Весняні свята 23 квітня 2010
04/23/2010 | Майдан-ІНФОРМ
23 квітня п’ятниця
Віналія Пріора – давньоримське свято на честь Юпітера і Венери. Для римлян урочистості Vinalia були одним з трьох найбільш важливих традиційних свят. Велика або міська Віналія проводилися на честь вина врожаю попереднього року, тим самим надаючи можливість для пирування та пиття, щоб спустошити минулорічні запаси. У перші години фестивалю римляни під гуркіт барабанів робили узливання Юпітеру, потім йшли наливати вино в храм Венери, практично поповнюючи запаси храму старим врожаєм.
Це все робилося на честь священної обітниці по Енея, сина Венери, присвятити врожай Юпітерові, якщо той допоможе перемогти його злішого ворога, Турна.
Цей епізод жартома описано в «Енеїді» Котляревського: «Мені найбільше доїдає рутульський Турн, собачий син; і лиш гляди, то і влучає, щоб згамкати мене, як блин. Так лучче в сажівці втоплюся і лучче очкуром, вдавлюся, ніж Турнові я покорюсь. Фортуна не в його кишені; Турн побува у мене в жмені! Дай поміч! - я з ним потягнусь».
Ярило Весняний – давнє язичницьке свято, що збереглося у звичаях українців, росіян, білорусів. У цей день проводився обряд Відмикання Землі, Ярила «відмикає» (запліднює) Мати сиру-Землю і випускає росу, від чого починається бурхливе зростання трав.
Якщо сприяла погода, в цей день відбувався урочистий вигін худоби на пасовищі - на Ярилину росу. Перед вигоном худоби господарі гладили тварин по хребту фарбованими в червоний або жовто-зелений колір яйцем, яким потім обдаровували пастуха. Після чого худобу виганяли гілкою верби надвір і годували «бяшкамі» - особливими хлібцями. Перед вигоном з двору під ноги худобі викладали поясок, щоб вона переступила через нього і знала дорогу додому. Пасли худобу до тих пір, поки роса спаде.
Просили Ярила - Покровителя пастухів, охоронця домашнього худоби та Вовчого Пастиря - оберегти худобу від всякого хижого звіра. Пастух гудів у ріжок, оповіщаючи народ про початок обряду «обходу», після чого, взявши в руки решето, тричі обходив стадо посолонь (на життя) і тричі протисолонь (на смерть). Після правильно проведеного обряду навколо стада вибудовувалася невидима чарівна огорожа, яка захищала «від змія повзучого, від ведмедя могучого, від вовка біжучого». Після чого чарівне коло замикалося залізним замком.
На Ярила заорювали ріллю, говорили: «На Ярила виїжджає і лінива соха». З цього дня починалися весняні весілля. Чоловіки і жінки каталися по полях, сподіваючись за допомогою чудодійною роси стати сильними і здоровими. Вечір закінчувався загальним гулянням.
Спостерігали сонце - у блакитному та рожевому мареві. У цей день примічали: якщо сонце у туманній імлі - буде рік хлібородним.
День св. Георга – важлива дата католицького календаря. Святий Георгій є покровителем багатьох країн: Англії, Арагону, Каталонії, Ефіопії, Грузії, Греції, Литви, Палестини, Португалії, Росії, сотень регіонів та міст.
Його червоний хрест на білому фоні є символом Лігурії, Болоньї та Мілані, десятків генуезьких колоній у Причорномор’ї, а також Банка Сан-Джьорджьо, який керував середньовічною Генуєю.
Діти запускали повітряних зміїв у формі червоного перехрестя. Був звичай у цей час носити червону троянду в своєму лацкані, або в капелюсі. У великих містах, що належали до Генуезької колоніальної системи, Арагонського та Каталонського королівств, відбувалися гучні свята з маскарадами і виставами. У цей день Барселона буквально всипана букетами червоних троянд.
Свято пов'язане з легендою про те, як Св. Георгій убив дракона і подарував принцесі червону троянду, що виросла з краплі драконячої крові. На міському майдані влаштовується «Битва з драконом», перед кафедральним собором весь день мирно сидить зграйка перевдягнених «драконів», дозволяючи дітям смикати їх за хвости і зуби. А опівночі вони починають сповзати у темряві до центру площі, женучи глядачів. Потім вони починають шипіти, фиркати димом і вогнем, обсипаючи глядачів палаючими бризками. Тут з'являється Св. Георгій та їх перемагає, і на знак поразки з пащ драконів виростає по букету троянд.
За традицією юнаки дарують своїм дівчатам червоні троянди, а дівчата дарують хлопцям книги, тому ці дні звуться також Діа-де-ла-Роса та Діа-де-Лібре. Каталонія експортувала цю традицію книгу і троянду з рештою світу. У 1995 році ЮНЕСКО було прийнято 23 квітня як Всесвітній день книги та авторського права.
Георгстаг – німецьке свято, присвячене дню справжнього пива.
Давні прикмети забороняли цього дня займатися сільським господарством (окрім саджання картоплі), а також купатися. Пояснювалося, що Георгій переборов змія, тому змій може легко напасти на людину на городі або у річці, щоб помститися роду людському. З тих самих міркувань боялися полювати цього дня на птахів, звіра і навіть рибалити. Вимушений день неробства згодом перетворився на час пивних фестивалів.
23 квітня 1516 баварський герцог видав указ про чистоту пива, в якому йшлося, що для приготування пива дозволяється використання тільки ячмінний солод, хміль, дріжджі та воду. Це було зроблено, щоб покласти кінець всякого роду експериментам: тодішні пивовари намагалися поліпшити смак напою, додаючи в нього все, що потрапило – від нешкідливих жаб'ячих лапок до отруйних блекоти і мухоморів. У Мюнхені відбувалися безлади і безчинства в зв'язку з подорожчанням пива та падінням його старого смаку: одного разу гості броварень вели себе так, що ні столи, ні стільці не залишалися цілими. Ці події увійшли в історію під назвою Salvatorschlacht (битва на пивоварні Сальватор).
Tag des Deutschen Bieres (День німецького пива) відзначається з приводу цих подій. Якщо в німецьких селищах це було народне свято, то у сучасній Німеччині воно перетворилося на вдалий комерційний проект.
"Кримська світлиця"
Віналія Пріора – давньоримське свято на честь Юпітера і Венери. Для римлян урочистості Vinalia були одним з трьох найбільш важливих традиційних свят. Велика або міська Віналія проводилися на честь вина врожаю попереднього року, тим самим надаючи можливість для пирування та пиття, щоб спустошити минулорічні запаси. У перші години фестивалю римляни під гуркіт барабанів робили узливання Юпітеру, потім йшли наливати вино в храм Венери, практично поповнюючи запаси храму старим врожаєм.
Це все робилося на честь священної обітниці по Енея, сина Венери, присвятити врожай Юпітерові, якщо той допоможе перемогти його злішого ворога, Турна.
Цей епізод жартома описано в «Енеїді» Котляревського: «Мені найбільше доїдає рутульський Турн, собачий син; і лиш гляди, то і влучає, щоб згамкати мене, як блин. Так лучче в сажівці втоплюся і лучче очкуром, вдавлюся, ніж Турнові я покорюсь. Фортуна не в його кишені; Турн побува у мене в жмені! Дай поміч! - я з ним потягнусь».
Ярило Весняний – давнє язичницьке свято, що збереглося у звичаях українців, росіян, білорусів. У цей день проводився обряд Відмикання Землі, Ярила «відмикає» (запліднює) Мати сиру-Землю і випускає росу, від чого починається бурхливе зростання трав.
Якщо сприяла погода, в цей день відбувався урочистий вигін худоби на пасовищі - на Ярилину росу. Перед вигоном худоби господарі гладили тварин по хребту фарбованими в червоний або жовто-зелений колір яйцем, яким потім обдаровували пастуха. Після чого худобу виганяли гілкою верби надвір і годували «бяшкамі» - особливими хлібцями. Перед вигоном з двору під ноги худобі викладали поясок, щоб вона переступила через нього і знала дорогу додому. Пасли худобу до тих пір, поки роса спаде.
Просили Ярила - Покровителя пастухів, охоронця домашнього худоби та Вовчого Пастиря - оберегти худобу від всякого хижого звіра. Пастух гудів у ріжок, оповіщаючи народ про початок обряду «обходу», після чого, взявши в руки решето, тричі обходив стадо посолонь (на життя) і тричі протисолонь (на смерть). Після правильно проведеного обряду навколо стада вибудовувалася невидима чарівна огорожа, яка захищала «від змія повзучого, від ведмедя могучого, від вовка біжучого». Після чого чарівне коло замикалося залізним замком.
На Ярила заорювали ріллю, говорили: «На Ярила виїжджає і лінива соха». З цього дня починалися весняні весілля. Чоловіки і жінки каталися по полях, сподіваючись за допомогою чудодійною роси стати сильними і здоровими. Вечір закінчувався загальним гулянням.
Спостерігали сонце - у блакитному та рожевому мареві. У цей день примічали: якщо сонце у туманній імлі - буде рік хлібородним.
День св. Георга – важлива дата католицького календаря. Святий Георгій є покровителем багатьох країн: Англії, Арагону, Каталонії, Ефіопії, Грузії, Греції, Литви, Палестини, Португалії, Росії, сотень регіонів та міст.
Його червоний хрест на білому фоні є символом Лігурії, Болоньї та Мілані, десятків генуезьких колоній у Причорномор’ї, а також Банка Сан-Джьорджьо, який керував середньовічною Генуєю.
Діти запускали повітряних зміїв у формі червоного перехрестя. Був звичай у цей час носити червону троянду в своєму лацкані, або в капелюсі. У великих містах, що належали до Генуезької колоніальної системи, Арагонського та Каталонського королівств, відбувалися гучні свята з маскарадами і виставами. У цей день Барселона буквально всипана букетами червоних троянд.
Свято пов'язане з легендою про те, як Св. Георгій убив дракона і подарував принцесі червону троянду, що виросла з краплі драконячої крові. На міському майдані влаштовується «Битва з драконом», перед кафедральним собором весь день мирно сидить зграйка перевдягнених «драконів», дозволяючи дітям смикати їх за хвости і зуби. А опівночі вони починають сповзати у темряві до центру площі, женучи глядачів. Потім вони починають шипіти, фиркати димом і вогнем, обсипаючи глядачів палаючими бризками. Тут з'являється Св. Георгій та їх перемагає, і на знак поразки з пащ драконів виростає по букету троянд.
За традицією юнаки дарують своїм дівчатам червоні троянди, а дівчата дарують хлопцям книги, тому ці дні звуться також Діа-де-ла-Роса та Діа-де-Лібре. Каталонія експортувала цю традицію книгу і троянду з рештою світу. У 1995 році ЮНЕСКО було прийнято 23 квітня як Всесвітній день книги та авторського права.
Георгстаг – німецьке свято, присвячене дню справжнього пива.
Давні прикмети забороняли цього дня займатися сільським господарством (окрім саджання картоплі), а також купатися. Пояснювалося, що Георгій переборов змія, тому змій може легко напасти на людину на городі або у річці, щоб помститися роду людському. З тих самих міркувань боялися полювати цього дня на птахів, звіра і навіть рибалити. Вимушений день неробства згодом перетворився на час пивних фестивалів.
23 квітня 1516 баварський герцог видав указ про чистоту пива, в якому йшлося, що для приготування пива дозволяється використання тільки ячмінний солод, хміль, дріжджі та воду. Це було зроблено, щоб покласти кінець всякого роду експериментам: тодішні пивовари намагалися поліпшити смак напою, додаючи в нього все, що потрапило – від нешкідливих жаб'ячих лапок до отруйних блекоти і мухоморів. У Мюнхені відбувалися безлади і безчинства в зв'язку з подорожчанням пива та падінням його старого смаку: одного разу гості броварень вели себе так, що ні столи, ні стільці не залишалися цілими. Ці події увійшли в історію під назвою Salvatorschlacht (битва на пивоварні Сальватор).
Tag des Deutschen Bieres (День німецького пива) відзначається з приводу цих подій. Якщо в німецьких селищах це було народне свято, то у сучасній Німеччині воно перетворилося на вдалий комерційний проект.
"Кримська світлиця"