Олександр Северин: Суспільство дорослішає

додано: 08-02-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1265625291.html // Версія до друку

Для "Майдану"

УкраїнаПолітика

Цей факт поки що не став надбанням широкої публіки, але сьомого лютого цього року громадянка Юлія Тимошенко мала несподівану для неї пренеприємну зустріч з іншою дамою, ініціали якої – П.В.

Даму цю давно обговорювали торговці політологічними та іншими "експертними" обличчями, всує згадували народні депутати на шоу, котрі чомусь звуться "політичними", а також шукали громадяни, сповнені ентузіазмом знайти спосіб доторкнутися до недоторканних, взяти тих народних обранців за шкирки і провести з ними виховну роботу.
Примхлива пані зустрічей уникала, аж поки 07.02.10 не перестріла зненацька білосердечну кандидатку у керманичі.
Даму звати Політична Відповідальність.

Подібно до своєї юридичної сестри, мадам П.В. має дві іпостасі: позитивну і негативну.

У першому випадку вона спонукає (успішно чи ні) громадянина, що обізвав себе політиком, до певної поведінки, суть якої, якщо стисло, полягає у поведінковій парадигмі "поводься добре стосовно виборця: шануй його, не бреши йому, ввічливо спілкуйся, не маніпулюй, не істеризуй, не думай, що він дурніший за тебе та відповідай за свої слова".

У другому випадку П.В. приходить до неслухняного політперсонажа з гострющою косою (не плутати з двома іншими відомими дамами з косами) і зрізає їм %. Себто рейтинг, відсотки.

Юлія Тимошенко так довго уникала зустрічей з першим, що до неї врешті завітало друге. Напевно, вона, сподіваючись на свою "харизму" (у сприйнятті чутливих до її стилю поведінки адептів – вдячних реципієнтів біло[сердечно]го шуму), сподівалася, що цього не станеться. Вочевидь, вона помилилася.

Кандидат Тимошенко падає (можливо і назавжди, бо якщо офіційні результати ЦВК відповідатимуть попереднім, то наявність колись у постянуковій перспективі другого шансу для неї – далеко не факт, спитайте наприклад Сергія Леонідовича та Арсенія Петровича) небезневинною жертвою власної некомпетентности, агресивности, істеричности, галасливости і метушливости, власної звички апелювати не до розуму виборця, а до його напевно що серця, власної неспроможности формувати команду професіоналів, а не кордебалет, власної нездатности зрозуміти, що tempora mutantur і виборець еволюціонує.

Рівно як і жертвою впевнености власних піарників у тому, що фотошоп і невибагливі кричалки "рулять", що миле біле тигреня в руках стрьомної тьоті викликає симпатії до стрьомної тьоті, а не співчуття до тигреня, і що українцю дотепер можна легко безкарно "завантажити", що вона, мовляв, працює, а їй заважають, при тому що українець щодня бачить протилежне – він працює, а вона, він і вони йому заважають.

Рівно як і жертвою певної подібности modus operandi багатьох її агітаторів – як платних так і аматорів, до неї самої – з нервозністю, надривом, вишукуванням ворогів і зрадників та позараціональністю. При тому, з інфантильною впевненістю, що якщо не весь світ, то принаймні інші виборці їм щось винні, зокрема - однодумство. А ні всесвіт ні інші люди про те не знають, більш того, їм до тих тонких психологічних нюансів нема справи.

У тому, що Україні, схоже, судилося пройти випробування Януковичем, завинив табір його противника.

Втім, ні в абсентеїстів, ні в тих, хто свідомо заперечив у бюлетені обох кандидатів, нема ані підстав, ані права звинувачувати електорат Януковича та Тимошенко в тому, що своєю все ще дотепер чималою підтримкою цих малосимпатичних (мені, звісно) персонажів вони призвели до того, що іншим обирати нема з кого, бо ці два достойники не є того достойними. Маючи конституційне право на власну позицію і власний дискреційний вибір, жоден виборець нікому нічого електорально не винен і, керуючись власним сумлінням у конституційний спосіб, відповідає лише перед власним сумлінням – усвідомлення цього багато важить як для розвитку демократії так і для становлення політичної нації.

До речі, згадуючи передвиборчі звернення церковних ієрархів, візьму на себе сміливість стверджувати, що заклик прийти і проголосувати саме за когось з двох не був оптимальним меседжем людей, що мають утримуватися від впадіння у політику і чиє покликання (принаймні за посадою) полягає у спонуканні пастви до миру, єдности, любови, у навчанні самому розрізняти, що є добро, а що – зло. Як на мене, їхні urbi et orbi мали б містити єдино заклик керуватися власною совістю, не припускатися правопорушень, шанувати себе і шанувати інші думки, зберегти громадянський мир і не пересваритися, у порівнянні з чим все інше – марнота, суєта. На жаль – не сталося.

Але повернімося до причин такого результату Тимошенко. Можливо, для когось прозвучить парадоксально, але винити себе на мій погляд мали б ті, хто справді (а не ситуативно у другому турі) хотів її перемоги. Це вони не змусили її бути іншою. Це вони замість "підвищувати градус дискусії" на вулицях та на інтернет-форумах, не створили систему громадянського контролю за її діяльністю як політика та на посаді керівника уряду, це вони вибачали їй все: від приснопам'ятного Закону "Про Кабінет Міністрів України" до конституційної змови з ПРУ минулого року, це вони мовчали, коли її нукери, мамлюки та хатамото робили в залі ВРУ та суддівських кабінетах те саме, що і піддавані в аналогічних ситуаціях прокльонам регіонали. Чи не даремно не створили і вибачали?

Ці післявиборчі експромтні рядки не варто вважати епітафією Тимошенко-публічному діячеві (звати її політиком я не бачу підстав через те, що слідування вузькому розумінню ситуативної доцільности - то навряд чи є притомна політика) та всій білосердечній справі – хоча їхній дім сьогодні у вогні, але ж маємо справу з "саламандрами", принаймні за самовизначенням.
Проте дещо змінилося – і для неї і для всіх інших спраглих влади: попри більш ніж вразливу для атак персоналію опонента, БЮТівська агітпропна машина, налаштована під нагнітання атмосфери екзистенційного жаху з наступним "розриванням тільняшки", нічого не змогла зробити з громадянським "ні" безвідповідальній і маніпулятивній поведінці.

Зі схожих причин не варто надто вже радіти табору Януковича – переможця більш ніж непереконливого, переможця за умов відсутности справді потужного супротивника. Навіть якщо чутки про прогресуючу брежневизацію тому-що-Лідера (не у сенсі медичному, най він буде здоровий, а у сенсі прижиттєвого забронзовіння і відриву від реалій) є дещо перебільшеними, новообраному Президенту та його супутникам у владі доведеться відчути на собі не стільки "помаранчеві" рефлексії, скільки зрослу здатність цивільного суспільства до виявлення омани, неправди і порушень та до спротиву ним. Віктору Федоровичу, що у публічного діяча (про "політика" – і тут не будемо) так і не сформувався (напевно через опір матеріалу), не позаздриш 1.

І якщо серед тих, хто проголосував проти нього за Тимошенко, багато хто зробив це "на рефлексі", а серед тих, хто просто не прийшов на дільниці, багато просто ледарів, то навіть сама згадка про кількість тих, хто прийшов і принципово проголосував проти обох, навряд чи у подальшому даватиме розслабитися спраглим влади, як тим що вже потрапили у [тимчасове] крісло, так і тим, хто лише видряпується по драбині. Традицію започатковано.

Тому добре, що є майже п'ять відсотків українських виборців, стійких до дурного політтехнологічного шумовиння, які зробили усвідомлений і раціональний вибір у ситуації без вибору. Ці відсотки – вищі за прохідний бар'єр до ВРУ. Ці відсотки – виклик традиціям політичного клікушества та ошуканства. Суспільство дорослішає.


Олександр Северин, к.ю.н.

Примітка:

1Зокрема у цьому контексті Громадський інформаційно-методичний центр "Всесвіт" у співпраці з ВГО Альянс "Майдан" та за інформаційної підтримки сайту "Майдан" у рамках проекту "Виборчий тендер-2010: усвідомленість вибору, прозорість учасників, відповідальність переможця" здійснюватиме громадський моніторинг відповідности перших 100 днів діяльности ноовообраного Президента його передвиборчим обіцянкам (http://bit.ly/2nbCpH). Навряд чи помилюся, що ми в тому будемо далеко не самотніми.


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 08-02-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1265625291.html // Версія до друку

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua