"Даваймо" - навчімо недоріку Андруховича мови! (л)
01/04/2010 | harnack
http://www.glavred.info/archive/2009/12/31/183051-5.html
Ану - хто вгадає та збагне, скільки разів в його тексті знайдемо оте кацапокаліцьке "ДАВАЙТЄ"!
Що за недолугий та скандальний суржикожертва!
Юрій Андрухович: «2010-й буде кращий за 2009-й»
Діана Дуцик, журнал «Главред», 02.01.10 // 23:00
Цього вже культового в Україні письменника навряд чи варто окремо представляти.
Він завжди цікавий: і коли говорить про літературу, і коли говорить про політику, і навіть просто про життя… В ексклюзивному інтерв’ю журналу «Главред» Юрій Андрухович по-своєму оцінив рік, що минає
Україна пережила дуже складний рік. У результаті в 2010 рік ми входимо з дискусією, яку розпочали окремі експерти, про failed state – державу, що не відбулася. Як ви гадаєте, чи коректно взагалі так ставити питання?
Почнемо [ПІЧНІМО] [] з того, що насправді Україна пережила не «дуже складний рік», а «дуже складні 18 років». Тобто наше існування начебто із самого початку піддається тотальному сумніву – ну, не можемо ми – і все! І це з нами вдається, бо ми, українці, в це віримо. Нас до цього легко схилити. Ми ж насправді дійсно закомплексовані, ми – як той пластилін. Чи, може, ви зараз пригадаєте якийсь «офіційно визнаний» успішний рік нашої історії? Це вже просто якась така «кавеенівська» банальщина – Україна от-от заг¬неться, бо їй існувати просто не можна, «не велено». З неї прийнято сміятися, вона пародійна, тож раніше чи пізніше повернеться до свого природного статусу в складі Великої Росії. І «окремі експерти», як ви їх м’яко називаєте, звісно ж, паразитують на цьому настрої – а чому б і ні, якщо йдеться про таке ласе надзав¬дання, як знищення країни, котрої не любиш? Чому б не попрацювати на нього всіма інтелектуальними спроможностями, ще й добряче підгодованими з Москви?
Розберімось з вашим твердженням про те, що «Європа змінила своє ставлення до нас». Ви справді відчули колись якесь особливо тепле ставлення? Я – ні. Я в Європі (Західній) почуваюсь як удома. Але ніколи й ніде не відчував там якоїсь особливої любові саме до українців. Тобто нами там просто не переймаються – і окей. Так і має бути. От росіяни занадто нами перейняті, вони нас так люблять, що це дуже небезпечно. А в Європі про нас особливо не турбуються – і це добре. Будемо гідні Європи – приєднаємося до неї, ніхто нас у цьому не зможе зупинити. Але – давайте [ДАВАЙТЄ] відверто: як може претендувати на «асоціацію з ЄС» країна, де голова парламенту – співучасник розправи над журналістом?
Чим ми можемо бути цікаві світові, адже наша культура настільки ж унікальна, наскільки унікальні культури інших народів?
От на Майдані ми зненацька виросли – і стали красивими і зрілими за одну ніч. Але це диво тривало недовго, давайте [ДАВАЙТЄ] чекати наступного. Давайте його прискорювати.
До речі, це звернення – один із небагатьох прик¬ладів активної позиції української інтелігенції. У більшості випадків вона тримається сьогодні відсторонено. А як же бути із співвідповідальністю, адже навряд чи все вдасться списати на політиків?
Мені здається, слід потроху забувати саме слово «інтеліґенція». Давайте [ДАВАЙТЄ] називати це якось інакше. «
Габермас свого часу зауважував, що інтелектуали потребують громадськості – поінформованої, здатної відгукнутися. То українська громадськість поінформована і здатна відгукнутися?
Ані перше, ані друге. Давайте [ДАВАЙТЄ] ще піддамо сумніву саме поняття «громадськість». Є вона взагалі? Гаразд, припустимо [ПРИПУСТІМО], що є – в якомусь там вічно зародковому стані. Чи поінформована вона? Їй здається, що так. Насправді – дуже вибірково. Скажімо, у процесах нашої європейської інтеграції ця «громадськість» дуже добре поінформована про всі наші невдачі. І водночас нічого не знає про успіхи – на них не акцентують увагу, вони наче й не існують. А вони насправді є, це не моя фантазія. Тепер про здатність відгукнутися. Її не буде так довго, як довго «інтелектуали» залишатимуться на службі у партійних організацій. «Громадськість», вона ж хоч і «дура», а все відчуває – і маніпуляцію, і прислужництво. Здатність відгукнутися – це ж результат довіри. Наші «інтелектуали» мусять її спершу заслужити – передусім власною незалежністю і компетентністю.
Ви, незважаючи на розчарування у Вікторові Ющенку, не в одному інтерв’ю заявляли, що все одно голосуватимете за нього. Чому?
Ви постійно курсуєте між Європою та Україною? Як вам живеться у двох, все-таки різних (щоб там ми не говорили про українську європейськість) світах?
Що дає вам сили повертатися в Україну?
Та я не вживав би таких драматичних вис¬ловів. Це не вимагає від мене жодних сил, бо я люблю повертатися. Україна дає мені відчуття – як би це назвати? – справжньої причетності до чогось більшого і тривалішого, ніж окремо взяте людське життя. До неї неможливо не повертатися, бо це просто складова мого «я», від якої нікуди не подінешся.
Якби довелось обирати між музикою та літературою, що б ви обрали?
У новорічну ніч мрії здійснюються?
Обов’язково. І не лише в новорічну ніч. Вони взагалі здійснюються. Треба лише щосили намагатися бути їм [до них, з ними????] адекватним.
Ану - хто вгадає та збагне, скільки разів в його тексті знайдемо оте кацапокаліцьке "ДАВАЙТЄ"!
Що за недолугий та скандальний суржикожертва!
Юрій Андрухович: «2010-й буде кращий за 2009-й»
Діана Дуцик, журнал «Главред», 02.01.10 // 23:00
Цього вже культового в Україні письменника навряд чи варто окремо представляти.
Він завжди цікавий: і коли говорить про літературу, і коли говорить про політику, і навіть просто про життя… В ексклюзивному інтерв’ю журналу «Главред» Юрій Андрухович по-своєму оцінив рік, що минає
Україна пережила дуже складний рік. У результаті в 2010 рік ми входимо з дискусією, яку розпочали окремі експерти, про failed state – державу, що не відбулася. Як ви гадаєте, чи коректно взагалі так ставити питання?
Почнемо [ПІЧНІМО] [] з того, що насправді Україна пережила не «дуже складний рік», а «дуже складні 18 років». Тобто наше існування начебто із самого початку піддається тотальному сумніву – ну, не можемо ми – і все! І це з нами вдається, бо ми, українці, в це віримо. Нас до цього легко схилити. Ми ж насправді дійсно закомплексовані, ми – як той пластилін. Чи, може, ви зараз пригадаєте якийсь «офіційно визнаний» успішний рік нашої історії? Це вже просто якась така «кавеенівська» банальщина – Україна от-от заг¬неться, бо їй існувати просто не можна, «не велено». З неї прийнято сміятися, вона пародійна, тож раніше чи пізніше повернеться до свого природного статусу в складі Великої Росії. І «окремі експерти», як ви їх м’яко називаєте, звісно ж, паразитують на цьому настрої – а чому б і ні, якщо йдеться про таке ласе надзав¬дання, як знищення країни, котрої не любиш? Чому б не попрацювати на нього всіма інтелектуальними спроможностями, ще й добряче підгодованими з Москви?
Розберімось з вашим твердженням про те, що «Європа змінила своє ставлення до нас». Ви справді відчули колись якесь особливо тепле ставлення? Я – ні. Я в Європі (Західній) почуваюсь як удома. Але ніколи й ніде не відчував там якоїсь особливої любові саме до українців. Тобто нами там просто не переймаються – і окей. Так і має бути. От росіяни занадто нами перейняті, вони нас так люблять, що це дуже небезпечно. А в Європі про нас особливо не турбуються – і це добре. Будемо гідні Європи – приєднаємося до неї, ніхто нас у цьому не зможе зупинити. Але – давайте [ДАВАЙТЄ] відверто: як може претендувати на «асоціацію з ЄС» країна, де голова парламенту – співучасник розправи над журналістом?
Чим ми можемо бути цікаві світові, адже наша культура настільки ж унікальна, наскільки унікальні культури інших народів?
От на Майдані ми зненацька виросли – і стали красивими і зрілими за одну ніч. Але це диво тривало недовго, давайте [ДАВАЙТЄ] чекати наступного. Давайте його прискорювати.
До речі, це звернення – один із небагатьох прик¬ладів активної позиції української інтелігенції. У більшості випадків вона тримається сьогодні відсторонено. А як же бути із співвідповідальністю, адже навряд чи все вдасться списати на політиків?
Мені здається, слід потроху забувати саме слово «інтеліґенція». Давайте [ДАВАЙТЄ] називати це якось інакше. «
Габермас свого часу зауважував, що інтелектуали потребують громадськості – поінформованої, здатної відгукнутися. То українська громадськість поінформована і здатна відгукнутися?
Ані перше, ані друге. Давайте [ДАВАЙТЄ] ще піддамо сумніву саме поняття «громадськість». Є вона взагалі? Гаразд, припустимо [ПРИПУСТІМО], що є – в якомусь там вічно зародковому стані. Чи поінформована вона? Їй здається, що так. Насправді – дуже вибірково. Скажімо, у процесах нашої європейської інтеграції ця «громадськість» дуже добре поінформована про всі наші невдачі. І водночас нічого не знає про успіхи – на них не акцентують увагу, вони наче й не існують. А вони насправді є, це не моя фантазія. Тепер про здатність відгукнутися. Її не буде так довго, як довго «інтелектуали» залишатимуться на службі у партійних організацій. «Громадськість», вона ж хоч і «дура», а все відчуває – і маніпуляцію, і прислужництво. Здатність відгукнутися – це ж результат довіри. Наші «інтелектуали» мусять її спершу заслужити – передусім власною незалежністю і компетентністю.
Ви, незважаючи на розчарування у Вікторові Ющенку, не в одному інтерв’ю заявляли, що все одно голосуватимете за нього. Чому?
Ви постійно курсуєте між Європою та Україною? Як вам живеться у двох, все-таки різних (щоб там ми не говорили про українську європейськість) світах?
Що дає вам сили повертатися в Україну?
Та я не вживав би таких драматичних вис¬ловів. Це не вимагає від мене жодних сил, бо я люблю повертатися. Україна дає мені відчуття – як би це назвати? – справжньої причетності до чогось більшого і тривалішого, ніж окремо взяте людське життя. До неї неможливо не повертатися, бо це просто складова мого «я», від якої нікуди не подінешся.
Якби довелось обирати між музикою та літературою, що б ви обрали?
У новорічну ніч мрії здійснюються?
Обов’язково. І не лише в новорічну ніч. Вони взагалі здійснюються. Треба лише щосили намагатися бути їм [до них, з ними????] адекватним.
Відповіді
2010.01.05 | Думаю, ви захопились
Re: "Даваймо" - навчімо недоріку Андруховича мови! (л)
своєю "грамотністю"! Не варто аж так, все-таки, Андрухович добре пише, а те, що він свого часу тех добре вчив російську мову і має русизми, то - виправне! Даваймо, не будемо!2010.02.14 | harnack
Гаразд: та чи його вже осінило, що він нестямний суржикожертва?
Думаю, ви захопились пише:> своєю "грамотністю"! Не варто аж так, все-таки, Андрухович добре пише, а те, що він свого часу тех добре вчив російську мову і має русизми, то - виправне! Даваймо, не будемо!
Слава Вовишньому - що Ви зрозуміли, що отам "даваймо" - є іронічним, пародійним на "давайтє" - та неграматичним!
Зрештою - отут зарита найелементарніша етика безвідповідальності: Андрухович вже не є жодним дітлахом якому можна вибачати всякі мимовільно скоєні крихітні огріхи, бо наслідки його вчинків є масштабними й доленосними.
Він ще не довідався про українську органіку та граматику? (Те саме що й незнання всяких законів - воно не є безкарним). Та те є саме етично осудним!
Ось:
[Оминати при вчинках два окремі крайні пороки, які є розташованими ОБАБІЧ кожної чесноти - навіть і не влучивши в саму чесноту - є мудрим початковим критерієм доброчесності:
ОТОЖ-БО, приміром: принаймні оминаймо отакі мовні ПОРОКИ: недоречне "ЗАРАЗ" та кацапокаліцьке "ДАВАЙТЄ"]...
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?key=1265147241&trs=-1&bn=maidan_mova&site=maidan
2010.07.22 | harnack
Суржикосноб Андрухович - пропащий недоріка (л)
Як він розуміє справжню душу української, якщо ото НАТЕПЕР (бо ще маю надію, що письменник ще спроможний нарозумитись) він перебуває під диктатом та автоматизмом суржикофренії та суржикостада та суржикостадності? А бач дарма - жодний з нього український письменник! Мабуть лиш суржиковий.Знову оте недоречне "ЗАРАЗ"? Йому ще ніхто не доповів про теє? Ото в нього друзі!
Ось: і справді - жахіття: які письменники - отакенька й Рада:
Якраз сьогодні з такою ностальгією згадав тодішню Верховну Раду… Це був 90-ий рік... Сьогодні той день, коли та ВР прийняла Декларацію про суверенітет. Коли йшов на зустріч з вами, по телевізору саме показували сюжет про це голосування... Я собі ще подумав: «Боже, яка тоді була прекрасна Верховна Рада, приймала якісь позитивні речі…» Бо те, що зараз [ТЕПЕР, ОТЕПЕР] – жахіття.
Чи:
Ні-ні, не так це все однозначно й прямо… Але: залишаючи шанс для українського майбутнього, треба розглядати цю опцію, якщо ми, звісно, хочемо зберегти шанс. Тобто якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися. Зараз [ТЕПЕР, ОТЕПЕР, НАТЕПЕР] вони цього не зроблять, бо сьогодні їхні сидять при владі в Києві.
Чи:
Скажемо так, політично це інша нація. Я вже зараз [ОТЕПР, НАТЕПЕР, ТЕПЕР] етнічних моментів не чіпаю, лише політичні. Так от – політично це частина російської нації. Я не хочу сказати, що всі поголовно там такі, але тій українській меншині, яка там є, простіше запропонувати еміграцію сюди, бо вони й так там загнані в кут, постійно переслідувані, не можуть реалізувати жодного проекту. У Донецьку не проходить навіть така річ, як надання університету імені їхнього земляка Василя Стуса. Тобто там апріорі агресивно заблокований будь-який український рух. Він заблокований не внаслідок якихось репресій, а тому що справді цього не хоче тамтешнє населення. Воно чуже Україні. Україна йому чужа й нецікава, щонайменше байдужа.
АГА: він вже не хоче аби отам появились новіші й потужніші уми й від самого Стуса! Бо отаке можливе. Що за антимірило!
Він ще не зрозумів, що нема "заразного часу", а лиш "теперішній (не "на-стаящій") час, де явища тепер та отепер ТРИВАЮТЬ (бо "зараз" - не триває!) і відбуваються?
http://www.unian.net/ukr/news/news-387844.html
2010.07.23 | Мірко
Re: Угу, заразна зараза в нього
й може яблука фруктами уважає, та овочі з городиною помішав.Ну що ж, яке населення - такі ж письменники.
2010.01.06 | harnack
Re: "Даваймо" - навчімо недоріку Андруховича мови! (л)
Без справжньої органіки мови - дастьбі й справжньої української творчості.Давня й марна справа із суржикофренами: бач талановиті люди мали б схоплювати органіку мови спонтанно й автоматично, без потреби тягнути їх за чуба.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?key=1170441308&trs=-1&bn=maidan_mova&site=maidan
Анумо знову мовити мовою! Мовмо ж мовою!
Гадаю, українці ще пам'ятають оте ШЕВЧЕНКОВЕ "Анумо знову віршувать"!
Ось як Андрухович недовіршовано рече:
"3. Що саме (Які ідеї? Які загрози? Яким цінностям?) могло би спонукати Вас ще раз "встати і вийти"?
Та я б уже й зараз [у смислі "тепер" ЧИ "невдовзі, незабаром"?] вийшов – загроз і «поганих новин» більш ніж достатньо. Я думаю, цей настрій характерний для дуже багатьох людей, він не є якоюсь моєю індивідуальною заморочкою. Проблема не в нашій готовності встати і вийти – проблема в тому, що хтось таки має повести. Від цього нікуди не дінешся. Якийсь організаційний центр, якісь лідери (і не «якісь», а сильні) – причому і в моральному сенсі теж, сили добра одним словом, безстрашні, розумні, яскраві й харизматичні. Ви таких знаєте? Я, здається, ні. Це не означає, що ми стиснемо зуби і будемо їх чекати, аж вони до нас зійдуть із неба. А що ж це тоді означає? Давайте [ДАВАЙТЄ?] думати разом."
http://maidanua.org/static/mai/1164135858.html
Два оскомисті огріхи: "зараз" та "давайтє" - доказ, що Андрухович таки покалічений москальством, знемовлений та знеукраїнений, або принаймні недоукраїнений.
І він виріс у Івано-Франківську?
ДВІ РЕЧІ
ПЕРША:
(I). Щодо ЗАРАЗ/ТЕПЕР: Там отак мовлять, з дощертним відчуттям як треба міркувати та мовити, щоб впоратися [ОТАКОГО СЛІВЦЯ В РОСІЙСЬКІЙ НЕМАЄ] з українською природою пори та часу:
1)
- Іванку, ану ходи сюди!
- Зараз, мамо!
- Не зараз, а таки тепер/а отепер!
2)
- Синку, ану ходи сюди
- Зараз мамо, бо тепер не можу.
(У суржико-сучасників - дастьбі української сімейної мовної стихії)
3)
- Терпеливості, панове - зараз зійде сонечко, зараз засяє світло (зараз світ засвітає), навкруг провидніється, а тепер, ще до світанку - ще не пора рушати в похід!
Якої мовоаналітики та україноума треба, щоб зрозуміти оту й аж отаку елементарну різницю?
ДРУГА:
(II). Щодо "ДАВАЙТЄ", Андрухович зміг би був впоратися таки суто українською психологією - отак:
ЗАМІСТЬ:
Давайте [ДАВАЙТЄ?] думати разом.
ТРЕБА:
І) парадигмою АНУМО
1) Анумо думати разом.
2) Нумо думати разом.
3) Подумаймо/думаймо разом.
4) Ану думаймо разом.
5) Анумо/Нумо - подумаймо разом (Анумо, подумаймо разом).
ІІ) парадигмою АНУТЕ
1) Ануте думати разом.
2) Нуте думати разом.
3) Подумайте/думайте разом.
4) Ану думайте разом.
5) Ануте/Нуте - подумайте разом (Ануте, подумайте разом).
ОТОЖ-БО: українська орудує цілісінькою парадигмою керованою словами АНУМО + АНУТЕ! Ампутувати отаке щедре багатство до отого злиденного "давайтє" = кацапокаліцтво!
Ще головніший момент:
Українською маємо обидві форми наказового способу:
1) даймо/даваймо/думаймо
2) дайте/давайте/думайте
Чому українська вимушина вживати оте кацапокаліцтво:
1) ДАВАЙТЕ думати разом
а не і додатнє, парадигматчно можливе, граматичне кацапокаліцтво:
2) ДАВАЙМО думати разом???
Просто: бо в російській "ДАВАЙМО" - нема! Російська диктує українській, якими саме патологіями їй орудувати: російськофільтрованими!
Чесно подумаймо: ми мали б, найприроднішою українською, отаку антїґрамматїку (що за шизофренія та суржикофренія):
1) ДавайМО - думайМО разом (= Ану - думайМО разом)
і
2) ДавайТЕ - думайТЕ разом (= Ану - думайТЕ разом)
Отож-бо: Не даваймо (= не дозволяймо) українській вживати оте "давайте" в наказовому способі!
Й отакі кацапокаліцтва ополонили стилістику Андруховича, Андруховича знепореного лихоліттям та "лихочассям" (де "зараз" = "тепер", гірше: "отепер") та психологічним увідчуженням ("давайтє" = російська психологія та антїґрамматїка).
АнуМО знову вживати оте Шевченкове "анумо"!
Ану вживайМО знову оте питомо українське "ану"!
ВживайМО ж знову український кличний спосіб!
То не є "простонародно", а по-глибокослов'янськи: колись, бач, вороженьки неслов'янята усю українську мову проголосили "простонародною" та "фольклорною", чи як то нанині: "ненейтральною"!
А втім: за всіма критеріями краще вживати (ніби) "простонародне", аніж кацапокаліцьке та антиукраїнське.
Також - осюди:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1180539585&first=&last=
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1171491859&first=&last=
2010.01.13 | harnack
"Даваймо" -уявімо недорік Капранових! Хоч похвально відважних(л)
Зрештою - ціла палітра суржикофренії: давайте, вірно, зараз... "давайтє" - саботаж розуміння української граматики-психології (навіщо нам кацапаґрамматїка? То вже - поразка!), саботаж розуміння істини (вірно?), саботаж розуміння часу (зараз)..."Давайте уявимо собі"/"Уявімо ж собі" = інший спосіб войовничого-військового гуртування та психології, інша типологія заклику та споріднення, інша парадигма сумісності. Не диво, що військова неміч і поразка - наша недоля та злощастя!
Різниця між поразкою та перемогою!
Примус Росії до миру
Брати Капранови, для УП _ Понеділок, 11 січня 2010, 12:09
ДАВАЙТЄ:
Давайте уявимо собі [УЯВІМО Ж СОБІ], що голова Чернігівської обладміністрації одного зимового ранку оголосить війну, скажімо, Молдові - де він опиниться вже ввечері?
Але давайте згадаємо [АЛЕ ЗГАДАЙМО] 2004 рік. Пам'ятаєте міжнародну реакцію на дії "маленьких" українців? Пам'ятаєте як миттєво злетів наш міжнародний авторитет і як затрусилися жижки у сусідів-братів? Хто це забезпечив? Тодішній президент? Чи прем'єр-кандидат?
Так отож. Давайте згадаємо [ЗГАДАЙМО Ж - як коротко й влучно й промовисто, а не по-кацапокаліцьки], як ми з вами виступали тоді гегемонами - не тільки у внутрішній, але й у зовнішній політиці. І тоді нам не знадобилися жодні посередники - ані органи державної влади, ані політичні організації.
ВІРНО:
Вірно [=напевне, слушно, й справді, правда], у дурдомі. І навіть якщо це зробить хтось із штатних "гастролерів" - наприклад, Черновецький чи Добкін - все одно приїдуть санітари. Тому що це занадто навіть для них. Бо Україна - не Росія.
ЗАРАЗ:
І САМЕ ОТЕПЕР СПИТАЙМО Ж СЕБЕ...
І саме зараз [=саме тепер, саме отепер], під час розпалу ярмарку марнославства кандидатів на цю відповідальну посаду, спитаємо себе [СПИТАЙМО СЕБЕ! Саме риторичний ЗАКЛИК виконати НАМИ всіма НАМ спільну дію. Російський варіант позбавлений і риторики і української психології]: "А хто з нинішніх "прохідних" здатен заявити, що захищатиме країну до останньої краплі крові?".
А відповідь дуже проста - найефективнішим інструментом управління людьми завжди була, є і буде ідеологія. Ідеологія - це не завчені постулати, які диктують нам політики. Це - внутрішнє переконання людей, що зараз [ОТЕПЕР] треба робити саме так, а не інакше [а ЗАРАЗ ТРЕБА БУДЕ робити саме так, а не інакше: часова різниця дій, від яких залежить увесь військовий успіх!].
Тактична різниця успішності:
1) Отепер стріляймо/стріляйте!
2) Не отепер, а ЗАРАЗ стрілятиМЕМО. Почекаймо ж до слушнішої, певнішої нагоди.
А то невчасна й свавільна стрілянина навмання - і недорік і нестратегів!
http://www.pravda.com.ua/articles/4b4af8ccc85fb/
2010.01.18 | harnack
"Даваймо" - спробуймо зрозуміти недоріку "філософа" Возняка (л)
"Однак давайте спробуємо визначити, а чого ж хотів народ і чого хотів чи усвідомлював у кожен конкретний момент свого президентства сам Віктор Ющенко?"Чи пак:
Слід визнати, що цей шлях він пройшов більш успішно (УСПІШНІШЕ).
Тимошенко також перетворює її у об'єкт. Щоправда більш елегантно (ЕЛЕГАНТНІШЕ).
http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/4b5366b5125b1/
Як може бідолашний народ не програвати та не зазнавати недолі, коли й самі його філософи та письменники (про політиків промовчімо) нехтують риторикою й не цікавляться хоча б граматикою!
2010.02.24 | harnack
"Даваймо" - позбудьмось недоречного "зараз" у Капранових (л)
Проблема в тому, що людей знову примусять боротися, переживати, виходити на майдани - а зараз [а отепер, тепер] треба ПРАЦЮВАТИ - вчитися виробляти все те, що звикли завозити з-за кордону. 2009-й рік ми з вами прожили на власних жирових запасах, зараз [бо щойно, отепер, тепер] вони скінчилися.Чи вони не читають граматик?
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/23/4802614/
2010.04.23 | Pianist
Re: "Даваймо" - навчімо недоріку Андруховича мови! (л)
У Шевченка немає жодного "анумо", як такого нема в українській мові.Є "А нумо". Хлопці й дівчатка, будьте уважні...
2010.09.24 | harnack
АНУТЕ - Шевченко має? Боже! Аж стількох суржикофренія знемовила
та знерозумила!Pianist пише:
> У Шевченка немає жодного "анумо", як такого нема в українській мові.
> Є "А нумо". Хлопці й дівчатка, будьте уважні...
Пора сісти й вивчити - що то отаке "когнітивний дисонанс" і суржикофренія та суржикошизофренія (етимологічно!):
Розколовши "А" од "нумо" (зумовлене варіативністю чи історичністю Шевченкового правопису чи й радше конвенційністю чи помилкою) - РОЗКОЛОТІ й покалічені сержикофрени мудрагельствують й безпорадні й пропащо немічні скорелювати оте АНУМО з отим АНУТЕ, незрозумівши й еквівалентність між НУМО та АНУМО та вирішальність отого АНУ (зважмо: розколотою російською: А .... НУ) в українській мовоньці.
Крім того ("як такого нема в українській мові" - рече москвомудрагель) - суржикофреники та когнітивні дисонантники - немічні зазирнути до словника за АНУМО та АНУТЕ та АНУ та НУМО та НУТЕ...
Анумо знову віршувать (Шевченко):
І те "анумо" й те "ану" -
Віршують про суржикобіду,
І те "ануте" й теє "нумо" -
Суржикожертв покриють глумом!
АНУТЕ у Шевченка:
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Дніпра гирло затопило.
«Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»
Вовишній Боже Кумедо - АНУ змилуйся над ними, отими розколотими "суржикорозумаками"!
Отож-бо:
Шизофренія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шизофренія (від гр. σχίζω - «розколюю» і φρήν — «розум») — це ендогенний прогредієнтний (процесуальний) психотичний розлад, що характеризується погіршенням сприйняття реальності і значною соціальною дисфункцією. Зазвичай дебютує у молодому віці (16-30 років).
Це одне з найзагадковіших захворювань. Воно дивне тим, що хворий ніби будує свою персональну реальність, де діють інші закони, відмінні від законів нашого світу. Ця реальність затягує хворого все глибше, і на розвинених стадіях його життя перетворюється на сон. Він живе в іншому світі, і зовсім байдужий до наших цінностей та реалій.
2011.08.30 | zmej_gorynych
Пане, Ви безумовно праві, але...
Оце дав Вам плюса.Ви - науковець. На Вас ніби-то маємо ся рівняти. Я й не проти!
Але!
Не пам"ятаю хто із націоналістів та релігійних діячів Української держави (це зовсім окремо кожен!) казав:
- до людей потрібно звертатися тією мовою (говіркою тієї мови), котра є їм рідна і котру вони безумовно розуміють.
Пам"ятаю одне - суть цього посилу точно десь є у листах Апостола Павла.
2010.01.20 | harnack
"Даваймо" - почислімо Андруховичевих недоречних "зараз"(л)
http://life.pravda.com.ua/interview/4b5448a8ed8ed/Бач - воно невпоране з часом і порами - і "зараз" пише про Москву:
Авокадо. Зараз я весь час абеткою переймаюся, бо пишу книжку, яка на абетці побудована. В цій книжці буде 111 міст, у порядку абетки розташованих. Зараз пишу про Москву. Саме там я вперше в житті побачив авокадо.
ітд...
Детальніше й докладніше про "зараз/отепер/тепер" - отут:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&key=1204384029&first=1267771894&last=1260185049
2012.01.11 | harnack
Re: "Даваймо" - про "зараз": ото бач російські письменники (л)
українськіші од самих недорік українських:http://harnack.livejournal.com/2763.html?view=7883#t7883
Доречне "зараз" вжите й самими російськими письменниками:
Є й у російських словниках - і доречно подано, не як ото в українських:
Досить влучно та доречно навіть Толстой чи Шолохов колись вживали ЗАРАЗ (мабуть під впливом українців), але нинішні українські суржикожертви нездатні на теє:
http://dic.academic.ru/dic.nsf/mas/16830/%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7
зараз Перевод зараз
1) за́раз [наголос на першу А - зАраз: в смислі НЕЗАБАРОМ, присл. часу]
и ЗАРА́З1, нареч. обл.
Тотчас же, сию минуту.
— Бернов! самовар, что же, будет когда? — Зараз. Л. Толстой, Воскресение.
— Скоро, что ль? — Зараз, — откликнулся из амбара Петро. Шолохов, Тихий Дон.
2) зара́з [наголос на другу А - зарАз: в смислі "зразу", "за один раз", присл. способу дії]
нареч. разг.
За один прием, сразу.
Любовь Бэлы была для Печорина полным бокалом сладкого напитка, который он выпил зараз, не оставив в нем ни капли. Белинский, Герой нашего времени. Соч. М. Лермонтова.
Еще под Якутском один ямщик предложил мне «проехать зараз, вместо двадцати, сорок пять верст». И. Гончаров, Фрегат «Паллада».
Учинил себе пирушку, Съел зараз бараний бок. Твардовский, Рассказ старика.
Оригінально звідсіля - де малодушні суржикосноби бояться теє оприлюднити, бо мало на чому розуміються:
http://ua-etymology.livejournal.com/275499.html#comments
2010.01.31 | jz99
Роксолана Зорівчак про «давайте»
Цікавою, досить унікальною своєрідною властивістю української мови є те, що, крім наказової форми дієслів (у другій особі однини та множини), наша мова має ще синтетично утворену (за допомогою флексій -імо, -ім, -мо) т. зв. закличну форму в першій особі множини, пор.:
Заклична форма («станьмо», «попасімо», «не кидаймо») відрізняється від наказової форми («ярій», «не ридай», «шукай», «припливайте», «опустіться») тим, що серед осіб, до яких автор звертається, є й він (вона) сам (сама). Душа нашого народу плекає більше заклик, ніж наказ, тому-то закличні форми глибоко властиві нашій мові, як ось:
Цікаво, що і в англійській мові, і в російській заклична форма має лише аналітичний характер (тобто утворюється додаванням ще одного слова до певної форми іншого дієслова), пор.: англ. «Let’s do it!»; рос. «Давайте сделаем это». Правда, форми з «давай» проникли і в українську класику, хоча з деяким зсувом у семантичній структурі:
На жаль, у граматиках української мови, виданих і в Україні, й поза її межами (прим., у «Граматиці української мови» Д. Кислиці, опублікованій у Нью-Йорку 1995 p.), закличну форму зараховують просто до форм наказового способу, не підкреслюючи своєрідності її значення. На практиці це призводить до того, що, замість закличної форми синтетичного характеру (із флексіями -імо, -ім, -мо), в українській мові (як наслідок інтерференції російської мови) дедалі частіше вживається зовсім чужа аналітична калькована конструкція з дієсловом «давайте»: «давайте читати» (замість «читаймо»); «давайте працювати» (замість «працюймо»). І вже хіба трагічна глухота до слова породжує такі заклики-покручі, як: «Давайте будемо!» (замість «Будьмо!»), що їх, на жаль, тепер можна почути не раз в українському радіомовленні чи телебаченні. Дуже часто замість закличної форми вживається абсолютно невиправдано майбутній час дієслова, пор.: «Будемо гідні цієї місії!» замість «Будьмо гідні цієї місії!»
Джерела: • http://www.ukrlife.org/main/evshan/zorivchak11.htm • http://ukrainians.od.ua/plugins/forum/forum_viewtopic.php?2475.post= • УР-1, р/ж «Слово», 10:10 31-01-20102010.02.11 | jz99
Між іншим, Андрухович насправді знає
… «нехай» замість «давай»:КОРОЛЬ
Чекайте — хай я вип’ю. Ця перлина
Тобі належить, Гамлете. За тебе!
Якби не знав, сюди легко тулиться «чекайте, дайте вип’ю»
Втім, це звучало б не по-королівськи, може, й у цім річ.
Про зараз-тепер він теж знає:
ГАМЛЕТ
… Як не тепер, то в четвер, як не зараз, то все одно колись воно станеться.
2010.02.11 | zаброда
Re: Між іншим, Андрухович насправді знає
jz99 пише:> … >
> Про зараз-тепер він теж знає:
>
> ГАМЛЕТ
> … Як не тепер, то в четвер, як не зараз, то все одно колись воно станеться.
Не беруся сперечатися зі знавцями, проте тут я в Андруховича не бачу свідомого протиставлення "тепер" і "зараз". Просто в першому сурядному він ужив добре відому приказку, а відтак її парафразував, вважаючи, певне, що "зараз" є повним синонімом "тепер", "нині".
2010.02.11 | Сергій Вакуленко
Re: Між іншим, Андрухович насправді знає
zаброда пише:> jz99 пише:
> > … >
> > Про зараз-тепер він теж знає:
> >
> > ГАМЛЕТ
> > … Як не тепер, то в четвер, як не зараз, то все одно колись воно станеться.
>
> Не беруся сперечатися зі знавцями, проте тут я в Андруховича не бачу свідомого протиставлення "тепер" і "зараз". Просто в першому сурядному він ужив добре відому приказку, а відтак її парафразував, вважаючи, певне, що "зараз" є повним синонімом "тепер", "нині".
Тут із "зараз" усе гаразд. Правило просте: не вживати "зараз" із дієслівними формами теперішнього часу.
2010.02.11 | zаброда
Re: Між іншим, Андрухович насправді знає
Сергій Вакуленко пише:> Правило просте: не вживати "зараз" із дієслівними формами теперішнього часу.
Пыд оглядом оцього http://www2.maidan.org.ua/news/getfile.php3?key=1223543834&att_id=11874&site=maidan&bn=maidan_mova * не таке вже просте. Маємо приклад уживання з дієслівними формами теперішнього часу, хоч і в осібному контексті.
А в Андруховичевому уривку я таки не відчуваю його натяку на те, що воно ОСЬ-ОСЬ, ЗРАЗУ станеться. Мо', вухо в мене не те
* Не вдається вклеїти посилання на Вашу ж картинку з Огієнка
2010.02.11 | Сергій Вакуленко
Re: Між іншим, Андрухович насправді знає
zаброда пише:> Пыд оглядом оцього http://www2.maidan.org.ua/news/getfile.php3?key=1223543834&att_id=11874&site=maidan&bn=maidan_mova * не таке вже просте. Маємо приклад уживання з дієслівними формами теперішнього часу, хоч і в осібному контексті.
У тому прикладі з Огієнка йдеться про пропущене (дорозумлюване) дієслово: "требує, щоб ви зараз прийшли" і под. ЗАРАЗ у ньому не пов'язане синтаксично з ТРЕБУЄ. А от якби було ТЕПЕР, було б пов'язане: зі значенням "раніше не требував, а тепер требує".
> А в Андруховичевому уривку я таки не відчуваю його натяку на те, що воно ОСЬ-ОСЬ, ЗРАЗУ станеться. Мо', вухо в мене не те
Хтозна. Що Андрухович собі думав, писавши оті слова, нам із Вами знати нема як. А от зінтерпретувати написане (так чи инак) — то наше з Вами "право та обов'язок".
> * Не вдається вклеїти посилання на Вашу ж картинку з Огієнка
Мабуть, треба було запам'ятати її окремим файлом і потім заново дочепити до Вашого повідомлення (хоча я на тих справах розуміюся ледь-ледь).
2010.02.11 | zаброда
Re: Між іншим (ред)
Мав на увазі трохи инше, viz. уживання з дієсловом теперішнього часу, коли йдеться про послідовність/опис подій у минулому. Зараз причеплю світлинку.2010.02.11 | Сергій Вакуленко
Re: Між іншим (ред)
zаброда пише:> Мав на увазі трохи инше, viz. уживання з дієсловом теперішнього часу, коли йдеться про послідовність/опис подій у минулому. Зараз причеплю світлинку.
Якщо говорити трохи поважніше, то йдеться не так про час, як про вид дієслова. Теперішні граматики кажуть, що дієслова доконаного виду не мають форми ТЕПЕРішнього часу. Із тим, щоправда, є деякі складнощі, бо є ще й дієслова недоконаного виду вторинні, тобто утворені від дієслів доконаного виду (писати — записати — записувати). У такому разі можна сказати щось на кшталт "Він мав звичку зараз записувати всіх відвідувачів до книги", — і так само: "Він зараз записував усіх відвідувачів до книги". І тут є чисте минуле, однак з "успадкованим" граматичним значенням доконаності. Те саме — при конкуренції видів в описі минулих подій: "А він, бувало, зараз записує всіх відвідувачів до книги", – але також і в значенні "чистого" теперішнього часу (повторюваної дії): "А він [завше] зараз записує всіх відвідувачів до книги".
2010.02.11 | zаброда
Отепер уторопав. Дякую!
2011.10.25 | harnack
Ото каліцька реклама і кухня заразної мови: Мамо - не зараз(л)
http://www.facebook.com/video/video.php?v=203555293015508Чм й пак:
Джеймс Бонд: Умри, но не сейчас / Джеймс Бонд: Помри, але не зараз / James Bond: Die Another Day (2002) Русский
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BC%D1%80%D0%B8,_%D0%B0%D0%BB%D0%B5_%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC)
Якби Андруховичі плекали та любили мову - то ми б не мали отаких неподобств та образ "бєзабразнава абразаванїя!".
2010.03.23 | harnack
А отепер - знову про Забужко та її "зараз" (л)
Як можна описувати чергування подій - без відчуття української теморальної наративізації?Суржикотемпоральність, де "зараз" = "сєйчас", є антиукраїнською й ознакою недотепного українського письменника та суспільства.
Отут я було згадав трішки про наратив та "зараз":
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1208288528&first=1269292978&last=1264943439
Ось недорікувата Забужко:
- Про що буде ваша наступна книжка?
- Поки що не скажу, зараз іще відбувається кристалізація задуму. Схоже, що наступну книгу мені доведеться писати за підказкою "Музею.. ". Наразі я в пошуках жанру.
Чи:
Що бачу зараз перед собою в телевізорі, те й сприймаю, - а все попереднє "не держиться купи", бо нема "єдиной смисловой" матриці, в яку його можна "вкласти".
2010.04.28 | harnack
Та ось і сама Фаріониха та її "зараз" (л)
Доказ - що й найпильніші уми можуть мимовільно перебувати в полоні уприродненого та системного вірусу, і що необхідно підозрювати й перевіряти все. Бо всі воліють практикувати зачемненість та шкідливу ввічливість, а не критичний та педагогічний ум. Дивує одне: як то вона ще й досі не довідалась яка саме природа отого "зараз"? Отаке - й справді розчаровує.Ось:
Ми мусимо зараз підтримувати морально один одного, духовно, не дати зневіритися ,не дати щоби іскра в наших очах та серці погасла. Тому що малими кроками до великої перемоги не можливо скочити з першої сходинки драбини одразу на двадцяту. Це можуть робити акробати. Проте ми не акробатами - ми люди! Тому мусимо навчитися поступово, ретельно, впевнено, послідовно долати сходинку за сходинкою. І те, що ми з вами сьогодні зібралися у такій кількості, власне, свідчить про те, що вміємо ми те робити!
http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/014686/
2010.07.26 | thinker
Етимологія слова ЗАРАЗ
Правдоподібно, що слово "ЗАРАЗ" має клрінням два - "ЗА РАЗ" (як би не "одразу", а ЗА РАЗ чи ЗА ДВА чи ЗА ТРИ хвилі часу, тобто, за ЯКИЙСЬ ЧАС буде щось там зроблене, не ТЕПЕР... Власне, слово ОДРАЗУ має зміст майже такий як ТЕПЕР...Виходить, що використання слова ЗАРАЗ семантично не оправдане, є просто помилкове і має своїм корінням певну життєво-виробничу форму, перенесену безпідставно на інші мовні ситуації...
2010.07.23 | Мартинюк
Це галицька форма
у своїй первинній формі "зара" вона цілком добре вписується в часові тональності .Фактично відбувається ( для нібито дотримання канонів укр-літ мови) його заміна словом "зараз", яке має інше значення"Зара" означає щось таке що вже відбувається "ось і негайно". Досить близьке ( але не тотожне) із польским словом "teraz".
"Зара" може бути командно-наказовим словом, "зараз" - на мій погляд ( принаймні в усному мовленні) ні .
2010.07.30 | harnack
Re: Це галицька форма: аніскілечки!
Ну - ото й мовомудрість: гадати, шо "зара" є чимось відмінним од "зараз"... Ненаплачешся.Ні - ото зараза зі Сходу:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1257751277&first=1266690626&last=1258566010
Почитайте й решту аргументів звідтіля.
Як "зараз" отак і "незабаром" - не тривають: тепер, отепер, натепер - зі своїми темпоральними диференціаціями та нюансами - тривають саме у теперішному (бач не в "заразному") часі.
Приміром: Вираз "Зараз мамо, бо о/тепер не можу" (Чи: "Зараз, дитинко, бо тепер не можу!") - де "зараз" може здійснитися й через цілісіньку годину (з чим, приміром, я виріс і мірявся впродовж аж 20ти рочків проживання з мамою) - унеможливлюється у тих, хто вживає недоречне "зараз".
Таким чином - ампутується ціле семантичне поле української темпоральності, правильне чергування вчасності та вживання питомо українських " тепер", "отепер" та "натепер" - відчуття саме теперішності та отеперішності часу.
У декотрих дастьбі сімейної та рідної стихійності мови, вони стають жертвами суржикостихійності (себто "суржикожертвами"), а згодом і суржикоснобами - бо всіляко оправдовують нібито нормативність та нормальність і самого суржика та недоречного "зараз" (просто пізнавальна неміч та когнітивний дисонанс).
Суржикосноби - самозарозуміло також не хочуть вивчити проблематику отого "зараз" й завзято недорікують (нестямно перебуваючи під семантичним диктатом отого "сєйчас"):
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1280496846&first=1280498204&last=1280431645
Ви напевне б не зрозуміли й самого Шевченка:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1275574645&first=1280498349&last=1272029819
Основна українська часова парадигма є отакою: дотепер - отепер - натепер - тепер - відтепер (чогось одноріднішого й природнішоно й годі уявити).
Отому - українці мають однорідний та рідний ТЕПЕРІШНІЙ час.
Російська є гетерогенною мішаниною: до сїх пор - сїйчас - тїперь - с єтїх пор: через ОЦЕ - українці втратили правильне відчуття часу.
А російська має НА-СТАЯЩЕЄ (на чому?) время (де саме отой "час у врємені"?)... ото гетерогенність-неоднорідність москво-ума - який спотворює і український!
Нема української парадигми: до-зараз - зараз - від-зараз - Себто: є НЕДОРЕЧНИМ вживати "зараз" у смислі "сїйчас"! "Зараз" - має своє доречне й природне місце в мові. А отим "наразі" почали зловживати - бо не відають невігласи як ото вживати "отепер" та "натепер".
Навіть і кацапські письменники теє розуміють:
http://www2.maidan.org.ua/news3/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1326233477&trs=-1
http://www2.maidan.org.ua/news3/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1265919710&trs=-1
2010.07.29 | harnack
Навчімо Коломійця мови (л)
Розлучення мирним шляхом могли б провести представники відмінної від донецьких політичної культури у випадку свого приходу до влади. Проте, по-перше, невідомо, коли вони зможуть прийти до влади – “регіонали” зараз посилають месидж, що вони прийшли надовго, вірніше назавжди.Чи пак:
По-третє, слід зрозуміти і змиритись з тим, що розподіл України означатиме повну і абсолютну втрату південних і східних її регіонів для проекту української, європейської України – так, як зараз для такого проекту є втраченою Кубань. Це ціна, яку треба буде заплатити за цей розподіл.
http://www.ut.net.ua/online/207/0/45/
2010.03.25 | harnack
А от і сама Ліна Костенко та її "зараз" (л)
Цікава річ, для мне це майже щоденник про "зараз": як же той вірус, спитую, аж отак безпечно, посідає критичну підсвідому територію, що аж з нього можна розбудувати цілий психоаналіз розгублених у часі українських письменників.Зважмо на найголовніше: яке те слово вирішальне, скільки разів то його доводиться вживати в навіть і найкоротшій промові чи розмові:
"І от ми зараз тут, на презентації книжки, а в мене презентація життя. І я вам скажу: відчуття тяжке - з того боку в мене одібрали життя і з цього віднімають, як зрештою, у всіх нас, у всіх вас. Ми би собі зичили чогось кращого... Ми би собі зичили і незалежності, і достойної держави... На жаль, так є, як є. "
Чи:
"І ми повинні зараз набратися сил, набратися спокою, набратися доброго гумору! Сміх перепалює, а в сльозах можна втопитись. Не треба!"
Чи:
"Народниця, розумієте?! Взагалі-то, я вам скажу, що ніяка я не народниця - це між нами кажучи, тому що я в тому Чорнобилі - це наймодерніші теми зараз отакий Чорнобиль!!! Це те, чого в світі немає!"
Чи:
"В цей час хтось сказав, що руки опускаються, ніхто нічого вже не хоче. Я цього не розумію, я зараз не бачу поразки. Поразка може бути або в людях, або її не може бути взагалі. Розумієте, є ж високовольтна лінія духу, яка проходить крізь усі віки. І ми повинні до неї підключитись. Це буде рух опору.
Чи, вже двозначно:
"Приїжджають люди на гробки, на живі цвинтарі коло мертвих сіл... Там ніхто не стоїть на колінах. Люди там сміються, стільки сміху і жартів, і дотепів, як у нашій експедиції, серед тих людей, я ніде не чула. Тому що тут якась така кисла атмосфера, ніби ми залежимо від того, щоб хтось голодомор... на сайті закрили цю тему, бо головне зараз нагодувати людей. Прийшла влада, яка, бачте, зараз нагодує людей. Люди їх годують ... (оплески)"
http://life.pravda.com.ua/wonderful/4ba9eb2cdf0c3/
2010.04.19 | uatech
Re: А от і сама Ліна Костенко та її "зараз" (л)
А може дати мові трохи вільного місця, "give it some slack". Ну не може мовець як машина кожного разу точно визначати, чи слід вжити "зараз", чи "тепер". Навіть машини мають часом такий привілей, як "розпливчаста логіка" (fuzzy logic). А знайти одне неправильно вжите слово, і звинуватити людину у Бог зна чому може кожний. У вас є щось краще написане? За Костенко, Забужко, Андруховича?2010.04.29 | zаброда
А й справді!
Як я, приміром, всядуся на ослінчика та мені замуля, то нарікати на ту меблю мені дозволять лишень за умови, що я сам бодай якісь клишоногі стільці робив, инакше - зась.2010.08.22 | harnack
Re: А от і сама донька Ліни Костенко та її "зараз" (л)
Манул пише:> Оксана Пахльовська:
> Отже, з боку культурної еліти від самого початку незалежності необхідно було працювати в напрямку зміцнення каналів інформації: телевізійної, радіоінформації; захисту культурного простору, захисту книги, захисту інформації мистецької. Здається, це далеке від політики. Але це не тільки не далеке від політики, це взагалі основний центр перелому цивілізаційного, який ми зараз [треба: ОТЕПЕР, НАТЕПЕР, ТЕПЕР - згідно з навмисним модальним НАГОЛОСОМ та смислом] переживаємо.
>
> http://vsiknygy.net.ua/news/6200/
І теє треба сприймати як хизування українською красномовністю і етичною чеснотою суржиконосців і суржикожертв?
(Не дарма я вчіпився до перекладу Арістотеля й на цьому форумі: мовна свідомість та ЕТИЧНА відповідальність - не властива совєтоосвіченим!).
Ось УКРАЇНСЬКА часова і модальна мовна диференціація, яку нестямні суржикожертви забули:
ОТЕПЕР: саме ось-тепер (= о-тепер) в момент мовлення, але кацапокаліцтво (за виразом: "калічена мова") та суржикостихія (за виразом: "мовна стихія") - витіснили оте слово зі щоденності та усвідомлення злободенної отеперішності (а не "заразності")...
Навіть і елітні суржикожертви - животіють поза свідомим сприйняттям та скрупульозним зважуванням українських часових пір та української вчасності!
Без усвідомлення українського чергування часових відрізків та мір - жодні вчинки Андруховичів-недорік не будуть плодоносними та плідними та довготривалими!
НАТЕПЕР: натепер саме отак, але теє згодом може зазнати змін
(приміром: та натепер нема вибору, але пізніше чи й незабаром та принагідно - може з'явитись нагода і пора на щось .. ітд!)
ТЕПЕР: та навіщо й пояснювати?
Висновок: будь-хто, хто вживає недоречне "зараз" (як еквівалент російського "сєйчас", який СЕМАНТИЧНО і ДИКТУЄ недоречне вживання "зараз") - неспроможні вживати питомо українські часові диференціації отих "отепер" і "натепер" і "тепер", руба й згруба, таким чином, АМПУТУЮЧИ і саму ДОРЕЧНІСТЬ та історичність й отого УКРАЇНСЬКОГО "ЗАРАЗ" (ЗАРАЗ - доречно вжите: Шевченком, Огієнком, Коцюбинським, Франком, Лесею Українкою).
Ціле УКРАЇНСЬКЕ семантичне та лексичне поле темпорального сприйняття реальності спотворюється й вироджується суржикожертвами!
Й саме своїм каліцтвом - вони бач привселюдно хизуються, ба й теє захищають та агресивно ОПРАВДОВУЮТЬ, стаючи, таким чином, недолугими суржикософістами та суржикоснобами!
2010.12.08 | AK
Ви б спочатку самі навчилися, перш ніж Андруховича вчити.
Може І.Франка теж вчити будете?Давай будемо трiбуватися.
http://lib.ru/SU/UKRAINA/FRANKO/story_s.txt
Й І.Котляревського?
Закашляв, чхнув i стрепенувся:
"Давайте, - крикнув, - пить тепер".
http://lib.ru/SU/UKRAINA/KOTLYAREVS_KIJ/eneida.txt
І М.Коцюбинського?
- Палити? Давай.
http://lib.ru/SU/UKRAINA/KOCUBINSKI/fata_mor.txt
І Лесю Українку?
Давай утнем санжарiвки, Ганнусю!
Слухай, Мавко,
давай лиш побратаємось
http://lib.ru/SU/UKRAINA/UKRA_NKA/drames.txt
І Нечуя Левицького?
Знаєте що, хлопцi? Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився
ганяться за бурлаками!
http://www1.lib.ru/SU/UKRAINA/NECHUJ_LEVIC_KIJ/mikola_d.txt
2010.12.09 | harnack
Браво! А отепер подумаймо про причини підступного суржику у них
Познаходити приклади саме розмовної суржикомови (переважно персонажів-суржикожертв) - легко, але поміркувати чому аж отак підступно суржик просякає між нашими письменниками - трудніше?... Ви би звернули увагу на решту прикладів суржику в отих письменників: чого отам не знайдемо! Доказ - що не треба бути нестямними суржикожертвами, а бач необхідно усвідомити тії кацапокаліцтва!А Ви б не зволіли вживати таки сущі українізми, як "ану" у Франка, чи "а/нумо" та "а/нуте" у Котляревського, а лиш волієте бути суржикософістом чи суржикоснобом?
2010.12.09 | AK
Угу! Всі навколо - суржикожертви. Один лише harnack розумний(а).
harnack2010.12.11 | harnack
"Даваймо" - позбудьмось інфантилізму й спасімо суржикожертв!
2010.12.13 | AK
Врятуймо українську мову і літературу від harnackів.
2010.12.13 | harnack
Браво комісарятку: більше одного речення можете написати?
Вже й не мовлю про спроможність проаргументувати про переваги суржика та про мудрість суржиконосців!А флудити зовсім не годиться!
2010.12.15 | AK
Суржик тут ні до чого. Але я не бачу необхідності доводити
переваги живої української мови над тим вихолощеним есперанто, яким Ви і Вам подібні намагаєтесь її підмінити.Вас послухати, то українських письмеників взагалі не існує. Всі суржикожертви. І Франко, і Леся Українка, і Котляревський.
Це ріднить Вас з українофобами, які кажуть, що української літератури взагалі не існує.
Ви часом не провокатор?
2010.12.15 | harnack
Та вживаймо українське живе АНУ, а не кацапське ДАВАЙТЄ! (л)
Суржик, смисл якого Ви очевидно не розумієте, отут - до всього: ми аргументуємо саме про суржикове слово "дафайтє" (але Ви немічні, бач, зосередитись та зрозуміти справу і лізете в есперанто, природу якого також не розумієте!), а не про особистості, яких Ви, як справжнє комісарятко, недолуго всіляко категоризуєте. Заради психології суржикожертв - й варто вести отакі полеміки, бо бач розумних не треба тягнути за чуба щодо природи української мови та природи суржику.Недолугі мудрагелі-суржикософісти вигадують оправдання саме суржику (називаючи його "сучасною живою українською мовою") - ламаючи й розхитуючи найсокровенніші, органічні, українські надбання мови.
Ану, будь ласка, прочитайте хоча б оце:
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1262795913&first=&last=
І мерщій марш вивчити і Лесю і Франка і Котляревського - яких також не розумієте та їхню українську мову заперечуєте від імені суржикожертв та суржикоснобів:
Леся Українка:
Ось ліпше не займай, бо поборю!
К и л и н а
(кидає серпа, береться в боки)
Ану ж, ану! Ще хто кого - побачим!
Франко:
Ану ж там справді битий шлях?
Ану ж там хата теплая?
Ану ж лице коханеє?
Ану ж там дивні радощі?
Чи:
«Ну, — думає собі Осел, — аж тепер кінець мені буде!»
Але поки Лев дійшов до нього, він якось трохи отямився й подумав собі:
«Ану, може, я його як-небудь обдурю?»
Котляревський:
Ану! Черкнім – а для охоти
Тобі я дам на дві охвоти…
Та ну ж! скажи, щоб я вже знав».
[СУЧАСНИМ СУРЖИКОМ: дафайтє черкнемо]
Чи: "Нумо":
Тепер же, коли хоч, злигаймось
І нумо жить так, як жили,
Тут закурім, заженихаймось,
Не розлучаймось ніколи;
Чи: "Ануте":
Ануте, нуте, йдіте швидше
Сюди на кулаки лиш ближче!
Я бебехів вам надсажу;
На очі вставлю окуляри,
Сюди, поганці-бакаляри!
Я всякому лоб розміжжу”.
ІТД...
Розумакам - які заледве можуть скласти два-три речення українською (бо крім мудрагельського осудного комісарствування - отам дастьбі і мови і стилю) варто прочитати й оцеє:
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?key=1285346646&trs=-1&bn=maidan_mova&site=maidan
2010.12.17 | AK
В українській мові є й "ану", й "давайте", й заклична форма
дієслів.Просто українська мова багатша за російську.
А Ви хочете її збіднити.
Ви наполягаєте на тому, щоб кожній російській граматичній чи лексичній структурі відповідав один і тільки один варіант в українській мові. Хай навіть інший, ніж в російській, але обов'язково один. "Дабы никакая мова не была богаче великого и могучего".
А мені начхати на російську. Я керуюсь тими традиціями, які склались в українській мові і які зафіксовані у творах українських класиків. Приклади я навів вище. Разом з вашими прикладами вони свідчать, що в українській мові існуують всі форми, названі в заголовку цього допису.
Тому прошу Вас не займатись дурницями.
2010.12.17 | harnack
Гаразд: "Даваймо" вживати "давайтє" яко справжні суржикожертви!
Чи пак:"Давайтє" вживати "даваймо" - бо патологічне кацапокаліцтво є мовобагатством!
Дафайтє вживати "дафайтє" - і давайтє не дбати про системику й структуру й історію й органіку мови! Бач суржикософісти - самооправдовуючись лжерозумуваннями, пожертвують і мовою, якої не розуміють, заради суржику, якого також не розуміють, але суржикопобожно покланяються йому!
Цікавий психоаналіз мовопатологем та їхніх носіїв (суржикожертв): пацієнти (=жертви) суржикостихії не хочуть стати активними етичними агентами мови.
Перша настанова пацієнтів (пасивних жертв зовнішніх причин) - заперечення реальності та самої хвороби (мовопатологем) й остракізм проти самої терапії.
Повторюю: здорових й свідомих агентів мови - не треба дарма тягнути за чуба: вони самотужки спроможні впоратись з органікою мови.
2010.12.17 | AK
Головне щоб українська мова не стала вашою жертвою.
2010.12.17 | harnack
Re: Головне щоб українська мова не стала вашою жертвою.
Браво! Це вже психоаналітична капітуляція: недовіра до одвічності й довічності мови й плутанина самої мови з суржикожертвами.Мову не треба лікувати (а тим паче неможливо завдати їй кривди!), хіба що лікувати треба суржикожертв. Для мене мова до такої міри "мовомогутня" - що жодні недоріки суржикожертви не спроможні їй зашкодити.
Ви б, принаймні, почитали ліворуч й праворуч на цьому форумі про мою настанову щодо мови (не тільки щодо суржикожертв: в отому й різниця - незбагненна для злиденних суржикожертв!) й зрозуміли мою психологічну настанову щодо мови.
Годі вже верзти дурниці й небилиці й марниці! Хоча для мене - все навертається (бач і Ваші дописи) на користь мови!
2010.12.20 | AK
З Вашого рясного словоблуддя мені стало ясно, що Ви - провокатор
А тому дискусію припиняю.2010.12.20 | harnack
Re: З Вашого рясного словоблуддя мені стало ясно, що Ви - провок
AK пише:> А тому дискусію припиняю.
Гаразд: марш вивчати мовоньку!
Спромоглось комісарятко аж на цілісіньке українське реченнячко та на ніби-остаточну оцінку "провокаторства": Не розуміючи української - недоріка-всезнайко собі гадає, що вона й є провокаторством:
"Даваймо" - читаймо словоблуддя,
"Давайтє" - провокуйте всіх за гріш:
Рясних недорік безпробудних,
Де безмов'я відкрите навстіж!
Ненавіршуєшся!
Висновок: що за недоріки (гляньмо ж на їхню немічну й марну риторику) та недоумки (гляньмо на їхню полохливу й малодушну логіку) тії суржикосноби й суржикософісти й суржикорицарі.
2010.12.15 | Адвокат ...
Re: Суржик тут ні до чого. Але я не бачу необхідності доводити
AK пише:> переваги живої української мови над тим вихолощеним есперанто, яким Ви і Вам подібні намагаєтесь її підмінити.
>
> Вас послухати, то українських письмеників взагалі не існує. Всі суржикожертви. І Франко, і Леся Українка, і Котляревський.
> Це ріднить Вас з українофобами, які кажуть, що української літератури взагалі не існує.
>
> Ви часом не провокатор?
Нє, ІМНО. То всьо,-- "от дурі бєспросвєтной", ІМНО.
2011.04.02 | harnack
Доказ: "дур-безпросвітна" завідує Майданом - отому геть звідсіля
Ото риторика у розумака! Що за глибинна аргументація! Бач - пропащий совєтоосвічений комісарятко.Адвокат ... пише:
> AK пише:
> > переваги живої української мови над тим вихолощеним есперанто, яким Ви і Вам подібні намагаєтесь її підмінити.
> >
> > Вас послухати, то українських письмеників взагалі не існує. Всі суржикожертви. І Франко, і Леся Українка, і Котляревський.
> > Це ріднить Вас з українофобами, які кажуть, що української літератури взагалі не існує.
> >
> > Ви часом не провокатор?
>
> Нє, ІМНО. То всьо,-- "от дурі бєспросвєтной", ІМНО.