До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
07/25/2009 | Святослав Караванський
Святослав Караванський
За книжками чи по книжках? Сповідуючи засади гіперпуризму, один ’квартальниковий’ автор пише:
За двома справами чи по двох справах? Зациклений на гіперпуризмі автор пише далі таке:
Заколувати чи закружляти? “Раптом над табором заколував вертоліт.” Сказати, що слово колувати – неукраїнське не можна. Це слово наше, але воно має конкурента – слово кружляти. Легкомовність і стислість слова кружляти призвели до того, що мовці, а також і письменники, віддавали й віддають перевагу саме слову кружляти. Не забуваймо, що наш мовний смак добирає з низки синонімів найудаліші з мовного боку форми. Саме тому в нашій мовній стихії поширилося слово кружляти, і то аж так, що форми минулого часу мовці (й писці) творять переважно від цього слова – закружляти, а не заколувати від слова колувати. Але гіперпуристам закони мовної доцільности не писано. По-перше, вони наїжачуються на слово круг, вважаючи його неукраїнським. Чому вони так думають? А дуже просто, бо не знають мови. Вони, десь, ніколи не бачили ганчарського круга, і не читали наших класиків, які взорувалися на мову, запозичену з уст народу:
*) Зберігаємо правопис автора
ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають?/продовження, попередній матеріял: Част.7/
4. Гіперпуризм /продовження/
Особливими симпатіями гіперпуристів користується прийменик за. Не знаючи української живої мови, горе-українізатори гадають, що прийменники по та при – неукраїнські, і їх треба скрізь заміняти на прийменник за. Про те, що такий погляд геть хибний, читач може бачити з таких прикладів: Ми вживаємо по, утворюючи прислівники від прикметників та займенників: по- нашому, по-їхньому, по-Божому, по-дурному, по-доброму, по-живому; знаємо щось по собі, судимо по ділах, по людині, множимо два по два, дістаємо щось по знайомству, розповідаємо по секрету, поремо по шву, маємо друзів по службі, по школі, по нещастю, ходимо по сліду, плачемо по небіжчику, запасаємось путівником по місту, маємо борги по зарплаті, по оренді, розумнішаємо не по літах, робимо щось по волі, а не по неволі, пізнаємо по халяві, по шапці, по очах, забуваємо розвіять по вітру, оцінюємо горіх не по шкаралущі, а по ядру; кажемо по у таких словосполуках: по правді, по суті, не по нутру, по Савці шапка тощо. Другий упосліджений геніями пуризму прийменник при фігурує в таких висловах:при пам’яті, при нагоді (звідси – принагідно), при оказії, при своїх, при владі, при надії, при собі, при швидкості, при кінці (звідси – наприкінці), при потребі, при спробі втекти.
Отже, нехтувати такі “роботящі” форми мови значить збіднювати її. Гіперпуристи на заміну по та при знають тільки одну раду - прийменника за. Вони “закають” в усіх впадках, тоді як наша мова має цілий ряд інших прийменнків, що їх треба вживати в разі, коли прийменник по або при з якихось причин не “тулиться” до українського мовленння.За книжками чи по книжках? Сповідуючи засади гіперпуризму, один ’квартальниковий’ автор пише:
”...читачі знали Олександра... за книжками, що з’явилися у... видавництвах...”
Чи хтось десь колись чув, щоб так говорили українці? Зацитую з пам’яті слова селянина з оповідання С. Васильченка “Мужицька арихметика” про те, як освічений у школі хлопець береться запрягати коня:”От він і став шукати по книжках, по рихметиках, як це робиься.”
Що ж виходить? Гіперпуристам мало одної моделі вислову: “шукати по книжках” і відповідного до цієї моделі вислову “знати по книжках”, вони наполягають, що знати треба за книжками, а можливо, й шукати за книжками. Вирази неоковирні й компромітують українську мову. Якщо гіперпуристи пропонують таку “дуже правильну” мову українцям, то чи ж треба дивуватися з реакції читачів, котрі воліють читати, хай і не свої, а таки некарикатурні тексти. Мову треба спрощувати, а не ускладнювати, пропонуючи ”динозавруваті” форми замість легких. Поза тим, що форма за книжками карикатурно звучить, вона робить антиукраїнську справу – відтручує читачів від такої “заумної”, як кажуть росіяни, мови, що її даний автор практикує з настирливою послідовністю, як читачі побачать з наступного прикладу.За двома справами чи по двох справах? Зациклений на гіперпуризмі автор пише далі таке:
“Реабілітований за двома справами (1939 і 1950 років)...”
Ми ж кажемо “засудили по справі ОУН”, тож і ”реабілітували по справі”, а не за справою. Нам треба шукати в нашій мові найпростіших, найлегкомовніших засобів, а не ускладнювати свою мову до карикатурности, до відрази з боку читачів. Якщо держава не вдасться до рішучих заходів до припинення наруги над нашою мовою і до вишколу грамотних редакторів для українських друкованих видань, то ситуація з каліченням рідної мови вийде з-під контролю, і це буде лебединою піснею не лише нашої мовної стихії, а й самої національної ідеї.Заколувати чи закружляти? “Раптом над табором заколував вертоліт.” Сказати, що слово колувати – неукраїнське не можна. Це слово наше, але воно має конкурента – слово кружляти. Легкомовність і стислість слова кружляти призвели до того, що мовці, а також і письменники, віддавали й віддають перевагу саме слову кружляти. Не забуваймо, що наш мовний смак добирає з низки синонімів найудаліші з мовного боку форми. Саме тому в нашій мовній стихії поширилося слово кружляти, і то аж так, що форми минулого часу мовці (й писці) творять переважно від цього слова – закружляти, а не заколувати від слова колувати. Але гіперпуристам закони мовної доцільности не писано. По-перше, вони наїжачуються на слово круг, вважаючи його неукраїнським. Чому вони так думають? А дуже просто, бо не знають мови. Вони, десь, ніколи не бачили ганчарського круга, і не читали наших класиків, які взорувалися на мову, запозичену з уст народу:
“Тихо виступали в круг дівчата, побравшись по дві по-під руки” (І. Нечуй-Левицький)
Словник Грінченка наводить аж 16 (!) різних значень слова круг. Щоправда, на означення геометричної фігури та ще деяких понять у нас з причин мовної доцільности прижилося слово коло, але це не значить, що ми мусимо викорінювати слово круг і похідні від нього слова там, де вони закріпили свої позиції знову таки з причин мовної доціьности. Саме з цих причин у нас закріпилося слово закружляти, а не заколувати. І коли слово колувати подеколи мовці ще вживають, то форму минулого часу - заколувати - зовсім невживано ні в живій мові, ні в мові письменства.* * *
Що ж ми бачимо? Гіперпуристи через незнання мови накидають нам форми забраковані мовцями через свою мовну недоцільність. Іншими словами, гіперукраїнізатори не покращують, а унезграбнюють нашу мову, причиняючись до знеохочення читачів читати їхнє важке й карикатурне язичіє, переносячи цю знеохоту і на твори, написані поправною українською мовою. Тому до боротьби з гіперпуристами, матюгальниками, суржиколюбами та еротоманами мають ставати всі здорові письменницькі сили, бо допускаючи руйнівні мовні тенденції в нашій літературі, ми підтинаємо гілку, на якій сидимо. Гіперпуристи та іже з ними дискредитують українську мову та українське письменство.(Далі буде)
*) Зберігаємо правопис автора
Відповіді
2009.07.25 | Hoja_Nasreddin
Re: До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
> Зацитую з пам’яті слова селянина з оповідання С. Васильченка “Мужицька арихметика” про те, як освічений у школі хлопець береться запрягати коня:”От він і став шукати по книжках, по рихметиках, як це робиься.”
Тут автор може далеко зайти, якщо буде орієнтуватися на те, як каже селянин. Селяни бувають різні, і говорять вони по-різному, часто-густо саме так, як мабуть не варто говорити. > Мову треба спрощувати, а не ускладнювати. Се твердження не є очевидним. Вона має таке ж право на спрощення, як і на ускладнення. Все залежить від її конкретних носіїв, зрештою. > Якщо держава не вдасться до рішучих заходів до припинення наруги над нашою мовою і до вишколу грамотних редакторів для українських друкованих видань, то ситуація з каліченням рідної мови вийде з-під контролю, і це буде лебединою піснею не лише нашої мовної стихії, а й самої національної ідеї. Як на мене, тут автор, критикуючи, дещо "перегинає" в другий бік (передає куті меду). Не бачу жодної неоковирності чи неприродності у вислові "за першої-ліпшої нагоди". Він (вислів) аж ніяк не поступається вислову "при першій-ліпшій нагоді", а навіть звучить привабливіше. Те саме я сказав би, порівнюючи вислови "за тим самим принципом" та "по тому самому принципу". Другий мені "відгонить" кацапщиною. > Щоправда, на означення геометричної фігури та ще деяких понять у нас з причин мовної доцільности прижилося слово коло, але це не значить, що ми мусимо викорінювати слово круг На жаль, тут автор демонструє своє незнання простих понять математики. Слова "коло" й "круг", яко математичні поняття, ОБИДВА присутні й однаково часто вживані у математиці. І це є цілком різні поняття! Коло - це межа або край круга (лінія, що обмежує частину площини, яка й називається кругом). Коло має довжину, а круг - площу (якщо так буде зрозуміліше). > ми підтинаємо гілку, на якій сидимо. Цікаво, чи автор сам придумав цей вислів (зворот) "підтинати гілку"?2009.07.26 | Сергій Вакуленко
Re: До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
Hoja_Nasreddin пише: > > Зацитую з пам’яті слова селянина з оповідання С. Васильченка “Мужицька арихметика” про те, як освічений у школі хлопець береться запрягати коня:”От він і став шукати по книжках, по рихметиках, як це робиься.”
> Тут автор може далеко зайти, якщо буде орієнтуватися на те, як каже селянин. Селяни бувають різні, і говорять вони по-різному, часто-густо саме так, як мабуть не варто говорити. Ця фраза "від селянина" цілком поправна, але вона має инакше значення, ніж хоче Караванський, а саме — "розподільче": "шукати по книжках", "тинятися по шинках", "ходити попідтинню" та под. Із дієсловом "знати" я б ужив або "з книжок", або ж — инколи — "завдяки книжкам".2009.07.27 | Hoja_Nasreddin
Re: До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
Сергій Вакуленко пише:> Ця фраза "від селянина" цілком поправна, але вона має инакше значення, ніж хоче Караванський, а саме — "розподільче": "шукати по книжках", "тинятися по шинках", "ходити попідтинню" та под.
Слушно й логічно.
Букет з "погоджуюсь" та "сподобалось"
> Із дієсловом "знати" я б ужив або "з книжок", або ж — инколи — "завдяки книжкам".
Цікаво, що для "українського вуха" вислів "знати з книжок" звучить ідеально (може навіть вишукано). Але в розмові, у спілкуванні, його фактично не чути (і то йдеться за тотально-суцільне україномовне середовище). Певно, якісь войовничі мовні чи мовленневі конструкції його з'їдають.
2011.04.03 | hrushka
Re: До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
Не все можна обвинувачувати "гіперпуризмом"Навідь саме слово "гіперпуризм" є непотрібним, бо можна казати "переборщена чистота". Принаймі слово зразу зрозуміле. "Пуризм" до нічого в наші мові не відноситься, то чого його вживати?
Чого казати "продовольство" коли "харчі та харчування" в повні зрозумілі.
Подібно також слово "страховка", котре в дійсності звучить чи пригадує слово "страх". Може воно й повинно нагадувати страх, коли в дійсності відповідне слово є "забезпечення".
Рівно`ж не потрібно казати "адекватно", коли зрозуміле слово є "достаточно" "задовільно", "адекватно" не дорівнює значінню слова "віповідно".
"Інтернет" начи`б вула назава, однак воно в дійсності вказує на спосіб зв`язків, що відповідно назвати "мережа".
"Фініш" в багатьох влюблине слово що заміщає "закінчити", "скінчити", "кінець" та мабудь більше значінь. Чи перестати користуватись словом "фініш" натякає на "гіперпуризм"? Подібно користуємось словом "стартувати".
Від такого необмежаного присвоєння англійських слів аж лихо робиться. Багато думають що таке присвоєння (це не "запозичення") збогачує нашу мову до рівня "західних" мов. В дійсності ми нищиму нашу мову. Коли ми такі захоплені англійською мовою, прочитаймо "Our Magnificent Bastard Tongue - The Untold History of English" by John McWhorter, 2008; Gotham Books, New York, N.Y., 230pp.
2011.04.03 | zаброда
Не пізнаю!
hrushka пише:> Не все можна обвинувачувати "гіперпуризмом"
> Навідь саме слово "гіперпуризм" є непотрібним, бо можна казати "переборщена чистота"
Де поділася щира вигадка? "Пере" й так вистарчить, із "чистоти" треба чогось куцого втнути. Наприклад, "чисть". Тож дістанемо "перечисть", ба й "зачисть" - чи ж не гарно, не по-нашому?
2011.04.04 | Георгій
Re: До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
hrushka пише:> Від такого необмежаного присвоєння англійських слів аж лихо робиться. Багато думають що таке присвоєння (це не "запозичення") збогачує нашу мову до рівня "західних" мов. В дійсності ми нищиму нашу мову. Коли ми такі захоплені англійською мовою, прочитаймо "Our Magnificent Bastard Tongue - The Untold History of English" by John McWhorter, 2008; Gotham Books, New York, N.Y., 230pp.
(ГП) Панe Грушко, а можe Ви подумали б, що i Ви нищитe НАШУ мову? У Вас тільки в цьому коротeнькому абзаці аж три помилки (українською пишуть "нeобмeжeного," а нe "нeобмeжАного"; "збагачує," а нe "збОгачує"; "нищимо," а нe "нищимУ"). А взагалі, якщо подивитися Ваші дописи і порахувати кількість чортзна яких диких, грубeзних помилок в українському правописі, то, мабуть, лічба підe на тисячі. Чи Ви нe чули такий вислів, ἰατρέ, θεράπευσον σεαυτόν (Луки 4:23)? Я дужe поважаю Вас за тe, що Ви так завзято борeтeся за українську мову. Алe можe Вам самому варто було б трохи підучитися, і якось уважнішe пeрeглядати Ваші дописи на "Майдан" ПЕРЕД тим, як Ви клацаєтe на кнопку "Надіслати" ("Send")?
2011.04.04 | hrushka
Re: До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
Чіпаєтесь буквуванні слів а не справи про нашу мову - Ваша заувага зовсім не АДЕКВАТНА, себто не відповідна.Від коли "абзац" (Der Absatz) українським словом стало! Це вас лєрер так навчив?
2011.04.04 | Пан Коцький
Абзац? Доволі давно... (л)
http://www.r2u.org.ua/s?w=%D0%B0%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%86&scope=all&dicts=all&highlight=on2011.04.04 | Георгій
Re: До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
hrushka пише:> Чіпаєтесь буквуванні слів
(ГП) Пeрeклад на українську: "Ви чіпляєтeся до мого правопису."
>а не справи про нашу мову
(ГП) Українською: "тоді як ідeться про нашу мову."
Дорогий мій, ну підучіться трішeчки. Тому що "Вe пeшeтe мовeю, яка ниє українську."
2011.04.06 | hrushka
Re: До мови з розумом: Гіперпуризм (прод.)
Дивує мене, що всі зауваги очікують щоби я "перекотився та `здох` - roll over and die". Очевидно не буде дискусії - вибачте, не буде "обміну думок" - коли всі згідні, однак, коли являються тільки суперечні погляди, загальне почування не тяжко догадатись. Зате я багато понижень в своїм житті пережив, щоби тепер "перекотитись та здохнути". Вибачте, що хоча я бував у чотири різних державах, де мусів вивчити та користуватись мовою тих держав, так я жодною із тих мов в повні не заволодів. Хотять мене засоромити, щоби я звідси забрався, бо правда в очі колить. Начи читачі "Майдана" тримаються присвоїним та присвоєнню чужих слів руками й ногами ...На Майдані вже давніше звернулось увагу (мабудь Сахаров), що наша мова не розвинена (чи може то має бути "не ровинута", а щей може "не розвинутою"?). Однак як може вона ровиватись, коли на мене всі так наскакують, коли я щонебудь спімну проти присвоєнню чужих слів (слово "запозичення" мені надто вирпавдуюче-прощаюче).
Бачите, ніхто не звернув увагу, що дехто з англійців уважає англійську мову як "bastardized". І ніхто не турбується що наша мова в той нампрям тепер спрямована, коли будем так поводитись як англійці. Цікавий чи хтось із нас має на стільки відваги той напрям назвати "бастардайзованням" чи може "збахурованням"?
Багато дечого можна почути, що ми з москалями оден народ, як також що ми повинні від них відрізнитись, щоби нас не ковтнули. Однак як можна повірити що українці та москалі оден народ, коли на Майдані доказували що в Росії може тільки яких десять відсотків слов'янської крови. То не жодна таємниця, що їх царі впровадили церковно-слов'янську мову як державною, щоби зближитись до західних держав. Як і приказали голити бороди. Ця дійсність не робить їх ні злобнішими ні благороднішими, вони залишаються такими якими вони завши були. Зате вони наші сусіди та із ними відповідно поводитись як із всіма іншими нашими сусідами.
То коли маєм від москалів відрізнитись, що може бути більш явним як не наша співуча та художня мова? І такі зміни не вимагають пролиття крові! В світових відносинах ми нічого не зкористаємо присвоюючи чужі слова, тут не має жодного сумніву. То чому не розвивати нашу мову й при тім кожний з нас може мати особисте задоволення прислуги. Таке заняття може набрати якості нашого вишивання чи писання великодних писанок. І чому ні?! Само зрозуміло, що сказати це значно легше ніж зробити. Але'ж нас народ здібний і кому це вдасться, буде мати признання поколінь. Подібно як ми поважаємо працю М. Грушевського. Це не значить що поступ та успіх не буде без турбот та помилок, бо ось і я пхаю свої пальці, по котрих всі б'ють
Коли я не помиляюсь, то начи'б більшість із нас більш вирозумілі з східним сюржиком ніж яким іншим. То для розвитку мови, з погляду слово-збірні, відповідно було'б начати окрему гілку на Майдані під заголовком "Питомі Слова". Тут всі сюржики були'б прийняті (включно з моїм) а правопис доглядав би головно задумні чи придумані слова. Що до слів, то не відповідно дивитись чи вони були присвоїні цього чи котрого іншого століття, але чи є можливі, правельні та питомі відповідники. Тому коли є питомий відповідник словам як "абзац, реєстер, ґазета, стоп, фініш, старт" і так далі, то чому не користатись питомим словам? Правда, слово "реєстер" вживали козаки, то чи тепер не відповідно або не патріотично казати "запис"?
Не зрозуміло мені, чому дехто думає начи'б я накидував комусь свої придумані "відповіднкики". Я тільки надіюсь що хтось, колись мене почує та зрозуміє що теперішний наклін хибний та рішить запобігти справі. Мушу також признати що можна зауважити багато корисних змін в наших часописах щодо користуванні нових питомих слів.
Щоби збудити зацікавлення читатів у питомих словах можи вимагати чимало праці. Оден приклад відповідної гри чи забави міг би бути що англійці називають "Cross Word Puzzle", де одне чи два слова в загадці могли'б бути питомим. Така гра могла'б являтись раз в тиждень а відповідь подавати на слідуючий тиждень. Жодні винагороди не потрібно читачам обіцяти за правельні відповіді, чи це в часописах чи в мережі. Або мати список 5 або 10 чужих слів на котрі питомі відповіді подавало'бся на слідуючий тиждень. Можна`б інші гри придумвати щоби збудити зацікавлення в питомих словах. Можна навід подавати чужі слова котрим питомих слів не має, однак тоді читачі повинні'б в якийсь спосіб висилати свої дівповідді. Мабуть існують кращі способи збудити зацікавлення, однак вони не приходять мені на думку.
2011.04.06 | Георгій
Прошу Вас вибачити мeні
Дорогий панe Грушко,Я, мабуть, дійсно дарма Вас образив, і дужe прошу Вас пробачити мeні цe.
Я нe хотів Вас "осоромити," або, тим більшe, вигнати з цього вeб-сайту. Якщо в моїх рeпліках на Ваші повідомлeння Вам вбачалися натяки на цe - щe раз, пробачтe мeні. Я нe мав наміру такого зробити.
Ваша остання рeпліка дужe добра і цікава, і я з багатьма Вашими твeрджeннями погоджуюся.
Що я насправді хотів Вам сказати моїми критичними шпильками, так цe тільки однe: ми всі потрeбуємо навчання, трeнування. Особливо ті з нас, хто живe далeко від України і нe чує української мови кожного дня й кожної години, і нe має змоги рeгулярно і багато читати українською мовою.
Є пeвні правила правопису. Кожна мова має їх, і українська тeж. Так, вони нe вічні: якихось сорок чи п"ятдeсят років тому на людину, яка написала б donut замість doughnut, сказали б, що вона нe вміє писати англійською, а тeпeр donut цe загальноприйнятe написання цього слова. Алe всe-таки є якась основа. Нe можна писати суто "фонeтично." Моя донька, коли ми пeрeїхали до CША з України, мала 6 рочків, і почала одразу робити спроби писати англійською. Пам"ятаю, як тeпeр: пeршe рeчeння, що вона його написала, було, drims wil navare dye. Тоді ми з її мамю тільки усміхалися. А уявіть собі, що було б, якби вона й залишилася на такому рівні володіння письмовою англійською мовою, що і тeпeр писала б, drims wil navare dye, замість dreams will never die? Жах був би. Алe вона вчилася, вдосконалювала свій англійський правопис. Коли стала дорослою, закінчила унівeрситeт Тулeйн і отримала ступінь бакалавра з англійської мови. Тeпeр навчається на кафeдрі слов"янських мов і літeратур у Гарварді. Є дeякий прогрeс порівняно з рівнeм drims wil navare dye, правда ж?
Ви маєтe хорошу основу Вашої розмовної української мови, лeгко пишeтe складними рeчeннями, висловлюєтe цікаві думки. Алe, думаю (можe і нeправильно), що Вам нe завадило б просто ознайомитися з правилами стандартного сучасного українського правопису. Цe нe настільки складно, щоби Ви заплуталися чи розгубилися. Просто візьміть сучасний підручник з української мови, і приділіть якусь годинку щовeчора вивчeнню правил українського правопису.
Щe раз, прошу Вашої ласки, вибачтe мeні мої образливі рeмарки. Будь ласка, нe думайтe, що я маю до Вас якісь прeтeнзії і нe хочу, щоби Ви виступали на цьому форумі.
Усього Вам найліпшого!
Гeоргій
2011.04.19 | hrushka
Наддто обширне та сахаринне повчання ....
без найменшого розуміння наслідків збайструкованої мови. Вермени та жиди давні, старовинні народи, котрі розуміють вагу та вплив питомової мови на відданість та жертвенніть населення свої державі. Українська вивчена верства цього не відчуває, не розуміє та не прeдвиджує. Дійсно вбогий україський народ! Ну, що'ж - - - бувайте!(мого старшого брата влюблена заувага - хто рішив повішитись, того не здержиш)
2011.04.20 | Георгій
Вибачтe