12/04/2009 | Юрій Шеляженко

6 грудня 2009 року віруючі Римсько-Католицької парафії св. Миколая в Києві з нагоди 100-річчя освячення костелу (на фото) молитимуться про повернення храму релігійній громаді. На сайті парафії www.nicolasparish.org.ua повідомляється, що урочиста меса розпочнеться о 10 годині.

У будні храм протягом дня зачинений, тому можна зайти лише до каплиці, що знаходиться в нижній частині храму. Крім каплиці, в підвалі костелу розташовано бібліотеку та клас навчання катехізису.

Cтаніслав Григорук, голова парафіяльної ради костелу св. Миколая, розповідає: “На сьогоднішній день будівля храму знаходиться на балансі територіальної громади міста Києва і надана в користування Національному будинку органної та камерної музики України. Але враховуючи неодноразові звернення релігійної громади про те, щоб храм повернули віруючим, зараз намагаються розглядати питання про те, щоб надати будинку органної музики інше приміщення або побудувати нове. До нинішнього становища ми певною мірою призвичаїлися. Домоглись того, що в неділю костел відкритий цілий день, тому кожний бажаючий вільно може зайти до нього помолитись, побути в тиші наодинці з Богом або просто оглянути архітектурний шедевр Городецького зсередини. Щонеділі богослужіння відвідують 700-800 осіб, а на великі свята тисяча-півтори. Використовуємо допоміжні приміщення й відремонтували їх за власні кошти, але для повноцінного життя громади цього замало. Віримо, що скоро цей костел, побудований за кошти, зібрані віруючими, повернуть релігійній громаді”.

Наприкінці XIX століття кияни католицького віросповідання (тоді їх було 36 тисяч, зараз - близько 10% населення) отримали дозвіл на будівництво костелу та з цією метою зібрали пожертви: більше ніж півмільйона рублів.

Храм відібрали у віруючих у 30-х роках XX століття. Перший настоятель, отець Йосип Змігродський, був репресований та помер на засланні в колишньому Соловецькому монастирі у 1935 році. З того часу в будівлі знаходилися склади, пізніше Київський державний обласний архів та станція, що глушила радіохвилі BBC і “Радіо Свобода - Вільна Європа”.

У вересні 1991 року почалися богослужіння на вулиці перед костелом, а 4 січня 1992 року храм знову освятив єпископ Ян Пурвінський. 6 грудня 2002 року відбулася інтронізація мощів Святого Миколая. Однак, незважаючи на численні обіцянки можновладців, питання передачі костелу віруючим досі не вирішено. І не може бути вирішено, допоки не облаштують нове приміщення з органом для унікального творчого колективу Національного будинку органної та камерної музики України.

Тим часом, за повідомленням прес-служби голови постійної комісії Київради з питань культури і туризму Олександра Бригінця, у Києві пропонується побудувати багатофункціональний концертний зал Національного будинку органної і камерної музики України. За словами художнього керівника Національного будинку органної і камерної музики України Василя Стасюка, питання про створення в столиці такого багатофункціонального концертного залу розглядається ще з 2006 року, оскільки на даний момент артисти ділять приміщення костелу Святого Миколая з релігійною громадою римо-католиків. За повідомленням ЛігаБізнесІнформ, пан Стасюк підкреслює, що костел свого часу був відреставрований і переобладнаний під концертний зал за бюджетні гроші.

Київська міська державна адміністрація запропонувала під землевідведення для будівництва три можливі земельні ділянки. Зокрема, пропонується ділянка біля станції метро “Берестейська” - на площі біля парку “Нивки” (проспект Перемоги), де знаходиться пам’ятник Коротченку. Якщо погодять цей варіант, пам’ятник буде перенесений.

Другий варіант - Будинок культури колишнього заводу “Більшовик”, який розміщений у Пушкінському парку. В даний час там знаходиться муніципальний театр “Ромен”. За словами пана Стасюка, театр залишиться, але приміщення буде переобладнано, якщо таке рішення буде погоджено.

Також пропонується ділянка в районі станції метро “Либідська”, де є невелика вільна ділянка на розвилці між бульваром Дружби народів і провулком Червоноармійським. У ході обговорення на засіданні комісії Київради був запропонований ще один варіант - Будинок культури заводу “Арсенал”, який недавно був переданий з районної в муніципальну власність. Проте ця будівля вимагає реставрації і модернізації, а коштів на це немає. Тим часом звідти поступово відселяють творчі колективи.

При цьому голова профільної комісії Київради пан Бригінець вважає, що для будівництва концертного залу такого рівня необхідне виділення земельної ділянки в центральній частині міста. Останній варіант, на його думку, для цього більш за все підходить, тому питання наразі відклали на доопрацювання.

Голова Державного комітету України у справах національностей та релігій Юрій Решетников повідомив газеті “Правдошукач”, що має намір відвідати урочистості з нагоди 100-річчя освячення храму. Що ж до повернення костелу релігійній громаді - “питання опрацьовується”, каже він.

* * *

Святий Миколай, Чудотворець Мирлікійський - один з найбільш шанованих християнських святих. У першій половині IV ст. був єпископом Мири (сьогоднішнє Демре в Анталії, Туреччина), брав активну участь в І Соборі в Нікеї (325 р.), під час якого було встановлено догму про Святу Трійцю. Опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців. Особливо знаний як щедрий дарувальник. Коли в місті Мірі настав голодомор, святий Миколай молився і ревно просив у Бога допомоги. Саме в цей час на Сицилії одному торговцеві хлібом уві сні з’явився святий Миколай, який дав йому гарний грошовий завдаток та замовив корабель хліба для голодуючих у Мірі. Прокинувшись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку гроші і остаточно переконався, що це був не звичайний сон, а Боже об’явлення. Купець одразу ж наповнив корабель хлібом, приплив до Міри, де святий Миколай купив у нього цей хліб для голодуючих. Під час боротьби діячів лютеранської реформації та совєцького атеїзму з шануванням цього святого став прообразом казкових персонажів Санта Клауса та Діда Мороза, але ім’я святого Миколая все одно не вдалося викреслити з пам’яті людей.

(з №013 газети “Правдошукач”)

http://bit.ly/5J0vfW