Відповіді

• 2010.03.10 | OlenaSt

  Виникла невеличка дискусія з приводу (л)

  http://kyanka.livejournal.com/48993.html
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2010.03.11 | Tatarchuk

    про Печоріних та Лермонтових - 5 балів

    > Я б сказала, що Печоріними в нас усе слав Богу було, а от з Лєрмонтовими...
    
    І далі по тексту - погоджуюся що 19 сторіччя було авантуристичним, романтичним і породило безліч цікавих персонажів. Не всі були українцями за етнічним чи світоглядним поняттям, звісно - але все одно вони проживали вкрай цікаві (для уявного майбутнього читача) життя та епізоди безпосередньо на нашій землі. І то я не кажу про збиральних літ.персонажів, а навіть просто про реальних потенційних прототипів. Авантурники, навіть якщо ними обмежитися і пригодницькою літературою, прямо кішели - війни, колонізація Таврії, безумні авантури на кшталт Байронівської, заколотники всякі тіпа Міхала Чайковського.
    
    Можу додати свої 5 копійок у пояснення феномену 19 століття в нашій пригодницькій літературі. Більшість книжок пишуть не історики, а просто письменики. Про що письменики пишуть? Про те що знають, часто - про те що з дитинства сприймали як щось захоплююче. Порахуйте самі, скільки поколінь підряд історія 19 сторіччя для України подавалася нае якась унила полоса - гляньте чи пригадайте стандартний старий та й сучасний теж підручник, поачите там дофіга мануфактур, залізниць та доміків-музеїв письменників. Тоді як це всюди навколо нас (і неминуче - в нас теж) була епоха від готики та романтизму (відпочатку сторіччя) та революційних пристрастей аж до стіпманку (наприкінці сторіччя)
    
    Але маю зауважити про категоричність висновків. Олег Крук безумовно молодець, але він тільки почав каталогізувати. Ми й не знаємо скільки і в якій пропорції тих робот - адже йдеться не тільки про масово друковані і відомі одному каталогізатору, але й рідкісні тексти.
    Відтак я вже й сам подумую чи не зробити такий тематичний каталог, який можна в мережі поповнювати - корисність його очевидна, починаючи від педагогичних міркувань. Наприклад я читав у дитинстві чудову книжку чисто про українських, південних, декабристів (на жаль прізвища не пригадую) - чудова як на дитяче уявлення. Бачив, але не читав книжку про мефодьєвців, той хто читав нахвалював за цікавий сюжет (і це теж з дитинства) етц.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2010.03.13 | OlenaSt

      Каталог робити варто. Більше того - анотований каталог

      Давати коротку анотацію, "про автора", історію створення роману чи повісті, історію видань (це допоможе навіть зорієнтуватися, де книжку шукати - в книгарнях чи лише в бібліотеках), рецензії та відгуки, посилання на опубліковані наукові історичні праці, в яких ці події досліджені (задля заохочення до вивчення "нехудожньої", "справжньої" історії)...
      
      Залучати і фахівців - істориків та літераторів, і "незаангажованих" читачів, адже саме вони - "кінцеві споживачі". Фахівців - бо інколи автори таке понаписують, що історією там і не пахне (на кшталт давніх римлян на гелікоптерах).
      
      Бажано було б виділити під це окрему площадку.
      
      А щодо причини нестачі книжок про певні періоди чи на певні теми, принаймні тепер, через майже 20 років відносної свободи творчості, то, думаю, основна з них у тому, що сучасні так звані "письменники" "ленивы и нелюбопытны".
      Адже значно простіше "оспівувати", як п'яний тінейджер виригав у метро, ніж копирсатися у двохсотлітніх фактах і датах, намагаючись звести їх до купи в більш-менш захопливий сюжет, наполовину вигаданий, наполовину "історичний".
      
      Це був наїзд на укрсучліт