10/18/2002 | Габелок (Habelok)

Ліси
http://kharkov.vbelous.net/ukrain/forests.htm

Зелений покров території сучасної Харківщини змінювався протягом віків. Кілька століть тому вся Україна була вкрита лісами. Ліс годував, одягав, обігрівав численні кочові племена і слов'ян.

В часи Київської Русі й централізованої Російської держави зросло значення лісу як будівельного матеріалу. Після возз'єднання України з Росією захисні укріплення виникли на великій території, яка стала зватися Слобідьскою Україною.

В XVII віці були збудовані Харківська, Цареборисівська (Червоний Оскол) і другі фортеці, споруджено могутній захисний пояс - Українська оборонна лінія. Основним матеріалом для будівництва в усі часи служив дубовий ліс. Захисні укріплення - стіни, вежі, частоколи - також споруджувались з дубу. Дерев'яними були всі службові й житлові будівлі фортець і населених пунктів. Покровський собор, споруджений у 1689 році, довгий час залишався єдиною кам'яною будівлею в Харкові.

Величезні площі у лісів забирали ниви. Аж до XIX сторіччя на Україні існувала лісова (підсічна) система землеробства, в наслідок якої випалювались ділянки лісу, на їх місці сіяли жито, овес та інші культури. Через два-три роки виснажена земля залишалась, випалювались нові площі. Багато лісу знищувалось пожарами. В наслідок зникнення лісів степи просувались все далі на північ. З'являлись рухомі піски, яри.

Настав час, коли окремі люди на Харківщині добре усвідомили все значення захисних насаджень лісу. Завдяки їм Харківська земля по праву вважається колискою степового розведення лісів. Перший експеримент штучного створення лісів в південній Росії належить І.Я.Данилевському - дідові відомого письменника та історіка Г.П.Данилевського.

В 1802 році колишній запорізький козак Антип Легкоступ, котрий служив єгерем у маєтку Данилевського, привіз із Брянських лісів декілька підвід соснових шишок. В переорані піщані кучугури й яри поблизу Донця посадив Антип з селянами живці верби й червоної лози, а між ними під борону засіяв соснове насіння. Через десять років тисяча десятин землі була вкрита тінистим бором. Даремно спочатку кепкували сусіди : їхні ниви більш не заносили піски, сосновий ліс наповнився пташиними голосами і різною живністю, а сам ентузіаст-лісівник вилікувався в цілющому бору від астми.

В 1808-1809 роках В.Н.Каразін заклав Основ'янський акліматизаційний сад (нині Краснокутський дендропарк). З 1903 року розведенням лісу займались власники маєтку Шаровка в Богодухівському районі.

Але всі зусилля по відновленню лісів не змогли відшкодувати збитків, нанесених їх варварським знищенням. Найцінніші соснові посадки Лісостепу й Полісся були знищені в період бурхливого розвитку капіталізму, сотні тисяч гектарів лісу були вирублені в роки громадянської війни.

Під час Великої Вітчизняної війни гітлеровці відправляли першосортну харківську деревину до Німеччини, випалювали ліси, щоб "викурити" звідти ховавшихся партизанів. На совісті загарбників 165 тисяч гектарів вирубаного та спаленого лісу. Шрами війни - вирви, траншеї, сліди бліндажів та вогньових точок, заржавілу колючу проволоку в тілі дерев - можна знайти навіть сьогодні, просто коли ви відправились до лісу за грибами.

Тільки після війни змогли мешканці Харківської області розгорнути у величезному масштабі роботи по оновленню лісу. Це була дійсна епопея відновлення рідної природи, період безперервного підвищення продуктивності й якості лісів, залісіння балок, ярів, пісків і створення лісозахисних смуг.

Ліса Харківщини значно помолоділи в цілому, середній їх вік на сьогодні - 70 років. Лісівники продовжують саджати ліси - для тих, хто буде жити в XXI віці. На Харківщині лісорозсадники займають 610 гектарів. Робітники Куп'янського, Красноградського, Изюмського лісових господарств щороку провадять лісонасадження на 500 - 900 гектарах, при доволі високому рівні виживання саджанців.

Тепер ліси займають 318 тисяч гектарів. В лісах і парках Харківщини росте більш за 1000 видів і форм дерев та кущів. Переважні лісові породи - дуб черешчатий і сосна звичайна. Нерідко зустрічається ялина. Із пород-супутників поширені липа, клен, ясень. На достатньо вологих грунтах ростуть береза, ольха, верба, осина, тополя. В лісах чимало дикоростучих плодових дерев - яблунь, груш.

Такі кущі як ліщина, бересклет, калина, глід, бузина, терен буяють в підлісках і на узліссях. Види порід харківських лісів за останні роки збагатились за рахунок культивування різноманітних екзотичних рослин - сосни веймутової, оксамиту амурського, айви японської, дуба червоного.

Розпоряджаються лісами вісім заготівельних лісових господарств, два учбово-досвідних лісових господарства, лісомеліоративна станція й два державних мисливсько-лісові господарства. Ліси області розподілені між 62 лісництвами. Велику допомогу лісівникам в оновленні землі подають вчені НДІ лісового господарства і агромеліорації.

Під керівництвом відділу селекції УкрНДІХА в Зміївьскому заготівельному лісовому господарстві створений селекційно-насінницький комплекс, який покликаний забезпечити елітним насінням всі лісові господарства Харківщини. В Чемужівському і Південному лісництвах зібрані види і форми дуба і сосны - представники майже всіх континентів свиту. Це - початковий матеріал для могутніх і стійких лісів третього тисячоліття.

Штучні ліси існують й у плавнях Дніпра під Херсоном (на Олешші).

Чи слово "ольха" це українське слово? Я - степовик не дуже у деревах розбираюсь. Для мене вони всі, як не акації, так - вербини.