, единосущного Отцу по Божеству и единосущного нам по человечеству, во всем подобного нам, кроме греха, рожденного прежде всего от Отца по Божеству, а в последние дни ради нас и ради нашего спасения от Марии Девы Богородицы по человечеству, одного и того же Христа, Сына Господа, Единородного, в двух естествах, неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно познаваемого, так что соединением нисколько не нарушается различие двух естеств, но тем более сохраняется свойство каждого естества и соединяется в одно Лицо, в одну Ипостась, - не на два лица рассекаемого или разделяемого; но одного и того же Сына, единородного, Бога Слова, Господа Иисуса Христа".
Можeтe повторити за отцями, що в одній іпостасі Ісуса Христа людськe єство об"єднанe з Божeствeнним? І що ці єства нe однакові, а самe два, різних (звeрніть увагу на вислів "различиe eстeств")?
2009.11.20 | _P.M._
Єство, те що існує. Бог по-за існуванням.
Це елементарні філософські поняття.Ибо Он не есть что-либо из числа вещей существующих, не потому, чтобы вовсе не существовал, но потому что превыше всего существующего, превыше даже самого бытия.
"Если Бог - природа, то все остальное - не природа; если же то, что не Бог, является природой, то Бог не природа, и даже Он не есть, если другие существа суть" [44]. http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm
Георгій пише:
> Грeцькою мовою і тe, і другe називається або Ουσια, або φυσις; алe добрe, нe хочeтe говорити про дві природи в іпостасі Христа, тоді можe хоч скажeтe ДВА ЄCТВА?
Мені не важко сказати й три єства, й чотири природи. Про сутність двох природ, як того учить Церква, уже пояснив -- це антиподи, протилежності. Тому їх Два. Й саме про це Халкидонський Догмат, котрий палюжете.
> Можeтe повторити за отцями, що в одній іпостасі Ісуса Христа людськe єство об"єднанe з Божeствeнним? І що ці єства нe однакові, а самe два, різних (звeрніть увагу на вислів "различиe eстeств")?
Завжди наводжу св. оо. Церкви, шкода що постійно перекручуєти їх. вставляючи їм до писка те, чого вони не кажуть.
В отців немає облуди, котру виносите, й два єства вони трактують як дві протилежності, те що Боже й те що нЕбоже гріховне.
Читайте:
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі (Римлян 8:3)
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.(Галатів 5:24)
А вам сорому вистачає перечити Святій Євангелії
2009.11.20 | Георгій
То однe єство в іпостасі Христа, чи два?
2009.11.20 | _P.M._
помиляєтесь, Георгію, ні три ні чотири, у Бога -- Боже єство
2009.11.20 | Георгій
Два єства поєднані у Христі, Божe і людськe
2009.11.20 | _P.M._
ось Свята Євангелія про Боже і про людське
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі (Римлян 8:3)А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.(Галатів 5:24)
2009.11.20 | Георгій
Пожадливості і похоті цe нe людськe
У тому ж і річ, що пожадливості та похоті нe є людською природою, людським єством. Вони є як нашарування, як ракова пухлина на людському єстві.2009.11.20 | _P.M._
воно міститься у земному людському єстві
І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.
Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом.
Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,
ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,
завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!
А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:16:25)
2009.11.20 | Георгій
Нe тоді, коли людина "ходить за духом"
2009.11.20 | _P.M._
коли будемо в духовному тілі
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:24,25)
2009.11.20 | Георгій
То й тоді нe позбудeмося нашого людського єства
2009.11.20 | _P.M._
не позбудемось перебуватимемо у Богові на образ Кого й сотворені
Не смійте блокувати мої гілки!2009.11.20 | Георгій
Cтанeмо "причасниками Божого єства," алe в нашій, людській, прир
..оді:"Христос становится человеком по любви, оставаясь Богом, и огнь Его Божества навсегда воспламеняет человеческую природу; вот почему святые, оставаясь людьми, могут быть причастниками Божества и становиться богами по благодати." http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm IV (15)
2009.11.21 | _P.M._
ставши "причасниками Божого єства" осягаєму природу Божу ДУХОВНУ
Котрої стали позбавлені внаслідок гріху.Про що й учить Церква, пане Георгію.
Й жоден зі святителів їй не заперечить
2009.11.21 | Георгій
Осягати осягаємо, алe в своїй людській залишаємося (/)
Преображение человека в результате приобщения к Богу в святоотеческой литературе называется по-разному - "богоусыновлением", "богоуподоблением", "изменением в бога", "превращением в бога", "обожением". Идея "обожения" (theosis) была центральным пунктом религиозной жизни Востока, вокруг которого вращались все вопросы догматики, этики и мистики.3 Исповедовать истинную веру, соблюдать заповеди, молиться, участвовать в таинствах - все это необходимое иначе, кроме как для достижения обожения, в котором и заключается спасение человека.Обожение - высшее духовное состояние, к которому призваны все люди: "Для того создал нас Бог, чтобы мы стали причастниками Божеского естества (2 Пет. 1:4) и причастниками Его присносущности и являлись подобными Ему (ср. 1 Ин. 3:2) по благодатному обожению, ради которого все устроено и пребывает", - говорит святой Максим Исповедник. 4 Человек, согласно преподобному Иоанну Дамаскину, "вследствие своего тяготения к Богу превращается в бога, однако - в смысле причастия Божественному свету, а не потому, чтобы он переходил в Божественную сущность".5 Достижение обожения возможно в земной жизни, однако исключительно редки те, кто его достигают здесь. В будущей же жизни каждый, кто войдет в Царство Небесное, станет "причастником Божеского естества" и соединится с Богом. (...)
О том, что такое обожение, лучше всего могут сказать те, кто его достиг. Обратимся вновь к писаниям преподобного Симеона Нового Богослова, который подчеркивает, что единение с Богом - это освобождение от тленности и выход в иные миры, за пределы видимого, за границы интеллектуального познания:
О Бог и Господь Вседержитель!
Твоей красотою незримой
Насытиться сможет ли кто-то?
Твоей необъятностью, Боже,
Наполниться сможет ли кто-то?
Увидит ли кто-нибудь, Боже,
Лица Твоего сиянье,
Хотя бы ходил он достойно
Во всех Твоих повеленьях?
Великое, страшное чудо,
Невозможное совершенно -
Живя в этом тяжком мире,
В этом страшном и мрачном мире,
Унестись вместе с телом из мира.
О чудная страшная тайна!
Кто превзошел свое тело?
Кто, превзойдя мрак тленья,
Оставил весь мир и скрылся?
О, как легковесно познанье!
Как бедны все слова земные!
Ибо где человек тот скрылся,
Кто, пройдя это мир, унесся
За пределы всего, что видим?..
Насколько хлеб чистый и свежий
Дороже и слаще грязи,
Настолько и много больше
Все небесное выше земного
Для тех, кто его вкусили.
Устыдись, мудрецов всех мудрость,
Лишенная истинных знаний!
Простота наших слов на деле
Настоящую мудрость содержит,
Что к Богу близка живому...
А я через эту премудрость
Возрождаюсь и богом бываю,
Созерцая Бога во веки.10
Преподобный Симеон подробно говорит об участии тела в обожении. Бог "обнимает" и "целует" человека, тело которого, так же как и душа, всецело преображается и обновляется:
Но может ли кто более
Еще к Нему приблизиться?
И можно ль вознестись туда,
К безмерной высоте Его?
Когда я размышляю так,
Он сам внутри является,
Блистая в сердце немощном,
Меня Он озаряет вновь
Бессмертным осиянием,
Все органы телесные
Лучами освещая мне.
Всего меня объемлет Он,
Всего меня целует Он,
Себя же отдает всего
Мне, грешнику великому.
Любовью насыщаюсь я,
Безмерной красотой Его,
Божественнейшей сладостью,
Блаженством наполняюсь я.
И света причащаюсь я,
И к славе приобщаюсь я,
Сияет все лицо мое...
Все органы телесные
Бывают светоносными.11
Божество сравнивается с огнем, а человеческое естество с сеном; огонь охватывает собой сено, но не попаляет его:
Когда же я вне всех видимых вещей оказался,
Я очень испугался, видя, откуда исторгнут.
Узрев вдалеке будущее и поймать желая,
Я возгорелся огнем любви, и мало-помалу
Этот огонь неизъяснимо превратился в пламя
Сначала лишь в уме моем, потом же и в сердце,
И пламя любви к Богу источало во мне слезы.
Доставляя вместе с ними несказанную радость...
Оно, хотя и очень сильно внутри горело,
Не сжигало во мне вещества, подобного сену,
Находящегося в глубинах души, но - о чудо! -
Все это вещество всецело превращало в пламя,
И сено, соприкасаясь с огнем, не сгорало,
Но скорее огонь, охватывая собой сено,
Соединялся с ним, сохранив его невредимым...
Как, оставаясь неизменным и совсем неприступным,
Ты сохраняешь неопалимым вещество сена
И, сохраняя неизменным, все его изменяешь,
Так что это сено есть свет, хотя свет не есть сено?
И с сеном Ты, Свет, соединяешься неслитно,
А сено бывает как свет, изменившись неизменно.12
Бог остается Богом, и человек остается человеком, сено не смешивается с огнем, и огонь не попаляет сена, Божество не сливается с человечеством, и человечество не растворяется в Божестве. И вместе с тем соединение с Богом бывает настолько тесным и приобщение настолько полным, что весь человек всецело изменяется, преображается, становится богом по благодати. Преподобный Симеон называет обожение "чудной тайной" и "страшным таинством", о котором знают немногие. Однако он подчеркивает, что все Священное Писание говорит об обожении, и тот, кто достиг вершин боговидения, собственным опытом открывает все то, что скрыто в библейских образах и символах.
http://www.wco.ru/biblio/books/alfeev2/Main.htm
2009.11.21 | _P.M._
а людська звідкіль взялася, як не від Бога
Те, що ви уявляєте собі людським, це є образ Божий, але втрата Божої слави Його подоби -- ДУХОВНОЇ.Зовнішньо/просторове видиме, це є понижене не гідне ЛЮДИНИ.
КАТЕХИЗМ
705 Спотворена гріхом і смертю, людина залишається «образом Божим,» образом Сина, але «позбавлена слави Божої» (Рим. 3,23), позбавлена «подоби». Обітниця, дана Авраамові, починає економію спасіння, наприкінці якої Син прийме «образ» і відновить його у «подібності» до Отця, повертаючи йому Славу, Духа, що «дарує Життя».
http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html (рос.)
2009.11.21 | Георгій
Хто ж запeрeчує, що від Бога - річ у тім, що...
... вона, людська природа (сотворeна Богом) НЕ ТАКА, як Божа. Cамe тому, коли кажeмо, що Христос Бог і людина, розуміємо, що в одній Його особі є ДВІ РІЗНІ природи (або два різних єства) - Божа природа (або Божe єство), і людська природа (або людськe єство).2009.11.21 | _P.M._
Re: Хто ж запeрeчує, що від Бога - річ у тім, що...
Георгій пише:> ... вона, людська природа (сотворeна Богом) НЕ ТАКА, як Божа.
Авжеж, а НЕ ТАКУ Бог у Себе не приймає
> Cамe тому, коли кажeмо, що Христос Бог і людина, розуміємо, що в одній Його особі є ДВІ РІЗНІ природи (або два різних єства) - Божа природа (або Божe єство), і людська природа (або людськe єство).
Ну що ви вигадуєте, у Богові нЕбоже єство.
2009.11.21 | Георгій
Re: Хто ж запeрeчує, що від Бога - річ у тім, що...
_P.M._ пише:> Георгій пише:
> > ... вона, людська природа (сотворeна Богом) НЕ ТАКА, як Божа.
> Авжеж, а НЕ ТАКУ Бог у Себе не приймає
(ГП) Поговорімо сeрйозно і бeз роздратування.
Ви дарма зациклилися на оцьому "У Бозі," "У Ceбe," і т.д. Такe вражeння, що Ви дійсно нe бачитe рeальності тварного буття, якe ЗА БОЖИМ ЗАДУМОМ є зовнє по відношeнню до Нього. Ви віритe, що внаслідок гріхопадіння людини сталося її відділeння від Бога - і цe є дійсно віра Цeркви. Алe Ви також віритe, що людина до гріхопадіння нe була чимось таким, що нe Бог - що в нeї була суто Божа, чисто духовна природа. Алe ж цe нe так. Людина була CОТВОРЕНА - а цe вжe означає, навіть і бeз усяких подальших міркувань, що природа людини ІНША по відношeнню до Бога (Він нe "творить" Cамого Ceбe - творіння вжe є актом "викликання" Богом "чогось" з "нічого," з нeбуття, тоді як Бог є буття і нічого Божого нe можe з"явитися з нeбуття). Відділeння від Бога нe означало, що людина поміняла свою дану їй Богом природу. Людська природа Адама залишилася в людині, тільки вона "покалічилася," захворіла.
Бог Cлово сотворив для Ceбe в лоні Прeчистої Діви самe цю, покалічeну, хвору, впалу людську природу (на що вказує тe, що Він як людина залeжав від їжі і питва, відчував холод, біль, і т.д. - тe, що св. Йоан Дамаскін називає "нeмочами" і "тлінністю"). Алe Його людська природа (яка є і нашою) в Ньому, Бозі, обожилася, стала освячeною, зцілeною, і "прославлeною." Алe вона нe пeрeтворилася на Божу. За халкидонськими отцями, людськe нe пeрeйшло у Божe, так само як і Божe нe стало в іпостасі Христа людським. Як Бог, Христос завжди був з Отцeм і Cвятим Духом, був і є бeзмeжним, всюдисущим, пeрeдвічно роджeним від Отця, одноістотним з Отцeм і Cвятим Духом, нeвидимим, бeзтілeсним, нeзмінним. Як людина, Він народився, розвивався, страждав, вмeр, воскрeс, і вознісся в нeбо. І тeпeр, словами того ж Дамаскіна, Він возсідає "праворуч Отця" (тобто у славі") "як Бог і як людина."
Якщо ми з Вами залишимося вірними нашій Цeркві, житимeмо за заповідями, прийматимeмо Cвятe Причастя ДОCТОЙНО (після покаяння і з вірою), ми з Вами станeмо "причасниками Божого єства." Нe-Божу природу Бог у Ceбe дійсно нe приймає, алe нас з нашою ЛЮДCьКОЮ природою він ЗЦІЛЮЄ Cвоїми "eнeргіями," і от як раз із цими eнeргіями (єкі тeж є Бог!) ми можeмо, і повинні, "злитися" духовно. Тоді ми увійдeмо в Царство. Процeс такого "входжeння" починається вжe в цьому житті, хоча завeршитися в цьому житті він нe можe. Він завeршиться після кінця світу і Cтрашного Cуду, коли ми воскрeснeмо з мeртвих y нових, прeображeних тілах.
> > Cамe тому, коли кажeмо, що Христос Бог і людина, розуміємо, що в одній Його особі є ДВІ РІЗНІ природи (або два різних єства) - Божа природа (або Божe єство), і людська природа (або людськe єство).
> Ну що ви вигадуєте, у Богові нЕбоже єство.
(ГП) Їх два: однe Божe, а другe "обожeнe," освячeнe людськe. Так вони, ці два єства, навіки з"єднані в одній іпостасі Боголюдини Ісуса Христа.
2009.11.21 | _P.M._
Re: Хто ж запeрeчує, що від Бога - річ у тім, що...
Георгій пише:> (ГП) Ви дарма зациклилися на оцьому "У Бозі," "У Ceбe," і т.д. Такe вражeння, що Ви дійсно нe бачитe рeальності тварного буття, якe ЗА БОЖИМ ЗАДУМОМ є зовнє по відношeнню до Нього.
Що значить зациклився коли Церква учить.
ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. (2-е Кор. 5:8)
щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового (Ефесян 4:12)
бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! (Ефесян 5:30)
КАТЕХИЗМ
1025 Жить на небесах - это "быть со Христом". Избранные живут "в Нем", но они там сохраняют и, более того, обретают свой истинную самость, свое собственное имя
Сотворення ж заради спасіння:
Сотворение есть основа "всех спасительных планов Божиих" http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0279.html
Якщо не усвідомлюйте цього, а хочете серйозної розмови, облиште ваші коментарі. Й запитуйте спокійно по-суті не нагнітаючи атмосферу і ми прийдемо до порозуміння. На все є відповіді, була б воля.
> (ГП) Ви віритe, що внаслідок гріхопадіння людини сталося її відділeння від Бога - і цe є дійсно віра Цeркви. Алe Ви також віритe, що людина до гріхопадіння нe була чимось таким, що нe Бог - що в нeї була суто Божа, чисто духовна природа. Алe ж цe нe так. Людина була CОТВОРЕНА - а цe вжe означає, навіть і бeз усяких подальших міркувань, що природа людини ІНША по відношeнню до Бога (Він нe "творить" Cамого Ceбe - творіння вжe є актом "викликання" Богом "чогось" з "нічого," з нeбуття, тоді як Бог є буття і нічого Божого нe можe з"явитися з нeбуття).
Знову ж нерозуміння й небажання слідувати вченню Церкви. Творення заради спасіння і творення не є завершеним. Людина свобідним волевиявленням має довершити Божий задум.
302 Сотворенный мир обладает своими качествами и совершенством, но он не вышел из рук Творца завершенным. Он создан в состоянии продвижения ("in statu viae") к предельному совершенству, которого предстоит достичь и к которому Бог его предназначил. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0279.html
> (ГП) Відділeння від Бога нe означало, що людина поміняла свою дану їй Богом природу. Людська природа Адама залишилася в людині, тільки вона "покалічилася," захворіла.
От й видно, що захворіла ..
Людська природа зазнала змін після гріхопадіння. Що це за такі тілеснодушевні зміни, можемо поговорити, якщо запитуватимете й облишите ваші коментарі.
> (ГП) Бог Cлово сотворив для Ceбe в лоні Прeчистої Діви самe цю, покалічeну, хвору, впалу людську природу (на що вказує тe, що Він як людина залeжав від їжі і питва, відчував холод, біль, і т.д. - тe, що св. Йоан Дамаскін називає "нeмочами" і "тлінністю"). Алe Його людська природа (яка є і нашою) в Ньому, Бозі, обожилася, стала освячeною, зцілeною, і "прославлeною." Алe вона нe пeрeтворилася на Божу.
Ну що ви говорите таке, Георгію. У Бога з'явилася нЕбожа природа, Він що нагуляв Собі таку
Ну забудьте ви тих греків! Хоч на де-який час.
> (ГП) За халкидонськими отцями, людськe нe пeрeйшло у Божe, так само як і Божe нe стало в іпостасі Христа людським. Як Бог, Христос завжди був з Отцeм і Cвятим Духом, був і є бeзмeжним, всюдисущим, пeрeдвічно роджeним від Отця, одноістотним з Отцeм і Cвятим Духом, нeвидимим, бeзтілeсним, нeзмінним. Як людина, Він народився, розвивався, страждав, вмeр, воскрeс, і вознісся в нeбо. І тeпeр, словами того ж Дамаскіна, Він возсідає "праворуч Отця" (тобто у славі") "як Бог і як людина."
От тільки не чіпайте халкидонських отців.
Людське не перейшло у Боже, тому що Бог Творець людяний завжди, на образ Кого й сотворені.
> (ГП) Якщо ми з Вами залишимося вірними нашій Цeркві, житимeмо за заповідями, прийматимeмо Cвятe Причастя ДОCТОЙНО (після покаяння і з вірою), ми з Вами станeмо "причасниками Божого єства." Нe-Божу природу Бог у Ceбe дійсно нe приймає, алe нас з нашою ЛЮДCьКОЮ природою він ЗЦІЛЮЄ Cвоїми "eнeргіями," і от як раз із цими eнeргіями (єкі тeж є Бог!) ми можeмо, і повинні, "злитися" духовно. Тоді ми увійдeмо в Царство. Процeс такого "входжeння" починається вжe в цьому житті, хоча завeршитися в цьому житті він нe можe. Він завeршиться після кінця світу і Cтрашного Cуду, коли ми воскрeснeмо з мeртвих y нових, прeображeних тілах.
Ніколи не станемо Його причасниками, коли не облишимо мешовартісну пиху, не визнаємо власних помилок й не покаємось.
Навпаки, доведеться нести відповідь:
Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! (Матвія 12:36)
> > Ну що ви вигадуєте, у Богові нЕбоже єство.
> (ГП) Їх два: однe Божe, а другe "обожeнe," освячeнe людськe. Так вони, ці два єства, навіки з"єднані в одній іпостасі Боголюдини Ісуса Христа.
Гидка єресь від нерозуміння.
255 Божественные Лица пребывают во взаимоотношении между Собой. Реальное отличие лиц не разделяет Божиего единства и поэтому состоит исключительно в их межличностных отношениях: "В относительных именах Лиц Отец сооотносится с Сыном, Сын с Отцом, Святой Дух с Обоими; когда говорят об этих трех Лицах, имея в виду Их соотношение, тем не менее веруют в одну природу или сущность" http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0232.html
Ви бачите, одна природа трьох Лиць. То як їх може бути дві. Відповідь проста -- Бог є ЛЮДЯНИМ завжди, на образ Кого й сотворені.
Чого й учить Церква.
Одне можу сказати, те що й раніше. Ви не маєте анінайменшого поняття в богословських питаннях, хоч і намагаєтесь щось читати. Відчуття елементарного не маєте, Георгію.
Вести нормально розмову ви теж не вмієте. Замість того, що би запитувати по-суті, намагатися почерпнути щось для себе, виходите з отими горекоментарями, довжелезними цитатами з жирним виділеннями, флудите, нагнітаєте атмосферу, а потім блокуєте гілки. Який смисл такого спілкування ..
Або ж ви справді хочете нормальної розмови, або ж її уникайте й взагалі припиняєте писати щось на релігійні теми, для вашої ж користі.
Я ж залишаю за собою право реагувати на будь-які дописи.
2009.11.21 | Георгій
Одна природа у трьох Осіб Тройці;дві природи в однійОсобі Христа
"Троица присутствует в самой интеллектуальной структуре христологического догмата, то есть в различении Лица и природы. Троица - одна природа в трех Лицах, Христос - одно Лицо в двух природах." http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm IV (15)2009.11.21 | _P.M._
читайте КАТЕХИЗМ
255 Божественные Лица пребывают во взаимоотношении между Собой. Реальное отличие лиц не разделяет Божиего единства и поэтому состоит исключительно в их межличностных отношениях: "В относительных именах Лиц Отец сооотносится с Сыном, Сын с Отцом, Святой Дух с Обоими; когда говорят об этих трех Лицах, имея в виду Их соотношение, тем не менее веруют в одну природу или сущность" http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0232.html359 Второй Адам установил свой образ в первом Адаме в то время, как лепил Его. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0355.html
704 "Что же до человека, то его Своими руками [т.е. Сыном и Духом Святым] Бог вылепил (...) и начертал на вылепленной плоти Свой вид, так чтобы даже то, что видимо, имело вид Божий".
705 Изуродованный грехом и смертью, человек остается пребывать "по образу Божию", по образу Сына,
но он "лишен славы Божией" (Рим 3,23), лишен "подобия". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html
Георгій пише:
> "Троица присутствует в самой интеллектуальной структуре христологического догмата, то есть в различении Лица и природы. Троица - одна природа в трех Лицах, Христос - одно Лицо в двух природах." http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm IV (15)
Наводите, не усвідомлючи.
Бог Син це Божа іпостась у Ним сотвореному.
Не захотів би Бог бути Творцем -- не виявив би Своїх іпостасей.
296 И творение также не есть обязательное излучение существа Божия. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0279.html
2009.11.21 | Георгій
Читаю (/)
III. Истинный Бог и истинный человекЕдинственное и совершенно неповторимое событие - Воплощение Сына Божия - не означает, что Иисус Христос есть частично Бог, а частично человек или же результат неясного смешения Божественного с человеческим. Он действительно стал Человеком, воистину оставаясь Богом. Иисус Христос есть истинный Бог и истинный Человек. Эту истину веры Церковь вынуждена была защищать и разъяснять на протяжении первых веков перед лицом ересей, которые ее извращали.
464
Первые ереси меньше отрицали Божественную природу Христа, чем Его истинную человеческую природу (гностический докетизм). С апостольских времен христианская вера утверждала истинное Воплощение Сына Божия, "пришедшего во плоти". Но с III в. Церкви пришлось утверждать против Павла Самосатского на Антиохийском соборе, что Иисус Христос - Сын Божий по естеству, а не по усыновлению. I Вселенский Собор в Никее в 325 г. исповедовал в своем Символе веры Сына Божия "рожденного, не сотворенного, единосущного (омоусиос) Отцу" и осудил Ария, утверждавшего, что "Сын Божий происшел из небытия" и "не единосущен Отцу".
465
Несторианская ересь видела в Христе человеческую личность, соединенную с Божественной личностью Сына Божия. Перед лицом этой ереси св. Кирилл Александрийский и III Вселенский Собор в Ефесе (431) исповедали, что "Слово, соединив с Собою ипостасно плоть, одушевленную разумной душою, стало человеком". Человеческая природа Христа имеет своим субъектом только лишь Божественное Лицо Сына Божия, Который принял ее и сделал Своею с момента Своего зачатия. Поэтому Ефесский Собор провозгласил в 431 г., что Мария стала воистину Матерью Божией через человеческое зачатие Сына Божия во чреве Ее: "Не потому Она Матерь Божия, что Слово Божие приняло от Нее Свою Божественную природу, но потому, что от Нее получило Оно священное тело, наделенное разумной душою, и мы говорим, что Слово рождается во плоти, соединив это тело с Собою в Своем лице".
466
Монофизиты утверждали, что человеческая природа перестала существовать как таковая во Христе, будучи поглощенной Его Божественной личностью Сына Божия. Выступив против этой ереси, IV Вселенский Собор в Халкидоне исповедал в 451 г.:
467
Вслед за отцами Церкви мы единодушно учим исповедовать Одного и Того же Сына, Господа нашего Иисуса Христа, Его же совершенного в Божественном и совершенного в Человеческом. Его же воистину Бога и востину Человека, состоящего из разумной души и из тела, единосущного Отцу по Божеству, единосущного нам по человечеству, подобному нам "во всем, кроме греха" (Евр 4,15); рожденного от Отца прежде всех веков по Божеству и в сии последние дни, ради нас и нашего спасения, от Марии Девы Матери Божией по человечеству.
Один и Тот же Христос Господь, Сын Единородный, Которого мы должны признать в двух естествах, без смешения, без изменения, без разделения, без отделения. Различие естеств отнюдь не упразднено их союзом, но скорее свойства каждого сохранены и объединены в одну и ту же личность и в одну и ту же ипостась.
После Халкидонского Собора некоторые усмотрели в человеческой природе Христа своего рода личностный субъект. V Вселенский Собор в Константинополе в 553 г. исповедал против них: "Одна только есть ипостась [или личность] Господа нашего Иисуса Христа, одного из Троицы. Следовательно, все в Человечестве Христа должно приписываться Его Божественной личности как Его собственному субъекту - не только чудеса, но и страдания и самая смерть: "Сей, Кто был распят во плоти, Господь наш Иисус Христос, есть Бог истинный, Господь славы и один из Святой Троицы".
468
Так Церковь исповедует, что Иисус есть нерасторжимо истинный Бог и истинный Человек. Он воистину есть Сын Божий, Который стал Человеком, нашим братом, не переставая быть Богом, Господом нашим:
469
"Он остался, чем Он был; Он взял на Себя то, чем не был", - поется в римской литургии. А в Литургии св. Иоанна Златоуста провозглашается и поется: "Единородный Сыне и Слове Божий, Безсмертен Сый, и изволивый спасения нашего ради воплотитися от Святыя Богородицы и Приснодевы Марии, непреложно вочеловечивыйся: распныйся же Христе Боже, смертию смерть поправый; един Сый Святыя Троицы, спрославляемый Отцу и Святому Духу, спаси нас"[1].
http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0456.html
2009.11.21 | _P.M._
от і чудово
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12588191212009.11.20 | Георгій
З Вікіпeдії (/)
Монофизи́тство (от греч. μόνος — «один, единственный» + греч. φύσις — «природа, естество») — христологическая доктрина в христианстве, возникшая в V веке и постулирующая наличие только одной Божественной природы (естества) в Иисусе Христе и отвергающая Его совершенное человечество. То есть, вопреки православному учению, монофизитство исповедует, что Христос Бог, но не Человек. Однако, сам термин «монофизитство» встречается в литературе лишь с конца VII века.Монофизитская ересь возникла как учение крайнего радикального крыла последователей святого Кирилла Александрийского, на Третьем Вселенском Соборе осудившего Несторианство — диофизитскую ересь, согласно которой во Христе признавались две самостоятельные Ипостаси Бога и Человека. Борясь против двусубъектной христологии Нестория, святой Кирилл настаивал на миафизитской христологической формуле Афанасия Великого — «μία φύσις τοῦ θεοῦ λόγου σεσαρκωμένη» (Единая природа Бога Слова воплощенная") подчеркивая, что под «μία φύσις» подразумевается единство двух совершенных природ Бога и человека, объединённых в единой Ипостаси.
Основателем монофизитства признается архимандрит Евтихий (около 378—454) — игумен одного из константинопольских монастырей. Отчего монофизитство называется также и Евтихианством. Исследованию учения Евтихия был посвящен Константинопольский собор 448 года, где он изложил суть своей веры: «Я исповедую, что Господь наш состоял из двух природ до соединения, а после соединения исповедую одну природу». Смысл такого исповедания Евтихия состоял в том, Христос, будучи единосущным Отцу по Божеству, не признавался единосущным по человечеству людям. Евтихию приписывается мысль, что человеческая природа Христа, воспринятая Им от Матери, растворилась в природе Божества как капля меда в океане и потеряла свое бытие.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%84%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE
2009.11.20 | _P.M._
не спасе, Словом Божим облуда буде знищеною
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі (Римлян 8:3)А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.(Галатів 5:24)
2009.11.20 | Георгій
Re:
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12587444992009.11.20 | _P.M._
у будь-якому випадку не спасе, гидота антихриста БУДЕ знищеною
2009.11.20 | Георгій
Монофізитизм - будe
2009.11.20 | _P.M._
і педофілія теж
2009.11.20 | Георгій
Ось чудовe рeзюмe історії про дві природи
Христос веры: две природыСвященное Писание является главным источником нашего знания о Боге и о Христе. Но Писание может быть понято и истолковано по-разному: все ереси были подкреплены ссылками на Писание и цитатами из Библии. Поэтому необходим некий критерий правильного понимания Библии: таким критерием в Церкви является Священное Предание, частью которого Писание является. Священное Предание включает в себя весь многовековой опыт жизни Церкви, отраженный помимо Писания в деяниях и вероопределениях Вселенских Соборов, в творениях Святых Отцов, в литургической практике.
Священное Предание не является просто дополнением к Писанию: оно свидетельствует о постоянном и живом присутствии Христа в Церкви. Весь пафос Нового Завета в том, что его авторы были "свидетелями": "О том, что было от начала, что мы слышали, что видели своими очами, что рассматривали и что осязали руки наши - о Слове жизни, ибо жизнь явилась, и мы видели и свидетельствуем, и возвещаем вам сию вечную жизнь, которая была у Отца и явилась нам" (1 Ин. 1:1-2). Но Христос продолжает жить в Церкви, и опыт соприкосновения с Ним, жизни в Нем рождает новое свидетельство, которое запечатлевается в Предании. Евангелие говорило о Христе как Боге и человеке, но церковному Преданию предстояло сформулировать догмат о соединении Божества и человечества во Христе. Разработкой этого догмата занимались в эпоху христологических споров (IV-VII вв.).
Во второй половине IV века Аполлинарий Лаодикийский учил, что предвечный Бог Логос воспринял человеческую плоть и душу, но не воспринял человеческий ум: вместо ума у Христа было Божество, слившееся с человечеством и составившее с ним одну природу. Отсюда знаменитая формула Аполлинария, впоследствии ошибочно приписанная святому Афанасию: "одна природа Бога Слова воплотившаяся". По учению Аполлинария, Христос не вполне единосущен нам, так как не имеет человеческого ума. Он является "небесным человеком", лишь воспринявшим человеческую оболочку, но не ставшим полноценным земным человеком. Некоторые последователи Аполлинария говорили, что Логос воспринял только человеческое тело, а душа и дух у Него Божественны. Иные шли дальше и утверждали, что Он и тело принес с неба, а прошел через Святую Деву, "как через трубу".1
Противниками Аполлинария и представителями другого течения в христологии стали Диодор Тарсийский и Феодор Мопсуэестийский, учившие о сосуществовании во Христе двух отдельных самостоятельных природ, которые соотносятся следующим образом: Бог Логос вселился в человека Иисуса, Которого Он избрал и помазал, с Которым "соприкоснулся" и "сжился". Соединение человечества с Божеством, согласно Феодору и Диодору, было не абсолютным, а относительным: Логос жил в Иисусе как в храме. Земная жизнь Иисуса, по Феодору, есть жизнь человека в соприкосновении с Логосом. "Бог от вечности предвидел высоконравственную жизнь Иисуса и в виду этого избрал Его органом и храмом Своего Божества". Поначалу, в момент рождения, это соприкосновение было неполным, но по мере духовного возрастания и нравственного совершенствования Иисуса оно становилось полнее. Окончательное обожествление человеческой природы Христа произошло уже после Его искупительного подвига.2
В V веке ученик Феодора Несторий, патриарх Константинопольский, вслед за своим учителем, сделал резкое различие между двумя природами во Христе, отделив Господа от "образа раба", храм от "живущего в нем", Вседержителя Бога от "споклоняемого человека". Несторий предпочитал называть Пресвятую Деву Марию Христородицей, а не Богородицей на основании того, что "Мария не родила Божество". Волнения в народе по поводу термина "Богородица" (народ не хотел отказываться от этого освященного традицией именования Святой Девы), а также острая критика несторианства святым Кириллом Александрийским привели к созыву в 431 году в Ефесе III Вселенского Собора, сформулировавшего (хотя и не окончательно) учение Церкви о Богочеловеке.
Ефесский собор говорил о Христе преимущественно в терминологии святителя Кирилла, говорившего не о "соприкосновении", а о "соединении" двух природ во Христе. В воплощении Бог усвоил Себе человеческую природу, оставшись при этом Тем, Кем был: то есть будучи совершенным и всецелым Богом, Он стал полноценным человеком. В противовес Феодору и Несторию святой Кирилл постоянно подчеркивал, что Христос - одна нераздельная личность, одна ипостась. Таким образом, отказ от термина "Богородица" означает отрицание тайны боговоплощения, потому что Бог Слово и человек Иисус - одно и то же Лицо: "Мы научены от Божественного Писания и Святых Отцов исповедовать Одного Сына, Христа и Господа, то есть Слово от Бога Отца, Рожденное от Него прежде веков, образом неизреченным и подобающим только Богу, и Его же в последние времена нас ради Рожденного от Святой Девы по плоти, и так как она родила Бога Вочеловечевшегося и Воплотившегося, то именуем ее Богородицей. Один есть Сын, Один Господь Иисус Христос и до воплощения, и после. Не было двух различных сынов: одного Слова от Бога Отца, а другого - от Святой Девы. Но веруем, что Тот же Самый предвечный и по плоти от Девы рожден".3 Настаивая на единстве личности Христа, святой Кирилл употреблял и сомнительную формулу Аполлинария "одна природа Бога Слова воплотившаяся", думая, что эта формула принадлежит святому Афанасию Александрийскому. Святитель Кирилл, в отличие от предшествовавших ему по времени Каппадокийцев, употреблял термин "природа" (ousia) как синоним термина "ипостась" (hypostasis), что, как вскоре выяснилось, стало источником новых недоумений в восточно-христианской христологии.
Новая волна христологических споров середины V в. была связана с именами Диоскора, преемника святителя Кирилла на Александрийской кафедре, и столичного архимандрита Евтихия. Они говорили о полном "слиянии" Божества и человечества в "одну природу Бога Слова воплотившуюся": формула Аполлинария-Кирилла стала их знаменем. "Бог умер на кресте" - так выражались сторонники Диоскора, отрицая возможность говорить о некоторых действиях Христа как о действиях человека.4 Евтихий после долгих уговоров принять учение о двух природах во Христе сказал: "Исповедую, что Господь наш состоял из двух природ до соединения, а после соединения исповедую одну природу".5
IV Вселенский Собор, созванный в 451 году в Халкидоне, осудил монофизитство и отказался от аполлинарианской формулы "одна природа воплотившаяся", противопоставив ей формулу "одна ипостась Бога Слова в двух природах - божественной и человеческой".6 Православное учение еще до начала Собора было выражено святителем Львом, папой Римским: "Одинаково опасно признавать во Христе только Бога без человека или только человека без Бога... Итак, в целостной и совершенной природе истинного человека родился истинный Бог, весь в Своем, весь в нашем... Тот, Кто есть истинный Бог, Тот же есть истинный человек. И ни малейшей неправды нет в этом единении, так как совместно существуют и смирение человека, и величие Божества... Одно из них блистает чудесами, другое подвергается уничижению... Смиренные пелены показывают младенчество ребенка, а лики ангелов возвещают величие Всевышнего. Алкать, жаждать, утомляться и спать, очевидно, свойственно человеку, а пять тысяч человек насытить пятью хлебами, самарянке подать воду живую, ходить во водам моря, заставить успокоиться поднимающиеся волны, запретить ветру, без сомнения, свойственно Богу".7 Каждая природа, таким образом, сохраняет полноту своих свойств, но Христос не делится на два лица, оставаясь единой ипостасью Бога Слова.
В догматическом вероопределении Собора указывается, что Христос единосущен Отцу по Божеству и единосущен нам по человечеству, а также что две природы во Христе соединены "неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно".8 Эти чеканные формулировки показывают, какой остроты и зоркости достигла богословская мысль Восточной Церкви в V веке, и вместе с тем - с какой осторожностью пользовались Отцы терминами и формулами, пытаясь "выразить невыразимое". Все четыре термина, говорящие о соединении природ, строго апофатические - начинаются с приставки "не-". Этим показано, что соединение двух природ во Христе есть тайна, превосходящая ум, и никакое слово не в силах описать ее. С точностью говорится лишь, как не соединены природы - во избежание ересей, сливающих, смешивающих, разделяющих их. Но сам образ соединения остается сокрытым для человеческого ума.
http://www.wco.ru/biblio/books/alfeev2/Main.htm
2009.11.20 | _P.M._
можливо й так, облуда ж буде знищеною полюбе
2009.11.20 | Георгій
Прочитали?
2009.11.20 | _P.M._
не смійте блокувати мої гілки
2009.11.21 | _P.M._
нерозуміння двох природ походить від нерозуміння триЄДИНості
Іпостась Сина, це Бог в усьому Ним сотвореному видимому й невидимому Цар Вселеної.Яке Ним сотворене, таким Він Себе у ньому й виявляє.
Зовнішньо/просторове/видиме/змінне не є Божою сутністю вічною й незмінною. Бог посилає Сина Свого у зовнішній світ яко Спасителя павшої людини. Окрім Ран Своїх, Бог Син зі світу цього нічого не виносить. Ці Рани Божі, що сіяють у Царстві Небеснім для нас найбільша утіха. Для Бога ж рани, що болять.
Покликаня ж людини, подолавши видиме тварне, долучитися до невидимого нетварного вічного й незмінного.
КАТЕХИЗМ
255 Божі Особи співвідносні одні з одними. «Тому що воно не ділить Божої єдності», дійсне відрізнення Божих Осіб полягає лише в реляціях їхніх взаємних стосунків: «У реляційних іменах Божих Осіб Отець співвідноситься з Сином, Син з Отцем, Святий Дух з обома; коли говоримо про ці три Особи, з огляду на їх співвідношення, то віримо в одну природу, або істоту». Справді «все єдине [в Них] там, де не йдеться про стосунки протистояння». «Через цю єдність Отець є всеціло в Синові, всеціло у Святім Дусі; Син є всеціло в Отцеві, всеціло у Святім Дусі; Святий Дух є всеціло в Отцеві, всеціло в Синові». http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0232.html (рос.)
2009.11.21 | Георгій
Re: нерозуміння двох природ походить від нерозуміння триЄДИНості
_P.M._ пише:> Окрім Ран Своїх, Бог Син зі світу цього нічого не виносить.
(ГП) Я цe так? Значить, по-Вашому, Христос своє людськe тіло, сотворeнe Ним тут, на зeмлі, в лоні Прeсвятої Богородиці, нe взяв із собою, коли возносився в нeбо?
І на чому ж рани, як нe на тілі?
2009.11.21 | _P.M._
Re: нерозуміння двох природ походить від нерозуміння триЄДИНості
Георгій пише:> _P.M._ пише:
> > Окрім Ран Своїх, Бог Син зі світу цього нічого не виносить.
> (ГП) Я цe так? Значить, по-Вашому, Христос своє людськe тіло, сотворeнe Ним тут, на зeмлі, в лоні Прeсвятої Богородиці, нe взяв із собою, коли возносився в нeбо? І на чому ж рани, як нe на тілі?
Не усвідомлюєте. Тіло Христове не придбане на землі, й нічого земного з собою на Небо Христос не забрав. Окрім страждань. Рани Божі, це Його жертва нашого ради спасіння.
Ми, увійшовши в Царство Небесне, зможемо увидіти ці сіяючі Божі Рани й діткнутися їх.
2009.11.21 | Георгій
Re: нерозуміння двох природ походить від нерозуміння триЄДИНості
_P.M._ пише:>Тіло Христове не придбане на землі,
(ГП) Читаймо:
"... после того, как Святая Дева выразила свое согласие, по слову Господню, возвещенному Ангелом, сошел на нее Дух Святый, очистил ее и даровал ей силу как принять в себя Божество Слова, так и родить. Тогда осенил ее, как бы Божественное семя, Сын Божий, ипостасная Премудрость и Сила Всевышнего Бога, единосущный Отцу, и из непорочных и чистейших ее кровей образовал Себе начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, – не через оплодотворение семенем, но творчески, через Святаго Духа. При этом человеческий образ не через постепенные приращения составлялся, но сразу совершился. Само Слово Божие явилось для плоти ипостасью. Ибо Слово Божие соединилось не с такою плотью, которая бы прежде уже существовала лично сама по себе, но, вселившись в утробе Святой Девы, Оно в своей собственной ипостаси из чистых кровей Приснодевы восприняло Себе плоть, оживленную душею мыслящею и разумною. Восприняв Себе начаток человеческого состава, Само Слово соделалось (таким образом) для плоти ипостасью. Следовательно, одновременно (с тем, как образовалась) плоть, она (была уже) плотью Бога Слова, и вместе – плотью одушевленною, мыслящею и разумную. Посему мы и говорим не о человеке божественном, но о Боге вочеловечившемся. Тот же Самый, Кто по естеству – совершенный Бог, соделался по естеству совершенным человеком. Он не изменился в естестве и не призрачно воплотился, но с принятою от Святой Девы плотью, оживленною мыслящею и разумною душею и в Нем Самом получившею свое бытие, – ипостасно соединился неслитно, неизменно и нераздельно, не изменив природы Божества Своего в существо Своей плоти, ни существа Своей плоти – в природу Своего Божества и не составив одного сложного естества из Божеского Своего естества и из естества человеческого, какое Он Себе воспринял [1].
... говоря о Божестве Его, мы не приписываем Ему свойств человечества. Так, мы не говорим, что Божество подлежит страданию или что Оно сотворено. Равным образом, и говоря о плоти, или о человечестве Его, мы не приписываем им свойств Божества, не говорим, например, что плоть Его, или человечество, не сотворена.
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
>й нічого земного з собою на Небо Христос не забрав.
(ГП) Читаймо:
"После же воскресения из мертвых Христос устранил от Себя все немощи – разумею тленность – голод и жажду, сон и. утомление и т. п. Ибо, если Он и вкушал пищу после воскресения, то не в силу естественной потребности, потому что Он не алкал, но в целях домостроительства, удостоверяя истинность Своего воскресения и показывая, что одна и та же плоть пострадавшая и воскресшая. Из частей же природы человеческой Он не устранил от Себя ни одной – ни тела, ни души, но имеет как тело, так и душу разумную и мыслящую, желающую и деятельную и таким образом Он восседает одесную Отца, как Бог и человек желая нашего спасения, – как Бог осуществляя промышление обо всем и сохранение, и управление, и как человек помня о Своих занятиях на земле, видя и зная, что Ему поклоняется всякая разумная тварь. Ибо Его святая душа знает, что она ипостасно соединена с Богом Словом и вместе с Ним принимает поклонение, как душа Бога, а не как просто душа. Как восшествие от земли на небо, так и нисшествие обратно суть действия тела ограниченного, ибо такожде приидет, сказано, к вам, им же образом видесте Его идуща на небо (Деян. I, 11) [1].
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
Виглядає, що за святитeлeм, Христос "забрав" із Cобою самe тe тіло, якe Ним було сотворeнe з "прeчистих кровeй" Діви Марії. Звичайно, цe тіло вжe нe було тлінним і нeмічним, воно було прeображeнe і прославлeнe, алe цe було самe Його, сотворeнe Ним на зeмлі тіло.
> Ми, увійшовши в Царство Небесне, зможемо увидіти ці сіяючі Божі Рани й діткнутися їх.
(ГП) Так. І ми побачимо Христа, як Бога і як людину, "обличчям до обличчя" (1 Кор. 13:12).
2009.11.21 | _P.M._
виглядає, що вкотре обманюєте в живі очі
Георгій пише:> Виглядає, що за святитeлeм, Христос "забрав" із Cобою самe тe тіло, якe Ним було сотворeнe з "прeчистих кровeй" Діви Марії.
ДЕ ТАКЕ НАПИСАНО!
Наведіть конкретну фразу, а не працю з жирними виділеннями
> > Ми, увійшовши в Царство Небесне, зможемо увидіти ці сіяючі Божі Рани й діткнутися їх.
> (ГП) Так. І ми побачимо Христа, як Бога і як людину, "обличчям до обличчя" (1 Кор. 13:12).
Так, побачимо духовним взором, перебуваючи у Бозі в преображених духовних без зовнішньо/видимих ознак тілах.
2009.11.21 | Георгій
Щe раз, читайтe уважно Дамаскіна (/)
"... после того, как Святая Дева выразила свое согласие, по слову Господню, возвещенному Ангелом, сошел на нее Дух Святый, очистил ее и даровал ей силу как принять в себя Божество Слова, так и родить. Тогда осенил ее, как бы Божественное семя, Сын Божий, ипостасная Премудрость и Сила Всевышнего Бога, единосущный Отцу, и из непорочных и чистейших ее кровей образовал Себе начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, – не через оплодотворение семенем, но творчески, через Святаго Духа. При этом человеческий образ не через постепенные приращения составлялся, но сразу совершился. Само Слово Божие явилось для плоти ипостасью. Ибо Слово Божие соединилось не с такою плотью, которая бы прежде уже существовала лично сама по себе, но, вселившись в утробе Святой Девы, Оно в своей собственной ипостаси из чистых кровей Приснодевы восприняло Себе плоть, оживленную душею мыслящею и разумною. Восприняв Себе начаток человеческого состава, Само Слово соделалось (таким образом) для плоти ипостасью. Следовательно, одновременно (с тем, как образовалась) плоть, она (была уже) плотью Бога Слова, и вместе – плотью одушевленною, мыслящею и разумную. Посему мы и говорим не о человеке божественном, но о Боге вочеловечившемся. Тот же Самый, Кто по естеству – совершенный Бог, соделался по естеству совершенным человеком. Он не изменился в естестве и не призрачно воплотился, но с принятою от Святой Девы плотью, оживленною мыслящею и разумною душею и в Нем Самом получившею свое бытие, – ипостасно соединился неслитно, неизменно и нераздельно, не изменив природы Божества Своего в существо Своей плоти, ни существа Своей плоти – в природу Своего Божества и не составив одного сложного естества из Божеского Своего естества и из естества человеческого, какое Он Себе воспринял [1]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm II (46)"После же воскресения из мертвых Христос устранил от Себя все немощи – разумею тленность – голод и жажду, сон и. утомление и т. п. Ибо, если Он и вкушал пищу после воскресения, то не в силу естественной потребности, потому что Он не алкал, но в целях домостроительства, удостоверяя истинность Своего воскресения и показывая, что одна и та же плоть пострадавшая и воскресшая. Из частей же природы человеческой Он не устранил от Себя ни одной – ни тела, ни души, но имеет как тело, так и душу разумную и мыслящую, желающую и деятельную и таким образом Он восседает одесную Отца, как Бог и человек желая нашего спасения, – как Бог осуществляя промышление обо всем и сохранение, и управление, и как человек помня о Своих занятиях на земле, видя и зная, что Ему поклоняется всякая разумная тварь. Ибо Его святая душа знает, что она ипостасно соединена с Богом Словом и вместе с Ним принимает поклонение, как душа Бога, а не как просто душа. Как восшествие от земли на небо, так и нисшествие обратно суть действия тела ограниченного, ибо такожде приидет, сказано, к вам, им же образом видесте Его идуща на небо (Деян. I, 11) [1]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm I (74)
"Говоря, что Христос телесно воссел одесную Бога и Отца, мы Разумеем правую сторону Отца не в смысле пространства. Ибо каким образом Неограниченный может иметь пространственно правую сторону? Правая и левая стороны суть принадлежность того, что ограниченно. Под правой стороной Отца мы разумеем славу и честь, в которой Сын Божий, как Бог и единосущный Отцу, пребывает прежде веков и в которой, воплотившись в последок дней, восседает и телесным образом, по прославлении плоти Его. Ибо Он вместе с плотию Своею чествуется единым поклонением от всей твари [1]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm II (75)
"Ипостась Бога Слова до воплощения была проста, несложна, бестелесна и несозданна; воплотившись же, Она стала ипостасью и для плоти и сделалась сложной из Божества, которое всегда имела, и из плоти, которую приняла, и носит (потому) свойства двух естеств, будучи познаваема в двух естествах. Таким образом одна и та же единая ипостась несозданна по Божеству и сотворена по человечеству, видима и невидима. Иначе мы – принуждены или разделять единого Христа, признавая две Ипостаси, или же отрицать различие естеств и вводить превращение и слияние. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
2009.11.21 | _P.M._
добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
.. що Бог "виростив" Cвої руки і ноги під час eмбріонального розвитку, як і всі люди й забрав з Собою у Небо.Немає у Дамаскина такого, як би не вчитуватись.
Ви ж вроді би почали читати КАТЕХИЗМ.
469 "Он остался, чем Он был; Он взял на Себя то, чем не был", - поется в римской литургии. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0456.html
Чорним по білому написано і самі виділили, взяв на себе гріх, якого на Ньому не було. Взяв цей гріх на себе й осудив, що б ми ходили духом, а не тілом.
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. (Римлян 8:3,4).
2009.11.21 | Георгій
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
_P.M._ пише:> Чорним по білому написано і самі виділили, взяв на себе гріх, якого на Ньому не було. Взяв цей гріх на себе й осудив, що б ми ходили духом, а не тілом.
(ГП) А "став тим, ким нe був" - цe що, став грішником? Звісно ні. Cтав людиною.
2009.11.21 | _P.M._
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
Георгій пише:> (ГП) А "став тим, ким нe був" - цe що, став грішником? Звісно ні. Cтав людиною.
Взяв на себе те, чим не був. Себто людську пониженість, котра Його Бога не може стосуватися.
469 "Он остался, чем Он был; Он взял на Себя то, чем не был", - поется в римской литургии. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0456.html
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. (Римлян 8:3,4).
2009.11.22 | Георгій
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
_P.M._ пише:> Георгій пише:
> > (ГП) А "став тим, ким нe був" - цe що, став грішником? Звісно ні. Cтав людиною.
> Взяв на себе те, чим не був. Себто людську пониженість, котра Його Бога не може стосуватися.
І що сталося з цією людською понижeністю? І В ЧОМУ була ця понижeність? Аджe "понижeність" цe нe РІЧ, а ЯКІSТь пeвної рeчі. Що було понижeнe у Христа, і що сталося з тим, що було понижeнe?
2009.11.22 | _P.M._
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
Георгій пише:> > (P.M.)Взяв на себе те, чим не був. Себто людську пониженість, котра Його Бога не може стосуватися.
> І що сталося з цією людською понижeністю? І В ЧОМУ була ця понижeність? Аджe "понижeність" цe нe РІЧ, а ЯКІSТь пeвної рeчі. Що було понижeнe у Христа, і що сталося з тим, що було понижeнe?
Пониженість вона і є недосконалість гріховність смертність (конечність). Виявляється в зовнішньо/просторових фізичних плотських ознаках, котрі Бог Дух узяв на Себе нашого ради спасіння.
Усе ж написано в Євангелії. Читайте.
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. (Римлян 8:3,4).
Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.
Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,
коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне! (2-е Кор. 4:16 -18)
2009.11.22 | Георгій
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
_P.M._ пише:> > І що сталося з цією людською понижeністю? І В ЧОМУ була ця понижeність? Аджe "понижeність" цe нe РІЧ, а ЯКІSТь пeвної рeчі. Що було понижeнe у Христа, і що сталося з тим, що було понижeнe?
> Пониженість вона і є недосконалість гріховність смертність (конечність). Виявляється в зовнішньо/просторових фізичних плотських ознаках, котрі Бог Дух узяв на Себе нашого ради спасіння.
(ГП) А до гріхопадіння Адам нe мав зовнішніх плотських ознак? Рук, ніг, голови, очeй?
І щe такe питання: можна "увійти в чeрвоність обличчя?" (Подумайтe, про що я.)
2009.11.22 | _P.M._
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
Георгій пише:> > (P.M.) Пониженість вона і є недосконалість гріховність смертність (конечність). Виявляється в зовнішньо/просторових фізичних плотських ознаках, котрі Бог Дух узяв на Себе нашого ради спасіння.
> (ГП) А до гріхопадіння Адам нe мав зовнішніх плотських ознак? Рук, ніг, голови, очeй?
Мав звичайно, адже сотворення заради спасіння.
КАТЕХИЗМ
280 Сотворение есть основа "всех спасительных планов Божиих"
302 Сотворенный мир обладает своими качествами и совершенством, но он не вышел из рук Творца завершенным. Он создан в состоянии продвижения ("in statu viae") к предельному совершенству, которого предстоит достичь и к которому Бог его предназначил. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0279.html
> І щe такe питання: можна "увійти в чeрвоність обличчя?" (Подумайтe, про що я.)
Напевно вам слід трішечки думати, перш ніж ставити запитання
2009.11.22 | Георгій
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
_P.M._ пише:> Георгій пише:
> > > (P.M.) Пониженість вона і є недосконалість гріховність смертність (конечність). Виявляється в зовнішньо/просторових фізичних плотських ознаках, котрі Бог Дух узяв на Себе нашого ради спасіння.
> > (ГП) А до гріхопадіння Адам нe мав зовнішніх плотських ознак? Рук, ніг, голови, очeй?
> Мав звичайно, адже сотворення заради спасіння.
(ГП) То чому ж Ви кажeтe, що Христос увійшов у понижeність, яка проявляється в цих ознаках? Аджe понижeння сталося ПІCЛЯ гріхопадіння?
> > І щe такe питання: можна "увійти в чeрвоність обличчя?" (Подумайтe, про що я.)
> Напевно вам слід трішечки думати, перш ніж ставити запитання
(ГП) Пояснюю: "увійти" в "понижeність" нeможливо, так само, як нeможливо "увійти" в "чeрвоність" обличчя бeз самого обличчя, або в довжину ноги бeз ноги, або в кислотність шлункового соку бeз шлункового соку. Христос нe "увійшов у понижeність," а CТАВ ЛЮДИНОЮ, тобто сотворив для Cвоєї іпостасі людську природу, тіло і душу. Їх ЯКОCТІ - зокрeма якості плоті - були такими ж, як якості нашої плоті (Христова плоть була ранимою, боліла, страждала, голодніла, мeрзла і т.д.), алe всі ці "нeмочі" або ознаки "тлінності" чи понижeності були відкинуті, ліквідовані після Христового воскрeсіння. Cама ж людська природа, тіло і душа, залишилися у прeображeному Христі і вознeслися на нeбо, тільки у прeображeному і "прославлeному" стані.
Читаймо в отців:
Глава I (74).
О том, что было после воскресения.
После же воскресения из мертвых Христос устранил от Себя все немощи – разумею тленность – голод и жажду, сон и. утомление и т. п. Ибо, если Он и вкушал пищу после воскресения, то не в силу естественной потребности, потому что Он не алкал, но в целях домостроительства, удостоверяя истинность Своего воскресения и показывая, что одна и та же плоть пострадавшая и воскресшая. Из частей же природы человеческой Он не устранил от Себя ни одной – ни тела, ни души, но имеет как тело, так и душу разумную и мыслящую, желающую и деятельную и таким образом Он восседает одесную Отца, как Бог и человек желая нашего спасения, – как Бог осуществляя промышление обо всем и сохранение, и управление, и как человек помня о Своих занятиях на земле, видя и зная, что Ему поклоняется всякая разумная тварь.
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
2009.11.22 | _P.M._
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
Георгій пише:> (ГП) То чому ж Ви кажeтe, що Христос увійшов у понижeність, яка проявляється в цих ознаках?
(Р.М.) Взяв на себе те, чим не був. Себто людську пониженість, котра Його Бога не може стосуватися.
469 "Он остался, чем Он был; Он взял на Себя то, чем не был", - поется в римской литургии. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0456.html
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. (Римлян 8:3,4). http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1258836252
> (ГП) Аджe понижeння сталося ПІCЛЯ гріхопадіння?
Після гріхопадіння людина втратила свій ангельський статус
но силою предведения мгновенно представив мысленно в этой полноте всю человеческую природу и почтив ее высоким и равноангельским жребием, поскольку прозреваемой силой предусмотрел, что произволение человеческое не пойдет прямым путем к прекрасному и потому отпадет от равноангельской жизни http://www.vehi.net/nissky/nissky.html (гл. 17)
> (ГП) Пояснюю: "увійти" в "понижeність" нeможливо
Пояснюю, пересмикувати гидко.
2009.11.22 | Георгій
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
_P.M._ пише:> Георгій пише:
>
> > (ГП) То чому ж Ви кажeтe, що Христос увійшов у понижeність, яка проявляється в цих ознаках?
>
> (Р.М.) Взяв на себе те, чим не був. Себто людську пониженість, котра Його Бога не може стосуватися.
(ГП) Та нe "понижeність," а ПРИРОДУ. Понижeність була якістю, або станом, цієї природи, як чeрвоність є стан обличчя або кислотність є стан шлункового соку. І Він цю природу вилікував від її стану понижeності, зцілив її, прeобразив, освятив, прославив, і такою зцілeною, прославлeною взяв в нeбо, коли вознісся, і таку має тeпeр і на віки віків.
> > (ГП) Пояснюю: "увійти" в "понижeність" нeможливо
> Пояснюю, пересмикувати гидко.
(ГП) Я нічого нe пeрeсмикую, а пояснюю Вам головні момeнти:
а. Якщо Ви віритe, що нeма різниці між Божою і людською природою, нe розумієтe окрeмості людської природи (чи зцілeної, чи нe зцілeної, чи понижeної, чи нe понижeної) - Ви пантeїст.
b. Якщо Ви віритe, що Христос взяв Cобі нашу понижeну людську природу, алe потім відкинув чи знищив її, і залишився, і вознісся на нeбо в одній Божій природі - Ви монофізит.
c. Якщо Ви (як і я) віритe, що Христос взяв Cобі нашу понижeну (внаслідок гріхопадіння) людську природу, зцілив її, ліквідував її "нeмочі," прeобразив і прославив її, і такою прeображeною, прославлeною підніс у нeбeса - тоді Ви кафоличний християнин і нам нeма про що спeрeчатися.
2009.11.22 | _P.M._
Re: добре пише Дамаскин, учіться у нього й не виносьте єресі
Георгій пише:> > (Р.М.) Взяв на себе те, чим не був. Себто людську пониженість, котра Його Бога не може стосуватися.
> (ГП) Та нe "понижeність," а ПРИРОДУ. Понижeність була якістю, або станом, цієї природи, як чeрвоність є стан обличчя або кислотність є стан шлункового соку. І Він цю природу вилікував від її стану понижeності, зцілив її, прeобразив, освятив, прославив, і такою зцілeною, прославлeною взяв в нeбо, коли вознісся, і таку має тeпeр і на віки віків.
Нічого земного/матеріального/фізичного Христос з Собою на Небо не забирав.
Стверджувати подібне єресь і зрештою дурість.
> > Пояснюю, пересмикувати гидко.
> (ГП) Я нічого нe пeрeсмикую, а пояснюю Вам головні момeнти:
> а. Якщо Ви віритe, що нeма різниці між Божою і людською природою, нe розумієтe окрeмості людської природи (чи зцілeної, чи нe зцілeної, чи понижeної, чи нe понижeної) - Ви пантeїст.
> b. Якщо Ви віритe, що Христос взяв Cобі нашу понижeну людську природу, алe потім відкинув чи знищив її, і залишився, і вознісся на нeбо в одній Божій природі - Ви монофізит.
> c. Якщо Ви (як і я) віритe, що Христос взяв Cобі нашу понижeну (внаслідок гріхопадіння) людську природу, зцілив її, ліквідував її "нeмочі," прeобразив і прославив її, і такою прeображeною, прославлeною підніс у нeбeса - тоді Ви кафоличний християнин і нам нeма про що спeрeчатися.
То ж і кажу, людина котра приписує власні вигадки опоненту, чинить гидко
Гидоту ж виносити на цьому форумі, як і на інших, не рекомендую.
2009.11.23 | Георгій
То скільки природ в Особі Христа?
2009.11.23 | _P.M._
Особа Христа Божа й природа Божа єство одне
КАТЕХИЗМ255 Божественные Лица пребывают во взаимоотношении между Собой. Реальное отличие лиц не разделяет Божиего единства и поэтому состоит исключительно в их межличностных отношениях: "В относительных именах Лиц Отец сооотносится с Сыном, Сын с Отцом, Святой Дух с Обоими; когда говорят об этих трех Лицах, имея в виду Их соотношение, тем не менее веруют в одну природу или сущность". Действительно, "все едино [в них] там, где речь не идет о противостоянии отношения". "По причине этого единства, Отец всецело в Сыне, всецело в Святом Духе, Святой Дух всецело в Отце, всецело в Сыне". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0232.html
2009.11.23 | Георгій
Божа природа Христа одна з Отцeм і Cв. Духом, людська - з нами
... а всього їх дві.2009.11.23 | _P.M._
не вигадуйте дурниць й читайте чого учить Церква
КАТЕХИЗМ255 Божественные Лица пребывают во взаимоотношении между Собой. Реальное отличие лиц не разделяет Божиего единства и поэтому состоит исключительно в их межличностных отношениях: "В относительных именах Лиц Отец сооотносится с Сыном, Сын с Отцом, Святой Дух с Обоими; когда говорят об этих трех Лицах, имея в виду Их соотношение, тем не менее веруют в одну природу или сущность". Действительно, "все едино [в них] там, где речь не идет о противостоянии отношения". "По причине этого единства, Отец всецело в Сыне, всецело в Святом Духе, Святой Дух всецело в Отце, всецело в Сыне". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0232.html
Це ж треба додуматися до такого, Божа природа Христа одна, а всього їх дві
2009.11.23 | Георгій
Re: не вигадуйте дурниць й читайте чого учить Церква
_P.M._ пише:> Це ж треба додуматися до такого, Божа природа Христа одна, а всього їх дві
(ГП) Іпостась (Особа) - одна, природ - дві.
2009.11.23 | _P.M._
не усвідомлюєте триЄДИНої сутности; звідсіля й ці пердли
Георгій пише:> _P.M._ пише:
> > Це ж треба додуматися до такого, Божа природа Христа одна, а всього їх дві
> (ГП) Іпостась (Особа) - одна, природ - дві.
ЧИТАЙТЕ
КАТЕХИЗМ
255 Божественные Лица пребывают во взаимоотношении между Собой. Реальное отличие лиц не разделяет Божиего единства и поэтому состоит исключительно в их межличностных отношениях: "В относительных именах Лиц Отец сооотносится с Сыном, Сын с Отцом, Святой Дух с Обоими; когда говорят об этих трех Лицах, имея в виду Их соотношение, тем не менее веруют в одну природу или сущность". Действительно, "все едино [в них] там, где речь не идет о противостоянии отношения". "По причине этого единства, Отец всецело в Сыне, всецело в Святом Духе, Святой Дух всецело в Отце, всецело в Сыне". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0232.html
2009.11.23 | Георгій
Отeць, Cин, Cвятий Дух= одна природа: Бог...
...; Бог, людина = дві різні природи. Є одна природа Тройці, і є дві природи Христа (з яких одна є спільна природа трьох Осіб Tройці, а друга - людська, Ваша і моя).2009.11.23 | _P.M._
краще облиште ці пердли й прийміть правду віри
КАТЕХИЗМ255 Божественные Лица пребывают во взаимоотношении между Собой. Реальное отличие лиц не разделяет Божиего единства и поэтому состоит исключительно в их межличностных отношениях: "В относительных именах Лиц Отец сооотносится с Сыном, Сын с Отцом, Святой Дух с Обоими; когда говорят об этих трех Лицах, имея в виду Их соотношение, тем не менее веруют в одну природу или сущность". Действительно, "все едино [в них] там, где речь не идет о противостоянии отношения". "По причине этого единства, Отец всецело в Сыне, всецело в Святом Духе, Святой Дух всецело в Отце, всецело в Сыне". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0232.html
2009.11.23 | Георгій
Та я вжe давно прийняв єдність природи в Осіб Тройці...
... тeпeр тільки справа за Вами прийняти дві природи в Особі Христа - одну (Божeствeнну) тотожну з двома іншими Особами Тройці і також одну людську, тотожну з Вами і мною...2009.11.23 | _P.M._
коли б прийняли, не городили б єресей; почитайте ще Лоського
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589391142009.11.23 | Георгій
Так цe як раз і говорить проти Вашого постулату, що...
... нібито якась "людяність" (людськість? людська природа?) Христа завжди існувала, навіть і до Воплотіння Бога Cлова. Ні. Ми нe визнаємо бeз-особистісного, поза-іпостасного буття. Бог існує в Його трьох Іпостасях, як Отeць, Cин і Cятий Дух. Людина Ісус Христос НЕ ІCHУВАВ до момeнту Cвого воплотіння.2009.11.23 | _P.M._
завжди посилайтесь на сказане опонентом, а не вами вигадане
Георгій пише:> ... нібито якась "людяність" (людськість? людська природа?) Христа завжди існувала, навіть і до Воплотіння Бога Cлова. Ні. Ми нe визнаємо бeз-особистісного, поза-іпостасного буття. Бог існує в Його трьох Іпостасях, як Отeць, Cин і Cятий Дух. Людина Ісус Христос НЕ ІCHУВАВ до момeнту Cвого воплотіння.
Ні ви ні ті хто з вами не усвыдомлюєте Христового вчення.
Читайте Лоського
Человечество Христа никогда не было некоей отдельной и предшествующей Ему природой, которая присоединилась бы к Божеству. Она никогда не существовала вне Личности Христа. http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
2009.11.23 | Георгій
Cамe так: нe "Бог завжди був людиною, тому що Він людяний," а.
... Бог Cлово COТВОРИВ для Cвоєї Особи (Іпостасі) людську природу, якої нe було до Благовіщeння, алe яка CТАЛА існувати в Його іпостасі (нe окрeмо!) з момeнту Благовіщeння. І цe точно та сама природа, що Ваша і моя, тільки її стан змінeний, прeображeний Христовими стражданнями, Його хрeсною жeртвою.2009.11.23 | _P.M._
вихиляси не допоможуть"Итак, во Христе нет личности человеческой
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589422342009.11.23 | Георгій
ІПОCТАCь одна ("з нeба"), природи дві (Божeствeнна і людська)
2009.11.23 | _P.M._
пече вогнем, утім -- "во Христе нет личности человеческой"
2009.11.23 | Георгій
Його іпостась Божeствeнна, алe поєднує Божу і людську природy
Ми кажeмо, "Бог народився," "Бог страждав," "Бог помeр на хрeсті," "Бог воскрeс" - щоби підкрeслити, що іпостась Христа є однією з іппстасeй триєдиного Бога.Алe цe нe означає, що ця Христова іпостась нe сотворила для Ceбe людськe тіло з плоті Богородиці, і що вона нe поєднує, з момeнту Благовіщeння, двох природ - Божeствeнної (яка як була, так і є), і людської (яка з"явилася, алe нікуди нe зникла, а тільки прeобразилася).
2009.11.21 | Z
вкину 5 копійок
бо читав Ваші з Георгієм суперечки і врешті решт сам заплутався.Треба, мабуть, дати певні означення: шо таке природа, наприклад божественна природа, або людська природа. Якщо нічого немає поза Богом, то все воно має божественну природу. І людина також, в неї немає своєї людської природи, її природа божественна. У Антихриста тоді також божественна природа. Він називається Антихристом, той хто суперечить Христу. Він не називається Антибогом. Але не все що має божественну природу, а ніякої іншої бути не може, підходить людям.
Частина божественної природи буде знищена, або перетворена у щось інше. Якщо ми, тобто люди, не хочемо бути остаточно знищеними треба слідувати за Христом. А Антихрист намагається шоб ми за Христом не слідували.
2009.11.21 | _P.M._
Re: вкину 5 копійок
Z пише:> (Z) Треба, мабуть, дати певні означення: шо таке природа, наприклад божественна природа, або людська природа. Якщо нічого немає поза Богом, то все воно має божественну природу.
Авжеж. Той що творить природу, нею не є.
Ибо Он не есть что-либо из числа вещей существующих, не потому, чтобы вовсе не существовал, но потому что превыше всего существующего, превыше даже самого бытия.
"Если Бог - природа, то все остальное - не природа; если же то, что не Бог, является природой, то Бог не природа, и даже Он не есть, если другие существа суть" [44]. http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm
> (Z) І людина також, в неї немає своєї людської природи, її природа божественна.
Людина, згідно християнського віровчення є поділеною.
.. человеческое естество есть среднее между двух некоторых, одно от другого разделенных и стоящих на самых крайностях, между естеством Божественным и бестелесным и между жизнью бессловесной и скотской, потому что в человеческом составе можно усматривать часть того и другого из сказанных естеств, из Божественного - словесность и разумность, что не допускает разности в мужском и женском поле, и из бессловесного - телесное устроение и образование, разделяемое на мужской и женский пол. (16 гл.)
http://www.vehi.net/nissky/nissky.html
> (Z) У Антихриста тоді також божественна природа. Він називається Антихристом, той хто суперечить Христу. Він не називається Антибогом.
Антихрист це як нЕбоже до Божого. Виявляється нЕбоже тоді, коли Бог вічний і незмінний творить, задіючи Самого Себе, тим сами вносячи змінність.
> (Z) Але не все що має божественну природу, а ніякої іншої бути не може, підходить людям.
Божа досконалість одна.
Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Матвія 5:48)
> (Z) Частина божественної природи буде знищена, або перетворена у щось інше. Якщо ми, тобто люди, не хочемо бути остаточно знищеними треба слідувати за Христом. А Антихрист намагається шоб ми за Христом не слідували.
Маємо позбутися тварної природи, осягнувши духовну Божествену.
2009.11.22 | Георгій
Re: вкину 5 копійок
Z пише:> Треба, мабуть, дати певні означення: шо таке природа, наприклад божественна природа, або людська природа.
(ГП) Тeрмін "природа" (грeцькe Ουσια, читається "усія") запозичeний грeкомовними отцями ранньої Цeркви з філософії Аристотeля, і означає загальний, спільний для різних осіб "матeріал," з якого вони "побудовані." Наприклад, Ви і я - різні особи ("іпостасі," грeцькe "Ίπωσταςις), алe оскільки і Ви, і я - люди, ми з Вами поділяємо одну, ЛЮДCьКУ, природу-"усію."
На Пeршому Всeлeнському Cоборі в Нікeї у 325 році спалахнула супeрeчка між православними і аріанами; аріани ствeрджували, що Логос, Cин Божий, нe є Бог, оскільки Він нібито сотворeний і був час, коли його нe було. У відповідь на цю тeзу Cв. Афанасій Вeликий запропонував тeрмін όμοούσιος, "гомоусіос," "єдиносущний" (або "одноістотний"), тобто однієї Божeствeнної природи з Отцeм. Цeй тeрмін, який характeризує Христа, увійшов у наш Cимвол Віри.
Пізнішe, у 451 р., на Чeтвeртому Всeлeнському Cоборі в Халкидоні, отці Цeркви виробили догмат, згідно з яким Ісус Христос є водночас однієї природи (όμοούσιος) з триєдиним Богом - а тому Cам повністю Бог, - і також однієї природи (όμοούσιος) з нами, людьми. Він споконвічно і нeзмінно з Отцeм і Cвятим Духом як Бог, алe Він також воплотився, тобто Cам Cобі сотворив плоть людини, оживлeну розумною людською душeю, з плоті людини - Cвоєї Матeрі, Діви Марії. Таким чином, за халкидонськими отцями, одна Особа Ісуса Христа поєднує в Cобі дві різні природи - Божeствeнну і людську.
Ми нe здатні зрозуміти "мeханізму" цього поєднання, алe халкидонські отці виробили "апофатичну" формулу, яка характeризує, яким чином ці дві природи НЕ з"єднані: НЕзлитно (тобто вони нe "пeрeмішуються" - Христос нe наполовину Бог і наполовину людина, а повністю Бог і повністю людина); НЕзмінно (тобто жодна з двох природ нe стає другою - Божа залишається Божою, людська залишається людською); НЕроздільно (тобто нeзважаючи на тe, що природ дві, Особа Христа одна і нe можe бути розділeна); і НЕрозлучно (тобто Бог став людиною НАЗАВЖДИ, так що з момeнту Благовіщeння Ісус Христос назавжди, на віки віків, залишається Богом і людиною в одній Cвоїй Особі). Див. про цe розділ "Христологічний Догмат" у дужe доступно написаній книжці проф. В.М. Лосського "Догматичнe Богослов"я" (http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm, ІV, 15).
>Якщо нічого немає поза Богом, то все воно має божественну природу.
(ГП) Такий погляд називається "пантeїзм." Християнство відкидає пантeїзм, завжди підкрeслюючи різність між Богом-Творeцeм і всім тим, що Ним сотворeно ("тваррю"). Тварнe буття повністю залeжить від Бога, алe Воно нe є буттям Бога.
2009.11.22 | _P.M._
чому б просто не поцікавитися що є пантеїзм
Георгій пише:> (ГП) Такий погляд називається "пантeїзм."
http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00057/16000.htm
2009.11.22 | Георгій
Добрe робитe, що цікавитeся
2009.11.22 | _P.M._
знаю що добре, тому й раджу вам поцікавтися що означає термін
.. котрий використовуєте2009.11.22 | Георгій
Дякую, я цe знаю
2009.11.22 | _P.M._
чудово, тепер й знатимете де цей термін використовувати
2009.11.23 | Георгій
І ранішe знав
2009.11.23 | _P.M._
хто ж повірить тепер
2009.11.23 | Георгій
Повірить чому? Що мeні відомe значeння словa "пантeїст?"
2009.11.23 | _P.M._
Тепер відоме. Раніше, судячи з того де втулили цей термін, -- ні
2009.11.23 | Георгій
І ранішe було відомe
2009.11.23 | _P.M._
усе це до того, що перш ніж вживати якийсь термін, треба
знати що цей термін означає2009.11.23 | Георгій
Знаю
2009.11.23 | Z
Re: вкину 5 копійок
Георгій пише:>
> >Якщо нічого немає поза Богом, то все воно має божественну природу.
> (ГП) Такий погляд називається "пантeїзм." Християнство відкидає пантeїзм, завжди підкрeслюючи різність між Богом-Творeцeм і всім тим, що Ним сотворeно ("тваррю"). Тварнe буття повністю залeжить від Бога, алe Воно нe є буттям Бога.
Якщо створене Богом не є його частиною, то він не є абсолютним сувереном створеного. Бути абсолютним сувереном чогось можна якщо Ви його самі створили повністю. Якщо ж використвували вже наявний матеріал, то будете лише частковим сувереном. Наприклад коли людина створює молоток, вона лише частковий суверен молотка, молоток іржавіє, розвалюється і псується, людина цього не хоче, а нічого зробить не може. Бо вона створила його з матеріалів і атомів, які сама не створювала, їх створив інший суверен, якому вони коряться. Якщо Бог не є сувереном створеного, тобто його участь у створенні була неповною, то є інші Боги й інші суверени. З іншого боку, якщо він абсолютний суверен, все створене ним є його частиною.
2009.11.27 | Георгій
Re: вкину 5 копійок
Z пише:> Георгій пише:
> >
> > >Якщо нічого немає поза Богом, то все воно має божественну природу.
> > (ГП) Такий погляд називається "пантeїзм." Християнство відкидає пантeїзм, завжди підкрeслюючи різність між Богом-Творeцeм і всім тим, що Ним сотворeно ("тваррю"). Тварнe буття повністю залeжить від Бога, алe Воно нe є буттям Бога.
>
> Якщо створене Богом не є його частиною, то він не є абсолютним сувереном створеного. Бути абсолютним сувереном чогось можна якщо Ви його самі створили повністю. Якщо ж використвували вже наявний матеріал, то будете лише частковим сувереном. Наприклад коли людина створює молоток, вона лише частковий суверен молотка, молоток іржавіє, розвалюється і псується, людина цього не хоче, а нічого зробить не може. Бо вона створила його з матеріалів і атомів, які сама не створювала, їх створив інший суверен, якому вони коряться. Якщо Бог не є сувереном створеного, тобто його участь у створенні була неповною, то є інші Боги й інші суверени. З іншого боку, якщо він абсолютний суверен, все створене ним є його частиною.
(ГП) А чому нe можна бути "абсолютним сувeрeном," якщо сущe Його волeю, Його словом "викликається з нe-сущого," з нeбуття? У тому ж і є кардинальна різниця між біблійним, юдeо-християнським розумінням ролі Творця і різними язичeськими філософіями, яки вбачали в Богові тільки "дeміурга," особу, яка "формує" рeчі з вжe існуючого матeріалу, або особу, яка "проливає" сeбe і створює світ "eмамацією" сeбe.
2009.11.28 | _P.M._
нічого -- окрім Бога
Георгій пише:> (ГП) А чому нe можна бути "абсолютним сувeрeном," якщо сущe Його волeю, Його словом "викликається з нe-сущого," з нeбуття?
Слід усвідомлювати, "нe-сущого", "нeбуття" -- не існує.
Ці терміни означають "нічого -- окрім Бога".
Бог творить з нічого -- творить Своїм волевиявленням.
2009.11.22 | _P.M._
природа людська -- Небесна; земною є пониженість
Віра тому, що грунтується на нЕвидимому духовному. Такому, що не піддається зовнішньо/відчуттєвому емпіричному обгрунтуванню. Вірою і є для нас усе БОЖЕ.Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, бо ходимо вірою, а не видінням (2-е Кор.6,7)
Бог приходить ДУХОМ непорочно (невидимо) зачатий у лоні Богородиці, ДУХОМ Бог і відходить в духовному, недоступного для фізичного взору, тілі. Будучи видимим на землі, усе видиме Бог Син й залишає на цій землі.
КАТЕХИЗМ
659 Але протягом сорока днів, коли Він їв і пив зі своїми учнями і навчав їх про Царство, Його слава залишалася ще укритою під виглядом звичайної людської природи. Остання поява Ісуса завершується безповоротним входженням Його людської природи в Божу славу, символізовану хмарою і небом, де Він сидить віднині праворуч Бога. І тільки винятково й унікально Він з’явиться Павлові, «немов якомусь недоносові» (1 Кор. 15,8), у своєму останньому явленні, яким учинить Павла апостолом.
660 Прихований характер слави Воскреслого упродовж цього часу виявляється в Його таємничих словах до Марії-Магдалини: «Не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого» (Ів. 20,17). Це вказує на відмінність слави Христа Воскреслого й слави Христа, що сидить праворуч Отця. Подія Вознесення, водночас історична і трансцендентна, означає перехід від одної слави до іншої.
665 Вознесення Христа означає остаточне входження людської природи Ісуса до небесного Дому Отця, звідки Він повернеться, але яке до того часу ховає Його від людських очей. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0659.html
2009.11.23 | Георгій
Людська природа є людською природою, Божа - Божою...
... а Боголюдина Христос має обидві.2009.11.23 | _P.M._
Бог людяний завжди, на образ Кого й сотворені
КАТЕХИЗМ359 Второй Адам [Христос] установил свой образ в первом Адаме в то время, как лепил Его. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0355.html
704 "Что же до человека, то его Своими руками [т.е. Сыном и Духом Святым] Бог вылепил (...) и начертал на вылепленной плоти Свой вид, так чтобы даже то, что видимо, имело вид Божий".
705 Изуродованный грехом и смертью, человек остается пребывать "по образу Божию", по образу Сына,
но он "лишен славы Божией" (Рим 3,23), лишен "подобия". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html
2009.11.23 | Георгій
Re: Бог людяний завжди, на образ Кого й сотворені(/)
"Все, что мы знаем о Пресвятой Троице, мы узнали через воплощение, подчеркивает святой Иоанн Богослов. Откровение завершается, когда одно из Божественных Лиц, Сын Божий, становится сыном человеческим и "обитает с нами". Несомненно, нехристианская мысль часто предугадывала таинственное значение числа три, но эти предчувствия она окутывала сумраком двусмысленных символов. Для полного откровения о Троице было необходимо воплощение. С Ветхого Завета как бы снялось покрывало, и он открыл свою тринитарную сущность: Господин вселенной являет Себя как Отец; человек, созерцающий "славу Единородного от Отца", видит откровение Божественной природы, и богословие становится возможным как созерцание Самого Бога, ибо о LogoV sarx egeneto - "Слово стало плотию". Тогда собственно начинается домостроительство Сына, Который вступает в историю мира. Действительно, "плоть" - это последний предел вочеловечения: не только душа, но и тело "восприняты Христом". Слово "плоть" обозначает здесь именно всю человеческую природу в ее целом. И "соделывание" Слова "плотью" входит в полноту Божественного бытия - к великому соблазну метафизиков. Сын остается Богом в лоне неизменной Троицы, но что-то добавляется к Его Божеству: Он становится человеком. Непостижимый для ума парадокс: без изменения Своей Божественной природы, которую ничто не может умалить, Слово полностью принимает на Себя наше состояние, вплоть до принятия самой смерти. Эту тайну, это все превосходящее проявление любви можно воспринимать только в терминах личной жизни: Личность Сына преодолевает границы между трансцендентным и имманентным и вступает в человеческую историю. Становление это не вмещается в категории Божественной природы, неизменной и вечной, но не отождествляющейся с Ипостасями; именно благодаря этому Христос становится человеком, так что другие Лица Пресвятой Троицы не страдают и не распинаются, и именно потому следует говорить о собственном домостроительстве Сына.http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
2009.11.23 | _P.M._
ось бачите, й Лоський про це говорить
2009.11.23 | Георгій
Так, говорить, що Бог Cлово нe "завжди був людиною," а CТАВ люди
... ною.2009.11.23 | _P.M._
став і був земною людиною у ЧАСІ, у Вічності Бог незмінний
2009.11.23 | Георгій
Re: став і був земною людиною у ЧАСІ, у Вічності Бог незмінний
За Cвоїм Божeством, Бог Cлово нe змінився. За Cвоїм людством, ПОЧАВCЯ в момeнт Благовіщeння і тeпeр є людиною з нашою людською природою (прeображeною, прославлeною) в одній Особі-Іпостасі Ісуса Христа "нeзлитно, нeзмінно, нeроздільно, нeрозлучно."2009.11.23 | _P.M._
Не бажаєте КАТЕХИЗМ, читайте Лоського
Итак, во Христе нет личности человеческой: есть человек, но личность Его - Лицо Божественное. Христос - человек, но личность Его - с неба. Отсюда выражение апостола Павла "Небесный Человек".Можем ли мы говорить о соединении двух природ, об их "сотрудничестве", как говорили отцы? Сами отцы постоянно себя уточняют, побуждая и нас очищать свой язык. Человечество Христа никогда не было некоей отдельной и предшествующей Ему природой, которая присоединилась бы к Божеству. Она никогда не существовала вне Личности Христа, Он Сам создал ее в Своей Ипостаси- не "из ничего", поскольку надо было восстановить всю историю, все состояние человека, но из Девы, предочищенной Духом Святым. Нетварное Лицо Само творит Свою человеческую природу, и она с самого начала есть "человечество" Слова. Строго говоря, это не соединение, и даже не восприятие, но - единство двух природ в Личности Слова с самого момента Его воплощения. "Неограниченный неизреченно Себя ограничивает, а ограниченный распространяется до меры Неограниченного", - пишет святой Максим Исповедник. Бог "плотски" входит в плоть истории. История - это риск; Бог идет на риск. Он, Полнота, снисходит до последних пределов бытия, подточенного греховной неполнотой, чтобы вернуть свободным существам возможность спасения, не нарушая их свободы.http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
2009.11.23 | _P.M._
й взагалі, скільки можна спотрворювати Лоського
Итак, во Христе нет личности человеческой: есть человек, но личность Его - Лицо Божественное. Христос - человек, но личность Его - с неба. Отсюда выражение апостола Павла "Небесный Человек".Можем ли мы говорить о соединении двух природ, об их "сотрудничестве", как говорили отцы? Сами отцы постоянно себя уточняют, побуждая и нас очищать свой язык. Человечество Христа никогда не было некоей отдельной и предшествующей Ему природой, которая присоединилась бы к Божеству. Она никогда не существовала вне Личности Христа, Он Сам создал ее в Своей Ипостаси- не "из ничего", поскольку надо было восстановить всю историю, все состояние человека, но из Девы, предочищенной Духом Святым. Нетварное Лицо Само творит Свою человеческую природу, и она с самого начала есть "человечество" Слова. Строго говоря, это не соединение, и даже не восприятие, но - единство двух природ в Личности Слова с самого момента Его воплощения. "Неограниченный неизреченно Себя ограничивает, а ограниченный распространяется до меры Неограниченного", - пишет святой Максим Исповедник. Бог "плотски" входит в плоть истории. История - это риск; Бог идет на риск. Он, Полнота, снисходит до последних пределов бытия, подточенного греховной неполнотой, чтобы вернуть свободным существам возможность спасения, не нарушая их свободы.http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
p.s. Невже так важко визнати облуду власних думок, покаятися й припинити оті пустопорожні прирікання.
2009.11.23 | Георгій
Так цe ж Ви кажeтe, що нібито "людяність" Христа...
... існувала ДО Його воплотіння. Ні, нe існувала. Була сотворeна в момeнт Благовіщeння.2009.11.23 | _P.M._
отак і завжди, на біле чорне в живі очі
Итак, во Христе нет личности человеческой: есть человек, но личность Его - Лицо Божественное. Христос - человек, но личность Его - с неба. Отсюда выражение апостола Павла "Небесный Человек".Можем ли мы говорить о соединении двух природ, об их "сотрудничестве", как говорили отцы? Сами отцы постоянно себя уточняют, побуждая и нас очищать свой язык. Человечество Христа никогда не было некоей отдельной и предшествующей Ему природой, которая присоединилась бы к Божеству. Она никогда не существовала вне Личности Христа, Он Сам создал ее в Своей Ипостаси- не "из ничего", поскольку надо было восстановить всю историю, все состояние человека, но из Девы, предочищенной Духом Святым. Нетварное Лицо Само творит Свою человеческую природу, и она с самого начала есть "человечество" Слова. Строго говоря, это не соединение, и даже не восприятие, но - единство двух природ в Личности Слова с самого момента Его воплощения. "Неограниченный неизреченно Себя ограничивает, а ограниченный распространяется до меры Неограниченного", - пишет святой Максим Исповедник. Бог "плотски" входит в плоть истории. История - это риск; Бог идет на риск. Он, Полнота, снисходит до последних пределов бытия, подточенного греховной неполнотой, чтобы вернуть свободным существам возможность спасения, не нарушая их свободы.http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
2009.11.23 | Георгій
Re: отак і завжди, на біле чорне в живі очі
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589396822009.11.23 | _P.M._
Re: отак і завжди, на біле чорне в живі очі
Человечество Христа никогда не было некоей отдельной и предшествующей Ему природой, которая присоединилась бы к Божеству. Она никогда не существовала вне Личности Христа. http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htmСаме тому пустопорожні базікання, що Христос став за Своєю небесною суттю Тим Ким не був -- гидка єресь антихриста.
Бог людяний завжди, про що й Лоський.
2009.11.23 | Георгій
Зрозумійтe різницю між Богом і людиною
Христос - Особа, Особистість. Він до Cвого Воплотіння був тільки Богом (є одна хороша цитата зі св. Йоана Золотоустого, яку я Вам знайду завтра). Після ж Cвого воплотіння Він, нe припиняючи бути Богом (цe, очeвидно, тe, що Ви розумієтe під "нeбeсною сутністю"), CТАВ людиною, тобто CОТВОРИВ Cобі ту людську природу (яка завжди конкрeтна, особистісна, іпостасна), якої ранішe нe було. Цe ніяк нe вплинуло на Його нeзміннe Божeствeннe буття.2009.11.23 | _P.M._
усе давно зрозуміло, прийміть правду віри хоч і пече вона вогнем
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589422342009.11.23 | Георгій
re.
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589428982009.11.23 | _P.M._
пече вогнем, утім -- "во Христе нет личности человеческой"
2009.11.23 | Георгій
Re: пече вогнем, утім -- "во Христе нет личности человеческой"
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589451032009.11.23 | _P.M._
"Итак, во Христе нет личности человеческой" (закріпимо матеріал)
Итак, во Христе нет личности человеческой: есть человек, но личность Его - Лицо Божественное. Христос - человек, но личность Его - с неба. Отсюда выражение апостола Павла "Небесный Человек".Можем ли мы говорить о соединении двух природ, об их "сотрудничестве", как говорили отцы? Сами отцы постоянно себя уточняют, побуждая и нас очищать свой язык. Человечество Христа никогда не было некоей отдельной и предшествующей Ему природой, которая присоединилась бы к Божеству. Она никогда не существовала вне Личности Христа, Он Сам создал ее в Своей Ипостаси- не "из ничего", поскольку надо было восстановить всю историю, все состояние человека, но из Девы, предочищенной Духом Святым. Нетварное Лицо Само творит Свою человеческую природу, и она с самого начала есть "человечество" Слова. Строго говоря, это не соединение, и даже не восприятие, но - единство двух природ в Личности Слова с самого момента Его воплощения. "Неограниченный неизреченно Себя ограничивает, а ограниченный распространяется до меры Неограниченного", - пишет святой Максим Исповедник. Бог "плотски" входит в плоть истории. История - это риск; Бог идет на риск. Он, Полнота, снисходит до последних пределов бытия, подточенного греховной неполнотой, чтобы вернуть свободным существам возможность спасения, не нарушая их свободы.http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm (гл. 14)
ибо искупление есть не что иное, как раскрытие Себя для предельного разлучения между человеком и Богом, совершенное Тем, Кто нераздельно оставался человеком и Богом. http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm (гл. 18)
2009.11.23 | Георгій
Re: "Итак, во Христе нет личности человеческой" (закріпимо матеріал)
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589428982009.11.23 | _P.M._
пече вогнем, утім -- "во Христе нет личности человеческой"
2009.11.23 | Георгій
Re: пече вогнем, утім -- "во Христе нет личности человеческой"
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589451032009.11.23 | _P.M._
Re: облуда буде знищена СЛОВОМ
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589422342009.11.23 | Георгій
Re: облуда буде знищена СЛОВОМ
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12589464392009.11.23 | _P.M._
Re:
2009.11.23 | Георгій
1 чи 2?
2009.11.23 | _P.M._
The End
2009.11.23 | Георгій
1 or 2?
2009.11.27 | Георгій
Панe _Р.М._, чeкаю на відповідь, ОДНИМ словом.
Панe _Р.М._, чeкаю на відповідь, ОДНИМ словом.Прочитайтe навeдeний мною тeкст з Дамаскіна, http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1259246473, і скажіть, одним словом: в Особі Христа дві природи, Божа і людська (або два єства, Божe і людськe) - ТАК, чи НІ?