Міфи й історія 8-го Березня. Сергій Грабовський
03/08/2007 | igorg
Дякую шановному Englishman за лінк
07.03.2007 | 10:28 Портал ОБОЗ.ua UA-Портал
Повії тут ні до чого: Вся правда про 8 Березня!
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
http://www.obozrevatel.com.ua/news/2007/3/6/159504.htm
Про Клару, Розу і щиро українське чорносотенство. Міжнародний жіночий день встиг обрости низкою легенд та міфів. Розповідали навіть, що таким чином весь соціалістичний світ змушували святкувати Пурім. Що ж маємо насправді?
Ну чому, коли добряче пошкребеш щирого, навіть показного українського патріота, у багатьох випадках з‘ясується, що це – банальний російський чорносотенець, а до того ж і невіглас?
І що цікаво: вік та рідна мова тут не мають значення.
Ось "Тернопільська газета" провела на вулицях опитування, і якась пані Емілія 70-ти років, говорить з приводу 8-го Березня: "То не наше свято, тому нема чого його святкувати. Клара Цеткін зробила його в день свого народження, і всі повинні його святкувати. Я ніколи не святкувала 8 Березня, та й вже не буду".
А ось що пише незрівнянно молодший за неї Дмитро Дубілет у студентській газеті київського Інституту міжнародних відносин "Міжнародник": "А вся історія починається в далекому 1910 році, коли член соціал-демократичної партії Німеччини комуністка Клара Цеткін на Міжнародній Конференції жінок в Копенгагені запропонувала щорічно 8 березня святкувати міжнародний день жінок. Існують дві версії, чому саме на цю дату пав вибір великої феміністки. Одні джерела стверджують, що це пов‘язано з демонстраціями 1857 року в Нью-Йорку, коли американські текстильниці вийшли на вулиці, протестуючи проти низьких заробітків та поганих умов праці... Проте інші джерела з не меншою наполегливістю переконують нас в тому, що Клара Цеткін запропонувала цю дату на честь єврейського свята Пурім, який у 1910 році як раз припадав на 8 березня. А, як відомо, за національністю Цеткін належала саме до єврейського народу".
До загального хору підключається газета УНП "Народне слово" (авторка Яна Довгань): "8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних та взуттєвих фабрик Нью-Йорка провели страйк, вимагаючи 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні... На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року Клара Цеткін та Роза Люксембург і призначили «жіноче» свято. Проте допитливі історики з’ясували, що 8 березня 1857 була... неділя. Погодьтеся, не найліпший день для страйку".
І знову слово молодим. На форумі Києво-Могилянської академії якийсь магістр Брун запитує: "А якби 8 березня не було дня народження Клари Цеткін, ти б його святкувала?"
І, звичайно, вода б не освятилася без "Персоналу плюс", який у всіх асоціюється із пріснопам‘ятною МАУП. "Уже ні для кого не секрет, що лідерів революційних рухів єднали не тільки вірність ідеям Інтернаціоналу, комунізму та іншим «ізмам», а й те, що переважна більшість їх належала до однієї етнічної групи. Саме вихідці з єврейського народу стояли на чолі усіх революційних переворотів початку ХХ ст. Тому й не дивно, що Клара Цеткін (єврейка), виконуючи завдання партії — придумати жіноче свято, згадала про героїню єврейського народу — Естер, якій присвячено щорічне єврейське свято — Пурім (євреї називають його «наше Благовіщення»). Його відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря — як і день святкування православної Пасхи). Можливо, того року, коли було вирішено відзначати Міжнародний жіночий день, Пурім випав на 8 березня. Зрозуміло, якби змінювали дату свята щороку, то було б надто помітно, що святкується саме Пурім. Тому святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально приблизити, але все ж таки відділити від Пуріма. І зупинилися на 8 березні".
Пише це якась Наталія Боженко, кандидат історичних наук. Подібні приклади можна наводити десятками, в тому числі й російськомовні, але на українських патріотичних Інтернет-форумах.
Як на мене, нічого страшного у тому належності Клари Цеткін до євреїв немає, як і в запозиченнях, що їх зробив революційний рух з біблійної символіки, і не тільки з неї. Страшними є невігластво, тупість і чорносотенство "патріотів", від належності до племені котрих свого часу відмовлялися Іван Франко та Леся Українка. Мовляв, 8-ме Березня нам не підходить лише тому, що у цього свята єврейське коріння, це змова євреїв проти всього українського!..
Отож: звідки насправді ростуть ноги у цього свята, яке було започатковане 1910 року в Копенгагені на ІІ-ій Міжнародній конференції жінок-соціалісток, і біля витоків котрого справді стояла Клара Цеткін?
Спершу факт, про який українські патріоти могли б дізнатися навіть з “Української радянської енциклопедії”: Клара Цеткін з‘явилася на світ 5 липня 1857 року, отже, жіноче свято вочевидь влаштоване не на честь її дня народження. Тепер про витоки “єврейської” чи то пак “сіоністської”, “жидомасонської” et cetera версії походження жіночого свята. Порівняйте текст "Персоналу плюс" із текстом диякона Російської православної Церкви, знаного проповідника й авторитетного у певних колах богослова Андрія Кураєва; текст має назву “Чи можна не святкувати Восьме березня”: “Клара Цеткін – єврейка. І тому, коли партія поставила задачу придумати жіноче свято, Клара Цеткін згадала про Есфір... Есфірі присвячене щорічне і найвеселіше свято єврейського народу – Пурім... Для Клари Цеткін Пурім не був просто книжковим спогадом. Це те, що з дитинства входить у свідомість юдея... То ж чи є безпідставним припущення, що у свідомості єврейських лідерів Інтернаціоналу жіночий революційний рух асоціювався з іменем Есфірі, а 8 березня було обране ними у силу звички святкувати у ці дні сімейне свято Пурім?” Далі богослов Кураєв розповідає, що це свято не прив‘язане до конкретної дати, оскільки у юдаїзмі діє місячний календар, і продовжує: “Можливо, у той рік, коли було ухвалене рішення почати святкувати Міжнародний жіночий день, свято Пуріма припало на 8 березня. Змінювати щороку дату свята революціонерці було б і незручно, і надто відверто. І тому святкування Жінки-Руйнівниці було вирішено відокремити від свята Пуріма, зафіксувати і щороку 8 березня, незалежно від місячних циклів, закликати всі народи землі прославляти Жінку-Войовницю. Прославляти Есфір. Тобто вітати з Пурімом (хай навіть не усвідомлюючи цього)”.
Як бачимо, все на місці: керівні євреї-інтернаціоналісти, голос крові, рішення якогось наднаціонального центру “відокремити” 8 березня від Пуріму, прагнення нав‘язати свої ідеї несвідомому людству. Що російський чорносотенець, борець із малоросійським сепаратизмом Андрій Кураєв, котрий категорично заперечує саму можливість церковних відправ і молитов до Господа українською мовою, що кандидатка історичних наук Наталія Боженко з дуже патріотичного видання. Але ж от проблема: всі предки ініціаторки проголошення Міжнародного жіночого дня до якихось давніх давен були ревними католиками, а прізвище Цеткін належить її чоловікові, народовольцу одеситу Осипу Цеткіну, котрий утік до Німеччини від царської охранки. Батьком Клари був сільський учитель Ґотфрід Ейснер, котрий, крім інших предметів, викладав дітям закон Божий, а також грав у місцевій кірсі на органі під час церковних відправ. Маленька Клара йому допомагала, і непогано, як переказують, оволоділа цим складним інструментом. На схилі років, коли вона відвідала рідне село Відерау, то попросила відкрити їй кірху і більше години просиділа на самоті за органом. Ось такими були її справжні дитячі спогади і “поклик крові”.
Восьме березня народилося як свято жінок-феміністок (Клара Цеткін у своїх брошурах і статтях неодноразово вживала саме цей термін). А те, що фемінізм у ті часи був переважно соціалістичного спрямування, так це реальність, зумовлена викликами часу. Адже йшлося про одночасне здобуття політичних (участь у виборах) і соціальних (8-годинний робочий день, оплачувана відпустка по вагітності, рівна зарплата з чоловіками) прав працюючих жінок. "У кожній країні соціалістки щорічно проводять Жіночий день, який слугує для агітації за надання жінкам виборчого права... Цьому дневі слід надати статус міжнародного". І названий цей день був з щиро німецькою ґрунтовністю: "День міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічне, політичне й соціальне рівноправ’я".
А тепер стосовно того, що 8 березня 1857 року була неділя, як пильно відзначило "Народне слово". Пробі, пані та панове, не туди спрямована ваша пильність: вперше свято боротьби жінок за рівні права відзначалося... 19 березня. Його прив‘язали було до дня перемоги німецьких робітників у барикадних боях далекого 1848 року. Й ініціатива встановити це свято навесні, у березні, належала зовсім не Кларі Цеткін, а німецькій соціалістці-феміністці Єлені Ґрюнберг (до речі, також істинній арійці). До 1914 року у різних країнах Європи Міжнародний жіночий день відзначали у різні дні березня – відповідно до політичних і культурних особливостей тих держав. Це було зовсім не “свято весни і кохання”, як зараз про нього розказують, а властиво політичне дійство, яке нерідко супроводжувалося зіткненнями соціалісток-феміністок із поліцією й військами. І тільки напередодні Першої світової війни з‘явилася дата 8 березня. До речі: як вдалося дізнатися у фахівця з юдаїки, Пурім того – 1914-го – року відзначали 12 березня...
Власне, хіба справа у тому, чи “прив‘язане” свято Восьмого березня до одного із головних свят юдеїв Пуріму чи ні (а якби справді було прив‘язане, невже слід було б учинити єврейський погром?). Справа в іншому: невже невігластво і чорносотенство – це питома ознака бодай частини патріотичної української громади?
І насамкінець. Як бачимо, 8-е Березня за своєю генезою – це зовсім не комуністичне свято, просто більшовики його, за своєю звичкою, "націоналізували" і зробили офіційним, державним. А тим часом, за ідеєю, трудящі жінки у цей день мають з подвійною енергією боротися за свої права – проти будь-якої влади і будь-якої політичної, економічної чи суспільної сили, що ці права обмежує. Отож чоловіцтву 8-го Березня слід не квіти коханим дарувати, а споруджувати для них якнайміцніші барикади й у разі потреби підносити набої, а не напої.
P.S. А якби українська "жовта преса" не була вкрай лінивою та неповороткою, вона б написала про дійсно пікантні речі, пов‘язані з Кларою Цеткін і з тим, що вона не все життя присвячувала політиці. Скажімо, про те, другий чоловік Клари Цеткін, художник Фрідріх Цундель, мав менше за неї на 18 років, і нічого – шлюб був міцним, аж доки не розпався... з політичних міркувань: 1914 року Клара виступила проти участі Німеччини у світовій війні, а Фрідріх записався до війська добровольцем. А от молодший син Клари Костянтин став коханцем Рози Люксембург, попри різницю у віці, а потім став об‘єктом нацистських переслідувань. Але не за етнічне походження, а за ліві політичні переконання. Серйозна ж преса могла дослідити біографію Осипа Цеткіна – мабуть, цікава була людина, що його покохала така нестандартна жінка, як Клара Ейснер, політичні таланти якої високо оцінював такий знаний експерт, як Володимир Ульянов-Ленін. Але чи цікавлять нас серйозні речі, коли можна поговорити про "жидівську змову проти українців" і про "народні звичаї аріїв-оріїв"?
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації Українських письменників
http://www.obozrevatel.com.ua/news/2007/3/6/159504.htm
07.03.2007 | 10:28 Портал ОБОЗ.ua UA-Портал
Повії тут ні до чого: Вся правда про 8 Березня!
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
http://www.obozrevatel.com.ua/news/2007/3/6/159504.htm
Про Клару, Розу і щиро українське чорносотенство. Міжнародний жіночий день встиг обрости низкою легенд та міфів. Розповідали навіть, що таким чином весь соціалістичний світ змушували святкувати Пурім. Що ж маємо насправді?
Ну чому, коли добряче пошкребеш щирого, навіть показного українського патріота, у багатьох випадках з‘ясується, що це – банальний російський чорносотенець, а до того ж і невіглас?
І що цікаво: вік та рідна мова тут не мають значення.
Ось "Тернопільська газета" провела на вулицях опитування, і якась пані Емілія 70-ти років, говорить з приводу 8-го Березня: "То не наше свято, тому нема чого його святкувати. Клара Цеткін зробила його в день свого народження, і всі повинні його святкувати. Я ніколи не святкувала 8 Березня, та й вже не буду".
А ось що пише незрівнянно молодший за неї Дмитро Дубілет у студентській газеті київського Інституту міжнародних відносин "Міжнародник": "А вся історія починається в далекому 1910 році, коли член соціал-демократичної партії Німеччини комуністка Клара Цеткін на Міжнародній Конференції жінок в Копенгагені запропонувала щорічно 8 березня святкувати міжнародний день жінок. Існують дві версії, чому саме на цю дату пав вибір великої феміністки. Одні джерела стверджують, що це пов‘язано з демонстраціями 1857 року в Нью-Йорку, коли американські текстильниці вийшли на вулиці, протестуючи проти низьких заробітків та поганих умов праці... Проте інші джерела з не меншою наполегливістю переконують нас в тому, що Клара Цеткін запропонувала цю дату на честь єврейського свята Пурім, який у 1910 році як раз припадав на 8 березня. А, як відомо, за національністю Цеткін належала саме до єврейського народу".
До загального хору підключається газета УНП "Народне слово" (авторка Яна Довгань): "8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних та взуттєвих фабрик Нью-Йорка провели страйк, вимагаючи 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні... На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року Клара Цеткін та Роза Люксембург і призначили «жіноче» свято. Проте допитливі історики з’ясували, що 8 березня 1857 була... неділя. Погодьтеся, не найліпший день для страйку".
І знову слово молодим. На форумі Києво-Могилянської академії якийсь магістр Брун запитує: "А якби 8 березня не було дня народження Клари Цеткін, ти б його святкувала?"
І, звичайно, вода б не освятилася без "Персоналу плюс", який у всіх асоціюється із пріснопам‘ятною МАУП. "Уже ні для кого не секрет, що лідерів революційних рухів єднали не тільки вірність ідеям Інтернаціоналу, комунізму та іншим «ізмам», а й те, що переважна більшість їх належала до однієї етнічної групи. Саме вихідці з єврейського народу стояли на чолі усіх революційних переворотів початку ХХ ст. Тому й не дивно, що Клара Цеткін (єврейка), виконуючи завдання партії — придумати жіноче свято, згадала про героїню єврейського народу — Естер, якій присвячено щорічне єврейське свято — Пурім (євреї називають його «наше Благовіщення»). Його відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря — як і день святкування православної Пасхи). Можливо, того року, коли було вирішено відзначати Міжнародний жіночий день, Пурім випав на 8 березня. Зрозуміло, якби змінювали дату свята щороку, то було б надто помітно, що святкується саме Пурім. Тому святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально приблизити, але все ж таки відділити від Пуріма. І зупинилися на 8 березні".
Пише це якась Наталія Боженко, кандидат історичних наук. Подібні приклади можна наводити десятками, в тому числі й російськомовні, але на українських патріотичних Інтернет-форумах.
Як на мене, нічого страшного у тому належності Клари Цеткін до євреїв немає, як і в запозиченнях, що їх зробив революційний рух з біблійної символіки, і не тільки з неї. Страшними є невігластво, тупість і чорносотенство "патріотів", від належності до племені котрих свого часу відмовлялися Іван Франко та Леся Українка. Мовляв, 8-ме Березня нам не підходить лише тому, що у цього свята єврейське коріння, це змова євреїв проти всього українського!..
Отож: звідки насправді ростуть ноги у цього свята, яке було започатковане 1910 року в Копенгагені на ІІ-ій Міжнародній конференції жінок-соціалісток, і біля витоків котрого справді стояла Клара Цеткін?
Спершу факт, про який українські патріоти могли б дізнатися навіть з “Української радянської енциклопедії”: Клара Цеткін з‘явилася на світ 5 липня 1857 року, отже, жіноче свято вочевидь влаштоване не на честь її дня народження. Тепер про витоки “єврейської” чи то пак “сіоністської”, “жидомасонської” et cetera версії походження жіночого свята. Порівняйте текст "Персоналу плюс" із текстом диякона Російської православної Церкви, знаного проповідника й авторитетного у певних колах богослова Андрія Кураєва; текст має назву “Чи можна не святкувати Восьме березня”: “Клара Цеткін – єврейка. І тому, коли партія поставила задачу придумати жіноче свято, Клара Цеткін згадала про Есфір... Есфірі присвячене щорічне і найвеселіше свято єврейського народу – Пурім... Для Клари Цеткін Пурім не був просто книжковим спогадом. Це те, що з дитинства входить у свідомість юдея... То ж чи є безпідставним припущення, що у свідомості єврейських лідерів Інтернаціоналу жіночий революційний рух асоціювався з іменем Есфірі, а 8 березня було обране ними у силу звички святкувати у ці дні сімейне свято Пурім?” Далі богослов Кураєв розповідає, що це свято не прив‘язане до конкретної дати, оскільки у юдаїзмі діє місячний календар, і продовжує: “Можливо, у той рік, коли було ухвалене рішення почати святкувати Міжнародний жіночий день, свято Пуріма припало на 8 березня. Змінювати щороку дату свята революціонерці було б і незручно, і надто відверто. І тому святкування Жінки-Руйнівниці було вирішено відокремити від свята Пуріма, зафіксувати і щороку 8 березня, незалежно від місячних циклів, закликати всі народи землі прославляти Жінку-Войовницю. Прославляти Есфір. Тобто вітати з Пурімом (хай навіть не усвідомлюючи цього)”.
Як бачимо, все на місці: керівні євреї-інтернаціоналісти, голос крові, рішення якогось наднаціонального центру “відокремити” 8 березня від Пуріму, прагнення нав‘язати свої ідеї несвідомому людству. Що російський чорносотенець, борець із малоросійським сепаратизмом Андрій Кураєв, котрий категорично заперечує саму можливість церковних відправ і молитов до Господа українською мовою, що кандидатка історичних наук Наталія Боженко з дуже патріотичного видання. Але ж от проблема: всі предки ініціаторки проголошення Міжнародного жіночого дня до якихось давніх давен були ревними католиками, а прізвище Цеткін належить її чоловікові, народовольцу одеситу Осипу Цеткіну, котрий утік до Німеччини від царської охранки. Батьком Клари був сільський учитель Ґотфрід Ейснер, котрий, крім інших предметів, викладав дітям закон Божий, а також грав у місцевій кірсі на органі під час церковних відправ. Маленька Клара йому допомагала, і непогано, як переказують, оволоділа цим складним інструментом. На схилі років, коли вона відвідала рідне село Відерау, то попросила відкрити їй кірху і більше години просиділа на самоті за органом. Ось такими були її справжні дитячі спогади і “поклик крові”.
Восьме березня народилося як свято жінок-феміністок (Клара Цеткін у своїх брошурах і статтях неодноразово вживала саме цей термін). А те, що фемінізм у ті часи був переважно соціалістичного спрямування, так це реальність, зумовлена викликами часу. Адже йшлося про одночасне здобуття політичних (участь у виборах) і соціальних (8-годинний робочий день, оплачувана відпустка по вагітності, рівна зарплата з чоловіками) прав працюючих жінок. "У кожній країні соціалістки щорічно проводять Жіночий день, який слугує для агітації за надання жінкам виборчого права... Цьому дневі слід надати статус міжнародного". І названий цей день був з щиро німецькою ґрунтовністю: "День міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічне, політичне й соціальне рівноправ’я".
А тепер стосовно того, що 8 березня 1857 року була неділя, як пильно відзначило "Народне слово". Пробі, пані та панове, не туди спрямована ваша пильність: вперше свято боротьби жінок за рівні права відзначалося... 19 березня. Його прив‘язали було до дня перемоги німецьких робітників у барикадних боях далекого 1848 року. Й ініціатива встановити це свято навесні, у березні, належала зовсім не Кларі Цеткін, а німецькій соціалістці-феміністці Єлені Ґрюнберг (до речі, також істинній арійці). До 1914 року у різних країнах Європи Міжнародний жіночий день відзначали у різні дні березня – відповідно до політичних і культурних особливостей тих держав. Це було зовсім не “свято весни і кохання”, як зараз про нього розказують, а властиво політичне дійство, яке нерідко супроводжувалося зіткненнями соціалісток-феміністок із поліцією й військами. І тільки напередодні Першої світової війни з‘явилася дата 8 березня. До речі: як вдалося дізнатися у фахівця з юдаїки, Пурім того – 1914-го – року відзначали 12 березня...
Власне, хіба справа у тому, чи “прив‘язане” свято Восьмого березня до одного із головних свят юдеїв Пуріму чи ні (а якби справді було прив‘язане, невже слід було б учинити єврейський погром?). Справа в іншому: невже невігластво і чорносотенство – це питома ознака бодай частини патріотичної української громади?
І насамкінець. Як бачимо, 8-е Березня за своєю генезою – це зовсім не комуністичне свято, просто більшовики його, за своєю звичкою, "націоналізували" і зробили офіційним, державним. А тим часом, за ідеєю, трудящі жінки у цей день мають з подвійною енергією боротися за свої права – проти будь-якої влади і будь-якої політичної, економічної чи суспільної сили, що ці права обмежує. Отож чоловіцтву 8-го Березня слід не квіти коханим дарувати, а споруджувати для них якнайміцніші барикади й у разі потреби підносити набої, а не напої.
P.S. А якби українська "жовта преса" не була вкрай лінивою та неповороткою, вона б написала про дійсно пікантні речі, пов‘язані з Кларою Цеткін і з тим, що вона не все життя присвячувала політиці. Скажімо, про те, другий чоловік Клари Цеткін, художник Фрідріх Цундель, мав менше за неї на 18 років, і нічого – шлюб був міцним, аж доки не розпався... з політичних міркувань: 1914 року Клара виступила проти участі Німеччини у світовій війні, а Фрідріх записався до війська добровольцем. А от молодший син Клари Костянтин став коханцем Рози Люксембург, попри різницю у віці, а потім став об‘єктом нацистських переслідувань. Але не за етнічне походження, а за ліві політичні переконання. Серйозна ж преса могла дослідити біографію Осипа Цеткіна – мабуть, цікава була людина, що його покохала така нестандартна жінка, як Клара Ейснер, політичні таланти якої високо оцінював такий знаний експерт, як Володимир Ульянов-Ленін. Але чи цікавлять нас серйозні речі, коли можна поговорити про "жидівську змову проти українців" і про "народні звичаї аріїв-оріїв"?
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації Українських письменників
http://www.obozrevatel.com.ua/news/2007/3/6/159504.htm